Роль уяви у житті людини

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вступ

уява творчість харизма

Уява - це те що рухає нас уперед. Завдяки уяві ми створюємо нові речі, конструюємо космічні апарати, творимо витвори мистецтва та архітектури. Уява це дивовижна річ, адже завдяки уяві ми із старих, давно відомих речей синтезуємо нові. Уява це те що є двигуном прогресу. Уява це те що рухає еволюцію далеко за нові горизонти майбутнього.

Об'єкт дослідження - уява людини

Предмет дослідження - роль уяви в житті людини

Мета дослідження - визначити важливість уяви у жітті людини.

Для досягнення поставленої мети нами визначено такі завдання курсового дослідження:

Розкрити поняття «уява».

Здійснити психологічну характеристику видів та процесів творення образів уяви та їхнє емпіричне дослідження.

Методи дослідження. Для розв'язання завдань, досягнення мети і перевірки гіпотези дослідження було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Теоретичні методи включали аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, емпіричні методи - дослідження, анкетування, методи якісного та кількісного аналізу отриманих даних.

Експериментальна база дослідження:студенти юнацького віку 18-20 років, НПУ ім. М.П. Драгоманова, факультету соціально-психологічних наук та управління, спеціальності «Психологія».



Розділ I.Теоретичні засади вивчення уяви

1.1 Поняття про уяву як вищий пізнавальній процес

Одним з найголовнішихфакторів творчої діяльності та мислення загалом - є уява. Під поняттям уява розуміють психічний процес, створення нових образів на основі опрацювання минулих образів. Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності. Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Перш ніж щось зробити, людина уявляє, що потрібно зробити і як вона це робитиме. Людина також заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці і цим відрізняється від найуміліших тварин. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань. Також,уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями.Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви -об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява сприяє глибшому осмисленню і пізнанню дійсності, але інколи спотворює її.Найвищий "розквіт" уяви виявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією, смертельною небезпекою.Сприймання стимулює уяву. Розроблено спеціальний метод активізації уяви -- метод "мозкового штурму". Він полягає в тому, що створюється невимушена атмосфера спілкування і пошуку, коли вільно висловлюється необмежений некритичний потік асоціацій, уявлень, ідей, образів, тобто народжуються припущення, нереальні ідеї.Уява постійно балансує на межі свідомого і несвідомого, одного асоціативного контексту та іншого, деструктивності та конструктивності. Тому вона завжди створює широкий простір для самовизначення людини як митця. Звісно, самої лише уяви як окремого психічного процесу замало для того, щоб відбулася повноцінна творча діяльність людини; тут уява вступає в плідний союз із іншими творчими психічними процесами -інтуїцією і мисленням.Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат.

Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. За образним визначенням А. Ейнштейна, "уява важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції". Безліч уявлень щодня виникають у голові людини. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, значущі залишаються в пам'яті і складаютьзміст уяви. Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу.

Фізіологічні механізми уяви.

Виникнення образів фантазії - результат діяльності мозку. Уява, як і всі інші психічні процеси - функція кори великих півкуль. Як ми вже вияснили, фізіологічну основу пам'яті складає замикання тимчасових нервових зв'язків та їх наступна актуалізація (відтворення, поновлення, розгальмування). У процесі ж уяви утворені протягом життя зв'язки розпадаються (дисоціюються) і об'єднуються в нові системи. Це поєднання стає можливим у результаті виникнення в корі головного мозку сильного осередку збудження, викликаного пробудженням потреби або якого-небудь безпосереднього враження.

Але уява має складну структуру і пов'язана з емоціями. Передбачається, що вона є функцією не лише кори великих півкуль, але й функцією глибинних відділів мозку, зокрема гіпоталамо-лімбічної системи (гіпоталамус у зв'язках його з древньою корою і підкірковими ділянками, що утворюють „лімб", або межу, навколо передньої частини ствола мозку і входу в півкулі). Це припущення експериментально підтверджене. При пошкодженні гіпоталамо-лімбічної системи виникає враження, що поведінка людини не регулюється певною програмою і складається із серії окремих ізольованих актів, самих по собі досить складних і цілісних. Якщо такого хворого відправити до магазину і дати йому список того, що треба купити, то він виконає завдання досить акуратно. Але, закінчивши покупку, він уже не може зрозуміти, що з покупками потрібно робити, поки не одержить нової інструкції про необхідні дії. Такі хворі у змозі що-небудь повторити, але вони не в змозі намітити навіть простий план дій і передбачити наслідки, що є найважливішою функцією уяви (вироблення плану, „програми" поведінки).

