Психологічні чинники сприйняття молоддю епізодів насильства в художніх фільмах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ВИНОГРАДНА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.922.8

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СПРИЙНЯТТЯ МОЛОДДЮ ЕПІЗОДІВ

НАСИЛЬСТВА В ХУДОЖНІХ ФІЛЬМАХ

Спеціальність 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2007

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання

Науковий керівник:

академік АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна, Волинський державний університет імені Лесі Українки, декан факультету психології

кандидат психологічних наук, доцент Хоружий Сергій Миколайовича Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри соціальної роботи

Провідна установа: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова МОН України (м. Київ), кафедра психології

Захист відбудеться 6 червня 2007 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 010033, м. Київ,33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 4 травня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наприкінці 80-х років вітчизняні екрани заполонив потік зарубіжних фільмів різних жанрів, насичених насильством. Хоча з того часу минуло майже півтора десятиріччя, дотепер немає систематичних емпіричних досліджень характеру реагування українського глядача на таку кінопродукцію.

У зарубіжній психології проблема екранного насильства викликає значний науковий інтерес, який багато в чому пояснюється занепокоєнням громадськості змістом телепрограм. Адже, за даними Р.Харріса, приблизно в 60% американських телепрограм та 90% телефільмів зустрічаються сцени бійок, вбивств тощо.

В Україні спостерігається подібна картина. Так, А.А.Зайцев, Ю.В.Онишко, Р.І.Ісаков у 2001 році протягом двох тижнів вивчали передачі українських телеканалів УТ-1, 1+1, Інтер, ICTV, СТБ. Встановлено, що сцени агресії в середньому зустрічались кожні 16 хвилин, а з 19.00 до 23.00 (prime time), коли перед екраном збирається найбільша аудиторія, такі сцени з'являлись кожні 12 хвилин.

Дослідження американських та європейських науковців довели вплив перегляду програм зі змістом насильства на зростання рівня агресивності поведінки глядача. Так, більшість довготривалих польових досліджень показують кореляцію від 0,15 до 0,3 між зазначеними феноменами.

Т. Ю. Латинова вказує, що тепер увага науковців все більше змішується з доведення факту впливу агресивно забарвленої кінопродукції на глядача на пошук психологічних механізмів та змінних, що опосередковують зазначений вплив. До таких змінних належить образ насильства, що формується у глядача. Звідси випливає актуальність вивчення саме закономірностей сприйняття насильства на екрані.

За даними зарубіжних дослідників факторами, що обумовлюють реагування глядача на обговорювану кінопродукцію, є: об'єктивні характеристики екранного продукту, ситуація перегляду, вік, стать, деякі розлади психічної діяльності. Серед особистісних характеристик це - емпатійність, рівень агресивності, прагнення до переживання гострих відчуттів та макіавеллізм, тривожність. Роль інших особистісних утворень у детермінації реагування глядача на зображення насильства не відома.

У вітчизняних та російських роботах, що присвячені впливу засобів масової комунікації та кіно на особистість, соціології кіно, проблемам художнього сприймання, тема насильства до останнього часу не розглядалась. Хоча тепер стали з'являтись роботи, присвячені аналізу окремих аспектів проблеми (А. А. Зайцев, Ю. В. Онишко, Р. І. Ісаков, Ч. А. Шакеєва, О. В. Гордякова, О. В. Петрунько, К. А. Тарасов, Т. Ю. Латинова, Т. В. Чернявська, П. Д. Фролов, В. П. Горинін, М. Б. Чабанянц).

Підсумовуючи, можна стверджувати, що у теперішній час залишається недослідженим характер сприйняття екранного насильства українськими молодими глядачами, психологічні чинники, що обумовлюють зазначене сприйняття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано як самостійну частину науково-дослідної роботи лабораторії психології навчання з теми “Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”, №196U006943.

Об'єкт дослідження - сприйняття молоддю епізодів насильства у художніх фільмах.

Предмет дослідження - структура та особистісні чинники сприйняття молоддю епізодів насильства у художніх фільмах.

Мета дослідження - визначити психологічні чинники, що обумовлюють сприйняття молоддю сцен насильства в художніх фільмах.

Досягнення мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

1. Проаналізувати теоретичні основи та сучасний стан досліджень феномену екранного насильства.

2. Встановити структуру, статеві та індивідуально-психологічні відмінності у сприйнятті молоддю насильства в кінострічках.

3. Спираючись на результати теоретичного та емпіричного аналізу виділити особливості сприйняття екранного насильства, що є потенційно небезпечними, оскільки можуть сприяти прояву глядачем агресії після перегляду.

4. Емпірично встановити характеристики особистості, що обумовлюють сприйняття молоддю епізодів насильства в художніх фільмах, статеві та індивідуально-психологічні відмінності особистісної детермінації зазначеного феномена.

Гіпотези:

1. Характер сприйняття насильства у художніх фільмах обумовлюється низкою особистісних утворень: мотивацією перегляду, властивостями п`ятифакторної моделі особистості, ціннісними орієнтаціями, специфікою ставлення до себе та акцентуаціями особистості.

2. Існують значні індивідуально-психологічні та статеві відмінності в характері сприйняття сцен екранного насильства та в його особистісних чинниках.

