Особливості страхів у навчальній діяльності учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження

1.1 Загальна характеристика страхів, причини їх виникнення та класифікація

1.2 Особливості прояву страхів у школярів

1.3 Особливості зв'язку страхів з успішністю школярів

Розділ 2. Експериментальне дослідження шкільних страхів в учнів

2.1 Аналіз методів і методик дослідження страхів

2.2 Аналіз результатів дослідження

2.3 Рекомендації щодо запобігання і подолання шкільних страхів в учнів

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми. Динамічний розвиток сучасного суспільства висуває до людини все більш високі вимоги. Для того, щоб бути активним учасником подій, людина має мобілізувати усі сили, як розумові, так і фізичні, що передбачає високий рівень психологічного напруження. Не секрет, що шкільне навчання часто супроводжується виникненням страхів. Страхи, виникаючи під час перебування у школі, можуть стати серйозною перепоною для гармонійного розвитку школярів, можливості їх самовираження у різних видах діяльності, а також можуть стати причиною невротизації особистості.

У ситуації соціальної нестабільності на сучасну дитину впливає безліч несприятливих факторів, які здатні не тільки пригальмовувати розвиток потенційних можливостей особистості, але і повертати процес її розвитку назад. На думку Л.І. Божович, В.С. Мухіної, дитина як найуразливіша частина соціуму підлягає різноманітнім негативним впливам. В останні роки, як свідчать спеціальні експериментальні дослідження О.І Захарова, О.Л. Венгера найбільш поширеними явищами стали прояви страхів та тривожності у дітей.

Кожна дитина в період свого життя переживає різні страхи, проте, якщо на деякі з них не звертати уваги, то вони можуть призвести до негативних наслідків, в першу чергу до формування такої негативної риси особистості як тривожність, що буде заважати психічному розвитку учня.

Зважаючи на те, що психіка дитини відрізняється вразливістю, нездатністю протистояти негативним впливам, в результаті довготривалих негативних переживань чи гострих психічних потрясінь, часто на фоні хворобливого перенапруження нервових процесів з'являються невротичні страхи. Саме вони вимагають особливої уваги психологів, педагогів і батьків, оскільки при наявності таких страхів дитина стає напруженою та скутою, її поведінка характеризується пасивністю, розвивається афективна замкнутість. В зв'язку з цим гостро постає питання ранньої діагностики невротичних страхів. В останній час питання діагностики та корекції страхів набули важливого значення, зважаючи на їх масове поширення серед дітей. Внаслідок цього, постає необхідність комплексного підходу до розв'язання проблеми корекції дитячих страхів, з залученням до нього батьків. Ця робота може виражатися як в ознайомленні батьків з результатами дослідження в доступній формі, так і у направленні батьків на консультацію до спеціаліста з сімейних питань. Такий підхід може позитивно впливати не тільки на зовнішні сторони проявів страхів, але й дозволяє попередити можливі причини їх виникнення. Страхи як емоційні порушення піддаються корекції і без можливих наслідків долаються у дітей до десяти років. Тому надзвичайно важливо своєчасно виявляти та проводити їх корекцію.

Слід зазначити, що дана проблема досліджена більше теоретично, ніж практично. Визначенню наявних у дітей страхів присвячені роботи О.І Захарова та М.О. Панфілової. Саме завдяки даній методиці ми маємо змогу визначити, які страхи наявні у дитини. Певні практичні здобутки в розробці засобів корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку були зроблені такими вченими, як: О.Л. Венгер, К.С. Лебединська, А.М. Прихожан.

Навчальна діяльність являється провідною протягом досить довгого проміжку часу. Школа залишається місцем, де дитина проводить більшість часу. Саме ситуації, у яких дитина опиняється під час шкільного навчання, багато в чому визначають її емоційний стан. Емоційна регуляція навчально-пізнавальної діяльності описана у роботах О.Я.Чебикіна. Вітчизняні дослідники вивчали проблему навчальної діяльності переважно у руслі розвивального навчання (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, С.Д.Максименко, В.В.Рєпкін, Д.Б.Ельконін та ін.). Дослідники вказують на те, що повноцінна навчальна діяльність неможлива без сформованого пізнавального інтересу. Саме він визначає ставлення дитини до навчання та мотиви, якими вона керується у досягненні знань (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, Л.Б.Ітельсон, О.Н.Кабанова-Меллер, І.Я.Лернер, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.В.Рєпкін, С.Л.Рубінштейн, М.Н.Скаткін, Ю.М.Швалб та ін.).

Проблема страхів, що виникають в умовах навчальної діяльності, як одна з провідних проблем педагогічної психології, вимагає подальшого детального вивчення та експериментального дослідження.

Предмет дослідження: особливості страхів у навчальній діяльності учнів.

Об'єкт дослідження: емоційна сфера школярів.

Мета дослідження полягає у виявленні наявних страхів у школярів, особливостей прояву шкільних страхів учнів і їх зв'язку з навчальною діяльністю.

Завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз наявних підходів до проблеми страхів та визначення психологічних причин їх формування в дитячому віці.

2.Визначити комплекс методів дослідження особистості школяра, який переживає страхи у навчальній діяльності.

3. Виявити групи страхів у навчальній діяльності та дослідити особливості їх проявів в учнів.

4. Дослідити особливості зв'язків страхів з успішністю школярів.

5. Провести експериментальне дослідження з вивчення шкільних страхів в учнів.

6. Надати методичні рекомендації щодо подолання шкільних страхів в учнів.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів (теоретичної та практичної частин), висновків, списку використаних джерел, що нараховує 15 назв та додатків.

Методи і методики: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з метою вивчення теоретичних засад проблеми, синтез та узагальнення результатів теоретичного аналізу, методи математичної обробки даних, спостереження за поведінкою дітей, бесіда з учнями та вчителем, методики діагностики тривожності та рівня шкільних страхів, методика дослідження рівня шкільних страхів.

