Психологічні особливості інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.07 - “Педагогічна та вікова психологія”

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Виконала Якимчук Юлія Василівна

Хмельницький - 2008

АНОТАЦІЯ

Якимчук Ю.В. Психологічні особливості інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - “Педагогічна та вікова психологія”. Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2008.

У дисертації проаналізовано психологічну сутність комунікативних здібностей, уточнено поняття “комунікативні здібності”, їхню структуру, визначено психологічні особливості іншомовної комунікації майбутніх фахівців міжнародних відносин, а також умови інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин. Автором визначено критерії, показники та рівні розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин; розроблено та перевірено авторську методику розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів; шляхом емпіричного дослідження простежено динаміку розвитку цих здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин у процесі вивчення іноземної мови. На основі дослідження розроблено практичні рекомендації викладацькому складу вищих навчальних закладів щодо інтенсифікації розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Ключові слова: комунікативні здібності, розвиток комунікативних здібностей, іноземна мова, майбутній фахівець міжнародних відносин.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Очевидними характерними рисами сучасного світу є інтерналізація економіки, її глобалізація, перетворення в єдину систему, інтеграційні процеси у сфері науки, культури, освіти. У зв'язку з інтеграцією України у світову економіку, її приєднанням до Болонського процесу, зміцненням культурних зв'язків з іншими країнами перед вищою освітою постає необхідність підготовки фахівців, кваліфікація яких відповідає міжнародним вимогам до професіоналів, які працюють у сфері міжнародних відносин.

Іншомовна комунікативна компетентність фахівця міжнародних відносин обумовлює успішність його професійної діяльності, є показником його професійної зрілості та активності. Систему комунікативних знань, умінь та навичок можливо сформувати тільки на основі комунікативних здібностей, високий рівень яких дає змогу виявити внутрішні резерви особистості для її розвитку, навчання, виховання. Наявність високого рівня комунікативних здібностей хоча й не гарантує успіху у навчальній, професійній, творчій діяльності, але є його передумовою.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що низка вітчизняних і зарубіжних науковців (Л. Виготський, М. Зажирко, І. Коваль, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, T. Armstrong, H. Gardner, C. Klass та ін.) вивчали різні аспекти проблеми комунікативних здібностей особистості.

Значення цих досліджень є величезним, особливо для розробки загальнотеоретичних проблем розвитку комунікативних здібностей. Разом з тим можна констатувати, що порівняно маловивченим є той бік проблеми, який стосується дослідження розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин. Практично відсутні дослідження, спрямовані на визначення психологічних умов, що ефективно впливають на розвиток їхніх комунікативних здібностей у процесі навчання. Актуальність дослідження, таким чином, визначається суперечностями між зростаючою потребою суспільства в компетентних фахівцях, які мають високий рівень розвитку комунікативних здібностей, що дає змогу ефективно діяти й досягати особистісно та соціально важливих цілей, і відсутністю цілісного розуміння феномена комунікативних здібностей, детермінант їхнього розвитку; об'єктивною значущостю комунікативних здібностей, процесу їхнього розвитку та недостатньою розробленістю цих питань у педагогічній і віковій психології; необхідністю розвивати комунікативні здібності майбутніх фахівців міжнародних відносин протягом усього періоду навчання та відсутністю психологічно обґрунтованого змісту такого навчання.

Необхідність розв'язання цих суперечностей обумовила визначення теми дослідження: “Психологічні особливості інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану проведення науково-дослідних робіт Хмельницьким національним університетом з гуманітарного напряму за темою: “Психолого-педагогічні проблеми розвитку іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців”, затвердженою на засіданні науково-технічної ради Хмельницького національного університету (протокол № 2 від 10.05.2006 р.).

Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол № 4 від 25.12.2003 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол № 1 від 29.01.2008 р.)

Мета дослідження - виявлення психологічних особливостей інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Для досягнення сформульованої мети визначено такі завдання:

Уточнити поняття “комунікативні здібності”, їхні сутнісні характеристики та структуру.

Визначити критерії, показники та рівні розвитку комунікативних здібностей та шляхом емпіричного дослідження простежити динаміку розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин у процесі вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі.

Розробити та перевірити авторську методику розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів.

Розробити практичні рекомендації викладацькому складу вищих навчальних закладів щодо інтенсифікації розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Об'єкт дослідження - розвиток комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Предмет дослідження - психологічні особливості інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин у процесі вивчення іноземної мови.

