Особливості нейтралізації маніпулятивного впливу
Маніпуляція - приховане управління людьми та їх поведінкою. Форми й методи психологічного захисту. Несвідома та свідома форми захисту від маніпулювання. Пасивний і активний захист від маніпулювання. Базові стратегії та механізми психологічного захисту.
| Рубрика | Психология |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | русский |
| Дата добавления | 27.02.2016 |
| Размер файла | 22,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ
Кафедра управління персоналом та економіка праці
Контрольна робота
з дисципліни "Психологія ділового спілкування"
на тему: "Особливості нейтралізації маніпулятивного впливу"
Виконала: студентка IV курсу
факультету "Економіки та управління"
спеціальності "Управління персоналом та економіка праці"
групи УПБ1-12 заочної форми навчання
Шепельська Тетяна Юріївна
Перевірив: ст. викладач Мяленко В.В.
Київ - 2015
Зміст
- Вступ
- 1. Поняття, форми й методи психологічного захисту
- 2. Несвідома та свідома форми захисту від маніпулювання
- 3. Пасивний і активний захист від маніпулювання
- 4. Базові стратегії та механізми психологічного захисту
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Актуальність. Сьогодні кожна людина намагається контролювати будь-яку ситуацію і тому у своїй професійній діяльності і особистому житті вдається до різних механізмів маніпулювання. Маніпуляції активно впливають на свідомість людини, вносять в її життя нестабільні, неприємні моменти.
Маніпулятивне спілкування передбачає вплив на партнера зі взаємодії з метою досягнення своїх прихованих намірів і цілей. Маніпуляція має за мету досягнення контролю над поведінкою й думками іншої людини. Основна особливість при маніпулятивному спілкуванні: партнер не інформує свого співбесідника про істинні цілі їхньої розмови, вони їм приховуються або підміняються іншими. Отож маніпуляція - це приховане управління людьми та їхньою поведінкою [1, с.380].
З маніпулятивним впливом люди зустрічаються дуже часто, майже щоденно, але не завжди його можуть помітити і тим більше захиститися від нього.
Маніпуляції у діловому спілкуванні - це величезний комплекс знань та вмінь як впливати на прийняття рішень іншими особами або цілих груп, для досягнення необхідної мети, так, водночас, і комплекс захисту від цієї корисної та небезпечної "зброї”.
Єдиний дієвий спосіб захисту це усвідомлення небезпеки і самозахист, вдатися до яких спроможні не всі, бо це також один із вищих щаблів розвитку людини і суспільства.
Метою контрольної роботи є: навчитися розпізнавати маніпулятивний вплив та проаналізувати способи нейтралізації маніпуляції у діловому спілкуванні.
маніпулятивний вплив психологічний захист
1. Поняття, форми й методи психологічного захисту
У фаховій літературі поняття "психологічний захист" тісно пов'язане з поняттям цілісності особистості; особлива увага приділяється самооцінці, відчуттю впевненості, самоповазі, Я-концепції, уявленню про себе, індивідуальності. Психологічному захисту може піддаватися як будь-яка цілісність - організація, група людей, сім'я, окрема особа, психіка в цілому, - так і поведінкові прояви (звички, стиль життя, уміння), когнітивні структури (думки, знання, світогляд), мотиваційні утворення (бажання, смаки, переваги). Відбувається це тому, що єдине "Я" захищає саме себе загалом, свої прояви та якості.
У відповідь на порушення або загрозу порушення психологічних кордонів, яке здатне зашкодити цілісності особистості або ЇЇ індивідуальним особливостям, виникає захист в умовах міжсуб'єктної боротьби, який називається психологічним захистом.
У своїй книзі "Психологія маніпуляції" Є. Доценко дає таке визначення: "психологічний захист - це вживання суб'єктом психологічних засобів усунення або послаблення збитку, що завдає йому інший суб'єкт".
Залежно від суб'єкта захисту та від спрямованості виділяють, по-перше, внутрішньоособистісний та міжособистісний захист; по-друге, - специфічний і неспецифічний захист.