Методологічними й теоретичними засадами дослідження є концептуальні роботи, присвячені:

1) впливу засобів масової комунікації та кіно на особистість (Д.Н. Абрамян, В.Ю.Борєв, Л.М.Землянова, З.Г.Казанджієва-Велінова, Л.В.Матвєєва, О.Г.Мельникова, А.М. Орлов, О.Ю.Панфілов, Є.Є.Проніна, С.К. Рощин, А.Саар, Ю.А.Шерковін, І.А.Яременко, О.Г.Шмельов, В.Ф.Петренко); 2) соціології кіно (А.Л.Богданов, Н.Г.Зарецька, А.Іонкус, Б.Р.Кожухова, Г.Лифшиць, В.А.Проворотов, К.Янулайтіс); 3) насильству у продукції засобів масової комунікації (Ч.А.Шакєєва, О.В.Гордякова, О.В.Петрунько, К.А.Тарасов, Т.Ю.Латинова, Т.В.Чернявська, П.Д. Фролов, В.П.Горинін, М.Б. Чабанянц ); 4) агресивній поведінці різних вікових та соціальних груп ( Н.Ю.Максимова, К.Л.Мілютіна, Н.В.Чеботарьова, С.Л.Кравчук, О.Ю Дроздов, О.Д.Шинкаренко, О.Б.Бовть, В.М.Крайнюк, Г.А.Гайдукевич, Д.О.Александров, Т.Р.Морозова, Є.М.Прокопович); 5) методам корекції агресивної поведінки (В.І.Шебанова, І.А.Хозраткулова, С.Г.Шебанова, О.В.Давидова, О.О.Кочемировська); 6) теорії моделювання (А.Бандура, С.Блек, С.Біван); 7) теорії катарсису (З.Фрейд, Дж.Доллард, Н.Міллер ); 8) теорії культивації( Дж.Гербнер); 9) теорії когнітивних неоасоціацій( Л.Берковіц); 10) теорії переносу збудження (Д.Зільманн) ;11) теорії агресивних сценаріїв (Л.Х`юсман); 12) психологічним концепціям особистості (Б.Ф.Ломов, С.Д. Максименко, В.В.Столін ).

Методи дослідження. З метою визначення шляхів вивчення особистісних чинників сприйняття насильства використано теоретичний аналіз та узагальнення результатів описаних у літературі релевантних досліджень.

Для емпіричної фіксації характеру сприйняття кінонасильства застосовано: семантичний диференціал, об'єктом оцінки в якому стали фрагменти кінофільмів, що містять насилля; опитування глядачів щодо ставлення до насильства у відповідних сценах кінофільмів.

З метою виміру гіпотетичних особистісних чинників сприйняття насильства в кінострічках застосовано такі методики:

1. Локатор великої п'ятірки (адаптація Л. Ф. Бурлачука, Д. К. Корольова) для діагностики складових п'ятифакторної моделі особистості;

2.Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокіча;

3. Опитувальник ставлення до себе (розроблений В. В. Століним) для оцінки структурних компонентів ставлення до себе;

4. Опитувальник Леонгарда-Шмішека (адаптація Л. Ф. Бурлачука, В. М. Духневича) для діагностики акцентуацій особистості.

Для збору даних щодо мотивів перегляду кінонасильства застосовано опитування.

Для обробки даних використано: t-критерій Стьюдента, критерій хі-квадрат, критерій Колмогорова-Смирнова, аналіз коефіцієнтів , однофакторний дисперсійний, кореляційний, факторний, неієрархічний кластерний та дискримінантний аналіз.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів дослідження:

1. Вперше визначено структуру сприйняття молоддю сцен насильства у художніх фільмах.

2. Вперше виділено типи сприйняття молоддю епізодів насильства в кінострічках.

3. Дістали подальшого розвитку результати західних досліджень статевих відмінностей у реагуванні на екранне насильство.

4. Вперше визначено характер впливу комплексу базових особистісних утворень на сприйняття сцен кінонасильства.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено шкали сприйняття екранного насильства, що є валідними та надійними і можуть використовуватись для дослідження реагування на таку кінопродукцію. Зокрема, ці шкали надають можливість здійснювати оцінку наявності у конкретного досліджуваного потенційно небезпечних особливостей сприйняття екранного насильства. Крім того, за допомогою цих шкал можна здійснювати експертизу небезпечності екранної продукції, що містять насильство. Визначено також особистісні характеристики, що перешкоджають потенційно небезпечному сприйняттю екранного насильства. Формуючи такі особистісні характеристики у дітей та підлітків, можна значною мірою запобігти негативному впливу екранного насильства на поведінку глядача.

Отримані результати були використані для проведення лекторію для батьків у загальноосвітній школі №194 м. Києва.

Довідка про впровадження № 30 від 04 березня 2006 р.

Отримані результати стали темою розмови у програмі „Час культури” на ТОВ ТРК „Радіо Єра” м. Києва

Довідка про впровадження № 358-01/04 від 13 вересня 2006р.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на чотирьох наукових конференціях:

1. Сьомій Міжнародній конференції молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (м. Київ, 28 жовтня 2004 р.).

2. Науково-прогностичній конференції “Людина - проект світу і смислу: життєтворчі орієнтири для освіти XXI століття” (м. Київ, 26-27 листопада 2004 р.).