У зв'язку з органічними процесами людський мозок, який продукує образи фантазії, має регулюючий вплив на периферійні частини організму, змінює процес їхнього функціонування.Факти, що демонструють наявність зв'язку уяви з органічними процесами, полягають у такому:

1. У середні віки в деяких людей, які переважно страждали нервовими розладами (істерією), після міркувань про муки, яких зазнав на хресті Ісус Христос, з'являлися „знаки розп'яття" (стигмати - від слова рубець, знак) на долонях і ступнях ніг у вигляді синців і навіть виразок;

2. Коли Г.Флобер писав сцену отруєння Емми Боварі, він яскраво відчував у роті смак миш'яку;

3. Вольтер щорічно захворював у річницю Варфоломіївської ночі: у нього підвищувалася температура, прискорювався пульс;

4. У Московському інституті психології піддавалася вивченню людина, яка мала феноменальну яскравість образів. Вона могла підвищити температуру правої руки на 2 градуси і знизити температуру лівої руки на 1,5 градуса. Для цього їй достатньо було „побачити", що її права рука лежить на краю плити, а лівою вона тримає шматок льоду. Вона могла прискорювати ритм роботи серця, уявляючи, що біжить за трамваєм, і уповільнювати його, уявляючи, що лежить у ліжку. Вона могла витримувати видалення зуба без наркозу, бачачи, що в кріслі сидить інша людина, і не їй видаляють зуб;

5. Випадки, коли під впливом необережного слова лікаря пацієнт уявляв, що він захворів небезпечною хворобою і в нього розвивалися відповідні симптоми (так звані ятрогенні захворювання);

6. Травмуючий вплив, який викликають страхи, можуть викликати і педагогічно нетактовний вчинок учителя, і його необережне слово. Так виникають ,дидактогенні" (травмування психіки шляхом не керованого або грубого слова викладача, карівника) розлади.

При аналізі фізіологічних механізмів уяви цікавим є питання про фізіологічну основу сновидінь. Саме цей феномен, який є наслідком функціонування апарату уяви, здавна слугував предметом різних спекуляцій. У сновидіннях вбачається „таємна" і „містична" сторона людської психіки, що не підпорядкована закону причинності. Сновидінням часто приписувалося значення передвісток, які передбачають майбутнє. Багато людей до цього часу вірять у „віщі" сни. Більше того, стверджувалося і стверджується у деяких випадках зараз, що у сновидіннях може бути представлено зовсім нове, чого ніколи і ні в якій формі не було в минулому досвіді.(Детальніше про сновидіння у пункті 1.4Класифікація та види уяви)

Образи, якими оперує людина, не обмежуються відтворенням того, що було безпосередньо сприйнято. Перед людиною в образах може постати і те, чого вона безпосередньо не сприймала, те, чого взагалі не було, і більш того, чого саме в такій конкретній формі в дійсності і бути не може. Перетворення є головною характеристикою уяви. Уявляти - це насамперед перетворювати.

1.2 Функції уяви

У процесі життєдіяльності людини уява виконує низку специфічних функцій, перша з яких полягає в тому, щоб представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, розв'язуючи задачі. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена.

Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. За допомогою своєї уяви людина здатна хоча б частково задовольнити численні потреби, зняти напруженість, породжувану ними. Дана життєво важлива функція особливо відзначається і розробляється психоаналізом.

Третя функція уяви пов'язана з її участю в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини. За допомогою штучно створених образів людина може звертати увагу на необхідні події, за допомогою образів вона має можливість керувати сприйманням, спогадами, висловлюваннями.

Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій, тобто здатності виконувати їх „в умі", маніпулюючи образами.

П'ятою функцією уяви є планування і програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їх правильності, а також їх реалізація.

1.3 Процеси, основні прийоми створення образів уяви

Процес створення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер. Якщо створення нових образів, в уяві людини, не керується спеціальною метою - така уява має мимовільний характер. Наприклад під час лекції викладача створюються нові образи, тобто людина мимовільно уявляє то, про що ведеться розмова. Під час читання художньої літератури в уяві довільно, без наміру виникають образи головних героїв, локації що їх оточують, час, пора року та інше.

