Особливості навчання обдарованих дітей

У поєднанні ж з прискоренням навчання можливості врахувати особливості обдарованих дітей можуть збільшуватися: задовольняється виборчий інтерес дитини, потреба в розумовому навантаженні, і при цьому темп навчання відповідає індивідуальним особливостям темпу інтелектуального розвитку. Збагачені програми поглибленого типу широко поширені і успішно застосовуються в нашій країні. При всіх своїх достоїнствах цей підхід також має і недоліки. Він мало придатний на початкових ступенях навчання і для дітей із загальною обдарованістю

Розвиток творчого мислення та особистості дитини є першочерговим завданням у разі навчання обдарованих дітей. Це завдання розвитку творчих можливостей дитини і ставлять перед собою різні розвиваючі програми. Завдання оволодіння знаннями в тих чи інших областях відступає в цьому випадку на другий план, або не ставиться взагалі. Видатний психолог Л.С. Виготський стверджує, що творчість є невід'ємною умовою існування, і все, що виходить за рамки повсякденного, свою появою зобов'язане творчій діяльності людини.

У дитячому віці людина у більшій мірі здатна до творчості, оскільки на дитину не впливають шаблони й стереотипи, у нього більше волі в проявах. Дитина творить тому, що йому подобається процес творіння. [7, с. 25].

Стратегія розвивального навчання передбачає якісно інше навчання. У цьому випадку навчальна програма заснована на принципово іншому змісті, що не є ні продовженням, ані ширшим викладом матеріалів, що включаються у звичайні освітні програми.

За домінування тих чи інших конкретних завдань навчання ці програми можна розділити на два види. До першого виду можна віднести всі програми, які спрямовані насамперед на розвиток вищих розумових процесів - творчого, критичного, логічного мислення, уміння вирішувати проблеми. Серед них можна виділити програми, що спрямовані на розвиток творчого мишлeнія (наприклад, програми для літніх шкіл, засновані на застосуванні прийомів синектики і «мозкового штурму»), умінь вирішувати. Такі програми сприяють подальшому розвитку творчих та інтелектуальних можливостей дітей, «озброюють» їх універсальними прийомами, які допомагають знаходити нестандартні вирішення різних проблем.

Зрозуміло, що розвиваючі програми такого роду відповідають не тільки підвищеним творчим потребам і можливостям обдарованих школярів, але і дозволяють задовольнити їх прагнення до самостійності. При цьому враховуються і багато вимог до процесу навчання для обдарованих дітей. Як правило, такі програми передбачають вивчення проблем «відкритого типу», вони заохочують і стимулюють висування нових ідей, розвивають методи і навички дослідницької роботи, заохочують створення робіт з використанням різноманітних нестандартних матеріалів, вчать дітей оцінювати свої роботи за допомогою різних критеріїв. До другого виду розвиваючих програм можна віднести ті, які ставлять своїм завданням розвиток емоційно-особистісної сфери. Цей вид програм враховує той факт, що в обдарованих дітей можуть виникати проблеми в емоційно-особистісному розвитку, пов'язані з відставанням у розвитку цієї сфери у порівнянні з інтелектуальної або ж з іншими особливостями обдарованої дитини. Проблеми емоційно-особистісного плану, наприклад занижена самооцінка, тривожність, невпевненість у собі можуть повністю блокувати творчий розвиток обдарованої дитини.

Саме тому важливо звертати увагу на розвиток таких характеристик, як наполегливість і впевненість у собі, сприяти розвитку самопізнання та розуміння своїх «сильних» і «слабких» сторін.

Одні з програм емоцонально-особистісного розвитку надають позитивний вплив на розвиток «Я»-концепції та самооцінку дитини, інші на міжособистісні відносини, треті - покращують стану емоційної сфери, четверті - сприяють розвитку саморозуміння і зняттю поведінкових проблем.

У будь-якому випадку вони допомагають розкрити і реалізувати творчий потенціал обдарованих дітей. Важливо мати на увазі, що більшість розвиваючих програм орієнтовано на задоволення інтелектуальних потреб обдарованих дітей і вирішення завдань їх творчого розвитку за межами шкільного навчального часу (їх можна використовувати ефективно в літніх таборах в другу половину дня).

Навіть у тих випадках, коли такого роду програма призначена для включення в шкільний навчальний план, вона, як правило, відірвана від систематичного процесу пізнання учнів.

Діти вивчають різні дисципліни, передбачені звичайною традиційною програмою, і, наприклад, додатковий курс «технології формування і розвитку творчого мислення учнів». Передбачається, що, навчившись різним прийомам творчої уяви і мислення, діти зможуть застосувати свої «творчі вміння» при вивченні різних і в широкому життєвому контексті.