Гіпотеза дослідження - інтенсифікація розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин може бути досягнута за умов: урахування при організації комунікативної діяльності вікових особливостей студентів, особливостей академічної групи, а також особливостей вивчення іноземної мови; максимальної культурологічної спрямованості навчального процесу; вибору оптимального рівня складності навчального матеріалу, який визначається навчальною програмою та зоною актуального та найближчого розвитку комунікативних здібностей кожного студента; забезпечення прийомами розвитку мовленнєвої активності студентів, ситуативності, індивідуалізації та новизни навчання; поліфункціональності вправ; забезпечення комунікативною діяльністю комунікативності навчання, особистісного значення для студентів предмета спілкування, зацікавленості у партнері зі спілкування, позитивного переживання студентом успіху спілкування, відсутності у студента комунікативних бар'єрів, стійкої мотивації студента вивчати іноземну мову, наявності емоційного компонента в навчальній діяльності; побудови комунікативної діяльності з урахуванням особливостей її складових (інформаційної, інтерактивної та перцептивної), а також за умови застосування на заняттях з іноземної мови авторської методики розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів.

Теоретико-методологічною базою дослідження є: системний підхід (Е. Голубєва, І. Пасічник, В. Шадріков); діяльнісний підхід (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, В. Москалець, С. Рубінштейн, М. Савчин); теорія комунікативної діяльності Г. Андрєєвої; теорія активного навчання іноземної мови І. Зимньої; теорія здібностей Б. Теплова.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичні: системний і порівняльний аналіз наукової літератури, психолого-педагогічний аналіз управління навчальною діяльністю у вищому навчальному закладі під час занять з іноземної мови (для визначення психологічних особливостей навчальної комунікативної діяльності майбутніх фахівців міжнародних відносин на заняттях з іноземної мови та для уточнення визначення феномену “комунікативні здібності” та його структури); емпіричні: тестування (методика “КОС-2”, адаптований тест П. Меари “Здібності до вивчення іноземної мови” (для дослідження динаміки розвитку комунікативних здібностей студентів); особистісний тест-опитувальник Р. Кеттелла (для дослідження динаміки розвитку когнітивного, емоційного та комунікативно-діяльнісного структурних компонентів комунікативних здібностей); методика “Потреба у спілкуванні” (для дослідження динаміки розвитку мотиваційного компонента комунікативних здібностей); “Методика самооцінки студента” (для дослідження динаміки розвитку самооцінного компонента комунікативних здібностей студентів)), анкетування (для дослідження динаміки розвитку когнітивного компонента комунікативних здібностей студентів), констатувальний, формувальний та контрольний етапи експерименту (для здійснення аналізу стану проблеми в теорії і практиці діяльності вищого навчального закладу, а також з метою перевірки ефективності впливу сукупності психолого-педагогічних умов на розвиток комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин та перевірки авторської методики розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів); математичні методи обробки експериментальних даних - (кутове перетворення Фішера (для визначення достовірності відмінностей між вибірками за рівнем ознак, що досліджуються); коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (для визначення щільності зв'язків між структурними компонентами комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин).

Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідження проводилося у 2002-2008 рр. на базі Хмельницького національного університету. До експерименту було залучено 240 студентів, які навчалися за напрямом “Міжнародні відносини” за спеціальностями “Міжнародна інформація” та “Міжнародні економічні відносини” і 25 викладачів кафедри іноземної філології. Дослідження проводилось у три етапи. Ми умовно об'єднали студентів у дві групи - експериментальну та контрольну по 120 осіб.

На першому, констатувальному, етапі дослідження (2002-2003 рр.), аналізувалася психолого-педагогічна література з тематики дослідження, визначалися структура комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин, критерії, показники та рівні їхнього розвитку.

На другому, формувальному, етапі дослідження (2003-2007 рр.), вивчалася динаміка розвитку комунікативних здібностей студентів у процесі вивчення іноземної мови, проводилася діагностика розвитку цих здібностей.

На третьому, контрольному, етапі дослідження (2007-2008 рр.), проведено аналіз результатів дослідження та систематизовано отримані дані.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

- уперше: визначено критерії, показники та рівні розвитку комунікативних здібностей та простежено динаміку розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин, що дало змогу встановити якісну своєрідність цього процесу, обумовлену віковими особливостями тих, хто навчається, і гетерохронністю розвитку структурних компонентів комунікативних здібностей особистості;

- уточнено: поняття “комунікативні здібності”, які являють собою стійку сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, що входить до структури інтелектуальних здібностей, обумовлює успішність виконання комунікативної діяльності та складається з таких структурних компонентів: когнітивного, мотиваційного, самооцінного, емоційного, комунікативно-діяльнісного; вони перебувають у тісному взаємозв'язку та забезпечують успішність комунікативної діяльності; основні сутнісні характеристики комунікативних здібностей: індивідуальний ступінь виразності, функціонування структурних компонентів як єдиного цілого, забезпечення успішності професійної комунікативної діяльності та розвиток комунікативних здібностей за допомогою цієї діяльності, комунікативні здібності не зводяться до комунікативних знань, умінь і навичок;

