Дитячі страхи як прояв механізмів психічного захисту

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми

1.1 Визначення страху в психолого-педагогічній літературі

1.2 Класифікація дитячих страхів

1.3 Характеристика страхів у дітей молодшого шкільного віку

1.4 Чинники виникнення соціальної дезадаптації дітей молодшого шкільного віку

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Розділ II. Аналіз стану проблеми на практиці

2.1 Емпіричне дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку

2.2 Страхи дітей молодшого шкільного віку в залежності від їх соціального середовища

2.3 Технологія профілактики та корекції дитячих страхів

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Психічне здоров'я дітей залежить від соціально-економічних, екологічних, культурних, психологічних та багатьох інших факторів, що існують у суспільному житті.

Актуальність вивчення цієї проблеми полягає в тому, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які відбуваються з дитиною, та в зв'язку з цим змінити і своє відношення, буде залежить той позитивний емоціональний контакт, котрий являється основою нервового та психічного здоров'я дитини…

На думку авторів (Л.І. Божович, А.А. Бодалев, В.С. Мухіна, Т.А. Рєпіна та інших) дитина як найбільш чутлива частина соціуму наражається на різноманітний негативний вплив. В останні роки, як свідчать спеціальні експерименти, найбільш розповсюдженими явищами є тривожність та страхи у дітей (І.В. Дубовина, О.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Е.Б. Ковалева та інші).

Страх є найбільш небезпечною емоцією. Широкі області вивчення, присвячені страху, створюють прекрасну основу для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Нажаль, літератури по даній темі розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час. Проблема страхів також мало використовується в шкільних та дошкільних установах. Хоча ще в дитячому садку, діти повинні пройти всі тести тривожності, щоб побороти бар'єр страху в своїй свідомості.

О.І. Захаров вперше в радянській та світовій практиці розглянув причини появи та розвитку денних та нічних страхів. Привів статистичні дані, які вказували вплив різних факторів.

Нажаль, в більшості випадків страхи виникають з вини самих батьків, необхідно попереджати можливість їх появи та відгородити дітей від страхів, викликаних сімейними проблемами, душевною байдужістю, або, навпаки, через мірною опікою, або ж просто батьківською неуважністю.

Об'єкт вивчення: емоціональна сфера дітей молодшого шкільного віку.

Предмет вивчення: страхи дітей молодшого шкільного віку, як одного із чинників дитячої соціальної дезадаптації.

Метою нашої роботи є вивчення особливостей формування та прояву страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Відповідно до мети, об'єкту та предмету вивчення, були поставлені наступні задачі:

- Вивчити, та проаналізувати науково-теоретичний матеріал з проблеми виникнення страхів у дітей молодшого шкільного віку.

- Виявити аспекти прояву страхів дітей молодшого шкільного віку.

- Підібрати засоби емпіричного дослідження для вивчення дитячих страхів.

- Провести емпіричне дослідження дитячих страхів в умовах ЗОШ№13.

- Підібрати елементи психокорекційної програми для профілактики виникнення дитячих страхів.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності, доказовості, історизму; основні положення системного підходу та системного аналізу психічних процесів та явищ, теоретичні положення про дитину, як найвищу цінність суспільства.

Методи вивчення: Аналіз наукової психолого-педагогічної літератури, проективні методики (малюнок «Мій страх»), анкетування, аналіз продуктів творчої діяльності дітей молодшого шкільного віку.

Практична значущість роботи: дана робота може бути використана вчителями початкової школи, психологами, що працюють із дітьми молодшого шкільного віку та студентами педагогічних ВНЗ, що проходять практику на класах молодшого шкільного віку.

Курсова робота складається зі вступу, двох структурованих розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Список основних джерел та використаної літератури має 36 найменувань.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

1.1 Визначення страху в психолого-педагогічній літературі

Поняття страху розроблялося багатьма вченими та має різні визначення. Артур Ребер в великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «эмоциональное состояние, возникающее в присутствии или предвосхищении опасного или вредного стимула. Страх обычно характеризуется внутренним, субъективным переживанием очень сильного возбуждения, желания бежать или нападать и рядом симпатических реакций» [1, с. 71].

