Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

ДЕМЧЕНКО Вікторія Анатоліївна

УДК 159.923.2-057.875

САМОСВІДОМІСТЬ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ

ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2006

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі психології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Волошенко Леся Іванівна, Харківський національний

педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, доцент кафедри психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

Солодухова Ольга Георгіївна,

Слов'янський державний педагогічний університет, декан факультету психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Церковний Альберт Олександрович,

завідувач кафедри соціальної психології Харківської державної академії культури.

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, кафедра педагогічної та вікової психології, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться 1 липня 2006 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5_24.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано 30 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П. Крейдун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема адаптації є надзвичайно актуальною як у науці, так і в суспільному житті. Психологічна адаптація визначає оптимальну збалансованість людини і середовища на особистісному рівні, що дозволяє їй реалізувати актуальні потреби, пов'язані з ними значущі цілі і професійне становлення.

В сучасних умовах, коли проходить процес інтеграції української вищої освіти в європейську систему, і це пов'язано з підвищенням якості підготовки фахівців, що є одним з основних принципів Болонського процесу, особливого значення набуває психологічна адаптація першокурсників до нових умов навчальної діяльності, до нових вимог, до нових форм контролю тощо.

Пристосування студентів молодших курсів до нових умов вищої школи належить до найскладніших питань сучасної вищої освіти, оскільки непристосованість створює значні труднощі у навчальному процесі на перших курсах, а також є причиною їхньої незадовільної успішності, а в деяких випадках і відсіву. У зв'язку з цим останнім часом збільшилася кількість досліджень, які відображують специфіку адаптації студентів 1-го курсу до навчальної діяльності (Ю.О. Бохонкова, В.І. Брудний, Л.К. Гришанов, М.В. Делеу, О.К. Дусавицький, М.І. Дяченко, А.А. Кандибович, І.В. Малеєва, К.О. Сантросян, О.Г. Солодухова, Л.П. Урванцев, В.Д. Цуркан, Ю.Ф. Чуфаровський, та ін.). Виявлено низку чинників, що впливають на успішність адаптації, серед яких одним з найважливіших є особливості розвитку самосвідомості особистості.

Дослідження самосвідомості людини (Б.Г. Ананьєв, Р. Бернс, М.І. Боришевський, А.В. Захарова, І.С. Кон, О.М. Лактіонов, А.І. Ліпкіна, Ф.Т. Михайлов, А.А. Налчаджян, К. Роджерс, Є.І. Савонько, О.Т. Соколова, О.Г. Спіркін, В.В. Столін, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова, R. Harre, H. Hartmann, M. Rosenberg та ін.) дають підставу розглядати її як важливий структурний компонент особистості, завдяки якому людина здатна не тільки свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати міру та характер власної активності, спрямованої на оволодіння соціальним досвідом і поведінкою в суспільстві.

На думку дослідників, на початковому етапі навчання самосвідомість студентів досягає якісно нового ступеня розвитку: вона стає одним з найважливіших механізмів саморегуляції і саморозвитку особистості, завдяки яким у них відбувається своєрідна переорієнтація з дитячих норм і цінностей на норми і цінності дорослих. Прагнучи задовольнити цю найбільш актуальну, соціально значиму потребу і зайняти гідне місце серед дорослих і своїх однокурсників, першокурсник мимоволі змушений постійно звертатися до аналізу своєї діяльності і поведінки, вдивлятися в себе, порівнювати себе з дорослими і ровесниками, зважувати власні можливості, виявляти недоліки, замислюватися над самовдосконаленням.

Нами було зроблено припущення, що неправильне розуміння себе, неадекватне ставлення до нової соціальної ролі і нових умов навчання, може відбитися на рівні здатності першокурсників адаптуватися до нових навчальних умов, до групи однолітків, ускладнити адаптацію взагалі.

З розвитком самосвідомості, в результаті самопізнання, під час спілкування і діяльності в людини виникає Я-концепція, котра поступово удосконалюється і стає важливим структурним елементом її психологічного стану.

У психології вона розглядається як стійка, більшою або меншою мірою усвідомлювана система, що переживається як неповторні уявлення про самого себе. Тобто, Я-концепція - це цілісний, хоча внутрішньо і протирічливий образ власного Я.

Саме на підставі цієї системи особа будує свої взаємовідносини з іншими людьми і ставиться до самої себе. В якості її складових розглядаються: реальне Я - як уявлення про себе зараз, ідеальне Я - яким суб'єкт мав би стати, орієнтуючись на загальноприйняті норми в суспільстві; динамічне Я - яким суб'єкт має намір стати; фантастичне Я - яким суб'єкт хотів би стати, якби це було можливим.

Такі вчені, як Р. Бернс, Я.Л. Коломинський, А.О. Реан, К. Роджерс, К. Хорні та ін. вважають, що реальне Я й ідеальне Я однієї й тієї самої людини у більшості випадків істотно відрізняються, що може призводити до різних негативних наслідків, бути причиною різних невдач, підвищеної уразливості чи агресивності, створювати труднощі в навчанні, діяльності і спілкуванні з іншими людьми, а також ускладнювати адаптацію людини до змін в середовищі.

Таким чином, відповідність реального Я ідеальному Я, що формує позитивну Я-концепцію, може сприяти оптимізації процесу психологічної адаптації першокурсників до навчання у вищому закладі освіти. Усе вищезазначене дозволило нам розглядати особливості сформованості Я-концепції першокурсників як суттєвий фактор, що визначає успішність їхньої адаптації до нових умов навчальної діяльності. Оскільки роль самосвідомості та Я-концепції людини в психологічній адаптації її до навколишнього середовища залишається недостатньо розкритою, то це стало підставою для вибору нами теми дослідження “Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, яка виконувалася в рамках наукової теми “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах” (РП №1 - 200199004104). Тема була затверджена на засіданні вченої ради ХНПУ ім. Г.С. Сковороди протоколом № 4 від 31.08. 2000р., та координаційною радою АПН України протоколом № 6 від 18.06. 2002р.

