Діагностика особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці

Відносини формуються у процесі взаємодії людини з зовнішнім світом, тобто "виростають" (за В.М. М'ясищевим) з педагогічної, медичної і виробничої практики в процесі набуття людиною життєвого досвіду та встановлення міжособистісних стосунків.

Міжособистісні стосунки - це взаємозв'язки між окремими людьми (групами людей), які об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної діяльності, зокрема спілкування, та суб'єктивно переживаються і оцінюються ними. Відповідно, стосунки між людьми можуть мати кон'юнктивний (об'єднувальний), або диз'юнктивний (роз'єднувальний) характер. Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Так, комфортні виробничі умови, забезпеченість необхідними засобами праці, чітка організація роботи неодмінно створюють сприятливі для взаємодії людей умови. Разом з тим важливий вплив на ефективність такої взаємодії справляє психологічний чинник: їх ставлення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці, індивідуально-психологічні особливості людей та ін. Найповніше суб'єктивний характер міжособистісних стосунків виявляється в сумісності людей.

Сумісність - це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна продуктивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступаються один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є критерії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при комплектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому разі необов'язкова схожість характерів, здібностей, але обов'язкова їх гармонія.

Життєвий досвід показує, що контакти встановлюються швидше й виявляються міцнішими у людей з рисами характеру, що доповнюють одна одну: одна людина - запальна та імпульсивна, інша - спокійна, поміркована, хтось є теоретиком, а дехто - практиком тощо.

Проте це не означає, що сумісними виявляються лише люди з протилежними рисами. Сумісність можлива і в разі збігу рис характеру чи інших особистісних якостей, проте ймовірність руйнування спільноти за цих обставин вища.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, - це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільне чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинити конфлікт.

Конфлікт - це суперечність, що виникає між людьми у зв'язку з розв'язанням тих чи інших питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативними емоційними переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини - це внутрішньо особистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжособистісних групових стосунків. Суперечності в міжособистісних стосунках не завжди спричинюються до конфлікту: чимало з них розв'язуються шляхом домовленості, досягнення консенсусу. У групах і колективах, які вже сформувалися і члени яких мають достатній досвід спільного співжиття, суперечності виникають не так часто, як у новоутворених. Це пов'язане з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації досягається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв'язання конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебувають у стадії становлення та розвитку, суперечності часто завершуються конфліктами. Причинами цього можуть бути психофізіологічна та соціально-психологічна несумісності, важкий характер окремих членів, завищена самооцінка тощо. В особистих взаємовідносинах що ґрунтуються на дружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли ж з якихось причин тенденції несумісності починають виявлятися у стосунках, взаємовідносини людей припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для виконання складної діяльності, пов'язаної з ризиком, має важливе значення для забезпечення її надійності та ефективності. Така робота виконується при підборі екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи потребує від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостей.

1.2 Міжособистісні відносини серед підлітків

Одна з головних тенденцій перехідного віку - проблема спілкування. У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори так чи інакше визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає у дітей дуже рано і з віком посилюється. Вже у дошкільнят відсутність суспільства однолітків негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей та самосвідомості. По-перше, спілкування однолітків дуже важливий канал інформації; по ньому підлітки дізнаються багато необхідних їм речі, які їм з тих чи інших причин не повідомляють дорослі, наприклад, переважну частину інформації про питань статі підліток отримує від однолітків, тому їх відсутність може затримати його психосексуального розвитку або надати йому нездоровий характер. По-друге, це специфічний вид міжособистісних відносин. Групова гра та інші види спільної діяльності виробляють необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективної ініціативи і в той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з суспільними. Поза товариства однолітків, де взаємодії будуються принципово на рівних засадах і статус треба заслужити і вміти підтримувати, дитина не може виробити необхідних дорослому комунікативних якостей, групових взаємин, якої немає у відносинах з батьками, також слугує цінною життєвою школою. По-третє, це специфічний вид емоційного контакту. Свідомість групової приналежності, солідарності, товариської допомоги не тільки полегшує підліткові автономізацію від дорослих, але й дає йому надзвичайно важливе почуття емоційного благополуччя та стійкості. Психологія спілкування в підлітковому віці будується на основі суперечливого переплетення двох потреб: відокремлення і аффіляціі, тобто потреби в приналежності, включеності в яку групу, спільність.

Слід мати на увазі, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками - вони прагнуть зайняти у їх середовищі те становище, яке б відповідало їхнім претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших - користуватись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга тощо. Однак завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Це пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, і, з другого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння досягти бажаного становища у таких компаніях.

