Формування психологічної готовності до охорони громадського порядку курсантів вищих навчальних закладів МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування психологічної готовності до охорони громадського порядку курсантів вищих навчальних закладів МВС України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку України як незалежної правової держави особливого значення набуває рівень професійної підготовки працівників міліції, що зумовлює ступінь ефективності їх діяльності з протидії злочинності. Це потребує пильної уваги представників усіх юридичних та суміжних наук, зокрема - юридичної психології, одним із напрямків якої є психологічне забезпечення правоохоронної діяльності, розробка сучасних методів формування професійно-психологічних якостей правоохоронця і, зокрема, розвитку психологічної готовності до виконання службових завдань при охороні громадського порядку.

В системі органів внутрішніх справ, що вирішує відповідальні завдання забезпечення правопорядку, важливе місце належить підрозділам міліції громадської безпеки, функцією яких є охорона громадського порядку. В теперішній час у якості приданих сил до даного напряму правоохоронної діяльності залучаються і курсанти вищих навчальних закладів МВС України. Так, у 2002-2007 рр. особовим складом КНУВС забезпечувалась охорона громадського порядку у 364 заходах, зокрема: 38 загальнополітичних заходів, 40 спортивно-масових заходів, 286 заходів з охорони громадського порядку в районних управліннях внутрішніх справ м. Києва (загалом 803.244 люд./год.).

Специфіка діяльності з охорони громадського порядку, що зумовлена низкою чинників, потребує її психологічного забезпечення. Зокрема, особовий склад виконує свої службові обов'язки в психологічно напружених, екстремальних умовах, його діяльності притаманні всі особливості, характерні для «критичних» видів діяльності: дефіцит часу для прийняття рішення та його реалізації; вплив на особистість екстремальних подразників; домінування негативних емоцій; підвищена відповідальність, тощо. Вони існують об'єктивно, але набувають для конкретної людини особистісної значимості і тому можуть призвести до негативних наслідків.

В більш широкому сенсі заходи психологічного забезпечення сприяють цілеспрямованому розкриттю і розвитку здібностей особистості, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я і самого життя правоохоронця при виконанні ним службових завдань.

Ще у першій половині ХХ ст. розпочали наукове вивчення окремих аспектів вдосконалення професійної діяльності в контексті вікової та загальної психології Г. Мюнстерберг, О.Ліпман, В. Штерн та ін. У другій половині ХХ ст., коли виникла нагальна потреба розвитку окремих напрямів професійної психології, зокрема, військової та юридичної психології, психології діяльності в особливих умовах, започаткували масштабні дослідження такі науковці, як М.І. Д'яченко, Є.О. Клімов, М.В. Костицький, Г.В. Ложкін, Б.Ф. Ломов, В.О. Моляко, К.К. Платонов, О.М. Столяренко, О.В.Тімченко, М.І. Томчук та ін.

Вивчені нами вітчизняні та зарубіжні першоджерела присвячені, головним чином, окремим методичним та організаційним аспектам врахування психологічних особливостей працівників при відборі кадрів (В.А. Варламов, Ю.Б. Ірхін, В.В. Лебедько, В.С. Медведєв, Г.М. Мякішев, В.Ф. Назаренко, В.В. Рибалка, В.М. Синьов, С.І. Яковенко та ін.) або містять узагальнені переліки якостей працівників окремих служб органів внутрішніх справ (В.Г. Андросюк, В.І. Барко, Л.І. Казміренко, О.М. Корнєв, В.В. Кощинець, Ю.П. Тимошенко, О.В. Шаповалов, Г.О. Юхновець та ін.). Теоретичні узагальнення та науково-практичні розробки з питань формування психологічної готовності органів внутрішніх справ, і, зокрема, курсантів ВНЗ МВС України, до охорони громадського порядку до цього часу відсутні, що й визначає актуальність проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. №755); п. 4.3. рішення колегії МВС України від 29.11.2003 р. №8КМ/1; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 p. №1767), а також планів НД та ДКР Київського національного університету внутрішніх справ і, зокрема, кафедри юридичної психології КНУВС. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради КНУВС (протокол від 25.05.2004 р. №6) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук АПН України (протокол від 23.12.2008 №10).

Мета і завдання дослідження: удосконалення професійної діяльності міліції, зокрема, курсантів, із охорони громадського порядку і розробка науково-обґрунтованих пропозицій щодо формування відповідних професійно значущих якостей.

