Особливості особистості та поведінкові зміни у осіб, що пережили екстремальні події

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г. С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК 159.96:616.45-001.1/3-003.96

19.00.04 - медична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКОВІ ЗМІНИ У ОСІБ, ЩО ПЕРЕЖИЛИ ЕКСТРЕМАЛЬНІ ПОДІЇ

Кожевнікова

Вікторія Анатоліївна

Київ

2006



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Шестопалова Людмила Федорівна,

Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України

завідуюча відділом медичної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Яковенко Сергій Іванович,

Київський інститут внутрішніх справ при УВС,

начальник кафедри психології

кандидат психологічних наук, доцент

Кудріна Тетяна Семенівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри психодіагностики та медичної психології

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди МОН України, кафедра практичної психології

Захист відбудеться 5 жовтня 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ-33, вул.Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий 4 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради Андрієвська В.В.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Переживання людьми різних екстремальних подій, таких як природні або техногенні катастрофи, локальні воєнні конфлікти, терористичні акти, інші злочини проти особистості мають виражений негативний вплив на психіку постраждалих. Однак наслідки дії психотравмуючих факторів не вичерпуються широким спектром можливих психічних порушень, в тому числі посттравматичних стресових розладів (ПТСР). Особливе місце в даному контексті належить змінам особистості та поведінки, які, з одного боку, можуть поглиблювати наявні психічні порушення та сприяти їх хронізації, а, з іншого - є самостійною проблемою, проявляючись на доклінічному рівні, що також призводить до формування психологічної дезадаптації та зниження якості життя.

Наукові дослідження з цих питань в основному або присвячені феноменології межових психічних розладів у постраждалих внаслідок життєво небезпечних ситуацій, або відображають результати вивчення окремих особистісних характеристик цих категорій людей (Абдурахманов Р.А., Дерюгін Ю.І., Знаков В.В., Олександровський Ю.О., Словеснова Л.В., Тарабріна Н.В., Шестопалова Л.Ф., Яковенко С.І. та ін.). Залишається практично не дослідженим, які сфери особистості насамперед зазнають трансформацій внаслідок дії психотравмуючих факторів, також не відомі характер та динаміка цих змін, їх місце і роль у формуванні та перебігу психічних порушень. Недостатньо вивчено особливості змін особистості та соціального функціонування у постраждалих, що проявляються на доклінічному рівні.

Комплексне дослідження, присвячене вивченню характеру та механізмів формування особистісних трансформацій і порушень соціального функціонування у осіб, які зазнали дії психотравмуючих факторів, має велике медико-соціальне значення, воно необхідне для розробки адекватних підходів для підвищення психологічної адаптації постраждалих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України за темами: "Вивчити механізми формування ПТСР і розробити методи їх діагностики, лікування та профілактики" (шифр АМН.3.01, № держреєстрації 0101U000112) та "Вивчити особливості формування і перебігу посттравматичних стресових розладів та порушень адаптації у постраждалих внаслідок екстремальних подій, розробити на цій основі систему психокорекційних і реабілітаційних заходів" (шифр АМН.СР.1.04, № держреєстрації 0104U002280). Тему дисертації узгоджено на Координаційній раді АПН України (протокол № 501 від 26.04.2005р.).

Мета дослідження: дослідити емоційно-особистісні особливості, специфіку ціннісно-смислових утворень і механізмів психологічного захисту у осіб, що пережили різні екстремальні події, розробити діагностичні психологічні критерії оцінки змін їх особистості та поведінки, а також підходи та принципи психокорекційної роботи з постраждалими.

Для досягнення зазначеної мети вирішувались наступні завдання дослідження:

1. Виявити частоту появи ПТСР у осіб, які пережили різні екстремальні події, в тому числі у представників професій підвищеного ризику (шахтарі-гірники).

2. Дослідити емоційно-особистісні характеристики та особливості аутоперцепції якості життя у зазначених категорій обстежених.

3. Вивчити специфіку ціннісно-смислової сфери, механізми і закономірності трансформації ціннісних утворень у осіб, які постраждали внаслідок життєво небезпечних ситуацій.

4. Дослідити особливості життєвих стилів та механізмів психологічного захисту у цієї категорії пацієнтів.

5. Вивчити особливості комунікативної сфери і соціального функціонування у людей, які пережили різні екстремальні події.

6. Проаналізувати характер і закономірності формування особистісних змін у різних груп постраждалих в залежності від наявності та ступеня ПТСР, а також специфіки пережитих ними екстремальних подій.

7. Розробити систему діагностичних психологічних критеріїв змін особистості та поведінки у осіб, які пережили різні життєво небезпечні ситуації.

Об'єкт дослідження: психічне здоров'я осіб, які пережили різні екстремальні події.

Предмет дослідження: зміни особистості та поведінки у людей, що постраждали в результаті життєво небезпечних ситуацій.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення і принципи психології: принцип системного підходу до вивчення особистості (Ананьєв Б.Г., Ломов Б.Ф., Максименко С.Д., Рубінштейн С.Л.); фундаментальні положення медичної психології (Зейгарнік Б.В., Карвасарський Б.Д., Лурія О.Р.); основні положення загальної та клінічної психодіагностики (Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф.); положення про особливі психічні стани та реакції людини, що спостерігаються в екстремальних та субекстремальних ситуаціях (Олександровський Ю.О., Чабан О.С., Шестопалова Л.Ф., Яковенко С.І.).

Методи дослідження. В процесі виконання дисертаційної роботи використовувались бесіда, спостереження, анкетування, психодіагностичний метод. Психодіагностичний метод включав використання Місісіпської шкали (цивільний варіант), стандартизованого методу дослідження особистості в модифікації Л.Н. Собчик (в англійській абревіатурі - MMPI), методик "Рівень співвідношення "цінності" і "доступності" в різних життєвих сферах", "Індекс життєвого стилю", "Якість життя" (за Mezzich J.E.), "Інтегративний тест тривоги" (ІТТ), рисованого аперцептивного тесту (РАТ), опитувальника "Загальне здоров'я GHQ-28", методики соціально-психологічної діагностики рівня психічної адаптації-дезадаптації (за Котенєвим І.О.).

