Феномен опорів як проблема в глибинно-психологічній груповій корекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ФЕНОМЕН ОПОРІВ ЯК ПРОБЛЕМА В ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ ГРУПОВІЙ КОРЕКЦІЇ

ВИКОНАВ СВЯТКА ОЛЕГ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Київ - 2009

АНОТАЦІЯ

психологічний агресія тривожність ригідність

Святка О.О. Феномен опорів як проблема в глибинно-психологічній груповій корекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Київ, 2009.

У дисертації здійснюється комплексне дослідження психологічних опорів в глибинно-психологічній груповій корекції. Предметом розгляду є особливості опорів та специфіка їх врахування в груповому процесі за методом АСПН. Робота містить обґрунтування психодинамічних засад дослідження психологічних опорів, аналіз їхньої залежності від системи психологічних захистів, опис особливостей взаємодії психологічного опору з механізмами витіснення, символізації, умовними цінностями. Встановлено нову типологію психологічних опорів з огляду на спосіб їхньої детермінації зовнішніми та внутрішніми чинниками. Доведено необхідність глибинно-психологічного пізнання опорів з метою попередження їхньої актуалізації у професійній роботі психолога.

Ключові слова: психологічний опір, психологічний захист, несвідоме, витіснення, символізація, умовні цінності, метод активного соціально-психологічного навчання, глибинно-психологічна корекція.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається необхідністю спрямування сучасної психології на пізнання психіки у синергетичній єдності свідомої і несвідомої сфер і з'ясування загальних детермінант поведінки суб'єкта.

Психодинамічний підхід, якого ми дотримуємось в дисертаційному дослідженні, спирається на цілісність психіки суб'єкта в динаміці системних взаємозв'язків свідомої і несвідомої сфер в їх асиметрії, гомо- та ізоморфізмі. Психодинамічна теорія передбачає синтез теоретичних парадигм із процесом психологічної практики. Остання ґрунтується на розумінні психічного в його індивідуальній неповторності, що включає в себе опори суб'єкта, які можуть створювати бар'єри процесу психокорекції. Феномен опорів безпосередньо пов'язаний із категорією захистів і виступає однією з їх форм. Особливе місце при цьому займає проблема вивчення видів опорів у їхньому зв'язку із захистами. Орієнтація психологічної практики на глибинно-психологічне пізнання особистісних проблем суб'єкта (внутрішніх суперечливостей психіки) загострює актуальність дослідження феномена психологічних опорів у контексті підвищення ефективності діагностико-корекційного процесу.

Одним з найменш досліджених, і, разом з тим, найбільш важливих аспектів психіки суб'єкта є сфера несвідомого, яка й стала об'єктом вивчення у глибинно-орієнтованих пошуках, до яких і належить наше дисертаційне дослідження. У своїй роботі ми спирались на психодинамічну теорію академіка АПН України Т. С. Яценко та її послідовників: С. М. Аврамченко, К. А. Бабенко, Т. І. Білухи, Л. Л. Бондаревської, Т. В. Горобець, І. В. Євтушенко, І. В. Калашник, М. М. Кононової, А. Е. Мелоян, А. А. Нодзельської, О. Г. Солодухової, О. Г. Стасько, С. Г. Харенка та ін. Згідно з результатами досліджень, активність опору створює певні труднощі в діагностико-корекційній процедурі і водночас несе інформацію, важливу для пізнання особистісної проблеми суб'єкта. Феномен психологічних опорів не був об'єктом комплексного аналізу у його взаємозв'язках із захисною системою, зокрема, механізмами витіснення, символізації, умовними цінностями, що є необхідною передумовою забезпечення професійності діагностико-корекційного процесу. Це зумовлює актуальність дослідження опорів у глибинно-психологічній корекції в руслі психодинамічної теорії.

Дисертаційне дослідження, що спрямоване на розкриття глибинно-психологічної сутності опору на матеріалі групової корекції за методом активного соціально-психологічного навчання (далі - АСПН), ураховує теоретичний і практичний доробок З. Фрейда, А. Фрейд, С. Д. Максименка, Р. Грінсона, Г. Нюрнберга, Дж. Сандлера, О. Ф. Бондаренка, Н. Ф. Каліної, В. О. Татенка, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер державної реєстрації 23452 U 264) та згідно з планом НДР АПН України з напряму “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб” (“Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”). Тему затверджено Вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 28.08.2003 року) та узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 27.01.2004 року).

Об'єктом дослідження в роботі є поведінковий матеріал учасників активного соціально-психологічного навчання в контексті виявлення ролі опорів у психокорекції.

Предмет дослідження становлять психологічні опори, що мають місце у груповій глибинно-психологічній корекції за методом активного соціально-психологічного навчання.

Мета роботи полягає у вивченні сутнісних характеристик опорів суб'єкта у глибинно-корекційному процесі за методом активного соціально-психологічного навчання.

В основу концепції дослідження покладено психодинамічну теорію Т. С. Яценко; ідею цілісності психіки в єдності свідомих та несвідомих виявів в їх суперечливості; розуміння цілісної сутності психіки та активного її характеру, що невимушено ініціює дієвість суб'єкта та інтеграційно об'єктивує як свідомі, так і несвідомі аспекти психічного, включаючи психологічні опори.