У відповідності з метою були поставлені такі завдання:

- провести теоретичний аналіз нормативно-правового та функціонального змісту діяльності ОВС із охорони громадського порядку;

- надати загальну характеристику оперативно-службової діяльності ОВС із забезпечення ОГП;

- визначити психологічні особливості діяльності працівників ОВС при ОГП;

- визначити структуру та зміст професійно-психологічної готовності до ОГП;

- експериментально встановити професійно значущі якості, що визначають готовність курсанта вищого навчального закладу МВС України до ОГП;

- з'ясувати місце та роль професійно-психологічної підготовки у формуванні психологічної готовності курсантів до ОГП;

- розробити та апробувати психодіагностичну методику добору до ОГП на основі визначення ступеня психологічної готовності курсантів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час вивчення особистості курсанта вищого навчального закладу МВС України.

Предметом дослідження - формування психологічної готовності до ОГП курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

При підготовці дисертації використані наступні методи: 1) загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, аналогії, дедукції й індукції) - для визначення принципів та критеріїв аналізу діяльності з ОГП, її психолого-юридичного коментування (р. 1); 2) конкретно-наукові (спостереження, бесіда, анкетування, аналіз документів, експертні оцінки, аналіз умов діяльності) - для встановлення особливостей оперативно-службової діяльності з ОГП та психологічної готовності працівника ОВС до її реалізації (рр. 2.1., 2.2.); 3) психодіагностичні (методика Бурдона - Анфімова, тест Р. Амтхауера, опитувальник Р. Кеттелла 16 PF-105C, методика В.Г. Андросюка, опитувальник «Прогноз», опитувальник «Адаптивність» А.Г. Маклакова та С.В. Чермяніна) - для визначення рівня розвитку психічних пізнавальних процесів, рівня та структури інтелекту, професійно-значущих особливостей особистості, схильності до екстремум-станів, рівня адаптивності (рр. 2.3., 3.1., 3.2.); 4) математико-статистичні (обчислення середніх значень, кореляційний аналіз рангів за Ч. Спірменом) - для статистичної обробки одержаних результатів (рр. 2.3., 3.1., 3.2.)

Дослідження проводилося в 2002-2007 рр. та складалося з теоретичного аналізу проблеми, формування початкових положень та гіпотез (2002 р.); розробки професіографічної моделі діяльності міліції громадської безпеки, зокрема, патрульної служби міліції, з ОГП, збору емпіричних даних та експериментального вивчення професійно значущих якостей, що визначають психологічну готовність до ОГП (2003-2005 рр.); аналізу процесу та особливостей формування психологічної готовності до ОГП у курсантів вищих навчальних закладів МВС України; розробки методичних рекомендацій у вигляді психодіагностичного експрес-опитувальника та його апробації на базі КНУВС (2006-2007 рр.).

Емпіричну базу дослідження складають результати:

- експертного опитування 56 осіб молодшої начальницької ланки патрульної служби міліції зі стажем роботи понад три роки, які мають досвід виконання обов'язків командирів міліцейських підрозділів при забезпеченні ОГП, на предмет визначення відповідних професійно значущих психологічних якостей працівників міліції (рр. 2.1., 2.2.).

- опитування командного складу курсантських підрозділів для визначення найбільш типових форм ОГП, до яких залучаються курсанти (р. 1.2.);

- опитування 287 курсантів 2-4 курсів КНУВС, які мають особистий досвід ОГП на предмет визначення специфічних ситуацій порушення громадського порядку (р. 2.1.);

- психодіагностичного дослідження 145 працівників патрульної служби міліції (56 досвідчених працівників молодшої начальницької ланки та 89 осіб рядового складу ПСМ) з метою розробки професіографічної моделі діяльності міліції громадської безпеки, зокрема, патрульної служби міліції з ОГП (р. 2.2.);

- тестування тих же 145 працівників патрульної служби міліції з метою визначення професійно значущих якостей, що лежать в основі психологічної готовності (р. 2.3.);

- лонгітюдного психодіагностичного вивчення динаміки особистісних якостей 287 курсантів 2002 року набору протягом періоду навчання з 1 по 4 курс (р. 2.3.);

- психодіагностичного вивчення двох контрольних груп, які не проходили спеціальної професійно-психологічної підготовки, а саме: 209 курсантів другого курсу 2006 року набору та 112 осіб, що проходили у 2006 році строкову службу в ОВС (р. 3.1.);

