Стрес та механізми його виникнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кожен день ми з навколишнього середовища отримуємо інформацію, здійснюємо дії, вболіваємо і видужуємо, сміємося і плачем. Всі ці події, навіть позитивні, викликають у людини стрес.

Стрес у нашому житті відіграє чи не найпомітніше місце. Адже стреси, виникають через безліч причин: сімейних, фінансових негараздів і ще однією найголовнішою причиною, є завантаженість на роботі. Сьогодні, повідомлення про звільнення, скорочення, зниження і навіть похмурі думки призводять до стресу.

Багато людей замислюються над тим, що вони у постійному стані стресу. Це такий психічний стан організму, коли надмірне перенапруження організму перешкоджає повноцінному відновленню сил та інколи призводить до виснаження. У народі існує вираз «Усі хвороби від нервів». І недарма! Адже, коли людина працює, вона не запитує у свого організму: «Не втомився чи ти?». Цьому сприяє те, що ми хочемо прожити свій життєвий шлях гідно й у достатку, тому ми не шкодуємо себе, щоб жити гідно у такому жорстокому світі! Стрес є причиною збільшення інтенсивності та напруженості життєдіяльності людини, соціально-економічних змін, нестабільності в сучасному світі. І багато психологічних і фізіологічних відхилень офіційно визнаються фахівцями як наслідки стресу. Тому важливими є визначення поняття «стрес», його причин, наслідків, особливостей профілактики та корекції. В цьому і полягає актуальність нашої теми.

Багато психологів, лікарів займалися дослідженням стресових станів, їх впливу на фізичне та психологічне здоров'я людини (Г.Сельє, У.Кеннон, Дж.Сміт, В.Розов, Б.Коган, М.Пірен, Б.Волков та ін.)

Метою даної роботи є вивчення стресу, визначення причин виникнення стресу та шляхів його подолання.

Задачі роботи:

1. Дати визначення поняттю «стрес» та охарактеризувати природу стресу.

2. Визначити причини виникнення стресу та проаналізувати їх.

3. Дати рекомендації щодо подолання стресу, тобто охарактеризувати способи боротьби зі стресом.

У вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: загальнонаукові - узагальнення, порівняння, синтез та теоретичний аналіз наукової літератури з даної проблеми.

1. Поняття та природа стресу

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію - стрес.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.

Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована Г. Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий спосіб.

Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу.

Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини.

Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.

Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу супротиву, боротьби, до втечі.

Фізіологічна та біохімічна природа стресів вивчена до теперішнього часу досить добре. Схематично фізіологічна «виворіт» стресової реакції виглядає приблизно так. Під впливом якого-небудь стресового чинника (конфлікт, несподівана подія і пр.) в корі головного мозку людини формується інтенсивний стійкий осередок збудження - так звана «домінанта». Її поява запускає своєрідну ланцюгову реакцію: порушується також одна з найважливіших структур проміжного мозку - гіпоталамус, який у свою чергу активізує тісно пов'язану з ним провідну залозу внутрішньої секреції - гіпофіз. Останній викидає в кров порцію спеціального гормону, під впливом якого наднирники виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), які і дають в кінцевому рахунку добре всім знайому картину стресового стану: посилюється серцебиття, частішає дихання, підвищується кров'яний тиск і т.д.

Біохімічні зрушення при стресі є сформованої в процесі тривалої еволюції оборонної реакцією організму на зовнішню загрозу. За нашою крові циркулюють які знайшли застосування гормони, які розбурхують організм і не дають заспокоїтися нервовій системі. Будь вони тут же витрачені на який-небудь вид фізичної активності, стрес не мав би руйнівних наслідків. Але таких можливостей у ведучого сучасний спосіб життя людини небагато. Тому і потрапляє його організм на своєрідну стресову пастку: аварійний викид гормонів стресу в кров виснажує їх запас в корі надниркових залоз, яка тут же починає їх посилено відновлювати. Від того навіть при відносно слабкому повторному емоційному збудженні організм рефлекторно реагує підвищеним виділенням гормонів. Така біохімічна природа стресу, яка «стоїть за лаштунками» нервозного, неадекватної поведінки людини.