Зигмунд Фрейд пояснює «страх - это состояние аффекта - объединение определённых ощущений ряда удовольствие - неудовольствие с соответствующими иннервациями разрядки напряжения и их восприятия, а так же вероятно, и отражение определённого значимого события» [8, с. 218].

Володимир Даль в «Толковом словаре живого великого русского языка» визначає страх як пристрасть, боязнь, робість, тривожний стан душі від переляку, від загрозливого чи мнимого лиха. [4, с. 305].

Овчарова Р.Ф. розглядає страх, як ефективне (емоціональне загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя. [13, c.165].

Відомий фізіолог І.П. Павлов трактує страх як «проявление естественного рефлекса, пассивно-оборонительной реакции с лёгким торможением коры больших полушарий. Страх основан на инстинкте самосохранения, имеет защитный рефлекс и сопровождается определёнными физиологическими изменениями высшей нервной деятельности» [12, c.570].

Ю.О. Неймер, О.В. Петровский, М.Г. Ярошевский розглядали страх як «эмоциональное состояние, возникающее в ситуациях угрозы биологическому или социальному существованию индивида и направленное на источник действительной и воображаемой опасности» [10, c.102].

Таким чином, проаналізував різні трактовки поняття страху, я зупинила свій вибір на визначенні І.П. Павлова, так як це визначення найбільш повне, точне і сучасне. Тому в своїй роботі я спираюсь на це визначення.

Страх - це емоція, про яку багато людей думають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, ми переживаємо її достатньо рідко. І все ж страх - реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну загальну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як в ситуації, в котрих під загрозу ставиться його спокій та безпека. Інтенсивне переживання страху запам'ятовується на довго. Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки пов'язано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, котрим вони реагують як на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження. Суб'єктивне переживання страху жахливо, і що дивно - воно може призвести до параліча, тим самим, привести людину в абсолютно безпомічній стан, або, навпаки, може змусити людину кинутись бігти, подалі від небезпеки. [14, c. 245].

Відомий фізіолог І.П. Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку. [11, c. 564].

Страх виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, які мають універсальний і одночасно фатальний в результаті характер. Це смерть, та крах життєвих цінностей, протидіючих таким поняттям як життя, здоров'я, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але крім крайніх виражень страху завжди розуміється переживання якої-небудь реальної чи вигаданої загрози. [3, c. 139].

Як саме утворюються страхи у дітей? Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та між особових відносин, коли деякі байдужі для дитини подразники поступово набувають загрозливого характеру. Часто в таких випадках говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт, захворювання та інші). Але найбільш розповсюджені уявні дитячі страхи. Їхнє джерело - дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вчителі), котрі несвідомо передають дитині страхи, тим що занадто наполегливо вказують на наявність небезпеки. З таких слів як: «Не йди туди - впадеш», «Не гладь - вкусить» та інших схожих попереджень діти сприймають лише другу частину. Малій дитині поки що не все зрозуміло, чому саме дорослі попереджують її, але дитина вже розпізнає сигнал тривоги, і тому у неї виникає реакція страху. В такий спосіб дорослі домагаються від дітей слухняності, але страх закріпився й буде розповсюджуватись.

Також утворенню страхів сприяють нечіткі відповіді дорослих на запитання дітей, та безмежна уява малюків. Маленькі діти задають дорослим найрізноманітніші питання, і на деякі з цих питань дорослі не можуть відповісти. Коли дорослі щось не дозволяють дитині, від дитини в свою чергу можна почути закономірне питання «Чому?», на що дорослі часто відповідають: «Тому що» замість того щоб пояснити. Не почувши відповіді на своє запитання малюк намагається відповісти на нього сам, і його безмежна, яскрава уява може намалювати будь-що і найчастіше малює вона не найприємніші речі, в результаті утворюються нові страхи.