- дістало подальшого розвитку положення про те, що залучення майбутніх фахівців до спеціально розробленої професійно спрямованої комунікативної діяльністі у процесі вивчення іноземної мови сприяють інтенсифікації розвитку їхніх іншомовних комунікативних здібностей.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що:

- розроблено та експериментально перевірено авторську методику розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів;

- розроблено практичні рекомендації викладацькому складу вищих навчальних закладів щодо інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Отримані результати дослідження можуть бути використані педагогами та психологами вищих навчальних закладів для створення ситуації розвитку комунікативних здібностей студентів під час навчання; як один із напрямів психологічного супроводу навчального процесу у вищому навчальному закладі; у діагностиці комунікативних здібностей студентської молоді; для удосконалення змісту лекцій з загальної, вікової, соціальної та педагогічної психології.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося при організації психологічного супроводу студентів у навчальному процесі кафедри іноземної філології Хмельницького національного університету (акт реалізації від 01.02.2008 р.), кафедр англійської мови та перекладу, німецької та другої іноземної мови Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації від 05.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті “До питання про психологічну сутність іншомовної комунікативної компетенції”, написаній у співавторстві з К.В. Олександренко і К.В. Дубовим, особистий внесок здобувача полягає у розкритті структури комунікативних і пізнавальних здібностей, а також основних функцій іншомовної комунікативної компетенції. У статті “Психологічні умови ефективної комунікативної діяльності студентів у процесі вивчення іноземної мови”, написаній у співавторстві з К.В. Дубовим, особистий внесок здобувача полягає у визначенні умов ефективної комунікативної діяльності на рівнях передачі інформації та міжособистісної взаємодії.

Апробація результатів дослідження. Апробація результатів досліджень здійснювалася шляхом їхнього висвітлення у доповідях на: міжнародній конференції “Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” (Хмельницький, 2005 р.), всеукраїнському науково-практичному семінарі “Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика” (Полтава, 2007 р.), міжвузівських науково-методичних конференціях “Комунікативно-когнітивний аспект навчання мови для професійного спілкування” (Хмельницький, 2003 р.), “Формування готовності майбутніх спеціалістів до професійної діяльності засобами іноземних мов” (Хмельницький, 2004 р.), міжвузівській науково-теоретичній конференції “Педагогічні технології підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах” (Хмельницький, 2006 р.).

Основні результати роботи заслуховувалися та обговорювалися на засіданнях кафедр педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та іноземної філології Хмельницького національного університету; на науково-методичних семінарах Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького та Хмельницького національного університету.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу дослідження, визначено теоретико-методологічну базу та методи дослідження, подано відомості про експериментальну базу та етапи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, подано відомості про особистий внесок здобувача, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі - “Психологічний аналіз комунікативних здібностей у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі” - зазначається, що здібності як психологічна категорія є предметом вивчення вітчизняних і зарубіжних психологів. У вивченні комунікативних здібностей існує велике різноманіття теоретичних і експериментальних підходів. Це зумовлено, по-перше, різними спрямуваннями сучасних психологічних шкіл; по-друге, суперечливістю та складністю цього феномена. Тому поняття “комунікативні здібності” має неоднозначний характер і безліч тлумачень.

Хоча комунікативні здібності тривалий час не були окремим предметом наукового дослідження у психології, проте їхнє значення в житті людини простежуються у розглянутих нами напрямах психології: психоаналітичному напрямі, гуманістичній психології, гештальтпсихології, біхевіоризмі, необіхевіоризмі. Окремим предметом вивчення комунікативні здібності стали в когнітивній психології. Когнітивісти вважають, що вони є однією з інтелектуальних структур.

У вітчизняній психології здібності трактуються переважно як індивідуально-психологічні особливості людини, що забезпечують успіх виконання діяльності, для якої ці здібності призначені. Вони розглядаються, головним чином, у контексті діяльнісного підходу. Одним із основних положень діяльнісного підходу є те, що, виконуючи різні види діяльності та розвиваючись, особистість тим самим впливає на дійсність і змінює її. Саме це положення містить принципову відмінність у розумінні здібностей вітчизняними та зарубіжними психологами. Вітчизняні психологи підкреслюють активність особистості у процесі зміни існуючої дійсності, в той час як їхні зарубіжні колеги роблять акцент тільки на зміні самої особистості.

Вагомий внесок у розробку цього підходу зробили Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн та інші вчені, які провели багатоплановий аналіз здібностей. Загальним аспектом їхніх теорій є твердження, що здібності мають суспільно-історичне походження, тобто вони є результатом зміни дійсності попередніми поколіннями та досвіду, який нагромадився в результаті цих змін. Здібності можуть розвиватися лише в процесі активної діяльності людини, а, отже, не можуть розглядатися поза сукупністю суспільних відносин. Разом з тим, у їхніх підходах до вивчення здібностей існують і певні розбіжності.

