Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

Особливості національного характеру англійців

Бачманова Юлія Віталіївна

студентка 202 гр.

Гуманітарного інституту

Науковий керівник:

ГОЛОВНЯ А. В.

Київ - 2016



ЗМIСТ

ВСТУП

РОЗДIЛ 1. НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЯК ВІДМІННА РИСА КОЖНОЇ НАЦІЇ

1.1 Поняття національного характеру

1.2 Роль традицій у житті англійців

1.3 Етнічні стереотипи

РОЗДIЛ 2. ОСТРІВНА ГОРДІСТЬ АНГЛІЙЦІВ

2.1 Національні особливості англійців

2.2 Порівняння національних характерів англійців та українців

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

На перший погляд, англійці здаються людьми незворушними і стриманими. Насправді в глибині душі кожного англійця киплять різноманітні емоції та почуття. Цю «темну» сторону свого характеру англійці намагаються не помічати і приховують її від чужих очей. Буквально з народження англійських дітей вчать не виявляти своїх справжніх почуттів, щоб випадково когось не образити. Оскільки, завдяки стриманості англійців, весь світ вважає цей цілком передбачуваний народ «абсолютно непередбачуваним», дослідження їхнього національного характеру у деталях є дуже актуальним.

Метою даного дослідження є аналіз особливостей національного характеру британців, зокрема їхньої поведінки, звичаїв, традицій, етнічних стереотипів та порівняння їх характеру з українським.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

Ш Опрацювати поняття національного характеру у загальному сенсі;

Ш Визначити ставлення англійців до традицій;

Ш Розглянути етнічні стереотипи щодо англійців та з'ясувати, чи мають вони сенс;

Ш Виявити національні особливості англійців;

Ш Порівняти національні характери англійців та українців;

Ш Прослідкувати найхарактерніші риси національного характеру англійців, що відрізняють їх від інших націй.

Об'єктом дослідження є національний характер загалом та зокрема національний характер англійців.

Предметом виступають характерні особливості національного характеру британців, їх звичаї, традиції, поведінка та етнічні стереотипи.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що результати можуть бути застосовані на парах лінгвокраїнознавства, а також туристами, що подорожують до Великої Британії або іммігрантами, що прагнуть знати більше про національний характер жителів цієї країни.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та бібліографії. Загальний обсяг роботи становить 31 сторінка, з них 22 сторінки - основного тексту. Список використаних джерел налічує 28 позицій.



РОЗДІЛ 1. НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЯК ВІДМІННА РИСА КОЖНОЇ НАЦІЇ

1.1 Поняття національного характеру

Національний характер є поєднанням фізичних і духовних рис, які відрізняють одну націю від іншої (О. Бауер). Кожний етнос, кожний народ має риси, притаманні лише йому. Науковцями це визначається як характер нації, народу. Національний характер - це «дух» народу, найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає. Головними причинами формування національного характеру, або ментальності є історичні обставини, географічне положення країни, культура, суспільні умови, та власне особливості психології цього народу [5, c. 46]

Національний характер - це сукупність найбільш стійких, характерних для даної національної общини особливостей сприйняття навколишнього світу та форм реакцій на нього [9, c. 106]. Національний характер представляє собою, перш за все, певну сукупність емоційно-чуттєвих проявів, що виражаються у емоціях, почуттях та настроях. Найбільш чітко національний характер проявляється у національному темпераменті, що відрізняє одні народи від інших.

Поняття національного характеру по своєму походженню спочатку не було теоретично-аналітичним. Спочатку, воно було, перш за все, описовим. Вперше його стали застосовувати мандрівники, а слід за ними географи та етнографи для позначення специфічних особливостей образу та поведінки різних націй та народів. При цьому, різні автори у своїх описах часто мали на увазі абсолютно різні і часом просто непорівнянні речі [11, c. 189]. У аналітичному контексті прийнято ввважати, що національний характер - складовий елемент, і одночасно основа психічного складу нації у цілому, і національної психології як такої. Складна, взаємопов'язана та взаємозумовлена сукупність емоціональ-них(національний характер) та більш раціональних (національна свідомість) елементів як раз представляє собою «психічний склад нації» - ту саму духовну специфічність, що робить представників однієї національно-етнічної групи несхожими на представників інших таких груп. Психічний склад нації - основа всієї національно-етнічної психології.

У витоках національного характеру, перш за все, лежать стійкі психофізичні особливості функціонування людських організмів, включаючи у якості основних такі фактори, як активність центральної нервової системи та швидкість протікання нервових процесів. У свою чергу, ці фактори зв'язані з фізичними (перш за все, кліматичними умовами середовища проживання тієї чи іншої національно-етнічної групи). Загальний, єдиний національний характер є наслідком, психічним відображенням спільності фізичної території зі всіма її особливостями, на якій проживає дана група [11, с. 195] Відповідно, наприклад жаркий екваторіальний клімат породжує зовсім інші психофізіологічні та біологічні особливості, а слідом за ними і національні характери, ніж холодний північний клімат.

Звичайно, формування сучасних національних характерів є результатом складного історико-психологічного процесу, що продовжується уже протягом багатьох століть. Проживаючи у різних природних умовах, люди з часом поступово пристосовувалися до них, вироблюючи загальноприйняті норми сприйняття та реагування. Це грало адаптивну роль, сприяючи розвитку та вдосконаленню людської діяльності та спілкування людей. Особливості національного характеру знаходили своє вираження у первинних , найбільш глибинних формах національної культури, формуючи, свого роду, соціо-культурні еталони, норми та зразки адаптивної поведінки [11, c. 201].

У структурі національного характеру зазвичай розрізняють ряд елементів. По-перше, це національний темперамент - він буває, наприклад, «збудливим» та «бурним», або, навпаки, «спокійним» та «уповільненим». По-друге, національні емоції, а по-третє - національні почуття, наприклад «національна гордість», тощо. Та, по-четверте, первинні національні упередження. Зазвичай це закріпленні у емоційній сфері думки щодо ролі, призначення або історичної місії нації або народу. Різновидом національно-етнічних упереджень є відповідні стереотипи реагування на події, що відбуваються: «національний консерватизм», «національне бунтарство» та «національна самовпевненість» [11, c. 209].