Внутрішньоособистісний захист виникає за умов внутрішньоособистісної боротьби відносно самостійних підструктур. Це можуть бути, наприклад, бажання, уміння, переваги, самовпевненість, самооцінка індивіда. Кожна з цих підструктур визначає особливості внутрішнього світу людини та формує її зовнішню поведінку. Кожна з них має власні устремління, які, щонайменше, не збігаються, а інколи й суперечать одне одному. Відбувається природна конкуренція між ними. Коли вона переростає у внутрішньо-особистісну боротьбу, виникає необхідність у психологічному захисті, який убезпечує одні внутрішньопсихічні утворення від завдання збитку з боку інших. Такий психологічний захист називається внутрішньоособистісним.
Коли є неузгодженість між особистісними підструктурами, а індивід не усвідомлює цього, йому потенційно загрожують тривожність, дезорганізація. Якщо невідповідності стають настільки очевидними, що мають бути свідомо сприйняті, індивід буде під загрозою і його величність дезорганізується цими суперечностям. В цьому випадку з метою збереження структури величності вступає в дію особистісний захист.
Міжособистісний захист проявляється там, де йдеться про міжособистісну боротьбу. Оскільки люди при спілкуванні є носіями різних бажань, між ними природно виникають суперечності, які викликають прагнення захищатися. Предметом міжособистісного захисту є індивідуальна цілісність, що поєднується з індивідуальною особливістю та направлена проти сипи бажань і устремлінь опонента.
Залежно від спрямованості виділяється специфічний і неспецифічний психологічний захист. Специфічний психологічний захист направлений на характер загрози. По суті, він нагадує процес вирішення проблем і є пошуковими діями в проблемній ситуації. Такі захисні дії зорієнтовані на стандартний вигляд часто повторюваної загрози. Внаслідок цього специфічний психологічний захист може перетворитися на автоматичний, стати звичкою. Такий вигляд захисту забезпечує детальний аналіз характеру загрози. Результатом цього аналізу буде відчуття, образ.
Неспецифічний психологічний захист спрямований на сам факт загрози й має справу з характеристиками ситуації взаємодії. Йому найбільшою мірою притаманні стереотипізація й генералізація. Завдяки такому захисту час затримки реакції сильно скорочується. Факт присутності загрози діє як ключовий подразник, який запускає один із психічних автоматизмів, що складається з базових захисних установок. Неспецифічний захист забезпечує швидкий аналіз сили загрози. Результатом його роботи є емоційна оцінка.
2. Несвідома та свідома форми захисту від маніпулювання
Специфіка захисту від маніпулювання полягає в захисті права особи (колективу, суспільства) на вільне (без зовнішнього тиску та впливу) волевиявлення стосовно чинної форми правління, структур офіційної влади, політичних сил тощо. Такий захист може здійснюватися на чотирьох рівнях:
· захист цілісності "Я";
· підтримання позитивного Я-образу в міжособистісній взаємодії;
· захист цілісності групи у відповідь на внутрішню загрозу розпаду;
· захист цілісності групи від руйнування факторів міжгрупової взаємодії.
Отже, на всіх рівнях суб'єктом захисту залишається особи. Саме тому всі захисні стратегії ґрунтуються на стратегіях захисної поведінки індивіда як члена групи у ставленні до представників іншої групи.
Виокремлюють дві категорії захисту від маніпулювання - несвідомий (напівсвідомий) і свідомий.
Несвідомий (напівсвідомий) захист
Підсвідомість містить величезний обсяг спресованої інформації про оточення, концентрований досвід попередніх поколінь, моделі ймовірних реакцій на зовнішні виклики. Саме тому в критичні моменти, коли людина ще не до кінця відчуває (розуміє) сам факт агресії (манілулятивний вплив є витонченим інструментом агресивної поведінки), автоматично на рівні підсвідомості може включитись психологічний захист. Характерно, що сама людина часто цього не помічає, оскільки ще не усвідомлює, що в основі її поведінки лежить підсвідома захисна реакція.
Несвідомий (напівсвідомий) захист від маніпулятивного впливу ґрунтується на захисних механізмах психіки - системі регуляторних механізмів, спрямованих на усунення або мінімізацію негативних переживань, які травмують особу. Ці переживання пов'язані здебільшого з внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги, дискомфорту. Механізми захисту направлені на збереження стабільності самооцінки особи, її образу.