Стресовий стан небезпечно не саме по собі, а тим, що здатне провокувати цілий букет органічних порушень у вигляді серцево-судинних, алергічних, імунних та інших захворювань. Не кажучи вже про те, що різко падає працездатність людини, його життєва і творча активність. Безпричинна начебто млявість, пасивність, безсоння або що не дає відпочинку сон, дратівливість, невдоволення всім світом - типові симптоми стресу. Тут природним чином виникає питання: а чи можна з усім цим що-небудь вдіяти? Чи можна уникнути стресів?

Відповідь на останнє питання має бути безумовно негативним. Стресів уникнути не можна в принципі. Бо природа їх рефлекторна. Це автоматична реакція організму на важкі або несприятливі ситуації. Такі реакції являють собою механізми природної біологічного захисту людини, чисто природний спосіб пристосування до мінливої середовищі. Зруйнувати їх - значить погасити в людині життя, зробити його бездушним до зовнішніх подразників. Як підкреслював основоположник вчення про стрес Г. Сельє, стрес - обов'язковий компонент життя. Він може не тільки понизити, але і підвищити стійкість організму до негативних факторів. Для розведення цих полярних функцій стресу Сельє запропонував розрізняти власне «стрес», як необхідний організму механізм подолання несприятливих зовнішніх впливів, і «дистрес», як стан, безумовно шкідливий для здоров'я. (Слово «дистрес» можна перекласти як «виснаження», «нещастя».)

Таким чином, стрес - це напруга, мобілізуюче, що активізує організм для боротьби з джерелом негативних емоцій. Дистрес - це надмірна напруга, котре знижує можливості організму адекватно реагувати на вимоги зовнішнього середовища.

Разом з тим було б помилкою однозначно пов'язувати дистрес з проявом негативних емоцій людини, а всі позитивні емоції оголошувати захистом від нього. Буває й по-іншому. Будь-яка емоційний струс людини є стресором (джерелом стресу). Стійкість організму до несприятливих зовнішніх впливів за рахунок виникаючої напруги підсилюється! Механізми стресу і покликані забезпечити опірність організму. Дистрес ж виникає тоді, коли ці механізми недостатньо ефективні. Або коли вони «виснажують свій ресурс» при тривалому і інтенсивному стрессирующим впливі на людину.

Таким чином, стан дистресу фактично відповідає третій з виділених Г. Сельє фаз стресового реагування. Саме з нею і треба боротися, точніше - намагатися не допустити переходу стресу в дистрес. Сам же по собі стрес - це цілком нормальна реакція.

2. Причини виникнення стресу

стрес управління персональний конфлікт

Фактори, які зумовлюють стрес, поділяють на дві групи: організаційні та персональні.

Організаційні фактори. Широко поширеною, зрозумілою причиною стресу в організаціях є перевантаження або, навпаки, дуже мале робоче навантаження. Якщо підвищене робоче навантаження відіграє важливу роль у виникненні стресу, то істотне значення має і хронічне робоче недовантаження людини. У цій ситуації людина почуває себе як би не при справах, не знає, куди прикласти свої сили, втрачає почуття своєї значущості і потреби, що позначається на їх моральному настрою і на взаєминах з навколишнім середовищем. Правда, серед керівників виробництва явище недовантаження зустрічається досить рідко, але цілком скидати з рахунків цю причину не можна. Впливають на стрес і різкі зміни навантаження керівників. Це, як правило, пов'язано з посадовим переміщенням, нерідко викликаним станом здоров'я. Зменшення навантаження при такому переміщенні дуже болісно переживається керівниками і часто призводить до виникнення стресу в таких ситуаціях, коли здавалося б, ніяких причин для цього немає. От один із прикладів. Головний технолог великого підприємства за станом здоров'я перейшов на більш спокійну і навіть більш високооплачувану роботу. На посаді головного спеціаліста він майже щодня піддавався стресу. Здавалося б, на новій посаді він повинен був знайти себе і спокійно трудитися. Однак цього не відбулося. Різке зниження навантаження ніби вибило його зі звичної колії, і відчуття своєї непотрібності стало для нього найсильнішим стресором. Інший приклад. Начальник великого цеху, що проробив на цій посаді не один десяток років, теж за станом здоров'я попросив звільнити його з посади, яку він обіймав. Прохання задовольнили. При наступному працевлаштуванні його, у першу чергу, цікавило не те, як нове призначення відіб'ється на його матеріальному добробуті, а те, що він повинен буде робити, тобто які будуть його функції. Він справедливо побоювався того, що різка зміна навантаження, відрив від звичайного йому виробничого життя також приведе його до відчуття своєї непотрібності.

