Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Кафедра психології освіти

Реферат

на тему: «Зв'язок між темпераментом і характером»

Виконала: Чмарак І.В.

студентка історичного факультету

спеціальності: «Політологія»

Перевірив: Федорчук В.М.

кандидат психологічних наук,

доцент

Кам'янець-Подільський

2015

Зміст

Вступ

1. Поняття і типи темпераменту

2. Поняття характеру, його типи та риси

3. Зв'язок характеру з темпераментом і їх відмінності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Психіка кожної людини унікальна. Неповторність її пов'язана як з особливостями біологічного та фізіологічного будови і розвитку організму (внутрішні умови), так і з єдиною в своєму роді композицією соціальних зв'язків і контактів (зовнішні впливи). До біологічно обумовлених підструктур особистості відносяться темперамент, а також вікові та статеві властивості психіки. Таким чином, особистість виступає як сукупність внутрішніх умов, через яку переломлюються зовнішні впливи.

Найважливішим компонентом внутрішніх умов є властивості нервової системи. Тип нервової системи обумовлює в свою чергу темперамент людини. Але не у всіх своїх проявах темперамент залежить тільки від спадкових властивостей нервової системи. Соціальна середовище значно впливає, як на швидкість розвитку темпераменту, так і на способи прояву його особистістю. У повсякденному житті, коли ми прагнемо підкреслити своєрідність і унікальність людини, то говоримо не тільки про його темперамент, а й про індивідуальне у складі характеру.

Поняття «характер» використовується досить широко, для позначення специфічного не тільки в людині, а й в небудь явище або процес. У психології воно конкретизується: під «характером» мається на увазі певна психічна підструктура або психічний властивість особистості.

Мета реферату - поглиблення знань про темперамент і характер людини, розгляд типів і властивостей темпераменту та їх впливу на характер людини, формулювання висновків на підставі проведеної роботи.

Для досягнення мети були поставленні такі завдання: розкрити суть поняття «темперамент"; проаналізувати особливості типів темпераменту; розкрити суть поняття «характер, визначити, його типи та риси»; з'ясувати зв'язок характеру з темпераментом і їх відмінності.

1. Поняття і типи темпераменту

Сьогодні існує безліч підходів до дослідження темпераменту. Однак при всьому існуючому розмаїтті підходів більшість дослідників визнає, що темперамент - це біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота, а властивості особистості, зумовлені темпераментом, є найбільш стійкими і довготривалими. [2]

Б.М. Теплов дає наступне визначення темпераменту : «Темпераментом називається характерна для даної людини сукупність психічних особливостей, пов'язаних з емоційною збудливістю, тобто швидкістю виникнення почуттів, з одного боку, і силою їх-з іншого » (Теплов Б. М., 1985). Таким чином, темперамент має два компоненти - активність і емоційність. Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості або, навпаки, повільності та інертності. У свою чергу, емоційність характеризує протікання емоційних процесів, визначаючи знак (позитивний або негативний) і модальність (радість, горе, страх, гнів та ін.)

Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку протікання його психічних процесів і поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини - рухливість, активність, швидкість або сповільненість реакцій. [4]

Темперамент - стійке об'єднання індивідуальних особливостей, пов'язаних з динамічними, а не змістовними аспектами діяльності; ті індивідуальні властивості, що найбільшою мірою залежать від природних здібностей людини. Темперамент - індивідуальна характеристика суб'єкта з боку динамічних особливостей його діяльності психічної: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. До властивостей темпераменту відносяться:

1. індивідуальний темп і ритм процесів психічних;

2. ступінь стійкості почуттів;

3. ступінь вольового зусилля. [6]

Темперамент ( від лат. temperamentum - належне співвідношення частин, відповідність) - характеристика індивіда з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів [3].

До теперішнього часу основними типами темпераменту вважаються ті ж чотири, які були виділені античної наукою: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолійний. Уявлення про те, який у людини темперамент, зазвичай складається на підставі деяких характерних для даної особи психологічних особливостей.

Сангвінік - дуже живий, непосидючий підліток. У класі ні хвилини не сидить спокійно, постійно змінює позу, крутить що-небудь у руках, тягне руку, розмовляє з сусідом. Швидка хода підстрибом, швидкий темп мови. Дуже вразливий і легко захоплюється. Порушено розповідає про переглянуті фільми, прочитану книгу. На уроках жваво відгукується на кожен новий факт або нове завдання. Разом з тим його інтереси і захоплення дуже непостійні і нестійкі. Захопившись новою справою, хлопчик легко байдужіє до нього. У нього живе, рухливе, виразне обличчя. За його особі легко вгадати, яке її настрій, яке його ставлення до предмета чи до людини. На цікавих для нього уроках він проявляє велику працездатність.