Статистична обробка отриманих емпіричних даних відбувалась за допомогою методів визначення достовірності відмінностей (за t-критерієм Ст'юдента та ц-критерієм Фішера) і методів багатовимірної статистики (кореляційний і факторний аналіз).

Організація і база дослідження. Дослідження пацієнтів, що постраждали внаслідок екстремальних подій, проводилось на базі Інституту неврології, психіатрії і наркології АМН України та обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 м. Харкова. Дослідження шахтарів-гірників як представників професії підвищеного ризику відбувалось на двох шахтах Луганської області.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів: вперше

- встановлено зв'язок між ступенем емоційних, особистісних порушень і виразністю симптоматики ПТСР, зокрема те, що зі зростанням ступеня виразності симптоматики ПТСР мають місце більш глибокі порушення емоційно-особистісної сфери у постраждалих;

- визначено основні особистісні сфери, в яких насамперед виникають якісні зміни, що лежать в основі інших патологічних трансформацій особистості та поведінки. Це - емоційна, ціннісно-смислова, мотиваційна сфери, сфера захисних механізмів і копінг-стратегій, а також сфера соціальної взаємодії;

- виокремлено постстресовий патопсихологічний симптомокомплекс у осіб, які зазнали впливу важкого стресу, та визначено його складові, якими є наявність та посилення рис підозріливості, своєрідність та ригідність поведінкових і емоційних реакцій, значуща дисоціація ціннісно-смислової сфери, стереотипність і неадекватність механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій, обмеженість мікросоціальних зв'язків, соціальної підтримки і формування уникаючої поведінки;

- визначено специфічні особливості трансформації та дисоціації ціннісно-смислової сфери постраждалих, що за змістом відображають характер пережитих ними психотравмуючих подій, зокрема наявність вторинної травматизації і почуття провини у жертв сексуального насилля, мотивація соціального визнання та самоутвердження у ветеранів бойових дій тощо;

- встановлено домінуючі механізми психологічного захисту у осіб, які пережили різні життєво небезпечні ситуації, а саме - захисні механізми у вигляді проекції, регресії та заперечення;

- отримали подальший розвиток дані про особливості впливу "професійного" стресу на особистість представників професій підвищеного ризику, основними з яких є: підвищена емоційна напруженість у зв'язку з можливою надзвичайною ситуацією; формування особливих когнітивних схем і соціальних аттитюдів, що сприяють подоланню психотравмуючих подій; значущість соціальної підтримки на рівні професійної групи;

- визначено фактори, що є патогенними в контексті формування психічних розладів у шахтарів, які пережили аварії на виробництві. Це - фізична і/або психічна травматизація під час аварії та рятувальних робіт в шахті, факт переживання різних психотравмуючих ситуацій, не пов'язаних з професійною діяльністю.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання в медико-психологічній практиці нових психодіагностичних підходів до вивчення змін особистості та поведінки у жертв екстремальних подій, зокрема - комплексне оцінювання емоційної, ціннісно-смислової, мотиваційної, комунікативної сфер особистості. Також визначено психологічні критерії діагностики ПТСР, що полягають в особливостях емоційно-особистісної, ціннісно-смислової сфер, сфери механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій, а також сфери соціальної взаємодії постраждалих.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечені теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу психологічних методів, адекватних предмету і завданням дослідження; проведенням змістовного якісного та кількісного аналізу даних; коректним використанням методів їх математико-статистичної обробки.

Особистий внесок здобувача. У статтях, написаних у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в огляді наукової літератури з даної тематики, проведенні психодіагностичного обстеження, здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.

Апробація роботи. Основні результати роботи було викладено в доповідях на II Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України "Психоневрологія XXI століття" (Харків, 2002), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Психіатрія, наркологія та медична психологія сьогодні" (Луганськ, 2004), науково-практичній конференції "Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика" (Харків, 2005), пленумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України "Якість життя психічно хворих та їх родин" (Донецьк, 2005), на засіданнях Харківського обласного товариства психіатрів (2003, 2004, 2005).

Публікації. Зміст і основні результати проведеного дослідження відображено у 8 публікаціях, в тому числі у 3 статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження викладено на 180 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, пЧяти розділів, висновків, а також зі списку з 242 використаних джерел (з них 76 джерел - латиницею). Текст містить 56 таблиць.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми та з'ясовано ступінь її розробленості в сучасній психології, що зумовило вибір теми дослідження. Визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження. Розкриваються наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, наводяться відомості про особистий внесок здобувача, впровадження та апробацію результатів дослідження.

Перший розділ - "Сучасний стан проблеми психологічних аспектів впливу екстремальних подій на особистість постраждалих в них людей" - присвячено огляду та аналізу закордонних та вітчизняних наукових досліджень з питань впливу різних екстремальних подій на психічний стан постраждалих.

Перші дослідження стосовно впливу екстремальних подій на психічний стан людей розпочались наприкінці ХЙХ - на початку ХХ сторіччя (Г. Оппегейм, Дж. Еріксон, З. Фройд, Е. Крепелін, Ганнушкін П.Б., Гіляровський В.О., Краснушкін Є.К., Мясищев В.М. та ін.). Однак досить широко ці питання почали розроблятися в 60-70-і роки в США в зв'язку з необхідністю реабілітації ветеранів війни у В'єтнамі (М. Горовітц, С. Фіглі, Р. Пітман та ін). Саме тоді М. Горовітцем зі співавторами було введене поняття "посттравматичний стресовий розлад".