Мета дослідження полягає у виявленні і вивченні сформованості самосвідомості і особливостей Я-концепції першокурсників, які обумовлюють оптимізацію їхньої психологічної адаптації до нових умов навчальної діяльності.

Об'єкт дослідження - психологічна адаптація до навчання у вищій школі.

Предмет дослідження - вплив сформованості самосвідомості і особливостей Я-концепції у студентів перших курсів на успішність їхньої психологічної адаптації до навчальної діяльності.

Для досягнення мети було визначено такі завдання дослідження:

1. Провести аналіз психолого-педагогічної літератури по проблемі дослідження.

2. Визначити особливості і рівні сформованості Я-концепції у студентів-першокурсників.

3. З'ясувати рівні психологічної адаптації першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ).

4. Дослідити роль Я-концепції у процесі психологічної адаптації до навчальної діяльності студентів 1-го курсу.

5. Розробити експериментальну програму з формування позитивної Я-концепції студентів та оптимізації процесу їх адаптації на початкових етапах навчання.

6. Розробити методичні рекомендації для педагогів (кураторів) щодо роботи зі студентами молодших курсів у напрямку оптимізації процесу їх адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали: положення психологічної науки про єдність свідомості і діяльності (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); концепція розвитку самосвідомості в онтогенезі (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, М.І. Лісіна, В.В. Столін, І.І. Чеснокова та ін.); положення про місце і роль самосвідомості у структурі особистості (Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, К. Роджерс, О.Г. Спіркін, В.В. Столін, І.І. Чеснокова та ін.); принцип системного підходу в психології (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, В.Д. Шадріков та ін.); теорія навчальної діяльності (В.В. Давидов, П.Я. Гальперін, С.Д. Максименко, В.В. Репкін, Д.Б. Ельконін,); системний підхід до дослідження адаптації (Ф.Б. Березін, Т.Н. Вершиніна, Л.К. Гришанов, Ю.С. Колесникова, П.С. Кузнецов, А.А. Налчаджян, В.Д. Паригін, Л.М. Растова, Н.А. Свиридов, В.Д. Цуркан та ін.).

Методи дослідження:

- теоретичний аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження, визначення стану її розроблення;

- психодіагностичне дослідження психологічних особливостей самосвідомості, особливостей Я-концепції та психологічної адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі;

- формуючий експеримент у вигляді розробки та апробації соціально-психологічного тренінгу для студентів-першокурсників;

- математично-статистичний аналіз із використанням методів параметричної статистики, дисперсійного, кластерного і кореляційного аналізу, аналізу відповідностей;

- методи бесіди, спостереження за безпосередньою діяльністю студентів на заняттях.

Психодіагностична частина емпіричного дослідження виконувалася за допомогою відповідного інструментарію: методики діагностики самооцінки С.А. Будассі, методики “Непрямого Виміру Системи Самооцінок” О.О. Федотової, опитувальника рівня домагань В.К. Гербачевського, методики Q-сортування К. Роджерса, виміру показника Адаптаційного Потенціалу за Р.М. Баєвським, багаторівневого особистісного опитувальника “Адаптивність” (МЛО) А.Г. Маклакова і С.В. Черм'яніна, методики діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

- вперше розглянуто взаємозв'язок між самосвідомістю студентів-першокурсників і успішністю їхньої психологічної адаптації до навчальної діяльності у вищому закладі освіти;

- конкретизовано рівні адаптації студентів молодших курсів до умов навчання у вищих навчальних закладах (соціально-психологічний, особистісний та психофізіологічний);

- уточнено особливості та рівні сформованості Я-концепції студентів-першокурсників;

- виявлено вплив позитивної Я-концепції на здатність першокурсників адаптуватися до нових умов на ранніх етапах навчання у вищих навчальних закладах;

- одержали подальший розвиток теоретичні уявлення про особливості адаптації студентів до умов навчання ВНЗ у зв'язку з розвитком їхньої самосвідомості і, зокрема, Я-концепції;

- розроблено методику формування у першокурсників позитивної Я-концепції з метою оптимізації процесу їхньої психологічної адаптації до навчальної діяльності.

Організація і база дослідження.

Експериментальне дослідження проводилось у 2001-2002 роках у Харківському національному університеті радіоелектроніки. Вік досліджуваних коливався від 17 до 26 років; серед них 28 осіб жіночої і 190 - чоловічої статі. На І етапі проводилося психодіагностичне обстеження найбільш суттєвих особливостей самосвідомості та адаптації першокурсників (констатуюче дослідження). На ІІ етапі здійснено формуючий експеримент, спрямований на розвиток Я-концепції студентів з метою підвищення рівня їх адаптованості до умов навчання у ВНЗ. В контрольній серії дослідження була доведена ефективність проведеного соціально-психологічного тренінгу.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що виявлені особливості сформованості самосвідомості першокурсників, які обумовлюють різну міру успішності їх адаптації до навчальної діяльності, розширюють уявлення про умови і чинники оптимізації цього процесу. У дослідженні показано можливі шляхи розвитку деяких аспектів самосвідомості і, відповідно, оптимізації їхньої адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати і висновки можуть бути використані для оптимізації психологічної адаптації студентів до учбової діяльності з метою підвищення її розвивального ефекту. Розроблено конкретні методи формування ряду аспектів самосвідомості першокурсників, способи коригування її негативних ознак. Самостійну практичну цінність має розроблена і експериментально перевірена програма формування позитивної Я-концепції, яка може бути ефективно використана у діяльності психологічної служби вищих навчальних закладів, а також при розробці шляхів усунення дезадаптації першокурсників.