Мимовільну уяву зумовлюють потреби та почуття. Коли людина постає перед метою створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад провідник під час походу пропонує уявити гори, ріки, перевали, дивлячись на карту.

Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, учитель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву.

Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер, і в цьому вони схожі на процеси сприймання, пам'яті, мислення. Уява створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Механізм уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних зв'язках і сполученнях. Наведемо приклади прийомів створення образів уяви.

1. Аглютинація (від лат. aggiutinare - склеювати) - створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих із різних уявлень. Наприклад, образ русалки в казках, де голова і тулуб - жінки, а хвіст - риби. Цей прийом не дістав великого поширення, оскільки образи його важко втілюються в предметні речі. А втім, приклади матеріалізації таких образів у реальному житті маємо - це танк, акордеон, амфібія, тролейбус.

2. Гіперболізація - характеризується збільшенням предмета (велетень Гуллівер); зміною кількості частин предмета (дракон, який має сім голів); або їхнім зміщенням.

3. Літота - на відміну від гіперболізації, характеризується зменшенням предмета (хлопчик-мізинчик). Ці прийоми використовують у народних казках, фантастичних творах.

4. Підкреслення- акцентування якоїсь частини образу або певної якості. За допомогою такого прийому створюють шаржі, карикатури.

5. Схематизація- образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план. Прикладом може бути орнамент, елементи якого взяті художником із рослинного світу.

6. Типізація - виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах. Це найскладніший прийом, його широко використовують у літературі.

7. Комбінування - поеднання знаних у досвіді елементів, у нові незвичайні комбінації. Це одна с найпростіших технік.

8. Алегоризація - створення образу, використання його в переносному сенсі.

9. Метафоризація - є більш глибшим уявним відображенням уяви ніж алегорія, оскільки між метафорою та її значенням існує певна схожість.

Творчий процес уяви базується на виникненні асоціацій, хоча їхня специфіка відрізняється від звичного ходу асоціацій, підпорядковуючись думкам, емоціям, бажанням, що переважають у психіці людини-митця. Механізм асоціацій той самий (асоціація за схожістю, за суміжністю, за контрастом), та відбір уявлень визначається саме цими переважними тенденціями.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування -акцентування. Цей прийом полягає в навмисному посилюванні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у характері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй, і наголошує на цьому художніми засобами.

Найбільш складним способом утворення образів уяви є створення типових образів. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи. Художник створює попередні ескізи, письменник - варіанти твору.

Уяву в художній творчості можна проілюструвати висловлюванням К. Паустовського: "Кожна хвилина, кожне кинуте мимохіть слово та погляд, кожна глибока або жартівлива думка, кожний непомітний рух людського серця, так само як і літаючий пух тополі або вогонь зірки в нічній воді, -- все це крихти золотого пилу. Ми, літератори, видобуваємо їх протягом десятиріч, ці мільйони крихт, збираємо непомітно для самих себе, перетворюємо на сплав і потім із цього сплаву виковуємо свою "Золоту троянду" - повість, роман або поему".

Великий вплив на створення образів уяви чинить практична діяльність. Доки створений образ існує тільки "в голові", він не завжди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або модель, людина перевіряє реальність його існування.

1.4 Класифікація та види уяви

Залежно від участі волі в процесі створення нових образів уява поділяється на мимовільну і довільну. Мимовільна уява буває в тих випадках, коли образи виникають без заздалегідь поставленої мети, коли вони викликаються певними потребами людини, її переживаннями. Так, змерзла людини мимовільно уявляє собі тепле приміщення, втомлена - картину приємного відпочинку. Довільна уява характеризується створенням образів у відповідності з поставленою метою, це цілеспрямований, вольовий, активний процес. Така уява є необхідною умовою навчання і практичної діяльності.

Довільна уява буває відтворюючою і творчою. При відтворюючій уяві образи у людини виникають на основі словесних описів об`єктів, графічного чи музичного зображення. На основі опису у нас виникають образи міст і селищ, гір і лісів, на основі проектів - образи майбутніх споруд; розглядаючи креслення, бачимо готовий верстат. Особливого значення набуває діяльність відтворюючої уяви у навчанні. Створення чітких географічних, історичних, геометричних уявлень неможливе без активної відтворюючої уяви. Відсутність правильних точних уявлень може стати причиною неправильного розуміння учнями історичного матеріалу, виникнення грубих помилок у їх знаннях.