Дисертація базується на припущенні, що врахування функційних особливостей опорів та основних детермінант психіки суб'єкта в процесі глибинно-психологічної корекції сприяє підвищенню її ефективності.

Реалізація поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

Проаналізувати проблему опорів та підходи до його типологізації у філософії, релігії, педагогіці, психології та розкрити сутнісні особливості цього поняття.

Дослідити взаємозв'язок психологічного опору із системою психологічних захистів з урахуванням їх видів.

З'ясувати психологічні закономірності вияву психологічного опору та його взаємозв'язок із внутрішньою динамікою психіки.

Встановити особливості вияву опорів та їх нівелювання у груповій глибинно-психологічній корекції.

Сформулювати рекомендації психологам-практикам на основі результатів дисертаційного дослідження.

Методологічною та теоретичною основою дослідження слугували: методологія системного підходу до розуміння особистості (Л. Ф. Бурлачук, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, М. І. Пірен, О. П. Саннікова та ін.); положення про зв'язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Ф. В. Бассін, Н. Ф. Каліна, В. П. Москалець, Т. М. Титаренко, З. Фрейд, К. Ґ. Юнґ, Т. С. Яценко та ін.); твердження про структуру та функціональні особливості несвідомої сфери психіки (Ф. В. Бассін, С. Леклер, С. Д. Максименко, А. Менегетті, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, К. Г. Юнг, Т. С. Яценко та ін.); базові принципи особистісної психокорекції психологів у процесі професійної підготовки (О. Ф. Бондаренко, В. Г. Панок, В. А. Семіченко, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.); інструментарій особистісно-орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, В. Л. Зливков, С. Д. Максименко, Н. Ю. Максимова, Г. В. Ложкін, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва, Б. А. Якимчук та ін.); дослідження в контексті психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т. С. Яценко: С. М. Аврамченко, К. А. Бабенко, О. Г. Біла, Т. І. Білуха, Л. Л. Бондаревська, Т. В. Горобець, Н. В. Дметерко, І. В. Євтушенко, М. П. Зажирко, О. А. Коновалова, М. М. Кононова, А. Е. Мелоян, А. А. Нодзельська, І. М. Сергієнко, В. Л. Солодухов, О. Г. Солодухова, О. Г. Стасько, П. В. Теслюк, Н. В. Шавровська, С. Г. Харенко та ін.).

Для розв'язання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої гіпотези використовувались загальнонаукові методи теоретичного: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення - та методи емпіричного дослідження: метод активного соціально-психологічного навчання в його конкретних методиках (психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків, робота з неавторським малюнком, предметною моделлю, психодрама, створення протагоністом казки про власне життя), а також непараметричні методи опрацювання експериментальних даних. Обробка даних здійснювалася за допомогою програм Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0 та Microsoft Excel 2003.

Експериментальна база роботи. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та Республіканського вищого навчального закладу (РВНЗ) “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). Респондентами були студенти психологічного факультету, які навчалися за фахом “Психологія” та “Практична психологія”. У дослідженні взяло участь 400 студентів (протягом усіх років підготовки роботи). Перевірку результатів дисертаційного дослідження здійснено в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького, РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Слов'янському державному педагогічному університеті, Уманському державному педагогічному університеті ім. П. Тичини. Студіювання проблеми здійснювалось у три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнювальний) упродовж 2004 -2008 років.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в комплексному глибинно-психологічному дослідженні феномену опорів за методом АСПН. Уперше проаналізовано різні концепції психологічного опору та підходи до його типологізації, систематизовано уявлення про феномен опорів у психологічній науці; з'ясовано роль опорів у педагогічно-виховному процесі; охарактеризовано основні види опорів у поведінці суб'єкта; виокремлено й проаналізовано базальні й ситуативні опори. Новим є визначення глибинних джерел формування психологічних опорів, встановлення взаємозв'язку системи захистів з опорами.

Теоретичне значення зумовлене розробкою функційних характеристик опорів та їх вияву в контексті психодинамічної теорії у процесі групової взаємодії за методом АСПН, встановленням взаємодії психологічного опору із захисною системою, а також з механізмами витіснення, символізації та умовними цінностями. Представлено шляхи нівелювання й попередження опорів суб'єкта у груповій глибинно-психологічній корекції. У роботі теоретично обґрунтовано нові види психологічних опорів, які раніше не виокремлювались, описано загальний механізм, якому вони підпорядковуються на рівні свідомого й несвідомого.

Практичне значення дисертаційного дослідження: отримані результати дисертації використані при розробці галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України освітньо-кваліфікаційної характеристики “бакалавр” зі спеціальності 6.010100 “Практична психологія”. Теоретичні й емпіричні матеріали дисертації використані дисертантом при розробці й викладанні теоретичних курсів: “Історія психології”, “Основи психодіагностики та психокорекції”, “Психологічне консультування”, “Сучасні теорії глибинної психології та проблеми психокорекції”, “Методика аналізу комплексу тематичних психомалюнків”, “Феномен несвідомого у психології”, “Психологія спілкування”, а також у процесі проведення практичних занять зі студентами психологічних спеціальностей й слухачами факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів з фаху “Практична психологія”.