У вітчизняній науці систематичне вивчення проблем ПТСР почалося у 80-і роки в зв'язку з ліквідацією наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС (Краснов В.М., Напреєнко О.К., Табачников С.І., Тарабріна Н.В., Шестопалова Л.Ф., Яковенко С.І. та ін.), соціально-психологічною реабілітацією ветеранів війни в Афганістані (Абдурахманов Р.А., Знаков В.В., Тарабріна Н.В., Шестопалова Л.Ф. та ін.). Останнього часу зростає кількість досліджень з проблем порушень психо-соціального функціонування внаслідок дії психотравмуючих факторів у жертв терористичних актів і кримінальних злочинів, а також у біженців та мігрантів (Ахмедова Х.Б., Ідрисов К.А., Краснов В.М., Кікелідзе З.І. та ін.). Неодноразово відзначались загальні для всіх осіб з ознаками ПТСР особливості емоційно-особистісних та поведінкових проявів: підвищена тривожність, емоційна неврівноваженість, зниження самооцінки, конфліктність в міжособистісних стосунках тощо (Знаков В.В., Краснов В.М., Тарабріна Н.В., Чабан О.С., Харченко Є.М. та ін.).

В дослідженнях, присвячених вивченню впливу факторів професійної діяльності підвищеного ризику, отримано дані щодо розповсюдженості межових нервово-психічних розладів серед представників професій підвищеного ризику, а також виявлено тенденцію до накопичення у них симптомів ПТСР (Абрамов А.В., Зівзах М.В., Леонова А.Б., Шестопалова Л.Ф. та ін.).

Здійснений нами аналіз літературних джерел свідчить про поширеність переважно феноменологічного підходу до дослідження психологічних наслідків переживання людиною життєво небезпечних ситуацій - без урахування проблем особистості. Тим часом одним з актуальних напрямів у сучасній психологічній науці є вивчення механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій, ціннісно-смислової, мотиваційної сфер особистості тощо. Тому комплексне дослідження цих психологічних утворень, а також їх ролі і місця в процесах соціально-психологічної адаптації зокрема у осіб, які пережили різні екстремальні події, дозволить більш ефективно здійснювати психокорекційні заходи.

В другому розділі - "Загальна характеристика груп обстежуваних і методів дослідження" - описано основні соціально-демографічні особливості обстежуваних, методичні принципи дослідження та використані методики.

У ході роботи було здійснено комплексне психодіагностичне обстеження 112 осіб. Першу групу обстежуваних склали 49 пацієнтів (21 чоловік і 28 жінок у віці від 18 до 46 років), які пережили різні екстремальні події поза професійною діяльністю (колишні учасники бойових дій, жертви фізичного та сексуального насильства, жертви торгівлі людьми). У залежності від ступеня ПТСР було виділено дві підгрупи: Й підгрупу (55,1 %) склали хворі з клінічним варіантом ПТСР, до ЙЙ підгрупи (44,9 %) увійшли особи з окремими симптомами цього розладу.

За характером психотравмуючої ситуації особи першої групи розподілились наступним чином: 9 чоловіків (18,5 %) були колишніми учасниками бойових дій; 12 чоловіків і 8 жінок (41,0 %) пережили фізичне насильство у вигляді побиття, загрози зброєю, розбійного нападу; 14 жінок (28,5 %) зазнали зґвалтування та 6 жінок (12,0%) були жертвами торгівлі людьми.

Друга група складалася з 63 шахтарів-гірників (чоловіки у віці від 19 до 64 років) як представників професій підвищеного ризику, що, в залежності від наявності та ступеня ПТСР, розподілились наступним чином: Й підгрупу (23,8 %) склали шахтарі з клінічним варіантом ПТСР, в ЙЙ підгрупу (35,0 %) увійшли шахтарі з окремими симптомами цього розладу, ЙЙЙ підгрупа (41,2 %) складалася з осіб без ознак ПТСР.

За допомогою спеціальної анкети було отримано додаткові відомості про деякі аспекти професійної діяльності, що можуть бути патогенними в контексті формування психічних розладів у людей, які пережили аварії на виробництві. 86,0 % шахтарів з клінічним варіантом ПТСР (І підгрупа) під час аварій отримали фізичні травми, 80,0 % цієї підгрупи переживали виражені негативні емоції внаслідок поранення або загибелі інших людей під час аварій і/або рятувальних робіт. 60,0 % - пережили психотравмуючі ситуації, не пов?язані з професійною діяльністю (наприклад, участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС). Серед шахтарів з окремими симптомами ПТСР (ІІ підгрупа) 60,0 % отримали фізичні травми при виконанні професійної діяльності. Також 60,0 % були свідками різних аварій в шахті. У 27,2 % осіб цієї підгрупи впродовж життя мали місце інші екстремальні ситуації поза професійною діяльністю (дорожньо-транспортні пригоди і т. п.). 30,7% шахтарів без симптомів ПТСР (ІІІ підгрупа) фізично постраждали під час аварій в шахті, 34,6 % - були свідками поранення або загибелі інших людей під час аварій і/або рятувальних робіт. 15,4 % цієї підгрупи відзначали наявність додаткової травматизації, не пов?язаної з професійною діяльністю. Шахтарі з симптоматикою ПТСР (І та ІІ підгрупи) достовірно частіше переживали поєднаний вплив різних психотравмуючих факторів.

