Дитяче самогубство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет

Імені В. Г. Короленка

Кафедра загальної, вікової та практичної психології

Творчий звіт

на тему: «Дитяче самогубство»

Підготувала

студентка І курсу

групи Г- 14

історичного факультету

Остапенко Юлія Вікторівна

Полтава 2015



План

Вступ

Розділ 1. Особливості самогубства

1.1 Мета самогубства

1.2 Особисті особливості "самогубців"

1.3 Основні причини спроб самогубства

1.4 Структура суїцидальних переживань

1.5 Ознаки суїцидального ризику

Розділ 2 «Запобігання самогубства»

2.1 Як запобігти підлітковий суїцид

2.1.1 Словесні ознаки

2.1.2 Поведінкові ознаки

2.1.3 Сутуаційні ознаки

2.2 Попередження спроб самогубства

2.3 Допомога потенційним самогубцям

Розділ 3. Виявлення здатності до самогубства

3.1 Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки

3.2 Результати тестування

Висновок

Використана література



Вступ

самогубство суїцидальний спроба попередження

Самогубство (суїцид) - кожен смертний випадок, який безпосередньо або опосередковано є результатом позитивного або негативного вчинку, здійсненого самим потерпілим, якщо останній знав про чекали його результати.

Діагностика передсуїцидального синдрому має важливе профілактичне значення. Особи, що знаходяться в передсуїцидальному періоді потребують індивідуальної, групової чи (або) сімейної психотерапії. Особливу практичну значимість має аналіз фактів, що стримує людину від самогубства. До них відносять: відсутність психічних захворювань, які протікають з депресивними порушеннями, ліпша інтегрованість в родині; когнітивне функціонування, яке ще не досягло рівня конкретного чи формального мислення; наявність культурних та духовно-релігійних факторів, що обумовлюють меншу схильність до суїциду та створюють на нього табу; проведення індивідуальної терапії, направленої на корекцію чи попередження виникнення слабких сторін акцентованої чи психотичної особистості (сенситивність, схильність до депресивних станів).

Необхідність боротьби суїцидальними випадками випливає, насамперед, з абсолютної цінності людського життя, трагічної безглуздості загибелі людей. У віковій динаміці різке зростання суїцидів спостерігається після 13 років. У підлітків значно частіше, ніж серед дорослих, спостерігається так званий «ефект Вертера» - самогубство під впливом чийогось прикладу. У більшості країн, де ведеться статистика, за останні 30 років кількість юнацьких самогубств помітно зросла. Потяг до смерті, фройдівський «Танатос», не що інше як спроба вирішити життєві труднощі, шляхом відходу з життя, що особливо характерно для юнацького віку.



Розділ 1. Особливості самогубства

1.1 Мета самогубства

Здавалося б, ясно, що мета самогубства завжди одна і та ж - власна смерть. Однак досвід змушує уважно поставитися до аналізу мети саморуйнуючих дій. Уважний аналіз дає можливість відмежувати суїцидальну поведінка від зовні схожих варіантів самоушкоджень, а всередині суїцидальної поведінки відрізняють справжні, серйозні суїциди від демонстративно-шантажних.

Метою істинних самогубств і замахів, дійсно, є позбавлення себе життя. В якості кінцевого результату передбачається смерть, хоча ступінь дійсної бажаності цього результату в різних випадках надзвичайно різна, - звідси і відмінності в умовах та способах суїцидальних дій. При демонстративно-шантажній суїцидальній поведінці мета не позбавлення себе життя, а демонстрація цього наміру. Нерідко, щоправда, така демонстрація закінчується дійсною смертю через недооблік реальних обставин (так звана переграна демонстрація).

На відміну від суїцидальної поведінки, самопошкодження або членоушкодження взагалі не направляється уявленнями про смерть. Мета таких дій обмежується лише ушкодженнями того чи іншого органу.

Нарешті, результати небезпечних для життя дій, що спрямовані іншими цілями, слід відносити до нещасних випадків. Таким чином, одні і ті ж дії кваліфікуються по-різному в залежності від мети, яку вони переслідують. Так, самопорізи бритвою в області передпліч можуть бути віднесені:

а) до істинних суїцидальних спроб, якщо кінцевою метою була смерть від крововтрати;

б) до розряду демонстративно-шантажних замахів, якщо метою було чинити тиск на оточуючих, отримати ту чи іншу вигоду;

в) до самопошкодження - якщо мета обмежувалася бажанням випробувати фізичний біль, як це буває у психопатичних особистостей в моменти афективних розрядів;

г) до нещасних випадків - якщо, приміром, по маревних міркуваннях саме порізи переслідували мету «випустити з крові бісів».

Аналіз мети життю дій особливо складний у хворих з психозами. Вистрибування хворого з вікна у стані «білої гарячки» може бути розцінено як спроба самогубства, якщо метою є смерть і позбавлення таким чином страждань і переслідувачів, а може бути і нещасним випадком, коли хворий, втративши орієнтування і не думаючи про смертельний кінець, «вибігає» у вікно, вважаючи, що знаходиться на першому поверсі.