Національний характер фіксує певні типові риси, що найчастіше виявляються в тих випадках, коли йдеться не про окремих людей, а про групи. Однак типові риси національного характеру не варто абсолютизувати, оскільки у будь-якій групі людей уживаються національні та соціальні якості. Будь-яка риса національного характеру не може стосуватися лише конкретної нації, кожна з них є й загальнолюдською рисою [13, c. 101]. Адже так не буває, що одному народові властива організованість, іншому -- охайність. Тому раціональніше думати не про різну сукупність рис, а про різну міру вираження конкретної риси, про специфіку її вияву. Отже, своєрідність національної психології народу виражається не в неповторних психологічних рисах, а в їх неповторному поєднанні, вияві у певних звичаях, історичних традиціях тощо.

Кожна нація має свою специфічну культуру, систему знаків, символів, звичаїв і т. ін. У буденній свідомості помітні психологічні відмінності між народами. Так, пунктуальність є цінною якістю для німців і голландців, однак іспанці не надають великого значення цій якості. Стереотипні уявлення про психологічні властивості та культуру різних народів, що поширені у буденній свідомості, завжди мають ціннісний, оцінний характер і усвідомлено та не-усвідомлено співвідносяться з окремими уявленнями про специфіку свого народу і його культури [7].

Кожній людині притаманні два види свідомості, що мають безпосереднє відношення до її національного характеру:

- перша містить стани, які властиві індивіду;

- друга містить стани, які характерні групі індивідів [23, c. 45].

Ці стани пов'язують індивіда з суспільством, утворюючи так зване «суспільство всередині нас», яке існує у вигляді однотипних для представників однієї етнічної спільності реакцій на звичайні ситуації у формі почуттів, що й складає національний характер.

Отже, національний характер є важливою складовою особистості і має дуже складну структуру. Виникнення національного характеру зумовлено рядом чинників, серед яких визначають клімат, середовище проживання та історичне минуле нації. Проте, важливо пам'ятати, що не можна сказати, що одному народові властива організованість, іншому - охайність, адже риси нації це також прості загальнолюдські риси.

1.2 Роль традицій у житті англійців

Англійцям властива туга за минулим, і немає для них нічого дорожче будь-яких звичаїв і традицій. У широкому значенні поняття «традиція» мається на увазі, що щось пройшло гідну перевірку часом, і тому його неодмінно слід зберегти [13, c. 14].

Традиції грають дуже важливу роль у житті англійців. Вони мають звичку вирішувати будь-які справи тільки «за звичаєм». Якщо американець - раб стандарту, то англієць - раб своїх традицій. Традиції в Англії перетворені на фетиш, на культ, ними насолоджуються. Як у кожної нації, у англійців є багато традицій. Серед них - спортивне виховання, що стало традицією в сім'ї, школі, університеті, на фабриці, заводі. Свято дотримуються англійці встановлені правила в їжі. Вранці перший сніданок, о першій годині дня - другий сніданок, о 17 годині - чай, в 19 - 20 - обід. Вечеряти англійці не люблять. Ця пунктуальність в часі прийому їжі суворо дотримується, створюючи розмірений режим життя і роботи. В Англії вперто дотримуються і традиції, які сторонньому просто смішні, часом безглузді. Чимало зберігається і традицій, які навіть отруюють життя людей. На кожному англійці, де б він не жив, лежить печать його національності. Француза не завжди можна відрізнити від італійця або іспанця, але англійця не сплутати ні з ким. Куди б він не з'явився, він усюди внесе свої звичаї, свою манеру жити, ніде і ні для кого не змінить своїх звичок, він скрізь - у себе вдома. Це оригінальний, самобутній, найвищою мірою цілісний характер. Жителі Великобританії - найменш товариські люди не тільки в порівнянні з вкрай товариськими французами, а й зі стандартними американцями, розважливими німцями і навіть стриманими японцями. Ніхто краще англійця не вміє усамітнюватися навіть серед численних друзів [9, c. 211].

Люди кожної культури відмічають свята. Хоча саме слово «свято» означає, буквально, «святий день», більшість американських та англійських свят не пов'язані з релігією, але є значимими за природою та походженням. Оскільки англійці дуже поважають свої традиції, вони надають чималу увагу різним святкуванням та фестивалям. Кожне свято має якесь особливе значення для британців, та супроводжується рядом особливих дійств. Святкування представляють собою події, які, зазвичай, проводяться місцевою спільнотою і зосереджені навколо окремого аспекту цієї певної спільноти, а також проводяться в один і той самий день, в тому ж самому місці кожного року. Святкування характеризуються громадськими веселощами, релігійними церемоніями або рядом характеристик, пов'язаних з темою святкування. По всьому світу існують багато типів святкування, більшість з яких мають релігійне походження, але існують деякі з них, які включають сезонну зміну або мають культурне значення, такі як, наприклад, народні фестивалі або літературні фестивалі [29].

Громадські свята (відомі як «офіційні (банківські) свята» в Об'єднаному Королівстві та Ірландії) є такими святами, коли більшість населення, які не зайняті наданням життєво важливих послуг (як наприклад, пожежні відділення, швидка допомога, поліція) отримують вихідні; а ті, хто зайнятий в наданні важливих послуг, як правило, отримуються додаткову платню за ці дні [29].

Існує шість громадських свят у Великобританії - це ті дні, коли людям не потрібно йти на роботу. До цих свят відносяться: Різдво, День подарунків, Страсна п'ятниця, Другий день Пасхи, Весняний вихідний день і Офіційне свято останнього дня літа. Більшість з цих свят мають релігійне походження, хоча правильніше сказати, що для більшої частини населення вони давно втратили релігійне значення і є просто днями, коли люди відпочивають, їдять, п'ють та веселяться. Всі громадські свята, окрім Різдва та Дня подарунків, які відмічаються 25-го і, відповідно, 26-го грудня, є нестабільними, тобто вони не припадають на один і той же день кожного року. Страсна п'ятниця або Другий день після Пасхи залежать від Першого дня Пасхи, який припадає на першу неділю після повного місяця на 21 березня або пізніше. Весняний вихідний день припадає на останній понеділок травня або на перший понеділок червня, а Офіційне свято останнього дня літа припадає на останній понеділок в серпні або на перший понеділок у вересні, в залежності від того, який з понеділків ближче до 1-го червня і, відповідно, 1-го вересня.