- апробації розробленого психодіагностичного експрес-опитувальника діагностики психологічної готовності до ОГП на 239 курсантах четвертого курсу 2002 року набору (р. 3.2.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні вимог до особистості курсантів, які залучаються ОГП, та до організації процесу їх професійно-психологічної підготовки. Зокрема, автором:

вперше:

- доведено, що базовою умовою успішної діяльності працівника ОВС у психологічно напружених (екстремальних) умовах є психологічна готовність як сукупність сформованих професійно значущих властивостей особистості, що відповідають психологічним особливостям оперативно-службової діяльності і виступають необхідною умовою її успішного здійснення;

- визначені найбільш поширені типи екстремальних ситуацій і актуальні проблеми, що виникають у курсантів при ОГП, відповідно до чого встановлено, що екстремальність - об'єктивно-суб'єктивна характеристика, оскільки вона залежить від об'єктивних особливостей ситуацій та від психологічної усталеності особистості;

- надано характеристику оперативно-службових завдань та функцій, відповідно з якими діяльність курсантів з ОГП максимально наближена до діяльності працівників ПСМ. Це дало можливість створення особистісної моделі та психограми, на основі якої були встановлені професійно значущі якості, необхідні для формування психологічної готовності особи до ОГП;

- розроблений комплекс особистісних властивостей, що виступають підґрунтям формування та розвитку психологічної готовності до ОГП, а саме: емоційна стійкість, нормативність поведінки, сміливість, відкритість, практичність, впевненість у собі, конформність. За наявності визначеного психологічного профілю особистості можна прогнозувати сприятливу динаміку психологічної готовності курсанта до несення служби з ОГП;

- на основі проведеного протягом навчання лонгітюдного вивчення визначені провідні тенденції і закономірності динаміки професійно значущих психологічних якостей курсантів;

- доведено, що впровадження прикладних дисциплін психологічного циклу значною мірою визначає ефективність процесу формування професійної готовності курсантів до несення служби загалом. При цьому в процесі навчання слід більшу увагу приділяти професійно-психологічній підготовці курсантів з метою формування психологічного профілю особистості, наближеного спочатку до готовності виконувати функції з ОГП, а в подальшому - до реалізації фахового напряму діяльності, за яким майбутній правоохоронець навчається;

удосконалено:

- комплексний підхід до аналізу умов діяльності з ОГП за допомогою психологічних знань та їх практичного використання в процесі підготовки курсантів;

дістали подальшого розвитку:

- наукові погляди на феномен психологічної готовності до оперативно-службової діяльності;

- визначення змісту психологічної готовності як базової умови успішної діяльності курсантів у психологічно напружених (екстремальних) умовах, що найчастіше супроводжують ОГП.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні вимог оперативно-службової діяльності з ОГП до особистості курсанта, розробленні експрес-опитувальника «Діагностика психологічної готовності до ОГП» та доведенні його ефективності для «польових» умов та при дефіциті часу.

Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність Департаменту громадської безпеки МВС України (акт впровадження від 13.06.2008 р.), Департаменту освіти та науки МВС України (акт впровадження від 27.06.2008 р.) та в навчальний процес КНУВС (акт впровадження від 16.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана в руслі галузевого дослідження за темою «Розробка професіограм та кваліфікаційних характеристик деяких категорій фахівців МВС України», розпочатого згідно з розпорядженнями МВС України від 3.02.1996 р. №30, від 19.06.1997 р. №129 та від 31.07.1997 р. №153, тому при створенні професіограми та психограми працівника патрульної служби міліції застосований стандартизований інструментарій, розроблений науковцями кафедри юридичної психології КНУВС.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми юридичної психології» (Київ, 29-30 вересня 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 26 січня 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Управлінські, правові та психологічні аспекти запобігання масовим порушенням громадського порядку та проявам тероризму» (Київ, 26-28 червня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 5 публікаціях, в тому числі - 3 статтях у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, 6 додатків на 19 сторінках, списку використаних джерел (237 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 177 сторінок.

Основний зміст

правовий громадський психологічний охорона

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

У розділі 1 «Охорона громадського порядку як напрям оперативно-службової діяльності курсантів ВНЗ МВС України» здійснений розгляд нормативно-правового змісту діяльності ОВС із ОГП та надана її загальна характеристика.

