Загальне поняття "спосіб життя". Формування способу життя

Спосіб життя як стійкий спосіб життєдіяльності людини, що виявляється в нормах спілкування, поведінки, складу мислення. Особистісний компонент його формування в залежності від спадкових особливостей людини. Методики, підходи до визначення способу життя.

Рубрика Психология
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 25.11.2015
Размер файла 51,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Загальне поняття «спосіб життя». Формування способу життя

Вступ

Під способом життя більшістю розуміється стійкий, що склався в певних суспільно-екологічних умовах спосіб життєдіяльності людини, що виявляється в нормах спілкування, поведінки, складі мислення. Філософи трактують спосіб життя через категорію, що охоплює сукупність типових видів життєдіяльності індивіда, соціальної групи і суспільства в цілому, які розглядаються в єдності з умовами життя. На індивідуальному рівні життєдіяльність людини виражається поняттям «індивідуальний спосіб життя», всередині якого виділяють трудову діяльність, громадську сферу, сферу сімейно-побутових відносин і дозвілля (Філософський енциклопедичний словник, 1983). Отже, спосіб життя втілює в собі діалектику взаємин соціального та індивідуального. На цій основі відбувається і внутрішнє «ціннісне самовизначення» особистості.

1.Загальне поняття «спосіб життя»

Соціологи розширюють поняття індивідуального способу життя за рахунок ціннісно-смислового компонента діяльності, життєвого досвіду особистості, поведінкових стереотипів. В уявленнях російського психолога К.А. Альбуханова-Славської індивідуальний спосіб життя включає підсистему стійких компонентів діяльності - організація особистого часу, улюблені заняття, звички, стереотипи поведінки. У цілісному явищі «спосіб життя» автор виділяє суб'єктивно, особистісно обумовлений (ідеальний) і об'єктивно виявляється (діяльнісний) компоненти. На думку валеолога Е.Н. Вайнера, поняття способу життя слід було б визначити як спосіб життєдіяльності людини, якого він дотримується в повсякденному житті в силу соціальних, культурних, матеріальних та професійних обставин. У такому визначенні особливо слід виділити культурологічний аспект, який підкреслює, що спосіб життя не тотожний умов життя, які лише опосередковують і обумовлюють спосіб життя матеріальними і нематеріальними факторами. Культура ж в контексті розглянутого питання означає, що людина в силу освоєних ним знань і життєвих установок сам вибирає собі спосіб життя з урахуванням її умов.

Найважливіше значення в забезпеченні способу життя набуває особистісний компонент, який передбачає встановлення способу життя в залежності від спадкових типологічних особливостей людини, спадково обумовлених або набутих захворювань або порушень стану його регуляторно-адаптивних систем або імунітету, рівня валеологічного виховання життєвих цільових установок, наявних доступних соціально-економічних умов. Закономірною слід вважати індивідуальну адресність способу життя, яка повинна в якості вихідних посилок включати вищевказані фактори, а також екологічні, регіональні та т.п. Отже, спосіб життя - це біосоціальна категорія, інтегруюча уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризується його трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуальної і суспільної поведінки. Ю.П. Лисицин включає в спосіб життя чотири категорії: економічну - рівень життя, соціологічну - якість життя, соціально-психологічну - стиль життя і соціально-економічну - уклад життя. При рівних перших двох категоріях здоров'я людей насамперед залежить від стилю й укладу життя, які у великій мірі обумовлені історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей. Двадцяте століття дало людям електрику, радіо, телебачення, сучасний транспорт і багато інших благ. Медицина позбавила людину від ряду інфекційних захворювань, дала йому різні способи і засоби лікування хвороб. Однак цей століття принесло зменшення обсягу рухової активності людини, збільшення нервово-психічних та інших видів стресу, хімічного забруднення зовнішнього і внутрішнього середовища та інші негативні явища, пов'язані з науково-технічним прогресом. Рідше звертають увагу на суттєві зміни в стилі і укладі самого життя. Тисячі поколінь наших предків жили і працювали в тісному спілкуванні з природою, синхронно природним ритмам. Вставали з ранкової і засипали з вечірньою зорею. Кожна пора року мало свій трудовий настрій, свій режим життя. Тепер же люди живуть у ритмі виробничого циклу, однаково в будь-який час року.

Спосіб життя сучасної людини характеризується гипокинезией і гіподинамією, переїданням, інформаційної нагруженностью, психоемоційним перенапруженням, зловживанням лікарськими препаратами і т.д., що приводить в кінцевому рахунку до розвитку так званих хвороб цивілізації. Хвороби сучасної людини обумовлені насамперед його способом життя і повсякденною поведінкою.

Збільшення очікуваної середньої тривалості життя на 85% пов'язують не з успіхами медицини, а з поліпшенням умов життя і праці, раціоналізацією способу життя населення.