Представлений у додатках емпіричний матеріал може слугувати ілюстрацією проведення глибинно-психологічної роботи з поєднанням різних методичних прийомів (психоаналізу малюнків, психоаналітична робота з іграшкою та ін.), зорієнтованих на допомогу майбутнім психологам-практикам, що не лише поглиблює розуміння феномену опорів, а й розкриває можливості їх пізнання за умови забезпечення спонтанної поведінки в діагностико-корекційному процесі АСПН.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методичних і теоретичних положень; застосуванням комплексу методів, які відповідають меті й завданням дисертації і мають глибинно-психологічну орієнтацію; емпіричними даними, здобутими під час практичної роботи; якісним і системним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого у процесі роботи груп АСПН; методологією психологічної практики, що асимілює психодинамічні засади цілісного розуміння психіки, які презентує “Модель внутрішньої динаміки психіки”; апробацією підготовки майбутніх психологів-практиків; учбовими дисциплінами, спрямованими на поглиблення розуміння механізмів символізації несвідомого змісту психіки суб'єкта.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на міжнародних конференціях: VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Житомир, 2005), Міжнародній психоаналітичній конференції “Зігмунд Фрейд - засновник нової наукової парадигми: психоаналіз у теорії та практиці” (Москва, 2006), ХIV Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов - 2007” (Москва, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Сімейні об'єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій” (Ялта, 2007); на Всеукраїнських, обласних, міських конференціях та семінарах: Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2004), Всеукраїнському науково-практичному семінарі “Методичні та теоретичні засади практичної психології” (Черкаси, 2005), Науково-практичній конференції “Гендерні основи розвитку сім'ї” (Черкаси, 2006), Всеукраїнській конференції “Теоретичні та методичні засади практичної психології” (Ялта, 2006), Всеукраїнській конференції “Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання” (Ялта, 2007); результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2004 - 2008 рр.).

Основні наукові положення дисертаційної роботи впроваджено у навчально-виховний процес Кримського гуманітарного університету (м. Ялта) (довідка № 123 від 6 жовтня 2006 року), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 73 від 23 січня 2008 року), у підготовку психологів Слов'янського педагогічного університету (довідка № 874/ 01-11 від 18 червня 2007 року), у навчально-виховний процес Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 68/01-12 від 21 травня 2007 року). Впровадження результатів наукового пошуку здійснювалося шляхом опублікування концептуальних положень дисертації, у процесі розробки і викладання лекційних курсів, на практичних заняттях зі студентами психологічних факультетів і слухачами факультетів перепідготовки з фаху “Практична психологія”.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі вмотивовано вибір теми, обґрунтовано її актуальність, сформульовано мету й завдання, визначено об'єкт і предмет наукового пошуку, висунуто припущення, викладено базові методологічні та теоретичні положення, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, представлено відомості стосовно апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади проблеми психологічних опорів” - висвітлено результати аналізу наукових джерел із проблеми психологічного опору, здійснено аналіз феномену опору в філософії, релігії, педагогіці, психології; досліджено взаємозв'язок психологічного опору та захисту; представлено різноманітні класифікації видів опорів; висвітлено специфіку й основні способи роботи з опором.

Проблемі опору присвячено чималу кількість праць з різних галузей знань, зокрема, філософії, релігієзнавства, педагогіки та психології. Феномен опору є однією з ключових, притаманних психіці людині властивостей, а його витоки та вияви складають індивідуальну неповторність людської сутності. У філософії опір розглядається неоднозначно. З одного боку, опір трактується як природна необхідна протидія різним впливам на людину й оцінюється позитивно (Ш. Л. Монтеск'є, А. Августин, Д. Юм, Ґ. Геґель, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, М. Гайдеґґер, М. О. Бердяєв). Негативна ж оцінка опору пов'язана з його функціями блокування певного руху, активності, динаміки (Л. Сенека, Т. Гоббс, І. Фіхте, В. Дільтей). Проблема опорів у філософії розглядається 1) в аспекті сили та слабкості - опірність визначалася як прояв стійкості та сили волі (А. Августин, Д. Юм); 2) в руслі суб'єкт-об'єктних відносин - завдяки активності опору об'єкт стає реальним і відчутним, а його сутність може бути осягнута суб'єктом через переживання опорів (Ґ. Геґель, І. Фіхте, В. Дільтей, О. Гартман, М. Шелер, М. Гайдеґґер, Ж.-П. Сартр); 3) в контексті ролі опорів у процесі спілкування - опір є доцільним і необхідним у випадку негативних впливів за умови, якщо суб'єкт впливу здатний охопити процеси, що відбуваються в ситуації взаємодії (Л. А. Сенека, Ш. Л. Монтеск'є, Ґ. Геґель). У релігійних практиках буддизму, конфуціанства, даосизму феномен опору розглядається як перепона, перешкода на шляху до просвітлення, гармонії, вищого рівня самовдосконалення.

Педагогічна наука вивчає роль опорів у взаємодії основних учасників педагогічного процесу: педагога та вихованця. Опір вихованця традиційно трактувався як негативний феномен, який перешкоджає спілкуванню вчителя та учня, що позначається на ефективності освітнього-виховного процесу і призводить до конфліктних ситуацій. Педагогами та психологами (І. А. Зязюном, В. А. Кан-Каликом, Я. Корчаком, А. С. Макаренком, О. Б. Орловим, В. О. Сухомлинським, Р. Х. Шакуровим) були розроблені рекомендації, спрямовані на усунення негативних наслідків опірної поведінки, а також попередження її виникнення шляхом створення атмосфери доброзичливості, довіри, індивідуального підходу до учнів, демократичного стилю спілкування, що ґрунтується на суб'єкт-суб'єктних відносинах.

