Підліткова агресія. Причини та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підліткова агресія. Причини та наслідки

Сьогодні найгостріше постає проблема прояву агресивної поведінки серед підлітків. Дорослі часто помічають нічим не вмотивовані реакції підлітків на, здавалося б, незначні, але справедливі зауваження оточуючих. Так, наприклад, на спокійне прохання вчительки підняти з підлоги папірці, які дівчинка розкидала біля парти, та раптом починає грубити, шпурляти на підлогу зошити, а потім вибігає з класу. Або на зауваження батька про те, що математичну задачу можна було б розв'язати набагато коротшим способом, син червоніє, починає хвилюватися, а потім кричить: “Вас просто вчили по-іншому, а тепер тільки так треба робити!”.

Серед причин агресивності підлітків можна виділити як соціальні, що зумовлені соціальною напруженістю, психологічною неврівноваженістю всього суспільства, так і психологічні, що пов'язані з віковими психологічними особливостями підлітка, характером міжособистісних стосунків. Підліткам властиве прагнення до підвищення фізичної активності, яка може проявлятись в забіякуватості, псуванні майна, руйнувальних діях та інших формах агресивної поведінки, що засуджується суспільством. Часто причиною прояву агресії у підлітків є характерні для даного віку залицяння. В одних випадках агресивність може проявлятися з метою привернути до себе увагу, підкреслити свою фізичну або розумову перевагу, в інших - через невміння адекватно проявити свої почуття, ще - через недостатню усвідомленість своїх почуттів. Нерідко формуванню та посиленню агресивності сприяє потреба у самоствердженні.

Якщо ця потреба превалює, то найбільш енергійні підлітки набувають підкреслено агресивного вигляду і прагнуть домінування.

Боротьба за лідерство, в свою чергу, базується на жорсткому підкоренні одному та примушення інших. Лідер, як правило, утримує статус за допомогою насильства. Залежно від можливості задовольнити потреби у самоствердженні, самовизначенні, самореалізації, самооцінці підлітків можна умовно поділити на три групи. Перша має такі можливості, у другої вони обмеженні, у третіх цих можливостей зовсім немає. Відбувається первинне розшарування середовища підлітків, розподіл на «хороших» та «поганих», «слухняних» та «порушників», «здібних» та «нездібних». При цьому «нездібні», «погані», «порушники», отримавши таке соціальне клеймо, намагаються його виправдати, для чого використовують прояви непокори та агресії. Дитина підліткового віку прагне уваги, розуміння, довіри дорослих. Вона намагається грати певну соціальну роль не лише серед однолітків, а й серед дорослих, тобто проявляє соціальну активність. Але іноді дорослі стримують цю активність через те, що в їхньому середовищі утвердилась позиція, що підліток - це насамперед дитина і тому має слухатись.

Внаслідок цього між дорослими та підлітками зростає психологічний бар'єр, який намагаються подолати більшою кількістю підлітків, застосовуючи агресивні форми поведінки.

Дослідження показують, що у, «важких», агресивних підлітків, як правило, спостерігається значна диспропорція розвитку первинних та вторинних потреб, відсутність глибоких, стійких інтересів (навчальних, трудових), переконань, негативне ставлення різних видів суспільно-корисної діяльності, неувага оточуючих, тобто поступово відбувається процес деформації соціально психологічної спрямованості особистості підлітка, яка являє собою систему відносин особистості до навколишньої дійсності.

У таких підлітків також часто відзначається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам'ять, вони або занадто повільні, або, навпаки дуже імпульсивні. Дитина з низьким рівнем розвитку пізнавальних процесів (пам'ять, уваги, мислення, уявлення, сприйняття) не може досягти позитивних успіхів у начальній діяльності, яка є домінуючою у шкільному віці, та відчуває себе неповноцінною, тобто дискомфортне в групі більш успішно встигаючих однолітків. Іноді звинувачує в своїх невдачах учителів, озлоблюється проти них. Порушення розвитку емоційно - вольової сфери підлітків також відбивається на їхніх відносинах з однолітками, вчителями, батьками. Все це призводить до пошуку нових друзів, нових видів діяльності за межами школи.

Підлітки, які не знаходять взаємного порозуміння з найближчими їм людьми - у сім'ї, дуже часто набувають агресивних форм поведінки. Стиль життя в таких сім'ях з постійним проявом неповаги один до одного, брутальністю, сварками, неувагою, неорганізованістю побуту залишає незадоволеними основні потреби дитини. До цього додаються зразки асоціальної, а то й антисоціальної поведінки дорослих.