Другим фактором є конфлікт ролей. Він виникає коли до праці пред'являють суперечливі вимоги. Конфлікт ролей може відбутися в результаті порушення принципу єдиноначальності. Два керівники в службовій ієрархії можуть дати робітнику суперечливі завдання. Конфлікт ролей може з'явитися також у результаті різниці між нормами групи і вимогами організації. В цій ситуації індивідуум може відчути напругу і неспокій, тому що хоче бути прийнятий групою, з однієї сторони, і зберегти вимоги керівника, з іншої.

Третій фактор -- невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає, коли працівник не впевнений в тому, чого від нього очікують. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими, але вони будуть невизначеними. Люди повинні мати правильне уявлення про очікування керівника, про те. що і як вони мають робити і як їх після цього будуть оцінювати. Четвертий фактор -- нецікава робота. Люди, які мають більш цікаву роботу, проявляють менше неспокою і менше схильні до фізичних недомагань, ніж які займаються нецікавою роботою.

На додаток до цих факторів, стрес може виникнути через погані фізичні умови. Наприклад, відхилення в температурі приміщення, погане освітлення або надмірний шум. Неправильні співвідношення між повноваженнями і відповідальністю, погані канали обміну інформацією в організації і необґрунтовані вимоги один до одного також можуть спричинити стрес.

Важливими джерелами стресу є взаємини з вищестоящими керівниками, з керівниками, рівними за рангом, і зі своїми підлеглими. Особливу значимість тут відіграють неприязні відносини не тільки між вищестоящими і нижчестоящими керівниками, але і з колегами по горизонталі. Стан стресу в подібних випадках викликає вже саме чекання виробничого конфлікту, і будь-який незначний промах одержує неадекватну взаємну оцінку, приводячи найчастіше до обопільного стресу.

Істотний вплив на виникнення стресу робить некомпетентність підлеглих, а також контакти з "важкими" (некомунікабельними) особами. Для керівника дуже важливим є одержання достовірної своєчасної і повної інформації. Тому коли він такої інформації не має, то практично завжди потрапляє в стан стресу.

Для керівників оперативної ланки важливою причиною стресу є необхідність виконання термінових робіт, що не завжди повною мірою забезпечені зовнішніми стосовно підрозділу службами: цехами-суміжниками, відділами матеріально-технічного постачання, службами ремонту і налагодження устаткування тощо. При цьому для начальників цехів і майстрів велика завантаженість оперативною, не завжди, властивою їм роботою, і терміновість її виконання є основною причиною стресу.

Багато в чому подібні погляди на причини стресу висловлюють і закордонні фахівці, хоча інші умови виробництва накладають і свої специфічні особливості на виникнення явищ стресу. Однією з головних причин стресу, про що майже не пишуть західні дослідники, є страх втратити роботу. Цей стресор, варто відмітити, набуває дедалі більшої значимості і в Україні. Ось, наприклад, як оцінює причини стресу американський фахівець Фіглер Хомер: незадоволеність організацією управління, некомпетентність підлеглих, непоінформованість про стандарти продуктивності, недовіра персоналу до менеджменту і недовіра з його боку до персоналу, несумісність з колегами по роботі, незадоволеність працею, нездатність підприємства задовольнити особисті потреби працівників тощо.