Теоретична і практична значущість роботи полягає у дослідженні шкільних страхів учнів. Було здійснено теоретичний аналіз проблеми прояву страхів у школярів, особливостей зв'язку страхів з успішністю навчальної діяльності школярів. Дана курсова робота може використовуватись під час навчальної діяльності вчителів.



Розділ 1. Теоретичні засади дослідження

1.1 Загальна характеристика страхів, причини їх виникнення та класифікація

Вивчення емоційної сфери людини взагалі та її емоційності зокрема є в наш час дуже актуальним. Удосконалювання технологій, засобів комунікації, інформаційних технологій, робить наше життя більш зручним та комфортним, в той самий час ускладнюючи процес взаємодії людини - суб'єкта з об'єктом, і не тільки на рівні мислення, пам'яті, уваги тощо, але й на емоційному рівні, який безпосередньо зв'язаний та відіграє важливу роль в регуляції психічних процесів людини. Багато людей не встигає адаптуватися до нових навколишніх умов, що тягне за собою ряд негативних наслідків як на міжособистісному рівні, так і на психологічному. Психічні розлади, депресії, стреси є наслідком емоційної дезадаптації людини в навколишньому світі, тому як в повсякденному житті, так і в професійної сфері не можна сьогодні не враховувати ці факти.

Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, які відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів позитивного чи негативного відношення людини до світу та інших людей, а також процес та результат її практичної діяльності. Емоції оцінюють об'єктивну реальність і доводять свою оцінку до організму на мові переживань. У людини головна функція емоцій заключається в тому, що вони дозволяють краще розуміти один одного, не використовуючи мову, розмірковувати про внутрішні стани один одного.

Життя без емоцій неможливе, так само як без відчуттів. Емоції, як стверджував Ч. Дарвін, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб [10, с.437].

Перш за все, емоції людини пов'язані з її потребами. Вони відображають стан, процес та результат задоволення потреб. Люди як особистості в емоційному сенсі відрізняються один від одного за багатьма параметрами: емоційною збудливістю, тривалістю та стійкістю переживань, які у них виникають домінуванням позитивних чи негативних емоцій. Проте, більше за все емоційна сфера особистостей відрізняється за силою та глибиною почуттів, а також за змістом та предметною приналежністю. Ця обставина використовується психологами при розробці тестів, які призначені для вивчення особистості.

Експериментальним шляхом було встановлено, що на емоції великий вплив чинять не тільки вегетативні реакції, які їх супроводжують, але й навіювання - суб'єктивна інтерпретація ймовірних наслідків впливу на емоції певного стимулу [10, с.453].

Тепер перейдемо до такої емоції як страх.

Переживання почуття страху є невід'ємною частиною людського життя. Постійно змінюючись, воно супроводжує нас від народження до смерті. Історія людства від минулого до сьогодення складається з спроб подолання, зменшення, пересилення страху.

Хоча страх невідступно пронизує наше життя, це необов'язково означає, що ми довгий час усвідомлюємо його. Це почуття може виникати у свідомості лише на мить, і концентрується на внутрішніх чи зовнішніх переживаннях. Люди мають схильність за допомогою різноманітної розвиваючої техніки пом'якшувати, долати, заспокоювати, обманювати чи заперечувати страх. Однак, як смерть не завершує своє існування, не дивлячись на те, що ми про неї не думаємо, так і не зникає страх.

Як зазначає О.І. Захаров, страх існує не залежно від культури та рівня розвитку народу чи його окремих представників. Єдине, що змінюється - це об'єкти страху, чи те, коли ми вважаємо, що змогли побороти страх, з'являється інший вид страху[3, с.115].

Саме страх являється найбільш небезпечною із усіх емоцій. Це реакція на дійсну або уявну (але люди переживають її як дійсну) небезпеку. Організм людини побудований таким чином, що боротьба з страхом не може продовжуватися довгий час. На біологічному рівні страх - це виділення у кров великої кількості адреналіну, який викликає в організмі людини гормональний вибух. На психологічному рівні страх проявляється у побоювання ситуацій (предметів, людей, подій), які тягнуть за собою виділення даного гормону. Страх - це звичне почуття, яке ми переживаємо досить часто. Одного разу, переживши почуття страху в певній ситуації, людина будемо переживати схожі почуття кожного разу в аналогічних ситуаціях. Страх з'являється з досвідом. Нас лякає те, що хоча б один раз стривожило нашу душу та свідомість. Рідко хто боїться тих предметів і ситуацій, яких не бачив чи не читав про це, страхи з'являються разом з пізнавальною діяльністю, коли дитина росте і починає пізнавати оточуючий світ. Він розвиває в соціумі, і провідну роль у вихованні виконують дорослі. Тому від того, наскільки грамотні будуть наші слова і поведінка, залежить психічне здоров'я малюка. Проте слід зазначити, що страх, як і інші негативні переживання, не є однозначно шкідливими. Будь-яка емоція виконує конкретну функцію і допомагає дитині чи дорослому орієнтуватися в навколишньому середовищі, захищає її від зайвого ризику, коли вона, наприклад, переходить вулицю, … тощо. Він регулює діяльність, поведінку, убезпечує людину від травматизму. Але цим, на жаль, їхній позитивний вплив обмежується.

Поняття страху розроблялося багатьма вченими і має різноманітні трактування. В сучасному словнику з психології під редакцією В.В. Юрчука, подане таке трактування: «страх - це афективно чуттєва емоція, яка виникає в обставинах превентивності - загрози - побоювання суб'єкта за свою соціальну чи біологічну екзистенцію».

Згідно з З. Фрейдом «страх - це стан афекту - об'єднання певних відчуттів задоволення - невдоволення з відповідними іннерваціями розрядки напруження та їх сприймання, а також, можливо, і відображення певної значимої події» [15, с.218].

Р.Ф. Овчарова розглядає страх, як афективне (емоційно загострене) відображення у свідомості людини певної загрози для її життя та благополуччя [11, с.165].