Надійність і достовірність отриманих результатів забезпечується теоретичним аналізом проблеми, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірок, поєднанням кількісного та якісного аналізів одержаних емпіричних даних, використанням методів математичної статистики.

Особистий внесок здобувача. У роботі, написаній у співавторстві, дисертанту належить аналіз чинників, що впливають на результативність процесу адаптації.

Апробація та впровадження результатів дослідження роботи. Основні положення і результати дослідження було обговорено на засіданні круглого столу “Підготовка студентів до навчання у вищому навчальному закладі” (м. Харків, 1999), викладено у доповідях на науково-практичній конференції “Проблема підготовки високоякісних спеціалістів” (м. Харків, 2002), на ІХ Міжнародному молодіжному форумі “Радіоелектроніка та молодь у ХХІ столітті” (м. Харків, 2005) та на звітних науково-практичних конференціях Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (м. Харків, 1997-2004). Розроблений соціально-психологічний тренінг впроваджено до навчально-виховного процесу Харківського національного університету радіоелектроніки (Довідка № 08/27-3608 від 16.12.03р.) та Харківської державної академії фізичної культури (Довідка № 13 від 26.12.03р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 7 працях, з них 6 є одноосібними і опубліковані в наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках. Робота містить 16 таблиць і 32 рисунка. Список використаних джерел налічує 224 найменування, з них 18 - іноземною мовою.

психологічний адаптація першокурсник навчальний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, особистий внесок автора; викладено вихідні методологічні та теоретичні положення, методи дослідження; охарактеризовано наукову новизну та теоретичне значення, обґрунтовано практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Психологічна адаптація першокурсників до навчальної діяльності як психолого-педагогічна проблема” характеризується сучасний стан розроблення проблеми, розкриваються основні підходи до вивчення психологічної адаптації взагалі та до психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому закладі освіти, зокрема, визначається структура та зміст цього процесу. Розкривається психологічний зміст понять “процес адаптації”, “результат адаптації”, “рівень адаптації”, “темпи адаптації”, “стійкість адаптації”, “фактори адаптації”, “адаптивна поведінка”, “адаптація до умов навчальної діяльності”. Крім того, аналізуються самосвідомість та інші структурні особливості людини.

Аналіз праць Н.В. Андреєнкової, Ф.Б. Березіна, В.І. Брудного, Г.І. Васильєва, А.Б. Георгієвського, Л.К. Гришанова, О.І. Зотової, Л.Г. Єгорової, І.К. Кряжевої, П.С. Кузнецова, І.А. Милославової, А.А. Налчаджяна, В.Д. Паригіна, Б.Г. Рубіної, Т.В. Середи, Н.А. Свиридова, Ю.В.Чуфаровського та ін.) свідчить про те, що не існує єдиної точки зору на сутність адаптації. Одержала переконливе обґрунтування інтерактивна точка зору на адаптацію як процес взаємодії індивіда і ситуації. У самому загальному плані адаптація розуміється як діалектичний системний процес активного пристосування суб'єкта до неадекватних умов середовища ціною додаткових психоенергетичних витрат, результатом яких є можливість психосистеми оптимально функціонувати. Психологічна адаптація є результатом діяльності цілісної самокерованої системи, що дозволяє людині не тільки найбільш оптимально протистояти різним природним і соціальним чинникам, але й активно і цілеспрямовано впливати на них.

Психологічна адаптація студентів до навчального процесу у вищій школі складається з кількох аспектів: психолого-педагогічного, соціально-психологічного, особистісного, психофізіологічного та деяких інших, які передбачають труднощі різного роду. Значну роль у процесі адаптації першокурсників відіграє самосвідомість (М.М. Обозов, Н.С. Копєїна, М.І. Дяченко, А.А. Кандибович, А.В. Дмитрієв, В.Т. Лісовський). Нами було зроблено припущення про те, що успішність перебігу психологічної адаптації першокурсника значною мірою зумовлюється розвитком його самосвідомості, тобто структурного компоненту особистості (головним ядром якого є Я-концепція), завдяки якому людина здатна визначати міру і характер власної активності, спрямованої на оволодіння соціальним досвідом і способом поведінки. Особливу увагу в психологічних дослідженнях вчені приділяють таким структурним компонентам Я-концепції, як відповідність реального Я ідеальному Я, самооцінка і рівень домагань, котрі, на їхню думку, найбільш повно й конкретно відображають ставлення людини до самої себе. Відповідність реального Я ідеальному Я, що формує позитивну Я-концепцію, на нашу думку, може розглядатись як один з важливих факторів, що сприяє оптимізації процесу психологічної адаптації першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі.

Другий розділ “Дослідження психологічної адаптації студентів 1-го курсу та особливостей сформованості їхньої самосвідомості” містить аналіз результатів констатуючого дослідження, головними завданнями якого було виявлення рівнів психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому закладі освіти та виявлення особливостей сформованості їхньої Я-концепції, а також визначення проблем, які виникли у студентів протягом першого семестру навчання.

Констатуюче дослідження складалося з двох етапів, які включали сім серій психодіагностичних обстежень як в експериментальних, так і в контрольних групах. Досліджувані - 218 першокурсників факультетів комп'ютерної інженерії і управління та телекомунікацій і вимірювальної техніки Харківського національного університету радіоелектроніки віком 17-26 років; серед них 28 осіб жіночої і 190 чоловічої статі. 110 студентів увійшли до експериментальної і 108 - до контрольної груп.