Окрім громадських свят, існують інші святкування та річниці, наприклад Вівторок масляниці і Ніч Гая Фокса (Ніч кострів), щодо яких спостерігаються певні традиції, але якщо вони припадають на неділю, вони є звичайними робочими днями.

Проте, свята - це лише одна з багатьох сторін традиційності англійців. Традиції в Англії - це горезвісні три кити, на яких тримається земля. До деяких аспектів життя англійці ставляться з особливою повагою.

Облаштування власного будинку й саду - найпоширеніше захоплення англійців. Весь свій вільний час вони приділяють поліпшенню і подальшому прикрашенню житла і саду під вікнами вітальні [28, c. 75]. Традиційною є також і любов до тварин. Англійці люблять їх ревно, майже в кожному будинку тримають домашніх улюбленців. Часто вони люблять тварин більше, ніж власних дітей, прощаючи звірині такі витівки, за які діти були б гарненько покарані.
Чай, звичайно, п'ють індійський, хоча вишуканим і тонким вшановується і китайський. Свій власний чай поважаючі себе англійці беруть із собою в подорож [13, c. 375].

Розваги англійців також є традиційними. Національними видами спорту по праву вважаються гольф, крикет, теніс, кінне поло, рибна ловля і полювання на лисиць. Крикет для англійців - більше, ніж гра. Англійці грають у неї щонеділі. До того ж, англійці - домосіди. «Немає місця кращого, ніж дім», - говорять вони. Коли вони не працюють, вони люблять проводити вихідні дні вдома з родиною. Англійці дуже люблять каміни, тому багато хто з них віддає перевагу відкритому вогню над центральним опаленням. Вони люблять жити в невеликих будинках з маленьким садом. Люди в усьому світі знають прислів'я: «Будинок англійця - його фортеця». Говорять, що англійці дотримуються традицій навіть у їжі. Вівсяна каша - страва, яку вони дуже люблять. Багато хто з них їдять вівсянку з молоком і цукром на сніданок. А от шотландці, приміром, ніколи не кладуть цукор у вівсяну кашу, вони завжди кладуть туди сіль [25, c. 63].

Англійці дуже пишаються своєю чистою англійською мовою (особливо в порівнянні з американською). Англійська мова для англійців - не тільки засіб відрізняти себе від іноземців. Це ще й спосіб безпомилково визначати, до якого класу суспільства належить співрозмовник [25, c. 98].

І, звичайно, говорячи про традиції британців, неможливо обійти стороною всім відомі традиції англійського чаювання. Англійська чайна традиція, так само як і японська і китайська, і будь-яка інша, сягає своїм корінням у товщу національної культури і тепло пов'язана з природою англійського національного характеру. А риси цього характеру досить відомі, хоча наша думка про англійців вже багато в чому набуло статусу затертого до дірок кліше. Але, проте ж, і побиті штампи мають під собою грунт, а тому ключове поняття у англійській чайній традиції - етикет, а основа етикету - шанування.

Англійці п'ють чай не менше 6 разів на день: на роботі, вдома, в гостях, і залежно від тисячі причин (насамперед від часу доби), сорт напою щоразу буде різний. Перше чаювання відбувається в 6-7 год. ранку, ще в ліжку. На наш погляд це просто каприз - щось на кшталт кави в ліжко, але звичай пити чай в ліжку, виявляється, не просто каприз, а практична необхідність, викликана погодними умовами цієї туманної країни. Чашечка міцного чорного чаю, як ніщо інше зігріває тіло й душу, і дає заряд бадьорості на весь день. А друге чаювання відбувається через якийсь час, за сніданком, коли чай подається до традиційної вівсянки і яєчні з беконом, і в тому, і в іншому випадку вживається суміш «Англійський сніданок». Пити такий чай, занадто міцний і насичений кофеїном, краще за все з молоком. Третя чашка випивається за ланчем; цей чай як правило, теж дуже міцний, але в порівнянні з «Англійським сніданком», більш м'який, в цей час дня можна пити чай будь-якого сорту, ні яких обмежень тут етикет не передбачає [26, c. 41].

Традиція пити чай о 17 годині не втрачена і зараз, хоча вона була придумана ще в XIX столітті. У цей час п'ють так званий «Англійський полуденок», його п'ють з легкими закусками. А останнє чаювання відбувається на ніч, безпосередньо перед сном. Англійський етикет наказує заварювати чай не в чашках, а в заварних чайниках: тільки такий спосіб дозволяє реалізувати всі можливості напою. Процес чаювання, теж організований за всіма правилами. Поки заварюється чай, гостям пропонується молоко, цукор, лимон, закуски (шматки рафінаду подають у вазі, а лимон - часточками на блюдечку), і ставлять на стіл перед кожним гостем індивідуальний чайник з окропом, щоб всі могли за своїм власним смаком розбавити напій ( або не розбавляти зовсім). Англійці п'ють чай з молоком, з цукром і лимоном. Прийнято наливати чай в молоко, а не навпаки. А виник цей спосіб з чисто практичних міркувань (раніше пили чай з тонких фарфорових чашок, які могли потріскатися через високу температуру), але потім стало зрозуміло, при такому способі смак і аромат чаю зберігається краще. Крім заварювання чаю англійці велику увагу приділяють сервіруванню столу, і іншим тонкощам етикету, причина все в тих самих особливостях національного характеру [26, c. 112].