Відомий фізіолог І.П. Павлов вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-оборонної реакції, що супроводжується легким гальмуванням активності кори великих півкуль. На його думку, страх побудований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними змінами вищої нервової діяльності, відбивається на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенні підшлункового соку [12, с.570].

Ю.А. Неймер, А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський розглядають страх як «емоційний стан, який виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіду та направлений на джерело дійсної чи уявної небезпеки»[6, с.102].

Американський психіатр Гаррі Стек Саллівен вважав, що в психіці будь-якої людини можна розібратися, лише розплутавши клубок взаємовідносин, в яких вона знаходиться з іншими людьми і в яких чітко проявляється її індивідуальність. Саме такі відносини виникають між матір'ю і дитиною. Гаррі Стек Саллівен називав їх емпатією. Якщо дитина росте боязливою, значить, щось не складається у відносинах з матір'ю. І річ не тільки у недостатній увазі та любові. Якщо матір боязлива, дитина теж стає лякливою. Це зустрічається настільки часто, що навіть виникла гіпотеза: боязливість передається по спадковості. Проте більшість психотерапевтів впевнені, що це результат виховання в немовлячому і ранньому віці. [9, с.21]

Вітчизняні психологи Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, А.В. Запорожець та ін. і американські вчені А. Адлер, Гаррі Стек Саллівен стверджують, що в ранньому дитинстві особливе значення має задоволення життєвих потреб, таких як їжа, вода, сон, власна безпека. Коли ці потреби задовольняються в повному обсязі, виникають соціальні потреби: спілкування з дорослим, їхня ласка, любов, отримання інформації про оточуючий світ - все те, що сприяє розвитку людини як особистості.

Страх виникає у відповідь на вплив загрожуючого стимулу. В свою чергу, існує 2 загрози, які мають універсальний та, одночасно, фатальний характер. Це смерть та крах життєвих цінностей, які протистоять таким поняттям, як життя, здоров'я, самоствердження, особистісне та соціальне благополуччя. Але крім крайніх висловлювань страх завжди передбачає переживання будь-якої реальної чи уявної небезпеки [3, с.139].

Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних відносин, коли деякі неважливі для дитини подразники поступово набувають характер загрожуючи впливів. До числа зовнішніх можна віднести також і страхи, що виникають у надмірно тривожних батьків. Розмови про смерть, хвороби, пожежі, вбивства відображаються на психіці дитини, калічать її. Все це дає підставу говорити про умовно-рефлекторний характер страху, навіть, якщо дитина лякається при неочікуваному стукоті або шумі, оскільки він колись супроводжувався на прочуть неприємними переживаннями. Подібне сполучення закарбовується в пам'яті у вигляді певного емоційного сліду і надалі мимовільно асоціюється з будь-якими звуковими впливами[4, с.62].

Страхи, властиві певному віку, відображають історичний шлях розвитку свідомості людини. На ранніх стадіях дитина боїться залишатися одна, стережеться незнайомих. Потім вона боїться болі, висоти, гігантських тварин. Далі формується страх темряви, вогню, пожежі - всього того, страх перед чим був розвинутий у первісних людей, які уособлюють в собі невідомі та небезпечні для них явища природи. Людина не могла б жити, зневажаючи страхами, які передавались з покоління в покоління і складали частину їхнього життєвого досвіду. На відміну від так званих природних страхів, соціальні страхи набуваються шляхом научіння в процесі формування особистості, відображаючи певні цінності.

Необхідно відмітити, що боязливість та страх в молодшому шкільному віці не є стійкою рисою характеру, їх можна усунути під час адекватного підходу до них з боку дорослих. Тим не менш, важливість активної роботи з дитячими страхами обумовлена тим, що сам по собі страх здатний чинити патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості. К.Д. Ушинський відмічав, що саме страх здатен спровокувати людину на поганий вчинок, спотворити її душу.[2, с.26].

Психологи відмічають існування значної кількості причин виникнення та переживання страхів. Перша і найбільш зрозуміла причина - конкретний об'єктивний випадок, який налякав дитину (вкусила собака, застряг у ліфті). Такі страхи легше всього піддаються корекції. Наявність зовнішнього прояву існуючого страху залежить від особливостей характеру дитини (рівень тривожності, песимізм, невпевненість у собі, залежність від інших людей і тощо).

Будь-яке необережне слово може назавжди відкластися у пам'яті дитини і призвести до невиправних наслідків, коли страх у дитини буде проявлятися вже на підсвідомому рівні. Причиною дитячих страхів можуть бути багаточисленні заборони з боку батьків, вихователів, вчителів, а також гнів та погрози на адресу дитини.

Найпоширенішими психологи вважають навіювані страхи. Їх джерело - дорослі, що оточують дитину, які мимовільно, інколи надто емоційно попереджають про небезпеку, часто навіть не звернувши уваги на те, що дитину налякало більше: сама ситуація чи реакція на неї дорослого. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фрази: «Не ходи - впадеш, не бери - обпечешся, не гладь - вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим це їй загрожує, проте вона вже чітко відчуває тривогу, і не дивно, що у неї виникає почуття страху, яке може закріпитися та поширитися на інші ситуації. Такі страхи можуть фіксуватися на все життя.

Такі психологи як, Т.М. Мишина, О.С. Співаковська підкреслювали, що однією з поширених причин прояву дитячих страхів є неправильне виховання дитини в сім'ї, складні сімейні стосунки [14, с.22]. Дуже часто дитина відчуває провину за конфлікти батьків та боїться стати їх причиною.

Досить часто причиною страхів у дитини можуть бути взаємовідносини з однолітками. Якщо дитячий колектив не приймає дитину, ображає її, малюк не хоче йти до садка чи школи, тому цілком ймовірно, що він боїться бути приниженим. Також причиною може бути поширення страхів серед дітей. Наприклад, більш сильна дитина може залякувати малюка різними історіями. Остання причина - це наявність більш серйозного розладу - неврозу, який повинні діагностувати та навіть лікувати медики. Проявом неврозу можна вважати, ті страхи, які не вважаються нормою для даного віку дитини чи дуже сильний прояв страхів, які входять у поняття норми. Дитячий невроз страху може бути спадковим захворюванням, який передається усім членам сім'ї. В даному випадку мається на увазі наслідування типу нервової системи і її особливостей. Деякі діти схильні до різноманітних нервових розладів, тобто вони більш чутливі, більш емоційні. Такі діти часто плачуть, в них часто трапляються істерики. Тому поява будь-якої критичної ситуації вибиває їх з колії ще більше.

