Психологічні особливості розвитку пам'яті дітей 4-5 року життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Педагогічний інститут

Кафедра педагогіки і психології

Курсова робота з психології

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАМ'ЯТІ ДІТЕЙ 4-5 РОКУ ЖИТТЯ

Київ 2016



Зміст

Вступ

1. Загальні характеристики пам'яті

1.1 Поняття та види пам'яті

1.2 Особливості процесів пам'яті

1.3 Особистісний розвиток дітей дошкільного віку

Висновки до першого розділу

2. Дослідження психологічних особливостей розвитку пам'яті дітей 4-5 року життя

2.1 Опис методів та методик дослідження

2.2 Обробка та аналіз результатів проведених методик

2.3 Практичні рекомендації для батьків щодо особливості розвитку пам'яті у дітей 4-5 року життя

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

пам'ять діти дошкільний психологічний



Вступ

Актуальність дослідження. Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є умовою навчання, набуття знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам'яті, її вдосконаленню людина виділилася з тваринного світу і досягла тих висот, на яких вона зараз перебуває. Та й подальший прогрес людства без постійного поліпшення цієї функції неможливий.

Найбільш детально питання пам'яті людини розроблені в працях учених минулого і сучасності: А. Біне, Г. Еббінгауз, К. Бюлер, Т. Рібо, З. Фрейд, П. Жане, Л.С. Виготський, П. І. Зінченко, А. А. Смирнов.

Пам'ять можна визначити як здатність до отримання, зберігання і відтворення життєвого досвіду. Різноманітні інстинкти, вроджені і набуті механізми поведінки є не що інше, як відображення, яке передавалося у спадщину або набуття у процесі індивідуального життя досвіду. Без постійного оновлення такого досвіду, його відтворення у відповідних умовах, живі організми не змогли б адаптуватися до поточних, швидко мінливих подій життя. Не пам'ятаючи про те, що з ним було, організм просто не зміг би вдосконалюватися далі, так якщо він набуває, не було б з чим порівнювати, і це б безповоротно втрачалося. Пам'ять є у всіх живих істот, але найбільш високого рівня розвитку вона досягає у людини.

Питання розвитку пам'яті у дітей 4-5 року життя є досить актуальним. Адже, пам'ять є основою психiчної дiяльностi дитини i однiєю з цiнних властивостей людського життя. Пам'ять лежить в основi здiбностей дитини, є умовою набуття знань, формування умiнь i навикiв. Як указував Л. С. Виготський, без пам'яті неможлива повноцiнна життєдiяльнiсть особистостi.

Об'єкт дослідження: процес запам'ятовування у дітей 4-5 року життя.

Предмет дослідження: точність запам'ятовування.

Мета дослідження: з'ясувати особливості розвитку пам'яті дітей за допомогою методик.

Завдання:

1. Провести теоретичний аналіз проблеми психологічних особливостей розвитку пам'яті дітей 4-5 років.

2. Спланувати проведення методик для дослідження особливостей розвитку пам'яті дітей.

3. Проаналізувати ефективність використання методик при дослідженні психологічних особливостей розвитку пам'яті дітей дошкільного віку.

Методи вивчення. Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури, обрання методів дослідження. Практичні: методика «Впізнання фігури», «Запам'ятай малюнки».

Організація та проведення дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі дошкільного навчального закладу № 1 «Ромашка» м. Новоукраїнки Кіровоградської області, в якій брало участь 5 дітей 4-5 року життя.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Обсяг курсової роботи 32 сторінки, з них 26 сторінки основного тексту.



1. Загальні характеристики пам'яті

1.1 Поняття та види пам'яті

Пам'ять - процеси організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості.

Враження, які одержує людина, відображаючи дійсність через свої органи чуттів чи в процесі мислення, не зникають безслідно а фіксуються в мозку і зберігаються в ньому у вигляді образів, уявлень про предмети та явища, що сприймалися раніше. При потребі набутий досвід може бути відтворений і використаний у діяльності. [4]

Пам'ять - процеси когнітивні - процеси запам'ятовування, організації, збереження, відновлення і забувають набутого досвіду, що дозволяють повторно використати його в діяльності або повернути в сферу свідомість. Пам'ять зв'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку і навчання. У найпростішій формі пам'ять реалізується як пізнавання предметів, що раніше сприймалися; у складнішій формі з'являється; як відтворення в уявленні предметів, не даних в сприйнятті актуально. Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам'яттю. [3] Пам'ять (англ. kinds of memory) - різні форми прояву мнемічної діяльності. [5]

Пам'ять - необхідна умова психічного розвитку людини. Нові зрушення в її психіці завжди ґрунтуються на попередніх досягненнях, на основі здобутків, зафіксованих у пам'яті.