Інший американський дослідник Ф.Майкл важливими причинами стресу вважає ступінь відповідальності керівника за роботу в цілому чи роботу групи співробітників, а також численність обов'язків, що виконуються. Останнє повною мірою відноситься до оперативних керівників виробництва, і, мабуть, це є одним з важливих факторів того, що керівники цехів більш часто знаходяться в стані стресу.

Розглядаючи зовнішні об'єктивні причини виникнення стресу, не можна залишати осторонь і причини внутрішні, пов'язані з конкретним керівником як з особистістю. Вчені встановили зв'язок між характером керівників і стилем їхнього управління, з одного боку, і частотою виникнення стресових ситуацій -- з іншого.

Істотний вплив робить на стреси і стиль управління. Спостереження показують, що практично всі керівники, які дотримуються авторитарного стилю управління, випробовують стан стресу частіше, ніж керівники-демократи. Логічно тут усе ясно. Автократ не терпить заперечень, і коли вони є, він впадає в стрес.

На тісний зв'язок між стресом і вищезгаданими факторами вказують і закордонні фахівці, які підкреслюють, що характер роботи, яка виконується, і специфіка розв'язуваних задач виявилися тісно пов'язаними з умовами виникнення стресу в процесі роботи, а методи і стиль керівництва також можуть бути причинами функціонального стресу. Істотний вплив на рівень стресу роблять становище індивідуума в організації й його місце в ієрархії.

Велике значення для виникнення стресу мають постановка керівником занадто високих, іноді на даному етапі нереальних цілей і прагнення домогтися їх здійснення за будь-яку ціну, нетерпіння і навіть, можна сказати, надмірне честолюбство.

Персональні фактори. Кожна людина бере участь в багатьох видах діяльності, не пов'язаних з організацією. Ці приватні явища (події) також бувають потенційною причиною стресу, що може призвести до зниження результатів роботи. Позитивні життєві події, підвищення по службі або значне збільшення доходу також можуть викликати такий же або навіть більший стрес, як і негативні.

Розглядаючи явище стресу, необхідно оцінювати його глибину. З погляду медицини, стрес викликає в людини почастішання пульсу, підвищення кров'яного тиску, головний біль. Частий вплив сильного стресу може призвести до зниження розумових здібностей, до втрати правильної орієнтації в конкретній ситуації і можливостей прийняття правильних рішень. Згадайте, чи багато вам доводилося бачити прикладів, коли людина у стані сильного стресу прийняла б єдино правильне рішення. Такі випадки надзвичайно рідкі, особливо для тих керівників, що часто попадають у стресові ситуації.

Але з іншого боку, хіба не частішає у Вас серцебиття, якщо Ви маєте виступати перед аудиторією, хіба не хвилюєтеся Ви, входячи в кабінет вищестоящого керівника з питанням, рішення якого може бути і не таким, як Ви хотіли б; хіба, нарешті, Вас не кидає в жар чи холод, коли Ви сідаєте в крісло дантиста? Але ж усе це є не що інше, як явище стресу, і в той же час це наше звичайне повсякденне житія, що, підкреслюємо ще раз, без стресів неможливе в принципі. А тому треба говорити не про те, як уникнути стресу, як домогтися його виключення з практики, -- це безглуздо, а про те, як не допускати виникнення стресових ситуацій там, де в цьому немає ніякої необхідності, як зменшити негативний вплив стресів на людський організм, як домогтися того, щоб керівники, які мають великий життєвий і виробничий досвід, не були змушені в розквіті творчих здібностей за станом здоров'я передчасно залишати свої посади. Стресу потрібно протистояти.

3. Способи боротьби зі стресом

Способи подолання стресу:

ь активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему;

ь зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї або інша інтерпретація проблеми;

ь приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу;

ь комплексні способи, що поєднують в собі все перераховане вище.

Якщо ми звернемося до схеми стресу, то помітимо, що перша група діє зі стресором, друга група взаємодіє з інтерпретацією стресу, третя має справу з фізичним ефектом від стресу.