У сучасній зарубіжній психології комунікативні здібності розглядаються у контексті належності людини до певної культурної спільноти (S. Irvine, J. Berry), у зв'язку з проблемами мовленнєвого розвитку дітей з обмеженими можливостями (L. Hartley, C. Klass), у зв'язку з виявленням взаємозв'язків між комунікативними здібностями та комунікативною компетентністю (R. Sternberg), у зв'язку з дослідженням індивідуальних когнітивних стилів (T. Armstrong, H. Gardner).

На основі аналізу науково-психологічної літератури ми дійшли висновку, що комунікативні здібності - це стійка сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, що входить до структури інтелектуальних здібностей та обумовлює успішність виконання нею комунікативної діяльності. При цьому ми зазначаємо, що ця сукупність особливостей людини становить єдине ціле, має індивідуальний ступінь виразності та відрізняє одну людину від іншої, стосується успішності виконання комунікативної діяльності, в якій виявляється й за допомогою якої розвивається.

Виходячи з результатів аналізу психолого-педагогічної літератури, існуючих структур і нашого розуміння комунікативних здібностей, ми визначили такі компоненти феномена, що досліджується: когнітивний, мотиваційний, самооцінний, емоційний, комунікативно-діяльнісний.

Когнітивний компонент - це репрезентативно-когнітивні структури, які являють собою узагальнено-абстрактний результат набуття індивідом комунікативних знань, умінь і навичок, є внутрішньою основою процесів обробки інформації й організації комунікативної діяльності людини. Слід зазначити, що для успішного виконання різних видів діяльності необхідні свої специфічні системи репрезентативно-когнітивних структур. В основі розвитку когнітивного компонента комунікативних здібностей лежить усе більше диференціювання когнітивних репрезентативних структур. Таким чином, ми розглядаємо психологічну сутність когнітивної складової комунікативних здібностей як багатомірний ментальний когнітивний простір, який характеризується певною топологією. Розвиток комунікативних здібностей супроводжується ускладненням цього простору.

Мотиваційний компонент комунікативних здібностей являє собою систему потреб, мотивів, інтересів, ідеалів, прагнень, установок, норм, цінностей, тощо. Основною складовою цього компонента є мотив - внутрішнє спонукання особистості до комунікативної діяльності, пов'язане із задоволенням комунікативної потреби. Таким чином, мотиваційний компонент комунікативних здібностей означає наявність соціально схвальних мотивів комунікативної діяльності та прагнення до участі в ній.

Самооцінний компонент комунікативних здібностей містить у собі оцінку людиною себе як суб'єкта комунікативної діяльності, тобто самооцінку, під якою розуміється узагальнений результат пізнання себе та емоційне ставлення до себе. Це афективна частина образу “Я”, що тісно пов'язана з проблемою самосвідомості, з уявленням про свою значущість у комунікативній діяльності.

Емоційний компонент комунікативних здібностей - це уміння комуніканта керувати своїми емоціями у процесі комунікативної діяльності та правильно інтерпретувати емоційний стан інших учасників комунікації.

Комунікативно-діяльнісний компонент комунікативних здібностей характеризує людину як суб'єкта комунікативної діяльності, в якій виявляються особистісні особливості людини.

У другому розділі - “Психологічні особливості іншомовної комунікації майбутніх фахівців міжнародних відносин та умови інтенсифікації розвитку їхніх комунікативних здібностей у процесі вивчення іноземної мови” - зазначається, що розвиток комунікативних здібностей - це динамічний процес цілеспрямованої, поступальної та якісної зміни феномена, що досліджується, в процесі спеціально організованої навчальної діяльності. Цей процес відрізняється тривалістю (розвиток комунікативних здібностей студентів здійснюється протягом усього періоду вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі); поступальністю (прийоми розвитку комунікативних здібностей вводяться від простого до складного та співвідносяться з віковими особливостями студентів), спрямованістю (прийоми розвитку комунікативних здібностей призначені для розвитку кожного структурного компонента цього феномена, а, отже, і комунікативних здібностей в цілому).

У розділі визначено вікові особливості предметно-змістовної сторони комунікативної діяльності майбутніх фахівців міжнародних відносин. Комунікативна діяльність студентів молодших курсів характеризується: загальною емоційною забарвленістю та неопосередкованістю інформації, що передається; орієнтацією в комунікативній діяльності на викладача, на авторитет, на схвалення; сприйманням себе та інших у комунікативній діяльності на рівні відчуттів і уявлень; сприйманням представників інших культур з точки зору цінностей та стандартів, прийнятих у своїй культурі.

У предметно-змістовній стороні комунікативної діяльності студентів-міжнародників старших курсів виявлено такі особливості: формування індивідуального стилю комунікативної діяльності; ускладнення висловлень, вибір мовних засобів відповідно до ситуації спілкування; спрямованість висловлення на реципієнта, щоб він зрозумів, прийняв і осмислив певну інформацію; сприймання себе та інших через самостійні судження, умовиводи, докази; сприймання норм власної культури через усвідомлення їхньої відносності та культурної специфічності.