Завдяки пам'яті усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасу уявлень пам'яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів, уява, орієнтування в середовищі взагалі. Людина, позбавлена пам'яті, зауважував І.М. Сєченов, постійно перебувала б у становищі новонародженого, була б істотою, не здатною нічого навчитися, ніщо опанувати. [3]

Спробуйте уявити собі людину без пам'яті. Це вже буде не людина, а якесь людиноподібне створіння. На жаль, деякі прогресуючі хвороби призводять до часткової і повної втрати пам'яті. У такому разі люди приречені на жалюгідне існування: кожен свій крок, кожну свою дію вони роблять під наглядом інших. Таких людей дуже шкода - фактично вони вже не можуть жити повноцінним життям, не можуть бути особистістю. Вчені всього світу намагаються знайти спосіб, щоб повернути таким людям пам'ять, однак нічого революційного в цій сфері поки що не знайдено. Але наука не стоїть на місці, і, можливо, у недалекому майбутньому нам пощастить вирішити цю проблему.

Пам'ять зберігає не тільки сприйняте, але і продумане людиною. Ось чому розум людини завжди відбиває, звичайно трохи відстаючи, аде нерідко і значно випереджаючи, той час, у якому вона живе.

Погане, неприємне забувається швидше і повніше, ніж гарне і приємне. Якби люди зберігали у своїй пам'яті переважно негативні події, вони і чекали б від життя одних неприємностей, виходить, були б природженими песимістами, а людина від природи оптиміст. Подібне витиснення з пам'яті поганого - своєрідний психологічний захист людини.

Те, що запам'яталося в дитинстві, найміцніше тримається в пам'яті, тому в літньому віці враження далекого минулого зазвичай більш яскраві, ніж спогади, що відносяться до недавнього часу.

Розвиваючи пам'ять, ви не тільки подовжите своє життя, але і досягнете якнайшвидших результатів на шляху до мети.

Гарна пам'ять - секрет багатьох успішних людей. [1]

Види пам'яті

Види пам'яті диференціюються залежно від того, що запам'ятовується або відтворюється.

Відтворення може відноситися до рухів і дій, виражаючись в утворенні звичок і навичок, до наочного змісту свідомості (образам - представленням предметів або слів), до думок і почуттів. У співвідношенні з цим розрізняють наступні пам'яті: моторну пам'ять, що виражається в навичках і звичках, образну пам'ять (зорову, слухову, дотикову і т. д.), пам'ять на думки (логічну) і пам'ять на почуття (афективну).

Види пам'яті розрізняються також і залежно від того, як здійснюється запам'ятовування. Залежно від характеру діяльності, в ході якої здійснюється запам'ятовування, розрізняється мимовільне і довільне запам'ятовування. Залежно від способу запам'ятовування в цьому плані розрізняються механічне і смислове запам'ятовування. В основі пам'яті лежать фізіологічні процеси, які у людини протікають в півкулях головного мозку. Амнезії (розлади пам'яті) викликаються порушеннями нормального функціонування кори головного мозку.

Без пам'яті ми були б істотами миті. Наше минуле було б мертве для майбутнього. Сьогодення у міру його минулому знань, ні навичок. Не було б психічного життя, що змикається в єдиність особистої свідомості, і неможливий був би факт по суті безперервного вчення, що проходить через усе наше життя і робить нас тим, що ми є. [7]

За типом матеріалу, що запам'ятовується, і характером психічної активності, переважаючої в діяльності, розрізняють пам'ять рухову, емоційну, образну і словесно-логічну. Рухова пам'ять пов'язана із запам'ятовуванням і відтворенням рухів, з формуванням рухових умінь і навичок в ігровій, трудовій, спортивній та ін. видах діяльності людини.

Образна пам'ять пов'язана із запам'ятовуванням і відтворенням чуттєвих образів предметів і явищ, їх властивостей і наочно цих зв'язків і стосунків між ними. Образи пам'яті можуть бути різної міри складності: образами одиничних предметів і узагальненими представленнями, в яких може закріплюватися і певний абстрактний зміст. Словесно-логічна пам'ять - пам'ять на думки, судження, висновки. У ній закріплюється відображення предметів і явищ в їх загальних і істотних властивостях, зв'язках і стосунках.

За характером вольової регуляції розрізняють:

1. Пам'ять мимовільну - запам'ятовування без спеціальної установки.

2. Пам'ять довільна - пам'ять, заснована на запам'ятовуванні із спеціальною установкою.

За характером активності, що переважає у діяльності:

1. Пам'ять образна - зорова, збереження зорових образів, слухова - один з різновидів образної пам'яті, пов'язана зі збереженням і відтворенням слухових образів, рухова - збереження рухів.

2. Пам'ять емоційна (англ. emotional memory) - пам'ять на емоційно забарвлені події. [9]

За тривалістю збереження інформації розрізняють:

1. Пам'ять генетична - пам'ять, обумовлена генотипом і передавана через покоління.

2. Пам'ять довготривала - підсистема пам'яті, що забезпечує тривале, - від годинника до десятиліть - утримання знань, збереження умінь і навичок; їй властивий величезний об'єм інформації, що зберігається. Фізіологічно зв'язується зі зміною структури білку рибонуклеїнових кислот.