Дані про зміст життєво небезпечних ситуацій, що переживали обстежувані поза професійною діяльністю, свідчать, що досвід бойових дій в Афганістані мали 26,0% шахтарів з ПТСР та 9,1 % - з окремими симптомами ПТСР. 13,3 % І підгрупи, 4,5 % - ІІ підгрупи та 7,7 % осіб ІІІ підгрупи брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Загрозу зброєю пережили 13,3 % осіб з ПТСР і 4,5 % -з окремими симптомами ПТСР. 9,1 % шахтарів ІІ підгрупи і 7,7 % - ІІІ підгрупи пережили дорожньо-транспортні пригоди. Таким чином, 60,0 % осіб з ПТСР, 27,2 % - з окремими симптомами ПТСР і лише 15,4 % шахтарів без симптомів ПТСР пережили психотравмуючі ситуації, не пов?язані з професійною діяльністю (p<0,05, p<0,001). Ці дані переконливо свідчать, що наявність і ступінь виразності ПТСР у обстежених шахтарів значною мірою пов?язані не тільки з рівнем стресогенності професійної діяльності, а також із кількістю та важкістю життєво небезпечних ситуацій, пережитих поза професійною діяльністю.

У третьому розділі - "Психологічні особливості осіб, які пережили різні екстремальні події поза професійною діяльністю" - розглянуто основні емоційно-особистісні особливості жертв екстремальних подій, проаналізовано специфіку і закономірності змін їх особистості та поведінки в залежності від ступеня ПТСР.

При дослідженні емоційно-особистісних особливостей за допомогою ММРІ у пацієнтів з ПТСР високі показники було отримано за шкалами іпохондрії (81,00±9,93 бала), шизофренії (78,18±7,48), психастенії (76,18±4,92) та психопатії (72,36±9,17). Помірне підвищення профілю спостерігалось за шкалами істерії (69,36±9,05), гіпоманії (67,64±9,22), депресії (64,82±7,21) та параної (58,64±8,86). У осіб з окремими симптомами ПТСР високе значення профілю було отримано лише за шкалою іпохондрії (71,27±13,68 бала). Помірне підвищення відзначалось за шкалами психастенії (68,00±9,80), психопатії (63,36±12,87), депресії (62,09±14,15), істерії (61,73±11,37) та шизофренії (61,55±7,72). Таким чином, типовими емоційно-особистісними особливостями осіб, які пережили життєво небезпечні події, є виражена фіксованість на соматичних відчуттях в сполученні з тривожними, фобічними та депресивними проявами, імпульсивність і своєрідність поведінкових реакцій, тенденція до обмеження міжособистісних контактів, зниження адаптивного потенціалу особистості в цілому. Ступінь цих порушень значною мірою пов?язаний з виразністю симптоматики ПТСР.

Результати вивчення ціннісно-смислових утворень дозволяють констатувати, що у всіх постраждалих в структурі ціннісно-смислової сфери домінують цінності, що характеризують здоров?я та інтимно-особистісні стосунки ("щасливе сімейне життя", "кохання", "наявність друзів"). При цьому цінність "здоров?я" за показником доступності займала останнє місце. Аналіз ціннісно-смислової сфери свідчить про наявність загальних мотиваційних тенденцій, які полягають в значній дисоціації між значущістю та доступністю домінуючих цінностей в реальному житті. Це проявляється у дезадаптуючому впливі найбільш значущого, але малодоступного фактора здоров?я, а також у виражених негативних очікуваннях щодо сімейного життя.

Дослідження механізмів психологічного захисту показало, що найбільш типовим для хворих на ПТСР був механізм проекції (10,00±2,61 бала), який полягає в неусвідомлюваному перенесенні своїх негативних думок і почуттів на інших людей. Також досить часто використовувався механізм регресії (6,82±2,09), що проявлялось в суб?єктивному спрощенні психотравмуючої ситуації та, як наслідок, в реалізації більш примітивних стереотипів копінг-поведінки. Найрідше у хворих на ПТСР зустрічались механізми компенсації (4,00±2,32) та витіснення (3,64±2,11), що означає практичну відсутність саме таких механізмів психологічного захисту, за допомогою яких психотравмуючі для особистості бажання, думки та почуття замінюються на більш прийнятні або переводяться в площину підсвідомого. У осіб з окремими симптомами ПТСР провідним захисним механізмом також була проекція (6,36±3,75), однак зустрічався він достовірно рідше. Також типовим був механізм заперечення (6,27±2,53), що проявляється в несприйнятті аспектів зовнішньої реальності, очевидних для оточуючих, але психотравмуючих для особистості. Найменш характерним був захисний механізм реактивних утворень (2,27±1,68), що полягав у трансформації неприйнятних для особистості думок, почуттів або дій на протилежні.

Рис.1. Оцінка якості життя особами, що пережили екстремальні події поза професійною діяльністю

Результати вивчення інтегративного показника якості життя (рис.1) показали, що хворі на ПТСР найбільш низько оцінюють своє фізичне та психологічне благополуччя (3,73±1,49 та 3,82±1,66 бала відповідно), а також загальну якість життя (4,27±1,19). Найвищі показники отримано за шкалами "Духовна реалізація" (6,09±2,02) та "Міжособистісна взаємодія" (6,64±2,20). Найнижчими у осіб з окремими симптомами ПТСР були показники за шкалами "Духовна реалізація" (5,91±2,07), "Психологічне благополуччя" (6,09±2,66) та "Фізичне благополуччя" (6,18±2,14). Найбільш високо ці особи оцінили здатність до самообслуговування і незалежність в діях (8,18±1,60) та особистісну реалізацію (7,82±1,72). Практично всі параметри якості життя у хворих на ПТСР достовірно нижче за показники осіб з окремими симптомами ПТСР.

Результати, отримані за опитувальником "Загальне здоров'я (GHQ-28)", дають змогу оцінити наявність і ступінь виразності дистресу, який проявляється в порушеннях емоційної сфери та соматичного здоров'я. В структурі порушень у хворих на ПТСР домінують соматичні симптоми (20,09±3,96 бала), прояви тривоги і безсоння (20,00±6,46). Дещо меншою мірою виражені порушення соціального функціонування (18,45±3,01) та депресії (16,82±4,38). У пацієнтів з окремими симптомами ПТСР також домінують соматичні прояви (16,00±3,97), тривога та безсоння (15,09±4,97). Меншою мірою виражені соціальна дисфункція (14,18±3,31) і депресія (12,36±4,08). Отримані дані свідчать про зниження (відносно норми) загальних показників психосоматичного здоров'я з домінуванням соматичних симптомів і проявів тривоги та безсоння у всіх осіб, які пережили різні екстремальні події. Загальний показник дисфункції у хворих на ПТСР достовірно перевищує аналогічний показник у осіб з окремими симптомами ПТСР (75,36±14,62 та 56,74±14,26 бала відповідно, р<0,05).