У розділі визначено психологічні особливості інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин. По-перше, інтенсивний процес розвитку комунікативних здібностей студентів відбувається в одному культурному середовищі, а застосування набутих здібностей у процесі професійної діяльності майбутніх фахівців міжнародних відносин відбуватиметься в умовах міжкультурної комунікації, що є процесом взаємного зв'язку та взаємодії представників різних культур. По-друге, прискорений процес розвиту комунікативних здібностей студента відбувається у комунікативній діяльності, яка стимулюється мотивацією студентів, проте мотивація певної діяльності підтримується успішністю цієї діяльності, яка, у свою чергу, є обумовленою наявними комунікативними здібностями. По-третє, розвиток комунікативних здібностей передбачає узагальнення та закріплення у психіці індивіда комунікативних знань, умінь та навичок. При цьому відбувається процес подальшого диференціювання когнітивних репрезентативних структур, які є відображенням узагальнених знань, умінь і навичок. Цей процес відбувається за умови виконання достатньої кількості тренувальних вправ. З іншого боку, інтенсифікація розвитку комунікативних здібностей передбачає досягнення кращих показників розвитку цих здібностей за більш короткий період часу. Інтенсивний розвиток комунікативних здібностей означає не механічне скорочення кількості тренувальних вправ, а нові підходи до організації навчальної діяльності, до складання тренувальних вправ.

Визначено сукупність психолого-педагогічних умов, необхідних для розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин: урахування при організації комунікативної діяльності вікових особливостей студентів, особливостей академічної групи (групових інтересів, цінностей, наявності мікрогруп усередині групи, стосунків між ними та усередині них), а також особливостей вивчення іноземної мови (усвідомленість навчання; контрольована, поступальна, цілеспрямована реалізація функцій мови; низька щільність спілкування); максимальна культурологічна спрямованість навчального процесу; вибір оптимального рівня складності навчального матеріалу, який визначається навчальною програмою та зоною актуального та найближчого розвитку комунікативних здібностей кожного студента; забезпечення прийомами розвитку мовленнєвої активності студентів, ситуативності, індивідуалізації та новизни навчання; поліфункціональність вправ; забезпечення комунікативною діяльністю комунікативністі навчання, особистісного значення для студентів предмета спілкування, зацікавленості у партнері зі спілкування, позитивного переживання студентом успіху спілкування, відсутності у студента комунікативних бар'єрів, стійкої мотивації студента вивчати іноземну мову, наявності емоційного компонента в навчальній діяльності; побудова комунікативної діяльності з урахуванням особливостей її складових (інформаційної, інтерактивної та перцептивної).

У третьому розділі - “Динаміка розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин у процесі вивчення іноземної мови” - зазначається, що на етапі констатувального експерименту для одержання об'єктивної і повної інформації про рівень розвитку комунікативних здібностей студентів в експериментальній і контрольній групах нами оцінювався рівень розвитку кожного зі структурних компонентів комунікативних здібностей студентів і рівень розвитку комунікативних здібностей у цілому на основі виділених нами критеріїв. На формувальному етапі експерименту ми проводили діагностику рівня розвитку структурних компонентів комунікативних здібностей і комунікативних здібностей студентів у цілому наприкінці кожного навчального року, а на третьому та четвертому роках навчання - ще й посередині навчального року додатково з метою визначення проблемних зон розвитку. На контрольному етапі експерименту проведено аналіз результатів дослідження та систематизовано отримані дані.

Слід зазначити, що в експериментальній групі було забезпечено визначені нами умови розвитку комунікативних здібностей і протягом усіх п'яти років застосовувалась авторська методика розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів.

В основу авторської методики покладено: системно-діяльнісний підхід, професійно-орієнтоване навчання, контекстну обумовленість комунікативної діяльності, принципи текстовості й діалогічності навчання, інтенсивне комплексне використання засобів, прийомів навчання, урахування індивідуальних особливостей студентів у процесі відбору, подачі матеріалу, розробки тренувальних вправ. Застосовуються методи психологічного впливу (сугестопедія, переконування), активної взаємодії: дискусія, полеміка, диспут, ігрові методи).