Зважаючи на різноманітність причин виникнення, особливостей прояву та специфіки переживання почуття страху, вчені намагаються їх класифікувати.

В психології та педагогіці існують різноманітні класифікації страхів. Так, в психологічному словнику під загальною редакцією Ю.Л. Неймера виділяється три основних види страхів: реальні, невротичні і вільні [12, с.352].

§ Реальні страхи - раціональне вираження інстинкту самозбереження як нормальна реакція на сприймання зовнішньої небезпеки.

§ Невротичні страхи - різноманітні форми страху невротиків, що виникають через відволікання лібідо від нормального застосування або через відмову психічних інстанцій.

§ Вільні страхи - загальна невизначена боязливість, яка готова на деякий час прив'язатися до будь-якої можливості та виражається у стані «боязливого очікування», такий страх є безпредметним і непов'язаним з об'єктом, що його породив.

За тривалістю страхи бувають: короткочасні, швидко минаючі після заспокійливої бесіди (15-20 хв.) та затяжні (1-2 місяці). При затяжних страхах навіть лікувальні заходи не завжди дають бажаний результат.

Овчарова Р.В. [11, с.312] виділяє наступні види страхів:

§ Вікові страхи (відмічаються у емоційно чутливих дітей як відображення особливостей їх психічного та особистісного розвитку). Вони виникають під впливом наступних факторів: наявність страхів у батьків, їх тривожність у відносинах з дитиною, надмірне оберігання від небезпеки та ізоляція від спілкування з однолітками, велика кількість заборон з боку батьків тієї ж статі чи повне надання свободи дитині, конфліктні відносини між батьками, психічні травми, психологічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками чи дорослими.

§ Невротичні страхи характеризуються великою емоційною інтенсивністю та напруженістю, несприятливим впливом на формування характеру особистості, взаємопов'язаністю з іншими невротичними розладами та переживаннями, униканням об'єкту страху. Невротичні страхи можуть бути результатом довготривалих та нерозв'язаних переживань. Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими та однолітками, не впевнені у собі, бояться не здійснити сподівання дорослих, відчувають страх перед вчителем.

Деякі діти панічно бояться зробити помилку, коли виконують домашнє завдання. Це відбувається в тих випадках, коли батьки педантично їх перевіряють і при цьому драматично відносяться до помилок [4, с.57].

У ряді випадків страх перед школою викликаний конфліктом з однолітками, побоюванням проявів фізичної чи вербальної агресії з їхнього боку. Частіше за все, подібні страхи з віком змінюють свій характер, вони викликають у дитини почуття безсилля, нездатність справитися зі своїми почуттями, контролювати їх.

Найбільш повною можна вважати класифікацію страхів О.І. Захарова [3, с.247]. Він виділив такі шкали для класифікації:

1.За характером: природні, соціальні та уявні.

2.За ступенем реальності: реальні та уявні;

3.За ступенем інтенсивності: гострі та хронічні.

Не дивлячись на те, що страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти її звичайний, чи віковий характер, та паталогічні рівні. Переважно віковий страх короткочасний, обернений, зникає з віком, істотно не впливає на характер, поведінку та взаємини людини з оточуючими людьми. Деякі факти страху мають захисне значення, оскільки дозволяють уникнути зіткненню з об'єктом страху[3, с.123].

Як відомо, страх може приймати різні форми, але уявити собі всю багатоманітність страхів у різних людей практично неможливо. Спробу визначення та опису основних форм страхів, до яких можна віднести всі можливі страхи, зробив німецький психолог Ф. Ріман. Такими формами страху є:

§ Страх перед самоствердженням, який переживається як втрата «Я» і залежність.

§ Страх перед самостановленням, який переживається як беззахисність та ізоляція.

§ Страх перед змінами, який переживається як мінливість та невпевненість.

§ Страх перед необхідністю, який переживається як несвобода та завершеність.

В педагогічній літературі зустрічається наступна класифікація, де страх умовно поділяється на ситуативний та особистісний, страх реальний та уявний, гострий та хронічний [1, с.230].

Ситуативний страх виникає при незвичних, дуже небезпечних або шокуючих обставинах для дорослого чи дитини, наприклад при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою у групі людей. страх школяр успішність подолання

Особистісно-зумовлений страх визначений характером людини, наприклад її підвищеною підозрілістю, і здатний проявитися в новій обстановці чи при контактах з незнайомими людьми.

Ситуативний та особистісний страхи досить часто доповнюють один одного. Реальний та гострий страхи передбачені ситуацією, а уявний та хронічний - особливостями особистості.

1.2 Особливості прояву страхів у школярів

Людині властиво чогось боятися, а дитині особливо, оскільки її оточує такий великий і поки що невідомий світ. Інколи малюка може налякати те, що дорослому може здатися дрібницею. Дитячі страхи можуть відгукнутися і в дорослому віці, тому задачею кожних батьків, вчителів, психологів вчасно допомогти дитині. Такого виду розлади, як страхи, з'являються у 40% усіх дітей [8, с.14]. Проте страх не завжди являється симптомом нервового чи психічного захворювання. Батьки пояснюють тривожний стан дитини різними причинами: когось налякав фільм чи книга, когось собака на вулиці і т.п. та найбільш поширена думка те, що діти бояться всіляких дрібниць, але це тільки нам так здається. Для дитини страх - це найсильніша емоція. Кожному відоме відчуття страху, який сковує, паралізує, примушує наше серце битися з подвійною силою.