1) Активний вплив на проблему

У студента конфлікт з деспотичним викладачем, який погрожує на екзамені поставити незадовільну оцінку. Що студент може зробити в цій ситуації? Вирішити, розв'язати проблему самому чи змінити своє ставлення, почуття, тобто змінити погляд на проблему.

Подолання через зосередження на проблемі (стресорі) залежать від характеру проблеми: вас уже відрахувати з університету, чи у вас є тільки підозра, що вас можуть відрахувати.

Спочатку потрібно визначити проблему. Конфлікти, стреси часто відбуваються тому, що люди не вміють коректно визначити проблему. Приклад: Проблеми у чоловіка на роботі - винна дружина, яка не дає йому достатньої підтримки; жінка, перевантажена хатніми справами, вважає, що її проблема - ледачий чоловік; отримав двійку - проблема у тому, що викладач несправедливо оцінив, конфлікт з викладачем - деспотичний, несправедливий викладач. Необ'єктивна оцінка проблеми і спроби боротися зі стресом, звинувачуючи інших, ведуть до зростання стресу.

Визначивши проблему, потрібно якомога більше про неї дізнатися. Визначення проблеми та наявність інформації про неї дасть можливість віднайти способи розв'язання труднощів.

Багато людей в стресі не бачать можливостей його позбутися. Вони зводять все лише до двох альтернатив: залишитися і страждати або втекти і все втратити.

Зосередженість на роботі з проблемою має великі психологічні переваги: сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності її дій, контролю за зовнішніми ситуаціями.

2) Зміна поглядів на проблему.

Друга група способів подолання стресу - інша інтерпретація проблеми, тобто сприймання проблеми по-новому. Є кілька стратегій як цього досягти.

Способи зміни погляду на проблему:

ь Нова інтерпретація проблеми - переоцінка, гаслом якої може бути постулат: “Все не настільки погано”. Пізнавальна переоцінка означає переосмислення природи проблеми таким чином, щоб пролити нове (позитивне) світло на неї. Те, як ми себе почуваємо в даній ситуації, великою мірою залежить від нашої пізнавальної оцінки, або схвалення цієї ситуації. Адже сила впливу стресора залежить не від об'єктивної характеристики, а від нашого суб'єктивного ставлення до нього. “Наше життя є таким, як ми про нього думаємо”.

ь Соціальне порівняння. Базується на установці: “Мені краще ніж іншим”.

ь Уникання. Базується на установках - “Це не проблема”. “Годі хвилюватися”. “Потрібно поставити обмежувач на хвилювання”.

ь Гумор. Базується на установках - “Це смішно”. “Серце радісне добре лікує”.

Людина, яка здатна перетворити “жахливі новини” на абсурдні, кумедні, менш схильна до депресії, напруження, гніву, ніж та, яка все сприймає дуже серйозно і піддається поганому настрою. Важливим є пізнавальний компонент гумору. Коли ви глузуєте з проблеми, то вміщуєте її в нову перспективу: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею.

Мати почуття гумору - це не весь час сміятися чи ходити з веселою маскою. Нерідко за посмішкою маскується почуття незручності, безпорадності, нещастя.

Окрім того, потрібно зазначити, що гумор ворожий, брутальний, який принижує інших, не зменшує стрес. Він нерідко викликає ще більше напруження і гнів.

3) Приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу

- Вживання ліків є відомим способом зменшення шкідливого стресу.

- Релаксація або розслаблення - найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високий тиск крові, прискорене дихання).

- Фізичні вправи і прояви - біг, танці, їзда на велосипеді (фізичні вправи), плач, сміх (фізичні прояви) дуже важливі для підтримування здоров'я і зменшення стресу.

- Свіже повітря і вода сприяють ефективнішій боротьбі зі стресом.

4) Комплексні способи подолання стресу

- Допомога інших та надання допомоги іншим.

Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до інших. Вона не повинна долати стрес самотньо. Підтримка друзів та близьких може дуже допомогти. Але, не менш дієвим способом подолання стресу є також надання допомоги іншим. Люди набувають сили, коли надають допомогу іншим.