Авторська методика передбачає розвиток комунікативних здібностей студентів паралельно з формуванням професійної комунікативної компетентності. Реалізація цієї методики здійснюється поетапно. Перший етап - це відбір викладачем навчального матеріалу. Другий етап - уведення нового навчального матеріалу. Третій етап - виконання студентами тренувальних вправ. Четвертий етап - контрольний. Відбір навчального матеріалу здійснюється відповідно до наявного рівня розвитку комунікативних здібностей студентів (який визначається шляхом діагностики), корисності його з точки зору вимог щодо успішності майбутньої професійної діяльності, з урахуванням вікових інтересів студентів, їхніх захоплень, особистісного бачення студентами цілей оволодіння іноземною мовою, попереднього досвіду іншомовної комунікації. Ще однією вимогою до змісту навчального матеріалу є наявність емоційного компоненту. Після відбору навчального матеріалу з урахуванням описаних вище вимог відбувається уведення його у навчальний процес. Новий навчальний матеріал необхідно подавати у контексті, що сприяє усвідомленню студентами комунікативного значення певної мовної форми. Таким контекстом є будь-який дискурс. Новий матеріал подається у двох пред'явленнях. Мета першого пред'явлення - аналіз мовних особливостей тексту (фонологічних, граматичних, лексичних, дискурсивних). Мета другого пред'явлення - аналіз прагматичних особливостей тексту (вживання мовцями комунікативних стратегій, невербальних засобів комунікації, а також мовленнєвої реалізації статусно-рольових відносин). Після подвійного пред'явлення навчального матеріалу відбувається закріплення студентами у мовленні певних лінгвістичних та паралінгвістичних засобів шляхом виконання тренувальних вправ. Вимогами до тренувальних вправ є: урахування індивідуальних когнітивних стилів студентів; різноманітність видів та форм; поліфункціональність; спрямованість на розвиток одного чи кількох структурних компонентів комунікативних здібностей, або на розвиток цих здібностей у цілому; спрямованість на розвиток творчого мислення. Наприкінці кожного циклу даються контрольні вправи, які, як правило, є комунікативно спрямованими. Після виконання завдань студентам пропонується оцінити свою комунікативну діяльність і комунікативну діяльність інших членів групи.

Студенти експериментальної групи навчалися за авторською методикою розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів та за традиційними методиками. Студенти контрольної групи навчалися тільки за традиційними методиками.

Проаналізувавши отримані дані констатувального та формувального етапів експерименту, можна зробити висновок, що розвиток комунікативних здібностей студентів простежується в обох групах, але картина цих змін виглядає по-різному. Існує природна динаміка розвитку комунікативних здібностей студентів, але при цілеспрямованому розвитку ця динаміка є вищою.

У студентів 1-го та 2-го курсу експериментальної та контрольної груп домінував нижчий за середній рівень розвитку комунікативних здібностей. Про більш високі темпи розвитку комунікативних здібностей студентів експериментальної групи свідчить швидше зниження показників низького рівня комунікативних здібностей та більш інтенсивне зростання показників середнього рівня розвитку цих здібностей у порівнянні з показниками у контрольній групі. Так, наприкінці першого року навчання ми спостерігаємо низький рівень розвитку комунікативних здібностей у 20% студентів експериментальної та у 28,33% студентів контрольної групи. Наприкінці 2-го року навчання низький рівень розвитку комунікативних здібностей мають 5% студентів у експериментальній групі, а у контрольній - 21,67%. На цьому ж етапі навчання 38,33% студентів експериментальної групи досягли середнього рівня розвитку комунікативних здібностей. У контрольній групі цей рівень притаманний 30,83% студентів. Наприкінці 2-го курсу 6,6% студентів експериментальної групи мають вищий за середній рівень розвитку комунікативних здібностей. У контрольній групі на цьому етапі навчання таких студентів немає.

У 59,17% студентів третього курсу експериментальної групи спостерігався середній рівень розвитку комунікативних здібностей. У контрольній групі наприкінці третього року навчання у вищому навчальному закладі провідним залишається нижчий за середній рівень розвитку комунікативних здібностей. Середній рівень розвитку комунікативних здібностей зафіксований лише у 36,67% студентів третього курсу контрольної групи, різниця з експериментальною групою становить 22,5%.

Наприкінці четвертого курсу в експериментальній групі відбувся такий розподіл значень у рівнях розвитку комунікативних здібностей: у 3,33% майбутніх фахівців міжнародних відносин спостерігався нижчий за середній рівень, у 25,0% - середній рівень, у 56,67% - вищий за середній рівень розвитку комунікативних здібностей. У 15% студентів 4-го курсу спостерігався високий рівень розвитку комунікативних здібностей.

У контрольній групі домінував середній рівень розвитку комунікативних здібностей, він був властивий 50,0% студентів. Вищий за середній рівень у цій групі спостерігався у 20,83% студентів, що відповідає віковим можливостям студентів на цьому етапі навчання і є нормою. У 29,17% студентів відзначено нижчий за середній рівень розвитку комунікативних здібностей, що є для цього віку низьким.

