Геніальність і безумство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра психології

Реферат

Геніальність і безумство

Виконав:

студентки 1 курсу, 1А групи

Харенко С.Г.

Черкаси - 2013

План

Вступ

1. Поняття здібностей та визначення геніальності

2. Чи легко бути генієм

3. Геніальні та божевільні

Висновок

Використані джерела

Вступ

Геніальність чи безумство - це те питання, яке ще не знайшло своєї чіткої відповіді. Ставлення і докази опонентів надто суперечливі. Але тема була, є і залишиться актуальною. Не можу сказати, що дана робота розв'язує вікову проблему, але принаймні висловлює ще одну точку зору.

Метою роботи є визначення поняття здібностей, їх видів і як з них формується поняття «геніальність». А також приклади тих особистостей, які залишились в історії як неоднозначні, але талановиті.

Великий Геній, якщо він є істинним і природженим генієм, а не просто результатом порушення роботи нашого людського інтелекту, ніколи не копіює когось, ніколи не опускається до імітації, він завжди буде оригінальним, у своїх творчих імпульсах і їх реалізації. Використовуючи популярний вислів, можна сказати, що вроджена геніальність, подібно вбивства, рано чи пізно розкривається, і чим більше вона буде піддаватися пригнобленню і протидії, тим більше буде потік світла, викликаний її раптовим проявом.

Геніальність - це рідкісне явище. Відношення кількості геніїв (в цілому) до звичайних людей приблизно один до мільйона; але то ж у відношенні генія без тиранства, без претензій, який судить слабкого неупереджено, начальницького людяно, і обох по справедливості, таких знайдеться один на десять мільйонів.

Якби геніальність завжди супроводжувалася божевіллям, то як пояснити собі, що Галілей, Кеплер, Колумб, Вольтер, Наполеон, Мікеланджело, Кавур - люди безсумнівно геніальні і притому піддавалися протягом свого життя найважчим випробуванням, жодного разу не виявляли ознак божевілля?

Крім того, геніальність проявляється зазвичай набагато раніше божевілля, яке здебільшого досягає максимального розвитку лише після 35-річного віку, тоді як геніальність виявляється ще з дитинства, а в молоді роки є вже з повною силою: Олександр Македонський був на вершині своєї слави в 20 років, Карл Великий - в 30 років, Бонапарт - в 26.

Тож це де хитка грань і хто її створює?

1. Поняття здібностей та визначення геніальності

Дуже часто, коли ми намагаємося пояснити, чому люди, що опинилися в однакових або майже однакових умовах, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття здатності, вважаючи, що різницю в успіхах людей можна пояснити саме цим. Це ж поняття використовується і тоді, коли досліджуються причини швидкого засвоєння знань або придбання умінь і навиків одними людьми і довгого, навіть болісного навчання інших. Що ж таке здібності?

Слід зазначити, що слово «здатність» має дуже широке застосування в самих різних областях практики. Зазвичай під здібностями розуміють такі індивідуальні особливості, які є умовами успішного виконання якої-небудь одної або декількох діяльностей. Проте термін «здатності», не дивлячись на його давнє і широке застосування в психології, багатьма авторами трактується неоднозначно. Якщо підсумовувати всілякі варіанти підходів, що існують в даний час, до дослідження здібностей, то їх можна звести до трьом основним типам. У першому випадку під здібностями розуміють сукупність всіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і найстаріше тлумачення терміну «здатності». З погляду другого підходу під здібностями розуміють високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навиків, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийняте в психології ХIХ ст. і достатньо часто зустрічається в даний час. Третій підхід заснований на твердженні про те, що здібності -- це те, що не зводиться до знань, умінь і навиків, але забезпечує їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці.

У вітчизняній психології експериментальні дослідження здібностей найчастіше будуються на основі останнього підходу. Найбільший внесок у його розвиток вніс відомий вітчизняний учений Б. М. Теплов. Він виділив наступні три основні ознаки поняття «здатність».

По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншого; ніхто не стане говорити про здібності там, де йдеться про властивості, відносно яких всі люди рівні.

По-друге, здібностями називають не всякі взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності або багатьох деятельностей.

По-третє, поняття «здатність» не зводиться до тих знань, навиків або умінь, які вже вироблені у даної людини.