1.2 Особисті особливості «самогубців»

Характерні особистісні особливості людини, схильної до суїциду:

- низький або занижений рівень самооцінки, невпевненість у собі;

- висока потреба в самореалізації;

- висока значимість теплих, емоційних зв'язків, щирості взаємин, наявності емпатії, розуміння та підтримки з боку оточуючих;

- труднощі при прийнятті рішення;

- високий рівень тривожності, зниження рівня оптимізму і активності в ситуації труднощів;

- тенденція до самозвинувачення, перебільшення своєї вини;

- низька самостійність;

- недостатня соціалізація, інфантильність, незрілість особистості.

У підлітків кількість суїцидальних спроб перевищують кількість здійснених самогубств, співвідноситься приблизно як 50 : 1 або 100 : 1. Юнаки скоюють самогубства як мінімум удвічі частіше дівчат; хоча дівчата роблять такі спроби набагато частіше, багато з них мають демонстративний характер. Невдалі спроби здебільшого не повторюються; хоча 10% хлопчиків і 3% дівчаток від 10 до 20 років, які вчинили невдалі суїцидальні спроби, протягом найближчих двох років все-таки покінчили з собою.

1.3 Основні причини спроб самогубства

Депресія. Її основним симптомом є втрата можливості отримувати задоволення і відчувати насолоду від тих речей в житті, які раніше викликали радість та щастя. Вчинки і настрій немовби стають без смаку і яскравості. Людиною оволодіває безнадія, провина, самозасудження і роздратованість. Помітно слабшає рухова активність або, навпаки, виникають хвилини швидкої, голосної, іноді без зупинок мови, сповнені скарг, звинувачень чи прохань про допомогу. Часто виникає порушення сну чи хвилеподібна стомленість. Соматичні ознаки хвилювання, тривоги виявляються в тремтінні, сухості губ і частим диханням. З'являються нічим не обумовлені соматичні порушення типу болю в голові, боках чи животі. Хворі постійно відчувають свою небажаність, гріховність і безкорисність, в силу чого доходять висновку, що життя не має сенсу.

Психогенні причини депресії часто пов'язані з втратою: втратою друзів чи близьких, здоров'я чи роботи. Вона може виникнути в річницю втрати, та при цьому людина може й не усвідомлювати наближення дати. Якщо людина відчуває втрату, то це породжує не лише депресію, а й гнів. Якщо немає можливості виразити свої почуття, то вони витісняються до без свідомого, в результаті чого внутрішня напруга і фрустрація ускладнюють процес протікання горя. Важливо пам'ятати, що майже завжди можна знайти пояснення депресії - фізіологічне чи психічне. Депресія не обов'язково говорить про те, що людина знаходиться в стані психозу чи відчуває суїцидальні наміри.

Більшість хворих на депресію не втрачають зв'язків з реальністю, піклуються про себе і не завжди вступають на стаціонарне лікування. Але коли відважуються на спробу самогубства, ними оволодіває відчай. Депресія не завжди «лікується» самогубством. Багато хто з таким відчуттям порожнечі починає боротьбу - і виграє. Існує достатньо «нормальних» людей з депресивними переживаннями, які не закінчують життя самогубством.

Депресія та самотність стають небезпечними, якщо вони затягнулись в часі, і якщо:

1. виникає відчуття ворожості до людей, до яких раніше ставлення було позитивним;

2. зникає інтерес до оточуючого;

3. здоров'я суттєво підірване;

4. виникає залежність від ліків та алкоголю;

5. зникає бажання спілкуватися і більша частина часу проходить в усамітненні;

6. з'являються думки про самогубство.

1.4 Структура суїцидальних переживань

Структура суїцидальних переживань ґрунтується на ставленні до власного життя і смерті.

Ставлення до життя виражається:

- у відчутті байдужості;

- в почутті жалю про своє існування;

- в переживанні його тягучості, нестерпності;

- у відразі до життя.

Ставлення до смерті виступає у формах:

- страх смерті, хоч і зменшений у своїй інтенсивності;

- відчуття байдужості;

- почуття внутрішнього згоди на смерть;

- бажання смерті.

Для діагностики суїцидальних переживань психологу необхідно встановити одночасно наявність будь-якої пари елементів з двох перерахованих рядів. До числа факторів, що визначають підвищену ймовірність виникнення суїцидальної поведінки відносяться:

- важка морально-психологічна обстановка в сім'ї, колективі;

- умови сімейного виховання: відсутність батька в ранньому дитинстві; «матріархальний стиль стосунків у сім'ї; емоційне неприйняття, знедоленість в дитинстві; виховання у неблагополучній родині (алкоголізм, проживання психічно хворих, родичів з асоціальними формами поведінки, які відбувають кримінальне покарання); виховання в неповній сім'ї, де були випадки самогубств, спроби самогубств або загрози самогубств з боку близьких;

- вікові особливості;

- хронологічні ознаки: пори року, дні тижня, час доби;

- часта зміна місця проживання, навчання, роботи;

- залученість в ретризькі групи (під ретризмом розуміється прагнення до відходу від дійсності, від життєвих труднощів), здійснення суїцидальних спроб.

На першому місці з проблем, характерних для підлітків із суїцидальною поведінкою, знаходяться відносини з батьками, на другому місці - труднощі, пов'язані зі школою, на третьому - проблеми взаємин з друзями, в основному протилежної статі. Відносини дітей з батьками, на жаль, не завжди будуються на фундаменті відкритих, повністю щирих відносин, які є надійним захистом від багатьох суворих випробувань, з якими зустрічаються підлітки в наш час.