. Пам'ять короткочасна - підсистема пам'яті, що забезпечує оперативне утримання і перетворення даних, що поступають від органів чуття і з пам'яті довготривалої. [4]

. Пам'ять оперативна - вид пам'яті, що проявляється в ході виконання певної діяльності.

За наявністю обробки матеріалу:

1. Пам'ять механічна - пам'ять, заснована на повторенні матеріалу без його осмислення.

2. Пам'ять смислова - ґрунтується на узагальнених і систематизованих асоціаціях, що відбивають найбільш важливі і істотні сторони і стосунки предметів

Також існують такі види пам'яті, як представлення - образ раніше за сприйнятий; проактивне гальмування - погіршення відтворення матеріалу під впливом діяльності, передуючої заучуванню; ремінісценція - відстрочене відтворення раніше за сприйняте, що здавалося забутим; пізнавання - прояв пам'яті як відтворення образу при повторному сприйнятті об'єкту; ейдетизм - зорова пам'ять, що довго зберігає яскравий образ з усіма деталями сприйнятого. [3]

1.2 Особливості процесів пам'яті

Процесами пам'яті (тобто мнемічними процесами - від імені давньогрецької богині пам'яті Мнемозіни) є запам'ятовування, збереження, відтворення і забування. Ці процеси є пов'язаними між собою, їх зв'язок характеризує взаємопроникнення і неможливість існування в окремому вигляді.

Запам'ятовування - це процес закріплення в пам'яті нового матеріалу. Він може бути мимовільним і довільним, механічним і логічним.

Мимовільне запам'ятовування матеріалу відбувається, коли в людини немає мети запам'ятати цей матеріал, він закріплюється ніби сам собою. Краще запам'ятовуються сильні враження і той матеріал, що пов'язаний із змістом діяльності.

Дослідження П. І. Зінченком процесів мимовільного запам'ятовування показали, що ефективність його залежить від мети, мотиву та способу діяльності. В ході експерименту виявилось, що при завданні класифікувати предмети, зображені на пронумерованих картках, досліджувані запам'ятовували лише предмети, і зовсім не пам'ятали числа. При оберненому завданні (розкласти картки за зростанням номерів) учасники досліду пам'ятали числа, а не картинки.

В інших експериментах з'ясувалось, що учні дошкільники краще, ніж учні старшого віку, запам'ятовують числа при розв'язанні задач. Це пояснюється входженням чисел у мету діяльності учнів, при тому як у студентів операції із числами відбуваються майже автоматично.

Також ефективність мимовільного запам'ятовування залежить від активності дії людини із об'єктами, які потрібно запам'ятати. Активний переказ тексту веде до кращого запам'ятовування, ніж багаторазове читання.

Довільне запам'ятовування матеріалу відбувається в результаті дій мнемічної спрямованості, тобто коли діяльність людини спрямована саме на запам'ятовування. При цьому на ефективність процесу впливають вимоги, установки. Характер запам'ятовування буде різним в залежності від установки запам'ятати матеріал повністю чи вибірково, точно чи приблизно, послідовно чи у вільному порядку, надовго чи на короткий строк.

Мнемічними діями, що підвищують ефективність запам'ятовування є складання плану матеріалу, його систематизація, класифікація, пошук асоціацій. Ефективність запам'ятовування значно залежить від кількості повторень матеріалу і зростає зі збільшенням їх числа.

Механічне запам'ятовування полягає у закріпленні зовнішніх зв'язків матеріалу. При цьому повне розуміння матеріалу не є обов'язковим, не вибудовуються логіка його побудови, зв'язки окремих частин. Діяльність при цьому має мнемічну спрямованість, але мнемічні дії не використовуються. Механічне запам'ятовування набуває свого повного розвитку у дитини в дошкільному віці, і потім поступово поступається логічному. Дорослими механічне запам'ятовування використовується рідко.

Логічне запам'ятовування будується на встановленні логічних зв'язків в матеріалі. Також шукаються такі зв'язки між даним матеріалом і тим, що відомий раніше. В процес логічного запам'ятовування активно включається мислення. Матеріал активно обробляється, розбивається на смислові частини, аналізується, порівнюється із попереднім досвідом людини. Таке запам'ятовування набагато ефективніше, ніж механічне, і переважно використовується дорослими людьми.

Збереження - це процес утримання в пам'яті матеріалу, одержаного в результаті запам'ятовування. Але матеріал не зберігається в тому самому вигляді, в якому був отриманий, змінюється його зміст і форма. Ці зміни відбуваються в результаті мнемічних операцій, які не усвідомлюються. Але точність і надійність збереження інформації залежить від частоти її використання, від включеності її до діяльності людини і ступеня значимості для людини цієї інформації. Матеріал, що рідко використовується і мало значить, забувається швидше.

Відтворення - це процес відновлення матеріалу, який зберігається в пам'яті.