Психологічний захист виявляється в бажанні та діях індивіда щодо збереження звичної думки про себе, запереченні, ігноруванні або спотворенні інформації, яку він розцінює як шкідливу, загрозливу, несприятливу, таку, що руйнує усталену картину світу, звичні, комфортні, традиційні уявлення про себе й інших.
Захисні механізми психіки характеризуються такими рисами: а) вони діють непомітно на рівні підсвідомості, й людина не усвідомлює ні причин, ні мотивів, ні цілей, ні самого факту своєї захисної поведінки щодо певного явища або об'єкта; б) захисні механізми завжди спотворюють, фальсифікують чи підміняють реальність.
Отже, дія захисних механізмів психіки неоднозначна й суперечлива: з одного боку, у відповідь на маніпулювання (загрозу) вони на рівні підсвідомості спотворюють, підміняють або фальсифікують реальність; з іншого - допомагають людині не лише швидко адаптуватися до складної (нової) реальності, а й у деяких випадках не потрапити під вплив маніпулятора. Неоднозначною є також оцінка групових захисних механізмів: вони деформують світобачення, консервують віджилі структури та зв'язки, блокують розвиток думки, водночас сприяючи збереженню стабільності, цілісності та життєздатності групи.
Свідомий захист.
Першим етапом свідомого захисту від маніпуляції є її виявлення й розпізнавання. На думку В. Шейнова, основна ознака того, що людиною маніпулюють, - це відчуття незручності, внутрішньої боротьби: доводиться робити чи говорити те, що зовсім не хочеться. Однак для остаточного виявлення та розпізнання маніпулятивного акту цього не достатньо. Виявити його можна, ретельно відстежуючи зміни ситуації, спричинені маніпулятивною дією, та аналізуючи механізми останньої.
Ключовим моментом організації свідомого захисту є виявлення і розпізнання маніпуляції. Як правило, про використання маніпулятивних технологій свідчать помітні зміни в ситуаціях взаємодії (наявність примусу (силового тиску); надто швидкий темп обговорення важливих проблем; дефіцит часу, відведеного на ухвалення рішення; обмеження кола обговорюваних ідей, незмінність формулювання, регулярне повернення до однієї теми; нестандартна поведінка опонента тощо), а також зміни в поведінці адресата маніпулятивного впливу (невмотивовано часта поява або підкреслено чіткий прояв психічних автоматизмів у поведінці; виникнення почуття провини чи небезпеки; емоційний дисбаланс; незвичність, повторюваність, різкі сплески емоцій і т. ін.).
3. Пасивний і активний захист від маніпулювання
Пасивний захист
Як правило, пасивний захист застосовують у двох випадках: коли об'єкт маніпулювання не знає, як вчинити, або не хоче псувати стосунки з маніпулятором. Важливою умовою застосування цієї форми захисту є витримка.
Суть пасивного захисту полягає в затримці власних спонтанних реакцій на дії маніпулятора. Усі способи пасивного захисту покликані знизити темп атаки, щоб виграти час для аналізу ситуації. Вони змушують маніпулятора розкрити свої задуми або відмовитися від них. Досвід показує, що в більшості випадків маніпулятор, зіткнувшись із пасивним захистом, припиняє використання маніпуляційних прийомів.
Найефективнішими форми пасивного захисту є такі:
· відсутність реакції на слова маніпулятора ("не розчув", "не звернув уваги", "не помітив" тощо);
· тактовне, стримане й несподіване для маніпулятора мовчання;
· гра в "тупуватість" - "не зрозумів", "не второпав", "не збагнув" і т. ін.;
· формалізація спілкування, зведення спілкування з маніпулятором до формальних процедур (говорити тільки стандартні фрази; покликатися на начальство й на порядки, заведені в організації; довго заповнювати документи, примушувати співбесідника розписуватися в кожному; дати візитку й показати, що розмову закінчено);
· повне або часткове ігнорування слів маніпулятора;
· узяття інформації до уваги й відкладення рішення на потім, відмова від ухвалення рішення "тут і зараз";
· формальна згода на пропозиції маніпулятора, але з обмовкою, що буде зроблено тільки те, що залежить від адресата маніпулювання;
· повторення прохання маніпулятора, проте вже з питальною інтонацією тощо.
