Невербальні засоби педагогічного спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький Національний Технічний Університет

Кафедра ФГН

Реферат-дослідження

на тему: «Невербальні засоби педагогічного спілкування»

Виконала: ст. гр. БМ-15м

Магдюк І.Г.

Перевірила: Залюбівська О.Б.

Вінниця 2016

Важливою складовою професійної діяльності вчителя є особистісне спілкування з учнями, в ході якого він кожного дня розв'язує комплекс різних за змістом завдань.

Розуміння значимості використання вчителем невербальних засобів спілкування істотно підвищує ефективність і привабливість навчального процесу, допомагає у його регуляції і, навпаки, їх відсутність неминуче викликає комунікативні труднощі.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей використання невербальних засобів комунікації в особистісному спілкуванні педагога з учнями.

При визначенні сутності невербальних засобів спілкування, насамперед, проаналізовано різні наукові підходи до проблеми, що обумовило появу нових сучасних напрямів соціально-психологічних досліджень зокрема: кінесика, такесика, пара- й екстралінгвістика, проксеміка.

У працях, присвячених педагогічному спілкуванню міміка, жест, пантоміміка, виразність мовлення (інтонація) розглядаються, як «арсенал засобів експресії» [2; 3; 4]. У визначенні поняття емоційної експресивності, слідом за М. М. Забродським, І. А. Зязюном, О. О. Леонтьєвим, розуміємо її, як зовнішню виразність, закладену в рухах, жестах, ході, міміці, в інтонаційно-ритмічному малюнку мовлення, або ж як цілісну систему невербальних засобів комунікації, яка дозволяє передати не лише особливості характеру вчителя, але й зміст його думок, його ставлення до різних соціальних цінностей, ставлення до учнів і до інших людей, широту його переживань [1; 4]. Зокрема, вважаємо, що емоційний стан школяра в міжособистісній взаємодії навчально-виховного процесу можна розглядати в якості показника вмінь та навичок вчителя використовувати невербальні засоби спілкування.

Встановлено, що емоції, які переживає вчитель, детермінують мотиви педагогічного спілкування, впливають на розвиток комунікативних умінь і технік педагогічної взаємодії [4, с. 56]. Позитивний емоційний тон, емпатійні стосунки є невід'ємною складовою оптимального педагогічного спілкування [3, с. 74]. Дидактичні прийоми й методи навчання, обрані вчителем, є більш ефективними за умови опори на емоційність при використанні невербальних засобів спілкування [5, с. 89].

Зі всієї складної системи засобів невербального спілкування в дослідженні піддано детальному аналізу такі його компоненти, як: жести, міміка, інтонаційно-ритмічні характеристики голосу. Для обґрунтування такого вибору нами висунуто такі аргументи: жести, міміка та інтонація - є більш представленими в репертуарі невербальних засобів комунікації людини; невербальні засоби спілкування - презентовані через міміку, жест - є одними з найдавніших комунікативних засобів, які передують появі мовлення, позначення жестами - етап, що безпосередньо випереджає засвоєння мовлення [4, с. 96]. Жести, міміка та інтонація, як видно з досліджень психологів, соціолінгвістів, етнографів, значно простіше піддаються процесам кодування - інтерпретації, виступають зрозумілішими в «паралінгвістичному тексті» [1,с. 56]. Жест, міміка та інтонація як компоненти невербального спілкування, є ефективними засобами виховного впливу на свідомість вихованців, оскільки вони опосередковують та значно підсилюють зміст вербальних приписів (І. Д. Бех). За відсутністю вербальних засобів у передачі оцінно-емоційного змісту висловлювання, певне інтонаційне забарвлення, разом з мімікою і жестами, стає єдиним способом його вираження [5, с. 90].

Аналіз наукової літератури дає можливість виділити значущі елементи невербального спілкування вчителя, що свідчать про його своєрідність і культуру, а саме: 1) інтонація (дикція, темп мовлення, регістр звучання голосу, сила голосу, тембр голосу); 2) міміка (контакт очей, домінуючі, психофізіологічні маски); 3) жестикуляція (жвава, стримана, надмірна, помірна); 4) адекватність емоційної експресії ситуації спілкування [3, с. 124].