Виникнення різних страхів досить характерно для дитячого віку. Найчастіше вони проявляються у вигляді побоювання темряви, самотності, розлуки з батьками та близькими, підвищеної уваги до свого здоров'я.

У багатьох цивілізаціях діти у своєму розвитку відчувають ряд страхів. Це служить доказом загальних закономірностей розвитку, коли дозрівають психічні структури під впливом соціальних факторів, становляться основою для проявів одних і тих самих страхів. Проте наскільки буду виражений той чи інший страх залежить лише від індивідуальних особливостей психічного розвитку і конкретних соціальних умов, в яких відбувається формування особистості дитини. Виникають страхи під дією наступних факторів: наявність страхів у батьків, тривожність у відношеннях з дитиною, надмірний захист її від небезпеки та ізоляція від спілкування з однолітками, велика кількість заборон з сторони батька тієї ж статі, психічні травми типу переляку. Дуже чутливі діти молодшого шкільного віку до конфліктних відносин батьків. Якщо вони спостерігають, що їхні батьки досить часто сваряться, то кількість страхів набагато вища ніж коли відносини в сім'ї нормальні. Як хлопчики, так і дівчата у віці 6-7 років найчастіше реагують появою страхів на конфлікт батьків. Емоційна чутливість дітей до конфлікту батьків має тенденцію зростати з віком. В 7 років у дітей кількість страхів значно вища у неповних сім'ях, що підкреслює особливу чутливість цього вікового періоду до розриву відносин між батьками. Найбільш вразливими є єдині діти у сім'ї, які стають епіцентром батьківських турбот і тривог. Як правило, єдина дитина знаходиться в більш тісному контакті з батьками та переймають їхнє занепокоєння.

Сприяють виникненню страхів деякі типологічні властивості вищої нервової діяльності. Це емоційна чутливість і пов'язана з нею вразливість. Підвищена вразливість таких дітей виражається у їхній емоційній вразливості, коли вони все близько приймають до серця і легко засмучуються. Схильні до страхів діти не схильні до зовнішньому, відкритому вираженню своїх почуттів і переживань - «вони все тримають у собі».

Більшість людей проходять у своєму психічному розвитку ряд вікових періодів підвищеної чутливості до страхів. Всі ці страхи носять перехідний характер, проте вони здатні оживляти аналогічні страхи, які зберігалися в пам'яті тривожних батьків. Страхи дорослих передаються дітям в сім'ї. Вірогідність проявів страхів у дітей завжди вища при наявності їх у батьків, особливо, якщо мають спільні властивості ВНД. Більшість страхів передаються дітям неусвідомлено, але деякі можуть бути навіювані. Таким чином, наслідуються не самі страхи, а деякі спільні властивості реагування.

Невротичні страхи можуть бути результатом довготривалих і нерозв'язних переживань. З 6-7 років дитина йде до школи. Соціальна позиція школяра накладає на нього почуття відповідальності, обов'язку, і це являється однією з сил, які формують моральні якості особистості. До моменту вступу до школи у дітей спостерігається зменшення кількості страхів, що в свою чергу зумовлено соціальною позицією школяра.

Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність -- вчиться -- і значущість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаючи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'язковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особливою повагою.

Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. У молодшому шкільному віці відбувається зміна провідної психічної саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона повинна вчасно приходити в школу, дотримуватися правил шкільного життя, виконувати завдання на уроці та вдома, долати труднощі в навчальній роботі тощо. Дотримання цих правил вимагає вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо поставленим цілям. Життя в школі пов'язане з особистістю вчителя. Його позиція стосовно дитини відрізняється від позиції батьків чи вихователя з дитячого садка, який певною мірою перебирав на себе функції батьків.

Провідною діяльністю молодшого школяра стає навчальна діяльність, яка з першим кроком до школи опосередковує систему його стосунків з навколишнім світом. Але мине чимало часу, поки молодший школяр опанує її. Це не відбувається стихійно, як у минулому під час оволодіння грою, а потребує його великих особистісних зусиль, допомоги дорослих, насамперед педагога.

Молодший шкільний вік - це вік, коли перехрещуються інстинктивні та соціально опосередковані страхи. Інстинктивні, переважно емоційні, форми страху - це страх яка сприймається як загроза життю, в той час як соціальні форми страху являються інтелектуальною переробкою. Ведучий страх в даному віці - це страх «бути не тим», про кого гарно говорять, кого поважають, цінують. Конкретними формами являються страхи зробити не те, не так, бути засудженими і покараними. Ці страхи говорять про наростання соціальної активності, про зміцнення почуття відповідальності, тобто про все, що об'єднано в понятті «совість», яке являється центральним психологічним утворенням даного віку. Вступ до школи - серйозне випробування для дітей. Нове оточення, нові вимоги, а скільки всього нового потрібно вміти робити - уважно слухати вчителя, концентрувати увагу, вміти відповідати на запитання вчителя. Проте бажання побігати, пограти, повеселитися треба придушувати. Якщо з цім усім дитина справляється - вона радісна, захоплена, вірить у свої сили. Якщо ж ні - інтерес до навчання зникає, успіхів не має, ні чому радіти як дитині, так і її батькам.

Першокласники, які не з різних причин не можуть справлятися з учбовим навантаженням, з часом потрапляють до розряду невстигаючих, що в свою чергу, призводить до неврозів, до боязні школи. Школа може стати джерелом значних страхів, що вплине на її навчання та здоров'я. дуже часто діти переживають страх, коли відчувають, що ситуація виходить з під контролю. Вчитель несправедливий. Контрольна робота дуже складна. Ще одна біда школи - хвилювання дітей через можливих помилок (раптом не вірно), а інколи через побоювання критики чи насмішок з боку вчителя, батьків, однолітків. Хвилювання тримає школярів у стані напруження чи гіперактивності, яке заважає нормально вчитися, тому що навчання вимагає зібраності та витримки. Таким чином, в школі діти можуть опинитися в пастці страху.

