Соціально-психологічні чинники життєвого цілепокладання студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЖИТТЄВОГО ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Титаренко Тетяна Михайлівна, завідувач лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук Злобіна Олена Геннадіївна, завідувач відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України

кандидат психологічних наук Копець Людмила Володимирівна, доцент кафедри зв'язків із громадськістю, психології та педагогіки Національного університету “Києво-Могилянська Академія”

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий 29 грудня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. В. Жадан

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Умови життєтворчості людини ускладнюються суспільною нестабільністю, динамікою трансформаційних процесів у сфері суспільних цінностей та ідеалів. У молодіжному середовищі спостерігається переоцінка суспільних і культурних цінностей попередніх поколінь, ускладнення передачі соціокультурного досвіду, що призводить до загальної ціннісно-нормативної кризи. Усе це висуває підвищені вимоги до молодої людини як суб'єкта соціального буття і вимагає від неї зрілого, реалістичного розуміння сенсу свого життя, свого майбутнього.

Тому особливого значення в контексті вивчення особистості як суб'єкта життя набувають пошуки механізмів самопрогнозування, самоздійснення, самореалізації (К. О. Абульханова-Славська, Т. М. Березіна, О. Г. Злобіна, Н. Ф. Каліна, Л. В. Сохань, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.). У зв'язку з цим особлива увага приділяється життєвим цілям особистості, які, проектуючи уявлення про бажані сфери самореалізації та можливі результати її власної активності, спрямовані на реалізацію особистісних смислів і виступають одним з таких механізмів.

Здатність сучасної людини одночасно відповідати очікуванням соціуму і при цьому не відмовлятися від власних життєвих задумів є базовою соціально-психологічною характеристикою особистості, до цього часу практично не дослідженою. Залишаються нерозкритими чинники, що забезпечують високий рівень життєвого цілепокладання, а відповідно й успішність знаходження людиною справжнього місця в житті. Це потребує врахування як особистісних особливостей, так і мікро- та макросоціальних умов конкретного історичного часу, в якому живе суб'єкт.

Фундаментальні дослідження у вивченні механізмів цілепокладання здійснювали як зарубіжні (А. Адлер, Е. Берн, Ш. Бюллер, Р. Еммонс, Е. Еріксон, К. Левін, С. Мадді Р. Мей, Дж. Роттер, В. Франкл, Ф. Хоппе, К. Юнг), так і вітчизняні вчені (О. Н. Арестова, Б. С. Братусь, В. Г. Гребенніков, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, М. Г. Макаров, Н. Ф. Наумова, Л. О. Регуш, С. Л. Рубінштейн, О. К. Тихомиров, В. Е. Чудновський, Ю. М. Швалб). Міждисциплінарні аспекти цілепокладання вивчали І. М. Гавриленко, В. П. Казміренко, В. В. Олійник, О. М. Семашко, Є. І. Суїменко, М. М. Слюсаревський, О. І. Яценко.

Життєві цілі як одна із форм мотиваційно-смислового (подієвого) структурування життя розглядаються в межах вітчизняної традиції психології події та вчинку (К. О. Абульханова-Славська, Н. І. Анциферова, О. Г. Асмолов, М. М. Бахтін, Д. О. Леонтьєв, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн).

Життєве цілепокладання заломлюється через процеси самопізнання, самоусвідомлення, самопрогнозування, які є особливо актуальними для молоді, оскільки центральною потребою і рушійною силою розвитку молодої людини стає потреба знаходження свого місця у різних сферах життя, але самовизначення пов'язане і з певними труднощами, що виникають на цьому шляху. Почуття незворотності часу часто межує з небажанням помічати його плинність, індивідуально-психологічні проблеми переплітаються з морально-філософськими (Л. І. Божович, Н. Є. Бондар, М. Й. Боришевський, Л. С. Виготський, Ж. П. Вірна, М. Р. Гінзбург, Є. І. Головаха, О. В. Запорожець, Б. В. Кайгородов, З. С. Карпенко, І. С. Кон, Г. С. Костюк, В. Ф. Моргун, Л. О. Регуш, В. В. Рибалка та ін.).

Актуальність дослідження життєвих цілей та чинників, що їх обумовлюють, визначається бажанням зрозуміти, як саме людина структурує майбутнє та за яких умов продуктивніше відбувається проектування і побудова такого життєвого світу, який людину влаштовує. Отже, роботу присвячено аналізу життєвого цілепокладання студентської молоді та визначенню можливостей підвищення його ефективності. Дослідження спрямоване на пошук чинників, що здійснюють вплив на становлення життєвих цілей молоді; проаналізовано взаємодію цих чинників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації пов'язана з науково-дослідницькими темами лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України: «Життєві домагання як соціально-психологічний механізм самоздійснення особистості», що розроблялася у 2003-2006 роках (державний реєстраційний номер 0199U000432), та «Життєві завдання як передумова особистісного самоздійснення в соціумі», що розроблялася у 2007-2010 роках (державний реєстраційний номер 0106U002160).