На «нецікавих» ж уроках майже не слухає вчителя, розмовляє з сусідами, позіхає. Почуття і настрої його дуже мінливі. Отримавши «двійку», він готовий розплакатися і насилу стримує себе. Однак не проходить і півгодини, як він зовсім забуває про погану позначці і в зміну бурхливо і весело носиться по коридорах. Незважаючи на його жвавість і непосидючість, його легко дисциплінувати: у досвідченого вчителя він прекрасно сидить на уроках і ніколи не заважає роботі класу. Швидко звикає до нової обстановки і нових вимог. У даній школі він навчається перший рік, а між тим вже звик до нових вчителям, зійшовся з хлопцями, подружився з багатьма, увійшов в актив класу.

Холерик - виділяється серед однокласників своєї імпульсивністю. Захопившись розповіддю вчителя, легко приходить у стан збудження і перериває розповідь різними вигуками. На будь-яке питання викладача готовий відповідати, не подумавши, і тому часто відповідає невлад.

У досади і роздратуванні легко виходить з себе, вступає в бійку. Пояснення вчителя слухає дуже зосереджено, не відволікаючись. Так само зосереджено виконує класну і домашню роботу. На перервах ніколи не сидить на місці, бігає по коридору або бореться з ким-небудь. Говорить голосно, швидко. Пише швидко, розмашисто, почерк нерівний. У виконанні громадських доручень, а також у спортивних заняттях проявляє активність і завзятість. Його інтереси досить постійні і стійкі. Чи не втрачається при виникають труднощі і з великою енергією їх долає.

Меланхолік - спокійний, сидить завжди в одному і тому ж положенні, що-небудь крутить у руках, настрій змінюється від дуже незначних причин. Він болісно чуттєвий. Коли вчитель пересадив його з одного парти на іншу, він образився, довго міркував, чому його пересадили, і в цей день на всіх уроках сидів засмучений і пригнічений. Разом з тим почуття у нього пробуджуються повільно.

При відвідуванні вистави в цирку він довго сидить, мовчки, з нерухомим обличчям і лише поступово починає «відтавати»- Посміхатися, сміятися, вступати в розмову з сусідами. Легко втрачається. Варто вчителю зробити йому найм'якше зауваження, як хлопчик ніяковіє, голос його стає глухим, тихим. Дуже стриманий у вираженні почуттів. Отримавши «двійку», анітрохи не змінившись в обличчі, йде на місце і сідає, але вдома, за словами батьків, довго не може заспокоїтися, не в змозі взятися за роботу. Відповідає на уроці невпевнено, затинаючись, навіть якщо ретельно підготувався до уроку, свої здібності і знання оцінює низько, тоді як насправді він трохи вище середнього рівня. Якщо при виконанні якого-небудь навчального завдання зустрічаються труднощі, він губиться і не доводить роботу до кінця.

Флегматик - неквапливий і спокійний. Він відповідає на питання не відразу і без будь-якої жвавості, як би добре не знав матеріал. Для нього характерна невтомність: він не уникає додаткового розумового навантаження і, наскільки б довго не займався, його не вдається бачити втомленим. Він тягнеться до логічно розгорнутим, розлогим висловлювань: вимовляє слова рівним голосом, не боячись збитися, як би вже на самому початку довгого побудови знаючи, коли і яким чином буде закінчена розпочата думку. Зовні він не збуджується і нічому не дивується на уроці, що б не відбувалося в класі. Він бере участь у спортивних змаганнях (гімнастика), не виявляючи, на відміну від більшості учасників, якого азарту або хвилювань. Він не буває ні метушливим, ні веселящимся, ні засмученим [3].

У психології отримала певне визнання класифікація темпераментів, заснована на обліку таких психологічних особливостей, які позначають термінами екстраверсія, інтроверсія (ці поняття були введені в психологію швейцарським психіатром і психологом К. Юнгом в першій чверті нашого століття). Вони визначають, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстраверсія), або ж від образів, уявлень і думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтроверсія).

Однак було б помилкою думати, що всіх людей можна розподілити по чотирьох основних темпераментами. Лише деякі є чистими представниками цих типів; у більшості ж ми спостерігаємо поєднання окремих рис одного темпераменту з деякими рисами іншого. Один і той же людина в різних ситуаціях і по відношенню до різних сфер життя і діяльності може виявляти риси різних темпераментів.

Слід звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібності і обдарованість людини. Великі здібності можуть зустрічатися однаково часто при будь-якому темпераменті. Серед видатних талантів у всякій сфері діяльності можна знайти людей з різним темпераментом. Якщо взяти, наприклад, найбільших російських письменників, то у А.С. Пушкіна ми можемо відзначити яскраві риси холеричного темпераменту, у А.І. Герцена - сангвінічного, у І.В. Гоголя і В.А. Жуковського - меланхолійного, у І.А. Крилова і І.А. Гончарова - флегматичного.