На першому етапі констатуючого дослідження вивчалися особливості сформованості Я-концепції першокурсників, а саме: 1) рівень усвідомлюваної самооцінки, 2) рівень неусвідомлюваного прийняття себе, 3) тип Я-концепції, 4) рівень домагань і 5) міра відповідності реального Я ідеальному Я. На другому етапі виявлялася успішність психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності у психофізіологічному, особистісному та соціально-психологічному аспектах. Були розглянуті зв'язки різних аспектів і рівнів адаптації з особливостями сформованості Я-концепції першокурсників.

На першому етапі констатуючого дослідження, яке проходило на початку першого семестру навчання, було проведено 4 серії психодіагностичних досліджень. В першій серії вивчалася усвідомлювана самооцінка студентів-першокурсників обох груп за допомогою методики “Самооцінка особистості” (С.А. Будассі). Для вивчення неусвідомлюваних аспектів самооцінки (неусвідомлюваного прийняття себе) була використана методика “Непрямого Виміру Системи Самооцінок” О.О. Федотової (НВСС). Середній показник усвідомлюваної самооцінки в експериментальній групі дорівнює 0,52±0,29, а в контрольній - 0,53±0,32; середній показник неусвідомлюваного прийняття себе в експериментальній групі дорівнює 0,34±0,35, а в контрольній - 0,39±0,36 (розбіжності несуттєві).

За допомогою процедури кластерного аналізу методом k-середніх були відокремлені п'ять рівнів усвідомлюваної самооцінки і п'ять рівнів неусвідомлюваного прийняття себе (дуже високий, помірно високий, занижений, низький, дуже низький). За критерієм ч² Пірсона між розподілами досліджуваних експериментальної і контрольної груп як за рівнями усвідомлюваної самооцінки, так і за рівнями неусвідомлюваного прийняття себе значущих відмінностей не виявлено. Водночас доводиться констатувати факт невідповідності показників усвідомлюваної і неусвідомлюваної самооцінки в багатьох досліджуваних.

Рис. 1 відображує результати аналізу відповідностей (correspondence analysis) таблиці сполучення рівнів усвідомлюваної самооцінки і рівнів неусвідомлюваного прийняття себе.

Показники усвідомлюваної самооцінки і неусвідомлюваного прийняття себе були оброблені за допомогою процедури кластерного аналізу методом k-середніх. Усі досліджувані (залежно від того, яким чином у них сполучаються ці два показника) були розділені на три групи; тим самим були відокремлені три типи Я-концепції. Під типом Я-концепції тут розуміється конкретне сполучення усвідомлюваної самооцінки і неусвідомлюваного прийняття себе. У досліджуваних з І типом Я-концепції (несуперечлива позитивна) висока усвідомлювана самооцінка поєднується з високим рівнем прийняття себе. При ІІ типі Я-концепції (несуперечлива негативна) низька усвідомлювана самооцінка поєднана з низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. ІІІ тип Я-концепції (суперечлива) утворений поєднанням високої усвідомлюваної самооцінки і низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. Між експериментальною та контрольною групами суттєвих розбіжностей за кількістю різних типів Я-концепції не існує.

За допомогою опитувальника В.К. Гербачевського досліджуваних вдалося розділити на три групи - з високим, середнім і низьким рівнями домагань. Суттєвих розбіжностей між експериментальною і контрольною групами в розподілі досліджуваних за рівнями домагань не виявлено.

У четвертій серії констатуючого дослідження виявлено, що показники Q-сортування (відповідність реального Я ідеальному Я за К. Роджерсом) в експериментальній і в контрольній групах суттєво не відрізняються (с_експ = 0,417±0,256; с_контр = 0,418±0,244).

Показники відповідності реального Я ідеальному Я були піддані кластерному аналізу методом k-середніх. Були виділені три групи досліджуваних - з високим, середнім і низьким рівнем відповідності реального Я ідеальному Я. Істотні розбіжності між експериментальною і контрольною групами в розподілі досліджуваних за рівнями відповідності між реальним Я та ідеальним Я відсутні. На основі аналізу результатів чотирьох серій першого етапу емпіричного дослідження, а також на основі спостереження, бесід зі студентами і аналізу документів були виділені три загальних рівні сформованості Я-концепції - високий, середній і низький.

Рис. 1. Графік координат рядків і стовпців таблиці сполучення рівнів усвідомлюваної самооцінки та неусвідомлюваного прийняття себе до тренінгу.

Другий етап констатуючого дослідження, який проходив наприкінці першого навчального семестру, включав три серії психодіагностичних досліджень і проводився з метою визначення рівня психологічної адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ. Для вивчення особливостей адаптації першокурсників на психофізіологічному рівні визначався показник адаптаційного потенціалу (Р.М. Баєвський) за формулою:

де АП - показник адаптаційного потенціалу організму;

ЧСС - частота серцевих скорочень (уд/хв); АД_сист і АД_диаст - систоличний і діастоличний артеріальний тиск відповідно;

В - вік (роки); m - маса тіла (кг); h - ріст (см).

На основі обчислених показників досліджувані класифікувалися на групи: 1) із задовільною адаптацією (АП < 2,1); 2) з напругою механізмів адаптації (2,11 < АП < 3,2); 3) з незадовільною адаптацією (3,21 < АП < 4,3); 4) зі зривом адаптації (АП > 4,3). Середня величина показника АП в експериментальній групі - 2,43±0,74, а в контрольній групі - 2,47±0,84. Ці розбіжності несуттєві (t = -0,335).