Дослідження комунікативної сфери особистості обстежуваних свідчить, що найбільша питома вага психологічних конфліктів припадає на сферу інтимно-особистісних стосунків (50,3±6,1 % та 47,8±11,0 % відповідно) та внутрішніх конфліктів з домінуванням почуттів самотності, приниження, образи та інших негативних емоційних переживань (32,7±8,4 % та 43,5±4,8 % конфліктів відповідно). Слід зазначити, що у хворих на ПТСР має місце більш широка зона порушення соціального функціонування за рахунок включення сфери професійних стосунків (5,5±3,2 % конфліктів). Порівнюючи особливості емоційного реагування постраждалих, слід зазначити, що хворі на ПТСР достовірно частіше в конфліктних ситуаціях проявляють відверті агресивні реакції, ніж особи з окремими симптомами ПТСР (15,8±4,1 % та 6,3±3,8 % відповідно, р<0,05). Емоційно позитивні реакції були практично відсутні в обох підгрупах, що ще раз підкреслює наявність виражених афективних порушень у всіх постраждалих внаслідок життєво небезпечних ситуацій.

Таким чином, було визначено основні особистісні сфери, що зазнають трансформацій внаслідок впливу психотравмуючих факторів. Це емоційна, ціннісно-смислова і мотиваційна сфери, сфера захисних механізмів і копінг-стратегій, а також сфера соціальної взаємодії.

Рис.2. Оцінка якості життя шахтарями

В четвертому розділі - "Характеристика психологічних особливостей шахтарів як представників професії підвищеного ризику" - з метою вивчення впливу професійного стресу наводиться аналіз особливостей емоційної сфери, специфіки аутоперцепції якості життя та рівня психологічної адаптації шахтарів-гірників, які постійно працюють на підземному виробництві.

Результати вивчення якості життя представників професії підвищеного ризику (рис.2) показали, що найнижчі показники у осіб з ПТСР було отримано за шкалами "Матеріальне становище" (2,57±1,50 бала), "Загальне сприйняття якості життя" (3,14±2,11) і "Здоров'я" (3,21±1,76). Найвищою була їх суб'єктивна оцінка взаємин у родині (5,14±3,11) та стосунків з друзями (4,57±2,44). Шахтарі ІІ підгрупи найнижче оцінили своє матеріальне становище (4,50±2,38), емоційний стан і настрій (5,64±2,90) та загальне сприйняття якості життя (5,71±2,64). Найвищі оцінки було отримано за шкалами "Взаємини у родині" (8,29±2,49) та "Стосунки з друзями" (8,86±1,75). Шахтарі без симптомів ПТСР найнижче оцінювали теж власне матеріальне становище (5,57±2,56) і задоволеність ситуацією в суспільстві (5,21±3,12). Найбільш високі показники було отримано за шкалами "Взаємини у родині" (9,07±1,33) та "Стосунки з друзями" (9,64±0,63). Показники якості життя шахтарів за всіма параметрами знижувались зі зростанням виразності симптоматики ПТСР.

Дослідження емоційної сфери у представників даної групи показало, що загальний показник ситуативної тривоги у шахтарів з ПТСР відповідає високому рівню і становить 8,00±1,71 станайна. В структурі тривоги домінує негативна оцінка майбутнього (8,21±1,12). Інші компоненти тривоги у цих осіб теж значно виражені: емоційна напруженість (7,36±2,71), астенічні і фобічні симптоми (7,93±1,21 і 7,50±1,74 відповідно), соціальна незахищеність (7,00±2,22). Загальний показник ситуативної тривоги у шахтарів з окремими симптомами ПТСР відповідає середньому ступеню (4,43±3,63). В феноменологічній структурі також домінує негативна оцінка майбутнього (5,36±2,82). Помірно підвищені й інші складові: емоційна напруженість (4,29±3,56), астенічні симптоми (4,07±3,85), соціальна незахищеність (3,57±3,92). Загальний показник ситуативної тривоги у шахтарів без симптомів ПТСР відповідає низькому рівню (2,36±2,13 станайна). В структурі тривоги також відносно переважає негативна оцінка майбутнього (4,79±2,97). Таким чином, в структурі ситуативної тривоги у всіх обстежених шахтарів домінує негативна оцінка майбутнього.

За даними дослідження, шахтарі з ПТСР мали високий рівень особистісної тривожності (8,36±0,63). В її структурі домінували емоційна напруженість (8,64±0,50), астенічні та фобічні симптоми (8,43±0,65 і 7,43±1,34 відповідно). Шахтарі з окремими симптомами ПТСР характеризувались середнім рівнем особистісної тривожності (6,29±2,46) з переважанням негативної оцінки власного майбутнього (6,57±2,38) та емоційної напруженості (6,36±2,95). Загальний показник особистісної тривожності шахтарів без симптомів ПТСР також відповідає середньому рівню (4,00±2,00) з домінуванням негативної оцінки майбутнього (5,64±2,41). Таким чином, у всіх обстежених шахтарів ступінь особистісної тривожності перевищує нормативні показники і відповідає помірному/вираженому рівню з домінуванням в структурі негативної оцінки майбутнього. У осіб з симптоматикою ПТСР також значно виражені астенічні та фобічні симптоми. Виразність всіх компонентів тривоги достовірно зростає в залежності від наявності та ступеня ПТСР.