Ефективність, точність і легкість відтворення матеріалу залежать від його об'єму, складності, часу, що пройшов від запам'ятовування до відтворення. Чим більше за обсягом та складніше матеріал, тим важче він відновлюється. Але й непроста інформація буде відтворюватися краще, якщо в свій час була установка на точність її запам'ятання, зроблена значна кількість повторень. Відтворення тісно пов'язане із мисленням, це реконструкція матеріалу, яка часто проходить із вольовими зусилля. Мнемічні дії при цьому мають репродуктивний характер.

Формами відтворення є впізнавання, власне відтворення, пригадування і згадування.

Впізнавання матеріалу відбувається при його повторному сприйманні. При цьому шукається потрібний матеріал із того, що міститься в довготривалій пам'яті і звіряється із сприйманим образом. Впізнавання може бути різним за ступенем чіткості та довільності.

Власне відтворення - це відновлення матеріалу, який раніш запам'ятовувався. Воно може бути мимовільним і довільним. При мимовільному відтворенні відновлення матеріалу відбувається за умов відсутності мнемічної спрямованості. Матеріал відновлюється без зусиль, спливає сам собою. Одні думки ведуть за собою інші, елементи відтворюваного матеріалу асоціативно пов'язані між собою.

Довільне відтворення відбувається при постановці завдання відтворити матеріал. При цьому застосовуються мнемічні дії, часто докладаються вольові зусилля. Як правило, чим більший проміжок часу пройшов від момента запам'ятовування, тим важче точно відтворити матеріал. Але бувають випадки точного відтворення матеріалу, який вже здавався забутим. Цей ефект має назву ремінісценції і найчастіше буває у дітей.

Пригадування - це найбільш активна форма відтворення. Воно пов'язане із довільним пошуком потрібного матеріалу в тривалій пам'яті та його реконструкцією. Цей процес часто тривалий, вимагає вольових зусиль і включає мислительні дії. Людина міркує, шукає логічні зв'язки між елементами, що відтворюються, порівнює та аналізує. Успішність пригадування залежить від чіткого розуміння репродуктивної задачі, навичок використання мнемічних дій і наполегливості.

Згадування - це відтворення людиною образів подій її минулого. Спогади часто бувають дуже яскравими, в усіх подробицях. Згадування буває мимовільним, тоді образи минулого виникають на ґрунті асоціацій, і довільним, при постановці завдання згадати.

Забування - це процес, що полягає у неможливості відтворити матеріал, що був закріплений в пам'яті. В першу чергу забувається те, що не є важливим для людини, не знаходить зв'язків із її попереднім досвідом. Також, на думку 3. Фрейда, забувається (витісняється з пам'яті) те, що людина не хоче пам'ятати. Швидкість, із якою забувається деякий матеріал, тим більше, чим він більше за обсягом, менш структурований і беззмістовний, чим менше зв'язків існує між ним і відомим раніш.

За дослідженнями Г. Еббінгауза в перші 12 годин після запам'ятовування забувається біля 60% матеріалу, після процес забування іде значно нижчими темпами і через 6 діб пам'ятається приблизно 20% початкового матеріалу. Тому для кращого запам'ятовування матеріалу варто використовувати повторення в декілька етапів: через 15-20 хвилин після заучування, через 8-9 годин, і через 1-2 доби.

Процес забування ґрунтується на явищі гальмування нервових зв'язків, що утворилися при запам'ятовуванні. Воно може відбуватися внаслідок діяльності, що передувала запам'ятовуванню або відбувалася після нього. В першому випадку гальмування буде проактивним, в другому - ретроактивним. Ці явища пояснюють, наприклад, корисність розподілення повторень в часі, краще збереження початку і кінця матеріалу, стійкість того, що вивчено перед сном.

1.3 Особистісний розвиток дітей дошкільного віку

Особистість починає складатися в дошкільному дитинстві. У дітей дошкільного віку з'являються досить стійкі психологічні властивості, що визначають дії і вчинки, які дозволяють відстежити становлення довільності поведінки.

Зміст поняття "особистість" у вітчизняній психології грунтується на принципі, сформульованому Л.С. Виготським: принцип єдності афекту та інтелекту. Цілісна структура особистості визначається спрямованістю і активністю, характеризуючи будова мотиваційної сфери людини.

Розвиток особистості дитини включає дві сторони. Одна з них полягає в тому, що дитина поступово починає розуміти своє місце в навколишньому світі. Інша сторона - розвиток почуттів і волі. Вони забезпечують супідрядність мотивів, стійкість поведінки. У дошкільнят розвиток особистості простежується у формуванні самосвідомості, яке складається зі знань дитини про себе, своє місце в реальному житті і здібності оцінити власні вчинки, дії в порівнянні з іншими. У дошкільному віці з'являється критичність мислення, складається адекватна диференційована самооцінка. У період дошкільного дитинства відбуваються суттєві зміни в особистісному розвитку, що відображається:

· у перебудові мотиваційної сторони психічної діяльності, що виявляється у переважанні пізнавальних і соціальних мотивів.

· у формуванні соціальної позиції, навичок саморегуляції та довільності.

· у формуванні самостійності в практичній і пізнавальній діяльності.

· у здатності адаптації до мінливих умов.