Однак, це не відбувається, у всякому разі в тій повноті, яка необхідна для дійсного творчості учнів. Суворі наукові прямування показують дуже незначні можливості прямого впливу на дивергентное мислення. Саме це і обумовлює обмеженість програм навчання, орієнтованих виключно на розвиток креативності без вирішення завдань освоєння знань, у відриві від реальної систематичної пізнавальної діяльності учнів.

Таким чином, кілька розширюючи висновок Дж. Фрімен, ми можемо констатувати, що ні прискорений розвиток, ні загальне збагачення шкільного курсу, ні тренінгові програми не годяться як тотальних заходів, тому що не можуть вирішити весь комплекс проблем навчання і розвитку обдарованих дітей.

Ця проблема може бути вирішена лише в рамках освітньо-розвиваючих програм, які відкривають можливості здійснення цілісного підходу до навчання і розвитку дітей. У категорію освітньо-розвиваючих програм можна віднести такі, які ставлять завдання засвоєння знань розвитку творчої особистості дитини як рівноправні.

На практиці це здійснюється, як правило, і за рахунок того або іншого якісної зміни змісту навчання, і за рахунок впровадження різних методик навчання, які забезпечують розвиток мислення та емоційно-особистісної сфери дитини в процесі засвоєння навчального змісту.

Прикладом реалізації цього підходу до навчання є, зокрема, програми, створювані на основі теорії розвиваючого навчання Д. Б. Ельконіна - В. В. Давидова.

Стосовно до обдарованим дітям теоретично можна виділити численні різновиди таких програм, які являють собою різні комбінації освітніх і розвиваючих систем. Однак насправді освітньо-розвиваючих програм сушествует значно менше, ніж це можна було б уявити.

Це пов'язано як з трудомісткістю робіт зі створення таких програм, так і з проблемами їх втілення у практику навчання. Розробка і впровадження освітньо-розвиваючих програм є одним із самих перспективних напрямків, оскільки саме цей шлях відкриває можливість для здійснення ідеалу цілісності розвитку, дозволяє школі стати місцем розвитку обдарованості дитини.

Для того щоб школа стала дійсним місцем розвитку обдарованості дитини, навчання має бути побудовано з урахуванням всіх вимог до програм для обдарованих дітей. І перше, що лежить на шляху створення таких освітньо-розвиваючих програм, - перегляд традиційного змісту навчання у бік «укрупнення» змістовних одиниць. Це «укрупнення» так чи інакше засновано на інтеграції змісту навчання, яку можна розділити на два види - «просту» інтеграцію і «опосередковану».

Висновки

Вивчивши літературу з теми дослідження, ми можемо зробити наступні висновки. Питання обдарованості дитини розглядало багато як вітчизняних, таких як Ю.З. Гільбух, О.М. Матюшкін, Н.С. Лейтес, так і американських вчених, таких як П. Торренс, Г. Уолберг, С. Рашер та інші. Кожен із них розглядав зі своєї точки зору дитячу обдарованість. Але спільною думкою є те, що обдаровані діти мають високий рівень задатків, схильностей до певної діяльності. Тому виділяють такі види обдарованості, як розумова, творча, художня, спортивна, соціальна, лідерська, духовна. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність. Обдарованість проявляється по-різному залежно від середовища дитини, в якому вона виховується, розвивається та від індивідуальних її особливостей. Обдаровані діти мають багато психічних проблем: сильно виражене почуття справедливості, їм важко знайти спільну мову з однолітками, навчання в школі для них стає нудним та нецікавим, вчителі інколи не розуміють, не сприймають дітей такими, які вони є, а інколи і побоюються їх; мають підвищену ранимість та багато інших проблем. Так як першовідкривачами обдарованості є батьки, то вони повинні правильно розуміти дитину, підтримувати її морально, направляти розвиток здібностей на правильний шлях. Для роботи з обдарованими дітьми існують різні форми і методи, які направлені на розвиток творчого мислення, творчих розумових здібностей. А метод «мозкового штурму» полягає в тому, щоб підтримувати усі ідеї і думки дітьми під час уроку, вчителі звертають увагу не на якість відповідей, а на їх кількість. Принципи м'якого змагання, нестандартний урок, розвивальний дискомфорт спрямовані на те, щоб зацікавити дитину до навчання. Є спеціальна діагностика обдарованості, яка включає в себе різні тести на виявлення дитячої обдарованості, щоб потім визначити, в якій області у дитини більше розвинені задатки, а у якій менше. Але ці тести не дають достовірної інформації щодо наявності обдарованості у тої чи іншої дитини. Отже, особливостями навчання обдарованих дітей у загальноосвітній школі полягає у впровадженні спеціальних методів навчання, проведення діагностики серед потенціально обдарованих учнів. А в подальшій роботі підтримувати таких дітей та зробити все можливе для розвитку здібностей. Адже від ставлення до обдарованих дітей їхніх батьків та вчителів залежить подальша доля в житті.

В Україні прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України "Про освіту", Національна программа "Діти України", Програма розвитку обдарованих дітей і молоді, Указ Президента України про підтримку обдарованих дітей та інші), які спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді.