На п'ятому році дослідження ми вивчали рівень розвитку комунікативних здібностей студентів по закінченні формувального етапу експерименту. У експерементальній групі у 41,67% випускників спостерігався вищий за середній рівень розвитку комунікативних здібностей, що відповідає їхнім віковим особливостям і є нормою для старшого юнацького віку. Проте у 17,5% студентів цього віку відзначено середній рівень розвитку комунікативних здібностей. У контрольній групі показники розвитку комунікативних здібностей є значно нижчими порівняно з експериментальною групою. Менше половини студентів (33,3%) досягли вищого за середній рівня розвитку комунікативних здібностей. Більш висока динаміка розвитку комунікативних здібностей студентів експериментальної групи підтверджується ще й тим, що по закінченні формувального етапу експерименту 40,83% з них мали високий рівень розвитку комунікативних здібностей. Слід зазначити, що тільки 10% студентів контрольної групи досягли високого рівня розвитку комунікативних здібностей наприкінці 5-го курсу. Отже, на основі аналізу отриманих даних можна констатувати, що динаміка розвитку комунікативних здібностей є вищою у студентів експериментальної групи (рис. 1, 2).

Рис. 1. Динаміка розвитку комунікативних здібностей студентів експериментальної групи на етапі формувального експерименту

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати практичні рекомендації викладацькому складу вищих навчальних закладів щодо інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Рис. 2. Динаміка розвитку комунікативних здібностей студентів контрольної групи на етапі формувального експерименту

Основний зміст рекомендацій полягає в тому, що порівняно з традиційними формами організації навчального процесу у вищому навчальному закладі кращі результати та більша ефективність навчання досягаються за таких педагогічно доцільних прийомів, методів і форм навчання, що використовуються окремо або в різноманітних оптимальних поєднаннях: самостійне складання студентами навчальних завдань; уведення системної організації індивідуально-диференційованого навчання; застосування у навчальному процесі групових форм навчання, включаючи навчальні педагогічні та психологічні тренінги, що передбачають діалогічну (індивідуально-рівноправну) форму спілкування; ознайомлення майбутніх фахівців міжнародних відносин з психологічними механізмами сприймання та запам'ятовування інформації; оволодіння майбутніми фахівцями міжнародних відносин науково-практичним інструментарієм, що містить продуктивні прийоми аналізу, корекції та удосконалення власної навчально-пізнавальної діяльності; залучення майбутніх фахівців міжнародних відносин до науково-дослідної й пошукової роботи, що є найважливішим засобом розвитку в них творчого інтелектуального потенціалу.

ВИСНОВКИ

За результатами теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел та дослідно-експериментальної роботи з теми дисертації було сформульовано такі висновки:

1. Вивчення й узагальнення психолого-педагогічної літератури, власна практика викладацької діяльності виявили недостатню теоретичну і практичну розробленість проблеми інтенсифікації розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин. На основі аналізу наукової літератури було уточнено поняття “комунікативні здібності”, його сутнісні характеристики, структуру. Комунікативні здібності - це стійка сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, що входить до структури інтелектуальних здібностей та обумовлює успішність виконання комунікативної діяльності. При цьому ми зазначаємо, що ця сукупність особливостей людини: становить єдине ціле; має індивідуальний ступінь виразності та відрізняє одну людину від іншої; стосується успішності виконання комунікативної діяльності, у якій виявляється й за допомогою якої розвивається; не зводиться до комунікативних знань, умінь та навичок. Комунікативні здібності мають свою, відмінну від інших видів людських здібностей структуру, що містить у собі такі компоненти: когнітивний, мотиваційний, самооцінний, емоційний, комунікативно-діяльнісний.

2. Визначено критерії (досягнутий рівень розвитку когнітивно-репрезентативних структур, які є узагальнено-абстрактним результатом набуття комунікативних знань, умінь та навичок; мотивація студентів комунікативної діяльності; емоційна стійкість студентів у комунікативній діяльності; самооцінка студентів у комунікативній діяльності; особистісні особливості суб'єкта комунікативної діяльності), показники (знання про особливості передачі інформації іншій людині у різних соціальних контекстах, про особливості міжкультурної комунікації, про норми й правила поведінки у процесі комунікативної діяльності, про особливості самосприймання й сприймання інших у різних ситуаціях спілкування; обсяг короткочасної пам'яті; швидкість реакції на значення мовних одиниць; наявність мотивів використання соціально-схвальних форм комунікативної діяльності та вступу в контакт з іншими людьми; емоційний стан у комунікативній діяльності; наявність ситуативної та особистісної тривожності в комунікативній діяльності; уміння керувати своїми емоціями у процесі комунікативної діяльності; уміння правильно інтерпретувати емоції співрозмовника; уміння майбутнього фахівця адекватно оцінити себе у комунікативній діяльності; особливості його характеру та поведінки в комунікативній діяльності: відкритість, товариськість, толерантність) та рівні розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин: високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній, низький.