Чим глибше, точніше розкриває зміст свого предмету учитель, тим яскравіше працює відтворююча уява учнів.

Почуваючи страх, тривогу за близьких для неї людей, людина малює собі образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної події, уявляє атмосферу доброзичливості, пошани з боку колег, присутніх.

Прикладом мимовільного виникнення образів уяви є сновидіння. У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, залишки різноманітних вражень, що зберігаються в мозку, легко розгальмовуються і можуть сполучатися неприродно і невизначено.

Процес уяви може тривати довільно, коли він спрямовується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити або передбачити сценарій розвитку подій.

Залучення довільної уяви до процесу пізнання зумовлено потребою свідомої регуляції побудови образу відповідно до завдання та характеру виконуваної діяльності. Довільне створення образів має місце головним чином у творчій діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на творчу та репродуктивну.Уява, яка супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою.Уява, яка супроводжує процес засвоєння вже створеного та описаного іншими людьми, називається відтворювальною, або репродуктивною.Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява -творча, а в інженера, який згідно з усним описом або кресленням створює образ цієї машини, уява репродуктивна.

Творча уява активізується там, де людина віднаходить щось нове -нові способи діяльності, створює нові, оригінальні, вартісні для суспільства матеріальні та духовні витвори.Творча уява - це створення нових, оригінальних образів об'єктів, які ніколи не сприймалися людиною, які ще не існують в дійсності, а лише передбачається їх поява.Особливою формою творчої уяви є мрія - створення образів бажаного майбутнього. Саме в мріях виявляється безпосередній зв'язок уяви з потребами людей і в першу чергу мрія задовольняє потребу людини заглянути у свій завтрашній бажаний день.Напрям і характер мрій визначається життєвою позицією, яку займає людина у суспільстві.

Продукти творчої уяви, їх багатство і суспільна значущість безпосередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль для творчої уяви відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчого задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності.

Репродуктивна уява - це процес створення людиною образів нових речей на підставі їх усного опису або графічного зображення.Потреба в репродукуванні образів дійсності - постійна і актуальна в житті та діяльності людини як свідомої суспільної істоти. Дуже важлива роль репродуктивної уяви для спілкування людей, яке значною мірою зумовило її розвиток. Мовне описування явищ завжди вимагає від людини створення відповідних образів.Репродуктивна уява потрібна під час читання художньої літератури, роботи з підручниками з географії, біології, анатомії тощо. Образи предметів формуються також на підставі їх графічного опису, наприклад в інженерній справі, при користуванні схемами, картами. Творча уява і репродуктивна уява тісно пов'язані між собою, постійно взаємодіють і переходять одна в одну. Цей зв'язок виявляється в тому, що творча уява завжди ґрунтується на репродуктивній уяві, включає її елементи. З другого боку, складні форми репродуктивної уяви містять елементи творчої. Наприклад, у праці актора втілення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, наукову, художню та інші різновиди, зумовлені характером пращ людини.Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та інші) образи - надзвичайно яскраві та детальні. Так, І. Рєпін, малюючи картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану", писав: "Голова обертом іде від їхнього гумору та галасу". Художнику, письменнику завдяки яскравості чуттєвих образів здається, що вони безпосередньо сприймають те, що зображують у своїх творах.Для технічної уяви характерними є створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об'єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше об'єднуються у кресленнях, схемах, на підставі яких потім створюються нові машини, нові предмети.Наукова уява знаходить свій вияв під час створення гіпотез, проведення експериментів, узагальнень для створення понять. Фантазія відіграє важливу роль під час планування наукового дослідження, побудови експериментальної ситуації, передбачення ходу експерименту. При побудові наукової системи уява потрібна, щоб доповнити відсутні, не визначені ще ланки в ланцюжку фактів.