Через такі складові, як терпимість (толерантність), прощення, відчуття зв'язку з людьми приходить допомога і полегшення.

Різновидом психологічної допомоги є консультативна допомога або психотерапія, яку людині в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт).

Те, що з нами трапляється, є наслідком того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв, поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, розвивати впевненість в собі, займатися самовдосконаленням.

Майже неможливо контролювати кожну стресову ситуацію у нашому житті, але можна контролювати більшість наших реакцій на стрес. Звісно, що це все дуже важко, але можливо. Так що основний принцип боротьби зі стресами - постійний самоконтроль. Існує дуже багато методик по боротьбі зі стресами, але ми не будемо зупинятися на перерахуванні усіх. Ми можемо навести декілька простих порад, притримуючись яких можна навчитися подолати неприємні життєві ситуації.

1. Намагайтесь бути в житті філософом (а коли це необхідно, згадуйте про почуття гумору, через його призму життя бачиться набагато легше).

2. Не зустрічайте стрес у боксерській стійці. Уявіть, що Ви або хмаринка, або безтілесна істота, через яку пронесеться негатив і не «застрягне».

3. Намагайтесь дивитись на все зі сторони. Так легше тримати себе в руках.

4. Ніколи не скаржтесь - від цього не стане легше. Але проте це не означає, що не треба розповідати про свої проблеми близьким, тим, хто Вас розуміє та підтримує. Розмова допомагає зняти напруження та проаналізувати ситуацію оповідачу.

5. Не марнуйте дарма часу на тривоги та побоювання, шукайте позитивні сторони подій.

6. Намагайтеся любити себе більше, ніж Ви до цього робили.

7. Не залишайтеся у стані нерухомості, шукайте вихід. Крім Вас нікому не вирішити вашу проблему.

8. Допомагайте іншим. Життєвий досвід може стати вам у пригоді.

9. Не покладайте рук і не переставайте боротися.

10. Вмійте відділяти факти від внутрішніх переконань.

11. Подивіться на ситуацію по-новому, з іншої точки зору, ніж та, котра була у Вас до цього.

12. Вчіться відпочивати, знаходячись у стресових ситуаціях. Фізичні навантаження допомагають на деякий час «відключитись» від проблем. Це дуже добрий метод відпочинку для мозку.

13. Просто чудово, якщо у вас є хобі. Зазвичай улюблені захоплення допомагають розслабитися та приносять багато приємних емоцій.

14. Думайте позитивно. Налаштовуйте себе на позитивний результат, підсумок.

15. Варто спробувати написати список пропозицій, які можуть позитивно вплинути на Ваш емоційний стан.

16. Кричіть та плачте. Іноді це буває дуже корисним і необхідним.

17. Злегка натисніть на скроні. Масажування нервів полегшує біль і усуває різноманітні недомагання.

18. Слухайте музику. Ніщо так не розслаблює і не заспокоює, як позитивна музика.

19. Лічіть до десяти. Перед тим, як зреагувати на ситуацію, полічіть до десяти про себе. Така пауза дає змогу взяти себе в руки.

20. Прийміть гарячу ванну. Гаряча вода дуже гарно розслаблює.

21. Прогуляйтеся по місцевості з гарним краєвидом. Картина, яка радує око, розслаблює та згладжує негатив.

22. Складіть список Ваших задоволень. Потім виберіть будь-що з цього списку і займіться цим.

23. У тяжких стресових випадках краще звернутися за допомогою до психолога чи, хоча б, зателефонувати до телефону довіри чи екстреної психологічної допомоги.

24. Підтримку краще всього шукати серед тих, кому Ви дійсно довіряєте. Тільки такі люди зможуть стати для людини опорою в тяжкій життєвій ситуації.

Треба завжди пам'ятати, що безвихідних ситуацій не буває. За допомогою таких порад Ви можете навчитися створювати власними руками сприятливе середовище для життя, а саме: стримувати свої емоції, боротися зі своїм норовом та темпераментом та допомагати цими порадами своїм родичам і друзям.