У психології до феномену психологічного опору звертались З. Фрейд, А. Фрейд, Р. Грінсон, Г. Нюрнберґ, Дж. Сандлер, Н. Ф. Каліна, О. Феніхель, Т. С. Яценко. Поняття опору вперше розроблялося З. Фрейдом, який визначав його як процес, що перешкоджає усвідомленню інформації через протидію переходу спогадів, уявлень і симптомів із несвідомого у свідоме. Пізніше З. Фрейд доповнив уявлення про опір новим змістом, трактуючи його як будь-яку перешкоду завданням та процедурам, що її чинить пацієнт під час психоаналітичної роботи. Встановлено, що тісний взаємозв'язок психологічного опору і захисту призводить до ототожнення цих понять у психології. Нами виявлено основну їх відмінність, яка полягає в тому, що захист містить інструментальну, когнітивну й емотивну складову, а опір - це передусім емотивно-фізіологічна реакція.

У класичному психоаналізі з огляду на джерела опору розрізняється опір-витіснення, опір-перенесення, опір вторинної вигоди від хвороби, опір “Воно”, опір “Над-Я”. Дослідники встановлюють різноманітні форми й ознаки опору: мовчання, уникнення, запізнення, нудьга, ригідність, афекти і т.п. Констатовано, що урахування психологом взаємозв'язку між свідомою і несвідомою сферами суб'єкта та їхнього впливу на характер психологічних опорів, сприяє ослабленню опорів та їх уникненню.

Аналіз наукової літератури дозволив виявити такі методи роботи з опором: стимуляція м'язів та робота з тілом (характерологічний аналіз В. Райха), нівелювання опорів гіперстимулятором (трансперсональна психологiя С. Грофа), техніка перебільшення емоцій (гештальттерапія Ф. Перлза), подолання опору за допомогою технік інтерпретації та семантичного опрацювання (класичний психоаналіз). На відміну від означених методик і технік, В. М. Мясищев і Б. Д. Карвасарський вказували на необхідність емоційної підтримки суб'єкта з метою попередження опорів. Ця теза знайшла розвиток у глибинно-психологічній корекції, яка розкрила можливості її здійснення в обхід опорам, завдяки знанню функційних особливостей свідомої та несвідомої сфер психіки, характерної специфіки їх взаємозв'язків та різноспрямованості провідних тенденцій в їх логічній впорядкованості (специфічної як для сфери свідомого, так і несвідомого).

У другому розділі - “Психокорекційна робота з опорами: глибинно-психологічний підхід” - досліджено глибинно-психологічну сутність феномену психологічного опору, умови його виникнення, взаємозв'язок опорів із захистами, процесами символізації та витіснення, умовними цінностями; висвітлено особливості роботи з опорами в діагностико-корекційному процесі на основі психодинамічних передумов його організації.

Другий розділ ґрунтується на результатах структурно-семантичного аналізу емпіричного матеріалу групової глибинно-психологічної корекції за методом активного соціально-психологічного навчання. Сутність структурно-семантичного аналізу полягає в означенні комунікатів психолога і протагоніста у логічній послідовності інтерпретації і зведенні цих комунікатів у загальну систему. Лонгітюдне дослідження глибинно-психологічних виявів психологічного опору проводилось нами зі студентами психологічного факультету 1-3 курсів (322 особи), віком від 19-22 років протягом 3 років групових корекційних занять за методом АСПН. Використовувались метод спостереження, тестові методики “виміру ригідності”, “самооцінки психічних станів” (за Г. Айзенком) та аналіз самозвітів учасників груп АСПН. У процесі дослідження використано методики: психоаналіз комплексу тематичних малюнків, прийом психодрами, робота з неавторським малюнком та предметними моделями. Зазначені методики доповнюються структурно-семантичним аналізом емпіричного матеріалу з метою встановлення глибинно-психологічного змісту комунікатів (висловлень) стенограм психоаналітичної групової та індивідуальної роботи. Тому семантичне окреслення позначених цифрами комунікатів здійснено не на основі формалізованої констатації опорів, а виходячи з концептуальних засад психодинамічної теорії. Кожний комунікат отримав фактичну мініінтерпретацію психодинамічної сутності з акцентуванням уваги на характері актуалізації опорів.

Аналіз результатів свідчить, що опори пов'язані як зі свідомою, так і з несвідомою сферою і симультанно злиті із психологічними захистами на усіх рівнях їхнього вияву: когнітивному, емотивному та поведінковому. Зміст несвідомого, який охороняється опорами і характеризується зв'язком з “Ід” (з потягами), не має змоги прямолінійно (“по вертикалі”) об'єктивуватися у свідомості суб'єкта. Тим самим, опори за участю Супер-Его, спрямовані водночас на збереження інфантильного змісту та забезпечення соціально-адаптованої поведінки. З огляду на це, навчання в АСПН характеризується контекстністю, метафоричністю, опосередкованістю, що відкриває можливості цілісного пізнання психіки.