Спосіб життя окремої людини являє собою сукупність елементів соціально типового й індивідуально неповторного в поведінці, спілкуванні та складі мислення. Градації способу життя: перетворювальна діяльність, спрямована на зміну природи, суспільства і самої людини; способи задоволення матеріальних і духовних потреб; форми участі людей у суспільно-політичній діяльності; пізнавальна діяльність на рівні теоретичного, емпіричного та ціннісно-орієнтованого знання; комунікативна діяльність, включаючи спілкування між людьми в суспільстві і його підсистемах; медико-педагогічна діяльність, спрямована на фізичний і духовний розвиток людини.

2.Визначення способу життя

Спосіб життя - поняття, застосовуване в соціології й в інших соціальних науках для характеристики умов і особливостей повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві, прошарку, групі і т. п. Спосіб життя визначається багатьма істотними рисами й особливостями. Всі існуючі в суспільстві соціальні розходження - соціальні розшаровування між містом і селом, між людьми розумової і фізичної праці, між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками - знаходять своє відображення у способі життя. Це дає підставу говорити про різні види (чи підвиди) способу життя усередині кожного суспільства. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.

Здебільшого - це визначений спосіб діяльності даних індивідів, визначений вид їхньої життєдіяльності, їхній визначений спосіб життя. Яка життєдіяльність індивідів - такі і вони самі. Те, що вони собою представляють, збігається, отже, з їх способом досягнення блага (господарською діяльністю). Спосіб життя охоплює всі істотні сфери діяльності людей: праця, форми її соціальної організації, побут, форми використання людьми свого вільного часу, їхня участь у політичному і громадському житті, форми задоволення їх матеріальних і духовних потреб, що увійшли в повсякденну практику, норми і правила поведінки. Тому на способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.

Спосіб життя - це не дзеркальне, а узагальнене типологізоване відображення фактичної поведінки людей, тобто реальність, яка склалася під впливом об'єктивних умов, суб'єктивних прагнень. Відповідно до цього спосіб життя розглядається не тільки як сукупність діяльності людей, а і яким чином вони це здійснюють. Це не тільки приватна поведінка, приватна діяльність або набір їх, а цілісна єдність зі своєю новою якістю.

Методики,підходи до визначення способу життя

Існує декілька методик, підходів до розгляду способу життя:

¦ поелементний (основні види діяльності людини);

¦ класовий підхід;

¦ соціально-територіальний.

Соціологи пропонують брати до уваги і такі фактори та критерії, як ставлення до процесів, соціально-психологічні особливості індивіда.

Особливості функціонування поняття способу життя у соціології полягають у тому, що воно дає змогу охарактеризувати життєдіяльність соціальних об'єктів з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Спосіб життя індивідів і соціальних груп визначається як загальними, так і конкретними обставинами їх соціально-економічного буття, але тільки в кінцевому підсумку. За одних і тих же загальних і конкретних умов праці, за одного і того ж рівня доходу, освіти тощо індивіди та їх групи можуть реконструювати різні види життєдіяльності, вести різний спосіб життя.

Головною особливістю способу життя є його системність, яка виявляється в тому, що основні види діяльності, які становлять його зміст, зумовлюють зміни всіх інших форм життєдіяльності соціального суб'єкта. Цим визначаються і методологічні, і методичні особливості соціологічного вивчення способу життя. Вони не зводяться до дослідження його складових - трудової, суспільно-політичної, навчальної, побутової, споживацької, дозвільних форм діяльності, які самі по собі не дають повного уявлення про спосіб життя в цілому. За цих обставин пропонується систематизована модель-схема для виведення і опису способу життя індивіда чи спільності:

Базовими елементами даного підходу (систематизованої моделі-схеми) є:

¦ основні стратифікаційні виміри, або статусні ознаки (дохід, влада, престиж, освіта, національність);

¦ діяльнісні ознаки (трудова, дозвільна, споживацька, навчальна, побутова та інші форми);

¦ особистісні або психологічні ознаки-характеристики (рід, вік, інтелектуальні здібності, характер, інтереси, цінності, потреби) та інші ситуативні фактори, що досить часто спостерігаються в життєдіяльності індивіда і впливають на його поведінку.

Висновок

життєдіяльність поведінка особистісний

Соціологи розширюють поняття індивідуального способу життя за рахунок ціннісно-смислового компонента діяльності, життєвого досвіду особистості, поведінкових стереотипів. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.

На способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття спілкування як однієї з основних сфер людського життя. Роль спілкування в розвитку пізнавальних здібностей, поведінки і особистісних особливостей людини. Дослідження залежності психічного розвитку людини від його спілкування з іншими людьми.

    реферат [21,5 K], добавлен 17.12.2014

  • Психологічні та вікові особливості людей похилого віку. Сутність та значення здорового способу життя, фактори впливу на його формування як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку; дослідження їх відношення до свого здоров’я та способу життя.

    курсовая работа [789,9 K], добавлен 14.12.2013

  • Аналіз нормальності життя і нормальної поведінки людини. Приклади психологічного консультування клієнта з використанням інформації для орієнтації його на індивідуальність. Саногенне мислення як особливий вид активності людини, виявлення його ознаків.

    реферат [20,2 K], добавлен 29.03.2010

  • Розвиток самосвідомості у ранній юності. Проблема пошуку сенсу життя в юнацькому віці, його важливість для особового розвитку. Ціннісні орієнтації, притаманні юності. Сприймання власного психологічного часу. Формування цілісного уявлення про себе.

