Затримка психічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАТРИМКА ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

1. Визначення. Причини. Класифікація

ЗПР - поняття, яке склалося в вітчизняній психології в 60-х рр.. на основі і в результаті розпочатого десятиріччям раніше вивчення дітей, які мають стійкі труднощі в навчанні в масовій школі, і таких, які, будучи діагностованими як розумово відсталі, після недовготривалого періоду навчання в спеціальній школі починали досить успішно просуватися вперед і знаходили великі потенційні можливості. В багатьох випадках під час надання цим дітям відповідної педагогічної підтримки і організаційної допомоги продовжували навчання в звичайній школі.

В багатьох випадках під час надання цим дітям відповідної педагогічної підтримки і організаційної допомоги продовжували навчання в звичайній школі.

Першою фундаментальною публікацією про таких дітей була монографія А.Штрауса і Л.Летинен «Психопатология и обучение ребенка с повреждением мозга», яка вийшла в США в 1947 р. та в якій описуються особливості таких дітей.

Виявивши дітей, які мають труднощі в навчанні і вивчивши їх історії розвитку, а також неврологічний статус, Штраус і Летинен виявили у них наявність остаточних явищ слабо виражених органічних уражень мозку на ранніх етапах розвитку, які і є причинами їх труднощів. Також у таких дітей відмічаються деякі неадекватності в поведінці (емоційні розлади, гіперактивність) і в той же час відносно високі показники виконання інтелектуальних тестів. Також у таких дітей відмічають порушення мовлення (цитата, с. 83 «Лубовський…»).

Таким чином, не дивлячись на деталізацію визначення, воно не дозволяє диференціювати первинні і вторинні порушення розвитку.

У вітчизняній спеціальній психології ЗПР характеризують як порушення темпу всього психічного розвитку при наявності значних потенційних можливостей. ЗПР - тимчасове порушення розвитку, яке коригується чим раніше, тим сприятливіші умови розвитку дитини.

Проведені дослідження учнів початкових класів в 1990-х рр.. показали, що число учнів з ЗПР різного ступеню вираженості досягає 15-16%.

Причини ЗПР:

важкі інфекційні захворювання матері під час вагітності;

токсикози вагітності;

хронічна гіпоксія плоду внаслідок плацентарної недостатності;

травми під час вагітності та пологів;

генетичні фактори;

асфіксія, нейроінфекції;

недостатність харчування і хронічні соматичні захворювання;

травми мозку в ранній період життя дитини;

«церебрастенічний інфантилізм» - вихідний низький рівень функціональних можливостей;

Важкі емоційні розлади невротичного характеру, які пов'язані з несприятливими умовами раннього розвитку.

За даними Американської асоціації по вивченню ушкодження мозку, серед дітей з труднощами в навчанні до 50% складають діти, які отримали травму голови в період до 3-4 років.

Класифікація ЗПР (по К.С.Лебединській):

І. ЗПР Конституційного походження. Це гармонійний психічний і психофізичний інфантилізм. Такі діти вже відрізняються зовнішньо. Вони менші ростом і обличчя їхнє зберігає риси більш раннього віку, навіть коли вони стають школярами. У таких дітей особливо виражено відставання в розвитку емоційної сфери. У них спостерігається більш виражений прояв емоцій, лабільність, для них характерні різкі переходи від сміху до сліз і навпаки. У дітей цієї групи дуже виражені ігрові інтереси, які переважають навіть в шкільному віці.

Гармонійний інфантилізм - це рівномірний прояв інфантилізму в усіх сферах. Емоції відстають в розвитку, затримка мовленнєвого розвитку, інтелектуальної і вольової сфери. В деяких випадках може бути не виражене фізичне відставання - спостерігається тільки психічне, а інколи і психофізичне відставання в цілому. Всі ці форми поєднуються в одну форму.

Психофізичний інфантилізм інколи має спадковий характер. В деяких сім'ях відмічається, що і батьки в дитинстві мали відповідні риси.