Опори, які виникають у суб'єкта під впливом непрофесійних дій психолога, як правило, призводять до включення захисної системи, що відбувається на рівні свідомості. У такому разі поведінкові прояви опорів є адаптованими до соціально прийнятних обставин ситуації. Опори блокують пізнання прямої детермінованості поведінки несвідомим, проте вони не в змозі контролювати дорефлексивні, позадосвідні утворення, яким характерно усистематизування психічного з пріоритетністю енергетичної (емоційної) сили переживань. Семантичний аспект такої ситуації відображає логіка несвідомого, яку можливо пізнати на емпіричному матеріалі шляхом виявлення в ньому асоціативних взаємозв'язків.

Зниження вияву опорів, які фактично блокують пізнання глибинно-психологічних детермінант, пов'язано із професійними можливостями фахівця у виявленні системних характеристик психічного. Логічна впорядкованість психіки визначає спрямованість активності суб'єкта, що є важливим для діагностики та корекції.

Аналіз емпіричного матеріалу (на основі стенограм психоаналітичної роботи з протагоністами) дав змогу виділити різноманітність форм опорів суб'єкта: мовчання, уникнення активності, запізнення, демонстрація нудьги, ригідність, регресія і т. п. Емпіричний матеріал дозволяє охарактеризувати опори в залежності від способу детермінації зовнішніми й внутрішніми чинниками - ситуативними та базальними. Ситуативні види опору обумовлюються переважно зовнішніми, зокрема, виховними впливами, а базальні - внутрішніми, усистематизованими характеристиками, які охороняють у недоторканому вигляді зміст несвідомого.

Структурно-семантичний аналіз глибинно-психологічного змісту окремих висловлень (комунікатів) згідно стенограми психоаналітичної роботи встановив взаємозв'язок та взаємодію опорів різних видів із системою захистів. Остання у своїй цілісності слугує не лише блокуванню усвідомлення суб'єктом інцестуозних потягів, а й ідеалізації “Я” у відповідності з тенденцією “від слабкості до сили”. Психодинамічна теорія дозволила виділити два важливі для психологічної практики види захистів: ситуативні (периферійні) та базові (особистісні). Дія ситуативних захистів спрямована на адаптацію особи до актуальних обставин та одночасне злиття з базовими захистами і потребує включення маскувальних засобів інфантильного змісту несвідомого шляхом відступів від реальності. Базові ж захисти покликані забезпечити реалізацію глибинно-психологічних цінностей та інтересів інфантильного “Я”.

Кореляція опорів із захисною системою виявляється також в актуалізації периферійних захистів, що набувають форми ситуативних опорів. Професійна допомога психолога полягає в тому, щоб забезпечити пом'якшення, розсування опорів, які відображають особистісну проблему особи, а також запобігти виникненню опорів у діагностико-корекційному процесі шляхом врахування внутрішніх, глибинно-психологічних чинників поведінки особи.

Системоутворюючий принцип психічного обумовлює синтез витіснених осередків з дотриманням енергетичної пріоритетності, які детермінують неусвідомлювані тенденції психіки. Цей принцип визначає особливість роботи з опорами в діагностико-корекційному процесі АСПН, спрямованому на вивчення системної впорядкованості детермінант, що є передумовою пізнання базальних видів захисту.

Системні характеристики базальних захистів є провідними детермінантами (за гіпотезою Т. С. Яценко) особистісної проблеми суб'єкта. Формування останніх відбувається позадосвідно (дорефлексивно) без свідомого контролю суб'єкта. Пізнання глибинно-психологічних детермінант в їх системній впорядкованості є тією об'єктивною реальністю психічного, яка знаходиться поза сферою активності опорів. Тому виявлення системної впорядкованості психічного незмінно потребує від психолога вміння нівелювати ситуативні опори.

У психіці неприйнятний витіснений зміст блокується психічними опорами та підпорядковується цензорському контролю з боку “Супер-Его”, тим самим спричинює процес маскування тенденцій несвідомого за допомогою символічних форм. Дешифрування символів, урахування їхньої багатозначності, вербалізація несвідомих проявів суб'єкта, виражених в образному матеріалі, допомагає обійти опори та нівелювати їх у глибинному психокорекційному процесі.

Ситуативні та базальні опори відповідають ситуативним та глибинно-психологічним умовним цінностям. Ситуативні умовні цінності (ситуативні опори) можуть (за певних умов) усвідомлюватися суб'єктом, на відміну від глибинно-психологічних цінностей. Умовні цінності пов'язані з глибинними детермінантами психіки та цінностями інфантильного “Я”, яке навантажене залежністю від первинних лібідних об'єктів, що нівелюється зі свідомості за допомогою опорів. Ситуативні умовні цінності єднаються із ситуативними опорами у випадку ризику не підтвердження гідностей ідеалізованого “Я”. Завдяки встановленому взаємозв'язку між опорами та умовними цінностями відкриваються нові перспективи пізнання захисної системи суб'єкта.

Таким чином, метод АСПН дає змогу психологові цілісно пізнавати психіку особи в єдності свідомої та несвідомої сфер. Аналіз емпіричного матеріалу (переважно психоаналізу стенограм тематичних малюнків) груп АСПН засвідчує, що розуміння глибинно-психологічної сутності опорів не лише нівелює їх дію, а й запобігає їх появі.