Дуже часто зустрічається термін «тривога». На думку Захарова в страху та тривозі є загальна риса в вигляді відчуття схвильованості та неспокій. Тривога - це передчуття небезпеки, стан неспокою. Частіш за все тривога з'являється в очікуванні якоїсь події, результати котрої непередбачувані та можуть мати неприємні наслідки. Тривога виникає у відповідальних людей з розвинутим відчуттям гідності, обов'язку. Також тривога може виступати як відчуття відповідальності за життя своє та близьких. Страх можна розглядати, як прояв тревоги в конкретній формі.

1.2 Класифікація страхів

В психології та педагогіці існують різні класифікації страхів. Так наприклад Овчарова Р.В. виділяє наступні види страхів [Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. - М.: Просвещение, 1980. -c.312]:

Вікові страхи - у емоціонально чуттєвих дітей як відображення їх психічного та особистого розвитку. Виникають вони під дією наступних фактів: наявність страхів у батьків, тривожність відносин з дитиною, зайве застереження її від небезпек та ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон батьків чи повна дозволена свобода дій, а також багато чисельні нереалізовані погрози всіх дорослих в родині. Конфліктні відносини, сварки між батьками, психічні травми, психологічне зараження страхами в під час спілкування з однолітками та дорослими.

Невротичні страхи характеризуються великою емоціональною інтенсивністю та напругою, поганим впливом на формування характеру та особистості, униканні об'єкту страху. Невротичні страхи можуть бути результатом довгих та нерозв'язаних переживань. Найчастіше таким страхам піддаються чуттєві діти з емоціональними ускладненнями в відносинах з батьками. Такі діти не можуть спиратись на дорослих як на джерело безпеки, авторитета та любові. [2, c. 457].

Найбільш повною можна вважати класифікацію страхів О. Захарова [5, c. 247]:

1. По характеру - природні, соціальні, ситуаційні, особові.

2. По ступеню реальності - реальні та вигадані.

3. По ступеню інтенсивності - гострі та хронічні.

Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми.Деякі форми страху мають захисне значення, так як дозволяють уникнути об'єкту страху [7, c. 123].

Ситуативний страх з'являється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів.

Особовий страх залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.

Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.

Страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний - від особливостей особистості.

1.3 Характеристика страхів у дітей молодшого шкільного віку

У дітей молодшого шкільного віку, так само як і у дітей дошкільного віку розвивається абстрактне мислення, здатність до спілкування, діти молодшого шкільного віку також шукають відповіді на питання: «Навіщо люди живуть», «Звідки все з'явилось», але вже не так інтенсивно. У більшості дітей молодшого шкільного віку вже сформувались життєві цінності, відчуття дому, родини. Діти переходять на новий етап життя, в їхньому житті з'являється школа. На цьому етапі діти починають вчитись, виконувати домашні завдання, в них з'являється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, а разом з новими відчуттями з'являються нові страхи. В першому класі діти прагнуть навчатись - їм це цікаво, цікаво виконувати завдання вчителя, відповідати на різноманітні запитання. Але поступово прагнення вчитись зменшується, в деяких дітей швидше, в деяких повільніше, але воно зменшується. Наприклад порівняйте бажання вчитись першокласника та десятикласника, у першокласника бажання буде більшим, хоча бувають й вийняти, коли бажання вчитись не змінюється (зустрічається рідко), або ж зростає (таких людей - одиниці). На те, як саме буде змінюватись прагнення вчитись впливає багато факторів, наведу лише основні:

1. Новизна. В першому класі навчання - щось нове, а значить цікаве. З часом до навчання звикають, воно починає набридати.

2. Темперамент дитини, її характер. Так наприклад є діти котрі можуть цілий день просидіти за однією справою, у таких дітей майже завжди є улюблена справа, захоплення (колекціонування, вишивання, малювання) яким вони будуть займатись і коли виростуть. У таких дітей швидкість набридання дуже низька, тому бажання вчитись буде змінюватись непомітно. Інші ж діти не можуть довго всидіти на місці, у них не має постійного захоплення. Вони можуть займатись малювання, а через кілька тижнів, місяців кинути його й почати займатись вишиванням, можуть кинути майже закінчену справу тільки тому, що вона їм більше не цікава - набридла. Такі діти в основному легко засвоюють новий матеріал, але при поглибленні тема починає набридати. У таких дітей швидкість набридання дуже висока,

3. Батьки та вчителі. Якщо батьки та вчителі зможуть кожен раз поновному зацікавлювати учнів з високою швидкістю набридання, то продуктивність їх праці буде надзвичайно високою.