Якщо факт маніпулювання виявлено й розпізнано, але особа, на яку був спрямований психологічний вплив, із певних причин (немає бажання (доцільності) конфліктувати, невпевнена у власних силах, невизначена ситуація тощо) не хоче вступати у відкрите протистояння, як правило, обирається пасивний захист. Його основою є уповільнення процесів взаємодії - блокування власних спонтанних реакцій на дії маніпулятора та збивання темпу маніпулятивного впливу. Основними формами пасивного захисту виступають зокрема повне або часткове ігнорування слів маніпулятора; ухиляння (відмова) від контакту; тактовне, стримане й несподіване для маніпулятора мовчання; формалізація спілкування; відкладання питання про прийняття остаточного рішення на пізніший час.
Активний захист
Метою активного захисту є викриття маніпулятора й завдання йому удару у відповідь. На практиці активний захист часто становить логічне продовження пасивного. Основні фази активного захисту такі:
1. Установлення факту маніпуляції. Полягає в аналізі змін у ситуаціях взаємодії, поведінці адресата маніпулятивного впливу.
2. Оцінка ситуації. Виокремлюють фактори та обставини, які сприяють чи заважають маніпулятивному впливу.
3. Усвідомлення змісту маніпуляції. З'ясовують причини, мотиви, цілі, форми й методи маніпулятивного впливу.
4. Установлення контролю за емоціями. Вдаються до прийомів управління власними емоціями.
5. Збивання темпу й ритму маніпулятивного впливу. Досягають шляхом демонстративного мовного або фізичного виходу з контакту.
6. Відновлення силового балансу стосунків. Намагаються заблокувати канали шляхом маніпулятивного впливу та саму можливість стереотипної автоматичної реакції на дії й слова маніпулятора, актуалізуючи вміння говорити "ні", діяти без пояснень і поступок; підкреслено демонструють самостійність у поведінці тощо.
7. Зайняття й декларування чіткої позиції в питанні, яке є предметом маніпуляції. Опонентові не дають змоги обирати (висувати) альтернативу; ігнорують факти й аргументи, які наводить маніпулятор на підтвердження своїх думок; симулюють і демонструють гнів та нетерпіння.
8. Виведення маніпулятора зі стану емоційної рівноваги. Змістом цієї фази активного захисту є перенесення вістря критики аргументів опонента на його персону; виголошення насмішок, звинувачень, докорів; застосування щодо опонента некоректної аргументації й т. ін. У такий спосіб опонента доводять до стану роздратування, різкого порушення психічної рівноваги.
9. Провокування маніпулятора до "самовикриття", тобто озвучення мети маніпуляції. Ефективним провокаційним засобом є застосування "техніки зіпсованої платівки": у відповідь на посилення психологічного тиску адресат формулює й багаторазово повторює під час діалогу коротку фразу, яка містить важливе повідомлення нападаючому або маніпулятору. Техніка відома також під назвою "правило британського старшини", яке звучить так: "Спочатку скажіть їм, що саме збираєтеся їм сказати. Потім скажіть їм те, що саме ви їм сказали. І тоді вас, можливо, почують".
10. Викриття факту маніпуляції та розкриття її суті. На цьому етапі захисту важливо розкрити мету, спосіб, призначення, особливості застосування та можливі наслідки маніпулятивного впливу і запропонувати маніпулятору зручну й безпечну модель його поведінки з метою блокування подальших спроб психологічного тиску.
11. Контрманіпуляція. У ній використовують практично весь арсенал форм, методів та прийомів маніпуляції в умовах, створених маніпулятивною дією суб'єкта нападу. До цього найпотужнішого захисту вдаються, якщо маніпулятор після викриття не припиняє психологічного тиску. У процесі здійснення контрманіпуляції доцільно застосовувати різні прийоми та методи; швидко змінювати тактику; частіше використовувати ту маніпулятивну зброю, якою він володіє найкраще.
