Класифікація методів психологічних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Коротка історія розвитку методів психологічних досліджень

2. Класифікація основних методів психологічного дослідження

3. Принципи використання методів дослідження в психології

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність обумовлена використанням системи приватних методів і методик у психологічних дослідженнях. Наука - це, перш за все дослідження. Тому характеристика науки не вичерпується визначенням її предмета; вона включає і визначення її методу. Методи, тобто шляхи пізнання, - це способи, за допомогою яких пізнається предмет науки. Психологія, як кожна наука, викорестовує не один, а цілу систему приватних методів або методик. Під методом науки - в однині - можна розуміти систему її методів у їх єдності. Основні методи науки - не зовнішні по відношенню до змісту процессу. Служачи розкриттю закономірностей, вони самі спираються на основні закономірності предмета науки; тому метод психології свідомості був інший, ніж метод психології як науки про душу: недарма перші зазвичай називають емпіричною психологією, а другу - раціональною, характеризуючи таким чином предмет науки з того методу, яким він пізнається; і метод поведінкової психології відмінний від методу психології свідомості, яку часто по її методу називають інтроспективною психологією. Чи усвідомлює це дослідник чи ні, його наукова робота об'єктивно в своїй методиці завжди реалізує ту чи іншу методологію. Для послідовної і плідної реалізації в психології нашої методології досить суттєво, щоб вона була усвідомлена і, не перетворювалася у форму, ззовні механічно накладану на конкретний зміст науки, щоб вона розкривалася всередині змісту науки в закономірностях її власного розвитку.

Мета даної роботи: вивчення класифікацій методів психологічних досліджень. Актуальність дослідження полягає в визначені сутністі поняття "метод дослідження", вивченні методів психологічних досліджень, наданні класифікаціі методів психологічних досліджень.

1. Коротка історія розвитку методів психологічних досліджень

Методи наукових досліджень - це ті прийоми та засоби, за допомогою яких вчені отримують достовірні відомості, що використовуються далі для побудови наукових теорій та вироблення практичних рекомендацій. Сила науки багато в чому залежить від досконалості методів досліджень, від того, наскільки вони валідні і надійні, як швидко і ефективно дана галузь знань здатна сприйняти та використовувати все найновіше, передове, що з'являється в методах інших наук. Там, де це вдається зробити, звичайно спостерігається помітний прорив у перед у пізнанні світу.

Все сказане стосується і психології. Її явища настільки складні і своєрідні, настільки важкодоступні для вивчення, що протягом всієї історії цієї науки її успіхи безпосередньо залежали від досконалості застосовуваних методів дослідження. З часом в ній інтегровалися методи дуже різних наук. Це методи філософії та соціології, математики і фізики, інформатики та кібернетики, фізіології та медицини, біології та історії, ряду інших наук.

Завдяки застосуванню методів природничих і точних наук, психологія, починаючи з другої половини минулого століття, виділилася в самостійну науку і почала активно розвиватися. До цього моменту психологічні знання одержували в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), умоглядних міркувань, спостереження за поведінкою інших людей. Аналіз і розумне узагальнення подібного роду життєвих фактів зіграли свою позитивну роль в історії психології. Вони послужили основою для побудови перших наукових теорій, що пояснюють сутність психологічних феноменів і людської поведінки. Однак суб'єктивізм цих методів, їх недостатня надійність і складність стали причиною того, що психологія довгий час залишалася ою, неексперіментальною наукою, здатною припускати, але не доводити причинно-наслідкові зв'язки, що існують між психічними та іншими явищами. Разом з тим через надмірно виражене теоретизування вона була фактично відірвана від практики.

Намір зробити її справжньою, більш-менш точною, практично корисною наукою, яка не тільки описує, але й пояснює явища було пов'язано з впровадженням у ній лабораторного експерименту і вимірювання. Спроби кількісної оцінки психологічних явищ здійснюються починаючи з другої половини XIX ст. Однією з перших таких спроб було відкриття і формулювання серії законів, що пов'язують силу відчуттів людини з вираженими у фізичних величинах стимулами, які впливають на організм. До них відносяться закони Бугера-Вебера, Вебера-Фехнера, Стівенса, які являють собою математичні формули, за допомогою яких визначається зв'язок між фізичними стимулами та відчуттями людини, а також абсолютний і відносний пороги відчуттів.