4. Колектив. На навчання впливає також колектив, тобто учні класу. Стосовно цього пункту не має виражених закономірностей, все знову ж таки залежить від особливостей характеру дитини та від страхів. Так ,наприклад, один учень краще навчається, коли з класом у нього гарні стосунки, а інший навпаки - коли стосунки з класом гарні - оцінки погані, коли стосунки погані - підвищуються оцінки.

5. Страхи. В цьому пункті можна скласти схему появи декількох страхів, які утворились в зв'язку з початком шкільного життя.

З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми на теми «Як важливо гарно вчитись», «Навіщо вчитись», головною суттю цих розмов є тема «Без освіти ти ніхто». І через невпевненість у собі, з'являється страх бути недостойним своїх батьків та страх бути невдахою. Крім того впливає також поява нових контактів, та через ту ж саму невпевненість у собі дитина боїться зіпсувати відносини з однокласниками, що також сприяє появі страху бути невдахою. Через принцип виховання котрій передається століттями «Ти хороший учень якщо в тебе хороші оцінки» та через драматичне ставлення батьків до поганих оцінок, з'являється страх отримати двійку. А через нашу систему освіти «Чим більше помилок тим менша оцінка» - страх робити помилки. Потім уже малюк на несвідомому рівні робить висновки: «Помиляється той хто відповідає», тому з'являється новий страх - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи (Додаток 1).

1.4 Технологія профілактики та корекції дитячих страхів

В психолого-педагогічній літературі описані різноманітні способи корекції страхів. В цілому, всі пропонуючи способи умовно поділені на три групи:

1. гра зі страхом;

2. малювання страху;

3. вербалізація страху (казки, розповіді, страшні історії).

На основі цих даних можна створити комплекс методик, котрий буде до себе включати:

Методики основані на використанні ігрового: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу», «Відгадай кого я боюсь» (по першій та останній букві).

Методики, основані на використанні ізотерапії: «Поквитатись зі страхом», «Мені не страшно».

Методики, основані на використанні казко терапії: «Казка про страх».

Корекційна робота може проводитись як з підгрупами дітей так і індивідуально. Спочатку пропонується використовувати методики, основані на використанні ігрового методу. Основна задача цього методу: навчить дитину відчувати позитивні емоції, що добре впливає на її психіку. Різновид на ігрова діяльність, котра підвищує загальний рівень переживань дитини, допомагає їй встановити довірливі відносини з дорослими та однолітками. Для гри «В страх» підбирається сюжет предмети, символізуючи те чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри, Баба - Яга), розігруючи сюжет з цими предметами. Діти квитаються зі своїм страхом [16, c. 123].

Можна підібрати наступні ігрові методики: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу»

В «Грі з темрявою» дитина жестами показує чого вона боїться, а інші відгадують страх. У дітей можуть з'явитись труднощі зобразити, наприклад, страх темряви та самотності. Тому з'являються труднощі з відгадуванням. Але це не знижує колекційної сили цієї методики. [13, c. 278].

В грі «Купа мала» беруть участь 3 - 5 дітей. Один стоїть на четвереньках. Наступний розбігається й намагається його переплигнути. Якщо застряє на спині, тоді там і залишається. Наступний теж розбігається й пригає на створену і т.д. Гра знімає страх ударів, нерішучість у дітей, допомагає укріпити опору та розширити свободу руху. [15, c. 305].

В грі «Чого я боюсь?» діти називають першу й останню букву заданого слова, те, чого вони бояться. Інші діти відгадують.