Отже, зі стресом можна боротися. Він може бути навіть корисним. Адже зустрічі з загрозами змушують нас замислюватися над життям, виробляти в собі терпіння, стриманість, мужність, волю, удосконалюватися.

Висновки

Отже, стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесi дiяльностi в найбiльш складних i важких умовах. Життя часом стає суворою i безжалiсною школою для людини. Виникаючi на нашому шляху труднощi викликають у нас емоцiйнi реакцiї негативного типу, що супроводжуються цiлою гамою фiзiологiчних i психологiчних зрушень.

Стрес має фiзiологiчнi, психологiчнi, особистiснi i медичнi ознаки. Крiм того, будь-який стрес обов'язково включає емоцiйну напругу. Фiзiологiчнi ознаки: хекання, частий пульс, почервонiння або зблiднення шкiри особи, збiльшення адреналiну в кровi, потiння.

Психологiчнi ознаки: змiна динамiки психiчних функцiй, найчастiше уповiльнення розумових операцiй, розсiювання уваги, ослаблення функцiй пам'ятi, эменшення сенсорної чутливостi, гальмування процесу ухвалення рiшення.

Особистiснi ознаки: повне придушення волi, зниження самоконтролю, пасивнiсть i стереотипнiсть поводження, нездатнiсть до творчих рiшень, пiдвищена сугестивнiсть, страх, тривожнiсть, невмотивоване занепокоення.

Медичнi ознаки: пiдвищена нервознiсть, наявнiсть iстеричних реакцiй, непритомність, афекти, головнi болi, безсоння.

Оптимальний спосiб рятування вiд тривалого стресу - цiлком розв'язати конфлiкт, усунути розбiжностi, помиритися. Якщо зробити це неможливо, варто логiчно переоцiнити значимiсть конфлiкту, наприклад, пошукати виправдання для свого кривдника. Можна видiлити рiзнi способи зниженяя значимостi конфлiкту. Перший з них можна охарактеризувати словом „зате". Суть його - зумiти витягти користь, щось позитивне навiть з невдачi. Другий прийом заспокоєння - довести собi, що могло бути i гiрше. Порiвняння власних негод з чужим ще великим горем (а iншому набагато гiрше) дозволяє непохитно i спокiйно вiдреагувати на невдачу. Цiкавий спосiб заспокоєння по типу - зелений виноград: подiбно лисицi з байки сказати собi, що те, до чого тiльки що безуспiшно прагнув, не так уже добре, як здавалося, i тому цього менi не треба.

Один iз кращих способiв заспокоєння - це спiлкування з близькою людиною, коли можна, по-перше, як говорять, вилити душу, тобто розрядити вогнище порушення; по-друге, переключитися на цiкаву тему; по-третє, спiльно вiдшукати шлях до благополучного розв'язання конфлiкту або хоча б до зниження його значимостi.

Література

1. Абабков, В.А. Адаптація до стресу / В.А.Абабков, М.Перре.- СПб.: Пітер, 2009. -210с.

2. Водоп'янова,Н.Е. Синдром вигоряння: діагностика, і профілактика /Н.Е. Водоп'янова,Е.С.Старченкова. - СПб.: Пітер, 2006.-290с.

3. Зельдович Б.З. - Ділове спілкування: навчальний посібник, - М.: Видавництво «Альфра Прес», 2007. - 456с.

4. Каменюкин, А.Антистресс - тренінг / А.Каменюкин, Д. Ковпак. - СПб.: Пітер, 2008.-99с.

5. Лавриненко В.М. - Психологія та етика ділового спілкування: підручник для вузів, М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 416с.

6. Леонова, Г.Б. Основні підходи до вивчення професійного стресу / Г.Б. Леонова // Вісник МДУ. - 2000.- №3.-С.4-21

7. Митева, І.Ю. Курс управління стресом / І.Ю.Митева. - М.: Академія, 2007.-188с.

8. Стрес - [Електронний ресурс] - http:/ / www. twirpx. com

Размещено на Allbest.ru