Відокремлення підлітка найчастіше виявляється від контролю старших.
Однак воно діє і у відносинах з однолітками. Посилюється потреба не тільки в соціальній, а й у просторової автономії, недоторканності свого особистого простору. Однак крім спокійного умиротворено самоти існує болісне і напружене самотність - туга, суб'єктивний стан душевної та духовної ізоляції, незрозумілості, почуття незадоволеною у потребі спілкуванні, людської близькості.

Відчуття самотності і неприкаяності, пов'язане з віковими труднощами становлення особистості, породжує у підлітків невтомну спрагу спілкування та групування з однолітками, у товаристві яких вони знаходять або сподіваються знайти те, в чому їм відмовляють дорослі: спонтанність, емоційне тепло, порятунок від нудьги і визнання власної значущості.

Типова риса підліткових груп - надзвичайно висока конформність. Люто відстоюючи свою незалежність від старших, підлітки найчастіше абсолютно некритично ставляться до думок власної групи та її лідерів. Слід зазначити, що комунікативні риси і стиль спілкування юнаків та дівчат не зовсім однакові. Це стосується і рівня товариськості між ними. На перший погляд хлопчики у всіх віках товариські дівчаток. З самого раннього віку вони активніше дівчаток вступають у контакт з іншими дітьми, затівають спільні ігри і т.д. почуття приналежності до групи однолітків для чоловіків різного віку значніше важливіше, ніж для жінок. Однак розходження між статями в рівні товариськості не стільки кількісні, скільки якісні. Зміст спільної діяльності та власний успіх означає для хлопчиків більше, ніж наявність симпатії до інших учасників гри.

Юнацькі групи задовольняють в першу чергу потребу в вільному, не регламентованого дорослими спілкування. Вільне спілкування - не просто спосіб проведення дозвілля, але засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виключно своє. Різні види спілкування можуть існувати, виконуючи різні функції, їх питома вага та значимість з віком міняється. Змінюються й привілейовані місця зустрічей. У підлітків це найчастіше двір або своя вулиця. Різні форми і місця спілкування не тільки змінюються один одного, але й співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам. Якщо компанії формуються на базі спільних розваг, то людські контакти в них, будучи емоційно значимими, які зазвичай залишаються поверхово. Якість спільного проведення часу часто залишають бажати кращого. Деякі з таких компаній переростають в антисоціальні.

2. Принципи діагностики міжособистісних відносин

2.1 Принципи та методи діагностики міжособистісних відносин

Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратись у своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.

Міжособистісні відносини виявляються у великій різноманітності сфер людського буття, які суттєво відрізняються одна від одної і в яких діють різні психологічні чинники. В даний час у психології існує величезна кількість конкретних методичних прийомів дослідження міжособистісних відносин, але ми обмежимося розглядом лише деяких, найбільш поширених, стисло перерахувавши й інші, рідше використовувані в цій області.

Систематика методик психодіагностичної оцінки міжособистісних відносин можлива на різних підставах:

а) на підставі об'єкта (діагностика відносин між групами, внутрішньогрупових процесів, діадних відносин і т.д.);

б) на підставі завдань, що вирішуються обстеженням (виявлення групової згуртованості, сумісності і т.д.);

в) на підставі особливостей використовуваних методик (опитувальники, проектні методики, соціометрія і т.д.);

г) на підставі початкової точки відліку діагностики міжособистісних відносин (методики суб'єктивних переваг, методики виявлення суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і т.д.).

Можливі й інші критерії систематизації методик. Одна з найвідоміших методик психологічної діагностики міжособистісних відносин належить Р. Бейлсу, який розробив схему, що дозволяє за єдиним планом реєструвати різні види інтеракції (взаємодії) в групі. За цією схемою навчений спостерігач може аналізувати кожну взаємодію в будь-якій малій групі за 12 показниками, які об'єднані в чотири більш загальні категорії: область позитивних емоцій, область вирішення проблем, область постановки проблем і область негативних емоцій. Завдяки такій формалізованій процедурі спостереження можна визначити різні рівні групової динаміки, статус і роль учасників взаємодії і т.д. Наприклад, людина, що отримала високий бал при вирішенні проблем, розглядалася як діловий лідер, а в області позитивних емоцій - як емоційний лідер. Схема Р. Бейлса та її критика описані й у вітчизняній літературі. Перспективним напрямом у психологічній діагностиці міжособистісних відносин є спостереження за ігровим імітуванням певної життєвої ситуації. Спостереження за поведінкою людини в ситуативному тесті дозволяє добре діагностувати її в міжособистісних відносинах, передбачати їх розвиток у реальній життєвій ситуації. Так, спеціально сконструйовані настільні ігри використовуються для оцінки сумісності, лідерства, конкуренції великих за чисельністю групах взаємодії.