3. IV з`їзді Товариства психологів України “Всеукраїнський конгрес психологів” (м. Київ, 24-28 жовтня 2005 р.).

4. VII Міжнародній конференції молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (м. Київ, 27-28 квітня 2006 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у шести наукових статтях у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Робота включає вступ, три розділи, висновки та шість додатків, що містять описи використаних методик та результати математико-статистичного аналізу даних. Основний текст дисертації викладений на 180 сторінках, містить 15 ілюстрацій та 17 таблиць. Список використаних джерел включає 250 найменувань, серед них 86 - англійською мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретико-методологічні та психологічні основи дослідження феномена екранного насильства” проаналізовано явище екранного насильства, розповсюдженість насильства на кіноекрані, форми екранного насильства та особливості реагування на них глядача, теорії впливу екранного насильства, чинники реагування на сцени кінонасильства.

У якості робочого визначення поняття насильства прийняте запропоноване Р.Харрісом, який трактує насильство як спричинення навмисної фізичної шкоди іншій людині. З розгляду виключається випадкове завдання болі, “психологічне насильство”, вандалізм відносно чужої власності.

Серед усіх форм масового спілкування саме у художніх фільмах можна бачити насильство у найбільш концентрованому, яскравому вигляді. Тому встановлені у даній сфері закономірності у подальшому можуть бути розповсюджені на інші форми зображення насильства.

Результати багатьох досліджень свідчать про широку розповсюдженість насильства у кінофільмах. Насильство на екрані часто застосовується у крайніх формах, навмисно та із знецінюванням його наслідків. Насильство зустрічається у всіх популярних жанрах кіно.

Слід констатувати труднощі у розробці вичерпної типології екранного насильства. Причиною цього є величезна різноманітність останнього. Адже автори фільмів, бажаючи завоювати глядача, прагнуть запропонувати йому щось нове, несподіване, відійти від кліше.

Звідси випливають труднощі в емпіричному дослідженні сприйняття насильства у кінокартинах. Виявляється, що важко відібрати типові сцени для вивчення їхнього сприйняття. За великим рахунком кожний епізод є чимось унікальним. Отже, при проведенні емпіричного дослідження слід демонструвати глядачам відмінні за багатьма параметрами сцени та виділити інваріантні від специфічних особливостей цих епізодів закономірності їхнього сприйняття.

Існує ряд теорій, що пояснюють механізм впливу екранного насильства на глядача: теорія моделювання, катарсису, культивації, посилань до агресії, когнітивних неоасоціацій, переносу збудження, агресивних сценаріїв тощо. Проте ці теорії зосереджуються на поведінкових наслідках перегляду і майже не приділяють уваги самому сприйняттю сцен насильства у художніх фільмах.

Багатьма лабораторними та природними експериментами, кореляційними та лонгітюдними дослідженнями доведено, що перегляд насильства збільшує рівень агресивності поведінки як у короткостроковому, так і в довгостроковому плані. Проте залишаються недостатньо вивченими фактори, що пояснюють, чому насильство на екрані збільшує агресивність одних глядачів значно більше, ніж інших.

Утім, деякі з цих факторів уже описані в публікаціях зарубіжних науковців. Зокрема, досить добре досліджені такі детермінанти: об'єктивні особливості самого художнього фільму як продукту кіно індустрії (Р.Берон, Д.Річардсон, Т.Ю.Латинова, Б.Крейхі та ін.), такі фактори ситуації перегляду як фрустрованість глядача та вплив аудиторії (C.Бургграф, Н.Мандорф, Дж.Мандорф, Д.Зілльманн, А.Апанович та ін), вікові (Т.Ю.Латинова, Дж.Фанк, Л.Джексон та ін.) та статеві ознаки глядача (М.Олівер, Т.Хесс, М.Беррі, Г.Герра, І.Кукунас, М.Мак-Кейб).

У проведених дослідженнях встановлено, що до особистісних властивостей, які визначають реагування на сцени насильства, належать: агресивність (Б.Бушман, С.Андерсен, А.Пеннелл, К.Браун, С.Блек, С.Біван, О.В.Гордякова), прагнення до гострих відчуттів, макіавеллізм (Р.Тамборіні, Д.Зілльманн, Б.Меде), емпатійність (Р.Тамборіні). Агресивність створює передумову підвищеного інтересу до екранного насильства, більшого задоволення від його перегляду, зростання агресивності поведінки після перегляду. Крім того, високій рівень прагнення до гострих відчуттів та макіавеллізму та низький рівень емпатійності обумовлюють загальне позитивне ставлення до зображення насильства.

Зазначені властивості важливі для пояснення сприйняття екранного насильства. Проте вони є окремими рисами, одними з багатьох особистісних властивостей, що не дозволяє повною мірою визначити особистісну обумовленість сприйняття насильства на екрані. Залишається недослідженою роль тих особистісних структур, що мають безпосереднє відношення до соціального сприйняття та соціальної поведінки особистості. В першу чергу це ціннісна та мотиваційна сфера, самосвідомість, особистісні властивості, по-перше, ті що є компонентами найбільш загальної структури особистості, по-друге, ті, що можуть бути причиною дезадаптивних проявів.

У другому розділі “Структура та індивідуально-психологічні особливості сприйняття епізодів насильства у художніх фільмах” описано результати емпіричного дослідження: структури сприйняття насильства у кінофільмах, зокрема типологічних, статевих та вікових особливостей сприйняття сцен кінонасильства.