Для дослідження адаптації на особистісному рівні використовувався багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність” А.Г. Маклакова і С.В. Черм'яніна. Для кожного досліджуваного визначалися три показники - ПР (поведінкова регуляція), КП (комунікативний потенціал) і МН (моральна нормативність). Ці три показники були піддані процедурі кластеризації методом k-середніх. Така обробка результатів дозволила поділити досліджуваних на три групи залежно від міри виразності в них показників ПР, КП і МН. Відокремлено три типи адаптованості: I тип (з високим комунікативним потенціалом), II тип (з акцентом на моральну нормативність) і III тип (недостатньо особистісно адаптовані). Розподіл досліджуваних трьох типів особистісної адаптації усередині експериментальної і контрольної груп свідчить про відсутність істотних розбіжностей між експериментальною і контрольною групами досліджуваних. Третина усієї вибірки наших досліджуваних - це особистісно неадаптовані юнаки і дівчата.

Для оцінки соціально-психологічного рівня адаптованості досліджуваних використовувалася методика К. Роджерса - Р. Даймонда. Усі досліджувані були розділені на три групи залежно від величини показника Інтегральної Адаптивності (ІА) - адаптовану, невизначену і неадаптовану. Зафіксована відсутність істотних розбіжностей між експериментальною і контрольною групами досліджуваних. Неадаптованою в соціально-психологічному плані є практично третина всіх першокурсників.

Результати, отримані на другому етапі констатуючого дослідження, дозволили визначити три рівні (високій, середній, низький) психологічної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у ВНЗ.

Виявлено, що досліджувані з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою, як правило, демонструють підвищене напруження психофізіологічних механізмів адаптації. Показник АП для цієї групи досліджуваних складає в середньому 2,89±0,87 і суттєво відрізняється в гірший бік від показників досліджуваних з іншими рівнями самооцінки. Існує зв'язок між показниками АП і неусвідомлюваним прийняттям себе. У більш невигідному становищі знаходяться ті досліджувані, котрі гірше до себе ставляться на неусвідомлюваному рівні.

Виразне напруження психофізіологічних механізмів адаптації виявлено в студентів із суперечливим типом Я-концепції. Механізми адаптації більше всього напружені при негативному несуперечливому типі Я-концепції. Механізми адаптації помітно напружені у досліджуваних з низьким рівнем домагань.

Показники АП у студентів з різними рівнями відповідності реального Я ідеальному Я за методикою Q-сортування значуще не відрізняються.

Результати дослідження свідчать про те, що найбільш адаптивними є студенти з дуже високою і помірковано високою усвідомлюваною самооцінкою. Найменшу особистісну адаптацію демонструють студенти з низькою й з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою. Найбільш чітко цій закономірності відповідає такий аспект особистісної адаптивності, як МН (моральна нормативність), трохи меншою мірою - поведінкова регуляція (ПР). Студенти з несуперечливим негативним типом Я-концепції найменш особистісно адаптовані порівняно з досліджуваними, яким властиві два інші типи Я-концепції. Резерви особистісної адаптації (насамперед - у плані поведінкової регуляції) досліджуваних з низьким рівнем домагань знижені. Дані також свідчать про більшу особистісну адаптованість студентів з високою відповідністю реального Я ідеальному Я. Найвищий показник інтегральної соціально-психологічної адаптації отриманий у групі з дуже високим рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. Власники несуперечливої негативної Я-концепції мають найнижчі показники соціально-психологічної адаптації. Було встановлено факт більшої соціально-психологічної адаптованості досліджуваних з високим рівнем відповідності реального Я ідеальному Я порівняно з представниками інших типів відповідності (середнім та низьким).

У третьому розділі - “Оптимізація процесу становлення позитивної Я-концепції у першокурсників як фактора психологічної адаптації їх до навчальної діяльності” - подані результати розробки й апробації 24-годинної програми занять для студентів-першокурсників у режимі тренінгових груп. Дослідження проходило протягом 2001 - 2002 рр. У ньому взяли участь 60 осіб: студенти факультетів комп'ютерної інженерії та управління і телекомунікацій і вимірювальної техніки 1-го курсу Харківського національного університету радіоелектроніки. За принципом добровільності були організовані 4 експериментальні групи по 15 осіб у кожній. Щотижня (протягом шести тижнів) ми проводили по два заняття в одній групі по 2 години кожне (усього - 12 занять). Кожне заняття було спрямоване на формування певного аспекту Я-концепції, крім цього учасники занять змогли також опанувати спеціальними уміннями міжособистісного спілкування, що сприяло їх емоційному самовираженню, умінню керувати своїм психічним станом і приймати рішення, розвитку впевненості в собі, а також оволодінню навичками реагування на проблемні ситуації, що виникають у процесі навчальної діяльності і міжособистісного спілкування.

Після формуючого експерименту наприкінці другого семестру навчання було проведено контрольне психодіагностичне обстеження, яке складалося з двох етапів аналогічно констатуючому. На першому етапі ми визначали зміни, які відбулися в самосвідомості студентів 1-го курсу після тренінгу. На другому етапі ми виявляли рівень психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності. Використовувалися ті самі опитувальники і тести, що й під час констатуючого обстеження.

В експериментальній групі зафіксовано зростання самооцінки з с = 0,485±0,284 до с = 0,626±0,195. У контрольній групі за цей же період відбулося деяке зниження самооцінки з с = 0,531±0,318 до с = 0,496±0,302. Дисперсійний аналіз ANOVA з повторними вимірами свідчить про значущі відмінності у динаміці цього показника в експериментальній та контрольній групах (F = 15,13; р < 0,0002). У всіх першокурсників відбулося зростання показників неусвідомлюваного прийняття себе. Однак у контрольній групі цей ріст не можна вважати істотним (від с = 0,388±0,357 до с = 0,420±0,300). В експериментальній групі ці показники істотно зросли (від с = 0,352±0,359 до с = 0,601±0,390); F = 20,43; р < 0,00001.