Контрольні роботи є джерелом тиску та однією з причин виникнення страху. Вони здаються дітям дуже важкими і навіть гарні учні розуміють, що їм можуть задати питання, на яке вони не дадуть відповідь. Хвилювання перед контрольною роботою може погано вплинути на здатність дитини відповісти на запитання, який точно знає, а обмеженість в часі змушує дітей робити глупі помилки. Контрольні - це типовий випадок, коли учень залякує себе, в тому, що він погано підготувався. Хвилювання від цього збільшується і дуже скоро дитина потрапляє у пастку заплутування, важко зосереджується на завданні.

Діти, які не набули перед школою необхідного досвіду спілкування з однолітками, невпевнені у собі, бояться не виправдати сподівань дорослих, відчувають труднощі адаптації в шкільному колективі і страх перед вчителькою. Деякі діти бояться зробити помилку, коли готують уроки. Це виникає в тих випадках, коли батьки педантично їх перевіряють і при цьому драматично відносяться до помилок. Навіть, якщо батьки не наказують дитину, психологічне на казання все рівно присутнє. В молодшому шкільному віці відмітка - не просто оцінка конкретного результату діяльності, вона суб'єктивно сприймається дитиною як оцінка всієї її особистості. «Ти поганий, тому що погано вчишся», - дуже часто чують такі слова в свою адресу, коли схопили недосить гарні відмітки про успішність. Дитина погоджується з цим, і тим самим виникає нерозв'язаний внутрішній конфлікт, який супроводжується почуттям невизначеності, невпевненості у собі та різноманітними страхами. В ряді випадків страх перед школою викликаний конфліктами з однолітками, побоюванням проявів фізичної агресії з їх боку. Частіше всього подібні страхи з віком змінюють свій характер, інколи зникають зовсім. Але приймаючи довготривалий характер, вони викликають у дитини почуття безсилля, нездатності справитися зі своїми почуттями, контролювати їх.

Отже, велика частина страхів молодших школярів лежить в межах учбової діяльності: боязнь бути не тим, зробити помилку, отримати погану оцінку, страх конфлікту з однолітками. Шкільні страхи не тільки позбавляють дитину психологічного комфорту, радості навчання, але й сприяють розвитку дитячих неврозів.

1.3 Особливості зв'язку страхів з успішністю школярів

На початку життя малюків саме ми, дорослі, вчимо дітей боятися, а коли починаємо розуміти, що це стає причиною хвороби (її наслідки -- погана успішність у школі, невлаштованість особистого життя, відсутність роботи і друзів, різні види комплексів) намагаємося повернути все назад. Та, на жаль, програма, закладена в дитинстві, діє безвідмовно. Нарешті страх розростається і переходить зі свідомого у підсвідомість, діючи на рівні рефлексів.

Дезадаптація учнів при переході з дитячого садка до школи є досить виражена і великою мірою зумовлена об'єктивними факторами, пов'язаними з організацією навчального процесу й віковими особливостями учнів. Перехід до школи пов'язаний з віковим навантаженням на психіку дитини. Психічні і психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у першому класі учні переживають період адаптації до початку навчання у першому класі. Труднощі можуть бути пов'язані також із певною деіндивідуалізацією, без наявності педагогічних підходів до учня.

Стан дезадаптації, як відомо, пов'язаний із виникненням різних за походженням страхів у дітей. Наявність страхів у дитини є нормою (Л. Малахів «Психологія здоров'я дитини»), але якщо страхів дуже багато, то це свідчить про наявність тривожності в психологічному стані дитини. Шкільна тривожність починає формуватися в дітей ще в дошкільному віці, але виявляється у першокласників, як прийнято вважати, внаслідок протидії дитини вимогам навчання і, як йому здається, через неможливість відповідати їм.

Високі показники тривожності загалом можуть призвести до соматичних захворювань. Приблизно 30 % дітей мають високу тривожність. Це діти, в яких спостерігаються:

* труднощі в засвоєнні матеріалу, що зазвичай називають відсутністю здібностей;

* неправильне формування ставлення до навчання;

* відсутність правильних навичок навчальної роботи;

* невміння працювати, долати труднощі;

* нерозвиненість пізнавальних і навчальних інтересів.

Річ у тому, що неуспішність учнів часто виникає як наслідок відсутності індивідуального підходу до учнів або його недостатність. Шкільна тривожність, як вважає Амонашвілі, в період раннього шкільного виступає в ролі мотиваційної основи навчальної діяльності, заважаючи формуванню достовірних пізнавальних навчальних інтересів[13].

Низька успішність, негативна дисципліна, суперечливість взаємовідносин з дорослими і ровесниками, поява негативних рис, негативні суб'єктивні переживання. Це неповний перелік факторів, з якими зіштовхуються в так званій «шкільній дезадаптації» учні початкових класів. Ось чому дуже важливо знати психологічний стан дитини, наявність у неї тривожності. Як ми знаємо тривожність -- це психологічний стан підвищеного хвилювання, емоційного напруження людини. Тривожність може бути, як ситуаційна, (тимчасовий стан людини) і постійна (риса характеру особистості). Тривожність як емоційне напруження створюють відчуття страху в ситуації перевірки знань, страху невідповідності сподіванням оточуючих, проблеми у взаємовідносинах з учителем тощо. Страх, як відомо, блокує пам'ять, і у стані емоційного напруження учень не може бути адекватним[7].

Серед причин невстигання в шкільному навчанні вагому роль посідає емоційний компонент, а саме рівень шкільної тривожності дитини. В цьому, напрямку необхідно з'ясувати, як дитина ставиться до оцінок; який отримує зворотній зв'язок від батьків і учителів; яка сфера діяльності дає можливість компенсувати неуспіх у навчанні; яка система міжособистісних, стосунків дитини; яка допомога надається дитині зі сторони батьків; яке ставлення в дитини до цього. Тривожним, невпевненим у собі дітям часто притаманні підвищена емоційність, збудливість. Повсякденні шкільні ситуації вони сприймають як джерело загрози.