В грі «Прогулянка в сліпу» одна дитина закриває очі, а інша слугує провідником. Перегородами, слугують стільці, розставлені по кімнаті, класу. [9, c. 22].

Корекційна робота проводиться не зі страхом, а з особистим відношенням дитини до причин страху.

Використання даних методик допомагає дітям встановити довірливі відносини з однолітками, побороти відчуття самотності, покинутості, тривоги.

Далі рекомендується використати методики, основані на ізотерапії з метою зняти у дітей відчуття постійної загрози, від оточуючого світу; переборення тривоги, страху за допомогою малювання страху. Зображення страхів вимагає вольових зусиль та знімає тривожне очікування їх реалізації.[13, c. 246].

Також пропонується методики, основані на казкотерапії з метою пониження рівня страху у дітей. [6, c. 115].

Як відомо «страшилки» різноманітного змісту - один з видів дитячого фольклору. Коли дитина вигадуй й розповідає «Страшилку», вона самостійно контролює емоції переборення своїх страхів.

Вербалізація страхів викликає чутливу відповідь, емоційне вимкнення, яке виступає в ролі психічного захисту.

Можна використати методику «Вигадай закінчення казки». Дітям пропонується закінчити казку по запропонованому початку: «Жили-були хлопчик та дівчинка, котрі всього боялись. Одного разу потрапили вони в страшний ліс. І на їхній дорозі…»

В кінці роботи діти починають розуміти, що казкові персонажі уявні і їх можна зробити такими, якими хочеш сам, тобто добрими смішними, веселими. [13, c. 245].

Таким чином, підібраний комплекс методик допомагає зниженню кількості страхів у дітей молодшого шкільного віку, зняття відчуття постійної загрози з оточуючого світу.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

дитячий страх психокорекційний

Життя без емоцій неможливе. Емоції, стверджував Ч.Дарвін, з'явились в процесі еволюції як засіб, за допомогою котрого живі істоти встановлюють важливість тих чи інших умов для задоволень потреб. Одним з емоціональних станів дітей молодшого шкільного віку є страх. Поняття страху розроблялось багатьма ученими. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку. Найбільш повною можна вважати класифікацію А.Захарова.

Відомо, що страх є причиною багатьох порушень здоров'я в фізико-психічній сфері і тим самим - причиною багатьох захворювань: нервових порушень в фізичному та духовному розвитку, болі в животі, головні болі. Страх також впливає й на розвиток дитини як особистості, спостерігається підвищена агресивність, порушення сну, емоціональне гальмування, депресивні стани. Мислення втрачає свою гнучкість, стає скованим безкінечними небезпеками, передчуттями та ваганнями. Зменшується пізнавальна активність, цікавість.

В психолого-педагогічній літературі пропонується багато різноманітних методик по корекції та профілактиці дитячих страхів. В своїй роботі я склала комплекс корекційних та профілактичних методик.

В молодшому шкільному віці страхи добре піддаються психологічному впливу. Якщо в цьому віці ще не сформовано вміння оцінювати свої дії з соціальної точки зору, то зробити це буде досить тяжко. Так як найкращий вік для формування відчуття відповідальності - дошкільний. З початком шкільного життя це відчуття лише підсилюється і в деяких випадках набуває видимого характеру - в оцінках.

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ СТАНУ ПРОБЛЕМИ НА ПРАКТИЦІ

2.1 Констатуючий експеримент

Бажання малювати присутнє у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Воно свідчить про розвиток мислення та потреби виразити себе. Малювання, як гра, - це не тільки відображення в свідомості дітей оточуючої дійсності, але й вираження відношення до неї. Саме тому через малюнки ми можемо краще зрозуміти інтереси дітей, їхні глибокі переживання, які далеко не завжди розкриваються, та врахувати це при звільнені від страху. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям та переживанням, бажанням та мріям, перебудовує своє відношення в різних ситуаціях та безболісно стикається з деякими травмуючими, неприємними та ________. Повторення переживання страху при відображенні на малюнку призводить до послаблення його _равмуючиго звучання [14, c. 22].