Отже, англійці дуже цінують свої традиції і майже фанатично їх дотримуються, починаючи від традицій святкувань і закінчуючи облаштуванням саду та будинку. Англійці дуже пишаються своєю історію, завдяки якій і з'явилась така велика кількість традицій, та вважають потрібним її ушановувати.

1.3 Етнічні стереотипи

Поняття «етнічний стереотип» визначається по-різному у різних джерелах і різними вченими. Найбільш узагальнене визначення наводиться в Енциклопедії соціології: «етнічний стереотип - стійкий, емоційно насичений, узагальнений образ у етнічній групі»[2]. Соціально-психологічний словник дає більш докладне визначення, описуючи етнічні стереотипи як «стійкі уявлення, які поділяються групою людей всередині соціальної спільності про моральні, розумові, фізичні якості, властиві представникам різних етнічних спільностей» [3, c. 231]. Етнічний стереотип існує у свідомості великих груп людей, а не окремої людини; етнічні стереотипи можуть бути як негативно, так і позитивно забарвленими; етнічні стереотипи можуть бути як у представників цієї етнічної групі, так і у представників інших етнічних груп.

Англійський характер є, з одного боку, чи не найбільш суперечливим і парадоксальним серед європейських народів. Майже всі його особливості мають і прямо протилежні властивості. Але з іншого боку, він дуже цілісний і визначений, простежується протягом багатьох сторіч.

Найчастіше приписувана англійцям риса характеру - їх почуття національної переваги. Вони знають, що живуть у найбільшій країні, свого роду у центрі Всесвіту. Адже навіть нульовий меридіан проходить саме по їх території. Також однією з ключових особливостей англійського характеру є прихильність традиціям - багато хто називає цю рису консерватизмом. Дійсно, прагнення зберегти в первозданному вигляді особливості побуту і поведінки, ритуали та звички, деколи доведені до абсурду, відрізняє англійців від більшості інших народів, піддається різкій критиці, але й одночасно робить їх туристично привабливими для всього світу. Інша характерна риса - відсутність творчого та інтелектуального початку в англійців. Англійці художньо не обдаровані. Вони не музичні, як німці чи італійці, живопис і скульптура ніколи не переживали такого розквіту в Англії, як у Франції. Абстрактна думка викликає у них огиду, змішану з жахом, вони не відчувають потреби в філософії або систематичному «світогляді» [19, c. 62]. національний англієць українець стереотип

Доброзвичайність - ще одне стереотипне уявлення про англійський народ. Нерідко доводиться чути, що англійці вкрай гостинні і доброзичливі - і це дійсно так. Запитайте ламаною англійською на вулиці будь-якого міста, навіть такого байдуже-космополітичного, як Лондон, як потрапити в потрібне місце, і вам докладно все розкажуть, відведуть туди, куди треба, і ще на прощання, в відповідно до мовної традиції звернення, ласкаво обізвуть dear або love.

Англійці - народ вкрай стриманий і, найчастіше, скупий на емоції. Стриманість, контроль над своїми почуттями, часто приймається за просту холодність, - такі життєві принципи цього маленького, але дуже гордого народу. Мабуть саме ця якість породила в Британії цілу субкультуру в образі джентльменів і денді. Головне в характері джентльмена - стоїцизм, терпіння, ввічливість. Важливо було саме формування характеру, тобто джентльменських початків - твердих моральних принципів і видатних розумових здібностей

Однак поряд з такими високоморальними засадами існує така риса англійського характеру як лицемірство. Воно настільки широко увійшло в англійський характер, що заїжджий спостерігач буде готовий зіткнутися з ним на кожному кроці, але знайде особливо виразні приклади в законах, що стосуються азартних ігор, пияцтва, проституції і лихослів'я [30]. Цю тенденцію можна пояснити прагненням англійців завжди дотримуватися пристойності. Багато чого з того, що вони роблять, свідчить про їх нещирість, носить лицемірний характер, оскільки англійцям властиво дотримуватися певних норм поведінки.

Законослухняність - ще одна риса, без якої ми не можемо уявити собі англійців. Повага до закону настільки стала природною складовою їхнього характеру і життя, що в багатьох випадках відпала навіть необхідність суворого контролю та покарання за його недотримання. Пристрасть до дотримання порядку переслідує англійців всюди. Найсильніше емоційне обурення у англійців викликає зневажливе ставлення до черг. У місцях, де черги свідомо передбачувані, розставляються спеціальні бар'єри, щоб ніхто не хвилювався і всі були впевнені, що навіть якщо комусь таки вдасться просочитися звідкись збоку, його проігнорують і обіллють презирством всі навколо, включаючи того, до кого цей хтось проривався, після чого йому все одно доведеться встати в чергу [28, c. 54].

Одержимість спортом - ще один стереотип, часто приписують жителям Великобританії. Їм належить авторство декількох найбільш популярних ігор світу, що поширилися куди ширше будь-якого іншого породження їхньої культури. Самі англійці не відрізняються особливою майстерністю в іграх, але обожнюють брати в них участь. Ніщо так не скрашувало життя безробітних в період між світовими війнами, як футбольний тоталізатор. Професійні футболісти, боксери, жокеї, навіть гравці в крикет користуються популярністю, немислимою для вченого або художника.

Ще однією відмінною рисою англійців є їх гумор. Зрозуміти його не може ніхто, особливо в найяскравішому його прояві - любові до фізіологічних жартів. Вишукана іронія Бернарда Шоу або Оскара Уайльда зрозуміла всім, а ось падаючі брюки, туалетні гостроти, неодмінні натяки на різного роду сальності і непристойності містера Біна або Бені Хілла викликають у решти народів неприховане здивування. Сміятися над собою і над іншими - цілком природно для англійця. Іншими словами , гра словами, парадоксальні вислови, гострі жарти - все це складає славу англійського народу і мови [15, c. 36].

Так само існує дуже яскравий стереотип про те, що англієць без власного будинку - як равлик без мушлі. Англійський будинок являє собою своєрідну вершину затишку і зручності. Обстановка, що включає в себе безліч предметів, столиків, пуфів, диванів і крісел, все це перед каміном, у якому потріскують дрова, скляночку віскі в руках, що ще треба, щоб зустріти старість! До будинку у англійців відношення особливе, трепетне, вони не визнають квартир, воліючи нехай маленький, хай в розстрочку під відсотки, але свій будинок з палісадником [15, c. 92].