Розділ 2. Експериментальне дослідження шкільних страхів в учнів

2.1 Аналіз методів і методик дослідження страхів

На основі теоретичного аналізу проблеми можна стверджувати, що дитячі страхи становлять собою ієрархічну структуру різних за природою та інтенсивністю страхів, які обумовлюються особливостями особистості дитини, індивідуальним досвідом, а також загальними для всіх людей віковими та статевими закономірностями[4, с.18]. Говорячи про страхи дітей та їхні прояви, необхідно розрізняти, які з них є нормою, а які патологією. У вітчизняній та зарубіжній психології виділено 29 страхів, які відчувають діти віком від народження до досягнення 16-18 років [12]. Складним кризовим періодом є семирічний вік. За результатами досліджень для школярів в цьому віці характерно боятися смерті, осуду з боку дорослих, запізнитися до школи, зробити помилку. Не існує дитини, яка дійсно нічого б не боялася. Інколи страх настільки сильно вражає дитину, що вона не в змозі адекватно сприймати дійсність. Саме тоді й виникає патологія в проявах страхів у дитини [4, с.38].

У зв'язку з цим гостро постає питання про ранню діагностику дитячих страхів та їх ефективну корекцію.

Метою дослідження було виявлення наявних страхів у школярів, особливостей прояву шкільних страхів учнів і їх зв'язку з навчальною діяльністю. Спочатку було підібрано теоретичний матеріал з цієї проблеми. Опрацювання матеріалу дало змогу глибше зрозуміти причини, систематизувати види страхів.

Дослідження проводилося в Уманській загальноосвітній школі № 4, в 6 класі. Усі методики було застосовано до 25 учнів.

У дослідженні використано ряд психологічних методів та методик, зокрема спостереження, бесіду та методики: виявлення дитячих страхів О.І. Захарова та М.О. Панфілової «Страхи в будинках», діагностики тривожності, дослідження рівня шкільної тривожності.

Протягом експериментального дослідження головне місце займає спостереження. Цей метод полягає в тому, що науковець збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Завдяки цьому спостерігач отримує достовірні дані. З допомогою спостереження можна отримати важливу інформацію про дитину. В даному дослідженні велося спостереження за емоційною сферою особистості дітей. Для того, щоб отримати достовірні дані, необхідно познайомитися з учителем класу, в якому буде відбуватися спостереження, привчити до себе тих, кого будуть досліджувати. Завдяки цьому діти зможуть природно поводитись, незважаючи на людей, які можуть щось про них сказати. Найкраще буде, якщо спостереження проводиться одночасно декількома особами. Це підвищить об'єктивність даних.

Неможливе емпіричне дослідження без бесіди з досліджуваними. Бесіда допомагає перевірити та уточнити отримані результати під час спостереження та проведених методик. Переваги її в тому, що вона дає змогу вивчати особливості почуттів та бажань дитини, особливості її сприйняття, логічного мислення. На думку Сократа, саме бесіда та діалог є основними методами пізнання.

Під час дослідження емоційної сфери особистості дитини не можна обійтися без аналізу продуктів її діяльності. Метод аналізу продуктів діяльності ґрунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються не лише її знання, вміння та навички, здібності, а й риси характеру. Продукти діяльності учня можна аналізувати у процесі їх створення. Спостерігаючи за цим процесом, можна виявити не тільки його якість, а й динаміку, темп роботи, вправність у дії. Дані спостережень допомагають глибше та всебічно пізнати емоційний світ дитини.

Таким чином, досліджуючи рівень наявних страхів у дітей молодшого шкільного віку, необхідно використовувати низку методів та методик для отримання достовірних даних.

Розглянемо детальніше методику виявлення дитячих страхів О.І. Захарова та М.О. Панфілової.

Дана методика може проводитися як з однією дитиною, так і з групою дітей. Перш ніж допомагати дітям долати їх страхи, необхідно з'ясувати, які конкретно страхи впливають на дитину. Виявити увесь спектр страхів можна шляхом спеціального опитування з врахуванням емоційного контакту з дитиною. Про страхи слід запитувати під час гри або дружньої бесіди.

Бесіду необхідно проводити не поспішаючи, перелічуючи страхи та очікуючи на відповіді «так» - «ні» або «боюсь» - «не боюсь». Питання повинні бути доступними для розуміння в цьому віці, повторювання запитання можливе лише час від часу. Слід уникати наведення страхів, їх мимовільного навіювання. При стереотипному заперечуванні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви». Краще, щоб дорослий перераховував страхи на пам'ять, лише інколи зазираючи до списку, а не зачитуючи його.

Деякі страхи дитини об'єднуються в декілька груп за видами, які були сформульовані О.І. Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п'яти надала стверджувальну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. Проведення цієї методики є досить простим, не потребує спеціальної підготовки ( див. Додаток А ).

Дитині пропонується аркуш паперу з намальованими двома будинками: один - червоний, інший - чорний. В ці будинки дитина повинна самостійно розселити запропоновані страхи: у червоний будинок - «нестрашні», в чорний - «страшні страхи». Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а «ключик» - викинути чи загубити. Автор припускає, що дана дія заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів заключається в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будиночку та порівнює з віковими нормами. О.І. Захаров пропонує вікові норми страхів та їх розподіл (за віком та статтю).

Щоб провести методику «Діагностики тривожності» ( див. Додаток Б ) використано методику, яку пропонують психологи, окрім визначення рівня тривожності у дітей, вона також дає можливість учителю побачити результати своєї педагогічної діяльності.

Учням пропонується визначити рівень свого хвилювання стосовно різних навчальних предметів. До списку навчальних предметів не включено фізичну культуру та музику, оскільки вони не передбачають домашньої підготовки. Ця методика дає можливість якісного та кількісного аналізу для кожного учня окремо.

Кількісний аналіз загалом для класу, показує щодо яких уроків найбільша або найменша тривожність в учнів. При цьому слід зауважити, що рівень тривожності не завжди залежить від складності навчального предмету. Щоб провести кількісний аналіз для класу, було застосовано умовну шкалу трьох рівнів, а саме:

від О до З балів -- низька тривожність;

від 4 до 6 балів -- середня тривожність;

від 7 до 12 балів -- висока тривожність.