На жаль, в повсякденній практиці поняття «здібності» і «навики» часто ототожнюють, що приводить до помилкових висновків, особливо в педагогічній практиці. Класичним прикладом такого роду може служити невдала спроба В. І. Сурікова, що став згодом знаменитим художником, поступити в Академію витівок. Хоча видатні здібності Сурікова виявилися достатньо рано, необхідних умінь і навиків в малюванні у нього ще не було. Академічні педагоги відмовили Сурікову у вступі до академії. Більш того, інспектор академії, проглянувши представлені Суриковим малюнки, заявив: «За такі малюнки вам навіть мимо академії треба заборонити ходити». Помилка викладачів академії полягала в тому, що вони не зуміли відрізнити відсутність умінь і навиків від відсутності здібностей. Суріков справою довів їх помилку, опанувавши протягом трьох місяців потрібними уміннями, внаслідок чого ті ж педагоги визнали його цього разу гідним зарахування в академію.

Не дивлячись на те що здібності не зводяться до знань, умінь і навиків, це не означає, що вони ніяк не пов'язані із знаннями і уміннями. Від здібностей залежать легкість і швидкість придбання знань, умінь і навиків. Придбання ж цих знань і умінь, у свою чергу, сприяє подальшому розвитку здібностей, тоді як відсутність відповідних навиків і знань є гальмом для розвитку здібностей. [М]

Рівень розвитку здібностей залежить:

* від якості знань і вмінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;

* природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;

* більшої чи меншої «тренованості» самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів (Б.І. Додонов). [в]

Види здібностей

Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності.

Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань та виконанні різних видів діяльності.

Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети.

Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності.

Спеціальні здібності визначено тими об'єктивними вимогами, які ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мистецтва тощо. Кожна спеціальна здібність є синтезом певних властивостей особистості, що формують її готовність до активної та продуктивної діяльності. Здібності не тільки виявляються, а й формуються в діяльності.

З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і загальні їх сторони. Високі спеціальні здібності мають у своїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей.

Згідно з іншим підходом, у структурі здібностей виокремлюють потенційні та актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності - це можливості розвитку особистості, які виявляються щоразу, коли перед нею постає необхідність розв'язання нових завдань. Проте розвиток особистості залежить не лише від її психологічних якостей, а й від тих соціальних умов, у яких ці якості може або не може бути реалізовано. У такому разі говорять про актуальні здібності. І справді, аж ніяк не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об'єктивних умов і можливостей. Отже, актуальні здібності становлять тільки частину потенційних.

Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант.

Обдарованість - це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.

Обдарованість людина отримує як щось спадкове. Вона є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості й нерозривно пов'язана з усім її життям, виявляючись на різних етапах її розвитку. Це явище виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Обдарованість виражає внутрішні дані й можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх співвідношенні з вимогами, які висуває ця діяльність.

Усередині тих чи інших спеціальних здібностей виявляється загальна обдарованість індивіда, яка співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.

Талант - це такий рівень розвитку здібностей, який дає людині можливості творчо працювати й досягнути надзвичайно важливих, значущих успіхів у діяльності.

Талант - високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу отримати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості та суспільною значущістю.

Талант може виявитися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, у найрізноманітніших видах виробництва.

Геніальність - найвищий рівень творчих виявів особистості, який втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства. [1.540-542]

Отже, помітна різниця між просто здібностями, обдарованістю, талантом та геніальністю. Геніальність є над талановитістю.

2. Чи легко бути генієм

Всесвіт існує мілліарди років, а «людина розумна» - декілька десятків тисяч. За цю мить ми встигли створити саму руйнуючу силу в Всесвіті - водневу бомбу, здатну зруйнувати наш світ з його ракетами, хмарочосами, комп'ютерними сітками і телевізійними снами. Людство оказалось на грані самознищення. Хіба такий світ не варто назвати божевільним? Але хто створив таку нашу цивілізацію?