Вибірка складалась із 233 студентів вищих навчальних закладів Києва. Збір даних проводилось у два етапи. Вибірка першого етапу дослідження налічувала 87 осіб (41 чоловік та 46 жінок, вік досліджуваних варіювався в межах 17-21 років, середній вік - 18,9 років), вибірка другого етапу - 146 осіб (63 чоловік, 83 жінки, вік досліджуваних дорівнював 17-20 рокам, середній вік - 18,6 років).

Процедура дослідження передбачала демонстрацію за допомогою відеомагнітофона семи епізодів з художніх фільмів, що містять насильство.

На першому етапі у відповідності з існуючими вимогами конструювався семантичний диференціал. Під час другого етапу дослідження вивчався власне характер сприйняття опитаними насильства на екрані. З цією метою досліджуваних просили оцінити за допомогою шкал семантичного диференціала кожну з семи сцен насильства, відповісти на опитувальник сприйняття епізодів насильства. Останній містив сімнадцять запитань, що стосувались виділених у літературі ефектів перегляду екранного насильства.

Першим кроком в аналізі даних стало виділення факторної структури, що описувала сприйняття всіх семи епізодів. Після її виділення відкрилась можливість для порівняння з нею факторних структур сприйняття окремих епізодів насильства. Результати порівняння свідчать про схожість цих структур і, отже, існування відносно незалежних від змісту оцінюваної сцени вимірів сприйняття епізодів насильства у художніх фільмах.

До виділених психосемантичних вимірів, що можуть розглядатись як компоненти структури сприйняття насильства в художніх фільмах, належать: жорстокість сцени; осмисленість сцени; реалістичність сцени; містичність сцени; провокована агресія; емпатійне співпереживання жертві; формування насильницької картини світу; задоволення від цікавої сцени; задоволення від перегляду недозволеного; задоволення від прийняття насильства

На підставі результатів факторного аналізу сконструйовано шкали, призначені для фіксації показників за кожним з названих компонентів. Надійність шкал підтверджується достатнім розміром коефіцієнтів . Крім того, коефіцієнт кореляції кожного пункту з загальним показником за шкалою, що розраховувався без врахування балів за даним пунктом, у всіх випадках суттєво перевищував мінімальне необхідне значення 0,20.

Конструктна валідність шкал також обґрунтована психологічно змістовними інтеркореляціями між ними, кореляціями з показниками частоти перегляду художніх фільмів зі змістом насильства, показниками загальної привабливості такої продукції для досліджуваного.

Встановлено, що чоловіки порівняно з жінками значно частіше (р<0,01) за останній рік дивились (за результатами опитування) кінофільми, де зображувалось насильство. В середньому на тиждень юнаки переглядали 3,3 таких стрічки, дівчата - 1,5. Крім того, чоловікам більше ніж жінкам подобаються такі стрічки.

Порівнювались також показники чоловіків та жінок за шкалами оцінки сприйняття екранного насильства. Встановлено, що статистично значущими на рівні 0,01 відмінностями є такі:

1) Чоловіки більшою мірою сприймають екранне насильство як реалістичне, таке, що провокує до агресії, надає задоволення.

2) Жінки більшою мірою сприймають сцени насильства як жорстокі, в них яскравіше виявляється співпереживання жертві, проте жінки отримують більше задоволення від перегляду недозволеного.

З метою виділення типів сприйняття сцен насильства в художніх фільмах було використано кластерний та дискримінантний аналіз. Процедура неієрархічного кластерного аналізу передбачала групування досліджуваних у кластери, спираючись на їхні оцінки за пунктами семантичного диференціала та опитувальника сприйняття епізодів насильства на екрані. В якості міри схожості при групуванні спостережень використовувався квадрат евклідової відстані. Початковими центрами кластерів вважались найбільш віддалені між собою спостереження. Далі для кожного спостереження розраховувались його відстані до центрів кластерів, на підставі отриманого показника приймалось рішення щодо включення об'єкта до одного з кластерів. Після включення кожного нового об'єкта знову розраховувались координати центрів кластерів. Цей процес багатократно повторювався й призупинявся, коли координати центрів кластерів переставали суттєво змінюватись.

Число кластерів та достовірність кластерного рішення встановлювались на підставі результатів дискримінантного аналізу. Йдеться про можливість точно й диференційовано описати відмінності між кластерами за допомогою системи дискримінантних функцій. Так, послідовно для 2-, 3-, 4-, 5-, 6-, 7-, 8-кластерних рішень проводився дискримінантний аналіз. Останній здійснювався за допомогою методу Вілкса, що передбачає поетапний відбір змінних для включення до дискримінантної функції. Для змістовної інтерпретації обиралось кластерне рішення, на підставі якого можна було побудувати систему дискримінантних функцій, що давала найбільший виграш при прогнозуванні. Останній оцінювався як перевищення відсотка случайних прогнозів, зроблених за допомогою системи дискримінантних функцій, над відсотком правильних прогнозів за умов випадкового розподілення опитаних за типами. Для визначення відсотка вірних прогнозів, що можна зробити за допомогою системи дискримінантних функцій, вибірка ділилась на дві частини, за даними однієї частини (70% від загального обсягу) будувались дискримінантні функції, на даних іншої частини вибірки (30% від загального обсягу) розраховувався відсоток правильних класифікації досліджуваних, дані яких не використовувались при побудові даної системи рівнянь. Відсоток вірних класифікацій при випадковому розподіленні об'єктів за типами без звернення до системи дискримінантних функцій дорівнює одиниці, поділеній на число класів.