Про розвиток особистості дитини ми судимо по змінах у всій структурі психічної діяльності, по зміні провідної діяльності, щодо зміни активності і появи основних новоутворень особистості.

Розвиток дитини та її особистості, по Л.С. Виготському, йде по лінії усвідомленості ідовільності в процесі взаємодії дитини з дорослими і з однолітками. Таким чином, особистість розумілася Л.С. Виготським як усвідомлення себе і відносин до себе як до фізичної, духовної та громадської суті. [5]

Базисні характеристики особистості в дошкільному дитинстві складаються не одночасно і знаходяться в постійному зміні. На кожному етапі вони мають свою специфіку і вимагають створення особливих умов для повноцінного розвитку. При відсутності своєчасного виникнення новоутворень особистості у дитини можуть в подальшій його життя з'явитися серйозні деформації в поведінці.

Основними психологічними новоутвореннями особистості дітей дошкільного віку є:

1. Довільність - це управління своєю поведінкою у відповідності з певними уявленнями, правилами, нормами, одна з форм вольового поведінки, нова якісна характеристика саморегуляції поведінки і діяльності дитини.

2. Супідрядність мотивів. У діяльності дитини виникає вміння виділяти основний мотив і підпорядковувати йому цілу систему дій, домінування мотивів досягнення успіху над зовнішніми ситуативними мотивами.

3. Самостійність - якість особистості, своєрідна форма її активності, що відображає актуальний рівень розвитку дитини. Вона забезпечує незалежну постановку і вирішення проблем, виникають перед дитиною в повсякденній поведінці та діяльності.

4. Креативність - здатність до творчості. До показників креативності відносяться: оригінальність, варіативність, гнучкість мислення. Розвиток креативності залежить від рівня розвитку когнітивної сфери (сприйняття, мислення, пам'яті, уяви), довільності діяльності та поведінки, а також інформованості дитини в навколишньої дійсності.

5. Зміни в самосвідомості і адекватна самооцінка. Самосвідомість - це інтегральне утворення особистості, результат розвитку самостійності, ініціативності, довільності. У дітей у період дошкільного дитинства проявляється здатність до конструктивних взаємодіям з оточуючими, що призводить до появи адекватної самооцінки і усвідомлення свого місця в навколишньому світі по відношенню до однолітків і реальної дійсності. [18, ст. 50]

Дошкільний вік - це період вдосконалення, розвитку особистісних новоутворень, які за період дошкільного віку збагачуються індивідуальними параметрами. Супідрядність мотивів призводить до оволодіння дітьми новими мотивами діяльності, з'являються домінуючі ціннісні установки, змінюється характер взаємовідносин з однолітками і дорослими. Дитина здатна оцінити себе по відношенню до навколишнього світу відповідно до норм і правил суспільства.

Висновки до першого розділу

Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу інших людей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне "я", перестає існувати.

У потоці сучасного життя на кожну людину обрушується лавина інформації, і нам доводиться щось запам'ятовувати, а щось "відкидати". Але інформації стає все більше і більше, що служить причиною виникнення гострих проблем (наприклад, перевантаження учнів). Якщо доросла людина випробовує скрути в запам'ятовуванні великого об'єму інформації, то дошкільникові, в якого пам'ять знаходиться на черговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну за змістом інформацію ще складніше.

Спочатку у дитини переважає образна пам'ять, значення якої зменшується з віком. Проте, результат запам'ятовування зазвичай вище при опорі на наочний матеріал, так що широке використання наочних засобів навчання є закономірним і ефективним.

У дошкільників мимовільне запам'ятовування і мимовільне відтворення - єдина форма роботи пам'яті. Дитина ще не може поставити перед собою мету запам'ятати або пригадати що-небудь і тим більше не застосовує для цього спеціальних прийомів. При дозріванні дітей у них виникають моторна, емоційна, образна і словесна пам'ять, саме в даній послідовності. Причому образна пам'ять у дошкільнят є домінуючим видом пам'яті. Розвиток пам'яті в дошкільному віці характеризується поступовим переходом від мимовільного і безпосереднього до довільного запам'ятовування і пригадування. Удосконалення довільної пам'яті у дошкільників тісно пов'язано з постановкою перед ними спеціальних мнемічних завдань на запам'ятовування, збереження і відтворення матеріалу і застосуванням у процесах запам'ятовування і відтворення матеріалу розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, встановлення смислових зв'язків. Поліпшення пам'яті дитини відбувається одночасно з удосконаленням її розумової діяльності. Результати всіх робіт, присвячених дослідженню взаємин образної і словесної пам'яті, образу і слова в процесах запам'ятовування і відтворення, вказують на нерозривну єдність видів пам'яті, на єдність чуттєвого (предметного, образного, конкретного) і словесно-логічного, абстрактного в запам'ятовуванні і відтворенні.

Бажання дитини запам'ятати треба всіляко заохочувати, це застава успішного розвитку не лише пам'яті, але і інших пізнавальних здібностей: сприйняття, уваги, мислення, вистави і уяви.