Рис. 2 відображає факт суттєвого зближення рівнів усвідомлюваної самооцінки і рівнів неусвідомлюваного прийняття себе під впливом тренінгу.

У багатьох досліджуваних зникло протиріччя між усвідомлюваним і неусвідомлюваним рівнями Я-концепції. Саме це протиріччя багатьма фахівцями вважається однією з найважливіших причин зниження психологічної адаптації людини до умов спілкування і діяльності.

Відбулася значна зміна в співвідношенні рівнів домагань у студентів-першокурсників експериментальних груп. На 5% збільшилася кількість досліджуваних з високим рівнем (33,33% замість 28,33% в констатуючому обстеженні), на 6,66% - з середнім рівнем; на 11,67% знизилася кількість досліджуваних з низьким рівнем домагань. Ця картина не характерна для досліджуваних контрольних груп. Під впливом виконання тренігових вправ в експериментальній групі значущо зросли кореляційні зв'язки між розкладками описів реального Я і ідеального Я в Q-сортуванні К. Роджерса (F = 18,23; р < 0,00001) (рис. 3).

Таким чином, цілеспрямована робота зі студентами експериментальних груп, спрямована на глибоке пізнання себе, своїх недоліків і достоїнств, потенційних можливостей, привела до зміни їх уявлень про себе, забезпечила формування більш адекватної оцінки себе, своїх дій.

Рис. 2. Графік координат рядків і стовпців таблиці сполучення рівнів усвідомлюваної самооцінки та неусвідомлюваного прийняття себе після тренінгу.



Рис. 3. Динаміка показників Q-сортування в експериментальній і контрольній групах на різних етапах формуючого експерименту.

На підставі результатів чотирьох серій першого етапу контрольного обстеження, а також спостережень за студентами експериментальних і контрольних груп, було відокремлено три рівні сформованості Я-концепції. Після тренінгу високий рівень сформованості Я-концепції мають 52% першокурсників експериментальних груп (порівняно з 13% в констатуючому дослідженні). Значно, майже в 2,5 рази, зменшилася кількість студентів з низьким рівнем сформованості Я-концепції: 38% в констатуючому дослідженні і 14% у контрольному. Інша картина спостерігається в контрольних групах. Тільки на 5% збільшилася кількість студентів з високим рівнем розвитку Я-концепції за цілий рік навчання в університеті. Практично не змінилася кількість студентів із середнім і низьким рівнем.

Учасники тренінгу виявилися добре адаптованими до вимог навчальної діяльності і спілкування у ВНЗ. Тренінг справив позитивний вплив на особистісну адаптованість студентів, сприяв становленню окремих ланок системи психічної регуляції навчальної діяльності й інтеграції їх у єдиний регулятивний комплекс. Так, до тренінгу в експериментальній групі показник ПР = 5,17±2,14, а після тренінгу ПР = 6,03±1,97. У контрольній групі спостерігалася протилежна тенденція (відповідно 5,21±2,17 і 4,58±2,18; F = 19,72; р < 0,00002). Отже, особливості організації навчальної діяльності, рівень комунікації і характер завдань, що виникають перед першокурсниками, не сприяють, а навпаки перешкоджають становленню ієрархії психічних регуляторів поведінки і діяльності.

Тренінг підсилив особистісну адаптованість досліджуваних експериментальної групи й у комунікативному аспекті. Водночас як у контрольній групі показник КП практично не змінився (5,34±2,49 і 5,45±2,47), в експериментальній групі він значно виріс (5,15±2,15 до тренінгу і 6,53±1,85 - після) (F = 24,59; р < 0,00001. Участь у тренінгу приводить до помітного зростання особистісної адаптації першого та другого типу і зменшення кількості досліджуваних зі зниженою адаптивністю (III тип). Тренінг також веде до зростання адаптації на соціально-психологічному рівні. Отримані статистично значущі розбіжності на користь експериментальної групи (F = 3,90; р < 0,05).

Після проведення трьох серій II етапу контрольного обстеження було виявлено загальний рівень психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому навчальному закладі. Порівняльний аналіз даних показує, що високий рівень психологічної адаптації спостерігається в 57% студентів-першокурсників експериментальних груп, що майже в два рази вище рівня психологічної адаптації у студентів, які брали участь в емпіричному обстеженні. Аналогічна картина спостерігається і серед студентів із середнім рівнем психологічної адаптації (зменшилося з 42% в констатуючому обстеженні до 31% у контрольному), а також і з низьким рівнем (34% і 12%). У контрольній групі відбулися незначні поліпшення. На 11% збільшилася кількість студентів з високим рівнем, і на 10% зменшилася кількість першокурсників з низьким рівнем.

Отже, результати II етапу контрольного обстеження показують, що в експериментальних групах психологічна адаптація до навчальної діяльності відбувається набагато ефективніше порівняно з групами контрольними, де не здійснювалася цілеспрямована робота з формування позитивної Я-концепції студентів.

ВИСНОВКИ

Дослідження присвячено проблемі формування позитивної Я-концепції як важливого структурного компонента особистості, а також розгляду самосвідомості як одного з найважливіших факторів оптимізації психологічної адаптації першокурсників до нових видів навчальної діяльності у вищому закладі освіти. На підставі теоретичного аналізу і результатів власного емпіричного дослідження зроблено такі висновки:

1. Найбільш обґрунтованою є інтерактивна точка зору на сутність адаптації як на процес взаємодії індивіда і ситуації, діалектичний і системний процес активного пристосування суб'єкта до неадекватних умов середовища ціною додаткових психоенергетичних витрат, результатом якого є можливість оптимально функціонувати. Психологічна адаптація першокурсників до умов навчання у ВНЗ являє собою динамічний процес, зумовлений системою, соціально-психологічних, психолого-педагогічних, особистісних і психофізіологічних факторів.