У підрозділі 1.1. «Нормативно-правовий зміст діяльності ОВС по охороні громадського порядку», зокрема констатується, що підтримання громадського порядку є більш широким поняттям, ніж його охорона, воно передбачає активну свідому діяльність всього суспільства та всіх громадян по забезпеченню безперешкодної реалізації соціальних норм, необхідних для існування соціуму. В свою чергу, ОГП - окремий напрям цього комплексного поняття, спрямований на захист громадського порядку від окремих небезпечних деліктів чи злочинних посягань. З'ясовано, що громадський порядок, як соціальний феномен, виникає у поєднанні двох ознак: місце та сукупність людей, що вступають у певні суспільні відносини, в процесі яких і може виникати загроза деліктів. Законодавчо громадські стосунки, що потребують охорони, врегульовані нормами адміністративного та кримінального законодавства, які визначають відповідні заходи впливу у разі правопорушень. Саме тому охорона покладена на правоохоронні органи, які мають відповідні повноваження.

Наголошується, що право регулює лише найбільш важливі суспільні відносини в сфері громадського порядку: між громадянами, а також між ними і наглядовими органами. Найбільш небезпечні посягання на громадський порядок і громадську безпеку закон розглядає як злочин і карає винуватих осіб у відповідності з КК України; менш небезпечні - кваліфікуються як адміністративні порушення, за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Загалом же, особиста і суспільна безпека є найважливішою метою діяльності з ОГП, оскільки будь-яке зазіхання на здоров'я, життя, права і свободи, честь і гідність, особисту і майнову недоторканність конкретної людини (що і є загрозою особистої безпеки) або загроза безпеки суспільству в цілому порушує впорядковані зв'язки і відносини між людьми, стан суспільного спокою, тобто все те, що складає громадський порядок.

У підрозділі 1.2. «Загальна характеристика оперативно-службової діяльності ОВС з забезпечення охорони громадського порядку» на основі опитування осіб, які мають досвід участі в ОГП, було з'ясовано, що найбільш розповсюдженими правопорушеннями є: дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП) - 96,6%; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді (ст. 178 КУпАП) - 88,15%; доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180 КУпАП) - 64,4%; порушення тиші в громадських місцях (ст. 182 КУпАП) - 42,9%; невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (ст. 184¹ КУпАП) - 34,9%.

Складність суспільної ситуації, правовий нігілізм громадян ускладнюють не лише підтримання, але й охорону громадського порядку, що знайшло своє відображення у результатах проведеного опитування. В контексті вищезазначених порушень громадського порядку надана характеристика окремих категорій громадян, які створюють значні ускладнення при взаємодії під час ОГП. Так, 84,0% респондентів визнали такими спортивних (футбольних) «фанатів»; 77,0% - підлітків у стані сп'яніння, 62,0% - дорослих осіб у стані сп'яніння. Під час проведення бесіди респонденти постійно пов'язували майже всі форми порушень громадського порядку, в тому числі й поведінку вболівальників, саме зі станом сп'яніння. Окремо відзначалися представники певних політичних та релігійних рухів (27,9% та 15,0% респондентів відповідно).

Тому при взаємодії з потенційно суспільно небезпечними представниками населення першочергового значення при ОГП набуває форма протикримінальної безпеки. Так, при визначенні ситуацій потенційної загрози громадському порядку, що потребують підсиленої уваги, 86,1% респондентів назвали правопорушення під час проведення видовищних заходів; 66,9% - на політичному ґрунті; 33,5% - на релігійному ґрунті; 27,9% - на національному ґрунті; на побутовому ґрунті - 24,8%. Отже, дана форма громадської безпеки повинна базуватися на активних діях міліції по припиненню правопорушень, що посягають як на громадський порядок, так і на суб'єктивні права громадян. Зроблений також висновок, що за характеристикою оперативно-службових завдань, що реалізуються курсантами при ОГП, вона максимально наближена до діяльності підрозділу громадської безпеки ПСМ.

У розділі 2 «Психологічна готовність до ОГП в структурі особистості правоохоронця» надається характеристика змісту та основних складових психологічної готовності працівників міліції до ОГП, визначені професійно значущі якості, що її визначають.

У підрозділі 2.1. «Характеристика професійно-психологічної готовності ОВС до ОГП», зокрема, визначено, що найбільш психологічно напруженими ситуаціями охорони громадського порядку є: проведення святкових, спортивних чи політичних масових заходів - 48,8%; несення служби на виборчих дільницях - 35,9%; патрулювання певної території обслуговування - 15,0%. Тому базовою умовою успішної діяльності працівників ОВС в умовах значних психологічних та фізичних перевантажень є відсутність у них психологічних протипоказань. Для вирішення завдань із забезпечення ОГП ключову роль має психологічна готовність, як сукупність сформованих професійно значущих психологічних характеристик, що відповідають психологічним особливостям оперативно-службової діяльності ОВС і виступають необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення.

