Емпіричне вивчення відповідальності батьків та їх психологічних особливостей

7. Перерва (10 хв).

8. Вправа «Які умови забезпечать щасливе батьківство?» (25 хв).

Кожний учасник отримує аркуш паперу формату А4 зі схемою:

На ньому необхідно протягом 5 хвилин визначити фізичні, соціальні, психологічні та економічні умови, що сприятимуть щасливому батьківству. Після завершення індивідуальної роботи ведучий об'єднує батьків у чотири групи прийомом «Герої мультфільмів» (імена героїв обирають учасники) та пропонує шляхом обговорення в групах індивідуальних напрацювань кожного скласти узагальнений список фізичних, соціальних, психологічних та економічних умов, що сприятимуть щасливому батьківству. Важливо звернути увагу учасників на те, що дитина має бути бажаною, що відповідальність за народження й подальший розвиток здорової дитини несуть в однаковій мірі тато, і мама.

9. Керована дискусія (15 хв).

Ведучий пропонує учасникам підвестися зібратися у центрі кімнати. Далі він зачитує твердження, стосовно якого учасникам необхідно висловити власну точку зору. якщо вони погоджуються із запропонованим твердженням, то мають піти у куток кімнати, де прикріплено табличку «погоджуюсь». Якщо учасники не поділяють думки, висунутої на обговорення, то переходять куток з табличкою «не погоджуюсь». Після розподілу учасників по кімнаті стосовно кожного твердження ведучий звертається до деяких із них із проханням аргументувати свою позицію, під час дискусії має право на існування думка кожного учасника, що обумовлена певним досвідом і моральними цінностями. Завдання ведучого полягає в тому, щоб наприкінці дискусії підвести до висновку про те, що не можна однозначно трактувати одне з наведених висловлювань.

10. «Стилі батьківської поведінки стосовно дітей» (20 хв).

Учасники об'єднуються у чотири групи, кожна група отримує картку з характеристикою одного стилю поведінки.

Картка 1. Авторитарний стиль батьківської поведінки.

Батьки, схильні до авторитарного стилю:

надто суворі; застосовують фізичні покарання;

надмірно контролюють всі вчинки дитини; вимагають від неї постійної покірності;

обмежують право вибору дитини;

не бажають іти на компроміс із дитиною;

нетерпимі до дитячих недоліків і проявів «дитячості».

Картка 2. Ліберальний стиль батьківської поведінки.

Батьки, схильні до ліберального стилю:

здійснюють незначний контроль за поведінкою дитини або контроль узагалі відсутній унаслідок байдужого ставлення до виконання батьківських обов'язків;

практикують вседозволеність;

виконують усі забаганки дитини;

невиправдано ідеалізують свою дитину.

Картка 3. Опікунський стиль батьківської поведінки.

Батьки, схильні до опікунського стилю:

прагнуть постійно бути поруч із дитиною;

вирішують за дитиною всі проблеми;

роблять за дитину те, що може робити вона сама;

оточують дитину надмірною увагою;

обмежують самоствердження дитини;

контролюють кожен крок дитини.

Картка 4. Демократичний стиль батьківської поведінки.

Батьки, схильні до демократичного стилю:

поважають особистість дитини;

приймають дитину такою, якою вона є;

дають зрозуміти дитині, що її справи є важливими й для них;

довіряють своїй дитині;

дозволяють своїй дитині робити власний вибір;

заохочують самостійність дитини;

засуджують не саму дитину, а її вчинок;

прислухаються до думок дитини;

проводять разом із дитиною вільний час;допомагають дитині розвивати її здібності.

Протягом 5 хвилин батькам пропонується ознайомитись із текстом картки, а після того -- поміркувати над наступними запитаннями:

Як почуває себе дитина, до якої батьки ставляться таким чином?

Як може вплинути таке ставлення батьків до дитини на їх особистісний розвиток?

Після закінчення кожна група зачитує картку з характеристикою стилю поведінки та пропонує на загальний розгляд результати своїх міркувань. Після цього ведучий дає батькам завдання визначити, який стиль батьківської поведінки є найбільш сприятливим для формування особистості дитини. Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми і батьками; готовність батьків прийти на допомогу дітям; віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини; адекватний батьківський контроль. Але в нестандартних, екстремальних ситуаціях доцільним буде вдатися до авторитарного стилю.Ліберальний же стиль стане у пригоді в ситуації перевірки набутого дитиною досвіду, розвитку пізнавальної сфери, здібностей дитини тощо. У складних для сучасної сім'ї умовах найбільше потерпають діти. Тому слід шукати підходи до виховання дитини як індивідуальності, створюючи таке середовище, в. якому вона активно розвиватиметься.