Аналіз результатів проведеного дослідження дозволив оцінити загальний рівень і якість соціально-психологічної адаптації обстежених шахтарів. Було виявлено три варіанти адаптації: прийнятний - у осіб без симптомів ПТСР (середній показник становить 2,86±1,61 станайна), частковий - у шахтарів з окремими симптомами ПТСР (середній показник - 5,2±2,05) та ознаки дезадаптації - у обстежених з клінічним варіантом ПТСР (середній показник дорівнює 7,29±1,07). Таким чином, рівень соціально-психологічної адаптації шахтарів значною мірою пов'язаний з наявністю і ступенем виразності симптоматики ПТСР.

В п'ятому розділі - "Особливості постстресового патопсихологічного симптомокомплексу у осіб з ознаками ПТСР" - висвітлюються основні складові постстресового патопсихологічного симптомокомплексу у осіб, які зазнали впливу важкого стресу. Показано, що особливості їх особистісних змін пов'язані як з об'єктивними соціально-демографічними показниками (стать, вік, освіта), так і з психологічними характеристиками (емоційно-особистісні особливості, специфіка ціннісно-смислової сфери, механізмів психологічного захисту та ін.). Проведений факторний аналіз дозволив визначити низку основних психологічних характеристик з домінуючими факторними навантаженнями (між якими існує пряма або зворотна залежність): показник за Місісіпською шкалою (0,77487), механізм психологічного захисту у вигляді проекції (0,77478), показники шкал MMPI - параної (0,76823), соціальної інтроверсії (0,75639), шизофренії (0,75148), показник ціннісно-смислової дисоціації (0,74923), механізм психологічного захисту у вигляді регресії (0,74383), доступність цінності "впевненість у собі" (-0,74182), загальне сприйняття якості життя (-0,72453), задоволеність міжособистісною взаємодією (-0,72133). На основі результатів факторного аналізу було визначено складові постстресового патопсихологічного симптомокомплексу у осіб, які зазнали впливу важкого стресу: наявність та поступове посилення рис підозріливості і відгородженості, своєрідність та ригідність поведінкових і емоційних реакцій; значуща дисоціація ціннісно-смислової сфери; обмеженість діапазону і стереотипність механізмів психологічного захисту, неадекватність та ригідність копінг-стратегій (уникання соціальних контактів); збіднення мотиваційної сфери і песимістична оцінка власного майбутнього; обмеженість мікросоціальних зв'язків і соціальної підтримки, формування уникаючої поведінки.

Поряд із загальними психологічними особливостями постраждалих внаслідок психотравмуючих подій, у шахтарів мають місце: високий рівень емоційної напруженості у зв'язку з можливістю надзвичайної ситуації; формування особливих когнітивних схем і соціальних аттитюдів, що сприяють подоланню психотравмуючих подій; значущість соціальної підтримки в рамках професійної групи.

Таким чином, вплив загрозливих для життя подій призводить до трансформації таких особистісних структур, як ціннісно-смислова сфера, сфера захисних механізмів і копінг-стратегій тощо, і це зумовлює негативні зміни особистості, поведінки постраждалих та формування їх психологічної дезадаптації в цілому. Тому, передусім, саме на корекцію цих трансформацій і повинні спрямовуватись психокорекційні заходи. Основні принципи проведення цих заходів: їх обов'язковість для всіх постраждалих, максимально ранній початок після психотравми, комплексність та тривалість їх проведення.

Основними напрямками психокорекційної роботи з жертвами екстремальних подій є: афективна переоцінка травматичного досвіду і зменшення інтенсивності негативних емоційних реакцій; формування адаптивних механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій; відновлення відчуття цінності власної особистості, побудова нової моделі подальшого існування в світі; покращення міжособистісних (родинних, професійних) стосунків; розширення мікро- і макросоціальних зв'язків.

В контексті виявлених змін особистості здійснюються психокорекційні заходи, спрямовані на: актуалізацію особистісного потенціалу; афективну і когнітивну переробку психотравмуючого досвіду; стимуляцію мотивації та активності; відновлення адекватної самооцінки; формування адаптивних механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій; оптимізацію соціальних зв'язків та соціальної підтримки.



ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми психологічних наслідків впливу на людину різних екстремальних подій, яке полягає в дослідженні та аналізі негативних змін особистості та поведінки постраждалих, а також зв'язку цих порушень з виразністю посттравматичного стресового розладу.

1. У всіх постраждалих, що пережили життєво небезпечні ситуації поза професійною діяльністю, мають місце порушення психічного здоров'я: повний варіант ПТСР діагностовано у 55,1 % пацієнтів, окремі симптоми цього розладу - у 44,9 %.

У 23,8 % обстежених шахтарів як представників професії підвищеного ризику було виявлено повний варіант ПТСР, у 35,0 % відмічались окремі симптоми ПТСР. Ступінь виразності ознак ПТСР у цієї категорії обстежених значною мірою залежить від рівня стресогенності професійної діяльності, а також від кількості та тяжкості психотравмуючих ситуацій, що переживались шахтарями поза професійною діяльністю.

2. Різні екстремальні події спричиняють негативні зміни особистості і поведінки у постраждалих. Існують загальні закономірності формування змін особистості і поведінки, що складають постстресовий патопсихологічний симптомокомплекс, незалежно від характеру пережитих екстремальних подій: переважання і поступове посилення рис підозріливості; своєрідність і ригідність поведінкових та емоційних реакцій; збідніння мотиваційної сфери і песимістична оцінка власного майбутнього. В сфері міжособистісних стосунків у них спостерігається тенденція до обмеження соціальних контактів і формування уникаючої поведінки. Ступінь даних порушень позитивно корелює з виразністю ознак ПТСР.