На основі аналізу результатів проведеного опитування були з'ясовані найбільш поширені типи екстремальних ситуацій, і, відповідно, найбільш актуальні проблеми, що виникають у курсантів при забезпеченні громадського порядку. Так, типовими при ОГП були визнані такі види екстремальних ситуації: ситуації, що потребують постійної готовності до дій - 85,4%; довготривалі - 68,7%; викликані невизначеністю - 54,4%; швидкоплинні - 42,2%; породжені суб'єктивними обставинами (спровоковані невірними діями самого працівника) - 10,1%; пов'язані з надходженням ймовірно недостовірної інформації - 5,2%. Основними проблемами, що виникали у курсантів під час участі в ОГП, є наступні: виснажливий характер тривалого напруження - 68,3%; складнощі спілкування з окремими представниками населення - 43,9%; складнощі взаємодії з іншими підрозділами (в тому числі й основних сил) - 19,2%; складнощі адаптації до ситуації, що швидко змінюється, - 15,4%; нестача досвіду - 12,2%. Отже, екстремальність - об'єктивно-суб'єктивна ознака, оскільки вона залежить від об'єктивних особливостей ситуацій та від психологічної стійкості самого працівника міліції.

На психологічну готовність впливає також наявність певних психологічних рис. Тому якісний відбір до несення служби стає підґрунтям для комплектації ОВС особами, які наділені задатками, необхідними для подальшого виконання службових обов'язків і набуття професійно значущих якостей шляхом накопичення професійного досвіду та цілеспрямованого навчання.

У підрозділі 2.2. «Психологічна характеристика особистості працівника ПСМ» надаються результати професіографічного вивчення діяльності та психограма фахівця ПСМ. Оскільки залучені до ОГП курсанти під час ускладнення оперативної обстановки або при масових заходах виконують функції саме ПСМ, характеристика саме цього напряму правоохоронної діяльності обрана нами як базова.

На основі проведеного аналізу визначені професійно-психологічні детермінанти та створена особистісна модель фахівця ПСМ (див. табл. 1).

Табл.1. Особистісна модель фахівця ПСМ

Одержана базова модель дає можливість шляхом порівняння проаналізувати особливості формування та функціонування психологічної готовності курсантів вищих навчальних закладів МВС України до ОГП.

У підрозділі 2.3. «Експериментальне дослідження професійно значущих якостей, що визначають готовність до ОГП» встановлений комплекс особливостей особистості, що виступають підґрунтям формування та розвитку психологічної готовності до ОГП, а саме: емоційна стійкість, нормативність поведінки, сміливість, відкритість, практичність, впевненість у собі, конформність. Узагальнення одержаних результатів дозволяє констатувати наступне:

- найбільшу кількість кореляційних зв'язків має емоційна стійкість (С), зокрема, з: (Н) - сміливістю (+0,3012); (М) - практичністю, сумлінністю (+0,1524); (О) - впевненістю у собі (-0,1435) та (G) - нормативністю поведінки (+0,1102);

- впевненість в собі (О), окрім (С), корелює з (Н) - сміливістю (-0,2151) та (G) - нормативністю поведінки (-0,1323);

- нормативність поведінки (G), окрім (С) та (О), корелює з (Q2) - конформністю (-0,1452);

- практичність, сумлінність (М), окрім (С), корелює з (L) - довірою, відкритістю - (+0,2131) та (Q2) - конформністю (+0,1505).

Тому при відборі осіб, найбільш придатних до виконання обов'язків по ОГП, необхідно орієнтуватися саме на ці провідні якості. Одержані результати свідчать, що за наявності визначеного нами психологічного профілю особистості можна прогнозувати психологічну готовність працівника до несення служби; вони дозволяють також відстежувати динаміку професійно значущих рис, що визначають психологічну готовність до службової діяльності по ОГП курсантів. Відповідно, при організації їх професійно-психологічної підготовки слід особливу увагу приділяти формуванню та розвитку саме зазначених якостей.

Узагальнені дані за методикою «Прогноз» та опитувальником «Адаптивність» дозволити визначали ключові особистісні якості, значущі для формування психологічної готовності, та провідні тенденції залежно від специфіки підготовки (див. табл. 2).