Багато спроби суїциду у молодих розглядаються як відчайдушний заклик про допомогу, як остання спроба привернути увагу батьків до своїх проблем, пробити стіну нерозуміння між молодшим і старшим поколінням.

Шкільні проблеми зазвичай пов'язані з неуспішністю або поганими стосунками з учителями, адміністрацією або класом. Ці проблеми зазвичай не є безпосередньою причиною самогубства, але вони призводять до зниження загальної самооцінки учнів, появі відчуття незначущості своєї особистості, до різкого зниження опірності стресам і незахищеності від негативного впливу навколишнього середовища.

Через постійні конфлікти з батьками і відсутності контактів з ними, в якості компенсації поганих стосунків у сім'ї виникає залежність від однолітків, особливо протилежної статі. У цьому випадку часто буває, що відносини з другом або подругою стають такими значущими і емоційно необхідними, що будь-яке охолодження в прихильності, а тим більше зрада, сприймається як непоправна втрата, що позбавляє сенсу подальше життя.

1.5 Ознаки суїцидального ризику

Прояв суїцидальних намірів можна виявити шляхом спостереження дітей батьками (близькими дорослими, психологом). Ознаками такої поведінки можуть бути:

1. Відкриті висловлювання про бажання покінчити собою;

2. Непрямі натяки на можливість суїцидальних дій (поява в колі однолітків, родичів з петлею на шиї з ременя, мотузки та ін), публічна демонстрація петлі з яких-небудь гнучких предметів; гра з імітацією самогубства;

3. Активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів покінчити з собою (збирання таблеток, пошук і зберігання отруйних рідин тощо);

4. Часті розмови про самогубства взагалі;

5. Надзвичайно наполегливі прохання про переведення до іншого навчального закладу;

6. Порушення міжособистісних відносин, прагнення до самоти;

7. Змінився стереотип поведінки: невластива замкнутість і зниження рухової активності у рухливих, товариських, порушена поведінка і підвищена товариськість у малорухомих і мовчазних;

8. Раптова поява невластивих раніше людині рис акуратності, щирості, щедрості (роздача особистих речей, фотоальбомів, годинників, радіоприймачів, значків тощо).

Для визначення ступеня суїцидального ризику необхідно виявити і антисуїцидальнві передумови:

- це стійке позитивне ставлення до життя і негативне - до смерті,

- широта діапазону знаних і суб'єктивно прийнятних шляхів вирішення конфліктних ситуацій,

- ефективність механізмів психологічного захисту,

- високий рівень соціалізації особистості.

Формами вираження антисуїцидальних особистісних факторів можуть бути:

- емоційна прихильність до значущим близьким;

- батьківські обов'язки;

- виражене почуття обов'язку;

- страх заподіяти собі фізичне страждання;

- уявлення про ганебності і гріховності суїциду;

- уявлення про невикористаних життєвих можливостях.

Чим більше зазначено антисуїцидальних факторів, тим менш вірогідні суїцидальні дії.



Розділ 2. Запобігання самогубства

2.1 Як запобігти підлітковий суїцид

За даними Всесвітньої організації здоров'я, у 1983 р. у світі покінчили життя самогубством понад 500 тис. чоловік, а через 15 років - вже 820 тис. осіб, з них 20% припадає на підлітковий і юнацький вік. За останні 15 років число самогубств у віковій групі від 15 до 24 років збільшилася в 2 рази і в ряді причин смертності в багатьох економічно розвинених країнах стоїть на 2-3 місцях.

Зазіхаються на своє життя діти, як правило, з неблагополучних сімей. У таких сім'ях часто відбуваються конфлікти між батьками, а також батьками та дітьми із застосуванням насильства; батьки ставляться до дітей недоброзичливо і навіть вороже. Сприяти прийняттю рішення покінчити з собою можуть економічні проблеми в сім'ї, рання втрата батьків або втрата з ними взаєморозуміння, хвороба матері, відхід з сім'ї батька.

Причиною замаху на самогубство може бути депресія, викликана втратою об'єкта любові, яка супроводжується сумом, пригніченістю, втратою інтересу до життя і відсутністю мотивації до вирішення нагальних життєвих завдань. Іноді депресія може і не проявлятися настільки явно: підліток намагається приховати її за підвищеною активністю, надмірною увагою до дрібниць або зухвалою поведінкою - правопорушеннями, вживанням наркотиків, безладними сексуальними зв'язками.

Ризик самогубства більш високий серед тих, хто пристрастився до наркотиків або алкоголю. Під їх впливом підвищується ймовірність раптових імпульсів. Буває і так, що смерть від передозування є навмисною.

Дослідження, проведене серед учнів восьмих і дев'ятих класів, показало, що підлітки, які ведуть статеве життя і вживають алкоголь, піддаються більшому ризику самогубства, ніж ті, хто від цього утримується.

Для багатьох схильних до самогубства підлітків характерні висока сугестивність і прагнення до наслідування. Потенційні самогубці часто мають покінчивши з собою родичів або предків.

Суїцид може бути безпосереднім результатом душевної хвороби. Деякі підлітки страждають галюцинаціями, коли чийсь голос наказує їм покінчити з собою. Причиною самогубства може бути почуття провини і (або) страху, і (або) ворожості. Підлітки можуть тяжко переживати невдачі в особистих відносинах. Дівчатам може здатися, що вони вагітні.

