Загальне поняття "спосіб життя". Формування способу життя
Спосіб життя як стійкий спосіб життєдіяльності людини, що виявляється в нормах спілкування, поведінки, складу мислення. Особистісний компонент його формування в залежності від спадкових особливостей людини. Методики, підходи до визначення способу життя.
Рубрика | Психология |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 25.11.2015 |
Размер файла | 51,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Загальне поняття «спосіб життя». Формування способу життя
Вступ
Під способом життя більшістю розуміється стійкий, що склався в певних суспільно-екологічних умовах спосіб життєдіяльності людини, що виявляється в нормах спілкування, поведінки, складі мислення. Філософи трактують спосіб життя через категорію, що охоплює сукупність типових видів життєдіяльності індивіда, соціальної групи і суспільства в цілому, які розглядаються в єдності з умовами життя. На індивідуальному рівні життєдіяльність людини виражається поняттям «індивідуальний спосіб життя», всередині якого виділяють трудову діяльність, громадську сферу, сферу сімейно-побутових відносин і дозвілля (Філософський енциклопедичний словник, 1983). Отже, спосіб життя втілює в собі діалектику взаємин соціального та індивідуального. На цій основі відбувається і внутрішнє «ціннісне самовизначення» особистості.
1.Загальне поняття «спосіб життя»
Соціологи розширюють поняття індивідуального способу життя за рахунок ціннісно-смислового компонента діяльності, життєвого досвіду особистості, поведінкових стереотипів. В уявленнях російського психолога К.А. Альбуханова-Славської індивідуальний спосіб життя включає підсистему стійких компонентів діяльності - організація особистого часу, улюблені заняття, звички, стереотипи поведінки. У цілісному явищі «спосіб життя» автор виділяє суб'єктивно, особистісно обумовлений (ідеальний) і об'єктивно виявляється (діяльнісний) компоненти. На думку валеолога Е.Н. Вайнера, поняття способу життя слід було б визначити як спосіб життєдіяльності людини, якого він дотримується в повсякденному житті в силу соціальних, культурних, матеріальних та професійних обставин. У такому визначенні особливо слід виділити культурологічний аспект, який підкреслює, що спосіб життя не тотожний умов життя, які лише опосередковують і обумовлюють спосіб життя матеріальними і нематеріальними факторами. Культура ж в контексті розглянутого питання означає, що людина в силу освоєних ним знань і життєвих установок сам вибирає собі спосіб життя з урахуванням її умов.
Найважливіше значення в забезпеченні способу життя набуває особистісний компонент, який передбачає встановлення способу життя в залежності від спадкових типологічних особливостей людини, спадково обумовлених або набутих захворювань або порушень стану його регуляторно-адаптивних систем або імунітету, рівня валеологічного виховання життєвих цільових установок, наявних доступних соціально-економічних умов. Закономірною слід вважати індивідуальну адресність способу життя, яка повинна в якості вихідних посилок включати вищевказані фактори, а також екологічні, регіональні та т.п. Отже, спосіб життя - це біосоціальна категорія, інтегруюча уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризується його трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуальної і суспільної поведінки. Ю.П. Лисицин включає в спосіб життя чотири категорії: економічну - рівень життя, соціологічну - якість життя, соціально-психологічну - стиль життя і соціально-економічну - уклад життя. При рівних перших двох категоріях здоров'я людей насамперед залежить від стилю й укладу життя, які у великій мірі обумовлені історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей. Двадцяте століття дало людям електрику, радіо, телебачення, сучасний транспорт і багато інших благ. Медицина позбавила людину від ряду інфекційних захворювань, дала йому різні способи і засоби лікування хвороб. Однак цей століття принесло зменшення обсягу рухової активності людини, збільшення нервово-психічних та інших видів стресу, хімічного забруднення зовнішнього і внутрішнього середовища та інші негативні явища, пов'язані з науково-технічним прогресом. Рідше звертають увагу на суттєві зміни в стилі і укладі самого життя. Тисячі поколінь наших предків жили і працювали в тісному спілкуванні з природою, синхронно природним ритмам. Вставали з ранкової і засипали з вечірньою зорею. Кожна пора року мало свій трудовий настрій, свій режим життя. Тепер же люди живуть у ритмі виробничого циклу, однаково в будь-який час року.
Спосіб життя сучасної людини характеризується гипокинезией і гіподинамією, переїданням, інформаційної нагруженностью, психоемоційним перенапруженням, зловживанням лікарськими препаратами і т.д., що приводить в кінцевому рахунку до розвитку так званих хвороб цивілізації. Хвороби сучасної людини обумовлені насамперед його способом життя і повсякденною поведінкою.
Збільшення очікуваної середньої тривалості життя на 85% пов'язують не з успіхами медицини, а з поліпшенням умов життя і праці, раціоналізацією способу життя населення.