Третій розділ “Аналіз емпіричного матеріалу АСПН у контексті виявлення особливостей психологічних опорів” присвячений характеристиці глибинних детермінант психіки у єдності свідомої та несвідомої сфер, розкриттю спроможності методик глибинно-психологічного спрямування для пізнання опорів; презентації результатів лонгітюдного дослідження з використанням тестових методик та аналізу самозвітів протагоністів, які проходили навчання у психокорекційних групах, доведенню результативності особистісної психокорекції майбутніх психологів за допомогою АСПН; формулюванню рекомендацій психологам-практикам з метою запобігання психологічних опорів у їх професійній взаємодії з суб'єктом.

Дослідження глибинно-психологічної сутності опорів проводилося за допомогою методу АСПН (Т. С. Яценко), що характеризується комплексним підходом і включає низку методик: психоаналітичну роботу з предметними моделями, неавторським малюнком, комплексом тематичних психомалюнків, - які відкрили можливість пізнання глибинних детермінант цілісної психіки суб'єкта.

Методика роботи з неавторським малюнком передбачає об'єктивацію несвідомого змісту, презентованого у символічній, образній формі, що симультанно втілюється у свідомих і несвідомих виявах у процесі діалогічної взаємодії з протагоністом. У роботі з неавторським малюнком враховуються думки протагоніста, а також надається можливість переструктурування ним малюнку, що нівелює опори протягом психокорекційного процесу. Однак початку роботи в групах АСПН характерна актуалізація ситуативних видів опору, які детермінуються зовнішніми факторами: незвичністю ситуації, відчуттям незахищеності в групі, недовірі до групової взаємодії і т.п. Ситуативні опори тісно пов'язані з базальними, які зумовлені глибинними детермінантами психіки суб'єкта, зокрема, прагненням до сили, почуттям меншовартості, інфантильними цінностями та бажаннями “Я”. Ефективній психокорекції сприяє нівелювання опорів шляхом урахування внутрішньої динаміки психіки суб'єкта, розуміння впливу глибинних тенденцій і механізмів на його поведінку.

На основі психоаналізу стенограм роботи з учасниками процесу АСПН виявлено, що методика роботи з іграшкою та предметними моделями є ефективною для пізнання опорів: дозволяє через механізми проекції та перенесення об'єктивувати зміст несвідомого, що перебуває під маскувальною активністю захисної системи. Предмет або іграшка виступають не лише стимулятором рефлексії, а й об'єктом проекції, що відкриває можливість обминути, обійти опори і з'ясувати приховану від свідомості семантику особистісної проблеми суб'єкта. Психоаналіз стенограми комплексу тематичних психомалюнків виявив провідні тенденції психіки: до сили, до психологічного егоїзму, до вимушеного повторення, до людей та ін.

У дисертаційному дослідженні на основі психоаналізу стенограм роботи з учасниками групової корекції було встановлено принципи, які сприяють запобіганню та нівелюванню опорів суб'єкта. По-перше, дотримання основ психодинамічного пізнання цілісної психіки і загальних засад феноменологічного підходу. По-друге, керування загальними гуманістичними принципами і суб'єкт-суб'єктними відносинами між психологом і протагоністом. По-третє, забезпечення процесуальності психодіагностики, невимушеної спонтанної поведінки учасників АСПН.

У третьому розділі представлено результати лонгітюдного аналізу, який проводився з використанням спостереження та тестових методик: “виміру ригідності” та “самооцінки психічних станів” (за Г. Айзенком). Для встановлення статистичної вірогідності різниць між контрольною (А) та експериментальною (Б) групами використано критерій радіально-кутового перетворення Фішера (ц). Розрахунки отримані за допомогою програм Stat Plus 2007 Pro build 4.3.0.0. Для проведення тестового дослідження було сформовано репрезентативну групу студентів (322 особи), на основі якої було створено експериментальну групу (148 особи) та контрольну групу (174 особи). Експериментальну групу становили студенти-психологи, що проходили повний курс психокорекції за методом АСПН. Контрольну групу сформовано на основі студентів історичного та біологічного факультетів, які не проходили психокорекційних занять.

Важливими показниками особистісної проблеми та невідкоригованості, наявності у суб'єкта опорів є високий рівень ригідності, тривожності, фрустрації та агресивності у досліджуваних. Тому зниження показників вищевказаних станів є індикатором результативності психокорекційного процесу.

Таблиця 1. Результати діагностики самооцінки психічних станів (за Г. Айзенком)

- достовірність різниць експериментальної групи стосовно контрольної - р?0,01;

З наведеної таблиці видно, що на першому курсі в межах даної вікової групи істотних різниць у показниках рівнів, що діагностуються, не спостерігалось. Незначні відмінності, а саме нижчий рівень тривожності та агресії в експериментальній групі, у порівнянні з контрольною, пояснюється тим, що абітурієнти при вступі на психологічний факультет складали фахове випробування з психології та у перші тижні навчання пройшли психокорекційні заняття за методом АСПН.

Значні відмінності між показниками вищевказаних станів спостерігаються на другому курсі (зменшується високий рівень та відповідно збільшується низький рівень). Згідно з результатами тестової діагностики, на третьому курсі в учасників експериментальної групи порівняно з контрольною значно знижуються показники таких станів як тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність.