Як видно з таблиці, найбільш значні відмінності від результатів працівників ПСМ спостерігаються в контрольній групі з числа осіб, що проходять строкову службу в міліції, хоча під інтенсивним впливом умов служби їхній профіль дещо змінюється у бік наближення до необхідного. Другою, за ступенем відмінностей, групою є курсанти 2 курсу 2006 р. набору, які не проходили базової професійно-психологічної підготовки до несення служби, однак вже мають певний досвід залучення до ОГП. Третіми стали курсанти 1 курсу 2002 р. набору, однак, за результатами ретесту на 4 курсі, коли вони пройшли майже повний курс підготовки, в тому числі завершили вивчення дисциплін професійно-психологічного циклу, їхні показники наблизилися до «еталонних» досить суттєво.

На основі дослідження курсантів, було з'ясовано, що психологічна готовність до ОГП суттєво не відрізняється від параметрів психологічної готовності до правоохоронної діяльності загалом. Не виключається, що специфічні високопрофесійні напрями діяльності міліції можуть потребувати дещо відмінної психологічної готовності, але вона буде базуватися, безумовно, на загально-професійній.

Табл.2. Порівняльна характеристика професійно значущих якостей, що визначають психологічну готовність до ОГП залежно від специфіки підготовки

Розділ 3 «Напрями формування психологічної готовності курсантів до ОГП» присвячений визначенню місця та ролі професійно-психологічної підготовки курсантів у формуванні психологічної готовності до ОГП та з'ясуванню шляхів оптимізації психологічного відбору до ОГП як напряму забезпечення психологічної готовності курсантів.

У підрозділі 3.1. «Місце та роль професійно-психологічної підготовки курсантів у формування психологічної готовності до ОГП» узагальнені результати аналізу залежності формування професійно значущих якостей від умов навчально-службової діяльності в навчальних закладах МВС України та здійснено порівняння ефективності формування психологічної готовності до реалізації функцій по ОГП у більш та менш успішних за показниками навчання курсантів.

Експериментально доведено, що досвід впровадження прикладних дисциплін психологічного циклу, який деякий час (2002-2005 рр.) у повному обсязі викладалися курсантам, достатньою мірою реалізував функцію розвитку у них професійно значущих психологічних властивостей та якостей, що й визначає ефективність процесу формування професійної готовності до несення служби загалом. Більш того, скорочення часу на викладання професійно-психологічних дисциплін, і зокрема, ліквідація на 1 курсі дисципліни «Професійна психологічна підготовка», відразу ж спричинила відповідні негативні наслідки в контрольній групі курсантів 2 курсу 2006 р. набору.

Це дає можливість стверджувати, що в процесі всього терміну навчання слід більшу увагу приділяти саме професійно-психологічній підготовці курсантів з метою доведення психологічного профілю їх особистості (психограми) до рівня, максимально наближеного спочатку до готовності виконувати функції по ОГП, а в подальшому - до реалізації фахового напряму діяльності, за яким майбутній правоохоронець навчається. Є повністю виправданим викладання повного циклу психологічних дисциплін як загально-психологічних, так і спеціалізованих курсів відповідно до спеціалізації, основною метою яких визначено формування професійно-психологічних якостей, відповідних спеціальній спрямованості особистості.

У підрозділі 3.2. «Психологічний відбір до ОГП як напрям забезпечення психологічної готовності курсантів» автором констатується ефективність обраного комплексу психодіагностичних методик, що дозволяє за допомогою чітких критеріїв визначати ступінь відповідності кандидата до навчання як загалом у відомчому навчальному закладі ОВС, так і за певною спеціалізацією, зокрема. Тому доцільно розглянути питання щодо використання саме цього комплексу при вхідному тестуванні абітурієнтів на предмет їх професійної придатності. Окрім того, в контексті завдань дослідження розроблений експрес-опитувальник «Діагностики психологічної готовності до охорони громадського порядку» (ДПГ), який виявився досить надійним інструментом. Це підтверджується тим, що кореляційні зв'язки методики «Прогноз» за визначеними провідними шкалами методики Р. Кеттелла та розробленим експрес-опитувальником були майже ідентичні.

Завдяки компактності ДПГ потребує мінімального часу для експрес-діагностики і є простим в обробці, зберігаючи при цьому достатню інформативність. Він не має на меті замінити професійно-психологічного багатовимірного вивчення, однак для «польових» умов та при дефіциті часу, що часто є невід'ємною складовою діяльності з ОГП, може вважатися корисним та ефективним.