Спосіб життя окремої людини являє собою сукупність елементів соціально типового й індивідуально неповторного в поведінці, спілкуванні та складі мислення. Градації способу життя: перетворювальна діяльність, спрямована на зміну природи, суспільства і самої людини; способи задоволення матеріальних і духовних потреб; форми участі людей у суспільно-політичній діяльності; пізнавальна діяльність на рівні теоретичного, емпіричного та ціннісно-орієнтованого знання; комунікативна діяльність, включаючи спілкування між людьми в суспільстві і його підсистемах; медико-педагогічна діяльність, спрямована на фізичний і духовний розвиток людини.
2.Визначення способу життя
Спосіб життя - поняття, застосовуване в соціології й в інших соціальних науках для характеристики умов і особливостей повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві, прошарку, групі і т. п. Спосіб життя визначається багатьма істотними рисами й особливостями. Всі існуючі в суспільстві соціальні розходження - соціальні розшаровування між містом і селом, між людьми розумової і фізичної праці, між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками - знаходять своє відображення у способі життя. Це дає підставу говорити про різні види (чи підвиди) способу життя усередині кожного суспільства. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.
Здебільшого - це визначений спосіб діяльності даних індивідів, визначений вид їхньої життєдіяльності, їхній визначений спосіб життя. Яка життєдіяльність індивідів - такі і вони самі. Те, що вони собою представляють, збігається, отже, з їх способом досягнення блага (господарською діяльністю). Спосіб життя охоплює всі істотні сфери діяльності людей: праця, форми її соціальної організації, побут, форми використання людьми свого вільного часу, їхня участь у політичному і громадському житті, форми задоволення їх матеріальних і духовних потреб, що увійшли в повсякденну практику, норми і правила поведінки. Тому на способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.
Спосіб життя - це не дзеркальне, а узагальнене типологізоване відображення фактичної поведінки людей, тобто реальність, яка склалася під впливом об'єктивних умов, суб'єктивних прагнень. Відповідно до цього спосіб життя розглядається не тільки як сукупність діяльності людей, а і яким чином вони це здійснюють. Це не тільки приватна поведінка, приватна діяльність або набір їх, а цілісна єдність зі своєю новою якістю.
Методики,підходи до визначення способу життя
Існує декілька методик, підходів до розгляду способу життя:
¦ поелементний (основні види діяльності людини);
¦ класовий підхід;
¦ соціально-територіальний.
Соціологи пропонують брати до уваги і такі фактори та критерії, як ставлення до процесів, соціально-психологічні особливості індивіда.
Особливості функціонування поняття способу життя у соціології полягають у тому, що воно дає змогу охарактеризувати життєдіяльність соціальних об'єктів з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.
Спосіб життя індивідів і соціальних груп визначається як загальними, так і конкретними обставинами їх соціально-економічного буття, але тільки в кінцевому підсумку. За одних і тих же загальних і конкретних умов праці, за одного і того ж рівня доходу, освіти тощо індивіди та їх групи можуть реконструювати різні види життєдіяльності, вести різний спосіб життя.
Головною особливістю способу життя є його системність, яка виявляється в тому, що основні види діяльності, які становлять його зміст, зумовлюють зміни всіх інших форм життєдіяльності соціального суб'єкта. Цим визначаються і методологічні, і методичні особливості соціологічного вивчення способу життя. Вони не зводяться до дослідження його складових - трудової, суспільно-політичної, навчальної, побутової, споживацької, дозвільних форм діяльності, які самі по собі не дають повного уявлення про спосіб життя в цілому. За цих обставин пропонується систематизована модель-схема для виведення і опису способу життя індивіда чи спільності:
Базовими елементами даного підходу (систематизованої моделі-схеми) є:
¦ основні стратифікаційні виміри, або статусні ознаки (дохід, влада, престиж, освіта, національність);
¦ діяльнісні ознаки (трудова, дозвільна, споживацька, навчальна, побутова та інші форми);
¦ особистісні або психологічні ознаки-характеристики (рід, вік, інтелектуальні здібності, характер, інтереси, цінності, потреби) та інші ситуативні фактори, що досить часто спостерігаються в життєдіяльності індивіда і впливають на його поведінку.
Висновок
життєдіяльність поведінка особистісний
Соціологи розширюють поняття індивідуального способу життя за рахунок ціннісно-смислового компонента діяльності, життєвого досвіду особистості, поведінкових стереотипів. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.
На способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття спілкування як однієї з основних сфер людського життя. Роль спілкування в розвитку пізнавальних здібностей, поведінки і особистісних особливостей людини. Дослідження залежності психічного розвитку людини від його спілкування з іншими людьми.
реферат [21,5 K], добавлен 17.12.2014Психологічні та вікові особливості людей похилого віку. Сутність та значення здорового способу життя, фактори впливу на його формування як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку; дослідження їх відношення до свого здоров’я та способу життя.
курсовая работа [789,9 K], добавлен 14.12.2013Аналіз нормальності життя і нормальної поведінки людини. Приклади психологічного консультування клієнта з використанням інформації для орієнтації його на індивідуальність. Саногенне мислення як особливий вид активності людини, виявлення його ознаків.