Таким чином, у контрольній групі діагностувалися незначні зміни за обраними шкалами на всіх курсах. Водночас в експериментальній групі у процесі АСПН в учасників навчання відбулися конструктивні особистісні зміни, а саме: знизились показники деструктивних особистісних характеристик (рівня тривожності, фрустрації, агресивності, регресії; самооцінка наблизилась до адекватної).

Показники проведеної методики “анкетування рівня ригідності” представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Показники анкетування рівня ригідності

З наведеної таблиці видно, що показник ригідності був досить високим як у осіб, що проходили заняття в АСПН, так і в контрольній групі. До 3-го курсу достовірної різниці нами встановлено не було. Проте саме на 3-му курсі спостерігалося різке підвищення показника мобільності в експериментальній групі. Таке збільшення рівня мобільності було зафіксовано у 68,3% досліджуваних студентів. Підвищення показника лабільності спостерігалося на фоні зниження ригідності в експериментальній групі по відношенню до контрольної (з 30,6% до 11,2 %). Кількість осіб, в яких спостерігалися риси ригідності достовірно не змінилася. З даного феномену ми можемо зробити висновок, що ригідність як риса особистості досить важко піддається корекції, проте когнітивне переконструювання базових позицій особи сприятиме розвитку лабільності психічних процесів.

Результативність психокорекційного процесу в контексті попередження психологічних опорів підтверджується також самозвітами учасників груп АСПН (“Я до проходження групи АСПН”, “Я після проходження групи АСПН”).

Під впливом занять з глибинної психокорекції у досліджуваних відбуваються позитивні емоційні зміни: активність та відкритість у стосунках з іншими людьми, адекватність міжособистісного сприйняття, підвищується здатність до саморегуляції та самоконтролю, збільшуються можливості адаптації до непередбачуваних ситуацій. Розвиток таких навичок зумовлює зниження реакцій ригідності, агресивності, тривожності, що гальмують саморозвиток суб'єкта, знижують негативні наслідки вияву психологічних опорів.

Висновки й матеріал дисертаційного дослідження, що ґрунтуються на психодинамічній теорії, доводять, що врахування феномену опору в глибинній психокорекції (за методом АСПН) сприяє його нівелюванню шляхом розкриття лібідного потенціалу та гармонізації особистості. За результатами дисертаційного дослідження було сформовано рекомендації психологам-практикам з метою запобігання вияву психологічних опорів у їх професійній роботі.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукової літератури засвідчив, що дослідженню проблеми психологічного опору було присвячено праці з різних галузей знань. У філософії опір трактується як природна необхідна протидія різним впливам на людину й оцінюється позитивно. Негативна оцінка опору пов'язується з його функціями блокування певного руху, активності, динаміки. У педагогіці опір пов'язувався з супротивом учня виховавчим впливам, що перешкоджає спілкуванню з ним вчителя та негативно позначається на ефективності освітньо-виховного процесу.

2. Аналіз наукової літератури, спрямований на визначення особливостей психологічного опору, свідчить про неоднозначність у розмежуванні понять психологічного опору та захисту; у класифікації видів опорів; у співвіднесеності в них фізіологічних та емоційних складових. У психоаналітичному аспекті опір трактується як сила і процес, що призводить до витіснення й підтримує його через протидію переходу уявлень і симптомів із несвідомого у свідомість. Глибинно-психологічна корекція за методом АСПН на основі психодинамічної теорії дозволила встановити глибинні детермінанти та провідні тенденції психіки, що призводять до виникнення опорів.

3. У психологічній практиці представлено різноманітні способи роботи з опором: стимуляція м'язів та робота з тілом (характерологічний аналіз), нівелювання опорів гіперстимулятором (трансперсональна психологiя), техніка перебільшення емоцій (гештальттерапія), подолання опору за допомогою технік інтерпретації та семантичного опрацювання поведінкового матеріалу (класичний психоаналіз). Глибинна психокорекція в контексті психодинамічної теорії передбачає запобігання та нівелювання вияву опорів шляхом врахування функційних особливостей свідомого та несвідомого у їх взаємозв'язках, а також узгодженості із принципами системного пізнання цілісної психіки суб'єкта.

4. Згідно із психодинамічною теорією, функція опорів полягає в охороні витісненого несвідомого змісту, що може виявлятися у символічній формі. Опори інтегруються із захисною системою з метою підтримання цілісності та бездоганності (ідеалізації) “Я” як форми збереження його інфантильного змісту. Особливої значущості при цьому набуває врахування взаємозв'язку опорів із системою умовних цінностей. Тісний взаємозв'язок опорів із захистами обумовлює специфіку їх пізнання та виявлення відмінностей.

5. У дисертаційному дослідженні виокремлено два види психологічних опорів: ситуативні, що є реакцією на зовнішньо-соціальні (виховні) впливи, - та базальні, які втілюють інтереси базових видів захисту і охороняють незмінність інфантильних детермінант, що визначають семантику несвідомого. Як свідчить аналіз емпіричного матеріалу, ситуативні опори пов'язані з базальними, подібно до психологічних захистів.