Довіра і страх, упевненість і боязкість, спокій і тривога, щирість і теплота у стосунках - усіх цих рис особистість набуває в сім'ї. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають привнести у свідомість дитини систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Щоб дитина досягла цієї мети, вони заохочують або карають її, прагнуть бути зразком для наслідування або несвідомо ним стають. У тривожних матерів, наприклад, часто виростають тривожні для. поведінки. Надто масиві вимоги, які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера. Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилення у поведінці. Особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером. Дитина має отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, займати призові місця на олімпіадах, вигравати спортивні змагання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки. Постійне напруження спричиняє прагнення звільнитися від неприємних станів за допомогою наркотичних речовин і алкоголю. Дитина втрачає стимули до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними. Дитина прагне змінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками. Людина рабськи підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

Опікунський стиль виховання (гіперопіка) загрожує тим, що, зазнавши труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолати, людина часто зазнає поразки. А це в свою чергу спричиняє почуття невпевненості, підвищує рівень тривожності, розвиває почуття безпорадності, комплекс неповноцінності. Можуть з'явитися відхилення у поведінці -- прагнення штучно змінити психічний стан. Людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь, щоб утекти від реальності, позбутися комплексу неповноцінності. Поблажливий стиль виховання (ліберальний) може призвести до входження дитини до асоціальних груп, оскільки у неї не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки у суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших психотропних речовин, які згубно діють на психічний стан.

Згодом .такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні зв'язки, не готові до обмежень і відповідальності. З іншого боку, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу, яка викликає порушення в емоційній сфері дитини. Демократичний стиль виховання (авторитетний, орієнтований на співпрацю) заохочує особистісну відповідальність дитини відповідно до її вікових можливостей. Дитина присутня під час обговорення сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень, вислуховує та обговорює думки та поради батьків. Після закінчення обговорення ведучий звертає увагу учасників на те, що характерною ознакою демократичного стилю є виявлення любові до дитини.

11. Вправа «Незакінчене речення» (10 хв).

Кожен учасник отримує картку з початком речення:

«Для мене усвідомлене батьківство -- це...».

Батькам пропонується упродовж 5 хвилин написати свій варіант його завершення. Всі члени групи по черзі зачитують свої тексти. Протягом декількох хвилин відбувається обговорення, в ході якого визначаються спільні підходи, пріоритети у розумінні поняття. Наприкінці вправи ведучий ознайомлює учасників із визначенням поняття «усвідомлене батьківство»:

«Усвідомлене батьківство -- це взаємодія батьків (чи осіб, які їх замінюють) між собою та іншими членами сім'ї, включаючи дітей, результатом якої є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини на всіх етапах її життя». (Плакат із цим визначенням вивішується на видному місці або транслюється на екрані за допомогою мультимедійного проектора).

Необхідно зробити наголос на тому, що подальший хід тренінгу пов'язуватиметься з аналізом складових визначення поняття «усвідомлене батьківство», і надалі слід постійно звертатися до цього визначення.

12. Міні-презентація «Засади усвідомленого батьківства» (5хв).

Ведучий за допомогою мультимедійного проектора пропонує до уваги учасників, засади усвідомленого батьківства. Завдання батьків -- проаналізувати запропонований перелік і доповнити його:

Любіть свою дитину.

Приймайте дитину такою, якою вона є.

Вірте своїй дитині.

Довіряйте дитині.

Вірте у те, що дитина може самостійно подолати життєві перепони.

Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.

Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас.

Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.

Допомагайте дитині виконати те, чого вона не вміє.

Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

Прислухайтеся до думки дитини.

Активно вислуховуйте про переживання і потреби дитини.

Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Накази й різкі заборони можуть спровокувати спалах агресії.

Будьте ввічливі з дитиною.

Будьте терплячі.

Провадьте разом з дитиною вільний час.

Допомагайте дитині розвивати свої здібності.

Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.

13. Вправа «Меморандум» (15 хв).

Меморандум (від лат. memorandum, букв.- «те, про що необхідно пам'ятати») - дипломатичний документ, який висвітлює фактичну, документальну або юридичну сторону певного питання. Як правило, додається до ноти або вручається представникові іншої країни.

Ведучий об'єднує учасників у дві групи:

учасники першої розробляють меморандум батьків до дитини;

учасники другої - дитини до батьків.

Перша група створює меморандум батьків до дитини «Я хочу, щоб моя дитина...», а друга -- дитини до батьків «Я хочу, щоб мої батьки...». На виконання цього завдання психолог відводить групам 10 хвилин. Після закінчення відведеного часу кожна з підгруп зачитує свій меморандум. Потім учасники визначають схожі позиції у представлених меморандумах.

14. Визначення здійснення очікувань учасників (10 хв).