2. Дослідження психологічних особливостей розвитку пам'яті дітей 4-5 року життя

2.1 Опис методів та методик дослідження

Методика №1: "Впізнай фігури"

Мета: визначити рівень розвитку пам'яті дітини.

Інструкція дитині:

"Перед тобою 5 картинок, які розташовані рядами. Картинка зліва відокремлена лінією і подібна на одну з чотирьох картинок. Необхідно якнайшвидше знайти і вказати на подібну картинку".

Спочатку дитині пропонують для проби розв'язати цю задачу на картинках №0, а далі від 1 до 10.

Хід проведення:

Експеримент триває до тих пір поки дитина не розв'яже всі 10 задач, але не більше ніж за 1,5 хв.

Бали	Оцінка результатів	Висновки про рівень розвитку пам'яті
10	Дитина впоралась зі всіма завданнями менше ніж за 45 секунд	Дуже високий
8 - 9	Дитина впоралась зі всіма завданнями від 45 до 50 секунд	Високий
6 - 7	Дитина впоралась зі всіма завданнями від 50 до 60 секунд	Середній
4 - 5	Дитина впоралась зі всіма завданнями від 60 до 70 секунд	Середній
2 - 3	Дитина впоралась зі всіма завданнями від 70 до 80 секунд	Низький
0 - 1	Дитина впоралась зі всіма завданнями більше ніж 80 секунд	Дуже низький

Методика №2: " Запам'ятай малюнки"

Мета: визначення об'єму короткочасної зорової пам'яті.

Інстркція дитині:

"На цій картинці зображено 9 різних фігур. Постарайся запам'ятати їх, а потім впізнати на іншій картинці, яку я тобі покажу. На ній крім 9 раніше показаних є ще 6, які ти раніше не бачив. Постарайся впізнати лише ті фігури, які ти бачив на першій картинці".

Хід проведення:

Час показу стимульної картинки 3 секунди. Потім її забирають і кладуть другу. Експеримент триває до тих пір, поки дитина не впізнає всі картинки, але не довше 1,5 хв.

Бали	Оцінка результатів	Висновки про рівень розвитку
10	Дитина впізнала всі 9 фігур за час менше ніж 45 секунд	Дуже високий
8 - 9	Дитина впізнала 7 - 8 фігур за час від 45 до 55 секунд	Високий
6 - 7	Дитина впізнала 5 - 6 фігур за час від 55 до 65 секунд	Середній
4 - 5	Дитина впізнала 3 - 4 фігур за час від 65 до 75 секунд	Середній
2 - 3	Дитина впізнала 1 - 2 фігур за час від 75 до 85секунд	Низький
0 - 1	Дитина не впізнала фігур протягом 90 секунд і більше	Дуже низький

2.2 Обробка та аналіз результатів проведених методик

В дослідженнях брали участь 5 дітей 4-5 року життя.

Список дітей:

· Білогай Дмитро

· Вакуленко Валентин

· Турова Аліна

· Куценко Дмитро

· Тикул Ілона

Вони навчаються у дошкільному навчальному закладі №1 «Ромашка» м.Новоукраїнки Кіровоградської області.

Дата дослідження: 24.12.2015.

Методика «Впізнання фігури» дозволяє визначити рівень розвитку пам'яті дитини. В ході проведення методики діти намагалися якнайшвидше віднайти подібну картинку до тієї, що їм показували. Дошкільники проявили зацікавленість до даного їм завдання, це було видно з їх результатів.

Обробивши результати даної методики, діти показали дуже хороші результати.

Діти	Час виконання завдання, секунди	Висновки про рівень розвитку
Білогай Дмитро	55	Середній
Вакуленко Валентин	45	Високий
Турова Аліна	57	Середній
Куценко Дмитро	57	Середній
Тикул Ілона	46	Високий

Отже, Ілона та Валентин мають високий рівень розвитку пам'яті. Під час виконання завдань вони старанно та швидко знаходили потрібні картинки. Дмитро, Аліни та Дмитро мають середній рівень розвитку. Але при спостереженні за ними можна помітити, що в них теж дуже добра пам'ять і вони досить серйозно ставляться до виконання поставленого їм завдання.

Методика «Запам'ятай малюнки» дозволяє визначити рівень розвитку об'єму короткочасної зорової пам'яті та дослідити точність запам'ятовування.

Обробивши результати даної методики можна побачити, що лише Валентин відповів швидше всіх. Всі інші, діти, відповідали майже на одному і тому ж рівні.

Обробка результатів

Діти	Кількість відгаданих фігур, шт.	Час, секунди	Висновки про рівень розвитку
Білогай Дмитро	5	57	Середній
Вакуленко Валентин	7	53	Високий
Турова Аліна	5	63	Середній
Куценко Дмитро	3	68	Середній
Тикул Ілона	5	55	Середній

Всі діти хоче брали участь у виконанні завдань. В цілому можна сказати, що в даної групи дошкільників дуже добрий рівень розвитку пам'яті.