3. Типовими емоційно-особистісними особливостями людей, які постраждали в результаті різних екстремальних подій, є виражена фіксованість на соматичних відчуттях, своєрідність сприйняття оточуючого, емоційні порушення у вигляді тривожних, фобічних і депресивних переживань, імпульсивність, тенденція уникати міжособистісних контактів, зниження адаптивного потенціалу особистості. Ступінь особистісних порушень значною мірою пов'язаний з виразністю ознак ПТСР: у пацієнтів з клінічним варіантом ПТСР ці емоційно-особистісні особливості є достовірно більш вираженими.

4. Структура ціннісно-смислової сфери осіб, які пережили екстремальні події, практично близька до загальнонормативної - найбільш значущими є інтимно-особистісні стосунки та здоров'я. Однак у всіх постраждалих має місце дисоціація між смислоутворюючими мотивами і механізмами, що відповідають за їх реалізацію. У осіб з ПТСР ця дисоціація є більш вираженою, що свідчить про значні труднощі в досягненні значущих цінностей у порівнянні з пацієнтами з окремими симптомами ПТСР.

Існують певні особливості трансформації та дисоціації ціннісно-смислової сфери постраждалих, які відображають характер пережитих психотравмуючих ситуацій, особливості суб'єктивного сприйняття життя "після психотравми" і специфіку постстресової адаптації особистості.

5. Механізми психологічного захисту (МПЗ) у осіб, які пережили різні екстремальні події, суттєво відрізняються від типових захисних механізмів у здорових людей. У пацієнтів з симптоматикою ПТСР переважали механізми проекції, регресії та заперечення. Найрідше зустрічались механізми психологічного захисту у вигляді компенсації, витіснення та заміщення. Неадекватні МПЗ можуть спричиняти формування станів психологічної дезадаптації осіб, які зазнали впливу екстремальних факторів, або призводити до поглиблення і хронізації наявних психічних розладів.

6. У більшості осіб, які постраждали в результаті різних життєво небезпечних ситуацій, мають місце ті або інші форми порушень соціального функціонування і поведінки, переважно, в сфері міжособистісних стосунків. Ступінь порушень соціального функціонування значною мірою пов'язаний з виразністю симптоматики ПТСР. Пацієнти з ПТСР достовірно частіше осіб з окремими ознаками ПТСР проявляють відверті агресивні реакції та використовують деструктивні способи вирішення конфліктних ситуацій. Існуючі афективні розлади поглиблюють порушення комунікативної сфери, що призводить до загального погіршення мікросоціального функціонування і зниження якості життя.

7. У людей, які пережили різні екстремальні ситуації, змінюється якість життя в цілому і окремих його параметрів. Оцінка якості життя пацієнтами з ПТСР за всіма показниками перебуває на рівні нижче середньої. Оцінка якості життя особами з окремими симптомами ПТСР була дещо вищою, але нижчою загальнонормативних показників. Всі постраждалі були найменш задоволені психофізичним благополуччям, а найвище оцінювали власну особистісну реалізацію.

8. Оцінка якості життя шахтарями значно знижується за всіма параметрами зі зростанням ступеня виразності ознак ПТСР. Всі обстежені були найменш задоволені своїм матеріальним становищем і власним психофізичним благополуччям. Найбільш високими є показники оцінки якості життя, що відображають взаємини в родині та стосунки з друзями, тобто характеризують мікросоціальне функціонування.

Перспективи дослідження вбачаються нами в подальшій розробці адекватних підходів до психокорекційної роботи з особами, що постраждали внаслідок життєво небезпечних подій. Основний зміст психокорекційних заходів має полягати в формуванні адаптивних механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій; відновленні відчуття цінності власної особистості та побудові нової моделі подальшого існування в світі; в афективній і когнітивній переробці психотравмуючого досвіду; в оптимізації соціальних зв'язків та соціальної підтримки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кожевникова В.А. Эмоциональные особенности лиц, переживших различные экстремальные события //Український вісник психоневрології. - 2002. - Т.10, №1 (додаток). - С. 191-192.

2. Кожевникова В.А. Особенности и закономерности трансформации ценностно-смысловой сферы у лиц, переживших экстремальные события //Вісник Харківського національного університету. Серія "Психологія". - 2003. - № 599. - С. 160-162.

3. Кожевнікова В.А. Особливості міжособистісного функціонування у осіб, що пережили екстремальні події //Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - 2004. - Випуск 1(19). - С. 265-270.

4. Кожевникова В.А. Особенности жизненных стилей и копинг-поведения у лиц, переживших экстремальные события //Вісник Харківського національного університету. Серія "Психологія". - 2004. - № 617. - С. 73-76.

5. Шестопалова Л.Ф., Кожевникова В.А., Болотов Д.М. Нарушения личностного функционирования у людей, переживших экстремальные события, и их психотерапевтическая коррекция //Український медичний альманах. - 2004. - № 4 (додаток). - С. 123-126.

6. Шестопалова Л.Ф., Рачкаускас Г.С., Кожевникова В.А. Исследование качества жизни шахтеров, переживших экстремальные ситуации в условиях производства //Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2004. - № 3(13). - С. 77-80.

7. Шестопалова Л.Ф., Болотов Д.М., Кожевникова В.А. Эффективность комплекса психотерапевтических методик когнитивной терапии, прогрессивной мышечной релаксации и телесно-ориентированной терапии у лиц, переживших экстремальные события //Вісник Харківського національного університету. Серія "Психологія". - 2005. - № 653. - С. 215-219.

8. Посттравматичні стресові розлади: діагностика, лікування, реабілітація: Методичні рекомендації //Волошин П.В., Шестопалова Л.Ф., Підкоритов В.С., Марута Н.О., Бачеріков А.М., Панченко О.А., Рачкаускас Г.С., Болотов Д.М., Кожевнікова В.А. - Харків, 2002. - 47с.

АНОТАЦІЇ

Кожевнікова Вікторія Анатоліївна. Особливості особистості та поведінкові зміни у осіб, що пережили екстремальні події. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Київ, 2006.