Все, що оточує нас, створено неймовірним проривом їх розуму. Ми повинні бути їм вдячні за те, що не сидимо в печері біля вогнища. Фанатична праця, самозречення і одинокість - їх доля. За це їх розпинали на Голгофі, страчували на вогнищах, в кращому випадку вони гинули в жебрацтві, сходили з розуму. Творці епохальних речей, але не замірялися на загальноприйняте, мали гроші, славу, честь, були творцями, але не геніями. Генії шли наперекір, пропонували божевільні теорії вирішували невирішальні задачі. Вигнанці, хвороби, самотність, безумство і діти з діагнозом «ідіотизм» - список їх «нагород». Думка, що геніальність - божевілля, приходила в голови ще древнім грекам. Італійський психіатр Ломброзо вважав майже всіх геніїв шизофрениками. Але саме вони створили наш світ. Так чи безумна наша цивілізація, і куди ми йдемо? Світ, такий, який він є, створений їх божевільними теоріями, але, божевільними їх вважали ті, хто не володіє даром осяяння, не має можливості вирватися за грані вузької парадигми. Але самі безумні теорії створені самими світлими розумами. Проте, не всі з цим погоджуються.

Великі двієчники

Вундеркінд рідко стає генієм. Скільки переможців математичних олімпіад, поступивши в МДУ, до третього курсу потрапляли в психлікарню! Розповідають, що математик академік Александров в школі з математики отримував двійки. Леонардо да Вінчі за п'ятсот років до появи першого літака накреслив його схему, але з дитинства і до кінця днів йому не давалася звичайна латинь. Генії не вписуються в шкільні поняття, їх мислення не піддається логіці. Вони вирішують завдання по-своєму, отримують двійки, а потім це «по-своєму» стає новим словом в науці.

Бувають винятки, коли вундеркінди стають геніями, не розуміючи своєї незвичайності. Коли в чотири роки Моцарт написав перший концерт для клавесина, його батько вигукнув: «Цей концерт так важкий, що його ніхто не зможе зіграти!», На що Моцарт відповів: «Дурниці, тато! Його може зіграти навіть дитина. Наприклад, я ». Але якщо генія в дитинстві намагаються причесати під загальну гребінку, він стає лише талантом. Деяким геніям пощастило - ними не займалися батьки. У родині Пушкіних дочка була улюбленицею батька, син - улюбленцем матері. Олександр до 9 років жив сам по собі. Після цього віку геніальність вибити можна, лише знищивши генія.

Чи передається геніальність у спадок? В роду Бахов було 8 поколінь музикантів, з них 57 відомих. Але тільки один геній. Ломброзо вважав, що геній майже завжди шизофренік. Однак, шизофренія - спадкове захворювання, що передається через покоління. Геніальність не передається у спадок ніколи. Вона спалахує несподівано, часто у далеких від досконалості батьків. Батько Бетховена був алкоголіком, мати - обмеженою жінкою, яка померла від туберкульозу. Леонардо да Вінчі був незаконнонародженою дитиною дурної селянки і нотаріуса. Діти геніїв часто народжуються ідіотами. У сина Ейнштейна лікарі знайшли шизофренію. Сам Ейнштейн на старість впав у божевілля. Після його смерті виявилося, що в його мозку відсутня сіра речовина - носій інтелекту. Хоча зазвичай діти великих людей завжди предмет дослідження істориків, про шість синів Нільса Бора і про сім дітей Гейзенберга, двох великих фізиків, інформація приховується. Сказане не відноситься до дітей великих творців. Мова йде про геніїв, які «підірвали» світ.

Володарі дум або недоумкуваті маніяки?

Думка, що геніальність - безумство, висловлював ще Платон, який вважав її «маренням, що подароване Богами». Спостерігаючи, як поводяться пророки, впадаючи в транс, чи як поети, не помічаючи нічого навколо себе, бурмочуть щось невиразне, пишучи вірші, стародавні греки говорили про «божественну хвороби», яку боги посилають пророкам і поетам. Вони вважали, що існує «геній», дух-охоронець. Він нашіптував поетам їхні вірші, а філософам їх мудрість. Згідно з легендою, Сократ вів довгі бесіди зі своїм «генієм», іноді при цьому були присутні його учні і бачили, як мудрець говорить з кимось невидимим. Деякі вважали Сократа звихнулися диваком. Але цей «міський божевільний» увійшов в історію як один з наймудріших людей людства. Якщо вчені створювали все те, що ми бачимо навколо, то філософи, поети, пророки визначали напрямок, куди йде людство, говорили про мораль, борг і подібних речах. Погляди ідеолога французької революції Руссо визначили характер Європи після того, як монархії стали змінюватися на республіки. Сучасна Європа, одна з головних світових сил - плід таких змін. Але хто ж такий Руссо? Глибоко хвора людина.