Сюди ж слід віднести і початковий етап розвитку диференційно-психологічних досліджень (кінець XIX ст.), коли для виявлення загальних психологічних властивостей і здібностей, що відрізняють людей один від одного, стали використовувати методи математичної статистики.

Згодом, вже у XX ст., тенденція використання математичних моделей і розрахунків отримала широке поширення в найрізноманітніших галузях психології. Без них зараз не обходиться жодне серйозне науково-психологічне дослідження.

З кінця 80-х років XIX ст. в психології стали створюватися і застосовуватися спеціальні технічні прилади та пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. Піонером у цьому відношенні став німецький вчений В. Вундт, який в Лейпцигу організував роботу першої психологічної лабораторії. Технічні прилади та пристрої дозволяли дослідникові ставити і проводити контрольований і керований науковий експеримент, дозувати вплив фізичних стимулів, на які має реагувати людина, вимірювати його реакції. Спочатку це були досить прості технічні пристрої, в основному механічні. На початку XX ст. до них приєдналися електричні прилади, а в наш час у психологічних лабораторних дослідженнях використовуються багато видів сучасної апаратури, в тому числі радіо-, відео-та електронної, включаючи ЕОМ.

Поряд з математизацією і технізацією досліджень в психології до цих пір не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, в тому числі: спостереження, самоспостереження і опитування. Причин збереження їх значення декілька. Перша полягає в тому, що явища, які вивчаються в психології, складні й унікальні, їх не завжди можна вивчити за допомогою методів, запозичених з інших наук. Для дослідження таких тонких явищ, якими займається психологія, методи природничих і точних наук в багатьох випадках не годяться. Спостереження і самоспостереження дозволяють вловити багато чого з того, що практично недоступне приладам, не визначаються за допомогою точних математичних формул. Самоспостереження нерідко застосовується в тих випадках, коли дослідник хоче безпосередньо сам, а не зі слів інших осіб або за показаннями бездушних приладів, отримати відомості про відчуття, емоційні переживання, образи, уявлення, думки, які супроводжують той чи інший поведінковий акт.

Проте дані спостереження, і особливо самоспостереження, майже завжди вимагають перевірки на достовірність та надійність. Там, де це можливо, ці дані необхідно контролювати за допомогою інших, більш об'єктивних методів, зокрема математичних розрахунків.

2. Класифікація основних методів психологічного дослідження

В даний час визначилися деякі підходи до побудови системи методів психології. У загальному вигляді всі вони зазвичай поділяються за ступенем спільності на три групи:

1. Загальний метод наукового дослідження - діалектичний. У цьому пункті система методів психології тотожна методології і методам будь-якого наукового пізнання. Діалектичний метод як основа всіх інших методів дослідження іманентно присутня в них.

2. Методи дослідження, які застосовані в психології, і які є загальними для ряду наук. Ці методи часто називають загальнонауковими логічними методами пізнання.

3. Приватні методи психології, властиві тільки психології.

До основних методів психологічних досліджень відносять методи, які використовуються в сучасній психології для збору так званих первинних даних, тобто інформації, яка підлягає подальшому уточненню та обробці.

Основні методи психологічних досліджень та їх варіанти, які застосовуються для збору первинних даних

Спостереження має кілька варіантів. Зовнішнє спостереження - це спосіб збору даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею. Внутрішнє спостереження, або самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явище, яке цікавить, в тому вигляді, в якому воно безпосередньо представлене в його свідомості. Внутрішньо сприймаючи відповідне явище, психолог ніби спостерігає за ним (наприклад, за своїми образами, почуттями, думками, переживаннями) або користується аналогічними даними, що повідомляють йому інші люди, які самі проводять інтроспектування на його вимогу.

Вільне спостереження не має заздалегідь встановлених рамок, програми, процедури його проведення. Воно може змінювати предмет або об'єкт спостереження, його характер в ході самого спостереження в залежності від побажання спостерігача. Стандартизоване спостереження, навпаки, заздалегідь визначене і чітко обмежене в плані того, що спостерігається. Воно ведеться за певною, заздалегідь продуманою програмою і ведеться за нею, незалежно від того, що відбувається в процесі спостереження з об'єктом або самим спостерігачем.