На підставі дослідження емоційно-особистісних характеристик, особливостей трансформації та дисоціації ціннісно-смислової сфери і структури механізмів психологічного захисту, вивчення специфіки комунікативної сфери та перцепції якості свого життя у 112 осіб (49 пацієнтів зазнали впливу психотравмуючих чинників поза професійною діяльністю, 63 особи - представники професій підвищеного ризику); визначено особливості змін особистості і поведінки, що складають постстресовий патопсихологічний симптомокомплекс у осіб, які пережили різні екстремальні події. Показано, що глибина цих особистісних порушень значною мірою пов'язана зі ступенем виразності ознак ПТСР. Визначено основні принципи і підходи психокорекційної роботи з постраждалими.

Ключові слова: емоційно-особистісні та поведінкові зміни, екстремальна подія, посттравматичний стресовий розлад, ціннісно-смислова сфера. комунікативний трансформація психологічний захист

Кожевникова Виктория Анатольевна. Особенности личности и поведенческие изменения у лиц, переживших экстремальные события. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Киев, 2006.

В диссертации осуществлено обобщение данных о психологических аспектах воздействия экстремальных событий, а также особое внимание уделено исследованию изменений личности и поведения у лиц, переживших различные экстремальные события.

Было обследовано 112 человек. Первую группу обследуемых составили 49 пациентов, переживших различные экстремальные события (участие в военных действиях, физическое или сексуальное насилие, жертвы торговли людьми). Во вторую группу вошли 63 шахтёра-горнорабочих, постоянно работающие на подземном производстве, как представители профессий повышенного риска.

Типичными эмоционально-личностными особенностями людей, переживших различные экстремальные события, являются отчетливая фиксированность на соматических ощущениях в сочетании с тревожными, фобическими и депрессивными переживаниями, своеобразие поведенческих реакций, импульсивность и раздражительность, тенденция к избеганию межличностных контактов, снижение адаптивного потенциала личности в целом. Эти эмоционально-личностные особенности достоверно более выражены у больных с ПТСР по сравнению с пациентами с отдельными его симптомами.

У всех пострадавших структура ценностно-смысловой сферы практически близка к общенормативной, однако существует выраженная диссоциация между высокой значимостью и низкой доступностью основных ценностей. Наибольшая диссоциация наблюдается по ценностям "здоровье" и "счастливая семейная жизнь", что отражает значительную неудовлетворенность этих пациентов состоянием здоровья и негативные ожидания в семейной жизни.

Наиболее типичным механизмом психологической защиты для пациентов с ПТСР является механизм проекции, т.е. неосознанное перенесение своих негативных мыслей и чувств на других людей. Также достаточно часто ими используется механизм регрессии, что психологически проявляется в субъективном упрощении психотравмирующей ситуации и, следовательно, в реализации более простых копинг-стратегий, направленных на ее преодоление. Для лиц с отдельными симптомами ПТСР ведущим защитным механизмом также является проекция, однако этот механизм встречается достоверно реже.

У всех лиц, переживших жизнеопасные ситуации, наиболее конфликтной является сфера интимно-личностных отношений. Оценка характера эмоциональных реакций, сопровождавших конфликты, показала, что пациенты с ПТСР достоверно чаще проявляют выраженные агрессивные реакции. Эмоционально положительное реагирование практически отсутствует у всех обследуемых, что еще раз подчеркивает наличие у пострадавших отчетливых аффективных нарушений.

При оценке качества жизни пострадавшими наиболее низкие показатели получены по шкалам "Физическое благополучие" и "Психологическое благополучие", "Общее восприятие качества жизни". Наиболее высоко эти пациенты оценивают межличностное взаимодействие, способность к самообслуживанию и независимость в действиях. Оценка качества жизни пациентами с ПТСР практически по всем параметрам является достоверно более низкой. Все шахтеры наиболее низко оценивают свое материальное положение, здоровье, эмоциональное состояние и настроение, общее восприятие качества жизни, а наиболее высоко - взаимоотношения в семье и отношения с друзьями. Однако оценка качества их жизни отчетливо снижается с увеличением степени выраженности признаков ПТСР. У всех обследованных шахтёров в феноменологической структуре ситуативной тревоги доминирует негативная оценка будущего, в структуре личностной тревожности - эмоциональная напряженность, астенические и фобические симптомы, негативная оценка будущего. Выраженность всех компонентов тревоги отчётливо увеличивается в зависимости от наличия и степени выраженности признаков ПТСР. В диссертации выделен постстрессовый патопсихологический симптомокомплекс у лиц, переживших экстремальные события. Определены основные принципы и подходы психокоррекционной работы с пострадавшими.

Ключевые слова: эмоционально-личностные и поведенческие изменения, экстремальное событие, посттравматическое стрессовое расстройство, ценностно-смысловая сфера.

Kozhevnikova V.A. Peculiarities of personality and behaviour changes of persons who were involved in different extreme events. - Мanuscript.

Thesis-work for Candidate of Psychology degree on specialty 19.00.04 - Clinical Psychology. Kyiv, 2006.

On the basis of research of emotional and personal characteristics, features of transformation and dissociation of value-semantic sphere and structure of psychological defense mechanisms, investigation of communication sphere and quality of life's autoperception specification on 112 persons (49 patients were under influence of non-professional psycho-traumatic factors, 63 persons were presented high risk degree professions) were defined the main personality's changes and social functioning's disorders, which create a "post-stress" pathopsychological symptoms' complex at persons who were involved in different extreme events. It is shown, that personality's disorders expression is predominantly related to the PTSD degree, as well as to nature and character of psycho-traumatic events. It is also defined the basic principles and approaches of victims' psychocorrection.

Key-words: personality and behaviour changes, social functioning disorders, extreme events, posttraumatic stress disorders.

Размещено на Allbest.ru

...