Він страждав маніакальними зрушеннями у психіці. Ідеї ??Ніцше про надлюдину підштовхнули Гітлера до знищення мільйонів людей «неповноцінних» (на думку нацистів) рас. Рушійною силою цієї самої кривавої бійні в історії був Адольф Гітлер, захоплений окультизмом людина з манією величі і серйозним психічним зрушенням, а його натхненник Ніцше був психічно ненормальний. Крім перерахованих «володарів дум», божевільними були такі найбільші філософи як Декарт, Платон, Шопенгауер, Спенсер та інші. А серед найбільших лідерів ненормальними визнані жорстокі римські імператори Калігула і Нерон, імператор і завойовник половини Європи Наполеон, який страждав маніями величі і переслідування, біснуватий Муссоліні. Але, зауважимо, мова тут здебільшого йшла про філософів і політиків, але не про технічні геніях або творчих.

Шокуюча версія

А тепер приготуйтеся до шоку. Ми звикли вважати Ціолковського батьком ракетної техніки. І все-таки заради справедливості слід сказати, що за відомостями академіка Білоконя великий математик Микола Жуковський був переконаний, що Ціолковський був «психом». Йому ввижалося слово «рай» на небі. Він вважав, що коли людина помирає, його атоми розсіюються по всесвіту, потім поселяються в іншу істоту, і починається друге життя. Якщо померла істота була щасливою, значить, атоми щасливі, і життя нової істоти буде щасливою. Якщо атоми нещасні - навпаки. Завдання людства - знищити все нещасне життя на Землі. Ціолковський описує, кого вбивати: «... хворих, калік, слабоумних, несвідомих ... диких і домашніх тварин ». Він писав: «Я отримав нервовий розлад, такий сильний, що розучився бігати, і це відбилося на моїх дітях». З шести його дітей двоє покінчили життя самогубством. Один все життя хотів проколоти собі барабанну перетинку, щоб стати таким же геніальним, як батько. У своїх одіозних публікаціях Салахутдинов сумнівається в науковому надбанні праць Ціолковського, однак, коли на початку двадцятих років такі ж сумніви виникли в радянській пресі, Чижевський допоміг видати праці Ціолковського, вважаючи його своїм учителем. Сумніватися в компетентності Чижевського було б дивним, зараз він визнаний у всьому світі як основоположник багатьох напрямків науки, зокрема, космобіології. А основоположники вітчизняної ракетної техніки академіки Корольов і Глушко вважали Ціолковського засновником космонавтики.

Сповідь божевільного

У XIX столітті Карла Ясперса зацікавило питання, чи може геній творити, коли мозок його вже руйнується, і з якого моменту замість творчості почнеться маячня? Адже саме від цього залежить, розцінювати чи наш світ як згусток геніальних прозрінь або як шаленість? Геніальність і шизофренію Ясперс назвав «найбільш таємничими станами душі». Шведський драматург Август Стрінберга, на думку Ясперса, впав у марення шизофренії. Він ставив досліди на собі, вивчаючи манію переслідування. Судити про те, в які безодні занурюється страждаюча свідомість, можна за його книгами - «Сповідь божевільного» і «Пекло». Вони настільки драматичні, що увійшли в підручники з психіатрії. Але чи було це безумство? Стрінберга вдалося заглянути в невідоме, в іншу реальність. Ясперс був упевнений, що геній створює кращі твори тільки в початковий період шизофренії, коли розпадається свідомість відкриває неймовірні глибини. Потім йде смуга розпаду. Чи так це? Пройшовши кола «Ада», Стрінберга протягом п'ятнадцяти років творив, причому геніально! Ван Гог став символом геніального художника з прокляттям шизофренії. Психозом пояснюється неймовірна кількість його картин і його самогубство. Пізній період творчості Ван Гога, на думку Ясперса, - «мазанина без форми». Однак, зараз цей період визнаний найталановитішим. Висновок Ясперса: без шизофренії геніальність не може проявитися, але розвиток хвороби вбиває творчість, в чому полягає трагедія генія.