Об'єктом дослідження є процес життєвого цілепокладання особистості.

Предметом дослідження виступають соціально-психологічні чинники життєвого цілепокладання студентської молоді.

Мета дослідження полягає у вивченні особливостей цілепокладання студентства та визначенні соціально-психологічних чинників його забезпечення.

Відповідно до предмета і мети дослідження було сформульовано такі завдання:

1) проаналізувати феномен життєвого цілепокладання особистості та визначити його особливості серед інших форм структурування майбутнього;

2) розробити програму емпіричного дослідження життєвого цілепокладання студентів та соціально-психологічних чинників, що його обумовлюють;

3) дослідити соціально-психологічні чинники життєвого цілепокладання студентської молоді.

Для розв'язання завдань дослідження було застосовано такі методи: аналіз і узагальнення теоретичних та емпіричних розробок досліджуваної проблеми в науковій літературі; якісний та кількісний аналіз наративних оповідань на тему «Мої цілі на майбутнє» - з метою дослідження особливостей цілепокладання студентської молоді; для дослідження соціально-психологічних чинників життєвого цілепокладання було застосовано такі опитувальники: «Стильова саморегуляція поведінки» В. І. Моросанової, «Діагностика самоактуалізації особистості» А. В. Лазукіна в адаптації Н. Ф. Каліної; тест «Мета життя» (Purpose-in-Life Test-PIL) Дж. Крамбо та Л. Махоліка, адаптований Д. О. Леонтьєвим; методика Ш. Шварца для вивчення цінностей особистості (Schwarts Values Inventory - SVI), адаптована В. М. Карандашевим; методи математичної статистики: порівняння середніх значень показників двох незалежних вибірок за t-критерієм Стьюдента, кореляційний аналіз, факторний аналіз. Математична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою пакету статистичних програм SPSS (версія 11.0).

Наукова новизна дослідження полягає у поглибленні знань про сутність життєвого цілепокладання як найбільш суб'єктної, усвідомленої та відрефлексованої форми моделювання майбутнього; обґрунтуванні параметрів дослідження життєвого цілепокладання, серед яких рівень усвідомлення, узгодженість, ієрархічність цілей; визначенні соціально-психологічних чинників життєвого цілепокладання (чинник гармонізації ставлення до світу, чинник рефлексивності розгляду себе і свого життя як рефлексивного проекту; чинник розвитку, самоактуалізації; чинник саморегуляції, гендерний чинник).

Доведено, що чинником, який найбільше сприяє життєвому цілепокладанню, є прогностична самоактуалізація, яка втілюється у прагненні такої міри самореалізації, що задовольняє людину, а чинником, що гальмує процес постановки та досягнення цілей, є ціннісна невизначеність, дезорганізація у просторі життєвого світу особистості.

Також доповнено дані про психологічні особливості становлення життєвого цілепокладання студентської молоді на сучасному етапі розвитку суспільства (зокрема розглянуто гендерні та професійні особливості побудови майбутнього).

Практичне значення роботи полягає у тому, що розроблена та апробована програма емпіричного дослідження життєвого цілепокладання молоді може бути застосована психологами загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів. Отримані результати дослідження можуть використовуватися у психоконсультативній та психотерапевтичній роботі психологічних служб з молоддю для розроблення гнучких програм і ефективних технологій оптимізації моделювання майбутнього, пошуку життєвого призначення, професійної і сімейної орієнтацій, у процесі викладання навчальних курсів «Соціальна психологія», «Психологія особистості», «Актуальні проблеми психології», «Практикум з психології діяльності», «Практикум з психології профорієнтації» для студентів-психологів і студентів педагогічних вузів.

Апробація результатів. Результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції «Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями» (Полтава, 2007 р.), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасна сім'я. Освіта. Медицина. Психологія. Психотерапія. Можливості співпраці» (Полтава, 2007 р.), науковому семінарі «Розуміння життєвого досвіду та конструювання майбутнього» (Київ, 2008 р.), V Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави» (Київ, 2008 р.), регіональному науково-практичному семінарі «Психологічна підготовка фахівця в умовах реформування освітнього простору» (Полтава, 2008 р.), науковому семінарі «Життєвий досвід та завдання особистості» (Київ, 2009 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Психолого-педагогічні проблеми творчого та духовного розвитку особистості в сучасному освітньому просторі» (Полтава, 2009 р.). Публікації: результати дослідження представлено в шести статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених переліком ВАК України. Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (243 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 235 сторінок, обсяг основної частини - 186 сторінок. Робота містить 7 таблиць, 11 рисунків та 5 додатків, які займають 37 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження феномену життєвого цілепокладання особистості як способу структурування майбутнього» висвітлено трансформацію проблеми життєвих цілей в еволюції соціогуманітарної думки; визначено специфіку соціально-психологічного тлумачення життєвого цілепокладання в межах даної роботи; розглянуто роль та місце життєвого цілепокладання серед інших форм структурування майбутнього.