2. Адаптацію першокурсників до умов навчання у ВНЗ доцільно розглядати на психофізіологічному, особистісному і соціально-психологічному рівнях.

3. Значну роль в оптимізації процесу психологічної адаптації першокурсників на ранніх етапах навчання відіграє їхня самосвідомість. На момент вступу до ВНЗ у школярів уже сформовані особливості самосвідомості і Я-концепції, що виражаються в усвідомлюваній самооцінці, неусвідомлюваному прийнятті себе, типі Я-концепції, рівні домагань і певних розбіжностях між реальним Я і ідеальним Я. Існують значні індивідуальні розбіжності в особливостях сформованості Я-концепції першокурсників.

4. Існує певний взаємозв'язок між рівнем успішності психологічної адаптації студентів до нових видів навчання у вищому закладі освіти й особливостями сформованості у них позитивної Я-концепції. Підвищена напруга психофізіологічних механізмів адаптації спостерігається у студентів з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою, з низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе, із суперечливим і несуперечливим негативним типами Я-концепції, з низьким рівнем домагань. Найнижчу особистісну адаптацію демонструють студенти з низькою й особливо - з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою. При дуже низькому неусвідомлюваному прийнятті себе особистісна адаптованість досліджуваних знижена, насамперед, у плані поведінкової регуляції. Студенти з несуперечливим негативним типом Я-концепції найменш особистісно адаптовані порівняно з досліджуваними, які мають інші типи Я-концепції (несуперечливої позитивної чи суперечливої). Резерви особистісної адаптації студентів з низьким рівнем домагань знижені. Студенти з високою відповідністю реального Я ідеальному Я демонструють більшу особистісну адаптованість. Найнижчий показник соціально-психологічної адаптації продемонстрували студенти з дуже низьким рівнем усвідомлюваної самооцінки, а найвищий - досліджувані з помірковано високою усвідомлюваною самооцінкою, з дуже високим рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. Власники несуперечливої негативної Я-концепції мають найнижчі показники соціально-психологічної адаптації. Установлено факт вищої соціально-психологічної адаптованості досліджуваних з високим рівнем відповідності реального Я ідеальному Я. До моменту вступу до вищих навчальних закладів у більшості першокурсників має місце середній і низький рівень сформованості Я-концепції.

5. Для успішної психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності у ВНЗ необхідний високий рівень сформованості в них позитивної Я-концепції. Цілеспрямована робота за спеціально розробленою програмою, спрямованою на формування позитивної Я-концепції, на приведення у відповідність реального Я ідеальному Я у студентів сприяє оптимізації психологічної адаптації до навчальної діяльності. Система вправ, виконаних учасниками формуючого експерименту в рамках соціально-психологічного тренінгу, виявилася досить ефективною для зміни ряду якостей самосвідомості й особливостей Я-концепції (підвищення усвідомлюваної самооцінки, посилення неусвідомлюваного прийняття себе, зближення усвідомлюваного і неусвідомлюваного рівнів Я-концепції, підвищення рівня домагань, зближення образів реального Я і ідеального Я).

6. Оптимізація психологічної адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ значною мірою залежить від рівня розвитку їхньої самосвідомості. Проведення у вищому навчальному закладі спеціальної роботи з першокурсниками в плані формування у них позитивної Я-концепції є актуальною необхідністю, важливим фактором, що забезпечує їм ефективніший перебіг процесу психологічної адаптації до навчальної діяльності та краще засвоєння учбової програми.

Перспективою подальшого дослідження є розробка нових діагностичних методик для визначення рівнів психологічної адаптації студентів до навчальної діяльності, а також рівнів сформованості їхньої самосвідомості. Важливою є і робота з удосконалення методик оптимізації процесу психологічної адаптації до інших видів діяльності та формування позитивної Я-концепції першокурсників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Беда В.А. Адаптація студентів до навчального процесу як психологічна проблема // Вісник Харківського державного педагогічного університету

ім. Г.С. Сковороди (Психологія). - 1999. - № 2. - С. 122-125.

2. Беда В.А. Аналіз проблеми людського “Я” в психології // Вісник Харківського університету № 432. Серія: Психологія, 1999. - С. 29-34. (Рос. мовою) .

3. Беда В.А. Особистісні фактори, які визначають процес психологічної адаптації першокурсників до нових умов учбової діяльності // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (Психологія). - 1999. - № 3. - С. 137-141.

4. Беда В.А. Дослідження міста й ролі самосвідомості в структурі особистості // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - 2001. - № 5. - С. 16-20.

5. Волошенко Л.І., Беда В.А. Проблема психологічної адаптації людини в сучасній психології // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (Психологія). - 2001. - № 6. - С. 122-127.

6. Демченко В.А. Вплив позитивної Я-концепції на процес оптимізації психологічної адаптації першокурсників до учбової діяльності // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (Психологія). - 2004. - № 12. - С. 14-20.

7. Демченко В.А. Самосвідомість як один з факторів психологічної адаптації першокурсників до учбової діяльності // ІХ Міжнародний молодіжний форум “Радіоелектроніка та молодь у ХХІ столітті”: Тези - Харків: ХНУРЕ, 2005. - С. 591

АНОТАЦІЯ

Демченко В.А. Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності. - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2006.

Дисертацію присвячено питанням впливу самосвідомості на рівень психологічної адаптації до навчання студентів перших курсів.