При проведенні констатуючого експерименту я використала методику виявлення страхів у дітей за допомогою проективних малюнків «Мій страх».

Така методика проводиться з метою зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань та внутрішнього світу дитини.

Дітям пропонувалось малювати на теми: «Страхітлива загадка», «Чого я боюсь».

Малюнки на тему «Страхітлива загадка».

Інструкція: слухаємо і малюємо.

Живет в пещере чудовище,

Хранит в лапах сукровище

У чудовища - длинный хвостище,

Крепки у него лапищи.

Кривы на лапищах когтищи,

Остры у него зубищи,

Блестящи его усищи!

Отгадка:

Да ты не бойся малышка!

Чудовище это - мышка!

Пещера - мышкина норка,

А сокровище - хлебная корка.

Малюнки вийшли дуже різноманітні. Дітям пропонувалося прослуховувати загадку і послідовно малювати те, що вони собі уявляють, який страх зашифрований в загадці. Після того, як учні намалювали, то почули відгадку і посміхнулися. На основі чого, ми разом з дітьми зробили висновок, що людина, яка має страх та сильно налякана, дуже часто перебільшує безпеку і бачить її там, де насправді немає. Деякі діти малювали монстрів; деякі малювали тільки привидів; інші ж малювали і тварин, і птахів, і людей (Додаток 2).

Малюнки на тему «Чого я боюсь ».

Перед дітьми ставилось завдання відобразити найбільш яскравий страх. Який саме дітям не поясняється, дитина повинна обрати його сама (Додаток 3).

Деякі діти не намалювали страх зовсім. Інші діти змогли намалювати малюнок та побороти перепону страху в своїй свідомості, і відобразити вольовим, цілеспрямованим зусиллям те, про що вони намагалися не думати.

Малювання страхів дітьми не призводить до його посилення, а навпаки, зменшує напругу від тривожного очікування його реакції. В малюнках страх вже реалізований , як те що вже сталося; залишається менше недоведеного, незрозумілого, невиясненого. Все це знімає _травмуючи звучання страху. Дуже важливо, те що завдання дає вчитель, якому дитина довіряє. Крім того, сам процес малювання відбувається в дружній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечує їх підтримку.

Діагностика кількості страхів (тест: «Страхи в будиночках» методика М.А. Панфілової.)

Проводиться індивідуальна бесіда, в котрій вияснюється, чого саме боїться дитина. Складаємо таблицю (Додаток 4). На основі таблиці, складаємо графік страхів дітей. (Додаток 5).

Таким чином за допомогою цього графіку ми можемо бачити, що найбільше діти цього класу бояться тварин та комах. Трохи менше - головних персонажів казок, мультфільмів. Жахів, вогню, пожежі, крові, лікарів - однаково. Найменше бояться війни. У одного з учнів виявили індивідуальний страх, це виявився страх червової дами.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Страх є найбільш небезпечною емоцією. З віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того чи зможуть батьки та вчителі вловити ці зміни, зрозуміти їх, і змінити своє відношення, буде залежати той позитивний емоціональний контакт, котрий є основою нервово-психічного здоров'я дитини.

Проведений експеримент показав, що діти молодшого шкільного віку мають велику кількість страхів, особливо яскраво з яких проявляється страх тварин, комах та страх школи, двійок, вчителів. На відміну від дітей дошкільного віку діти молодшого шкільного віку бояться не тільки того що загрожує їхньому життю, а й того що загрожує соціальним відносинам, контактам.

ВИСНОВКИ

Нелегко знайти людину, котра б ніколи не відчувала страху. Тревога й страх - такі ж емоціональні невід'ємні прояви в нашому психічному житті, як і радість, захоплення, злість, здивування, сум. Але при через мірній піддатливості страхам, залежно від них змінюється поведінка людини.

Дитячі страхи, якщо правильно до них ставитись, розуміти причини їх появи частіш за все зникають безслідно. Якщо ж вони хворобливо загострені або зберігаються достатньо довгий час, тоді це свідчить про неблагополуччя, фізичну та нервову ослабленість дитини. Для того щоб вплинути на дитину, допомогти їй звільнитись від страху, вчителям необхідно знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає та розвивається, чого більш за все бояться діти і чому.