Спроба самогубства - це крик про допомогу, обумовлений бажанням привернути увагу до своєї біди або викликати співчуття в навколишніх. Піднімаючи на себе руку, дитина вдається до останнього аргументу в суперечці з батьками. Він нерідко уявляє собі смерть як якийсь тимчасовий стан: він прокинеться і знову буде жити. Абсолютно щиро бажаючи померти в нестерпним для нього ситуації, він насправді хоче лише налагодити стосунки з оточуючими. Тут немає спроби шантажу, але є наївна віра: нехай хоча б його смерть напоумить батьків, тоді закінчаться всі біди, і вони знову заживуть у мирі та злагоді.

Що ж відбувається з батьками, якщо власна дитина не може їх докликатися? Чому вони так глухі? Свідомість власної правоти і непогрішності робить батьків разюче нетерпимими, нездатними без оцінок, без судження і повчання просто любити і підтримувати дитину. Дорікаючи йому, батьки часом вимовляють слова настільки злісні і образливі, що ними справді можна вбити. Вони при цьому не думають, що потворним своїм криком буквально штовхають його на небезпечний для життя вчинок.

Батькам слід пам'ятати: якщо вже розгорівся скандал, потрібно зупинитися, змусити себе замовкнути, усвідомлюючи свою правоту. У стані афекту підліток дуже імпульсивний і агресивний. Будь-який гострий предмет, який потрапив під руку, ліки у вашій аптечці, підвіконня у вашій квартирі - все стане реально небезпечним, загрозливим його життя.

Якщо людина серйозно задумала вчинити самогубство, то зазвичай про це неважко здогадатися по ряду характерних ознак, які можна розділити на 3 групи: словесні, поведінкові та ситуаційні.

2.1.1Словесні ознаки

Людина, яка готується вчинити самогубство, часто говорить про свій душевний стан. Він або вона можуть:

- прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити з собою»; «Я не можу так далі жити»;

- побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися»;

- багато жартувати на тему самогубства;

- виявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.

2.1.2 Поведінкові ознаки

До поведінкових ознак відносять:

1. Роздавати іншим речі, що мають велику особисту значимість, остаточно приводити в порядок справи, миритися з давніми ворогами.

2. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:

- в їжі - є занадто мало або занадто багато;

- уві сні - спати занадто мало або занадто багато;

- у зовнішньому вигляді - стати неохайним;

- у шкільних звички - пропускати заняття, не виконувати домашні завдання, уникати спілкування з однокласниками; проявляти дратівливість, похмурість; перебувати в пригніченому настрої;

- замкнутися від сім'ї та друзів; бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу; відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади відчаю.

3. Виявляти ознаки безпорадності, безнадійності і відчаю.



2.1.3 Ситуаційні ознаки

Людина може зважитися на самогубство, якщо:

- соціально ізольований (не має друзів чи має тільки одного друга), відчуває себе знедоленим;

- живе в нестабільному оточенні (серйозну кризу в сім'ї, у відносинах з батьками або батьків один з одним; алкоголізм - особиста або сімейна проблема);

- відчуває себе жертвою насильства - фізичного, сексуального або емоційного;

- робив раніше спроби суїциду;

- має схильність до самогубства внаслідок того, що воно відбувалося кимось із друзів, знайомих або членів сім'ї;

- переніс тяжку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).

- занадто критично налаштований по відношенню до себе.

Якщо помічена схильність школяра до самогубства, наступні поради допоможуть змінити ситуацію.

1. Уважно вислухайте підлітка, який зважився на самогубство. У стані душевної кризи кожному з нас, перш за все, необхідний хтось, хто готовий нас вислухати. Прикладіть всі зусилля, щоб зрозуміти проблему, приховану за словами.

2. Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо він або вона вже мають конкретний план самогубства, ситуація більш гостра, ніж якщо ці плани розпливчасті і невизначені.

3. Оцініть глибину емоційної кризи. Підліток може відчувати серйозні труднощі, але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, нещодавно перебуваюча у стані депресії, раптом починає бурхливу, невпинну діяльність. Така поведінка також може служити підставою для тривоги.

4. Уважно поставтеся до всіх, навіть самим незначним, образ і скарг. Не нехтуйте нічим зі сказаного. Він або вона можуть і не давати волю почуттям, приховуючи свої проблеми, але в той же час перебувати в стані глибокої депресії.

5. Не бійтеся прямо запитати, чи не думає він або вона про самогубство. Досвід показує, що таке питання рідко приносить шкоду. Часто підліток буває радий можливості відкрито висловити свої проблеми.

Такі запитання і зауваження допоможуть завести розмову про самогубство і визначити ступінь ризику в даній ситуації:

1) Схоже, у тебе щось сталося. Що тебе мучить? (Так можна зав'язати розмову про проблеми підлітка.)

2) Ти думав коли-небудь про самогубство?

3) Яким чином ти збираєшся це зробити? (Це питання допоможе визначити ступінь ризику. Чим більш детально розроблений план, тим вище ймовірність його здійснення.)