2.3 Практичні рекомендації для батьків щодо особливості розвитку пам'яті у дітей 4-5 року життя

Рекомендації з розвитку пам'яті

1. Постійно підтримуйте інтерес дитини до навколишнього світу, звертайте увагу на нові об'єкти; називайте те, що дитина сприймає, пов'язуйте сприйняте з її минулим досвідом.

2. Застосовуйте ейдотехнічні методи, які дають змогу розвивати пам'ять на імена, числа, обличчя, запахи, тактильні відчуття.

Особливістю цих методів є:

- якнайбільше яскравості, емоційності;

- візуалізація образів;

- деталізація образів;

- якнайменше логічності.

3. Навчайте мнемонічним способам запам'ятовування, таким як повторення, промовляння вголос, опора на вже знайоме, осмислена опора на зовнішні допоміжні засоби (картинки, слова, графічні символи, наочні моделі), смислове групування.

Висновки до другого розділу

У дітей 4-5 року життя відбувається інтенсивний розвиток образної пам'яті. Дуже часто, спостерігаючи, як легко дитина засвоює нову інформацію, дорослі роблять передчасні висновки та сподівання. Однак легкість, з якою малюк дошкільного віку запам'ятовує віршики, лічилки, загадки, казки та мультфільми, пояснюється бурхливим розвитком його природної пам'яті. Дитина запам'ятовує все яскраве, незвичне, красиве, те, що привертає увагу. Малюк робить це мимовільно, не бажаючи того.

Дошкільний період - час, коли переважає природна, безпосередня, мимовільна, образна пам'ять.

Таким чином, основні результати теоретичного і експериментального дослідження полягають в наступному:

1. Вивченні і представлені особливості пам'яті у дітей дошкільного віку, а також чинники і умови, сприяючі її розвитку.

2. Аналіз переконань на проблему, що найдоцільніше починати розвиток пам'яті саме в середньому дошкільному віці, оскільки саме в цьому віці діти вперше приймають вказівки, як треба запам'ятовувати.

3. Навчання довільному запам'ятовуванню повинне спиратися на мимовільну пам'ять (оскільки вона панує в дошкільному віці), тобто матеріал для запам'ятовування має бути яскравим, емоційним, цікавим, і навчання повинне відбуватися в ігровій формі.

У навчальному процесі важливо звертати увагу на домінуючий тип запам'ятовування, щоб мати змогу вдосконалювати його та розвивати інші типи запам'ятовування.

За результатами даних досліджень можна зробити висновок, що пам'ять дитини індивідуальна. Для розвитку дошкільнятами пам'яті, вихователь і батьки, повинні допомагати дитині за допомогою ігор, розвиваючих заходів, оповідань, казок, театральних постановок всіляко сприяти розвитку обсягу пам'яті, стійкості пам'яті, розподілу пам'яті дітей дошкільнят тобто психічна діяльність дитини не повинна бути одноманітною, дитина не повинна перебувати без діла, вона повинна пізнавати навколишній світ, при цьому перебувати в тісній взаємодії з дорослими і однолітками, розвиватися психічно і фізично. Також важливу роль у розвитку пам'яті дитини - дошкільника є заохочення, яке дає дитині позитивні емоції і бажання розвиватися далі.



Висновки

1.Дошкільне дитинство - особливий період розвитку особи. Діти задають безліч питань, нова інформація їм украй необхідна. Пам'ять є домінуючим психічним процесом в структурі міжфункціональних зв'язків дошкільника. У дошкільному віці в структурі процесів пам'яті дитини відбуваються кількісні зміни, що дозволяють йому утримувати все більшу кількість інформації, і якісні зміни, зокрема поступовий перехід до довільного запам'ятовування.

При проведенні теоретичного аналізу ми зробили наступні висновки:

1) Пам'ять дошкільника здебільшого мимовільна, тобто найчастіше він не ставить перед собою свідомої мети щось запам'ятати. Запам'ятовування і пригадування відбуваються у діяльності і залежать від її характеру. Як стверджують психологи, джерелом пам'яті дитини є інтерес.Вона легко і надовго запам'ятовує те, що її цікавить, приваблює своєю яскравістю, незвичністю, динамізмом, з чим вона активно діяла (гралася, конструювала, перекладала тощо). Істотну роль при цьому відіграє слово: називання предметів сприяє кращому їх запам'ятовуванню. Залежить розвиток пам'яті і від характеру мовної діяльності, яка вимагає запам'ятовування словесного матеріалу, а також ігрової діяльності.

2) Головною особливістю розвитку пам'яті в дошкільному віці є домінування мимовільного і образного видів пам'яті. Встановлюючи тісні міжфункціональні зв'язку з мовою і мисленням, пам'ять набуває інтелектуальний характер. Формуються елементи довільної пам'яті як здатності до регуляції мнемічних процесів, спочатку з боку дорослого, а потім і самої дитини. Дошкільнята поступово оволодівають елементарними логічними прийомами запам'ятовування. Розвивається словесно-смислова пам'ять сприяє розвитку опосередкованого пізнання і розширює можливості пізнавальної діяльності дитини. У міру накопичення та узагальнення досвіду дошкільнят розвиток мнемічних процесів включається в розвиток особистості.