Фантазія має велике значення для плідної творчої діяльності вченого. Без фантазії його праця може перетворитися на нагромадження наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на реальний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово нового в науці.Особливою формою уяви є мрія. Мрія - це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Мрія - необхідна умова втілення творчих задумів, коли образи уяви не можуть бути реалізовані негайно з об'єктивних або суб'єктивних причин. За таких обставин мрія стає реальною спонукою, мотивом діяльності, завдяки яким стає можливим завершення розпочатої справи. Без мрії, зауважував Д. І. Писарєв, неможливо було б зрозуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця великі і виснажливі за обсягом роботи в галузі мистецтва, науки та практичного життя.Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та планування діяльності. Ця її функція переконливо виявляється в художній, творчій діяльності, державотворенні, розвитку суспільства. Яскравою ілюстрацією цього є твори Жуля Верна, в яких він геніально передбачив витвори майбутньої технічної думки - підводний човен, гелікоптер.

Мрії можуть бути реальними, дійовими та нереальними, безплідними. Дієвість мрії - потрібна умова втілення творчих задумів людини, спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, надають їй більшої цілеспрямованості в житті, допомагають боротися з труднощами, протистояти несприятливим впливам.Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними. Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реальних життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задоволення своїх мрійницьких уподобань, роблять нездатною протистояти негараздам реального буття.

Позитивний вплив на життя людини чинить лише активна, творча мрія, вона збагачує життя людини, робить його яскравішим і цікавішим.

Про сновидіння.

При аналізі фізіологічних механізмів уяви цікавим є питання про фізіологічну основу сновидінь. Саме цей феномен, який є наслідком функціонування апарату уяви, здавна слугував предметом різних спекуляцій. У сновидіннях вбачається „таємна" і „містична" сторона людської психіки, що не підпорядкована закону причинності. Сновидінням часто приписувалося значення передвісток, які передбачають майбутнє. Багато людей до цього часу вірять у „віщі" сни. Більше того, стверджувалося і стверджується у деяких випадках зараз, що у сновидіннях може бути представлено зовсім нове, чого ніколи і ні в якій формі не було в минулому досвіді.

Першою теорією, що намагалася розкрити фізіологічний механізм сновидінь, була теорія нервових слідів І.М. Сєченова, який стверджував: „Сновидіння - небувалі комбінації бувалих вражень". Іншими словами, сновидіння зумовлені минулим досвідом людини, тому в них можуть бути лише нові комбінації елементів минулого життєвого досвіду. У сновидіннях не може бути нічого такого, чого ніколи і ніяк не пережито.

Подальший розвиток уявлення про механізм сновидінь одержало в теорії І.П. Павлова, який вважав, що в основі сновидінь лежить хаотичне розгальмування коркових нервових слідів різної давнини, які комбінуються найрізноманітнішим чином. Ці розгальмування можуть відбуватися: - під впливом наявних зовнішніх подразників (наприклад, уві сні людина танцює піц музику, яка дійсно звучить поряд або в сусідній кімнаті); - під впливом наявних внутрішніх подразників (з інтеро-і пропріоцепторів). Справа в тому, що саме уві сні імпульси, що йдуть від внутрішніх органів, м'язів, зв'язок, сухожиль досягають свого порогового значения, водночас як у стані неспання вони є "підпороговими", слабкими, і ми просто не звертаємо на них уваги, будучи зайнятими важливішими справами. Свідомість нібито придушує, витісняє їх у несвідому сферу психіки. Тому іноді ця імпульсація, стаючи все більш інтенсивною (особливо у випадку розвитку якоїсь хвороби) відчувається людиною як уже „знайома", і їй здається, що сон сповіщав про хворобу; - при розвитку фазових станів (гіпнотичних фаз) в корі у випадку неглибокого сну;

- під час функціонального поділу гальмування коркових зон, коли одні з них загальмовані, а інші вільні від гальмування (наприклад, у матері, яка має маленьку дитину, незалежно від глибини сну, завжди функціонує „сторожовий центр", і вона чує навіть легкі порухи своєї дитини, незважаючи на те, що інші, навіть сильніші подразники, не відчуваються нею); - за різних комбінацій указаних умов.

Встановлено, що формування сновидінь можливе і на засадах так званих послідовних (переважно зорових) образів, тобто образів, які залишаються на сітківці ока після припинення дії подразника. Підтвердженням теорії відтворення нервових слідів є дані про особливості сновидінь у сліпих: - повне випадіння зорових образів у осіб з повною сліпотою від народження; - замість зорового аналізатора на перший план виступає слуховий і тактильний аналізатори, які компенсаторно розвинені у сліпих;- у випадку повної сліпоти, одержаної в ранні роки життя, відбувається процес поступового згасання зорових слідів у сновидіннях; - у тих випадках, коли зір було втрачено в більш пізньому віці, зорові сліди зберігаються у сновидіннях протягом багатьох років; - у сліпих частіше, ніж у зрячих, зустрічаються сновидіння смакового та нюхового характеру; - у сновидіннях сліпих нерідко зустрічаються елементи пропріочутливості, компенсаторно розвиненої в них; - розвинуте так зване „почуття перешкод", яке ґрунтується на сприйманні рецепторами шкіри обличчя повітряної хвилі, відображеної від перешкоди.