Твердження про те, що криза вже минула, не повинні ввести вас в оману. Часто дитина може відчути полегшення після розмови про самогубство, але незабаром знову повернеться до тих же думок. Тому так важливо не залишати його на самоті навіть після успішної розмови. Підтримуйте його і будьте наполегливими. Людині в стані душевної кризи потрібні суворі позитивні вказівки. Усвідомлення вашої компетентності, зацікавленості в його долі і готовність допомогти дадуть йому емоційну опору. Переконайте його в тому, що він зробив правильний крок, прийнявши вашу допомогу.

2.2 Попередження спроб самогубства

Попередження суїцидальних спроб складається з найбільш загальних положень:

1) зняття психологічної напруги в психологічно травмуючій ситуації;

2) зменшення психологічної залежності від причин, що призвели до суїцидальної поведінки;

3) формування адекватного ставлення до життя та смерті.

Превенція (від лат. praevenire - предшествувати) - профілактика, в нашому випадку саме суїцидальної поведінки і самого суїциду. Знання соціальних і психологічних попереджень про те, що наближається спроба самогубства може допомогти нам зрозуміти і спробувати вберегти від цього страшного вчинку.

Допомога при потенційному суїциді - інтервенція (від лат.inter- між і venire - приходити) є процес, що включає всі форми і методи запобігання акту самознищення. Тобто, коли не встигли, не вдалося провести профілактичні, попереджувальні дії, робот, а суїцидальні наміри вже з'явилися, то залишається тільки викласти всі спроби, щоб запобігти і допомогти. Основне - це надати емоційну підтримку і співчуття в соціальному, психологічному, духовному занепаді чи кризі.

На щастя, ніхто з людей не є абсолютно суїцидальним. Навіть бажання померти не є за своєю психологічною сутністю однозначним - воно є амбівалентне. Частина особистості хоче жити, інша прагне відійти в небуття. Суїцидальні настрої душі можуть виникати, зникати, потім знову з'являтися, але майже завжди минають. Ця закономірність є основою суїцидальної інтервенції. Це дає змогу і мати надію на краще, і не встигнути. Окрім того, багато чого залежить від особистості помічника: від значущості в житті потенційного самогубця, від обраних методів впливу, від місця цієї проблеми в житті самого помічника.

В суспільстві, нажаль, сформувалось якесь, навіть не негативне, а байдуже ставлення до суїциду. Його сприймають як щось, що відштовхує сторонніх спостерігачів. Можливо, тому, що люди не бажають потрапити в складне становище ставши свідком такого дійства. Ця тема хвилює, нажаль, лише тих, хто може зіткнутися з нею в своїй професійній діяльності. Інші ж часто просто ігнорують тему самогубства, перекладаючи її в руки психологів, вчителів, лікарів, не думаючи про те, що допомога потрібна не лише від спеціаліста, а й від близьких та рідних, Особливо страшко, коли байдужа позиція оточуючих стикається з сенситивною і схвильованою особистістю. Таке відношення лише підтверджує підозру, що їй реально ніхто не в змозі надати допомогу.

Потенційні самогубці страждають від почуття провини. А більшість людей, які б могли допомогти, через свої власні та релігійні табу на проблему суїциду, можуть дати визначення бажанню померти як аморальному. Тобто, замість допомоги людина отримує лише засудження. Якщо потенційний помічник говорить про суїцид як про щось аморальне, то він не лише блокує обговорення цього питання, але може й посилити і без того тяжке для людини відчуття провини, смутку і депресії. Оточуючі люди часто не розуміють, що для суїцидента самознищення є не теологічною проблемою, а саме результатом нестерпного емоційного стресу.

Медичний психолог І.А.Степанов визначає 13 аспектів роботи з потенційними самогубцями, шляхи допомоги.

1. Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Суїцидальна превенція є не лише в тому, щоб бути ближче, піклуватися, а й в тому щоб зуміти розпізнати ознаки небезпеки, що наближується.

2. Прийміть суїцидента як особистість. Візьміть до уваги можливість того, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе зважитись на самогубство. Якщо ви вважаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте за власними поглядами на життя. Небезпека, що ви розгубитесь, перебільшивши потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через вашу байдужість.

3. Встановіть турботливі взаємовідносини. Не існує загальних, всеохоплюючих відповідей на таку серйозну проблему як самогубство. Але ви можете зробити великий крок вперед, якщо оберете позицію впевненого прийняття людини, що у відчаї. Їх слід виражати не лише словами, а й вербальною емпатією. В таких ситуації важливо не моралізація, а підтримка.

4. Будьте уважним слухачем. Суїциденти страждають від почуття відчуження. У зв'язку з цим вони можуть не сприймати поради. Якщо ж людина страждає від депресії, то їй необхідно говорити самому більше, ніж слухати інших. Не дивлячись на те, що основні ознаки самогубства часто завуальовані, тим не менш, вони можуть бути розпізнані уважним слухачем.

5. Не сперечайтеся. Зустрічаючись з суїцидальною поведінкою, друзі й рідні часто починають доводити, що долі необхідно дякувати за те, чого немає у інших людей. Вступаючи до дискусії, необхідно пам'ятати, що можна не лише програти, а й втратити близьку людину.

6. Запитуйте. Важливо спокійно питати про ситуацію, що непокоїть людину.