Аналіз робіт С. К'єркеґора, А. Шопенгауера, В. Дільтея, А. Берґсона, Ф. Ніцше, Ф. Брентано, Е. Гуссерля, Г. Г. Шпета, Ж.-П. Сартра, А. Камю, М. Гайдеґґера, К. Ясперса та ін. показав, що для цілісного вивчення особистості важливо розуміти світ не як такий, що протистоїть людині та її свідомості, а як життєвий світ, який будується особистістю, що по-новому ставить проблему відповідальності людини за власне життя.

Постмодерністська парадигма (Р. Барт, З. Бауман, Ж. Бодрійяр, Ж. Дерріда, Ф. Джеймісон, Ж.-Ф. Ліотар, М. Мерло-Понті, П. Рікер, М. Фуко) зміщує акценти наукового інтересу від універсальних законів до унікальних подій, від емпіричних фактів і правил, до пошуку смислів й інтерпретації фактів у змінних ситуативних контекстах. У межах конструктивістської парадигми (П. Бергер, Й. Брокмейєр, К. Дж. Джерджен, Т. Лукман, Р. Харре) культурно-психологічні реальності соціально конструюються за допомогою мови, організуються і підтримуються через наративи.

Поділяючи погляди представників сучасних постнекласичних теорій, які розглядають особистість як таку, що перебуває в стані постійного становлення, переходу від актуального до потенційного буття, як частку цього буття, та ґрунтуючи дослідження на концепції життєвого світу особистості Т. М. Титаренко, ми розглядаємо життєве цілепокладання як одну з форм моделювання майбутнього, яке не є раз і назавжди запрограмованим, а являє собою чутливе до нових смислів динамічне й контекстуальне утворення.

У проблемному полі психології існує як мінімум два великих напрямки вивчення цілепокладання. До першого відносять класичні теорії раціональної постановки цілі, де критерії вибору виявляються в успішності і оптимальності діяльності. Цей підхід обумовив переважне вивчення об'єктивних детермінант цілепокладання (О. М. Леонтьєв, О. К. Тихомиров, Б. С. Братусь, Б. Ф. Ломов, О. Н. Родіна, П. Н. Прудков, Є. І. Головаха, О. О. Кронік). Найбільш розгорнуті дослідження цілепокладання виконано Н. Ф. Наумовою та Ю. М. Швалбом, які вважають, що системне дослідження цілепокладання можливе лише в межах одного виміру, однієї категоріальної позиції, одного конструкту.

Другий напрямок вивчення цілепокладання здійснювався в рамках екзистенційних і гуманістичних теорій (К. О. Абульханова-Славська, Т. М. Березіна, Р. Еммонс, О. Г. Злобіна, С. Мадді, Л. Первін, В. М. Розін, Т. М. Титаренко), в яких основну увагу приділено критеріям цілепокладання, які перебувають всередині життєвого світу особистості.

На основі аналізу детермінант цілепокладання, що їх визначають різні дослідники, ми зробили припущення про значний вплив на життєве цілепокладання студентської молоді таких соціально-психологічних чинників: професійного і гендерного чинників, чинника гармонізації ставлення до світу, чинника рефлексивності розгляду себе і свого життя як рефлексивного проекту, чинника розвитку, самоактуалізації та чинника саморегуляції. Для перевірки даного припущення було проведено емпіричне дослідження.

У другому розділі «Стратегія емпіричного дослідження життєвого цілепокладання студентської молоді та чинників, що його обумовлюють» розроблено програму дослідження, визначено його методологічні основи, побудовано емпіричну модель дослідження життєвого цілепокладання. Обґрунтовано комплекс методик для дослідження життєвого цілепокладання та соціально-психологічних чинників, що його детермінують. Наголос зроблено на методі наративу, який, крім високих діагностичних можливостей, виконує функцію структурування майбутнього: майбутня реальність починає будуватися як зв'язний текст з певним футурологічним сюжетом. Наративізація майбутнього дає можливість особистості певною мірою відкоригувати життєві цілі, знайти відповідність між минулим досвідом і домаганнями на майбутнє.

Життєве цілепокладання - це складне утворення, що має у своїй структурі когнітивний, конативний та емоційно-вольовий компоненти, які досліджувалися шляхом здійснення наративного аналізу розповідей студентів на тему «Мої життєві цілі» за параметрами: рівень усвідомлення життєвих цілей; сфери цілепокладання; часова перспектива цілей; узгодженість, ієрархічність цілей; зв'язок з теперішнім, реалістичність; ставлення до майбутнього; оцінка досліджуваним чинників, що впливають на досягнення цілей; активність в досягненні цілей.

Когнітивний компонент відображає рівень усвідомлення цілей та характеризується спектром сфер, у яких здійснюється цілепокладання, тривалістю і диференційованістю часової перспективи, узгодженістю та ієрархічністю цілей; зв'язком цілей з теперішнім часом, їх реалістичністю. Емоційно-вольовий компонент реалізується в ставленні до свого майбутнього та в бажанні досягти поставлених цілей. Конативний компонент відтворюється в активності позиції досліджуваного в досягненні цілей, здатності долати перешкоди, брати на себе відповідальність.