Типовий британець дотепний, упертий і є прихильником традицій. Проте він при цьому недбало одягнений, і у нього погані зуби. Як повідомляється на сайті газети Guardian, такий портрет вимальовується на підставі міжнародного опитування, проведеного на замовлення Королівського товариства сприяння мистецтву, виробництву і комерції маркетинговою компанією Mori. У ході дослідження були опитані учасники дискусійних груп в Італії, США та Індії, а також в англійському графстві Норфолк. У всіх країнах характерною рисою британської було названо дотепність. Проте італійці, наприклад, вважають британський гумор холодним. Один з учасників опитування порівняв його зі сміхом крізь зуби. Американці звертають увагу, що британці не схильні відкрито виражати свої емоції, вони більш формальні в спілкуванні і повільно набувають друзів. Незважаючи на удавані протиріччя між звичаєм проводити час у пабах і замкнутістю більшості жителів островів, один з респондентів в Чикаго запропонував цьому просте пояснення. На його думку, британцям просто «потрібен відпочинок від всієї цієї формальності». Говорячи про різні регіони Сполученого Королівства, учасники опитування зійшлися на тому, що у кожного з них є спільні риси. Так, для Ірландії і Шотландії характерні асоціації з сільською місцевістю з вівцями і пологими пагорбами, тоді як Англію частіше представляють більш індустріальною. Ірландцям приписують схильність до випивки, а також відзначають їх ревне ставлення до віри, а шотландців вважають більш прагматичними [16, c. 95].

Узагальнюючи описані авторами особливості англійського характеру, ми можемо зробити висновок про те, що найпоширенішими етнічними стереотипами даної культури є: відчуття національної переваги, консерватизм і прихильність традиції, відсутність творчого та інтелектуального начал, доброзвичайність (доброзичливість, гостинність і т.п.), ввічливість і порядність, стриманість в емоціях, лицемірство, законослухняність та дотримання правил, снобізм, гострі жарти і ін.



РОЗДІЛ 2. ОСТРІВНА ГОРДІСТЬ АНГЛІЙЦІВ

2.1 Національні особливості англійців

національний характер англієць стереотип

Англійський національний характер зображує результат чудової історії країни, а також її традицій та етикету. Розповісти про англійський характер не просто, так як потрібно почати описувати всю англійську історію і культуру. Однак можна розповісти про особливості англійського характеру окремо. Англійська гордість, почуття зверхності і дисципліна - ось в чому полягає характер англійців [12].

Англійський народ дуже дисциплінований, ввічливий і правильний, володіє найкращими манерами у світі. Вони всі знають, як тримати правильно ніж або виделку, як коректно поводитися в суспільстві. Дуже рідко використовують грубі висловлювання. Життя у англійців спокійне. Їхня характерна риса - це любов до тварин. Практично в кожній британській сім'ї є домашня тварина. Для собак або кішок в будинку завжди є окремий стілець і особливий корм. І, звичайно ж, особливе місце в серці свого господаря. У англійців сильно виховане почуття громадського порядку. Англійці люблять грати в будь-які ігри , але особливо в крикет і футбол . В Англії ці ігри користуються величезною популярністю [11].

Дуже часто англійців порівнюють з американцями. Америка - країна з безмежною демократією, Великобританія - країна з панівною аристократією. Англійський характер був і залишається тільки аристократичним. У цьому полягає відмінність між англійцями й американцями [4, c. 23]. Відмінності між ними, перш за все, у тому, що вони по-різному звертаються до інших народів. Американці легко заводять дружбу з іншими людьми, проте, не завжди на довгі дружні зв'язки. Англійці, навпаки, насилу зближуються з іншими, але зате їх дружба дуже довговічна і міцна. Емоційна і психологічна життєдіяльність в ставленні до інших людей у англійців і американців різна. Американці проявляють величезну кількість чарівності, щоб сподобатися всім. Вони бажають, щоб їх любили, а у англійців навпаки, вони хочуть, щоб їх поважали. Зокрема тому англійці дуже ранимі. Вони близько до серця сприймають критику на свою адресу. Англійці вважають, що право на їх критику належить тільки їм самим. Також вони патріотичні, дуже люблять свою батьківщину.

Особливості англійського характеру відображені не лише в повсякденній поведінці, але і в поезії та літературі. Дивацтво або незвичайність, схильність до гумору, велика пристрасть до подорожей, а також до пошуків утопії - робить англійську літературу особливим і важливим предметом культурних досліджень.

Процес формування англійської нації був детермінований наступними умовами: острівним становищем територій нинішньої Великобританії і вимушеною асиміляцією предків сучасних англійців (бриттів, по-англійськи «Britons») представниками численних племен-завойовників: кельтами, римлянами, англами, саксами, ютами, скандинавськими вікінгами і норманами. Таким чином, в англійському національному характері були історично закріплені англосаксонська практичність і хоробрість вікінгів, кельтська мрійливість і норманська дисципліна [1, c. 56].

В якості однієї з чільних рис англійського характеру слід згадати прихильність англійців традиціям. Причому, на відміну від китайського традиціоналізму, що базується на культі предків і китайської історії, англійці прагнуть зберегти в первозданному вигляді деякі англійські ритуали і звички, а також побутові та поведінкові особливості в якості алгоритму приписаної «джентльменської» поведінки. Якої би сфери суспільства це не стосувалося, консервативні англійці менш інших схильні до впливу ззовні і минущим модам. Втім, це абсолютно не заважає їм знайомитися з кращим з того, чим володіють інші народи, можливо лише для того, щоб переконати себе у власній винятковості.