Виходячи з того, що формування психологічної готовності здійснюється в процесі психологічної підготовки в три етапи: завчасного формування готовності до дій, безпосереднього формування готовності та підтримки готовності в процесі виконання завдання, нами пропонується доповнення цієї схеми четвертим етапом - «постдійовим», коли необхідно з'ясувати та відновити стан психологічної готовності до наступного виконання службових завдань. Запропонований експрес-опитувальник може застосовуватися на першому, другому та четвертому етапах.

Таким чином, експрес-опитувальник ДПГ допоможе як в організації самої професійно-психологічної підготовки як передумови формування психологічної готовності до несення служби по ОГП, так і безпосередньо при підготовці до виконання конкретних правоохоронних службових обов'язків. Адже своєчасна діагностика та ефективне формування комплексу означених психологічних якостей (психограма) надає особовому складу ОВС можливості ефективно діяти в умовах прояву суспільно небезпечних форм поведінки громадян. Це зумовлено тим, що психологічна готовність працівників міліції до ОГП визначається наявними професійно значущими психологічними особистісними якостями та відповідною професійно-психологічною підготовкою, що має на меті розвинути наявний психологічний потенціал у цілий спектр професійно значущих знань, умінь та навичок.

Висновки

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження теоретичних засад та можливості формування психологічної готовності курсантів вищих навчальних закладів МВС України до ОГП, характеристики оперативно-службової діяльності з ОГП як предмету дослідження юридичної психології сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:

1. Під громадським порядком ми розуміємо відсутність правопорушень у сфері соціальних відносин та стан суспільного спокою в громадських місцях, який охороняється правоохоронними органами виконавчої влади, зокрема, міліцією. Охорона громадського порядку складається як із запобігання правопорушенням, так і з підтримання в суспільному просторі обставин, за яких не виникало б перешкод у здійсненні встановлених у законах обов'язків, в задоволенні правомірних інтересів та потреб громадян, забезпеченні необхідних умов для їх спокійної праці і відпочинку. Громадський порядок, як соціальний феномен, виникає у поєднанні двох ознак: місце та сукупність людей, що вступають у певні суспільні відносини, в процесі яких і може виникати загроза деліктів.

За своєю специфікою, характеристиками оперативно-службових завдань та функцій, що реалізуються курсантами при охороні громадського порядку, їх діяльність у зазначених ситуаціях максимально наближена до діяльності такого підрозділу громадської безпеки, як патрульна служба міліції. Тому саме діяльність ПСМ обрана нами для створення особистісної моделі та психограми, що була б оптимальною для вивчення професійно значущих якостей, необхідних для формування психологічної готовності до ОГП.

2. Базовою умовою успішної діяльності працівника у психологічно напружених (екстремальних) умовах є готовність як сукупність сформованих професійно значущих властивостей та якостей, що відповідають психологічним особливостям оперативно-службової діяльності ОВС і виступають необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення. З'ясовані найбільш поширені типи екстремальних ситуацій, і, відповідно, актуальні проблеми, що виникають у курсантів при ОГП. Встановлено, що екстремальність - об'єктивно-суб'єктивна характеристика, оскільки вона залежить від об'єктивних особливостей ситуацій та від психологічної стійкості самого працівника міліції.

Встановлений комплекс особистісних властивостей, що виступають підґрунтям формування та розвитку професійної готовності до ОГП, а саме: емоційна стійкість, нормативність поведінки, сміливість, відкритість, практичність, впевненість у собі, конформність. Одержані дані свідчать, що за наявності визначеного нами психологічного профілю особистості можна прогнозувати сприятливу динаміку психологічної готовності особистості працівника (курсанта) до несення служби з ОГП. Відповідно, при організації професійно-психологічної підготовки слід особливу увагу приділяти формуванню саме зазначених якостей.

3. Психологічна готовність до ОГП суттєво не відрізняється від параметрів психологічної готовності до правоохоронної діяльності загалом. Про це свідчить той факт, що наша вибірка складалася з курсантів як оперативно-розшукової, так і слідчої спеціалізації, і весь процес їх навчання був зорієнтований на формування відповідної фахової бази та професійної спрямованості. Паралельно вони залучалися до несення служби з ОГП, проходили двічі на місяць одноденні стажування в складі слідчо-оперативних груп, стажування на посадах протягом одного місяця після завершення кожного року навчання, тощо. Іншими словами, вони поступово «занурювалися» в міліцейську специфіку правоохоронної діяльності, і психологічні профілі їх особистості поступово змінювалися у досить визначеному напрямі. Отже, й психологічна готовність, що в них формувалася під впливом навчання та практичного досвіду, є міліцейською, тобто такою, що притаманна діяльності органів внутрішніх справ загалом. Зафіксована нами тенденція зміни психологічного профілю особистості демонструє формування психологічної готовності до служби в ОВС загалом. Специфічні професійні напрями діяльності міліції потребують дещо відмінної психологічної готовності, але вона також базується на загальнопрофесійній.