Встановлено, що в процесі людської взаємодії 20-40 % інформації передається за допомогою вербальних засобів, а решта 60-80 % усієї комунікації відбувається за рахунок невербальних засобів самовираження людини. невербальний комунікація вчитель індивідуальність

Міміка, жести, сенсорні та тілесні контакти, розташування людей у просторі відносно один одного (проксимальне спілкування), відіграють величезну роль у формуванні позитивного чи негативного ставлення один до одного між об'єктами спілкування. Вираз обличчя, жести, емоційність, тембр голосу, усе це та багато іншого дає змогу учню зрозуміти ставлення вчителя до проблеми, що підлягає обговоренню, набуває особливого значення у особистісному спілкуванні.

Пропоную розглянути деякі невербальні сигнали, які допомагають вчителю створити учням комфортну атмосферу для розкриття їхньої індивідуальності.

Перш за все в спілкуванні слід зважати на зональний простір, який має кожна людина. Американський антрополог Едуард Т. Холл є одним із основоположників області вивчення просторових потреб людини. Він визначив, що дуже важливим у спілкуванні є розташування співрозмовників відносно один одного. Справа в тім, що кожна людина має відчуття особистого простору, і цю її просторову зону можна поділити на 4 чіткі території: інтимна зона (від 15 до 46 см), особиста зона (від 46 см до 1,2 м), соціальна зона (від 1,2 до 3,6 м), суспільна зона (більше 3,6 м). Інтимна зона є головною, тому саме її людина охороняє від втручання найбільше. На дану територію допускаються тільки особливо близькі люди, які знаходяться в тісному емоційному контакті з даною особою.

Зазвичай під час проведення уроку вчитель і учень перебувають між собою в соціальній зоні, коли відбувається пояснення уроку біля дошки. При переміщенні педагога по класу, відстань скорочується до меж особистої зони, а часто і до інтимної зони. При першому знайомстві та початковому періоді співпраці з класом, педагог повинен звертати обов'язкову увагу на своє територіальне розміщення відносно учнів, триматися соціальної зони, щоб не викликати у дітей дискомфорту. З часом, коли відбудеться звикання один до одного, педагог може скорочувати відстань між собою та дітьми, не викликаючи в них негативних переживань. Особливо обережним потрібно бути при вторгненні в інтимну зону учня.

Знайти шляхи порозуміння з учнями, завоювати їх довіру - складне завдання, яке потребує багатьох моральних та інтелектуальних якостей, мудрості, терпіння і тактовності педагога. Свідоме використання відкритих поз, уникання закритості, дотримання правильної дистанції, міміка, допомагає у цьому складному процесі.

Узагальнення результатів теоретико-експериментальних досліджень феноменології невербального спілкування в сучасній психології дає можливість констатувати, що комунікативна значущість педагогічної інтонації, жестів, міміки визначається особливостями ситуації спілкування, а педагогічний вплив, що здійснюється невербальними засобами, відбувається в умовах одночасного прийняття невербальних сигналів учнями і реагування на них; однією зі складових оптимального педагогічного спілкування є досконале володіння вчителем засобами педагогічних впливів, зокрема: педагогічною технікою, всіма вербальними та невербальними засобами спілкування.

Використання вчителем невербальних засобів комунікації у педагогічній діяльності забезпечує його здатність до активного й ефективного особистісного спілкування, характеризує його вміння передачі та адекватного сприймання інформації, сприяє оптимальній організації взаємодії зі школярами.

Список використаних джерел

1. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений / Е. П. Ильин. - СПб.: Питер, 2011. - 576 с.

2. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении / В. А. Кан-Калик - М. : Просвещение, 1987. - 190 с.

3. Леонтьев А. А. Педагогическое общение / А. А. Леонтьев. - М. : Знание,

1979. - 47 с

4. Пиз А. Язык телодвижений / А. Пиз. - СПб. : Издательский дом Гутенберг, 2000. - 188 с.

5. Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учениками / Т. С. Яценко. - К. : Освіта, 1993. - 208 с.

Запитання

1. Чи є використання учителем невербальних засобів ефективним?

2. Як впливають емоції, які переживає вчитель на техніку педагогічного спілкування?

3. Що складає засоби невербальної комунікації?

4. Що є невід'ємною складовою оптимального педагогічного пілкування?

5. Які компоненти невербального спілкування Вам відомі?

6. Чи можна назвати жести, міміка та інтонація ефективними засобами виховного впливу?

7. Назвіть значущі елементи невербального спілкування вчителя?

8. З яких територій скаладється просторова зона любини?

9. Чи могли би Ви краще спиймати інформацію від учителя без використання невербальних засобів?

10. Як часто Ви застосовуєте невербальні засоби у спілкування з людьми?

Размещено на Allbest.ru