Чокнуті генії

У 1860-х роках професор кримінальної антропології з Туріну Ломброзо пояснив походження геніальності та шизофренії однаковими причинами. Складений ним список хворих геніїв включав Сократа, Савонаролу, Руссо, Наполеона, Шумана, Гоголя. У «пограничному стані» знаходилися майже всі відомі люди. До думки про те, що геніальність - різновид шизофренії, Ломброзо привели дивацтва геніїв. У багатьох були відхилення у статевій сфері. Мікеланджело був холостим, і твердив, що мистецтво заміняє йому дружину. Леонардо да Вінчі любив чоловіків. Ньютон помер незайманим. Божевільний Руссо страждав нетриманням сперми, був вкрай розпусний, страждав манією величі, вважаючи себе рівним Богові, про що свідчить такий факт. Він писав листи ... особисто Богу, і замість того, щоб відправити їх поштою, що вже було б безглуздо, йшов до церкви, клав їх під вівтар собору. Тижнями він цілком серйозно чекав відповіді, вважаючи себе рівним Богові! Оскільки відповідь листів він не отримував, він дійшов висновку, що Бога немає. Холостими були Шопенгауер, Спіноза, Декарт, Лейбніц, Мікеланжело, Гоголь, Лермонтов, Тургенєв. Композитор Шуман до 46 років втратив розум, вигнав з дому дружину, його долали кошмари: йому здавалося, що його переслідують говорять столи та табуретки, що перетворювалися на чудовиськ. У спробі покінчити із собою він кинувся в річку, але його врятували. Після його смерті у нього виявили атрофію мозку. Джонатан Свіфт в пориві безумства закликав простолюдинів віддавати своїх дітей на м'ясо аристократам. Коли Архімед відкрив знамените «Еврика!», Він не тільки вискочив з ванни, але і вибіг голим на вулицю. До речі, самого Ломброзо «вдячні» учні також приписали до списку «психів».

Дивацтва тих, хто «зробив» двадцяте століття

Серед тих творців, хто визначив технічний розвиток у двадцятому столітті, що отримав назву століття НТР, чимало яскравих особистостей, які мали проблеми з психічним здоров'ям, або, принаймні, старанність, дивацтва. Хочеться навести деякі факти, які повідомив академік В. А. Білоконь.

Лікар Роберт Майєр, який жив на початку дев'ятнадцятого століття, відкрив закон збереження енергії. Без цього відкриття були б неможливо уявити собі всю сучасну енергетику. Далі - по ланцюжку - не було б більшості сучасних двигунів. Уявіть собі світ без автомобілів, без атомних криголамів, світ, завмерлий без комунікацій і зв'язку. Однак, сам творець страждав маніакальною депресією, що не ставить під сумнів рівень його інтелекту.

Творець основ електротехніки Нікола Тесла помер у злиднях, прорік «маячні», як здалося сучасникам, ідеї. Серед них була ідея лазера, без якого також неможливо уявити наш світ. Не кажучи вже про лазерні диски, що стали «наркотиками» для меломанів, лазерних комп'ютерних дисках з їх дивовижною інформаційної ємністю, варто згадати використання лазерної техніки в медицині, в космічних галузях, у військових технологіях. Між тим, бідолаха останні роки свого життя жив у готелі, сплаченому на два роки вперед, і при цьому ні мав ні гроша. Доведений до відчаю убогістю, він навіть подзвонив у ФБР перед самою смертю, повідомивши, що винайшов пристрій, здатний створити спрямований електричний промінь. Він хотів передати свій винахід «компетентним органам» в надії отримати від уряду США якісь засоби до існування. Однак, ці недалекі «соколи невидимого фронту» визнали його «психом» і його прохання залишили без уваги. Коли до нього прийшли приблизно через тиждень, в номері був знайдений давно остиглий труп. За однією з версій, геній помер від голоду. За чутками, це була справа рук ФБР. Між тим, Ніколу Теслу можна назвати одним з тих, хто «створив» двадцяте століття. Трансформатор, створений на основі розробок Тесли, присутня в кожному телевізорі, на вулицях міст мив бачимо трансформаторні будки, звично користуємося будинки електрикою, без якого весь світ сидів би в потемках, при скіпка, а про промисловості не було б мови і в помині.