Однак це не найхарактерніша риса для англійців, багато націй асоціюють англійців з абсолютною відсутністю емоцій, інакше кажучи, їм властива англійська холодність. Те, що багато іноземців іменують англійської холодністю, насправді являє собою доведений практично до досконалості культ самоконтролю. Подібна здатність володіти собою, принципи «джентльменської поведінки» стали характерними рисами англійського менталітету лише в Вікторіанську епоху. У «добрій старій Англії» (до часів правління Королеви Вікторії) моральні заборони на зухвалу поведінку і відкриту демонстрацію власних емоцій були мало релевантними.

Щоб носити «маску незворушності» англійцю доводиться з дитинства привчати себе до жорсткого самоконтролю, вести боротьбу з власним темпераментом. Відкритий і розкутий прояв почуттів вважається в Англії ознакою невихованості і найбільше вражає англійців в іноземцях, наприклад, в пристрасних іспанцях чи емоційних французах [19, c. 84].

Усі риси характеру англійців виховуються з дитинства. Типово англійське виховання з боку може здатися надмірно суворим. Англійці переконані, що суворість щодо дітей більш виправдана, ніж м'якість, і в майбутньому піде їм на користь. Характерна англійське прислів'я звучить як: «Пошкодувати різку - зіпсувати дитину». Англійці традиційно ставляться до дітей вельми стримано, формуючи у дитини звичку приборкувати свої почуття. Оскільки хороше виховання і освіта є однією з традиційних англійських цінностей, англійці відсилають дітей вчитися подалі від батьківського будинку (наприклад, в іменні школи і пансіони), вважаючи, що таким чином діти швидше навчаться самостійності і відповідальності. Сувора дисципліна і дуже жорсткі порядки пансіонів, на думку батьків, сприяють вихованню справжнього англійця.

Подібне ставлення до питань виховання зіграло чималу роль у часи Британської Імперії, коли англійці змогли завоювати великі колоніальні землі, вижити і закріпитися на них, подолавши всі труднощі. Таке жорстке виховання зробило з англійців справжніх інтелігентів, принаймні, так вважають багато людей, самі ж англійці не посміли б оголосити себе інтелігентами [4, c. 68].

Проте, можливо, що десь у глибині своєї консервативної душі вони і хочуть, щоб про них думали як про душевну і чуйну націю. Може бути, їм не так вже і все одно, що про них думають інші, вони хочуть поваги до себе і загального визнання.

Незважаючи на те, що англійці добродушні і гостинні люди, багато хто називає їх ксенофобами, що буквально означає «страх перед іноземцями». Саме англійці є однією з найбільш підозрілих до іноземців націй. Причому щодо англійців більш застосовне поняття «ксеноліпія» - жалість до іноземців, саме такі подібні почуття вони відчувають по відношенню до інших.

Так уже склалося, що всі біди в Англію приходили саме з іноземцями, так що погане ставлення до «відвідувачів» вже давно стало вродженою властивістю. Англієць народжується підозрілим і живе зі своєю ксенофобією все життя, вважаючи таку політику єдино вірною [4, c. 95].

Майже тисячу років тому норманам вдалося прорватися на англійські землі. Вони вирішили прижитися тут, проте місцевим це не припало до смаку. Англійці були більш ніж холодні з норманами, і не тому, що вони завойовники, а просто через чужорідність. Вони були не з цих місць, от і все. Згодом життя взяло своє - місцеві дівчата, ніби як з жалю, стали «підбирати» заморських хлопців. Виходили змішані шлюби, а нащадки батьків-норманів досі не дуже афішують своє походження. Справжні англійці не приховують своєї зневаги до інших націй, і тут нічого не можна вдіяти. Ця властивість закладена у них в генах, а, враховуючи рідкісний консерватизм англійців, не варто навіть намагатися [26, c. 263].

Крім усього іншого, характерною рисою англійської нації є мова. В силу об'єктивних причин англійська мова стала унікальним наднаціональним засобом міжкультурної комунікації. У цьому неважко переконатися, побувавши на міжнародних конференціях, виставках або у звичайній зарубіжній туристичній поїздці.

Можна також відзначити, що англійці рідкісні диваки, вони можуть поєднувати самим незбагненним чином продукти харчування, радіти тому, повз чого будь-який інший пройде не помітивши. Їх тонкий гумор часто знаходиться зовсім в іншій площині, а побачити справжні емоції так само важко, як і зірки в туманну лондонську ніч. Багато хто вважає їх байдужими і холодними, занадто консервативними і закритими. Абсолютно вірно, англійці спритно прикриваються своїми багатовіковими традиціями і неохоче розкриваються перед напором сучасного світу [15, c. 80].

В принципі, англійцям глибоко все одно, що про них думають інші. Вони охоче повірять, що навколо їм всі заздрять і просто намагаються наслідувати їх способу життя. А як інакше, якщо бути англійцем - це вища форма існування. Однак вони вміють бути іронічними і охоче жартують з цього приводу. Вони знають, що навколо, наприклад, англійської аристократії складені певні стереотипи, але ніхто і не подумає якось ламати сформовані уявлення про англійську знать. Королівський двір - це вічний оплот держави, аристократія - символ непорушності суспільства. Так жити зручно, а головне звично.

Як вже говорилося, будь-який британець відчуває себе людиною першого сорту. Вони давно вже наклеїли на своїх сусідів - шотландців, ірландців і валлійців зневажливі ярлики. Але це все нічого, в порівнянні з тією недоброзичливістю, яку вони відчувають до жителів більшого континенту. Прояви ксенофобії у британців найрізноманітніші, але не можна, безумовно, говорити про відкриту ворожість. Французів англійці дуже навіть поважають, враховуючи тісні і дуже довгі стосунки, називають їх навіть своїми друзями. Англійці ставляться до французів поблажливо, вважаючи, що їм ще дуже багато чому треба вчитися у стриманих британців. До німців англійці відчувають змішані почуття. Вони щиро поважають німецьку стриманість і пунктуальність, проте не розуміють такої серйозності. Дуже люблять німецьку кухню, шануючи вміння германців смачно готувати [15, c. 125].