2. Поняття характеру, його типи та риси

Характер (від грец. character - риса, ознака, прикмета, особливість) - це стрижневі психічна властивість людини, що накладає відбиток на всі його дії і вчинки, властивість, від якого , насамперед, залежить діяльність людини в різних життєвих ситуаціях, його звичні способи реагування, специфічні особливості відносин з навколишнім світом. [7]

Під характером слід розуміти не будь-які індивідуально-психологічні особливості людини, а тільки сукупність найбільш виражених і відносно стійких рис особистості, типових для даної людини. На думку Б.Г. Ананьєва, характер «висловлює основну життєву спрямованість і проявляється у своєрідному для даної особистості образі дій». [1]

Характер являє собою єдність особливого і типового. З одного боку, в кожному конкретному випадку в наявності неповторність індивідуального досвіду людини, його життєвого шляху, психологічної долі, і все це відображене в людському характері. З іншого боку, мають місце типові обставини життя, спільні для багатьох, в яких проявляється конкретний людський характер, що дозволяє говорити про громадські передумови його формування. У становленні характеру людини провідну роль відіграють форми його соціальних (міжособистісних) взаємовідносин. Характер є результатом взаємодії спадкових задатків і якостей, що виробляються в процесі розвитку особистості, її соціалізації, навчання і виховання.

Характер може маскуватися допомогою освоєних людиною способів соціально очікуваного або рольової поведінки. Однак в екстремальних або емоційно напружених ситуаціях його найбільш суттєві риси проявляються навіть всупереч обставинам.

Під рисою характеру розуміють ту чи іншу особливість особистості людини, яка систематично проявляється в різних видах його діяльності і за якою можна судити про його можливі вчинки в певних умовах. Б.М. Теплов запропонував риси характеру ділити на кілька групвідповідно до системою відносин людини до дійсності [5]:

по відношенню до інших людей - товариськість (комунікабельність) або замкнутість, тактовність або грубість, щирість або брехливість і пр.;

по відношенню до діяльності (праці) - відповідальність або несумлінність, працьовитість чи лінощі тощо;

по відношенню до об'єктів і до власності - акуратність або недбалість, ощадливість чи марнотратність, щедрість або скупість та інше;

по відношенню до самого себе - самовпевненість або самокритичність, скромність чи зарозумілість, почуття власної гідності, образливість, егоцентризм і т.д.

Структура характеру виявляється в закономірної залежності між окремими його рисами. Якщо людина боязкий, є підстави припускати, що він не буде мати якості ініціативності (побоюючись несприятливого обороту ініційованого ним пропозиції або вчинку), рішучості і самостійності (прийняття рішення передбачає особисту відповідальність), самовідданості і щедрості (допомога іншому може в чомусь ущемити його власні інтереси, що для нього небезпечно).

Разом з тим від людини боягузливого за характером можна очікувати приниженості і догідливості (по відношенню до сильного), конформності (не опинитися «білою вороною), жадібності (застрахувати себе в матеріальному відношенні на майбутнє), готовності до зради (у всякому разі, при крайніх обставинах, що загрожують його безпеки), недовірливості і обережності (»беліковское« - по А.П. Чехову -" як би чого не вийшло) і т.д.

Зрозуміло, не всяка людина, у якого в характері домінує боягузтво, продемонструє структуру характеру, подібну охарактеризованной вище, включаючи всі перераховані риси. У різних життєвих обставин вона може бути істотно перетворена і навіть може включити якості, здавалося б, протилежної домінуючому (наприклад, боягуз може бути нахабним). Однак загальна тенденція до прояву саме такого комплексу якостей характеру для боягузливого людини переважатиме. [2]

Серед рис характеру деякі виступають як основні, ведучі, що задають загальну спрямованість розвитку всього комплексу його проявів. Поряд з ними існують другорядні риси, які в одних випадках визначаються основними, а в інших можуть і не гармоніювати з ними. У житті зустрічаються більш цільні характери і більше суперечливі. Існування цільних характерів обумовлює можливість серед величезного розмаїття характеру виділяти певні їх типи, наділені спільними рисами.

Найбільш відома теорія характеру, запропонована німецьким психологом Е. Кречмер. Відповідно до цієї теорії, характер залежить від статури. Кречмер описав три типи статури і відповідні їм три типи характеру:

- астеники ( від грец. - слабкий) - люди худі, з подовженим обличчям, довгими руками і ногами, плоскою грудною кліткою і слабкою мускулатурою. Відповідний тип характора

- шизотимики - люди замкнуті, серйозні, вперті, важко пристосовуються до нових умов. При розладах психіки схильні до шизофренії.