Академік Сахаров відрізнявся дивацтвами, що було помічено його колегами, які працювали разом з ним в Сарові. Якось у Андрія Дмитровича відстала підошва черевика, тоді він розв'язав один шнурок, і перев'язав бантиком один черевик разом з підошвою. Кажуть, що він навіть салат їв підігрітим, так як вважав зайвим витрачати частину своєї енергії на перетравлення холодних страв. Але хіба ці дивацтва - ознака ненормальності? Ні. Швидше широти мислення, і відсутність стереотипів в ньому, що незрозуміло сірому обивателю.

Один з батьків західного літакобудування Говард Хьюз, що створив уже до 35 років основні свої проекти, ставши мільйонер, уславився великим диваком: він ходив голим, ніколи не стригся і не голився, маніакально боявся інфекції і застуди, саме тому він завжди спав на операційному столі, щоб у разі чого лікарі встигли зробити свою справу. Він відростив дуже довгі нігті. Боячись інфекції, перед тим, як зайнятися коханням з черговою своєю пасією, яких у нього було дуже багато, він змушував її здавати аналіз слини та інші аналізи. Однією з його коханих, які відчули всю красу такого підходу до медицини і любові, була Мерлін Монро. На основі однієї з його розробок через роки створюється в рамках секретного проекту для військових цілей найбільший у світі літак. Розробки Говарда Хьюза поряд з російськими проектами стали основою літаків майбутнього покоління, літаків XXI століття.

Геній повинен бути невизнаним

Ціолковський називав генієм того, чиє відкриття визнають не менше ніж через двадцять п'ять років після смерті автора. Ціолковського вважали божевільним, його віру в те, що людство побудує в космосі міста, визнали маренням. Він помер в 1935 році. Через 25 років Гагарін полетів у космос. Звідки приходять осяяння? Генії часто уві сні роблять відкриття, нерідко їм їх «диктують» померлі генії. Менделєєв у сні відкрив таблицю елементів. До Ньютону рішення більшості завдань прийшло уві сні. Філософ Кардано побачив сон, в якому Ньютон відкрив всесвітній закон тяжіння, і сказав йому про це, хоча поняття не мав, про що йде мова. Через час Ньютон відкрив цей закон. Паскаль уві сні ставив досліди, наяву вони привели до відкриття. Шуман вважав, що мелодії йому диктують Бетховен і Мендельсон зі своїх могил.

Плата за прогрес

Чи правий Ломброзо, який назвав Огюста Конта божевільним тільки тому, що той вважав: настане час, коли запліднення жінки буде відбуватися без чоловіків? Такий час настав. Прозріння Бекона (XIII століття) про створення судів без веслярів, колісниць без коня, літальних апаратів, підводних човнів вже реалізовані, а в його час викликали підозри в божевіллі автора. Божевільної здавалася ідея Шлімана знайти Трою, теорія Чижевського про вплив сонячної активності на хід історії. Тепер це визнано наукою. Сучасні психологи вважають, що Ломброзо помилявся. За статистикою, з шести людей один - носій гена шизофренії, розподіленого рівномірно серед усіх народів. Серед геніїв шизофреніків не більше, ніж серед решти людей, але самі обдаровані - носії гена шизофренії, а їхні діти шизофреніки. Це ціна прогресу. Ген шизофренії може не проявитися протягом життя, у п'яти відсотків він стає хворобою, обраних робить геніями. І все-таки, геніальність - не хвороба, геній - не безумець. «Божевільні» ідеї народжуються в найрозумніших головах, а ідеї, підривають звичний хід думки, створили наш прекрасний світ.

Отже, історія знала багатьох: від виключно геніальних, до тих, хто не міг опанувати елементарних речей, проте його геній проявлявся в іншому. [5]

3. Геніальні та божевільні

Психіатри по-своєму віддали данину поваги великим людям, проаналізувавши їх творчість та біографії з психопатологічної точки зору. Для цього був створений цілий розділ психіатрії - патографія. Ось декілька прикладів.

У Рафаеля було бачення (говорячи медичною мовою - галюцинація) образу Мадонни, який він і втілив у своїх творах. Галюцинації переживали Крамськой під час роботи над картиною «Христос на роздоріжжі», Державін під час написання оди «Бог». Мопассан іноді бачив у себе в будинку свого двійника. У Глінки було нервовий розлад, що доходить до галюцинацій.