Ще однією з причин агресивної поведінки підлітків може бути також намагання пристосуватися до сучасної реальності за допомогою девіантних форм поведінки. Деякі підлітки використовують агресивні дії, щоб продемонструвати свою «сучасність», так звану «крутизну», вміння протистояти життєвим труднощам і проблемам.

Нажаль, у багатьох сучасних підлітків існує досить неадекватне уявлення про мужність, яку воно нерідка ототожнюють з грубощами, жорстокістю, агресивністю. Більш того, такі форми поведінки також провокуються різними засобами масової інформації, референтними групами однолітків (де забіякуватість, агресивність часто сприймається, як доказ мужності) та деформацією сім'ї, яка найчастіше на тільки не створює в підлітків почуття психологічної захищеності, а й сприяє розвитку брутальності, демонстративної непокори.

Інші підлітки використовують, так би мовити, «агресивний щит», себто напускну агресивність з метою відгородитися від реальної дійсності з її проблемами, позбавитись небажаного спілкування тощо. Намагаючись відгородити себе від реального світу, вони відштовхують однолітків або дорослих агресивною поведінкою. Деякі з таких підлітків, замкнувшись у собі, відокремлюють себе від оточуючих величезною стіною недовіри та страху. Якщо педагоги чи батьки не звернуть своєчасно на це уваги, ніким і нічим не захищена маленька людина може зламатися.

Слід також відмітити, що у нашому суспільстві, на жаль, склалася повна залежність дитини від батьків, педагогів, суспільних організацій. Педагог викликає, запитує, перевіряє, контролює, оцінює, карає.

Найрізноманітніші емоційні розлади певною мірою пояснюються й фізіологічними особливостями підлітків: слабкою активністю гальмування, нестійкістю процесів обміну речовин, недостатнім функціонуванням ендокринної системи. Через це, зокрема, можуть спостерігатися такі відхилення, як ефективність, агресивність, емоційна загальмованість, дисфорія, депресія, емоційна амбівалентність, емоційна слабість.

Відхилення психічного здоров'я школярів виникають як правило, при взаємодії несприятливих екзогенних і ендогенних (фактори зовнішнього і внутрішнього середовища). Деякі з цих факторів можуть бути успішно ліквідовані в результаті грамотно організовано психолого-педагогічного впливу, але в окремих випадках медичне втручання є необхідним.

У підлітковий період серед дітей посилюється так званий негативізм, який спрямований насамперед проти встановлених правил (підлітки стають непокірними, не зважають на зауваження чи вимоги дорослих, а іноді можуть діяти всупереч цим вимогам), також загострюється недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити, частішають демонстративна стосовно дорослих поведінка та вияви жорстокості й застосування фізичної сили проти іншої людини.

Та основною причиною такої поведінки дитини є не лише “тяжкий” вік, а й серйозні недоліки у ставленні до неї дорослих, які виявляються в неповазі до особистості дитини або, навпаки, уседозволеності, у постійному схваленні, потаканні всім бажанням і примхам. У першому випадку підліток демонструє різкий протест проти свавілля дорослих, у другому - виявляє низький рівень розвитку волі: нетерпимість до обмеження його невгамовних, незрозумілих поривів. Як наслідок, з'являються зумисні порушення дисципліни, зриви уроків, грубощі, агресивність тощо.

Таким чином діти насамперед самостверджуються, захищаються, задовольняють свої потреби у спілкуванні, якого їм бракує вдома. Бо часто єдине, що цікавить батьків, то це справи дитини в школі, а до внутрішнього світу сина чи доньки їм байдуже. Ось кілька висловів самих підлітків про свої стосунки з батьками: “Вони (батьки) не бачать у нас людину, здатну самостійно оцінювати і розуміти життя. Вони не дозволяють нам гуляти, дружити з ким хочемо, бачать у дружбі щось погане, непристойне, намагаються спіймати на слові, не вірять, коли говоримо правду, не дають думати і жити самостійно…”. самоствердження агресивний підліток

Ми з мамою ще жодного разу не говорили щиро, я б могла розповісти все, що мене хвилює, іншій жінці, яка мене зрозуміє…

“Дізнатися про кохання від дорослих я не намагаюся, вважаю, що це не має сенсу, вони все одно не скажуть”.

Агресивність зазвичай супроводжують занижена або завищена самооцінка підлітка, нереальні вимоги до себе, що не відповідають можливостям, хибні уявлення дітей про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків, складні взаємини з оточуючими тощо.

Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки.

До них можна віднести нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудливості, уразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна запобігти чи обмежити вияв агресії.

Размещено на Allbest.ru