Застосування цієї методики є ефективним методом отримання інформації для підвищення індивідуалізації навчального процесу та допомоги вчителю щодо бачення своїх результатів роботи з дітьми.

Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса.

Мета опитувальника ( див. Додаток В ) полягає у вивченні рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі школою у дітей молодшого і середнього шкільного віку. Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися в письмовому вигляді. На кожне питання потрібно однозначно відповісти "Так" або "Ні".

Обробка та інтерпретація результатів.

При обробці результатів виділяють питання, відповіді на які не збігаються з ключем тесту. Наприклад, на 58-е питання дитина відповіла "Так", у той час як у ключі цьому питанню відповідає "-", тобто відповідь "ні". Відповіді, що не збігаються з ключем - це прояви тривожності. При обробці підраховується:

1. Загальна кількість розбіжностей по всьому тексту. Якщо вона більше 50%, можна говорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75% від загального числа питань тесту - про високу тривожності.

2. Число збігів по кожному з 8 факторів тривожності, виділених у тексті. Рівень тривожності визначається так само, як в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, багато в чому визначається наявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю.

Методика дослідження рівня шкільної тривожності

Серед причин невстигання в шкільному навчанні вагому роль посідає емоційний компонент, а саме рівень шкільної тривожності дитини. В цьому напрямку необхідно з'ясувати, як дитина ставиться до оцінок; який отримує зворотній зв'язок від батьків і учителів; яка сфера діяльності дає можливість компенсувати неуспіх у навчанні; яка система міжособистісних, стосунків дитини; яка допомога надається дитині зі сторони батьків; яке ставлення в дитини до цього. Тривожним, невпевненим у собі дітям часто притаманні підвищена емоційність, збудливість. Повсякденні шкільні ситуації вони сприймають як джерело загрози.

Отже, за допомогою цієї методики можна визначити, коли дитина спокійніша й краще відповідає -- з місця чи біля дошки. Також ця методика частково висвітлить названі вище проблеми ( див. Додаток Д ).

Учням пропонуються різні ситуації з шкільного і домашнього життя, які вони мусять оцінити за 4-х бальною шкалою.

0 балів -- повністю спокійний;

1 бал -- трохи хвилююся;

2 бали -- хвилююсь, і ситуація для мене неприємна;

3 бали -- дуже хвилююсь і навіть боюся;

4 бали -- ситуація викликає страх, від якого хочеться втекти.

Обробка результатів

Підраховуємо загальну суму балів.

Від 48 до 64 балів-- високий рівень тривожності.

Від 32 до 47 балів-- підвищений рівень тривожності.

Від 8 до 31 балів -- низький рівень тривожності.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Дослідження проводилося в Уманській загальноосвітній школі № 4, в 6 класі. Усі методики було застосовано до 25 учнів.

В процесі спостереження за дітьми на уроці було відмічено, що у класі є діти, які під час виконання завдання можуть розплакатися, тому що зробили помилку у зошиті. Результати спостереження та бесід можуть свідчити про те, що вдома дітей часто карають за зроблені помилки, вселяючи в них страх не виправдати очікування батьків і тим самим відбиваючи жагу до навчання.

В цілому клас згуртований, організований. В процесі навчання та виховання задіяні всі: як сама вчителька, учні, так і батьки. Велику роль тут грає саме контакт вчителя та учнів. Вчитель завжди цікавиться емоційним станом дитини, тим самим здійснюючи індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі.

У таблиці 2.1 узагальнено результати діагностики рівня наявних страхів учнів за даними методики О.І. Захарова та М.О. Панфілової «Страхи в будиночках».

Таблиця 2.1. Розподіл учнів за рівнями наявних страхів

	Рівні
	Норма	Вище норми
Кількість учнів, %	44,12%	55,88%

Отримані дані показали, що загальний показник кількості осіб, у яких рівень наявних страхів знаходиться в межах норми, значно нижчий, ніж кількість осіб, у яких рівень переживання страхів вище норми. Узагальнюючи результати, можна стверджувати, що ті чи інші особливості виховання, особистісних властивостей, специфіки навчально-виховного впливу з боку вчителя чи вихователя та інші чинники спричиняють виникнення значної кількості страхів в молодшому шкільному віці.

Спираючись на наукові положення та погляди про відмінності емоційної сфери чоловіків та жінок, було поставлено завдання дослідити вплив статі на рівень наявних страхів та їх особливості в учнів. Узагальнені результати представлено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Розподіл хлопчиків та дівчат за рівнями наявних страхів

	Рівень
	Норма	Вище норми
Хлопчики	29,41%	20,59%
Дівчата	14,71%	35,29%

Як видно з таблиці, показник наявних страхів в нормі у дівчат значно нижче, ніж показник норми хлопчиків. Окрім того, показник норми хлопчиків перевищує їх показник вище норми на відміну від дівчат, у яких кількість осіб, які мають рівень вище норми значно перевищує (майже в три рази) кількість осіб, у яких кількість страхів знаходиться в межах норми. Ці дані свідчать про те, що дівчата переживають значно більшу кількість страхів, ніж хлопчики. Це можна пояснити особливостями емоційної сфери обох статей. Так, дівчата вирізняються більшою емоційністю та вразливістю, тоді як хлопчики більш раціональні. Окрім того, на це може впливати специфіка виховання. Так, в сім'ях, де виховують хлопчиків, батьки блокують прояв їх емоцій, оскільки вважають їх психологічною слабкістю. Це проявляється у заборонах плакати, підкреслюючи тим самим, що хлопчики не повинні проявляти свою слабкість. Також можна стверджувати про те, що приналежність до певної статі впливає на рівень наявних страхів, і в першу чергу, на бажання відкритися та поділитися своїми страхами з іншими.

Методика діагностики тривожності

Після проведення цієї методики було зроблено певні висновки і відмічено, що серед дітей є тривожність і особливо на уроках математики і англійської мови.

...