У сновидіннях відбувається відтворення слідів різної давнини (давніх, недавніх впливів, впливів, що були до сну). Для дітей характерне відтворення недавніх слідів і тих, що були до сну. Сновидіння дорослих бувають найчастіше зіткані з елементів життєвого досвіду різної давнини і відповідають якому-небудь одному періоду особистого життя або комбінуються найфантастичнішим чином без дотримання рамок простору і часу.

Іноді під час сну ми бачимо образи, яких нібито ніколи не зустрічали в житті. Але це тільки так здається. Як ми вже говорили (у випадку інтероцептивної стимуляції), ми часто не усвідомлюємо подразнень із зовнішнього світу. Однак вони фіксуються в корі великих півкуль і можуть відтворюватися у сновидіннях з великою яскравістю. Це відбувається на тлі негативної індукції, у ділянках загальмованої кори, коли ми на чомусь зосереджені і не помічаємо цього зовнішнього подразника. Під час сну може виникати в корі парадоксальна фаза, тоді слабке слідове подразнення, зафіксоване в зоні негативної індукції, може набути сильної яскравості. Тому нам здається незрозумілим, звідки ж узявся цей яскравий образ у сновидіннях?

У людей похилого віку спостерігаються сновидіння, пов'язані з враженнями дитячого та юнацького віку. Цей факт відповідає психологічному закону зворотного розвитку пам'яті. Т. Рібо відзначав, що в ході старіння послаблюється пам'ять на недавні події і краще зберігається пам'ять на давні події, які пов'язані з враженнями дитинства і молодості.

Фізіологічною основою цього є зниження реактивності кори великих півкуль при старінні. Внаслідок цього пізніші нервові сліди, як менш міцні, легше загальмовуються при поширенні сонного гальмування. Тоді на сцену виступають ранні, більш міцні коркові тимчасові зв'язки. Крім того, тут має значення і те, що люди похилого віку часто в стані неспання згадують свою молодість.

Виникнення підкоркових слідових подразнень під час сновидінь пов'язано з емоціями, афектами та інстинктивною діяльністю.

Отже, сновидіння є виявом хаотичної безсистемної вищої нервової діяльності. У процесі сну взаємостосунки між корою, підкіркою та нижчими відділами центральної нервової системи змінюються, послаблюється і навіть зникає корковий контроль над функціями нижчих відділів. Спостерігаються випадки неповного пробудження. Це відбувається тоді, коли підкірка звільнилася від сонного гальмування, а кора ще загальмована і не в змозі нормально регулювати діяльність підкірки. Наприклад, людині приснилося, що вона бореться з ведмедем, ії почали в цей момент будити, і вона продовжує „оборонну атаку", прийнявши людину, яка її будить, за небезпечного звіра.Панування підкірки над корою спостерігається також і в жахливих сновидіннях. У їх походженні велику роль відіграють інтероцептивні імпульси. Нерідко причиною таких сновидінь є утруднення дихання, порушення кровообігу або певні больові подразнення. Має місце у даному випадку і функціональна дисоціація між окремими частинами кори, коли одні її відділи глибоко загальмовані, а інші - вільні від гальмування. На певних фазах сну, коли кора загальмована, а підкірка ще ні, може відбуватися регресивний зсув у бік протопатичної (древньої) чутливості - у сновидіннях тоді виникають переживання неясних почуттів приємного і неприємного без розпізнавання якості і джерела даного подразника (на відміну від епікритичної коркової чутливості, для якої характерне диференціювання якості подразника та його джерела).

Висновок до розділу I

Отже, підсомувавши І розділ, можемо зробити висновок що уява приймає участь у всіх аспектак людського життя, у вигадуванні, у мисленні, при конструюванні машин та написанні творів.