При включеному спостереженні (воно найчастіше використовується в загальній, віковій, педагогічної та соціальної психології) дослідник виступає в якості безпосереднього учасника того процесу, за ходом яке він веде спостереження. Наприклад, психолог може вирішувати в умі якусь завдання, одночасно спостерігаючи за собою. Інший варіант включеного спостереження: досліджуючи взаємини людей, експериментатор може включитися сам у спілкування з цими людьми, не припиняючи в той же час спостерігати, як складаються між ним і цими людьми взаємини. Стороннє спостереження на відміну від включеного, не передбачає особистої участі спостерігача в тому процесі, який він вивчає.

Кожен з названих видів спостереження має свої особливості і застосовується там, де він може дати найбільш достовірні результати. Зовнішнє спостереження, наприклад, менш суб'єктивне, ніж самоспостереження, і зазвичай застосовується там, де ознаки, за якими необхідно спостерігати, легко можуть бути виділені й оцінені ззовні. Внутрішнє спостереження незамінне і часто виступає як єдиний доступний метод збору психологічних даних в тих випадках, коли відсутні надійні зовнішні ознаки даного явища. Вільне спостереження доцільно проводити в тих випадках, коли неможливо точно визначити, за чим слід спостерігати, коли ознаки досліджуваного явища і його ймовірний хід заздалегідь не відомі досліднику. Стандартизоване спостереження, навпаки, краще використовувати тоді, коли у дослідника є точний і достатньо повний перелік ознак, які відносяться до досліджуваного феномену.

Включене спостереження корисне в тому випадку, коли психолог може дати правильну оцінку явищу, лише відчувши його на самому собі. Проте якщо під впливом особистої участі дослідника його сприйняття і розуміння події може бути спотворене, то краще звертатися до стороннього спостереження, застосування якого дозволяє більш об'єктивно судити про спостереження.

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд поставлених йому питань. Є кілька варіантів опитування, і кожен з них має свої переваги і недоліки. Розглянемо їх.

Усне опитування застосовується в тих випадках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, яка відповідає на питання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути в психологію людини, однак вимагає спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді піддослідних, одержані при усному опитуванні, істотно залежать і від особистості тієї людини, яка проводить опитування, і від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поведінки обох осіб, у ситуації опитування.

Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма - анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції аанкетованих на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.

Вільне опитування - різновид усного або письмового опитування, при якому перелік поширених питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений певними рамками. Опитування даного типу дозволяє досить гнучко змінювати тактику дослідження, зміст запитань, отримувати на них нестандартні відповіді. У свою чергу, стандартизованому опитуванні, при якому питання і характер можливих відповідей на них визначені заздалегідь і звичайно обмежені досить вузькими рамками, економічніше в часі і в матеріальних витратах, ніж вільне опитування.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які можна отримати точну кількісну чи якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору та обробки первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтерпретації. За допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані і порівняльні оцінки.

Варіанти тесту: тест-опитувальник і тест-завдання. Тест-опитувальник заснований на системі заздалегідь продуманих, ретельно відібраних і перевірених з точки зору їх валідності і надійності питань, за ми на які можна судити про психологічні якості піддослідних.

Тест-завдання передбачає оцінку психології та поведінки людини на базі того, що вона робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність чи відсутність та ступінь розвитку, її якості.

Тест-опитувальник і тест-завдання застосовують до людей різного віку, які належать до різних культур, мають різний рівень освіти, різні професії та різноманітний життєвий досвід. Це їх позитивна сторона. А недолік полягає в тому, що при використанні тестів випробуваний за бажанням може свідомо вплинути на результати, особливо якщо він заздалегідь знає, як побудований тест і яким чином за його результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку. Крім того, тест-опитувальник і тест-завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню підлягають психологічні властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може бути повністю впевнений, не усвідомлює чи свідомо не хоче визнавати їх наявність у себе. Такими характеристиками є, наприклад, багато негативних особистісних якостей і мотиви поведінки.

У цих випадках зазвичай застосовується третій тип тестів - проективних. В основі таких тестів лежить механізм проекції, згідно з яким неусвідомлювані власні якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим людям. Проективні тести призначені для вивчення психологічних і поведінкових особливостей людей, які викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести подібного роду, про психологію випробуваного судять на підставі того, як він сприймає й оцінює ситуації, психологію і поведінку людей, які особистісні властивості, мотиви позитивного чи негативного характеру він їм приписує.