Для подальшого аналізу було залишено трикластерне рішення, оскільки на його підставі можна було побудувати найбільш прогностичну систему дискріманантних функцій.

Вся система, що складалася з двох функцій, у 89,5 % випадків правильно класифікує досліджуваних, дані яких не використовувались у конструюванні самих функцій.

Психологічний зміст першої дискримінантної функції визначається шкалою жорстокості. Тобто першим, найважливішим параметром, що описує відмінності між виділеними кластерами є сприйняття рівня жорстокості сцени. Для представників першого порівняно з представниками другого та третього кластерів більшою мірою властиве сприйняття показаного насильства як жорстокого, його загальна негативна емоційна оцінка.

Психологічний сенс другої дискримінантної функції приблизно рівною мірою визначається шкалами провокації агресії, задоволення від перегляду цікавої сцени, жорстокості. Таким чином, другим параметром, що описує відмінності між кластерами, є позитивна оцінка епізоду, що супроводжується агресивними переживаннями. Високі показники за цією функцією властиві представникам третього кластера, а низькі - другого.

Отже, представникам першого кластера (59 осіб) властива підвищена чутливість до насильства, негативне ставлення до нього. Вісімдесят відсотків цього кластера складають жінки. Для представників другого кластера (71 особа) характерна відносно слабка емоційна реакція на насильство. Воно не пробуджує в них сильних позитивних чи негативних емоцій, прагнення наслідувати. Цей кластер є найбільшим і в ньому рівною мірою представлені чоловіки та жінки. Третій кластер (16 осіб) значно менший за обсягом порівняно з першим або другим, на 87% складається з чоловіків, його представники відрізняються низькою емоційною чутливістю до жорстокості, дуже вираженим позитивним ставленням, інтересом до насильства, схильністю переживати задоволення та агресивно реагувати у відповідь на демонстрацію кінонасильства. Ймовірно, саме для цих осіб перегляд забарвленої насильством екранної продукції є особливо небезпечним.

У третьому розділі “Особливості особистості як чинники сприйняття сцен насильства у кінострічках” викладено результати дослідження: зв'язків особистісних характеристик та особливостей сприйняття кінонасильства у представників трьох вище описаних типів сприйняття кінонасильства.

У результаті статистичного аналізу зв'язків показників сприйняття сцен кінонасильства зі шкалами особистісних методик встановлено численні статистично значущі кореляції. Узагальнення цих результатів відкриває можливість визначення особистісних чинників сприйняття кінонасильства. Зокрема, встановлено, що характер сприйняття насильства у художніх фільмах залежить від мотивації перегляду, ціннісних орієнтацій, ставлення до себе, властивостей п`ятифакторної моделі особистості та акцентуацій особистості.

Головними мотивами перегляду художніх фільмів, що містять насильство є (у порядку зменшення значущості): цікавість як привабливість показаного насильства, відсутність вибору, привабливість не пов'язаного з насильством змісту стрічки, бажання подивитись на улюблених акторів та героїв, бажання якимось чином заповнити вільний час, бажання познайомитись з невідомим фільмом, бажання познайомитись з чимось новим під час перегляду, випадковість, емоційне захоплення, задоволення від переживання негативних емоцій під час перегляду, вплив оточення, реклама та поради інших, видовищність таких фільмів та прагнення до різноманітності.

Бажання дивитись художні фільми, що містять насильство пов'язано з потенційно небезпечним сприйняттям останнього: зниженням чутливості до жорстокості, зменшенням співпереживання жертві, провокованої переглядом агресії та задоволення від перегляду.

Такі мотиви перегляду художніх фільмів із змістом насильства, як цікавість, захоплення, прагнення до різноманітності, що у цілому відображають безпосередню емоційну привабливість зображеного насильства, пов'язані зі збільшенням привабливості та бажання переглядати зазначену кінопродукцію, її потенційно небезпечним сприйняттям: зниженням чутливості до жорстокості та страждань жертви, схильністю до провокованої переглядом агресії, переживанням задоволення від перегляду.

Привабливість улюблених акторів, героїв як мотив перегляду стрічок, що містять насильство, пов'язана з чутливістю до жорстокості, зниженим рівнем реалістичності сприйняття сцен насильства, зменшенням провокованої переглядом агресії та задоволення від перегляду.

Характер сприйняття сцен насильства у художніх фільмах пов'язаний з визнанням глядачем широкого кола соціально позитивних цінностей: в першу чергу моральних цінностей, що визначають етику спілкування, повагу та значущість особистості інших, а також цінностей саморегуляції, самоорганізації, продуктивної діяльності. Особи, що орієнтуються на ці цінності, відрізняються чутливістю до жорстокості, схильністю до співпереживання жертві насильства, низьким рівнем задоволення та спровокованої побаченим агресії.

Характер сприйняття насильницьких сцен у кінострічках залежить також від інтегрального ставлення до себе та багатьох його складових, в першу чергу від очікуваного ставлення з боку інших, інтересу до себе. Особи, що відрізняються позитивним ставлення до себе, чутливі до жорстокості, не схильні реалістично сприймати екранне насильство, отримувати задоволення від нього, ототожнювати себе з агресором та мати агресивні думки, переживання, фантазії внаслідок перегляду.