ІІ група - ЗПР соматичного походження, яка пов'язана з довготривалими тяжкими соматичними захворюваннями в ранньому віці. Це можуть бути тяжкі алергійні хвороби (бронхіальна астма), захворювання травлення. Довготривала диспепсія протягом першого року життя призводить до відставання в розвитку. Серцево-судинна недостатність, хронічне запалення легень, захворювання нирок часто призводить в анамнезі дітей із ЗПР соматогенного походження. Такий стан відображається і на розвитку ЦНС, затримує її дозрівання. Такі діти довго знаходяться в лікарнях, що створює умови сенсорної депривації і теж не сприяє їх розвиткові.

ІІІ група - ЗПР психогенного походження. Вона пов'язана з несприятливими умовами виховання, які викликають порушення формування особистості дитини. Ці умови - безнадійність, яка часто співпадає з жорстокістю з боку батьків, або гіперопіка, що також є вкрай несприятливою ситуацією виховання в ранньому дитинстві. Безнадзорність приводить до психічної нестійкості, імпульсивності, взривчастості, і, дійсно, безініціативності, до відставання в інтелектуальному розвитку. Гіперопіка призводить до формування викривленості, послабленої особистості, у таких дітей часто проявляється егоцентризм, відсутність самостійності в діяльності, недостатня цілеспрямованість, нездатність до волевиявлення, егоїзм.

При відсутності органічної або вираженої функціональної недостатності ЦНС відставання в розвитку дітей, які відносяться до трьох форм, в багатьох випадках може бути подолано в умовах звичайної школи (особливо якщо педагог здійснює індивідуальний підхід до таких дітей і надає їм диференційовану допомогу згідно з їх особливостями і потребами).

ІV група - дуже багато чисельна - це ЗПР церебрально-органічного ґенеза.

Причини - різні патологічні ситуації вагітності і пологів: пологові травми, асфіксія, інфекції під час вагітності, інтоксикації, а також травми і захворювання ЦНС в перші місяці і роки життя. Особливо безпечний період до 2 років.

Діти з органічною і функціональною недостатністю мозку потребують особливих умов виховання і навчання, і саме вони складають основний контингент спеціальних дитячих садків (або груп), шкіл і класів для дітей із ЗПР. У таких дітей відстають в розвитку увага, сприймання, мислення, пам'ять, мовлення, діяльність та інші функції.

Суттєвою ознакою ЗПР є дуже низький рівень активності в усіх сферах психічної діяльності, в усіх її видах.

2. ЗПР в дошкільному віці

Знання закономірностей розвитку дітей із ЗПР в дошкільному віці, специфічних характеристик їх психологічних структур, особливо в старшому дошкільному віці, має значення для побудови диференціальної психолого-педагогічної діагностики.

Розглядаючи особливості ЗПР в дошкільному віці, не можна не відмітити, що визначити її в цьому віковому періоді - завдання дуже складне. Пов'язано це з тим, що при ЗПР спостерігається прояв відставання в розвитку різних функцій, які схожі з розумовою відсталістю. В той же час при виражених порушеннях мовленнєвого розвитку можуть спостерігатися приблизні прояви відставання. Диференціювати їх дуже важко. Тому часто ні психолог, ні лікар-невролог не наважуються ставити діагноз ЗПР у дітей молодших 5 років.

Загальні прояви при ЗПР:

1) поведінка цих дітей відповідає більш молодшому віку: в старшому віці вони ведуть себе як діти 4-5 років; вони більш залежні від дорослого, менш активні, безініціативні, у них слабо виражені пізнавальні інтереси, значно вони відстають і в формуванні регуляції і саморегуляції поведінки, в результаті чого не можуть довго зосередитися на якому-небудь занятті, головне заняття цього віку - ігрова діяльність - у них теж недостатньо сформована. Відмічається недорозвиток емоційно-вольової сфери, яка проявляється в примітивності емоцій і їх нестійкості: діти легко переходять від сміху до сліз і навпаки.

Відставання в мовленнєвому розвитку проявляється в обмеженості словника, недостатній сформованості граматичної будови, наявності недоліків вимови і звукорозрізнення, а також в низькій мовленнєвій активності.