Ведучий привертає увагу учасників до аркуша очікувань «Лелека», з якими вони працювали на початку тренінгу. Він звертався з проханням подумати, наскільки справдилися очікування кожного. Далі ведучий зауважує: «Нове життя... Від нього ми чекаємо чогось дивного і світлого, обов'язково щасливого. Наш лелека несе в дзьобі немовля-- кожного з нас -- по шляху до нових знань і відкриттів. Що ж побажати цій дитині?»

Пропонує на бантиках, що роздаються кожному, написати побажання собі або групі. Алгоритм подальшої роботи наступний: кожний учасник по черзі підходить до лелеки і коментує, наскільки виправдалися його очікування, а потім зачитує своє побажання й прикрашає бантиком ковдру дитини, яку несе лелека.

15. Казка для натхнення «Легенда про Нарцисса» (5 хв).

Мавки на березі струмочка оплакували смерть Нарцисса, якого покарав Зевс за те, що він милувався лише собою і не помічав нікого навкруги. І помітили мавки, що струмок також у зажурі. «Що трапилося з тобою? -- спитали мавки у струмочка,-- Хто тебе образив, чи, можливо, ти у тузі?» Струмок відповів: «Я сумую за Нарциссом... Як сумно, що він більше не прийде до мене». «О-о-о! Ти такий щасливий! Ми бачили цього чарівного юнака лише мимохідь, коли він прямував до тебе. Ми милувалися його волоссям, граціозною ходою, але лише секунди. Ми любили його, бо він схожий на нас... Але розглядати його світлий образ годинами -- це таке щастя, яке не випало на нашу долю. Ти найщасливіший у світі! Нарцисе годинами милувався собою у твоїх водах. Ти міг досхочу насолодитися від споглядання його надзвичайної краси»,-- шепотіли в захопленні лісові мавки. «Хіба він був красивий?» -- спитав, здивовано струмок. «Він -- надзвичайний красень. Красивішого за нього ніколи не було, немає і не буде... Невже ти цього не помітив?» -- розгублено вимовили лісові мавки. «Ні,-- відповів струмок.-- Я не помітив його краси, бо кожного разу, коли він дивився у мої води, я був зачарований побаченим своїм відображенням в його очах... Кожного разу в його очах я бачив свою красу... себе!»

Тож побажаємо собі й кожному, щоб в очах дітей ми бачили свою красу, а вони в наших очах -- любов!»

Ведучий роздає учасникам-тренінгу пам'ятки для батьків.

Пам'ятка для батьків!

Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і, можливо, буде завтра).

Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».

Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та дорослими.

Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Постійно спілкуйтеся з дитиною. Нехай вона розповість вам, як провела день. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам справді цікаво.

Залучайте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте та обговорюйте її думку.

Не формуйте взаємини на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз -- фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і надалі.

Висновки

У процесі написання курсової роботи було здійснено теоретичний аналіз проблеми вивчення батьківської відповідальності; підібрано комплекс методик для вивчення взаємозв'язку між батьківською відповідальністю та особливостями взаємодії батьків з дітьми; вивчено та проаналізовано ряд досліджень попередникі; розроблено рекомендації щодо правильної батьківської відповідальності. Батьківська відповідальність як за своєю природою дуальна: це відповідальність і для соціумом, і для безособової природою (своїм власним сумлінням). Вона виступає першоджерелом усіх проявів відповідальності.

Батьківство є складною динамічною структурою, яка у розвинутій формі включає батьківські цінності, установки й очікування, батьківське ставлення, батьківські почуття, батьківські позиції, батьківську відповідальність, стиль сімейного виховання. Зв'язок компонентів між собою здійснюється через перетин елементів їх складових: когнітивного, емоційного та поведінкового аспектів, які є критеріями реалізації цих компонентів. За результатами проведеного дослідження, 65% батьків мають високий рівень відповідальності; 30% досліджуваних осіб характеризуються ситуативним характером відповідальності.5% батьків характеризуються високим рівнем розвитку безвідповідальності. Таким чином, можна говорити про те, що більшості батьків характерна відповідальність.

У дослідженні ми виявили, що 61% батьків є вимогливими; 52,25% батьків проявляють м'якість до своїх дітей; 69% визнають автономність своїх чад; 50,5% батьків зберігають емоційну дистанцію до дитини; 55,5% батьків характерне абсолютне прийняття дитини; у 53,5% сімей майже відсутня співпраця; у 62% чітко виражена тривога за дитину; 50,25% батьків характерна непослідовність; виховна конфронтація в сім'ї абсолютно проявляється в 28% родин; 55,75% батьків задоволена відносинами з дитьми. Узагальнюючи результати проведеного дослідження за всіма методиками, можемо впевнено сказати, що більшість батьків, мають таку стійко сформовану якість особистості як відповідальність, яка, на підставі цілісного підходу до аналізу особистості, дозволяє зробити висновок про наявність в їх структурі батьківства такого компоненту як батьківська відповідальність, котра взаємопов'язана з контролюючим поведінкою по відношенню до своєї дитини; з підвищенням тривожності зростає відповідальна поведінка; пов'язана з рівнем вимогливості батьків до своєї дитини, підвищує ступінь примусу дітей до виконання вимог батьків - висновок по всім методикам.