Діагностика індивідуальних властивостей людини, що впливають на міжособистісні відносини. Для діагностики міжособистісних відносин буває надзвичайно важливо виділити ті індивідуальні особистісні властивості учасників взаємодії, які виявляються і впливають на процеси спілкування. З цією метою створені тести і шкали для вимірювання таких властивостей, як стиль лідерства, авторитарність, сумісність, тривожність, особистісні цінності і т.д. Існують спроби об'єднати різні шкали в обширних психологічних опитувальниках, скласти спеціальні батареї тестів для вивчення міжособистісних відносин. Прикладами таких спроб є Каліфорнійський психологічний опитувальник особистості (CPI). Він був розроблений за принципом MMPI в кінці 60-х рр. американським психологом Дж. Гоухом. Мета або призначення цього опитувальника - "передбачати, що люди скажуть або зроблять в певній ситуації, а також передбачити, що інші скажуть про них". На відміну від MMPI CPI призначений для здорових людей і виявляє соціально-психологічні характеристики особистості. Опитувальник складається з 480 тверджень, на які випробовуваному треба відповісти "так" чи "ні", "вірно" або "невірно". Більшість питань стосуються типової поведінки, повсякденних відчуттів, думок і установок випробовуваного. Підраховані відповіді переносяться на листи із стандартними нормами, за 18 шкалам опитувальника будується профіль особистості. Шкали опитувальника при інтерпретації об'єднуються в чотири групи. Шість шкал, що входять до першої групи, вимірюють урівноваженість, самовпевненість і адекватність у міжособистісних відносинах. Це шкали домінування, здатності набути соціальний статус, соціальності, товариськості, само сприйняття і відчуття благополуччя. Друга група шкал виявляє зрілість і соціалізацію особистості, її відповідальність і міжособистісні цінності. До неї включено також 6 шкал - відповідальності, досягнутої соціалізації, самоконтролю, толерантності (терпимості до інших думок, вірувань, поведінки), сприятливого враження і звичайності. Третя група шкал вимірює потенціал досягнень і розвитку людини, її інтелектуальну ефективність. Шкали досягнення включають конформність, відстоювання своєї незалежності, інтелектуальної ефективності. У четвертую групу входять три шкали: психологічна, гнучкість, жіночність.

Не дивлячись на слабкі місця (аналогічні MMPI), CPI на думку провідних психологів, на сьогоднішній день є кращим опитувальником такого типу, направленим на діагностику особистісних властивостей, що впливають на міжособистісні відносини.

Його методична розробленість - одна з найвищих. Дослідження з CPI проводяться для прогнозування таких критеріїв, як: а) успішність в старших класах і коледжі; б) вірогідність відходу зі школи; в) дитяча злочинність; г) наслідки умовного дострокового звільнення. Обширне обстеження професійних груп показало високу адекватність цієї методики і для прогнозу успішності оволодіння багатьма сферами професійної діяльності, що має велике практичне значення для професійного самовизначення школярів у старших класах.

Міжособистісні відносини мають складну структуру, вони інтегрують в собі багато психологічних властивостей особистості і пронизують різні рівні організації особистості. Тому навряд чи можна повністю розкрити людські відносини, використовуючи один, навіть дуже добре розроблений тест.

Для розуміння міжособистісної поведінки індивіда недостатньо детально знати зовнішню ситуацію і мотивацію індивіда. Особистість активна, і її відношення до дійсності вимагає осмислення, перетворення, виходу за межі заданого, постановки і рішення в тій або іншій формі нових творчих завдань. На психологічну діагностику суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і направлені методики, серед яких особливе місце займає методика тематичної апперцепції. Методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин виникли головним чином як відповідь на запити прикладних областей психології - індивідуальної і сімейної психологічних консультацій, в яких для досягнення практичних цілей необхідне пізнання суб'єктивного світу людини. Більшість цих методик - проектні. Прикладом такої методики є FPI - методика дослідження міжособистісних відносин у сім'ї , яку можна використовувати для дослідження як дорослих, так і дітей.

2.2 Експериментальне вивчення особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці. Опис методики дослідження

Методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса (орієнтаційна анкета).

Анкета складається з 27 пунктів-думок, по кожному з яких можливі три варіанти відповідей, відповідні трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен вибрати одну відповідь, яка найбільшою мірою висловлює його думку або відповідає реальності, і ще один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки, чи ж найменше відповідає реальності. Відповідь "найбільше" одержує 2 бали, "найменше" - 0, невибрана - 1 бал. Бали, набрані по всіх 27 пунктах, підсумовуються для кожного виду спрямованості окремо.