Поміж базових властивостей особистості, що утворюють п'ятифакторну модель, статево інваріантним чинником реагування на сцени насильства у художніх фільмах є схильність до згоди (альтруїзм). Особи, що мають високий рівень прояву цієї властивості, рідше дивляться стрічки насильницького змісту, чутливі до жорстокості, схильні співпереживати жертві та не схильні отримувати задоволення від перегляду.

Серед акцентуацій особистості універсальними для обох статей чинниками сприйняття насильства у художніх фільмах є емотивна, застрягаюча та тривожно-боязка акцентуації. Найбільший вплив на обговорюване сприйняття справляє емотивна акцентуація, яка обумовлює загальну непривабливість відповідної відеопродукції, чутливість до жорстокості, співпереживання жертві, зниження задоволення від перегляду. Застрягаюча та тривожно-боязка акцентуації спричиняють чутливість до жорстокості.

Виникнення провокованої переглядом агресії як найбільш небезпечного наслідку перегляду кінофільмів, що містять насильство зворотним чином залежить від ряду особистісних характеристик. По-перше, від прийняття широкого кола цінностей, переважно тих, що визначають ставлення до інших: любові, щасливого сімейного життя, дружби, суспільного визнання, пізнання, продуктивного життя, вихованості, акуратності, старанності, чесності, чуйності, відповідальності, твердої волі, раціоналізму, життєрадісності, освіченості. По-друге, від загального позитивного ставлення до себе, від окремих, переважно глибоко емоційних його складових: очікуваного позитивного ставлення від інших, інтересу до себе, прийняття себе, сприйнятої послідовності власної поведінки. По-третє, від рівня прояву емотивної акцентуації.

Встановлено також, що вплив мотивів перегляду, ціннісних орієнтацій, ставлення до себе, властивостей п`ятифакторної моделі особистості та акцентуацій особистості на характер сприйняття насильства у художніх фільмах опосередковується статтю, ймовірно, засвоєною моделлю статево-рольової поведінки.

Отримані результати узгоджуються з результатами типологічного аналізу. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на рівні статистичної значущості 0,05 представники трьох описаних вище типів сприйняття кінонасильства відрізняються один від одного за цілим комплексом особистісних характеристик. Встановлено, що за особистісними характеристиками протилежними є перший (чутливий до жорстокості) та третій (зацікавлений в екранному насильстві) тип. Проміжне між ними становище посідає другий (байдужий до екранного насильства) тип.

У представників першого типу, чутливих до кінематографічного насильства, присутні особистісні характеристики, що детермінують негативне ставлення до жорстокості, співпереживання жертві. На противагу цьому, третій тип відрізняється рисами, що спричиняють реалістичність сприйняття насильства, схильність до спровокованої переглядом агресії, переживання задоволення від побаченого.

Для представників чутливого до жорстокості типу є характерними: низька частота, привабливість та мало виражене бажання перегляду забарвлених насильством художніх фільмів; мала представленість емоційних мотивів перегляду екранного насильства, виражена орієнтація на ряд цінностей (моралі, любові та сім'ї, комунікативного успіху тощо), екстравертованість, відкритість досвіду, альтруїзм, позитивне ставлення до себе, інтерес до себе, прийняття себе, очікування позитивного ставлення до себе з боку інших, емотивна та тривожно-боязка акцентуації.

Представникам типу з потенційно небезпечним сприйняттям кінонасильства властиві: висока частота, привабливість, помірне бажання перегляду стрічок насильницького характеру; представленість емоційних мотивів перегляду екранного насильства, порівняно низька значущість цінностей моралі, любові та сім'ї, комунікативного успіху, інтровертованість, закритість досвіду, егоцентризм, порівняно негативне ставлення до себе, низький рівень інтересу до себе, неприйняття себе, очікування негативного ставлення до себе з боку інших, несхильність до емпатії.

екранний насильство сприйняття фільм

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми психологічних чинників сприйняття молоддю насильства у кінофільмах, що виявляється у визначенні структури, індивідуально-психологічних та статевих особливостей сприйняття кінонасильства, зв'язку останніх з базовими особистісними характеристиками. Це дозволяє виділити особистісні характеристики за наявності яких вплив екранного насильства на глядача є особливо небезпечним.

2. Аналіз результатів раніше проведених досліджень дозволяє констатувати зростання рівня агресивності поведінки під впливом перегляду сцен насильства. Проте зазначений вплив опосередковується сприйняттям побаченого. Отже, для пояснення впливу перегляду екранного насильства на поведінку глядача слід з'ясувати закономірності сприйняття екранного насильства, особистісні чинники зазначеного феномена. Останні комплексно не вивчались. Залишається недослідженою роль тих особистісних структур, що мають безпосереднє відношення до соціального сприйняття та соціальної поведінки особистості.