3) Пам'ять визначає нашу індивідуальність і заставляє діяти тим або іншим способом більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особи. Все наше життя є не що інше, як дорога з пережитого минулого в невідоме майбутнє. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє.
Іншими словами, пам'ять додає спрямованість ходу часу. Для кожного з нас пам'ять унікальна. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу інших людей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне "я", перестає існувати.

2. Для нашого дослідження ми обрали і використали такі методики «Впізнання фігури» та «Запам'ятай малюнки». У дослідженні прийняло участь п'ятеро дітей однієї вікової групи, дві дівчинки і три хлопчики. Дослідження проводилося в дошкільному навчальному закладі №1 «Ромашка». Дослідження складалося з трьох етапів: 1) Проведення теоретичного аналізу проблеми психологічних особливостей розвитку пам'яті дітей 4-5 року життя. 2)Спланування проведення методик для дослідження особливостей розвитку пам'яті дітей. 3) Аналізування ефективності використання методик при дослідженні психологічних особливостей розвитку пам'яті дітей 4-5 року життя. 4) Розробка рекомендацій для батьків щодо особливості розвитку пам'яті у дітей 4-5 року життя.

3. Під час проведення дослідження за допомогою обраних методик, я визначила рівень розвитку запам'ятовування у дітей 4-5 року життя. Дані методики виконуються дуже швидко та цікаво. Діти залюбки беруть участь у виконанні різних завдань з досліджень. Вони мені дуже допомогли визначити рівень точного засвоювання інформації(предметів, фігур). Психологи сходяться в думці, що такі методики є дуже корисними у використанні.

4. Були запропоновані рекомендації для батьків щодо особливості розвитку пам'яті у дітей 4-5 року життя. Головною порадою є виділення кожного дня часу для спілкування з дитиною.



Список використаних джерел

1. Блонський П.П. Пам'ять і мислення: В кн. обр. псих. произв. М.: Просвіта., 1964.

2. Выготский Л.С. Память и ее развитие в детском возрасте // Психология памяти / Под ред. Ю.Б. гиппенрейтер и В.Я. Романова. М: ЧеР, 1998. с. 816.

3. Вікова психологія: Практикум: Навчально-методичний посібник / за ред. О.П. Щотки. Ніжин: Видавництво НДУ ім. Гоголя, 2008.ст.121.

4. Гнедова Н. М. Самоконтроль в мнемічних процесах у дошкільнят. В зб.: Розвиток логічної пам'яті у дітей. М., 1976, с. 187-247.

5. Детская психология: Учебное пособие / Я.Л. Коломенский, Е.А. Панько, А.Н. Белоус и др.; - Минск: Университетское изд., 2005. с. 399.

6. Зинц Р. Навчання і пам'ять: Під ред. Б.А. Бенедиктова. Мн.: 1989.

7. Исследование памяти./Отв.ред. И.Н.Корж. М: Наука, 1999. с. 216.

8. Істоміна З.М. Розвиток довільного запам'ятовування у дошкільнят// Хрестоматія з вікової та педагогічної психології, Ч. 2, М.: 1981.

9. Как сохранить и улучшить память. Практические рекомендации и упражнения. М: Евразия, 2000. с. 320.

10. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. М: Смысл, 2004. с. 512.

11. Леонтьев А.Н. Развитие высших форм запоминания // Психология памяти/ Под ред. Ю.Б.Гиппенретер и В.Я.Романова. М: Чер, 1998. с. 816.

12. Ломов Б. Ф. Особливості пізнавальних процесів в умовах спілкування. Психологічний журнал, 1980, т. I, № 5, с. 26-41.

13. Мухина В.С. Психология дошкольника. Учеб.Пособие для студентов./ Под ред. Л.А.Венгера. М: Просвещение, 2003. с. 239.

14. Немов Р.С. Психологія: Учеб. для студ. вищ. пед. навч. закладів, М.: Гуманит. Вид. центр ВЛАДОС, 1999. Кн.2: Психологія освіти. 608 с.

15. Практическая психология образования / Под ред. И.В. Дубровиной: Учебник для студ. высш. и средн. спец. учеб. заведений. М: ТЦ «Сфера», 2000. с. 528.

16. Рубинштейн С.Л. Память // Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова.М: Чер, 1998. с. 816.

17. Смирнов А.А. Произвольное и непроизвольное запоминание // Психология памяти / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер и В.Я.Романова. М: Чер, 2001. с. 816.

18. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум по дошкольной психологии: Пособие для студентов высших и средних учебных заведений.М: Издательский центр «Академия», 1998. с. 304.

19. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. Учебное пособие для студ. М: Издательский центр «Академия», 1999. с. 336.

20. Черемошкина Л.В. Развитие памяти детей. Ярославль: Академия развития, 1997. с. 240.

Размещено на Allbest.ru

...