Активний захист від маніпулювання проходить у своєму розвиткові три етапи: аналіз (установлення факту маніпуляції; оцінювання ситуації; усвідомлення змісту маніпуляції); підготовка (встановлення контролю за емоціями; відновлення силового балансу стосунків); дія (збивання маніпулятивного впливу з темпу й ритму; зайняття і декларування чіткої та ясної позиції в питанні, яке є предметом маніпуляції; виведення маніпулятора зі стану емоційної рівноваги; провокування маніпулятора до "самовикриття", тобто озвучення мети маніпуляції; викриття факту маніпуляції та розкриття її суті; контрманіпуляція).
Пасивні й активні форми захисту можна ефективно використати в процесі політичних переговорів, консультацій, дискусій, ток-шоу, зустрічей кандидатів у народні депутати з виборцями тощо.
4. Базові стратегії та механізми психологічного захисту
В основі численних способів захисту від маніпулювання лежить шість так званих базових захисних установок: відхід, вигнання, блокування, управління, завмирання та ігнорування.
Відхід - збільшення дистанції, переривання контакту, переміщення за межі досяжності впливу агресора. Крайнім проявом цієї стратегії може уважатися відчуження, повне заглиблення в себе, відмова від контактів із людьми. Звичайним проявом цього виду захисту є зміна теми бесіди, переривання бесіди під сприятливим приводом, відхід від контактів із неприємними людьми.
Вигнання - збільшення дистанції, видалення агресора. Часто проявляється в звільненні останнього з роботи, виселенні з будинку, засудженні, уїдливому зауваженні, кепкуванні. Граничним проявом такого захисту є вбивство.
Блокування - контроль впливу, виставляння перешкод на його дорозі. Граничний прояв - повна самоізоляція за допомогою активізації певних статусів і підсистем. Повсякденне використання смислових і семантичних ("Я не розумію, про що Ви говорите"), рольових ("я на роботі") бар'єрів.
Управління - контроль впливу агресора, вплив на нього самого. Граничним проявом є підпорядкування собі іншої людини. Звичні способи використання такого захисту - скарги, плач, підкуп, спроби потоваришувати, спровокувати бажану поведінку. Сюди ж відносять і маніпулювання захисного походження.
Завмирання - контроль інформації про самого суб'єкта, її навмисне спотворення або скорочення. Крайня форма заціпеніння. Найчастіше проявляється в приховуванні почуттів, обмані.
Ігнорування - контроль інформації про агресора, спотворене сприйняття агресора або його погроз. Гранична форма прояву - втрата адекватності сприйняття, ілюзії. Зазвичай проявляється як стереотипізація ("вона просто пустує"), пояснення маніпулювання позитивними намірами ("мені бажають добра").
Всі ці базові захисні установки можна попарно об'єднати з огляду на пасивність - активність: відхід - вигнання, блокування - управління, завмирання - ігнорування. Кожна пара має своє поле дії:
· відхід - вигнання створює дистанцію з агресором;
· блокування - управління управляє потоком впливу;
· завмирання - ігнорування працює з інформаційним каналом.
Важливо пам'ятати, що базові захисні установки є такими, що лише визначають напрям захисних дій. У діловому спілкуванні вони часто використовуються в композиції і переплетенні.
Висновки
Таким чином, маніпуляції як дуже поширений спосіб взаємодії людей є в деяких випадках дуже небезпечним. У нашому суспільстві складно викрити справжніх маніпуляторів, які зловживають довірою інших людей і нормами етики. Важливо пам'ятати, що не кожна людина зможе стати маніпулятором і маніпульованим. Потрібен багаж знань соціально - психологічних.
Залежно від суб'єкта захисту та від спрямованості виділяють, по-перше, внутрішньоособистісний та міжособистісний захист; по-друге, - специфічний і неспецифічний захист.
Виокремлюють дві категорії захисту від маніпулювання - несвідомий (напівсвідомий) і свідомий.
Після виявлення та розпізнання маніпуляції обирають пасивну або активну форму захисту, та щоб правильно вибрати форму захисту, слід адекватно оцінити ситуацію.