Розділ II. Індивідуальні особливості уяви

2.1 Уява і творчість особистості

Під творчістю розуміється передусім процес створення новою, корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у космічному масштабі. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня (абсолютна, об'єктивна новизна продукту творчості) властива досить вузькому колу творців-геніїв, є прерогативою еліти людства.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з'являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рівень творчості, безумовно, досить високий.

Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізаторська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах якогось підрозділу підприємства, в найкращому випадку - галузі.

І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить. Однак такий обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути чи не найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищими рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Принципове значення у творчому процесі мас так званий непрямий (або побічний) продукт творчої діяльності, який не відповідає безпосередній усвідомленій меті і є здебільшого неусвідомленим. Для роз'яснення нього поняття можна навести такий приклад. Скажімо, листи паперу, що лежать на столі, здуває вітер. У людини виникає бажання чимось їх придавити (книгою, папкою тощо). Виконавши відповідну дію, людина часто не може відповісти, яким предметом скористалася, де саме поклала його (це і є непрямий продукт). Деякі властивості цього предмета, суттєві з точки зору мети дії (обсяг, маса), людина усвідомлює. Тут ідеться про прямий продукт дії.

Отже, тільки та творча робота, яка стає справою життя, знаходить своє рішення, бо вона цілком захоплює особистість, усю діяльність, свідомість і підсвідомість творчої людини. Вирішення таких проблем, які стали життям людини, здійснюється інколи завдяки так званому "інсайту" - осяянню. Ідеї приходять до людини вві сні (таблиця Менделєєва), в зоопарку (формула бензолу Кекуле), у ванні (згадаймо "Еврику!" Архімеда). Все це добре відомі в історії науки приклади того, як творча задача заволоділа особистістю і розв'язалася нібито раптово, ніби сама собою. Однак найчастіше творча задача (наукова, технічна, художня тощо) розв'язується систематичною, організованою, інтелектуальною працею, поступовим проходженням усіх етапів і фаз розв'язування, використанням спеціальних прийомів звуження поля пошуку, формування й перевірки гіпотез тощо.

У розвитку і вихованні уяви необхідно враховувати індивідуальні особливості вияву уяви, які залежать від потреб, інтересів, нахилів особистості, провідної діяльності людини, її знань та умінь.

Індивідуальна своєрідність уяви виявляється у різній широті і змістовності уяви, перевазі тих чи інших видів уявлень, їхній силі і дієвості. Уява залежить від швидкості, легкості чи, навпаки, труднощів у перетворенні наявних уявлень та вражень людини у нові образи. Індивідуальні особливості уяви у різних людей залежать від переважання уявлень, що виникають (наприклад, зорові, слухові та ін.), а також за мірою співвіднесення з реальністю, життєвістю і правдивістю образів уяви. Яскравість образів уяви може бути настільки велика, що їх плутають і сприймають як реальні.

Індивідуальні особливості уяви виявляються і в тій чи іншій галузі діяльності та тяжінні до неї: технічній, науковій, практичній, мистецькій. Сферою вияву фантазії може бути музика, література, художнє мистецтво, архітектура та ін. За своїм змістом уява може бути як однобічною, тобто виявлятись в якійсь одній галузі, так і багатогранною та яскравою в багатьох сферах. На яскравість та силу образів уяви можуть впливати емоційні риси, емоційний стан особистості.

Індивідуальні відмінності уяви виявляються також у повноті і стійкості виниклих образів. Це можуть бути неяскраві, розмиті, невиразні образи, що швидко зникають, або стійкі, детальні зображення, які надовго запам'ятовуються.

Індивідуальні особливості уяви залежать також від мислення та волі людини. К.Д. Ушинський наголошував, що "сильна, стрімка і яскрава уява з якою людина не в змозі боротися, створює безумців. Та сама уява, але покірна волі людини, створює не тільки великих поетів, але і великих мислителів та вчених. Уява слабка, в'яла, бліда не доведе людину до безумства, але й не створить генія". Тому за розвитком уміння людини підкоряти уяву поставленим завданням розрізняють людей з організованою і неорганізованою фантазією.

2.2 Натхнення і харизма особистості

Творчість - це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан - натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людину в стані творчого натхнення нібито несе "потік", вона не все усвідомлює у своїх діях, не завжди може сказати, скільки минуло часу (година, день, доба). Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов'язане й виникнення інсайтів, осяяння.

Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого ситуативного впливу на інших, пов'язаного з власним натхненням, називають харизмою.