Особливі стосунки пов'язують Англію з Америкою. І це природно, адже всі знають, звідки у американців насправді «ростуть ноги». Англійців дратує той факт, що американці так пишаються тим, що вони американці! А звідки ці американці прибули! Незважаючи на приховане захоплення новою американською культурою, англійці люто критикують тих за зневагу до англійської спадщини [4, c. 52].

Отже, англійці є нацією, несхожою на жодну у світі завдяки своєму острівному менталітету. І хоча, їхня стриманість та відчуженість може здаватися відштовхуючою, ці риси - саме те, що робить їх тими, ким вони є.

2.2 Порівняння національних характерів англійців і українців

Поняття національний характер охоплює типові якості й психологічні особливості етнічної групи, яка має спільну територію, мову, історію, культуру, звичаї, символи, що відрізняють її від сусідніх народів. Територія кожного народу має свої природні особливості й певною мірою впливає на формування національного характеру [6, c. 24]. Так, багатство землі України сприяло закоханості в природу, ліризму, спогляданню і спокою українського народу. Проте відзначається і така риса, як відсутність активності, бо плодюча земля обдаровує людину без особливих на те зусиль [15, c. 45].

З давніх-давен українці славляться своєю винятковою гостинністю та господарністю. Господиня поставить на стіл лише найкращі страви, зроблені з любов'ю та теплим почуттям. Неможливо, говорячи про українців, не згадати працьовитість. Загальновідомо, що це одна з найяскравіших та найкращих їх рис. Адже вони звикли все робити власними руками, покладаючись лише на свої сили.

Не можна не відзначити й таку рису національного характеру українців, як всеперемагаючий оптимізм. Важко знайти ще одну націю, яка б з такою легкістю могла долати будь-які, навіть найскладніші, перепони. І це почуття є великою рушійною силою, здатною знищити всі негаразди на своєму шляxy [8, c. 301].

Майже всі дослідники, колишні і теперішні виокремлюють такі типові риси українського національного характеру:

· демократичність,

· волелюбство,

· емоційність, що виявляють у музичній наближеності українців до природи,

· культ жінки і родини,

· релігійність,

· толерантність до інших народів,

· працелюбство,

· гостинність.

Очевидно, що історичні та природні умови таких двох країн, як Україна та Великобританія дуже сильно відрізняються, і у результаті національні характери цих двох націй є дуже відмінними.

У той час, як характерною рисою українців є толерантність до інших народів, то англійці відчувають вроджену недовіру до всього незнайомого, а особливо іноземного. І слід пам'ятати, що в певному сенсі слова «інша країна» для англійця починається вже на протилежному кінці тієї вулиці, на якій він живе. Решту світу англійці сприймають як ігровий майданчик, де взаємодіють якісь команди - групи народів, кожен зі своїми традиціями і культурою - і можна на все це або дивитися з боку і розважатися, або використовувати собі на благо, або просто списати з рахунків через непотрібність - залежно від бажання. Всього лише до представників однієї-двох націй англійці відчувають щось на кшталт родинних почуттів [15, c. 25]. Окрім того, англійців не можна назвати дуже емоційним та оптимістичним народом. Українців не привчають приховувати свої почуття, тому вони є дуже відкритими та товариськими. Вони завжди готові прийти на допомогу незнайомій людині, та дуже швидко можуть завести дружні відносини з іншими людьми. До того ж, українцям не притаманна «правильність», яку так цінують англійці.

Ще одна відмінна риса - ставлення до родини. Сім'я надає англійцю розкішну можливість поводити себе так, як йому хочеться, а не так, як належить. Але, якщо не вважати щорічних відпусток і святкових днів, члени сім'ї аж ніяк не горять бажанням проводити багато часу разом. Неможливо сказати те саме і про українців. Для них родина - це скарб, який вони намагаються берегти. Зазвичай в українців дуже великі родини, включаючи дальніх родичів. Члени сім'ї люблять проводити час разом, збиратися за святковим столом, та просто насолоджуватися тим, що вони є один у одного. З дитинства дітям прививають любов та повагу до батьків та батьківщини.

Проте, у англійців та українців є і спільні риси, такі як туга за минулим та цінування традицій. Обидві нації мають дуже багату історію, і традиції грають дуже важливу роль у їх житті. Українці дуже цінують ті звичаї, що передалися їм від предків, та досі намагаються слідувати тим обрядам, які були дуже важливими століття тому назад. Так само, як і англійці, українці дуже люблять спорт, хоча ставляться до нього трохи інакше.

Ще однією спільною рисою цих двох націй є їх патріотизм. Українці пишаються своєю мовою та історією не менше, ніж англійці. Обидві країни є батьківщинами для низки талановитих письменників, художників, композиторів та інших геніальних людей.

І хоча, якщо заглибитися, у національних характерах англійців та українців є як спільні, так і відмінні риси, більшість людей вважає, що найвизначніші риси характеру цих націй є дуже відмінними. Проведене опитування на тему національних особливостей українців та англійців дозволило виділити по 5 найхарактерніших рис цих націй, на думку самих українців [Додаток А, Б]. 24% опитаних українців вважають, що найвизначнішою рисою англійців є гордість, 22% за ввічливість і 21% вважають англійців занадто стриманими [Додаток Б]. Щодо самих українців, то 27% вважають свою націю товариською, і ще 25% - гостинною. Незважаючи на те, що опитування було проведене лише серед українців, 16% визнали себе жадібними і 8% - заздрісними [Додаток А].

Отже, не дивлячись на різні кліматичні та історичні передумови, у англійців та українців є багато спільного. Проте, це спільне приховане під шаром найочевидніших та найвідоміших рис цих двох націй. І хоча найвизначнішими якостями англійців вважається гордість та стриманість, а українців - товариськість та гостинність, це не заважає їм однаково цінити свої традиції та історію, любити ті самі види спорту та своїх домашніх улюбленців, адже, перш за все, всі мі - люди.