3. Встановлено, що структура сприйняття молоддю сцен насильства в художніх фільмах включає такі компоненти: рівень жорстокості сцени; осмисленість епізоду; реалістичність сцени; містичність сцени; переживання спровокованої переглядом агресії (ідентифікація з агресором, виникнення агресивних думок, почуттів, фантазій, бажань); співпереживання жертві; формування насильницької картини світу; задоволення від перегляду, що може бути пов'язане з переглядом цікавої сцени, переглядом недозволеного, прийняттям насильства. Чоловіки відрізняються більш позитивною реакцією на сцени насильства, схильністю до переживання задоволення від перегляду, реалістичним сприйняттям та схильністю до спровокованої переглядом агресії. Жінкам більшою мірою властива негативна загальна емоційна реакція на екранне насильство, чутливість до жорстокості, схильність до співпереживання жертві.

4. Виділено три типи сприйняття молоддю сцен насильства в кінофільмах. Перший тип відрізняється підвищеною чутливістю до насильства, негативним ставленням до нього, другий - відносно слабкою емоційною реакцією на насильство, яке не пробуджує сильних позитивних чи негативних емоцій, прагнення наслідувати. Третій тип характеризується низькою емоційною чутливістю до жорстокості, дуже вираженим позитивним ставленням та інтересом до насильства, схильністю переживати задоволення та агресивно реагувати у відповідь на демонстрацію екранного насильства.

5. До особливостей сприйняття екранного насильства, що є потенційно небезпечними, оскільки можуть сприяти прояву глядачем агресії після перегляду, належать: знижена емоційна чутливість до жорстокості; бачення відповідних сцен як реалістичних; схильність до ідентифікації з агресивним персонажем; схильність до виникнення агресивних думок, почуттів, фантазій внаслідок перегляду; переживання всіх форм задоволення від перегляду; формування насильницької картини світу.

6. Характер сприйняття насильства в художніх фільмах залежить від мотивації перегляду, ціннісних орієнтацій, ставлення до себе, властивостей п`ятифакторної моделі особистості та акцентуацій особистості. Так, загальне бажання дивитись художні фільми, що містять насильство, пов'язане з потенційно небезпечним в плані провокації поведінкової агресії сприйняттям останнього. Мотиви перегляду художніх фільмів, що містять насильство, що відображають безпосередню емоційну привабливість зображеного насильства, також пов'язані з потенційно небезпечним сприйняттям зазначеної кінопродукції, з бажанням знайомитись із нею. Особи, що орієнтуються на соціально позитивні цінності (моральні цінності, цінності саморегуляції, самоорганізації, продуктивної діяльності), відрізняються чутливістю до жорстокості, схильністю до співпереживання жертві насильства, низьким рівнем задоволення від перегляду та спровокованої побаченим агресії. Особи, що відрізняються позитивним ставлення до себе, чутливі до жорстокості, не схильні реалістично сприймати екранне насильство, отримувати задоволення від нього, ототожнювати себе з агресором та мати агресивні думки, переживання, фантазії внаслідок перегляду. Особи, що мають високий рівень прояву альтруїзму, рідше дивляться стрічки насильницького змісту, чутливі до жорстокості, схильні співпереживати жертві та не схильні отримувати задоволення від перегляду. Емотивна акцентуація обумовлює загальну непривабливість відповідної відеопродукції, чутливість до жорстокості, співпереживання жертві, зниження задоволення від перегляду. Тривожно-боязка акцентуація позитивно пов'язана з чутливістю до жорстокості.

7. Результати типологічного аналізу збігаються з результатами, отриманими на основі підходу аналізу рис. Так, три виділені типи сприйняття сцен насильства у художніх фільмах відрізняються за рядом особистісних характеристик. За цими характеристиками протилежними є чутливий до жорстокості тип та тип із потенційно небезпечним сприйняттям кінонасильства. Проміжне між ними місце посідає байдужий до екранного насильства тип.

8. Вплив мотивів перегляду, ціннісних орієнтацій, ставлення до себе, властивостей п`ятифакторної моделі особистості та акцентуацій особистості на характер сприйняття насильства в художніх фільмах опосередковується статтю.

Проведена робота відкриває перспективи лонгітюдного дослідження ролі сприйняття екранного насильства у детермінації поведінкової агресії переглядом кінонасильства. Багаторічне лонгітюдне дослідження, що спирається на результати даної роботи, надасть можливість продемонструвати соціально значущі поведінкові наслідки перегляду насильства на екрані, що формуються під впливом індивідуальних особливостей сприйняття обговорюваної продукції, які, в свою чергу, детерміновані визначеними особистісними факторами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Виноградна О. В. Чинники сприйняття глядачем насильства в художніх фільмах // Проблеми загальної та педагогічної психології. - 2004. - Т. 6, вип. 8. - С. 57-67.

2. Виноградна О. В. Чинники реагування глядача на насильство в художніх фільмах // Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. - С. 154-156.

3. Виноградна О. В. Категоріальна структура сприйняття сцен насильства у кінострічках // Проблеми загальної та педагогічної психології. - 2005. - Т. 7, вип. 1. - С. 72-82.

4. Виноградна О. В. Індивідуальні особливості сприйняття сцен насильства у кінострічках // Актуальні проблеми психології. - 2005. - Т. 7, вип. 4. - С. 59-69.

5. Виноградна О. В. Ставлення до себе як чинник сприйняття сцен насильства у кінострічках // Проблеми загальної та педагогічної психології. - 2005. - Т. 7, вип. 3. - С. 55-64.

6. Виноградна О. В. Мотиви перегляду художніх фільмів із змістом насильства // Проблеми загальної та педагогічної психології. - 2005. - Т. 7, вип. 4. - С. 59-68.