Ключовими параметрами соціально-психологічних чинників у фокусі нашого дослідження були: відчуття загальної осмисленості життя, що втілюється в осмисленості минулого, теперішнього і майбутнього, та загальній переконаності в можливості впливати на власне життя; особливості ціннісних орієнтацій, їх ієрархія та узгодженість на рівні переконань та реальної поведінки; усвідомлена саморегуляція, її складові; автономність, орієнтація у часі і творче ставлення до життя.

Дослідження проводилося на базі Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка і Полтавської державної аграрної академії. До загальної вибірки увійшло 240 студентів 2-3 курсів, з яких 120 осіб - чоловіки і 120 осіб - жінки віком від 18 до 23 років.

У третьому розділі «Аналіз чинників життєвого цілепокладання студентської молоді» здійснено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів.

На першому етапі було проаналізовано особливості постановки цілей студентами за наративом, керуючись виділеними параметрами. На основі цього аналізу вибірку розбито на групи. Кількісні результати аналізу подано на рис. 1.

Рис.1. Результати аналізу наративів досліджуваних за рівнем розвитку цілепокладання

До групи з низьким рівнем цілепокладання увійшли 21,4% досліджуваних. Когнітивний компонент цілепокладання у студентів цієї групи розвинений слабо: вони погано усвідомлюють свої життєві цілі, не вміють розвести цілі різного рівня, не відчувають часової перспективи. Ставлення до майбутнього у них байдуже або негативне, про що свідчать наративи, в яких студенти намагаються уникнути думок про майбутнє, сприймаючи його як невирішувану проблему, що викликає страх. Деякі випробувані підганяють своє майбутнє під певний культурний сценарій, позбавлений унікальності власної життєвої історії. Конативний компонент у досліджуваних цієї групи розвинений недостатньо, бракує активної позиції в досягненні цілей, хоча й зустрічаються наративи, в яких втілений певний «героїчний» порив, націленість на якусь одну, виключно важливу для наратора, тему (врятувати, захистити, підкорити, пожертвувати). Часто такі наративи мають міфологічний характер, містять багато казкових образів та метафор, що може свідчити про небажання взяти на себе відповідальність за власне життя, неготовність до реальних перешкод.

Середній рівень цілепокладання виявили 55,5% студентів. Їхні життєві цілі усвідомлені, реальні, ставлення до майбутнього зазвичай невизначене або байдуже. Про недостатню розвиненість конативного компонента цілепокладання свідчить те, що в наративах студентів цієї групи не висвітлюються шляхи досягнення цілей. Удвічі менше, ніж у групі з розвиненим цілепокладанням, досліджуваних у досягненні цілей покладаються на власні можливості, перекладаючи відповідальність на близьке оточення. А найбільші перешкоди на шляху реалізації цілей вони вбачають у сучасних політичних, економічних та соціокультурних процесах. Ця група є перспективною для розвитку навичок цілепокладання.

Високий рівень розвитку цілепокладання мають 23,2% досліджуваних. Когнітивний компонент цілепокладання оптимально розвинений та містить творчу складову, що втілюється в ставленні до моделювання майбутнього як до сповненого смислом, захопливого процесу. Разом з тим цілі є достатньо усвідомленими, чіткими та аргументованими. Часто розповідь про майбутнє будується у формі діалогу з уявним слухачем.

Конативний компонент теж отримав достатній розвиток: основна опора у досягненні цілей робиться на власний потенціал і можливості, а відповідальність за поразки покладається на себе. Постановка цілей здійснюється з урахуванням ситуації, що існує в житті респондентів, вона сприймається як фундамент, основа майбутнього.

Бажані життєві цілі формулюються у м'якій, нестереотипній формі, простежується відкритість до часу і простору життя, що втілюється в певній нонфінальності, діалогічності. Тільки у цій групі третє за значущістю місце серед сфер постановки цілей, після роботи і сім'ї, займає сфера «людські стосунки», тоді як у двох інших групах на третьому місці - матеріальні цінності. Серед цілей, які формулюють представники цієї групи, називаються і такі, що виходять за межі життя, в яких втілюється прагнення бути корисним для наступних поколінь.

Аналіз впливу гендерного чинника на життєве цілепокладання студентської молоді показав, що дівчата більш ефективні у постановці життєвих цілей, ніж юнаки. У дівчат краще розвинений когнітивний компонент цілепокладання, їм притаманний широкий діапазон сфер постановки життєвих цілей та насиченість цілепокладання конкретикою, деталями, а цілі юнаків більш структуровані в часі, краще ієрархізовані. Дані щодо особливостей розвитку життєвого цілепокладання у юнаків та дівчат наведено на рис. 2. цілепокладання студент соціальний психологічний

Рис.2. Рівні розвитку цілепокладання у юнаків та дівчат

У професійних групах студентів-педагогів і студентів-менеджерів не виявлено статистично значущих відмінностей у цілепокладанні. Хоч усвідомлення того факту, що обрана професія є престижною чи непрестижною, перспективною чи не дуже, певною мірою позначається на особливостях цілепокладання студентської молоді (емоційне тло, широта діапазону цілей, можливості їх досягнення тощо), усе ж статус студента на даний момент є для молоді більш важливим, ніж професійний статус.