У дисертації здійснено комплексний підхід до вивчення психологічної адаптації взагалі та першокурсників зокрема, а також особливостей сформованості самосвідомості студентів перших курсів. Виявлено, що сформованість позитивної Я-концепції визначає оптимальний перебіг процесу психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності. Визначено методи діагностики та шляхи формування позитивної Я-концепції студентів. Обґрунтовано доцільність використання методів формування позитивної Я-концепції як засобу оптимізації психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчальної діяльності.

Роботу з розвитку психологічної адаптації студентів перших курсів у процесі формування їхньої позитивної Я-концепції проведено з урахуванням сучасних умов навчання у вищих закладах освіти.

Ключові слова: психологічна адаптація, самосвідомість, Я-концепція, реальне Я, ідеальне Я, самооцінка, рівень домагань.

АННОТАЦИЯ

Демченко В.А. Самосознание как фактор психологической адаптации первокурсников к учебной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. Харьков, 2006.

Диссертационное исследование посвящено проблеме психологической адаптации первокурсников к учебной деятельности в Вузе и выявлению роли самосознания в оптимизации этого процесса.

В работе представлен теоретико-аналитический обзор психолого-педагогической литературы по проблеме психологической адаптации студентов к Вузу, определено понятие “психологической адаптации студента” к учебной деятельности, анализируется содержание этого процесса, аспекты адаптации и в частности факторы его определяющие, такие, как психофизиологический, личностный и социально-психологический. Установлено, что вопрос о влиянии самосознания на успешность психологической адаптации студентов к обучению вообще не рассматривался. Самосознание (и Я-концепция как его ядро) - структурный компонент личности, благодаря которому она сознательно воспринимает влияние среды, отражает меру своих возможностей, определяет характер своей активности, направленной на овладение социальным опытом и поведением в обществе. Было сделано предположение о том, что одним из важнейших факторов оптимизации психологической адаптации первокурсников является сформированность их позитивной Я-концепции. Сформированность позитивной Я-концепции определяется такими структурными компонентами как осознаваемой самооценкой, неосознаваемым отношением к себе, уровнем притязаний и соответствием реального Я идеальному Я. При этом исследователи особо выделяют значимость соотношения реального Я идеальному Я, т.к. мера этого соотношения может и позитивно, и негативно влиять на активность человека, на его деятельность и вообще в целом на адаптацию к среде.

Существует необходимость в научном обосновании психологических условий оптимизации адаптации студентов-первокурсников к Вузу и разработки специальной методики формирования их положительной Я-концепции.

В ходе проведённого исследования были выявлены и апробированы критерии успешности адаптированности студентов к учебной деятельности, включающие успеваемость по учебным дисциплинам, общественную активность, адаптированость на психофизиологическом, личностном и социально-психологическом уровнях.

В результате были выявлены и конкретизированы уровни адаптации к обучению у первокурсников (высокий, средний и низкий). Также были установлены особенности и уровни сформированности Я-концепции студентов (высокий, средний и низкий). А в результате проведенного детального сравнительного анализа уровней сформированности Я-концепции и уровней психологической адаптации у студентов экспериментальных и контрольных групп выявлена взаимозависимость, т.е. было доказано, что Я-концепция действительно является важнейшим фактором психологической адаптации.

Было также установлено, что сформированность Я-концепции, которая определяет оптимальный процесс психологической адаптации первокурсников к учебной деятельности и вузовской среде, определяется сбалансированным уровнем соответствия реального Я идеальному Я, высокой осознаваемой самооценкой, высоким уровнем неосознаваемого принятия себя, отсутствием противоречий между осознаваемым и неосознаваемым уровнями самооценки, высоким уровнем притязаний.

В диссертации разработана и апробирована (в качестве социально-психологического тренинга) специальная экспериментальная программа формирования позитивной Я-концепции первокурсников. Она была направлена на стимуляцию осознанного углубленного понимания студентами собственных психологических особенностей, повышение уровня и адекватности самооценки, уверенности в себе и своих возможностей, на приобретение навыков эмоциональной и поведенческой саморегуляции, способности анализировать своё поведение.

В контрольном исследовании после тренинга были отмечены существенные измерения в параметрах сформированности Я-концепции и уровнях психологической адаптации к учебной деятельности у первокурсников экспериментальных групп.

Результаты исследования подтвердили возможность формирования в ходе специальных занятий положительной Я-концепции студентов с целью повышения уровня их психологической адаптации к Вузу. Разработаны специальные рекомендации по внедрению данных занятий в практику обучения в высших учебных заведениях

Ключевые слова: психологическая адаптация, самосознание, Я-концепция, реальное Я, идеальное Я, самооценка, уровень притязаний.

SUMMARY

Demchencko V.A. Self-consciousness as a factor of the first-year students' psychological adaptation to learning. - Manuscript.

The dissertation is submitted for the research degree of Candidate of Sciences in Psychology, speciality 19.00.07 - Pedagogical and Age Psychology. - V.N. Karazin Kharkiv National University. Kharkоv, 2006.

The dissertation researches the problems of consciousness influence on the level of the first-year students' psychological adaptation to learning. The complex approach to the investigation of psychological adaptation in general and the first-year students' psychological adaptation in particular was carried out. The peculiarities of the first-year students' consciousness development were studied as well. It was shown that the formation of the first-year students' positive I-concept contributes to their optimum psychological adaptation to learning. The diagnostics methods and ways of students' positive I-conception formation are defined.

The dissertation establishes the expediency to apply methods of the first-year students' positive I-concept and I-image formation to improve their psychological adaptation to the new learning conditions.

The research on the first-year students' psychological adaptation in the process of their positive I-concept development was carried out in conformity with the modern requirements to tuition in the higher educational establishments.

...