Як бачимо, висунута на початку дослідження гіпотеза про те, що існує взаємозв'язок між батьківською відповідальністю та особливостями взаємодії батьків з дітьми, повністю підтвердилася. Перспективу подальшої роботи ми вбачаємо у подальших дослідженях з даної проблеми; в розгляді феномена батьківста під різними кутами зору.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славська К.А. Типологія активності особистості // Психологія особистості і спосіб життя. - М., 1987. - С. 43-67.

2. Акивис Д.С. Батьківська любов. - М.: Профиздат, 1989. - 250 с.

3. Ананьєв Б.Г. Психологічна структура людини як суб'єкта // Людина і суспільство. - Ленінград, 1967. - С. 235-249.

4. Дружинін В.М. Психологія сім'ї. - Єкатеринбург, 2000. - 208 с.

5. Іванніков В.А., Ейдман Є.В. Структура вольових якостей за даними самооцінки // Психол. Журнал. - 1989. - Т.7. - № 3. - С. 39-48.

6. Кузнєцова Н.В., Морозова В.С. Формування соціальної відповідальності у студентів педагогічного ВНЗ // Рад. Педагогіка. - 1983. - № 5. - С. 93-96.

7. Кон І.С. Етнографія батьківства. - М., 2000. - С. 76-93.

8. Крен В.Ю. Функціональні ролі батьківства. - М., 2001. - С. 94-101.

9. Ломов Б.Ф. Методологічні та теоретичні проблеми психології. - М., 1984. - 444 с.

10. Марковська І.М. Практика групової роботи з батьками: метод. посібник. - СПб: Інт-т Тренінгу, - 1997. - С. 32-44.

11. Марковська І.М. Опитувальник для вивчення взаємодії батьків з дітьми // Сімейна психологія й сімейна терапія. - 1999. - № 2. - С. 94-108.

12. Мещерякова С.Ю. Психологічна готовність до материнства / / Питання психології. - 2000. - № 5. - С. 18-27.

13. Муздибаев К. Психологія відповідальності. - Л., 1983. -С. 97-101.

14. Мухіна В.С. Шестирічна дитина в школі. - М., 1986. - С. 114-118.

15. Овчарова Р.В. Психологічний супровід батьківства. - М.: Вид-во інституту Психотерапії, 2003. - С. 34-52, С. 25-31.

16. Прядеін В.П. Відповідальність як системна якість особистості: Учеб. Посібник - УрГПУ. Єкатеринбург, 2001. - С. 19-28.

17. Прядеін В.П. Діагностика відповідальності: науково-методичний посібник - УрГПУ. - Єкатеринбург, 1995. - С. 54-75.

18. Психологічний супровід родини: Матеріали II Регіонального з'їзду психологів, - 2002. - С. 20-28.

19. Рудковський Е.І. Свобода і відповідальність особистості. - Мінськ, 1979. - 152.

20. Сафін В.Ф. Психологічна сутність відповідальності особистості // Теорія і практика формування комуністичної свідомості. - Уфа, 1986. - С. 101-104.

21. Сидорова Т.М. Дослідження особливостей когнітивного та поведінкового компонентів соціальної відповідальності // Психологічні умови формування соціальної відповідальності школярів. - М., 1987. - С. 51-54.

22. Сучасна західна філософія: Словник. - М., 1991. - С. 82-85, 318-323.

23. Співаковська А.С. Психотерапія: гра, дитинство, родина. - М., 1999. - С. 29-48.

24. Спиркин А.Г. Свідомість і самосвідомість. - М., 1972. - С. 290-295.

25. Тульчинський Г.Л. Розум, воля, успіх: про філософію вчинку. - Л., 1990.- 214 с.

26. Філіппова Г.Г. Материнство і основні аспекти його дослідження в психології // Питання психології. - 2001. - № 2. - С. 22-36.

27. Філіппова Г.Г. Материнство: порівняльно-психологічний підхід // Психологічний журнал. - 1999. - Т. 20. - № 5. - С. 103-114.

28. Хекхаузен Х. Мотивація і діяльність: в 2 т. - М., 1986. - С. 234-248.

29. Шнейдер Л.Б. Психологія сімейних відносин. - М., 2000. Мід М. Культура і світ дитинства / Пер. з англ, і коммент. Ю.А. Асєєва. Сост. і післямова І.С. Кона. - М., 1988. - С. 84-95.

30. Ейдеміллер Е.Г., Юстицкис В.В. Психологія та психотерапія родини. - СПб., 2000. - С. 21-26.

Размещено на Allbest.ru