Схожі прояви відставання і порушень в розвитку спостерігаються також у дітей, раннє і дошкільне дитинство яких проходило в умовах соціально-культурної деривації. Такі умови мають місце в неблагонадійних сім'ях і неповних, дитячих будинках тощо.

Нерідкі випадки, коли випускники дитячих садків (особливо дитячих будинків) при проходженні ПМП консультацій з діагнозом розумова відсталість попадають в допоміжну школу. Тільки в ході навчання виявляється, що дитина має більш високі потенційні можливості, ніж РВ однолітки.

Із вищевикладеного можна зробити висновок, що диференціальна діагностика ЗПР в дошкільному віці є дуже складною, оскільки існують форми ЗПР, які викликані причинами не біологічного характеру, особливого значення в таких випадках набуває психологічна диференціальна діагностика. Разом з тим слід відмітити, що досі не існує достатньо надійних наборів діагностичних методик. А тести Векслера для цієї цілі не зовсім придатні.

Можливі діагностики обмежені також недостатністю знань про психічні прояви різних форм недоліків розвитку в дошкільному віці.

3. Сенсорно-перцептивні функції

Розповсюдженість недоліків зору і слуху серед дітей із ЗПР не перевищує, ніж серед нормально розвинених дітей. Дитину в окулярах в спеціальному садочку для дітей цієї категорії побачити можна не частіше, ніж серед нормальних. (Разом з тим, необхідно знати, що серед дітей з первинними недоліками зору або слуху виявляється приблизно 20% дітей, які мають ЗПР як додатковий дефект). Це означає, що первинних сенсорних недоліків у дітей немає. Разом з тим дійсно є наявність недоліків сприймання. Ще Штраус і Летинен в своїй роботі про таких дітей писали «вони слухають, але не чують, дивляться, але не бачать», відмічає відволікання уваги, яка призводить до фрагментарності.

Ряд авторів відмічають у дітей із ЗПР труднощі під час виділення фігури на фоні, при розрізненні близьких по формі фігур, виділенні деталі під час аналізу об'єкта, затруднюються визначати віддаленість предметів, недоліки зорово-просторового орієнтування. Особливі труднощі відчувають в сприйманні розташування окремих елементів в складних зображеннях.

Недоліки сприймання виступають, коли діти виконують завдання на копіювання фігур, конструювання за зразком.

Формування цілісного образу відбувається уповільнено, тому дитина не помічає багато чого, упускає деталі.

Недоліки сприймання більш чітко виражені при несприятливих умовах сприймання: коли предмет розглядають в незвичному ракурсі, в умовах поганого освітлення, контурні зображення предметів накладені один на одне. Пізніше, під час оволодіння читанням, недоліки сприймання проявляються в змішуванні близьких за написанням букв та їх елементів.

Польський психолог Х.Спіонек (1978) вважає відставання в розвитку зорового сприймання, яке спостерігається у дітей даної категорії, одна із головних труднощів, які вони мають під час навчання. Вони пов'язані не з первинним сенсорним дефектом, а вступають на фоні складних сенсорно-перцептивних функцій, тобто є наслідком не сформованості аналітико-синтетичної діяльності в зоровій системі, і особливо в тих випадках, коли поряд із зоровим сприйманням беруть участь інші аналізатори, перш за все рухливий.

Ще більше відставання прослідковується в формуванні зорово-слухової інтеграції, яка має важливе значення під час навчання грамоти, читання і письма.

Слухове сприймання дошкільників характеризується деякими труднощами в диференціації мовленнєвих звуків (недолік фонематичного слуху) під час швидкої вимови слів, в багатоскладових і близьких за вимовою словах, під час визначення звуків в словах.

Проявляються недоліки в дотиковому сприйманні. Доказом цього є труднощі дітей у визначенні місця дотику до різних ділянок їх шкіряної поверхні (щоки, підборіддя, носа, кисті руки), особливо важко їм визначити дотикові відчуття у випадку одночасного торкання до двох ділянок шкіри.

Важливо відмітити, що в ході вікового розвитку недоліки сприймання виправляються, тим швидше, як вони стають усвідомленими. Швидше виправляється слухове і зорове сприймання особливо інтенсивно цей процес відбувається в ході навчання грамоти.