За допомогою проективного тесту, психолог вводить випробуваного в уявну, сюжетно невизначену ситуацію, що підлягає довільній інтерпретації. Такою ситуацією може стати, наприклад, пошук певного сенсу в картинці, де зображені невідомі люди, незрозуміло чим зайняті. Потрібно відповісти на питання, хто ці люди, чим вони стурбовані, прощо думають і що буде далі. На підставі змістовної інтерпретації відповідей судять про власну психологіювідповідаюча.

Тести проективного типу висувають підвищені вимоги до рівня освіченості та інтелектуальної зрілості випробуваних, і в цьому полягає основне практичне обмеження їх застосування. Крім того, такі тести вимагають великої спеціальної підготовки і високої професійної кваліфікації з боку самого психолога.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій досліджувана властивість виділяється, виявляється і оцінюється найкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і його розвиток. Однак організувати і провести справжній, що відповідає всім вимогам, психологічний експеримент на практиці буває нелегко, тому в наукових дослідженнях він зустрічається рідше, ніж інші методи.

Є два основні різновиди експерименту: природний і лабораторний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію і поведінку людей в умовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експеримент організовується і проводиться в звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх в тому вигляді, як вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створення деякої штучної ситуації, в якій досліджувану властивість можна краще за все вивчити.

Дані, одержані у природному експерименті, найкраще відповідають типовій життєвій поведінці індивіда, реальної психології людей, але не завжди точні через відсутність у експериментатора можливості суворо контролювати вплив різноманітних факторів на досліджувану властивість. Результати лабораторного експерименту, навпаки, виграють у точності, зате поступаються в ступені природності - відповідності життю.

Моделювання як метод застосовується в тому випадку, коли досліджуване цікавить вченого явищя якщо шлях простого спостереження, опитування, тесту або експерименту ускладнене або неможливе через складність або важкодоступність. Тоді вдаються до створення штучної моделі досліджуваного феномена, яка повторює його основні параметри і передбачувані властивості. На цій моделі детально досліджують таке явище та роблять висновки про його природу.

Моделі можуть бути технічними, логічними, математичними, кібернетичними. Математична модель являє собою вираз або формулу, включає змінні і відносини між ними, що відтворюють елементи і відносини в досліджуваному явищі. Технічне моделювання передбачає створення приладу або пристрою, який за своєю дією нагадує те, що підлягає вивченню. Кібернетичне моделювання грунтується на використанні як елементів моделі з області інформатики і кібернетики. Логічне моделювання грунтується на ідеях і символіці, яка застосовується в математичній логіці.

Найбільш відомими прикладами математичного моделювання в психології є формули, які виражають собою закони Бугера-Вебера, Вебера-Фехнера і Стівенса. Логічне моделювання широко використовується при вивченні мислення людини в порівнянні з вирішенням завдань обчислювальною машиною. Безліч різноманітних прикладів технічного моделювання ми зустрічаємо в наукових дослідженнях, присвячених вивченню сприйняття і пам'яті людини. Це - спроби побудови перцептронів - машин, здатних на зразок людини сприймати і переробляти сенсорну інформацію, запам'ятовувати і відтворювати її.

Ілюстрацією кібернетичного моделювання є використання в психології ідей математичного програмування на ЕОМ.Розвиток програмного забезпечення роботи ЕОМ за останні кілька десятків років відкрило для психології нові перспективи вивчення процесів людської поведінки, тому що виявилося, що розумові операції, використовувані людьми, логіка їх міркувань при вирішенні завдань дуже близькі до операцій і логіки, на основі яких розробляються програми для ЕОМ. Це призвело до спроб представлення та опису поведінки людини, її психології за аналогією з дією електронно-обчислювальних пристроїв. Піонерами в цьому відношенні в психології виступили відомі американські вчені Д. Міллер, Ю. Галантер, К. Прибрам. Відзначивши наявність в організмі такої ж складної, ієрархічно побудованої системи регуляції поведінки, яка характеризує структуру і функціонування програм для ЕОМ, вони зробили висновок про те, що подібним чином може бути описано і поведінку людини.