Багато страхів в підлітковому віці являються розвитком дитячих страхів, але проявляються ці страхи вже на новому рівні та в новому вигляді. Тому чим раніше почата робота по переборенню та попередженню страхів, тим більша вірогідність відсутності їх в підлітковому віці.

Дитячі страхи заслуговують найуважнішого вивчення та найбільш раннього усунення з метою попередження появи неврозів як психічного захворювання дитини

Список використаних джерел

1. Большой толковый психологический словарь. / Перевод с англ. Ребер Артур. - М.: АСТ, Вече, 2001. - 560 с.

2. Вайзман Н. Реабилитационная педагогика - М., 1996. - 247 с.

3. Введение в психологию. / Под. ред. А.В. Петровского. - М.: Академия, 1998. - 576 с.

4. Гонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Л. Воспитателю о ребенке школьного возраста - М.: Просвещение, 1987. - 187 с.

5. Ежкова Н. Развитие эмоций в совместной с педагогом деятельности: Эмоциональное развитие детей школьного возраста // Дошкольное воспитание. - 2003. - №1. - С.20-27.

6. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика, 1986. - 112 с.

7. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М.: Просвещение, 1993. - 115с.

8. Изард К.Э. 0. - 464 с.

9. Изгард К. Эмоции человека. - М.: Просвещение, 1980. - 320 с.

10. Климанова Ю. Нарисуй свой страх: Детские страхи. // Семья и школа. - 1999. - № 9. - С. 22 - 24.

11. Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. - М., 1991. - 134 с.

12. Краткий психологический словарь. / Сост. Л.А. Карненко. Ред. А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

13. Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ. - М.: Просвещение, 1980. - 352 с.

14. Основы центр «Академия», 2003. - 480 с.

15. Популярная психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. / Сост. В.В. Мираненко. - М.: Просвещение, 1990. - 399с.

16. Рогов Е.И. Настольная книга психолога. М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. - 384 с.

ДОДАТОК 1

Схема «Прояв страхів у школі»

ДОДАТОК 2

Вивчення страхів за допомогою малюнків

Діти намалювали	Намалювали страх, що	Намалювали страх у
мишку	схожий на тварину	вигляді людини
13%	65%	22%

ДОДАТОК 3

Вивчення страхів за допомогою малюнків

Не намалювали	Намалювали
страх	страх
2%	98%

ДОДАТОК 4

Страхи дітей

	Ф.І.	Жахи	Комахи	Вогонь	Смерть	Війна	Кров,	Головні персона- жі казок	Індиві-дуальні
		(Вампіри привиди)	Тварини	Пожежа			Уколи, лікарі	(Баба Яга)	страхи
1	Ахметчина А.		+	+
2	Буркун А.		+					+
3	Гончарова В.	+
4	Гончарова С.			+			+	+
5	Драниш С.		+
6	Жуков С.		+	+
7	Золенко М.						+	+
8	Карпенко С.	+		+			+
9	Климовський Б.	+			+
10	Ковальчук Д.		+					+
11	Корольов Н.			+		+
12	Лавренко А.	+			+
13	Литовченко Д.		+					+
14	Маслакова С.		+				+
15	Мельник М.	+	+	+
16	Мусін Д.		+			+
17	Мустафа В.		+		+			+
18	Сулятицька А.						+		+
19	Ткачук С.		+				+
20	Толмачов С.	+	+		+
21	Фесенко К.							+	+
22	Циганський Б.			+				+
23	Чумак С.		+				+

ДОДАТОК 5

Умовні позначення

% - кількість дітей.

Страх:

1. Жахи

2. Комахи, тварини

3. Вогонь, пожежа

4. Смерть

5. Війна

6. Кров, уколи, лікарі

7. Головні персонажі казок, мультфільмів

8. Індивідуальні страхи

Размещено на Allbest.ru

...