7. Не пропонуйте невиправданих утіх. Одним з важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізація. Після того, як ви почули про суїцидальну погрозу, може виникнути бажання сказати, що на справді людина так не думає. Але, часто, для таких висновків немає ніяких приводів окрім вашої власної занепокоєності. Банальними утіхами людину й можна довести до самогубства, коли вона, насправді, потребує щирості, турботи і відвертої участі в долі такої людини.

8. Запропонуйте конструктивні підходи. Одне з найбільш важливих завдань профілактики суїциду в тому, щоб допомогти визначити джерело психічного дискомфорту. Людину у відчаї необхідно запевнити, що вона може говорити про свої почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть, гіркота чи бажання помститися. Якщо кризова ситуація та емоції виражено, то далі наступає визначення, як людина вирішувала подібні проблемні ситуації в минулому. Необхідно визначити, також, що позитивного залишилось у житті людини, що вона ще існує. Відмітьте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова зайде про «найкращий» час в житті, особливо прослідкуйте за очима людини.

9. Всиляйте надію. Робота зі схильними до самознищення людьми є серйозною та відповідальною. Психотерапевти давно дійшли висновку, що цінніше зосередження на тому, що вони говорять чи відчувають. Коли приховані думки, що не дають спокою, виходять на поверхню, неприємності здаються менш фатальними і більш вирішуваними. Надія допомагає людині вийти зі стану зажуреності в думки про самогубство.

10. Оцініть ступінь ризику самогубства. Намагайтеся визначити серйозність можливого самогубства. Адже наміри можуть розрізнятись, починаючи з миттєвих розпливчастих думок про таку «можливість» і закінчуючи розробленим планом суїциду шляхом отруєння, стрибка з висоти і т.д.

11. Не залишайте людину одну в ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якнайдовше, або залишайте когось, доки не вирішиться ситуація кризи чи не надійте допомога.

12. Зверніться за допомогою до спеціалістів. Друзі, без сумніву, можуть мати хороші наміри, але їм може забракнути уміння і досвіду, окрім того, вони можуть бути схильними до зайвої емоційності. Для тих, хто відчуває бажання добровільно піти з життя, можливим помічником може стати священик. Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі. Вони зазвичай добре інформовані, можуть правильно оцінити серйозність ситуації і стримувати людину до зустрічі зі спеціалістом. Не слід недооцінювати допомогу психіатрів чи клінічних психологів. Якщо ж депресивна людина не спроможна піти на взаємодію та співпрацю, і не шукає допомоги спеціалістів, то ще одним методом лікування є сімейна терапія.

13. Важливість збереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація й позаду, то спеціалісти й родина не можуть дозволити собі перегорнути сторінку й забути все, що трапилось. За покращення часто приймають підвищення психічності хворого. Може бути й так, що перед самогубством депресивні люди кидаються у водоворіт діяльності. Половина суїцидентів скоюють самогубство не пізніше, ніж через три місяці після початку психологічної кризи. Емоційні проблеми, що призводять до суїциду, різко вирішуються повністю, навіть коли здається, що найгірше позаду. Тому не слід обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не значить, що необхідно зберігати повне мовчання. Зазвичай, подаючи сигнали можливого самогубства, людина просить про допомогу. І ситуація не вирішиться доти, доки суїцидальна людина не адаптується в житті.

2.3 Допомога потенційним самогубцям

На щастя, в нашому столітті функціонують не лише психіатричні лікарні, священики, а й служби, телефони довіри. Такі служби розповсюджені в Україні, бо потреба в них дійсно є. Коли молодь звертається за допомогою саме до телефонів довіри, то очікує не лише допомоги, поради а й конфіденційності, бо має право не називатися, а просто говорити про те, що її турбує. Більшість людей з суїцидальними намірами, що звертаються в телефони довіри за психотерапевтичною допомогою, звертаються вперше і не мають досвіду контакту з психотерапевтом. Для них властиві нереалістичні та нестійкі сподівання по відношенню до психотерапії. Такі нереалістичні оповідання в значній мірі ускладнюють процес надання допомоги.

Разом з тим, телефонна служба стимулює звернення пацієнтів на ранніх етапах суїцидальних станів, коли виражена мотивація до терапевтичних впливів, потреба в отриманні підтримки та допомоги, до повернення на звичайний рівень адаптації. На ранніх етапах гострої реакції суїциденти немов відкриті для психотерапевтичного впливу, тоді як в процесі подальшого її протікання багатьом пацієнтам присутня фіксація на симптомах, зниження настрою.

Метою телефонів довіри є попередження подальшого розвитку гостро виникаючих кризових реакцій, допомога у вирішенні психотравмуючих ситуацій і з тим запобігання можливості скоєння самогубства.

Перший терапевтичний контакт з потенційним самогубцем складається з декількох послідовних етапів, кожен з яких має свою специфічну мету (завдання) і певний спектр терапевтичних прийомів. Така бесіда, зазвичай, триває від 1,5 до 2 годин. Спочатку встановлюється контакт з тим, хто зателефонував, тобто визначення правильності звернення до служби, потім, другий етап, інтелектуальне оволодіння ситуацією, тобто висловлювання пацієнтом своєї проблеми, повторення змісту висловленого, відображення і розділення емоцій, вербалізація, пошук джерел емоцій, на третьому етапі проводиться планування дій, четвертий етап - етап активної психологічної підтримки. На другій стадії невідкладної допомоги проводиться корекція суїцидальних установок того, хто звернувся. Обов'язковим є переконання кожного суїцидального пацієнта в тому, що жити необхідно.