Гофман говорив своїм друзям, що коли він працює за фортепіано, то лише відтворює те, що хтось підказує йому з боку. Смак миш'яку, яким отруїлася пані Боварі, був відчути Флобером настільки реально, що викликав у нього реальну блювоту два рази поспіль. Діккенс зізнавався, що бачить і чує своїх героїв, а потім все це записує.

Шиллер клав на стіл гнилі яблука перед творчістю. Поет і композитор Гофман був здатний творити тільки в стані сп'яніння. Едгар По був алкоголіком і помер від запою. Єсеніну був знайомий не з чуток алкогольний психоз. Мопассан писав цілі сторінки під впливом наркотиків. Він вживав ефір, морфій, кокаїн, гашиш в боротьбі з невралгіями.

«Всі таланти близькі до божевілля», - свідчить італійська прислів'я. Може, саме вона наштовхнула Чезаре Ломброзо, італійського невропатолога, на те, щоб провести аналіз творчості і життя геніальних людей? Написана в результаті книга «Геніальність і божевілля» до цих пір вважається найбільш значною роботою в цій області і дуже популярна.

В Індії є прислів'я «Занадто розумний часом не відрізняється від дурня». Приблизно така ж існує і у японців. Киргизи кажуть: «Якщо розуму занадто багато, людина стає біснуватим", а англійці вважають, що якщо в п'ять років дитина занадто схожий на дорослого, то в 15-років він - божевільний.

Тож, в кожного геніальність виявляється в свої причуди… [2.314]

Висновок

Отже, геніальність, як надздібність часом ставала вироком, часом викликала захоплення, але все ж залишила по тому вічне питання.

У бурхливої і тривожною життя геніальних людей бувають моменти, коли ці люди представляють велику схожість з схибленими, і в психічної діяльності тих і інших є чимало спільних рис, наприклад посилена чутливість, екзальтація, що змінюється апатією, оригінальність естетичних творів та здатність до відкриттів, несвідомість творчості і вживання особливих виразів, сильна неуважність і схильність до самогубства, а також нерідко зловживання спиртними напоями і, нарешті, величезне марнославство.

Правда, в числі геніальних людей були і є помішані, точно так само, як і між цими останніми бували суб'єкти, у яких хвороба викликала проблиски генія; але вивести з цього висновок, що всі геніальні особистості неодмінно повинні бути схибленими, означало б впасти в величезне оману і повторити, тільки в іншому сенсі, помилковий висновок.

Далі, між тим як божевілля частіше всіх інших хвороб передається у спадок і притому посилюється з кожним новим поколінням, так що короткий припадок марення, що трапився з предком, переходить у нащадка вже в справжнє безумство, геніальність майже завжди вмирає разом із геніальним людиною, і спадкові геніальні здібності, особливо у декількох поколінь, складають рідкісний виняток. Крім того, слід зауважити, що вони передаються частіше нащадкам чоловічої, ніж жіночої статі, тоді як божевілля визнає повну рівноправність обох статей. Покладемо, геній теж може помилятися, покладемо, і він завжди відрізняється оригінальністю; але ні оману, ні оригінальність ніколи не доходять у нього до повного протиріччя з самим собою або до очевидного абсурду, що так часто трапляється з схибленими.

Тож чи вважати геніїв схибленими чи подумки давати їм право на власні дивакуватості, залишається справою кожного.

А можливо їх назвали божевільними, тому що не зрозуміли, що за геніальність теж розплачуються…розумом?...

Використані джерела

1. Варій М. Й. Психологія особистості: Навч. посібник. /М. Й. Варій. - К.: «Центр учбової

літератури», 2008. - 592 с.

2. Маклаков А. Р. Загальна психологія./А. Р. Маклаків-- Спб.: Пітер, 2001. -- 592 с.: мул. -- (Серія «Підручник нового століття»)

3. Общая психология: Учебник / Под ред. Тугушева Р. X. и Гарбера Е. И. -- М.: Изд-во Эксмо, 2006. -- 560 с. -- (Образовательный стандарт XXI).

4. Гамезо М. В., Герасимова B.C., Машурцева Д.А., Орлова Л.М. Общая психология: Учебно-методическое пособие / Под общ. ред. М.В. Гамезо. - М.: Ось-89, 2007. - 352 с.5. Електронний ресурс [ http://www.anarhvrn.ru/info/shizo.html] кто создал наш безумный мир?, автор публікації Виолетта Баша.

Размещено на Allbest.ru