Дуже важливо надавати таким дітям спеціальної уваги та особливого ставлення, яке буде давати їм стимул для подальшого розвитку своїх здібностей та вияву нових особливостей.

Список літератури

1. Грабовський А.І. До питання про класифікацію видів дитячої обдарованості /А.І. Грабовський / / Педагогіка. - 2003. - № 8. - С.13-18.

2. Конопльова Н. Чи легко бути вундеркіндом?/ Конопльова Н / / Директор школи. -2004. - № 3. - С. 54-59. - (Обдаровані діти).

3. Ландау Е. Обдарованість вимагає мужності: психологічний супровід обдарованої дитини / Ландау Е./ Пер. з нім. А. П. Голубєва/

. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 144 с.

4. Лейтес Н.С. Вікова обдарованість школярів: Учеб. Посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. / Лейтес Н.С. - М.: Видавничий центр «Академія», 2001 .- 320 с.

5. Лейтес Н.С. Вікова обдарованість і індивідуальні відмінності: вибрані праці. / Лейтес Н.С. - М.: Видавництво Московського психолого-соціального інституту; Воронеж: Видавництво НВО «МОДЕК», 2003. - 464 с.

6. Лейтес М.С., Про ознаки дитячої обдарованості / Лейтес М.С. / / Питання психології. - 2003. - № 4 .- с. 13 - 18.

7. Л.С. Виготський : Творча обдарованість дитини / Л.С. Виготський //- М.: Академічний проект, 2001 - с. 25

8. Обдарованість і вік. Розвиток творчого потенціалу обдарованих дітей: Учеб. Поосбіе / під. Ред. А. М. Матюшкіна - М.: Видавництво Московського психолого-соціального інституту; Воронеж: Видавництво НВО «МОДЕК», 2004. - 192 с.

9. Матюшкин А.М. Загадки одаренности. - М.: Школа-Пресс, 1993. - 128 с.

10. Бурменская Г., Слуцкий В. Одаренные дети / Пер. с англ. [Д. Линника, А. Мкервали]. /Бурменская. Г.//- М.:Прогресс, 1991. - 380 с.

11. Психологічні тести / Под.ред. А.А. Кареліна: в 2т. - М.: Гуманит. ізд.центр ВЛАДОС, 2002. - Т1. - 312 с. : Іл.

12. Психологічні тести / Под.ред. А.А. Кареліна: в 2т. - М.: Гуманит. ізд.центр ВЛАДОС, 2002. - Т2. - 248 с. : Іл.

13. Психологія обдарованості дітей та підлітків: навч. посібник для студ. вищ. і середовищ. навч. закладів / Ю. Д. Бабаєва, Н. С. Лейтес, Т. М. Марютіна і др., - 2-е вид. переробці. і доп. - Видавничий центр «Академія», 2000. - 336 с.

14. Савенков. А.І. Обдаровані діти в дитячому садку і школі: Учеб. посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів./ Савенков. А.І. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000 .- 232 с.

15. Степанов В. Г. Психологія обдарованості дітей і підлітків./ Степанов В. Г./ / Питання психології. - 2000. № 3. - С. 140 - 143.

16. Щебланова Є. І. Труднощі в навчанні обдарованості школярів./ Щебланова Є. І. / / Питання психології. - 2003. - № 3. - С. 132 - 145.

17. Шумакова Н.Б. Навчання та розвиток обдарованих дітей./ Шумакова Н.Б. - М.: Видавництво Московського психолого-соціального інституту; Воронеж: Видавництво НВО «МОДЕК», 2004. - 336 с.

18. В.С. Юркевич, «Обдарована дитина. Ілюзії та реальність »1998./ В.С. Юркевич. // книга для вчителів і батьків.

19. Хуторьский А.В. Развитокобдарованості школярів: Методика продуктивного навчання: Посібник для вчителя А.В.Хуторський.- М.:ВЛАДОС,2000.

20. Леднєва С.А. Дитяча обдарованість очами педагогів/ С.А. Леднєва Начальна школа 2003.-№ 1.- С. 80-825. Кулемзина А. Кризисы детской одаренности А. Кулемзина Шольный психолог.- 2002.

21. Юнг К.Г. Конфлікты дитячої души. // Юнг. К.Г. - М.: Канон, 1995.

22. Луцик В.В. Традиційні та нетрадиційні форми роботи з обдарованою дитиною. /Луцик В.В // Обдарована дитина. №10. -2010. С. 57-64.

23. Іваненко І.І. Індивідуальні програми для обдарованих учнів./Іваненко І.І // Психолог. - 2003. - №42 (90). С. 5-8.

24. Лопатюк В. Сучасні форми виховної робот з обдарованою молоддю. /Лопатюк. В // Школа. - 2009. - №6 с. 78-80

Размещено на Allbest.ru