За допомогою методики виявляються наступні спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) - орієнтація на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.

2. Спрямованість на спілкування (О) - прагнення за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних відносинах з людьми.

3. Спрямованість на справу (Д) - зацікавленість у рішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати на користь справи власну думку, яка корисна для досягнення загальної мети.

Інструкція: "Опитний лист складається з 27 пунктів. По кожному з них можливі три варіанти відповідей: А, Б, В.

1. З відповідей на кожний із пунктів виберіть той, який краще всього виражає Вашу точку зору з даного питання. Можливо, що якісь з варіантів відповідей здадуться Вам рівноцінними. Проте, ми просимо Вас відібрати з них тільки один, а саме той, який найбільшою мірою відповідає Вашій думці і понад усе цінний для Вас.

Букву, якою позначена відповідь, (А, Б, В) напишіть на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою "НАЙБІЛЬШЕ".

2. Потім з відповідей на кожний з пунктів виберіть той, який найдальше відстоїть від Вашої точки зору, найменше для Вас цінний. Букву, якою позначена відповідь, знову напишіть на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту, в стовпці під рубрикою "НАЙМЕНШЕ".

3. Таким чином, для відповіді на кожне з питань Ви використовуєте дві букви, які й запишіть у відповідні стовпці. Решта відповідей ніде не записується. ПРАГНІТЬ БУТИ МАКСИМАЛЬНО ПРАВДИВИМ!

Серед варіантів відповіді немає "хороших" або "поганих", тому не прагніть вгадати, яка з відповідей є "правильною" або "кращою" для Вас.

Час від часу контролюйте себе, чи правильно Ви записуєте відповіді, чи поряд з тими пунктами. У випадку, якщо Ви виявите помилку, виправте її, але так, щоб виправлення було чітко видне."

Висновки

Дослідивши діагностику особливостей міжособистісних стосунків у підлітковому віці, можна зробити наступні висновки:

Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).

Оптимальні міжособистісні відносини є запорукою повноцінного формування у людини психічних процесів, психічних властивостей і функцій, а також розвитку особистості в цілому.

Міжособистісні відносини розвиваються протягом усього періоду дитинства; на кожному етапі розвитку вони мають ряд характерних властивостей, притаманних певному віку.

У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Виконуючи одну і ту ж загальну соціалізуючого мета, ці дві системи взаємин нерідко входять у протиріччя один з одним за змістом і регулюючим їх нормам.

Для підлітків велику значимість набувають стосунки з однолітками, тому що в них явно простежується прагнення до самостійності, самовираження, равнопартнерскім відносинам. Це прагнення, свої актуальні інтереси і потреби дитина може задовольнити повною мірою тільки в спілкуванні з однолітками, в процесі міжособистісних відносин з ними.

Оптимальний рівень міжособистісних відносин підлітків можливий за умови сприятливого психологічного клімату в колективі, який багато в чому залежить від стилю педагогічного керівництва та стилю педагогічного спілкування.

Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спостереження. У всіх працях із проблем психології підліткового віку автори так чи інакше визнають ту роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

Підлітковий вік - період становлення якісно нових взаємин із дорослими. Підлітки вже, як правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежують права дорослого та розширюють свої власні.

Сфера міжособистісних відносин охоплює практично весь діапазон існування людини. Можна стверджувати, що людина, навіть будучи в повній самоті, продовжує спиратися в своїх діях і думках на свої уявлення про оцінки, значущі для інших. Не випадково були створені і до цих пір показують свою теоретичну і практичну цінність такі психологічні теорії, в яких найважливіше значення для всіх особистісних складових приписується міжособистісним відносинам.

Література

міжособистісний підлітковий свідомий

Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: МГУ, 2000. - 367с.

Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. - М.: Прамеб, 2002. - 384с.

Божович Л. Проблемы формирования личности. - М.: Педагогика, 2005. - 264с.

Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - 3-е изд. - М., 2004. - 288с.

Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 112с.

Кон И.С. Открытие "Я". М., Политиздат, 2007. - 367с.

Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. - 2000. - №4. - С. 126-137.

Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. - К.: Освіта, 2000. - 255с.

Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 992с.

Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. - Видання друге, перероблене та доповнене. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 272с.

Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 2012.

Немов Р.С. Психология: В 3-х кн. Кн. 3.: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - 2-е изд. - М.: Просвещение, ВЛАДОС, 2012 . - 512с.

Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология: Учебник. - М.: Российское педагогическое агентство. 1996. - 374с.

Первин Л., Джон О. Психология личности: Теория и исследования: Пер. с англ. - М.: Аспект-Пресс, 2000. - 684с.

Размещено на Allbest.ru