Оскільки предметом нашого інтересу є взаємозв'язок цілепокладання і чинників, що на нього впливають, ми припускали, що він найбільш яскраво проявиться у полярних щодо цілепокладання групах, що дасть відповідь на питання про специфіку чинників у тих, хто вміє планувати своє майбутнє, і в тих, чиє цілепокладання несформоване. Для цього ми порівняли середні значення показників за t-критерієм Cтьюдента.

Чинник гармонійності просторово-часової структури життєвого світу передбачає ціннісну ієрархізацію дійсності відповідно до часу власного життя і моральнісне ставлення до людей. Він досліджувався через аналіз системи ціннісних орієнтацій під кутом зору її змісту та гармонійності як на рівні декларованих ідеалів, так і на рівні реальної поведінки. Порівняння цінностей на цих двох рівнях дає можливість виявити ціннісний тиск, який відчуває молода людина, що позначається на гармонійності просторово-часової структури її життєвого світу.

У групі з розвиненим цілепокладанням найбільші відмінності між ідеальними уявленнями і реальною поведінкою виявлено за цінністю «Самостійність». Якщо в реальній поведінці досліджувані ставлять її на перше місце, то на рівні переконань - на четверте. За цінністю «Досягнення» маємо протилежний результат: тут ідеали опиняються на першому місці, тоді як реальність - на четвертому. Отже, якщо на рівні переконань студенти приймають вимоги соціуму і надають перевагу досягненню успіху, часто нехтуючи самостійним вибором цілей, то в реальній поведінці керуються цінностями самостійності, що передбачає обирання власних, а не нав'язаних цілей.

Кардинально відрізняються показники у досліджуваних групах за цінностями стимуляції та безпеки. Так, для студентів, що недостатньо вміють планувати своє майбутнє, цінності стимуляції, тобто намагання досягти відчуття насиченості життя шляхом отримання великої кількості нових вражень, мають дуже важливе значення в реальному житті (друге за значущістю місце), хоч вони й не визнають цього на рівні переконань (восьме місце з десяти можливих). Студенти з розвиненим цілепокладанням не вважають значущими цінності стимуляції на рівні нормативних ідеалів (дев'яте місце) і не надають їм важливого значення в реальній поведінці (сьоме за значущістю місце).

Щодо цінностей безпеки, то студенти з нерозвиненим цілепокладанням тільки декларують їх як важливі, тоді як студенти, ефективні у цілепокладанні, здійснюють певні кроки по забезпеченню безпеки в плані, наприклад, збереження здоров'я, турботи про близьке оточення тощо. Їм також притаманна активна життєва позиція щодо подій у країні та світі.

Отже, цілеспрямовані піддослідні реалізують у поведінці ті цінності, які декларують, тоді як молоді люди з низькою спроможністю до структурування майбутнього демонструють значний дисбаланс між ідеальними і реальними цінностями.

У реальному житті студенти з розвиненим цілепокладанням керуються насамперед цінностями самостійності, доброти та безпеки. Водночас студенти з низьким рівнем цілепокладання теж найбільш важливою цінністю вважають «Самостійність», але в комплексі із «Стимуляцією» та «Досягненнями». Таким чином, молоді люди, основний мотив яких «давати», «піклуватися», уміють ставити перед собою цілі. Ті ж студенти, мотив яких «брати», «впливати», відрізняються безпорадністю у цілепокладанні. Цінності, притаманні студентам з нерозвиненим цілепокладанням, зі змістового боку певною мірою дублюють потреби, а в групі з розвиненим цілепокладанням за своїм змістом наближаються до буттєвих цінностей.

Чинник рефлексивності, що передбачає розгляд себе і свого життя як рефлексивного проекту, втілюється у ставленні до майбутнього як до такого, що розгортається за власним задумом та наповнюється важливим смислом. Досліджувані з розвиненим цілепокладанням вважають, що основне джерело осмисленості життя знаходиться у майбутньому, тобто в тих цілях, які вони ставлять. Студенти з низьким рівнем цілепокладання не мають такої чіткої спрямованості на майбутнє (виявлені відмінності за шкалою «Цілі життя» при р?0,001). Слабкість і несформованість цілепокладання тісно пов'язані з переживанням особистістю невизначеності свого майбутнього і відсутністю загальної осмисленості життя (статистично значущі відмінності за шкалами при р?0,05 ).

Студенти з високим рівнем цілепокладання мають значно розвиненішу систему усвідомленої саморегуляції (за показниками планування, моделювання, програмування, оцінювання результатів та загальним рівнем усвідомленої саморегуляції виявлені статистично значущі відмінності при р?0,05), почуття продуктивності життя у них пов'язане не з кінцевим результатом, який планується, а із самим процесом його досягнення. Студенти, які не дуже ефективні у цілепокладанні, не вміють оцінювати проміжні етапи досягнення мети, не бачать складових життєвої результативності.