Причини недоліків відчуття й сприймання:

низька швидкість переробки й прийому інформації;

не сформованість перцептивних дій, які приводять до створення цілісного образу об'єкта;

не сформованість орієнтувальної діяльності (вони не вміють роздивлятися те, на що спрямований їхній погляд).

В найбільшій мірі відставання в розвитку у дітей із ЗПР в перцептивній групі проявляються у не сформованості в них спостережень.

Спостереження відноситься до категорії вищих психічних функцій і формується на основі сприймання.

4. Особливості моторики

У всіх дітей із ЗПР має місце рухова нековкість і недостатня координація, яка проявляється навіть в автоматизованих рухах, як ходьба, біг. Спостерігаються гіперкінези (перебільшена рухова активність в формі неадекватної сили і амплітуди рухів), хореоформні рухи (м'язові судоми), або навпаки, рухова активність значно занижена.

Найбільші відставання проявляються в сфері психомоторики - довільних усвідомлених рухів, які спрямовані на досягнення певної мети. Особливо викликає труднощі під час виконання почергово стискання і розімкнення пальців рук, згинання великого пальця при одночасному випрямленні інших пальців руки.

Недоліки моторики впливають на розвиток зображувальної діяльності дітей, проведенні простих ліній, виконанні дрібних деталей малюнка, під час письма.

5. Увага

Недолік уваги є характерною властивістю для дітей із ЗПР. Психологи і клініцисти описують «синдром дефіциту уваги», який переплітається часто з гіперактивністю. Недолік уваги у дошкільників уже проявляється при спостереженні за особливостями сприймання ними явищ і предметів. Діти погано зосереджуються на об'єкті, їх увага нестійка. Ця нестійкість проявляється і в будь-якій діяльності, якою займаються діти. Недоліки уваги пов'язані з низькою працездатністю, підвищеною втомленістю, які особливо характерні для дітей з органічними враженнями ЦНС.

6. Пам'ять

Дошкільники з ЗПР наділені гіршою пам'яттю, ніж нормально розвинені однолітки. Так, в експериментах І.А.Коробейникова (1980) на запам'ятовування 10 слів середній показник безпосередньої короткочасної пам'яті дітей із ЗПР був нижчий, ніж у нормально розвинених дітей, і вище, ніж у розумово відсталих.

Образна пам'ять у дітей менш точна, хоча у 60% дітей із ЗПР середні результати співпадають з нормальними. Під час перевірки словесного запам'ятовування, виявилося, що у дітей із ЗПР переважають внесення: вони називають слова, які позначають слова, яких не було на картинках. Труднощі запам'ятовування словесного матеріалу спостерігається у більшості дітей ЗПР. Їх відтворення недосконалі і неповні.

Таким чином не дивлячись на деякі відставання в розвитку пам'яті в дітей із ЗПР, в її проявах спостерігається переважання наочно-образної пам'яті порівняно зі словесною.

7. Особливості мислення

Оскільки характеристика мисленнєвої діяльності дітей із ЗПР має особливе значення як для диференціальної діагностики, так і для розробки системи корекції недоліків і підготовки їх до навчання в школі, їй присвячено більшість психологічних досліджень. У дошкільників із ЗПР спостерігається відставання в усіх видах мислення, яке в найбільшій мірі, визначається за показниками актуальний рівень розвитку і в найменшій мірі виступає при розв'язанні задач наочно-дійового характеру.

Констатуються значні потенційні можливості розвитку наочно-образного мислення у дітей із ЗПР, але слід відмітити її недостатність, яка проявляється і в шкільному віці.

Перехід від наочно-дійового до наочно-образного мислення є важким етапом мисленнєвої діяльності в цілому. Недоліки наочно-образного мислення пов'язані з не сформованістю мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння.

Враховуючи недоліки в розвитку наочно-образного мислення у дітей із ЗПР, його значення в формуванні розумової діяльності в цілому і обмежені можливості його хаотичного розвитку, в системі навчання цих дітей необхідно передбачити ряд корекційних занять, які сприяють формуванню різноманітних образів-уявлень і вмінь оперувати ними.