Найсильніші і грубі дії маніпулятивного впливу у діловому спілкуванні можна виявити і запобігти йому, скориставшись однією або кількома з шести так званих базових захисних установок: відхід, вигнання, блокування, управління, завмирання та ігнорування. Для цього слід стежити за збереженням цілісності свого Я, прислухатися до свого внутрішнього голосу і зіставляти його сигнали із зовнішньою поведінкою опонента.
Отже, у мистецтві самозахисту від маніпулювання немає і не може бути готових (єдиних) рецептів. Люди незалежно від того, хто з них є суб'єктом маніпулювання, а хто - об'єктом, суттєво різняться психічними особливостями та фізичним розвитком. Тому кожна людина може (повинна) створювати свій комплекс прийомів і способів самооборони, який, до речі, не може бути універсальним.
При формуванні власної моделі захисту не слід сліпо копіювати те, що роблять чи рекомендують інші: її варто створювати на основі знань про себе, власних навичок, умінь, досвіду та потенційних можливостей.
У зв'язку з цим фахівець із проблем психології, тактики й техніки самооборони від хуліганських і злочинних зазіхань А. Тарас у книзі "Бойова машина: керівництво із самозахисту" наголошує: "В основі самозахисту повинні лежати ті прийоми, які найкраще виходять саме у вас. Тому що захищати свою честь, своє майно, своє здоров'я і своє життя доведеться саме вам, а не іншим". Такий комплекс може бути невеликий за кількістю технічних і тактичних елементів. У ситуаціях "середньої екстремальності" вистачить і мінімуму".
Список використаної літератури
1. Бороздина Г.В. Психология делового общения /Г.В. Бороздина. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 294с.
2. Панкратов В.М. Маніпуляція зі спілкуванням та його нейтралізація: Практичне керівництво. - М., 2001. - 208с. (Серія "Психологія успіху й ефективного управління")
3. Столяренко Л.Д. Психология общения: учебник/Л.Д. Столяренко, С.И. Самыгин. - Ростов н/Д.: Феникс, 2013. - 317с.
4. Столяренко Л.Д. Психология и этика деловых отношений /Л.Д. Столяренко. - Ростов н/Д.: Феникс, 2003. - 276с.
5. Чеховский М.И. Психология делового общения/ М.И. Чеховський. - М.: ООО "Новое знание", 2006. - 253с.
6. Чалдинин Р. Психологія впливу. СПб.: Пітер, 2000
7. Шейнов В.П. Приховане управління людиною (Психологія маніпулювання). - М., 2001 (Серія "Бібліотека практичної психології")
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Психологічний захист як предмет дослідження психології особистості. Структурна теорія механізмів захисту Р. Плутчика. Особливості розвитку молодших школярів. Механізми психологічного захисту батьків як фактор формування психологічного захисту дитини.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 23.01.2012Дослідження таких психологічних феноменів, як механізми психологічного захисту та психологічний захист дітей, зокрема. Основні способи переробки інформації в мозку, що блокують загрозливу інформацію. Механізми адаптивної перебудови сприйняття й оцінки.
статья [239,0 K], добавлен 05.10.2017Механізм психологічного захисту - неусвідомлюваний засіб поведінки, що відіграє важливе значення у формуванні особистості, створюючи суттєві передумови до уникнення тривожності і напруженості. Основні механізми его-захисту серед дівчат-першокурсниць.
статья [14,4 K], добавлен 31.08.2017Особистість та уявлення про її розвиток в психоаналізі. Вплив захисних механізмів на структуру особистості. Основні ознаки та функції механізмів психологічного захисту (механізмів интрапсихической захисту). Самосвідомість і захисні механізми особистості.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 01.03.2017Можливість виникнення конфлікту. Психологічна стратегія захисту суб'єктної реальності особистості. Виявлення різних стратегій поведінки в конфліктній ситуації. Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні В.В. Бойко.
отчет по практике [110,9 K], добавлен 29.05.2014Характеристика стратегій психологічного захисту в конфліктах. Поняття шкільних конфліктів і системи відносин конфліктної взаємодії. Причини, джерела та особливості конфліктів у сучасній педагогічній діяльності. Шляхи розв'язання шкільних конфліктів.