реферат [20,2 K], добавлен 29.03.2010Розвиток самосвідомості у ранній юності. Проблема пошуку сенсу життя в юнацькому віці, його важливість для особового розвитку. Ціннісні орієнтації, притаманні юності. Сприймання власного психологічного часу. Формування цілісного уявлення про себе.
реферат [29,9 K], добавлен 03.01.2011Основи психічного життя людини по З. Фрейду. Поняття "свідомого", "несвідомого" і "передсвідомого" в його роботах. Психічний розвиток особи по Еріксону, аналіз соціалізації людини за допомогою опису відмітних особливостей стадій психосоціального розвитку.
реферат [24,7 K], добавлен 03.01.2011Життя Е. Фромма. Історія виникнення гуманістичного психоаналізу. Значення соціологічних, політичних, економічних факторів у формуванні особистості. Спосіб розв’язання конфлікту між свободою і безпекою. Теорія відчуження людини. Сучасна криза психоаналізу.
реферат [22,4 K], добавлен 10.03.2014Психічне здоров'я, як компонент здоров'я людини. Вплив негативного психоемоційного стану на різні сфери життя людини. Внутрішня гармонія – шлях до психічного здоров’я. Формування нових життєвих стратегій як умова психосоціального благополуччя.
реферат [21,4 K], добавлен 22.05.2008Амбівалентне відношення до всього нового як характерна риса всіх сигнальних систем, що існують у живій природі. Аналогії між об'єктивною (біологічної) і суб'єктивної (психологічної) сторонами життя. Метаболізм - одна з найбільш характерних рис життя.
статья [23,1 K], добавлен 27.09.2010Самореалізація — вища в ієрархії потреб людини; створення особистості через соціально-філософський аналіз буття: формування світогляду, усвідомлення свободи як головної мети і цінності життя, толерантної позиції по відношенню до всього, що її оточує.
контрольная работа [37,1 K], добавлен 12.01.2011Визначеня кризи середнього віку як психологічного стану невпевненості в житті людини у віці 30-50 років. Психологічні та фізіологічні симптоми кризи. Необхідність переформулювання ідей у рамках реалістичної точки зору, усвідомлення обмеженості часу життя.
презентация [172,6 K], добавлен 21.04.2012Розуміння різними авторами якості життя, залежність від цього показника ефективності роботи особистості. Психологічні особливості якості життя пацієнтів психоневрологічного диспенсеру м. Дніпропетровська, зміна показників у динаміці психотерапії.
дипломная работа [571,0 K], добавлен 09.02.2012Особистісні теорії мотивації - теоретичний аспект питання про цінності людини. Високі цінності людини і пошук сенсу життя. Мотивація як процес у певному середовищі та ситуації. Структура мотиваційної сфери, трудова типологія. Формування трудових типів.
дипломная работа [4,4 M], добавлен 04.10.2010Знання про мислення та їх значення в сучасному світі, в описі особливостей інтелекту даної людини та визначенні моделі спілкування з нею. Зв'язок науки про мислення з психодіагностикою здатностей людини, якими визначається схильність до виду діяльності.
реферат [21,5 K], добавлен 25.03.2010Аналіз дослідження готовності до матеріального самозабезпечення студентів. Характеристика студентства як самостійного етапу життя людини. Усвідомленість суспільної та особистої значущості трудової діяльності. Значення методики "Особистісний диференціал".
дипломная работа [134,6 K], добавлен 28.03.2011Становлення людини завдяки пристосуванню успадкованої видової поведінки до зміни середовища та в результаті передачі людям досвіду попередніх поколінь на основі спілкування, яке забезпечує розвиток людини, її життєдіяльність. Поняття психічного здоров'я.
реферат [23,0 K], добавлен 19.09.2013Стиль життя - один з ключових способів самоорганізації життєдіяльності соціальної групи, який виявляє себе в якості системи повсякденних практик. Основні причини виникнення необхідності дослідження психологічного змісту життєіснування особистості.
статья [15,7 K], добавлен 31.08.2017Розгляд проблеми переживання людини в ситуації горя, пов'язаного із втратами близьких людей. Туга як відчуття екзистенціальної порожнечі, неможливості відновити сенс життя. Психологічна необхідність пристосуватися до середовища, де немає близької людини.
реферат [22,2 K], добавлен 23.03.2010Вивчення емоційної сфери психічного життя людини. Рівень емоційного інтелекту батьків, правопівкульний тип мислення, спадкові задатки, властивості темпераменту та особливості переробки інформації як важливі фактори розвитку емоційного інтелекту.
статья [22,7 K], добавлен 24.11.2017Самоактуалізація та основні чинники її розвитку. Соціум як важлива ланка життя людини. Поняття та етапи соціалізація особистості. Позитивний та негативний вплив соціалізації на самоактуалізацію особистості. Процес формування цілісної особистості.
реферат [31,3 K], добавлен 18.01.2015Структура, природа та вияви характеру. Основні соціально-психологічні умови його формування. Експериментальна перевірка з акцентуації характеру людини за тестами К. Леонгарда. Порівняння характерологічних особливостей у студентів третього курсу.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 20.06.2012