Відставання в розвитку словесно-логічного мислення дітей із ЗПР характеризується в залежності від характеру і складності завдань: узагальнення і класифікація реальних об'єктів, які безпосередньо зв'язані із засвоєнням лексики, доступні дітям із ЗПР, але на низькому рівні. Значні відставання проявляються в можливостях здійснювати докази й висновки.

дошкільний мислення перцептивний пам'ять

8. Особливості мовленнєвого розвитку

Про недоліки мовлення у багатьох дітей із ЗПР свідчать перш за все пізня поява слів і перших фраз. Потім спостерігається уповільнене розширення словника є оволодіння граматичною будовою, в результаті відстає формування мовленнєвих узагальнень. Нерідко мають місце недоліки вимови і розрізнення окремих звуків. Разом з тим спостереження показують, що в межах щоденних потреб і проблем усне мовлення дітей даної категорії задовольняє їх потреби в спілкуванні. Але не можна не відмітити недостатню чіткість, «змазаність» мовлення багатьох дошкільників. Такі проблеми пов'язані з малою рухливістю артикуляційного апарату внаслідок недостатності мовленнєвої практики. Для дітей із ЗПР характерні: обмеженість словника, особливо активного. Особливо коли дітям пропонується переказати прочитане ними оповідання, скласти оповідання за картинкою; відсутність в їх мовленні прикметників, слів, які означають властивості предметів і явищ навколишнього світу, неточне вживання слів, труднощі активізації словникового запасу, ускладнення в словотворенні.

Відставання в формуванні граматичної будови проявляються в тому, що ці діти, конструюючи речення, будують їх примітивно, порушують зв'язок слів, розповідь за малюнком заміняють простим переліченням зображених на ньому об'єктів.

Відставання в формуванні контекстного мовлення є вторинним дефектом, наслідком недостатності аналітико-синтетичної діяльності, низького рівня пізнавальної і мовленнєвої активності, не сформованості мисленнєвих операцій. Великі труднощі у дітей в розумінні і творенні орудного відмінка («Покажи олівцем лінійку»), родового відмінка («брат батька»), порівняльних конструкцій («Коля вищий Вані, але нижчий від Сергія»), важко розуміють вислови просторових відношень («Намалюй коло під квадратом»).

Важливо відмітити, що описані труднощі практично відсутні в розумінні зверненої до них мови і в межах щоденної тематики і побутового словника.

Таким чином, важливо відмітити у дітей із ЗПР відсутність ставлення до мовлення, як до особливої сторони дійсності. Достатньо успішно використовувати мову в спілкуванні, діти не відокремлюють слів від їх предметного змісту, мовленнєвий потік для них виступає як ціле, вони не вміють членувати його на слова, виділяти окремі звуки в словах. У них відсутнє пізнавальне ставлення до мови.

Всі перелічені недоліки достатньо успішно формуються на спеціальних заняттях.

9. Ігрова діяльність

Гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку. Тому особливості гри дітей із ЗПР дають важливий матеріал для характеристики цього стану.

Найбільший інтерес представляють аналіз особливостей сюжетно-рольової гри, оскільки в ній достатньо чітко проявляються: знання про оточуючий світ, включаючи знання про діяльність дорослих; розуміння взаємовідносин між людьми; вміння накопичувати і застосовувати накопичені знання в умовах гру; вміння регулювати особисту поведінку згідно із змістом гри і вміння взаємодіяти з партнерами по грі з урахуванням своєї ролі і їх ролей. В грі проявляється емоційне ставлення дітей до особистої діяльності і до дій партнерів.

Гра дітей із ЗПР характеризується: одноманітністю, відсутністю творчості, бідність уявлення, недостатність емоційності, низька активність.

Сюжетна гра до 6 років досягає вершини свого розвитку. Вона відрізняється відсутністю розгорнутого сюжету, недостатньою координованістю дій учасників, нечітким розподілом ролей і стільки ж нечітким дотриманням правил гри. Діти взагалі самостійно не розпочинають гру. В звичній ситуації, вони просто беруть іграшки, розглядають їх. На питання, що вони роблять відповідають: «Машину катаю», «Ляльку одягаю».

Размещено на Allbest.ru