Крім перерахованих методів, призначених для збору первинної інформації, в психології широко застосовуються різні способи і прийоми обробки цих даних, їх логічного та математичного аналізу для отримання вторинних результатів, тобто фактів і висновків, що випливають з інтерпретації переробленої первинної інформації. З цією метою застосовуються, зокрема, різноманітні методи математичної статистики, без яких найчастіше неможливо отримати достовірну інформацію про досліджувані явища, а також методи якісного аналізу.

3. Принципи використання методів дослідження в психології

При використанні різних методів психологічного дослідження слід враховувати особливості досліджуваної проблеми. Так, наприклад, при вивченні відчуттів навряд чи який-небудь інший метод може бути такий ефективний, як експериментальний. Але при вивченні вищих проявів людської особистості серйозно постає питання про можливість "експериментувати" над людиною. психологія опитування експеримент

Методика дослідження завжди відображає ту чи іншу методологію. Відповідно до загальних принципових установок нашої психології специфічні риси повинна мати і її методика.

1. Психіка, свідомість вивчається нами в єдності внутрішніх і зовнішніх проявів. Взаємозв'язок психіки та поведінки, свідомості та діяльності в її конкретних змінах та проявах, від щабля до щабля і від моменту до моменту є не тільки об'єктом, а й засобом психологічного дослідження, опорною базою всієї методики.

У силу єдності свідомості та діяльності відмінність у психологічній природі акту діяльності позначається і в зовнішньому його протіканні. Тому завжди існує деяке співвідношення між зовнішнім протіканням процесу та його внутрішньою природою, а проте це ставлення не завжди адекватне. Загальна задача всіх методів об'єктивного психологічного дослідження полягає в тому, щоб адекватно виявити це ставлення і, таким чином, за зовнішним перебігом акту визначити його внутрішню психологічну природу. Однак кожнен окремий, ізольовано взятий акт поведінки, допускає, зазвичай, різне психологічне тлумачення. Внутрішній психологічний зміст дії розкривається, зазвичай, но не з ізольовано взятого акта, не з окремого фрагмента, а з системи діяльності.Лише з огляду на діяльність індивіда, а не тільки на який-небудь ізольований акт, і співвідносячи її з тими конкретними умовами, в яких він здійснюється, можна адекватно розкрити той внутрішнійпсихологічний зміст дій і вчинків, який може бути виявлений і може бути прихованийу висловлюваннях людини, але виявляється в їїдіях.

Цей принцип об'єктивного психологічного дослідження реалізується різноманітними методичними засобами, що залежать від особливостей предмету дослідження.

2. Оскільки рішення психофізичної проблеми, з якого походить наша психологія, стверджує про єдність, але не тотожність психічного і фізичного, психологічного дослідження, не розчиняється у фізіологічному і не виходить з нього, але обов'язково передбачає і часто включає фізіологічний аналіз психологічних (психофізичних) процесів. Навряд чи, наприклад, можливе наукове вивчення емоційних процесів, що не включає фізіологічного аналізу фізіологічних компонентів, які входять до їх складу. Психологічне дослідження не може і в цьому відношенні замкнутися в чисто імманентному - феноменологічному описі психічних явищ, відірваному від вивчення їх психофізіологічних механізмів.

Неправильно було б недооцінювати значення фізіологічних методик у психологічному дослідженні. Зокрема, павловська методика умовних рефлексів є потужним засобом аналізу чутливості.

Однак фізіологічний аналіз і, значить, фізіологічна методика в психологічному дослідженні може грати лише допоміжну роль і тому повинен посідати підрядне (нижче) місце.

Вирішальним питанням при цьому не стільки розмежування і підпорядкування одного з них іншому, скільки вміння правильно їх співвіднести, так, щоб в конкретній практиці психофізичного дослідження вони утворили справжню єдність.Під цим кутом зору повинна бути переглянута пронизана дуалізмом постановка досліджень в традиційній психофізіології відчуттів та рухів, а також розгорнута система психофізичних досліджень, яка конкретно реалізує загальний принцип психофізичної єдності.