Самоактуалізаційний чинник втілюється у вмінні цінувати актуальний момент у його напруженій незавершеності, творчому ставленні до життя, прагненні виплекати свій життєвий задум і втілити його в реальних цілях. Студенти з високим рівнем цілепокладання значно краще розуміють екзистенційну цінність життя (відмінності за шкалою «Орієнтація у часі» при р?0,001) на відміну від студентів з нерозвиненим цілепокладанням, які недостатньо усвідомлюють цінність теперішнього моменту життя і часто його знецінюють. Ті, хто ефективний у цілепокладанні, сприймають життя як власний творчий проект, а студенти, які не дуже вміють планувати майбутнє, часто будують його за шаблоном (відмінності за шкалою «Креативність» при р?0,05).

Наступним етапом було проведення факторного аналізу з метою виявлення латентної репрезентації описаних соціально-психологічних чинників у структурі отриманих емпіричних даних. У результаті в групі студентів з високим рівнем цілепокладання було виділено чотири фактори, що в комплексі пояснюють 50,78% дисперсії змінних.

Перший фактор «Гармонійність» (15,85% сумарної дисперсії) складається з цінностей традицій (0,697), доброти (0,655), конформізму (0,633), універсалізму (0,594) - з одного боку, та цінностей гедонізму (-0,686), влади (-0,658), досягнень (-0,607) з від'ємною факторною вагою, з другого. За Ш. Шварцом, ці групи цінностей пов'язані взаємно зворотними співвідношеннями, що ми й спостерігаємо в даному факторі. Тобто цінності, що складають ядро цього фактору, не вступають у суперечність і поєднуються гармонійно.

Другий фактор «Осмисленість» (14,39%) охоплює «Загальну осмисленість життя» (0,979), «Результативність життя» (0,895), «Локус-контролю «Я»» (0,845), «Цілі життя» (0,844), «Локус-контролю Життя» (0,838), «Процес життя» (0,818).

Третій фактор «Прогностична самоактуалізація» (10,66%) охоплює автономність (0,713), цінності безпеки на рівні нормативних ідеалів (0,677). Саме прагнення до безпеки А. Маслоу називає перешкодою на шляху самоактуалізації. У цьому проявляється певна суперечність: бажання бути автономним стикається з одночасним прагненням безпеки, захищеності, що гальмують особистість на шляху до самоактуалізації. Складовою цього фактору є творче ставлення до життя (0,582), тобто тенденція ставити нестандартні задачі і знаходити нетривіальні рішення, досягати поставлених цілей в умовах браку інформації та ресурсів. У фактор входить показник «Орієнтації в часі» (0,544), що трактується як глибинне розуміння і усвідомлення важливості життя в даний момент, сприйняття його як значущого, сповненого смислу.

Четвертий фактор отримав назву «Саморегуляція», він становить 9,88% сумарної дисперсії. До нього увійшли показники загального рівня саморегуляції (0,962), програмування (0,681), моделювання (0,681), планування (0,641), самостійності (0,499), гнучкості (0,491).

У групі з низьким рівнем розвитку цілепокладання теж було виділено чотири фактори, що пояснюють 49,11% дисперсії, але їхня змістова наповненість виявилася дещо інакшою.

Перший фактор «Осмисленість» (14,75% сумарної дисперсії) вміщує «Загальну осмисленість життя» (0,929), «Результативність життя» (0,879), «Локус контролю Життя» (0,876), «Процес життя» (0,840), «Цілі життя» (0,815), «Локус-контролю «Я»» (0,785).

Другий фактор «Гармонійність» (13,63%) об'єднує цінності влади як на рівні переконань, так і на рівні нормативних ідеалів (-0,721; -0,664), та «Досягнення» (-0,592) у реальній поведінці, що відносяться до блоку «Самоствердження»; «Універсалізм» (0,591) та «Доброта» на рівні переконань та в реальній поведінці (0,558; 0,626), що належать до блоку «Вихід за межі свого «Я»», та цінності конформності (0,575) і традицій (0,536), які належать до блоку «Збереження». За Ш. Шварцом, таке поєднання цінностей є досить гармонійним.

Третій фактор «Саморегуляція» (10,94%) охоплює загальний рівень саморегуляції (0,954), оцінювання результатів (0,732), програмування (0,730), гнучкість (0,709), планування (0,624), моделювання (0,410).

Четвертий фактор «Дезорганізація» (9,79%) містить цінності гедонізму (-0,740), стимуляції (-0,586), що належать до блоку «Відкритість до змін»; досягнень (0,622) з блоку «Самоствердження», безпеки (0,516) з блоку «Збереження», універсалізму (0,510) з блоку «Вихід за межі свого «Я»»). Таке поєднання цінностей має негармонійний, конфліктний характер.