6. Структурно-семантичний аналіз емпіричного матеріалу АСПН підтвердив, що пізнання глибинних детермінант психіки суб'єкта в процесі групової діагностико-корекційної процедури досягається за допомогою запобігання актуалізації опорів, чому сприяє метафорично-образний матеріал, на якому здійснюється глибинне пізнання. Це передбачає спонтанну й невимушену взаємодію учасників малої групи та особистісну відкоригованість керівника групи, його здатність до подолання та нівелювання власних захисних реакцій та психологічних опорів, а також цих явищ в учасників пізнання.

7. Кількісний та якісний аналіз результативності проходження майбутніми психологами глибинно-психологічної корекції доводить, що навчання за методом АСПН сприяє розширенню сфери свідомості суб'єкта, відкриває перспективи адекватної саморефлексії, створює умови для особистісного зростання шляхом нівелювання психологічних опорів, а значить, й автоматизованих способів захистів.

Перспективи подальшого дослідження полягають у розкритті взаємозалежності між феноменом опорів та провідними тенденціями свідомої та несвідомої сфер психіки в ракурсі психодинамічної теорії: “до сили”, “до людей”, “до життя”, а також тенденціям “від людей”, “до психологічної імпотенції”, “до психологічної смерті” відповідно комплексу неповноцінності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Святка О.О. Феномен опорів та проблема педагогічних конфліктів / О.О. Святка // Актуальні проблеми психології : [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / наук. ред. С. Д. Максименко, Л. М. Карамушка]. - К. : Міленіум, 2005 - Т. 1, Ч. 14. - С. 137 - 140.

2. Святка О.О. Проблема опорів у контексті педагогічної взаємодії / О.О. Святка // [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка]. - Т. 8, вип. 1. - К. : Міленіум, 2005 - С. 278 - 283.

3. Святка О.О. До питання про еволюцію уявлень поняття психологічного опору / О.О. Святка // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : [зб. наук. праць]. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - № 8(32). - С. 88 - 93.

4. Святка О.О. Проблема класифікації опорів у психоаналізі / О.О. Святка // Гуманітарні науки: Науково практичний журнал. - К. : Педагогічна преса, 2006 - № 2 (12) - С. 62 - 67.

5. Святка О.О. Взаємозв'язок опорів із системою психологічних захистів // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : [зб. наук. праць]. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - № 14(38). - С. 151 - 155.

6. Святка О.О. Глибинно-психологічна сутність професійного вигорання в контексті психологічного опору / О.О. Святка // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки : [зб. наук. праць]. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. - № 19 (43). - С. 126 - 131.

7. Святка О.О. Особливості психологічного опору в контексті психодинамічної теорії / О.О. Святка // Актуальні проблеми психології. / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : Главник, 2007. - Т. 10, Ч. 1. - С. 249 - 255.

8. Святка О.О. Специфіка роботи з опорами в психологічній практиці / О.О. Святка // Актуальні проблеми психології. / [за ред. С. Д. Максименка]. - К. : Главник, 2008. - Т. 10, Вип. 4. - С. 197 - 202.

9. Святка О.О. Професійне вигорання у контексті психологічного опору / О.О. Святка // Психологія і суспільство. Український теоретико-методологічний соціогуманітарний часопис. - 2008. - № 2. - С. 179 - 183.

Також результати дослідження опубліковано в матеріалах міжнародних конференцій та всеукраїнських семінарів:

10. Святка О.О. Психологічні опори в контексті групової роботи за методом АСПН // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції [“Наука і освіта - 2004”]. Том 28. Психологія. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 24 - 25.

11. Святка О.О. Дослідження проблеми опорів у контексті психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків / О.О. Святка // Актуальні проблеми практичної психології : [зб. наук. праць]. - Херсон : Персей, 2004. - С. 248 - 250.

12. Святка О.О. До проблеми психічного опору у сучасній психології // матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції [“Наука і освіта - 2005”]. Т. 50. Психологія. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005.- С. 13 - 14.

13. Святка О.О. До проблеми реалізації творчого потенціалу у роботі психолога-практика // Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків”. - Київ-Житомир : Державний фонд фундаментальних досліджень МОН України, 2005. - С. 101.

14. Святка О.О. Педагогічний аспект у дослідженні феномена опору у спілкуванні вчителя й учня / О.О. Святка // Шлях освіти. - № 2. - Київ, 2005. - С. 41 - 43.

15. Святка О.О. Феномен сопротивления в психологической практике / О.О. Святка // : материалы Международной психоаналитической конференции [“Зиґмунд Фрейд - основатель новой научной парадигмы: психоанализ в теории и практике (к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда)”], (Москва, 16 - 17 декабря 2006 г.) / [под ред. А. Н. Харитонова, П. С. Гуревича, А. В. Литвинова]. - М. : Русское психоаналитическое общество, 2006. - С. 460 - 466.

16. Святка О.О. Особливості прояву психологічних опорів у процесі сімейного виховання / О.О. Святка // Гендерні основи розвитку сім'ї : [зб. наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф]. - Черкаси, 2006. - C. 103 - 106.

17. Святка О.О. Проблема психологического сопротивления в свете педагогического взаимодействия // Материалы научно-практических конгрессов III Всероссийского форума “Здоровье нации - основа процветания России”, Т. 3, Часть 2, раздел “Психология в междисциплинарном поле наук” [Материалы XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов-2007” ]. Секция “Психология”. - М. : МГУ, 2007. - С. 95 - 96.

Размещено на Allbest.ru