3. Розроблено та експериментально перевірено авторську методику розвитку іншомовних комунікативних здібностей студентів вищих навчальних закладів. В основу методики покладено: системно-діяльнісний підхід, професійно-орієнтоване навчання, контекстну обумовленість комунікативної діяльності, принципи текстовості і діалогічності навчання, інтенсивне комплексне використання засобів, методів, прийомів навчання, урахування індивідуальних особливостей студентів у процесі відбору, подачі матеріалу, розробки тренувальних вправ.

4. Проведене дослідження дало можливість розробити практичні рекомендації викладацькому складу вищих навчальних закладів щодо інтенсифікації розвитку іншомовних комунікативних здібностей майбутніх фахівців міжнародних відносин.

Таким чином, отримані результати дають можливість зробити висновок про те, що мета наукового дослідження реалізована, висунута гіпотеза. - доведена, завдання - вирішені.

Дослідження відкриває перспективу для: продовження вивчення психологічних особливостей розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців (державних службовців, лікарів, юристів та ін.); дослідження механізмів розвитку комунікативних здібностей студентів; подальшої розробки психолого-педагогічних програм, технологій, тренінгів розвитку комунікативних здібностей майбутніх фахівців.

комунікативний психологічний інтелектуальній самооцінка

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Якимчук Ю.В. Формування соціолінгвістичного аспекту професійної комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький, 2004. - № 32, част. ІІ. - С. 85 - 89.

2. Якимчук Ю.В. Вплив когнітивізму на дидактику професійної комунікативної компетентності / Ю.В. Якимчук // Науковий вісник Південноукраїнського педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського : Зб. наук. пр. - Одеса, 2006. - № 7 - 8. - С. 149 - 158.

3. Якимчук Ю.В. Психологічні умови ефективної комунікативної діяльності студентів у процесі вивчення іноземної мови / Ю.В. Якимчук, К. В. Дубовий // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. Т. 7, вип. 10. - К., 2007. - С. 471 - 478.

4. Якимчук Ю.В. Структурні особливості комунікативних здібностей / Ю.В. Якимчук // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький, 2007. - № 38, част. ІІ. - С. 210 - 212.

5. Якимчук Ю.В. Теоретико-методологічний аналіз комунікативних здібностей у сучасній психологічній науці / Ю.В. Якимчук // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. Т. ІХ, част. 3. - К, 2007. - С. 469 - 477.

6. Олександренко К. В. До питання про психологічну сутність іншомовної комунікативної компетенції / К. В. Олександренко, Ю.В. Якимчук, К. В. Дубовий // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. - К., 2007. - № 16(40). - Серія 12. Психологічні науки : Збірник наукових праць. - С. 72 - 77.

7. Якимчук Ю.В. Емпіричне дослідження динаміки розвитку комунікативних здібностей студентів / Ю.В. Якимчук // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. Т. ІХ, част. 6. - К., 2007. - С. 481 - 488.

8. Якимчук Ю.В. Формування дискурсивного аспекту професійної комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. - Випуск 6. - Київ - Вінниця, 2004. - С. 688 - 693.

9. Якимчук Ю.В. Лексичний аспект професійної комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Соціально-гуманітарні та психолого-педагогічні науки : Збірник наукових праць викладачів гуманітарного інституту Хмельницького національного університету. - Хмельницький : ХНУ, 2004. - С. 140 - 144.

10. Якимчук Ю.В. Вплив лінгвістичних наукових течій на дидактику професійної комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Наукові записки Віннницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2005. - Випуск 13. - С. 145 - 147.

11. Якимчук Ю.В. Формування іллокутивного аспекту комунікативної компетентності у студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Якимчук // Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук : Збірник наукових праць викладачів гуманітарного інституту Хмельницького національного університету. - Хмельницький, 2006. - С. 55 - 58.

12. Якимчук Ю.В. Аспекти комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (спеціальний випуск). - Хмельницький, 2004. - № 27, част. ІІ. - С. 153 - 154

13. Якимчук Ю.В. Формування професійної комунікативної компетенції : фонологічний аспект / Ю.В. Якимчук // Наука і освіта - 2004 : Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.). - Дніпропетровськ, 2004. - Т. 39. : Проблеми підготовки фахівців. - С. 63 - 65

14. Якимчук Ю.В. Вплив біхевіоризму на дидактику професійної комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Професійне становлення особистості : проблеми і перспективи : Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції (Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.). - Хмельницький, 2005. - С. 21 - 26.

15. Якимчук Ю.В. Психологічні особливості розвитку лексичних здібностей засобами іноземної мови / Ю.В. Якимчук // Педагогічні технології підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах : Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції (Хмельницький, 23 листопада 2006 р.). - Хмельницький, 2007. - С. 154 - 156.

16. Якимчук Ю.В. Формування стратегічного аспекту комунікативної компетенції / Ю.В. Якимчук // Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу : теорія і практика : Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару (Полтава, 26-27 квітня 2007 р.). - Полтава : Астрая, 2007. - С. 285 - 287.

Размещено на Allbest.ru