7. Виноградна О. В. Залежність сприйняття сцен насильства у кінострічках від базових особистісних властивостей глядача // Наукові записки Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - 2005. - Вип. 26. - С. 250-254.

ВИНОГРАДНА О. В. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СПРИЙНЯТТЯ МОЛОДДЮ ЕПІЗОДІВ НАСИЛЬСТВА В ХУДОЖНІХ ФІЛЬМАХ. - РУКОПИС

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено аналізу психологічних детермінант сприйняття насильства в кінофільмах. Встановлено, що структура сприйняття сцен насильства в художніх фільмах утворюється такими десятьма вимірами: сприйнята жорстокість, осмисленість, реалістичність, містичність, провокована переглядом агресія, співпереживання жертві, формування насильницької картини світу, задоволення від перегляду цікавого, задоволення від перегляду недозволеного, задоволення від прийняття насильства. Результати свідчать про залежність сприйняття насильства в кінофільмах від таких базових особистісних характеристик: мотивація, ціннісні орієнтації, ставлення до себе, основні властивості відображувані п`ятифакторною моделлю особистості, акцентуації особистості. Описано також індивідуальні та статеві відмінності у сприйнятті насильства в кінострічках, їхні чинники.

Ключові слова: сприйняття насильства в художніх фільмах, психологічні чинники, молодь, індивідуальні відмінності, мотиви, цінності, самоставлення, п'ятифакторна модель особистості, акцентуації особистості.

ВИНОГРАДНАЯ Е. В. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ВОСПРИЯТИЯ МОЛОДЕЖЬЮ ЭПИЗОДОВ НАСИЛИЯ В ХУДОЖЕСТВЕННЫХ ФИЛЬМАХ. - РУКОПИСЬ

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины, Киев, 2007.

В работе изложены результаты исследования структуры, индивидуально-психологических особенностей восприятия насилия в кинофильмах, связи последних с базовыми личностными характеристиками.

Исследование проходило в два этапа. На первом этапе на основании ответов 87 студентов (41 мужчины и 46 женщин в возрасте от 17 до 21 года), касавшихся восприятия ими семи продемонстрированных с помощью видео сцен кинонасилия, сконструирован семантический дифференциал. На основном этапе исследования 146 студентов (63 мужчины и 83 женщины в возрасте от 17 до 20 лет) оценивали с помощью шкал семантического дифференциала и специально сконструированного опросника те же семь эпизодов, где демонстрировались различные формы насилия. Кроме того, были использованы методика “Локатор большой пятерки”, опросник исследования самоотношения, опросник Леонгарда-Шмишека, семантический дифференциал, где в качестве объектов оценивания фигурировали ценности. Испытуемые отвечали на вопросы относительно мотивов просмотра художественных фильмов, содержащих насилие.

Факторный анализ оценок каждого эпизода и общей матрицы данных позволил выделить инвариантную структуру восприятия кинонасилия, состоящую из следующих измерений: воспринятая жестокость, осмысленность, реалистичность, мистичность сцены, провоцированная агрессия, сопереживание жертве, формирование насильственной картины мира, удовольствие от просмотра (удовольствие от просмотра интересной сцены, от просмотра недозволенного, от принятия насилия).

Кластерный и дискриминантный анализ позволили выделить три типа восприятия сцен насилия в художественных фильмах. Представители первого типа отличаются повышенной чувствительностью к насилию, отрицательным отношением к нему. Представители второго типа характеризуются относительно слабой эмоциональной реакцией на насилие, которое не пробуждает в них сильных положительных или отрицательных эмоций, стремления подражать. Зрители третьего типа отличаются низкой чувствительностью к жестокости, выраженным положительным отношением и интересом к насилию, склонностью переживать удовлетворение и агрессивно реагировать на демонстрацию экранного насилия.

Результаты корреляционного анализа согласуются с выдвинутыми гипотезами и свидетельствуют о том, что характер восприятия насилия в художественных фильмах зависит от мотивации просмотра, ценностных ориентаций, самоотношения, основных свойств отражаемых пятифакторной моделью личности, акцентуаций личности.

Ключевые слова: восприятие насилия в художественных фильмах, психологические факторы, молодежь, индивидуальные различия, мотивы, ценности, самоотношение, пятифакторная модель личности, акцентуации личности.

VINOGRADNA O. V., PSYCHOLOGICAL FACTORS OF YOUNG PEOPLES PERCEPTION OF FILM VIOLENCE SCENES. - MANUSCRIPT

Dissertation for Candidate degree in psychological sciences, speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - G.S.Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to analysis of psychological factors which influence film violence perception. It has been found that film violence perception structure consists of ten components. These components are 1)sensitiveness to violence, 2)perception intelligibility, 3)realistic perception, 4)mystic perception, 5)engendered aggression, 6)empathy to victim, 7)cultivation of violence world image, 8)pleasure caused by interest, 9)pleasure caused by guilt, 10)pleasure caused by accepting violence. Results show that film violence perception relates to such components of basic personality structure: motives, values, self-concept, personality factors of Five-Factor Model and personality accentuations. The author describes individual and sex differences of film violence perception, their determinants.

Key words: film violence perception, psychological factors, young people, individual differences, motives, values, self-concept, Five-Factor Model, personality accentuations.

Размещено на Allbest.ru

...