курсовая работа [391,9 K], добавлен 03.09.2013Кримінальна стратифікація у місцях утримання злочинців. Передумови маніпулювання свідомістю. Зв’язок кримінального статусу засудженого з його схильністю до маніпуляцій. Аналіз рівня схильності до відтворення негативних емоційних інграмм у засуджених.
статья [22,2 K], добавлен 27.08.2017Обґрунтування взаємозв'язку понять переконання та поводження згідно із теоріям когнітивного дисонансу та самосприйняття. Аналіз прийому "ноги у дверях" як засобу маніпулювання людьми. Визначення впливу моральних вчинків на запобігання расовим забобонам.
реферат [35,3 K], добавлен 08.03.2010Теоретичні підходи до вивчення осіб похилого віку з обмеженими можливостями та інвалідів в процесі соціальної роботи. Дослідження соціально-психологічного супроводу в управлінні праці і соціального захисту населення Овідіопольської районної адміністрації.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 25.03.2011Особливості комунікативного процесу в підлітковому віці. Загальна психологічна характеристика підліткового віку, особливості спілкування учнів. Дослідження міжособистісних комунікацій в підлітковому колективі, домінуюча стратегія психологічного захисту.
курсовая работа [80,4 K], добавлен 27.07.2014Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного розвитку дітей з обмеженими функціональними можливостями. Законодавче забезпечення соціального захисту дітей-інвалідів в Україні та труднощі їх реабілітації. Специфіка соціально-педагогічної роботи.
дипломная работа [48,1 K], добавлен 19.03.2009Психофізіологічні основи тривожності. Психологічне консультування як діалог индивидуальностей. Консультування тривожних та вороже настроєних і агресивних клієнтів. Види i спосіби маскування тривожності. Механізми, види та способи психологічного захисту.
контрольная работа [35,5 K], добавлен 13.10.2010Поняття емоцій людини. Поняття і види психологічних механізмів захисту. Емоційні патерни як особові риси. Теоретичні підходи до визначення копінг-стратегій особистості. Копінг-стратегії та психозахисні механізми осіб з різним ступенем емоційного бар'єру.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 20.07.2012Консультування як форма роботи професійного психолога. Основні підходи до психологічного консультування. Етапи консультування згідно Ейдеміллеру. Концепція орієнтованого на клієнта психологічного консультування. Консультування згідно К. Роджерсу.
реферат [18,4 K], добавлен 22.09.2010Характеристика основних методів науково-психологічних досліджень. Особливості самого процесу сприйняття, який лежить в основі діяльності спостереження. Сутність і методи спостереження. Специфіка, значення, використання психологічного спостереження.
контрольная работа [26,7 K], добавлен 15.04.2019Теоретичне підгрунтя комунікативного соціально-психологічного навчання. Характеристика соціально-психологічного тренінгу. Завдання, принципи та стадії тренінгового процесу. Теоретичні та практичні аспекти організації соціально-психологічного тренінгу.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 15.03.2009Особливості психологічного благополуччя особистості. Поняття її смисложиттєвих орієнтацій. Дослідження взаємозв`язку емоційного інтелекту та психологічного благополуччя. Його складові: здатність до управління оточенням, постановка цілей, самоприйняття.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 26.05.2019Поняття комунікативної компетентності особистості. Структура соціально-психологічного потенціалу. Порівняльний аналіз здатності до децентрації, стратегії поведінки в конфліктах, самоконтролю в спілкуванні у менеджерів-керівників та менеджерів-операторів.
магистерская работа [338,4 K], добавлен 25.02.2014Поняття група в соціальній психології. Проблеми психологічної корекції міжособистісних стосунків у трудовому колективі. Форми групової взаємозалежності. Особливості самооцінки психологічного клімату медичного колективу. Організаційно-управлінський підхід.
курсовая работа [134,9 K], добавлен 02.12.2013Теоретичний аналіз та основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі, психологічні особливості регуляції взаємовідносин. Професійне становлення студента, організація дослідження та методика вивчення взаємовідносин.
дипломная работа [89,2 K], добавлен 19.09.2012