Існує і довготривала підтримуюча психотерапія, що триває від 2-3 місяців до декількох років. Такі пацієнти в класифікації Міжнародної Федерації Телефонних Служб екстреної допомоги отримали назву «постійних абонентів». Серед таких абонентів виділено дві групи. Перша складається з людей, що поєднують в собі чуттєвість і вразливість з високими моральними вимогами до себе та оточуючих. Це, зазвичай, люди молодого віку (18-30 років), здебільшого жінки. До другої групи входять особи, що переживають самотність.

Але де б, і як би не здійснювалась допомога людям, що вирішили піти з життя необхідно здійснювати якомога більше спроб врятувати, вдосконалювати систему роботи з потенційними самогубцями. Бо жодна, навіть велика проблема чи депресія, не варта людського життя.

За своїм змістом і організацією профілактична робота має об'єднувати засоби соціального, психологічного, медичного, правового, педагогічного характеру і бути безперервною, послідовною. Її слід розглядати у трьох аспектах:

1) науковий (забезпечує теоретико-прикладне спрямування, що вивчає закономірності і формування виникнення даного явища з метою розробки засобів і методів застосування психологічних знань в умовах сучасного суспільства);

2) прикладний (розробка психологічних основ і методичних матеріалів);

3) практичний (забезпечує безпосередню роботу психологів з дітьми і дорослими в школі).

У зв'язку з цим, виявлення та вивчення проявів девіантної поведінки молоді мають реалізуватися в напрямках роботи: психопрофілактика, психологічна експертиза, психологічна прогностика, психолого-профілактична корекція та психологічна просвіта.



Розділ 3. Виявлення здатності до самогубства

3.1 Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки

Мета: виявлення схильності індивіда до суїцидальної поведінки.

Форма проведення: індивідуальна чи групова.

Час проведення: 30-45 хвилин.

Вік: з 14 років.

Інструкція досліджуваному.

«Зараз будуть зачитані твердження, проти кожного з них ви ставте оцінку за таким принципом: якщо твердження вам підходить, ставте оцінку 2, якщо не зовсім підходить - ставте оцінку 1, якщо зовсім не підходить - ставте 0».

Бланк опитувальника.

1. Я часто невпевнений у своїх силах.

2. Нерідко мені здається безвихідним становище, з якого можна було б

знайти вихід.

3. Я часто залишаю за собою останнє слово.

4. Мені важко змінювати свої звички.

5. Я часто червонію через дрібниці.

6. Неприємності мене часто засмучують, і я падаю духом.

7. Нерідко в розмові я перебиваю співрозмовника.

8. Мені важко переключитися з однієї справи на іншу.

9. Я часто прокидаюся вночі.

10.При великих неприємностях я беру провину на себе.

11.Мене легко роздратувати.

12.Я дуже обережний по відношенню до змін у моєму житті.

13.Я легко впадаю у відчай.

14.Нещастя і невдачі нічому мене не вчать.

15.Мені доводиться часто робити зауваження іншим.

16.У суперечці мене важко переконати.

17.Мене хвилюють навіть уявні неприємності.

18.Я часто відмовляюся від боротьби тому, що вважаю її марною.

19.Я хочу бути авторитетом для оточення.

20.Нерідко у мене не виходять із голови думки, яких слід було б позбутися.

21.Мене лякають труднощі, з якими я буду зустрічатися вжитті.

22.Нерідко я почуваю себе беззахисним.

23.У будь-якій справі я не задовольняюся малим, а хочу досягти

максимального успіху.

24.Я легко зближуюся з людьми.

25.Я часто звертаю увагу на свої недоліки.

26.Іноді у мене буває пригнічений настрій.

27.Мені важко стримувати себе, коли я гніваюсь.

28.Я сильно хвилююсь, якщо в моєму житті несподівано щось змінюється.

29.Мене легко переконати.

30.Я відчуваю розгубленість, коли у мене виникають труднощі.

31.Мені більше подобається керувати, а не підкорятися.

32.Нерідко я виявляю упертість.

33.Мене хвилює стан мого здоров'я.

34.У важку хвилину я іноді поводжу себе як дитина.

35.У мене різка жестикуляція.

36.Я неохоче іду на ризик.

37.Я важко переношу час очікування.

38.Я думаю, що ніколи не зможу виправити свої недоліки.

39.Я мстивий.

40.Мене засмучують навіть незначні порушення моїх планів.

Обробка результатів.

I. Шкала тривожності: 1,5,9, 13, 17,21,25,29,33,37.

II. Шкала фрустрації: 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38.

ІІІ. Шкала агресії: 3, 7. 11,15,19.23,27,31,35,39.

IV. Шкала ригідності: 4, 8, 12,16, 20, 24, 28, 32, 36, 40.

Інтерпретація.

Для кожної групи можлива кількість балів від 0 до 20, де «0»

визначається як не виявлений прояв цієї характеристики.

І. Шкала тривожності - виявляє рівень здатності індивіда до відчуття

тривоги.