- атлетики (від грец. - властивий борцям) - люди високі, широкоплечі, з потужною грудною кліткою, міцним кістяком і розвиненою мускулатурою. Відповідний тип характеру

- іксотімік - люди спокійні, невпечатлітельние, практичні, владні, стримані в жестах і міміці; не люблять змін і погано до них пристосовуються. При розладах психіки схильні до епілепсії.

- пікніки (від грец. - щільний, товстий) - люди середнього зросту, повненькі або схильні до ожиріння, з короткою шиєю, великою головою і широким особою з дрібними рисами. Відповідний тип характеру

- циклотимиков - люди товариські, контактні, емоційні, легко пристосовуються до нових умов. При розладах психіки схильні до маніакально-депресивного психозу.

3. Зв'язок характеру з темпераментом і їх відмінності

Темперамент не зумовлює рис характеру, але між темпераментом і властивостями характеру існує тісний взаємозв'язок .

Від темпераменту залежать динамічні особливості прояву характеру. Наприклад, товариськість у сангвініка і флегматика буде проявлятися по-різному.

Темперамент впливає на розвиток окремих рис характеру. Одні властивості темпераменту сприяють формуванню певних рис характеру, інші протидіють.

Залежно від типу темпераменту дитини необхідно використовувати індивідуальні прийоми впливу на нього, щоб виховати потрібні властивості характеру.

Існує і зворотна залежність проявів темпераменту від його характеру. Завдяки певним рисам характеру людина може стримувати небажані за даних обставин прояви темпераменту.

Відмінність характеру від темпераменту:

1) характер формується в процесі життя, а темперамент виникає біологічно (при народженні);

2) темперамент відрізняється стабільністю, характер ж постійно змінюється;

3) характер залежить від мотивів і волі, а темперамент від них не залежить.

Висновки

На закінчення своєї роботи можу зробити наступні висновки.

Характер не є застиглим утворенням, він формується на всьому життєвому шляху людини.

Анатомо-фізіологічні задатки не визначає абсолютно розвиток того чи іншого характеру.

Визнання ж залежності характеру від таких факторів, як зовнішній вигляд, конституція тіла, дата народження, ім'я і т.п., веде до визнання неможливості скільки-небудь істотно змінювати і виховувати характер. Проте вся практика виховання спростовує тезу про сталість характеру, подібні випадки можливі лише у випадку патології особистості.

Характер, незважаючи на свою багатогранність, лише одна зі сторін, але не вся особистість.

Людина здатна піднятися над своїм характером, здатний змінити його. Тому, коли говорять про прогнозування поводження, не забувають, що воно має певну ймовірність і не може бути абсолютним.

Темперамент не може визначати відносин особистості, її прагнень, і інтересів, її ідеалів, тобто всього багатства змісту внутрішнього життя людини, однак характеристика динамічної сторони має істотне значення для розуміння складного образу поведінки людини, характеру людини.

Те, наскільки людина виявляє урівноваженість у поводженні, гнучкість, динамічність і експансивність у реакціях, говорить про якісні особливості особистості і її можливості, певним чином створених на трудової та громадської діяльності індивіда.

Таким чином, темперамент не є чимось зовнішнім у характері людини, а органічно входить у його структуру.

Життєві враження, виховання і навчання на природній основній тканині темпераменту - типі вищої нервової діяльності - поступово тчуть візерунки.

Ставлення особистості, її переконання, прагнення, свідомість необхідності і боргу дозволяють долати одні імпульси, тренувати інші, щоб організувати своє поводження відповідно до суспільних норм.

Темперамент не визначає шлях розвитку специфічних особливостей характеру, темперамент сам перетвориться під впливом якостей характеру. Розвиток характеру і темпераменту в цьому сенсі є взаємообумовлених процесом. темперамент психічний характер флегматик

Таким чином, необхідно знати тип свого темпераменту, щоб уміти правильно скористатися його перевагами і подолати недоліки.

Список використаної літератури

1. Ананьєв Б.Г. Проблема формування характеру / Б.Г. Ананьєв. - Львів : Просвіта, 1989. - 98 с.

2. Варій М. Й. Загальна психологія: навчальний посібник / М.Й. Варій . - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 968 c.

3. Введення в психологію: посібник для вищ. пед. навч. закладів / за ред. А.В. Петровського, О.В. Брушлінського. - М. : Академія, 1995. - 493 с.

4. Віленська Г.А. Роль темпераменту в розвитку регуляції поведінки в ранньому віці / Г.А. Віленська // Психологічний журнал. - 2001. - № 3. - С. 68-85.

5. Маклаков А.Г. Загальна психологія / А.Г. Маклаков. - СПб. : РОССПН, 2008. - 583 с.

6. Психологічний словник / за ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. - К. : Генеза, 2004. - 556 с.

7. Теплов Б.М. Проблеми індивідуальних відмінностей / Б.М. Теплов. - СПб.: РОССПН, 1992. - 201 с.

Размещено на Allbest.ru