Отримані фактори в обох групах поділяються на два види. Перший вид - це фактори, що, незважаючи на певні відмінності, мають схоже змістове наповнення та структуру (гармонійність, осмисленість, саморегуляція) і можуть бути співвіднесені з чинником гармонійності просторово-часової структури життєвого світу, чинником рефлексивності осмислення себе і свого життя та саморегуляційним чинником.

Друга група факторів - це ті, які кардинально відрізняться між собою і не мають аналогів у протилежних групах. Так, у групі з розвиненим цілепокладанням виокремився фактор «прогностична самоактуалізація», а в групі з низьким рівнем розвитку цілепокладання - «дезорганізаційний» фактор.

Таким чином, поряд з факторами гармонійності, осмисленості, саморегуляції найбільш суттєвим для становлення ефективного цілепокладання виявився фактор прогностичної самоактуалізації, що охоплює творче ставлення до життя, автономність та орієнтацію в часі, а фактором, що найбільш негативно впливає на постановку життєвих цілей, є дезорганізаційний, що характеризує ціннісну невизначеність, безлад у просторі життєвого світу особистості.

Отже, характеризуючи цілепокладання студентської молоді, зупинимося на основних відмінностях. Студенти, що не дуже вміють планувати майбутнє, у реалізації цілей покладаються не на себе, а на близьке оточення, тим самим уникаючи відповідальності за майбутнє, а студенти, що мають сформоване цілепокладання, у процесі досягнення цілей покладаються на себе, шукають опору в собі і, відповідно, беруть на себе відповідальність за своє майбутнє.

Серед значущих сфер самореалізації студенти з розвиненим цілепокладанням називають бажання бути корисним для інших, а студенти з нерозвиненим цілепокладанням - досягти матеріального добробуту. Важливою рисою тих, хто ефективно планує майбутнє, є прагнення досягти особистісно значущих та реалістичних цілей, залишаючись у гармонії із життям. Одні досягають цієї гармонії, надаючи життю структурованості, чіткості, визначеності, а інші - через творче його переосмислення.

Отримані відмінності у досліджуваних групах за виділеними соціально-психологічними чинниками та результати кореляційного і факторного аналізів підтвердили наше припущення про їх значущість для життєвого цілепокладання студентської молоді.

Висновки

1. Життєве цілепокладання - це складне, чутливе до нових смислів, динамічне й контекстуальне утворення, що має у своїй структурі когнітивний, конативний та емоційно-вольовий компоненти. Воно є найбільш усвідомленою і суб'єктною формою структурування майбутнього та дієвим механізмом самореалізації.

2. Життєве цілепокладання студентської молоді має гендерні особливості. Дівчата ефективніші у моделюванні свого майбутнього, що виявляється у широті спектру сфер постановки цілей, готовності виконувати найскромніші буденні завдання заради високих цілей. Юнаки більше зорієнтовані на результат, при цьому недостатньої уваги надають деталям, мають бідніший діапазон сфер цілепокладання.

3. Припущення, що цілепокладання студентської молоді обумовлюється професійним чинником (престижність професії, перспективність майбутнього працевлаштування) емпірично не підтвердилося. Вочевидь, теперішній статус студента видається молоді важливішим за майбутній професійний, який нерідко виявляється не пов'язаним із спеціальністю, що здобувається.

4. Ефективне життєве цілепокладання обумовлюється гармонійністю просторово-часової структури життєвого світу. Гармонія у просторі життєвого світу передбачає передусім визнання високої цінності стосунків зі значущим оточенням. Ця цінність визначається потребою у позитивній взаємодії та втілюється в щирості, відповідальності, піклуванні. Крім того, просторова гармонійність життєвого світу передбачає наслідування трансцендентних цінностей, глобальне ставлення до світу з позиції «піклуватися», «віддавати», на відміну від «брати», «впливати». А гармонійність часової структури життєвого світу забезпечує неконфліктна система цінностей як на рівні переконань, так і в реальній поведінці, що обумовлює високу міру саморозкриття, прояв своїх потенцій, просування шляхом самоактуалізації зі швидкістю, що задовольняє людину, дає їй відчуття власної ефективності.

5. Прагнення до самоактуалізації є чинником, який детермінує життєві цілі, адекватні індивідуальним бажанням та здібностям. Він відтворюється в умінні проявляти себе максимально творчо при виконанні буденних життєвих завдань, прагненні знайти форми індивідуалізованого, неповторного втілення своїх життєвих цілей, орієнтації в часі, умінні отримувати екзистенційну насолоду від сьогодення, а не занурюватися у ретроспективу спогадів або виключно у надії на майбутнє.

6. Чинником ефективного цілепоклаладння є рефлексивне ставлення до свого життя, сприйняття його як власного творчого проекту, сповненого смислу, за умови, що основний смисловий локус звернений у майбутнє і саме внутрішнє звернення до майбутнього виступає джерелом смислу. Життя сприймається більш осмисленим, коли особистість відчуває себе такою, що наближається до досягнення своїх цілей із задовільною для неї швидкістю.