0-7 балів - низький рівень тривожності,

8-11 балів - середній рівень тривожності;

12-16 балів - високий рівень тривожності:

17 балів і більше - дуже високий рівень тривожності

ІІ. Шкала фрустрації - виявляє показчик психічного стану, який виникає

через реальні або уявні перешкоди, що заважають досягненню мети.

0-7 балів - низький рівень фрустрації;

8-9 балів - середній рівень фрустрації;

10-15 балів - високий рівень фрустрації;

16 балів і більше - дуже високий рівень фрустрації.

ІІІ. Шкала агресії- виявляє підвищену психологічну активність, прагнення

до лідерства через застосування сили по відношенню до інших людей. Для

суїцидієнтів допускається зниження агресивності від 10 до 0.

0-10 балів - низький рівень агресивності:

11-12 балів - середній рівень агресивності;

13-16 балів - високий рівень агресивності;

17 і більше - дуже високий рівень агресивності.

IV. Шкала ригідності-утруднення в зміні визначеної суб'єктом діяльності в

умовах, які об'єктивно потребують її перебудови. Для осіб із суїцидальною

поведінкою -13 балів і вище.

0-10 балів - низький рівень ригідності;

11-12 балів - середній рівень ригідності;

13-16 балів - високий рівень ригідності;

17 балів і більше - дуже високий рівень ригідності.

Складаються всі бали за 4-ма шкалами. Після чого отримуємо

показник схильності де суїцидальної поведінки.

0-38 балів - рівень схильності до суїцидальної поведінки низький;

39-45 балів - рівень схильності до суїцидальної поведінки знаходяться в

нормі;

46 балів і більше - рівень схильності до суїцидальної поведінки високий,

потрібна корекційна робота.

3.2 Результати тестування

Тестування складалося з 4 рівнів, отримавши їх результати можна було дізнатися чи здатна людина до суїциду. Було опитано 17 дітей різного віку від 14 до 18 років з який 11 дівчат і 6 хлопців.

1-й рівень - тривожність. З 11 дівчат по 4 мають низький і середній рівень, а 3 - високий.



3 6 хлопців 1 має низький, 3 - середній і 2 - високий рівень тривожності.

Разом з 17 опитаних по 5 мають низький і високий рівень, 7 - середній рівень тривожності.



2-й рівень - фрустрація. З 11 опитаних дівчат по 4 мають низький і високий рівень, 3 - середній рівень фрустрації.

З 6 опитаних хлопців було виявлено, що кожен рівень має по 2 хлопця.

Разом з 17 опитаних по 6 мають низький і високий рівні, 5 - середній рівень фрустрації.

3-й рівень - агресії. З 11 опитаних дівчат лише 1 має високий рівень, а інші 10 - низький.

З 6 опитаних хлопців 3 мають низький рівень, 1 - середній, 2 - високий рівень агресії.

Загалом з 17 опитаних 13 має низький рівень,1 - середній рівень, 3 - високий рівень агресії.

4-й рівень - ригідність. З 11 опитаних дівчат 5 мають низький рівень, 2 -середній, 3 - високий і 1 - дуже високий рівень ригідності.

З 6 протестованих хлопців 4 мають низький і по 1 середній і високий рівні ригідності.

Разом із 17 опитаних 9 мають низький, 3 - середній, 4 - високий і 1 - дуже високий рівні ригідності.

По сумі всіх 4 рівнів можна сказати, що у дівчат 2 мають високий рівень схильності до самогубства, в 1 в рівень в нормі, а 8 мають низький рівень.

З опитаних хлопців високого рівня схильності немає - 4 мають рівень в нормі і 2 низький.

Це тестування показало, що з усіх опитаних 2 мають високу схильність до самогубства, у 5 рівень в нормі, а у 10 - низький.

Отже, зробивши дослідження було виявлено людей, які можуть покінчити зі своїм життям, тому з ними має попрацювати психолог, встановити причини і усунути їх.



Висновок

В юнацькому віці до самогубства часто призводить особистісна неспроможність, порушення процесу досягнення его-ідентичності. У самогубства є також, не лише причини («через що»), а й мета («заради чого»). Людина, що скоює самогубство, не стільки «заручник» обставин, скільки індивід, що ставить перед собою мету, засобами досягнення якої є самогубство. Суїцид обирається як вихід з замкнутого та нестерпного простору. Чи ж можна сказати, що самогубство має і функції? Можна, якщо віднести сюди: позбавлення себе від нестерпного фізичного і морального страждання - функція припинення; вплив на конкретних оточуючих, на суспільство, на світ в цілому - функція впливу, отримання ідентичності завдяки ототожненню з людиною чи персонажем - функція ототожнення.

Таким чином, самогубство - один з варіантів виходу з суїцидогенної ситуації, який обирається в тому випадку, коли існують внутрішні і зовнішні перепони для реалізації інших варіантів, та коли смерть починає виконувати значущу для людини функцію, тобто з'являються специфічні мотиви, що підбурюють людину до самогубства.



Використана література

1. Моховиков А.К. Телефонное консультирование. - М., 1999.

2. Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №11. - с.42.

3. Ф. Арьес, Человек перед лицом смерти, Пер. с фран.- М.: Издательская группа «Прогресс», 1992.

4. В. Янкелевич, Смерть, Пер с фран. - М.: Литературный институт им. А.М.Горького, 1999.

5. К. Ламонт, Иллюзия бессмертия, Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1984.

Размещено на Allbest.ru

...