    реферат [29,9 K], добавлен 03.01.2011

  • Основи психічного життя людини по З. Фрейду. Поняття "свідомого", "несвідомого" і "передсвідомого" в його роботах. Психічний розвиток особи по Еріксону, аналіз соціалізації людини за допомогою опису відмітних особливостей стадій психосоціального розвитку.

    реферат [24,7 K], добавлен 03.01.2011

  • Життя Е. Фромма. Історія виникнення гуманістичного психоаналізу. Значення соціологічних, політичних, економічних факторів у формуванні особистості. Спосіб розв’язання конфлікту між свободою і безпекою. Теорія відчуження людини. Сучасна криза психоаналізу.

    реферат [22,4 K], добавлен 10.03.2014

  • Психічне здоров'я, як компонент здоров'я людини. Вплив негативного психоемоційного стану на різні сфери життя людини. Внутрішня гармонія – шлях до психічного здоров’я. Формування нових життєвих стратегій як умова психосоціального благополуччя.

    реферат [21,4 K], добавлен 22.05.2008

  • Амбівалентне відношення до всього нового як характерна риса всіх сигнальних систем, що існують у живій природі. Аналогії між об'єктивною (біологічної) і суб'єктивної (психологічної) сторонами життя. Метаболізм - одна з найбільш характерних рис життя.

    статья [23,1 K], добавлен 27.09.2010

  • Самореалізація — вища в ієрархії потреб людини; створення особистості через соціально-філософський аналіз буття: формування світогляду, усвідомлення свободи як головної мети і цінності життя, толерантної позиції по відношенню до всього, що її оточує.

    контрольная работа [37,1 K], добавлен 12.01.2011

  • Визначеня кризи середнього віку як психологічного стану невпевненості в житті людини у віці 30-50 років. Психологічні та фізіологічні симптоми кризи. Необхідність переформулювання ідей у рамках реалістичної точки зору, усвідомлення обмеженості часу життя.

    презентация [172,6 K], добавлен 21.04.2012

  • Розуміння різними авторами якості життя, залежність від цього показника ефективності роботи особистості. Психологічні особливості якості життя пацієнтів психоневрологічного диспенсеру м. Дніпропетровська, зміна показників у динаміці психотерапії.

    дипломная работа [571,0 K], добавлен 09.02.2012

  • Особистісні теорії мотивації - теоретичний аспект питання про цінності людини. Високі цінності людини і пошук сенсу життя. Мотивація як процес у певному середовищі та ситуації. Структура мотиваційної сфери, трудова типологія. Формування трудових типів.

    дипломная работа [4,4 M], добавлен 04.10.2010

  • Знання про мислення та їх значення в сучасному світі, в описі особливостей інтелекту даної людини та визначенні моделі спілкування з нею. Зв'язок науки про мислення з психодіагностикою здатностей людини, якими визначається схильність до виду діяльності.

    реферат [21,5 K], добавлен 25.03.2010

  • Аналіз дослідження готовності до матеріального самозабезпечення студентів. Характеристика студентства як самостійного етапу життя людини. Усвідомленість суспільної та особистої значущості трудової діяльності. Значення методики "Особистісний диференціал".

    дипломная работа [134,6 K], добавлен 28.03.2011

  • Становлення людини завдяки пристосуванню успадкованої видової поведінки до зміни середовища та в результаті передачі людям досвіду попередніх поколінь на основі спілкування, яке забезпечує розвиток людини, її життєдіяльність. Поняття психічного здоров'я.

    реферат [23,0 K], добавлен 19.09.2013

  • Стиль життя - один з ключових способів самоорганізації життєдіяльності соціальної групи, який виявляє себе в якості системи повсякденних практик. Основні причини виникнення необхідності дослідження психологічного змісту життєіснування особистості.

    статья [15,7 K], добавлен 31.08.2017

  • Розгляд проблеми переживання людини в ситуації горя, пов'язаного із втратами близьких людей. Туга як відчуття екзистенціальної порожнечі, неможливості відновити сенс життя. Психологічна необхідність пристосуватися до середовища, де немає близької людини.

    реферат [22,2 K], добавлен 23.03.2010

  • Вивчення емоційної сфери психічного життя людини. Рівень емоційного інтелекту батьків, правопівкульний тип мислення, спадкові задатки, властивості темпераменту та особливості переробки інформації як важливі фактори розвитку емоційного інтелекту.

    статья [22,7 K], добавлен 24.11.2017

  • Самоактуалізація та основні чинники її розвитку. Соціум як важлива ланка життя людини. Поняття та етапи соціалізація особистості. Позитивний та негативний вплив соціалізації на самоактуалізацію особистості. Процес формування цілісної особистості.

    реферат [31,3 K], добавлен 18.01.2015

  • Структура, природа та вияви характеру. Основні соціально-психологічні умови його формування. Експериментальна перевірка з акцентуації характеру людини за тестами К. Леонгарда. Порівняння характерологічних особливостей у студентів третього курсу.

    курсовая работа [68,1 K], добавлен 20.06.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.