ВИСНОВКИ

Отже, у даній роботі вдалося визначити значення поняття «національний характер» та охарактеризувати національні особливості англійців та передумови, що їх спричинили. У дослідженні були розглянуті етнічні стереотипи та традиції британців, а також були порівняні національні характери двох націй: англійців та українців. Оскільки, завдяки стриманості англійців, весь світ вважає цей цілком передбачуваний народ «абсолютно непередбачуваним», дослідження їхнього національного характеру у деталях є дуже актуальним.

1. Кожний етнос, кожний народ має риси, притаманні лише йому. Національний характер - це сукупність найбільш стійких, характерних для даної національної общини особливостей сприйняття навколишнього світу та форм реакцій на нього. Виникнення національного характеру зумовлено рядом чинників, серед яких визначають клімат, середовище проживання та історичне минуле нації.

2. Англійцям властива туга за минулим, і немає для них нічого дорожче будь-яких звичаїв і традицій. Традиції в Англії - це горезвісні три кити, на яких тримається земля. До деяких аспектів життя англійці ставляться з особливою повагою. Вони майже фанатично дотримуються звичаїв, починаючи від святкувань і закінчуючи облаштуванням саду та будинку

3. Англійський характер є, з одного боку, чи не найбільш суперечливим і парадоксальним серед європейських народів. Майже всі його особливості мають і прямо протилежні властивості. Але з іншого боку, він дуже цілісний і визначений, простежується протягом багатьох сторіч. Найпоширенішими етнічними стереотипами даної культури є: відчуття національної переваги; консерватизм і прихильність традиції; відсутність творчого та інтелектуального начал; доброзвичайність; ввічливість і порядність, тощо. Можливо, самі англійці ніколи не визнають правдивість цих стереотипів, але очевидним є те, що з'явилися вони не просто так.

4. Англійська гордість, почуття зверхності і дисципліна - ось в чому полягає характер англійців. Англійський народ дуже дисциплінований, ввічливий і правильний, володіє найкращими манерами у світі. Вони всі знають, як тримати правильно ніж або виделку, як коректно поводитися в суспільстві. Дуже часто їх порівнюють з американцями, проте дарма, адже ці дві нації є абсолютно різними. Більш того англійців дратує той факт, що американці так пишаються тим, що вони американці. Незважаючи на приховане захоплення новою американською культурою, англійці люто критикують тих за зневагу до англійської спадщини.

5. Отже, не дивлячись на різні кліматичні та історичні передумови, у англійців та українців є багато спільного. Проте, це спільне приховане під шаром найочевидніших та найвідоміших рис цих двох націй. І хоча найвизначнішими якостями англійців вважається гордість та стриманість, а українців - товариськість та гостинність, це не заважає їм однаково цінити свої традиції та історію, любити ті самі види спорту та своїх домашніх улюбленців, адже, перш за все, всі мі - люди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамчик М.В. Країни світу і континенти: навч. посібник. - Мінськ: Харвест, 2007, - 356 c.

2. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Евелькин, Г.Н. Соколова, О.В. Терещенко. Социология: Энциклопедия /. - Мн.: Книжный Дом, 2003. - 1312 с.

3. Баронин А. С. Этническая психология. - Киев: Тандем,2000. - 264 с.

4. Богородская В.Н., Хрустальова Л.В. Світ Британії: навч. посібник. - М.: Версія, 2010, -118 с.

5. Гримич М.В. Два виміри національного характеру. // Наука і суспільство. - 1991, 85 с.

6. Золотов A.Н. Прочан ПА. Національні забави. - К, 2005 - 364 с.

7. Кон И. К проблеме национального характера - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://scepsis.net/library/id_903.html

8. Кононенко П. Українознавство: Підручник. - К., 1996, - 367 с.

9. Крисько В. Г. Етнічна психологія: Учеб. посібник для студ. вищ. навчань, закладів. - М.: Видавничий центр «Академія». 2002, -320с.

10. Кцоева Г.У. Досвід емпіричного дослідження етнічних стереотипів. -М., 1986, - 219 с.

11. Національні особливості англійців - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ua-referat.com/

12. Національні особливості Великобританії - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://knowledge.allbest.ru/ethics/d-3c0b65635a2ad68a5d53b88521216d26.html

13. Овсянико-Куликовский Д.Н. Психология национальности. - Петербург, 1922. - 215c.

14. Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. Учебное пособие для вузов, - Екатерин-бург: Деловая книга, 2001. - 496 с.

15. Онацький Є. Особливості етнопсихології українців.//Народна творчість та етнографія. - 2001. - №3. - с.43-48.

16. Определьонова Т. Б. Країнознавство. Великобританія. США. - Донецьк, 1998 - 652 с.

17. Орбан Л., Хрущ В., Ларіонова В. Етнопсихологія - Івано-Франківськ, 1994, - 402 с.

18. Оруелл. Англійці - Режим доступу: orwell.ru/library/essays/.

19. Павлівській А. В. Англія і англійці: підручник - СПб.: Питер, 2009, - 360 с.

20. Попов Б. Життя етносу: Соціокультурні нариси: Навч. посібник.- К., 1997, 145 с.

21. Стефаненко Т. Г. Этнопсихология. - М.: Аспект Пресс, 2004 - 368 с.

22. Сухарев В.А., Сухарев М.В. Психология народов и наций. - Донецк, 1997, 126 с.

23. Томахин Г. Д. Дом англичанина - его крепость: Лингвострановед. справ. / Сост.- М.: Просвещение, 2002-. 126 с.

24. Томахин Г. Д. Будни и отдых британцев - Лингвострановед. справ. / Сост. - М.: Просвещение, 2002-. 127 с.

25. Химунина Т.Н. У Великобританії прийнято так (про англійські звичаї), - К., 1984 - 169 с.

26. Хобдей П. Англія. Звичаї і етикет: підручник / СПб.: Питер, 2010. 415 с.

27. Швецова А.В. Національний характер як феномен культури. - Сімферополь, 1999, 215 c.

28. Шестаков В. П. Английская литература и английский национальный характер. - М.: МГУ, 2010. - 218с.



ДОДАТОК А

Найхарактерніші риси української нації



ДОДАТОК Б

Найхарактерніші риси англійців

Размещено на Allbest.ru

...