4. Узагальнення результатів аналізу залежності формування професійно значущих якостей від умов проходження служби або навчання в навчальних закладах МВС України та порівняння ефективності формування психологічної готовності до реалізації функцій з ОГП у більш та менш успішних за показниками навчання курсантів дає можливість констатувати вплив професійно-психологічної підготовки на процес формування психологічної готовності. Доведено, що досвід впровадження прикладних дисциплін психологічного циклу, який деякий час (2002-2005 рр.) у повному обсязі викладався курсантам КНУВС, достатньою мірою реалізував функцію розвитку у них професійно значущих психологічних властивостей та якостей, що й визначає ефективність процесу формування професійної готовності до несення служби загалом. Можна стверджувати, що в процесі навчання слід більшу увагу приділяти професійно-психологічній підготовці курсантів з метою формування психологічного профілю, наближеного спочатку до готовності виконувати функції по ОГП, а в подальшому - до реалізації фахового напряму діяльності, за яким майбутній правоохоронець навчається.

Розроблений нами експрес-опитувальник «Діагностики психологічної готовності до ОГП» є досить надійним, потребує мінімального часу для експрес-діагностики та обробки результатів, зберігаючи при цьому достатню інформативність, що особливо корисно для «польових» умов та при дефіциті часу, що часто є невід'ємною складовою професійної діяльності. Виходячи з того, що формування психологічної готовності здійснюється в три етапи: завчасного формування, безпосереднього формування та підтримки готовності в процесі виконання завдання, запропоновано доповнення цієї схеми четвертим - «постдійовим», коли необхідно з'ясувати та відновити стан психологічної готовності до наступного виконання службових завдань. Експрес-опитувальник «ДПГ» може застосовуватися на першому, другому та четвертому етапах: він допоможе як в організації професійно-психологічної підготовки, так в актуалізації психологічної готовності безпосередньо перед виконанням конкретних службових обов'язків. Адже своєчасна діагностика та ефективне формування комплексу означених психологічних якостей надає особовому складу ОВС можливості ефективно діяти в умовах прояву суспільно небезпечних форм поведінки громадян.

Коло питань, яке розглядалось у дисертаційній роботі, не вичерпує проблему формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до ОГП. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати узагальнення досвіду впровадження методики професійно-психологічної підготовки та її оптимізації; апробація запропонованої методики експрес-діагностики психологічної готовності в різних підрозділах правоохоронних органів, які залучаються до ОГП; оптимізація професійно-психологічного забезпечення підрозділів ОВС, які залучаються до ОГП, в тому числі й шляхом посилення професійно-психологічної підготовки, спрямованої на формування психологічної готовності до умов професійної діяльності.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Каверін О.В. Методика дослідження психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до охорони громадського порядку / Каверін О.В. // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія / Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. Максименка С.Д. - К.: Логос, 2007. - Т. 7. - Вип. 11 - С. 130-139.

2. Каверін О.В. Психологічна підготовка й супровід навчальної та службової діяльності курсантів вищих навчальних закладів ОВС до охорони громадського порядку / Каверін О.В. // Проблеми загальної та педагогічної психології / Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. Максименка С.Д. - К.: ГНОЗІС, 2007. - Т. 9. - Ч. 5 - С. 157 - 165.

3. Каверін О.В. Психологічна підготовка працівників міліції / Каверін О.В. // Соціальна психологія (Український науковий журнал) - 2007. - №3 (23) - С. 130 - 137.

4. Каверін О.В. Роль професійно-психологічної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України в процесі формування готовності до охорони громадського порядку: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми юридичної психології», (Київ, 29-30 вересня 2006 р.) - К.: Київський нац. ун-т. внутр. справ, 2006. - С. 94 - 98.

5. Каверін О.В. Психологічна характеристика діяльності працівників міліції із забезпечення охорони громадського порядку: матеріали Всеукраїнської наук.-теорет. конф. «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права», (Київ, 26 січня 2008 р.). - К.: Київський нац. ун-т. внутр. справ, 2008. - С. 67 - 68.

Размещено на Allbest.ru