7. На цілепокладання студентської молоді впливає саморегуляційний чинник, зокрема сформованість, усвідомленість та взаємопов'язаність регуляторних ланок (планування, програмування, моделювання, оцінювання результатів). Адекватна оцінка своїх можливостей, бажань та обмежень у реальних умовах життя, уміння коригувати свої дії відповідно до внутрішніх стандартів та соціального контексту дає підстави для домагань на такий рівень складності життєвих цілей, який забезпечує задоволення собою і можливість самоповаги.

Перспективи подальших досліджень. Перспективним видається проведення лонгітюдного дослідження вікової динаміки розгортання життєвого цілепокладання. Особливий інтерес також становить подальше поглиблене вивчення соціально-психологічних чинників побудови майбутнього та виявлення типових ситуацій втрати людиною життєвих цілей.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Гендерні та професійні чинники життєвого цілепокладання студентської молоді / М. М. Копотун // Вісник післядипломної освіти. - 2008. - Вип. 7. - С. 184-195.

2. Наратив як засіб дослідження особливостей життєвого цілепокладання / М. М. Копотун // Соціальна психологія. - 2008. - №5(31). - С. 170-179.

3. Загальна осмисленість життя як соціально-психологічний чинник життєвого цілепокладання студентської молоді / М. М. Копотун // Вісник післядипломної освіти. - 2008. - Вип. 10. - С. 179-188.

4. Наративний метод вивчення життєвого цілепокладання студентської молоді / М. М. Копотун // Наукові студії із соціальної та політичної психології. - 2009. - Вип. 22(25). - С. 167-173.

5. Ціннісні орієнтації як соціально-психологічний чинник життєвого цілепокладання студентської молоді / М. М. Копотун // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. - 2009. - № 26(50). - Част. 1. - С. 257-264.

6. Умови ефективного життєвого цілепокладання особистості / М. М. Копотун // Вісник Національної академії оборони України. - 2009. - № 5(13). - С. 130-135.

Анотації

Копотун М. М. Соціально-психологічні чинники життєвого цілепокладання студентської молоді. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено визначенню можливостей становлення ефективного цілепокладання студентської молоді як найбільш усвідомленої і суб'єктної форми структурування майбутнього.

Визначено соціально-психологічні чинники, що здійснюють вплив на становлення життєвих цілей студентів, серед яких гендерний, чинник гармонізації просторово-часової структури життєвого світу, чинник рефлексивності розгляду себе і свого життя як рефлексивного проекту, чинник розвитку, самоактуалізації, саморегуляційний чинник.

Отримані результати можуть використовуватися в роботі з молоддю для оптимізації процесу моделювання нею свого майбутнього.

Копотун М. М. Социально-психологические факторы жизненного целеполагания студенческой молодежи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 10.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена определению возможностей становления эффективного жизненного целеполагания студенческой молодежи как наиболее осознанной и субъектной формы структурирования будущего.

Исследование направлено на поиск и изучение социально-психологических факторов, оказывающих наиболее значительное влияние на становление жизненных целей молодежи.

Актуальность исследования определяется необходимостью получения новых данных о способах структурирования будущего человеком и определением условий, при которых наиболее продуктивно осуществляется проектирование и построение такого жизненного мира, который его устраивает.

В работе раскрыто трансформацию проблемы целеполагания в эволюции социогуманитарной мысли, определено специфику социально-психологической трактовки жизненного целеполагания, проанализирована роль и место жизненного целеполагания среди других форм структурирования будущего.

Жизненное целеполагание рассмотрено как одна из форм моделирования будущего, которая не является раз и навсегда запрограммированной, а представляет собой чувствительное к новым смыслам, динамичное и контекстуальное образование.

Выделены и исследованы социально-психологические факторы, которые влияют на становление жизненных целей молодежи, в частности гендерный фактор, фактор гармонизации пространственно-временной структуры жизненного мира, фактор рефлексивности рассмотрения себя и своей жизни как рефлексивного проекта, фактор развития, самоактуализации, саморегуляционный фактор.

Предложена авторская программа эмпирического исследования жизненного целеполагания молодежи, которая может быть использована психологами общеобразовательных школ и высших учебных заведений. Результаты исследования могут использоваться в психоконсультационной и психотерапевтической работе с молодежью для разработки гибких программ и эффективных технологий оптимизации моделирования будущего, поиска жизненного предназначения, профессиональной и семейной ориентаций.

Kopotun M. M. Social-psychological factors of life goal setting of the students. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate degree of Psychological Sciences in speciality 19.00.05 - social psychology; psychology of social work. - Institute of Social and Political Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

Тhe dissertation is devoted to the problem of identifying of students opportunities to life goal setting as a conscious form of future structuring.

Social-psychological factors that influence on the formation of life goals of students, including gender and professional factors; factor of harmonization of space-time structure of the world; factor of reflexive consideration of oneself and one's life as a reflexive project, a factor of development, self-actualization; self-regulating factor are defined.

The results can be used in work with young people in order to optimize their simulation of the future.

Размещено на Allbest.ru