3. Оскільки матеріальні основи психіки не зводяться до її органічних основ, адумки людей визначаються способом їх життя, їх свідомість - суспільною практикою, методика психологічного дослідження, яке веде до психологічного пізнання людини, відштовхуючись від її діяльності і її продуктів, повинна спиратися на соціально-історичний аналіз діяльності людини. Лише вірно визначивши справжній громадській зміст і значення тих чи інших вчинків людини і об'єктивних результатів її діяльності, можна прийти до правильного їх психологічного тлумачення. Психічне не повинно при цьому соціологізуватись, тобто зводитися до соціального; тому психологічне дослідження повинно зберігати свою специфічність і самостійність, не розчиняючись, а лише, е де це потрібно, спираючись на попередній соціологічний аналіз людської діяльності та її продуктів в суспільно-історичних закономірностях їх розвитку.

4. Метою психологічного дослідження повинно бути розкриття специфічних психологічних закономірностей. Для цього необхідно оперування не одними лише статистичними середніми, а аналізом конкретних індивідуальних випадків, тому що дійсність конкретна і лише її конкретним аналізом можна розкрити реальні залежності. Принцип індивідуалізації дослідження повинен бути основним принципом нашої методики. Проте завдання теоретичного психологічного дослідження полягає не в життєписі окремого індивіда в його одиничності, а в тому, щоб від одиничного перейти до загального, від випадкового до необхідного, від явищ до суттєвого в них. Тому для теоретичного психологічного дослідження вивчення індивідуальних випадків є не лише особливою галуззю чи об'єктом, а й засобом пізнання. Через вивчення індивідуальних випадків у їхній варіативності психологічне дослідження повинно йти до істинної своєї мети - до встановлення все більш загальних і істотних закономірностей.Установка на індивідуалізацію дослідження і на розкриття реальних закономірностей повинна бути поставлена в нашій психології на чільне місце - у принциповій протилежності всім концепціям, для яких суть полягає в тому, щоб встановлювати стандарти, оперуючи статистичними середніми.

5. Психологічні закономірності розкриваються в процесі розвитку. Вивчення розвитку психіки є не тільки спеціальною галуззю, а й специфічним методом психологічного дослідження. Генетичний принцип є істотним принципом нашої методики. При цьому суть справи полягає не в тому, щоб проводити статистичні зрізи на різних етапах розвитку і фіксувати різні рівні, а в тому, щоб зробити саме перехід з одного рівня на інший предметом дослідження і розкрити таким чином динаміку процесів та їх рушійні сили. Зокрема, при вивченні психічного розвитку в онтогенезі завдання полягає не в тому, щоб зафіксувати у вигляді як би моментальних знімків різні, по суті абстрактні, рівні розумового розвитку і віднести їх до різних дітей, як би рознісши їх по різних поверхах і полицях, а в тому, щоб у ході самого дослідження просунути дітей з одного "рівня" на наступний, вищий, і простежити в реальному процесі розвитку його істотні закономірності.

6. Оскільки просування дітей з одного рівня або ступені психічного розвитку на інший відбувається у процесі навчання, генетичний принцип у вищерозкритому його розумінні вимагає як істотного свого розвитку і доповнення стосовно психології дитини, крім індивідуалізації, ще "педагогізації" психологічного дослідження. Треба вивчати дитину, навчаючи її. Але принцип педагогізації психологічного вивчення дитини не означає відмову від експериментального дослідження на користь педагогічної практики, а включення принципів педагогічної роботи в самий експеримент.

Те положення, що треба вивчати дітей, навчаючи їх, є окремим випадком більш загального положення, згідно з яким ми пізнаємо явища дійсності, впливаючи на них (зокрема, найглибше і конкретне пізнання людей досягається в процесі їх переробки). Це одне з основних положень загальної методології і теорії пізнання. Воно може і повинно отримати різноманітне конкретне здійснення в методиці психологічного дослідження. Так, при вивченні патологічних явищ психіки у хворого індивіда терапевтичний вплив дає можливість не тільки виправити, а й глибше пізнати їх.

Таким чином, в самій методиці, в "практиці" дослідження закладається єдність, зв'язок між теорією і практикою, між науковим пізнанням психічних явищ і реальним практичним впливом на них.

7. У рамках загальної концепції новий зміст і характер може використовувати в методиці психологічного дослідження продукти діяльності, оскільки в них матеріалізується свідома діяльність людини (вивчення продуктів розумової діяльності і творчості в дослідженні мислення, уяви). Психологічне дослідження ніяк не повинно при цьому грунтуватися на механічній реєстрації чистої результативності діяльності і намагатися наводити в ній і назавжди зафіксувати стандартні показники психічного стану.

Один і той самий зовнішній результат може мати різне психологічне значення в залежності від того, в якій конкретній ситуації він мав місце. Тому розкриття психологічного змісту результатів кожного об'єктивного дослідження, що виходить із зовнішніх даних, його розшифрування і правильна інтерпретація вимагають обов'язкового обліку, а значить, і вивчення конкретної особистості в конкретній ситуації. Це положення має стати одним з основних в методиці нашого психологічного дослідження, особливо при вивченні вищих, найбільш складних проявів особистості, - на противагу знеособлення, здебільшого пануючого в методиці зарубіжної психологічної науки.

Оскільки при цьому особистість і ситуація в їх конкретній реальності виходять за межі лише психологічних явищ, психологічне дослідження, не втрачаючи свого характеру і специфічності свого об'єкта, вимагає ретельного врахування цілого ряду моментів, що виходять за межі суто психологічного.

Висновок

Різноманіття видів людської діяльності обумовлює багатообразний спектр методів, які можуть бути класифіковані за різними підставами (критеріями). Перш за все, слід виділити методи духовної, ідеальної (в тому числі наукової) і методи матеріальної (практичної) діяльності. В даний час стало очевидним, що система методів, методологія не може бути обмежена лише сферою наукового пізнання, вона повинна виходити за її межі і неодмінно включати в свою орбіту і сферу практики. При цьому необхідно мати на увазі тісну взаємодію цих двох сфер діяльності людини. Що стосується методів науки, то основ їх поділу на групи може бути декілька. Так, в залежності від ролі і місця в процесі наукового пізнання можна виділити методи формальні і змістовні, емпіричні і теоретичні, фундаментальні і прикладні, методи дослідження і викладення і т. п. Зміст досліджуваних наукою об'єктів служить критерієм для відмінності методів природознавства та методів соціально- гуманітарних наук. У свою чергу методи природничих наук можуть бути поділені на методи вивчення неживої природи і методи вивчення живої природи і т. п. Виділяють також якісні і кількісні методи, однозначно-детерміністські і імовірнісні, методи безпосереднього і опосередкованого пізнання, оригінальні і похідні і т.д. Характерними ознаками наукового методу (до якого б типу він не відносився) найчастіше є: об'єктивність, відтворюваність, евристичність, необхідність, конкретність і ін Так, наприклад, розмірковуючи про метод, великий британський філософ і математик XX ст. А. Уайтхед вважав, що будь-який метод задає "спосіб дій" з даними, з фактами, значимість яких визначається теорією, яка і "нав'язує" конкретний метод, який можна застосовувати лише до теорій відповідного виду.

Список використаної літератури

1. Ананьєв Б. Г. Людина як предмет пізнання. Л.: ЛДУ, 1968

2. Загвязінскій В.І., Атаханов Р.І. Методологія і методи психолого-педагогічного дослідження.-М.-2001.-334с.

3. Історія психології ХХ століття. / Под ред. П.Я. Гальперіна, О.М. Ждан. 4-е вид. - М.: Академічний проспект; Єкатеринбург. Ділова книга, 2002. - 832с.

4. В.В. Краєвський. Методологія педагогічного дослідження. - Самара: СамГПІ, 1994. - С.11

5. Марцинковская Т. Д. Історія психології: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів .- К.: Видавничий центр "Академія", 2001

6. Немов Р.С. Загальні основи психології. Книга 1 .- М.-2003

7. Образцов П.І. Методологія і методи психолого-педагогічного дослідження: Курс лекцій. - Орел, 2002. - 291 с.

8. Загальна психодіагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Століна. М.: Изд-во МГУ, 1987.

9. Петровський А.В. Питання історії і теорії психології. 1998

10. Петровський А.В. Ярошевський М.Г. Історія і теорія психології в 2-х томах. Т.-січень 1996;

11. Рогов Е. И. Настільна книга практичного психолога: Учеб. посіб. М.: ВЛАДОС, 1998. Т. 1-2.

12. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології - СПб: Видавництво "Пітер", 2000 - 712 з

Размещено на Allbest.ru