Добре відоме сьогодні поняття "харизматичний лідер" (тобто лідер, який веде за собою не стільки глибинною силою переконання, скільки власним надихаючим прикладом). Інколи такого впливу вимагають і від учителя, дорослого, який працює з дітьми, лідера творчого колективу та ін.

Кажуть, що творчий учень є дзеркальним відображенням творчого вчителя. При цьому від дорослого вимагають творчості найвищого, об'єктивного рівня, не тільки педагогічного, а й предметно-змістового натхнення, яке завойовує серця, харизми - надзвичайної надихаючої обдарованості, яка викликає у кожного учня "почуття повної довіри", "готовність дотримуватися того, чого вчить учитель" (І. В. Бестужев-Лада).

Однак такий підхід не зовсім продуктивний, по-перше, тому, що ця характеристика не може (і не повинна) торкатися кожного з мільйонів учителів, керівників гуртків і студій, тренерів-професіоналів та інших дорослих, які професійно працюють із дітьми. По-друге, проста констатація зв'язку творчості вчителя і творчості учня, непомірні вимоги до творчої майстерності вчителя зменшують його потенціальні можливості в оволодінні методиками розвитку творчості. Проте слід зважити на існуючу сьогодні можливість виявлення й експлікації механізмів формування творчості, створення відповідних технологізованих методик і прийомів. Інша річ, що в принципі можливості розвитку та реалізації творчого потенціалу не мають обмежень.



Висновок до розділу 2

Уява грає важливу роль у творчому процесі. Під час творчого процесу людина створює нові винаходи. Творчість особистості відіграє роль у харизмі людини та її якостях лідера.



Розділ III.Методи дослідження уяви

3.1 Методики дослідження рівня розвитку уяви

Методика «Вигадати розповідь» (Додаток А)

Під час дослідження рівня розвитку творчої уяви, нами було опитано 15 студентів спеціальності «Психологія». У досліджуваних було виявлено середній рівень розвитку уяви. У декількох досліджуваних було виявлено високий рівень розвитку уяви.

Наскільки багата ваша уява (Додаток Б)

Під час дослідження, у досліджуваних було виявлено досить висококий рівень розвитку уяви, з чого можемо зробити висновок, що навчання на психологічній спеціальності позитивно впливає на розвиток уяви.

3.2 Діагностичне дослідження творчої уяви

Дослідження творчої уяви (Додаток В)

У частини досліджуваних виявлено високий рівень розвитку творчості та оригінальность, а в іншої частини середній рівень розвитку уяви.

Дослідження індивідуальних особливостей уяви (Додаток Г)

Під час дослідження групи студентів, у більшості виявлено досить високий рівень розвитку уяви, гнучкість уяви та її оригінальність.

Висновок до розділу 3

Під час досліження уяви, нами було опитано 15 студентів, спеціальності «Психологія». Після про дослідження можемо зробити висновок про досить високий рівень розвитку уяви у студентів психологічноїї спеціальності.



Висновки

Отже, підсумувавши всю роботу, можемо зробити висновок що уява є одним з найважливіших психічних процесів людини

Об'єктом дослідження виступила уява людини. Предметом дослідження - роль уяви в житті людини.

Під час дослідження ми розкрили такі задачі як: - розкриття поняття уяви; - психологічну характеристику видів та процесів уяви.

Під час дослідження також було проведено дослідження розвитку уяви серед студентів.



Список використаних джерел

1.Брушлинский А.В. Субъект: мишление, учение, воображение. - М.: Издательство «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «Модек», 1996. - 392 с. - 365-

2.Варій М.Й. Загальна психологія: підручник для студентів психологічних та педагогічних спеціальностей. - Київ: видавництво «Центр учбової літератури», 2007. - 404-413 ст.

3. В.В. Волошина, Л.В. Долинська, С.О. Ставицька, О.В. ТемрукЗагальна психологія: Практикум: Навч. посібн. -- К.:Каравела, 2005. - 280 с.

4.Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.

5. Роменець В.А. Психология творчества. - К.: Высшая школа, 1971.



Додаток А

Методика «Вигадати розповідь»

Мета:виявити рівень розвитку уяви.

Матеріал та обладнання:аркуш для записів, ручка, секундомір.

Інструкція досліджуваному:«Вам потрібно вигадати розповідь про кого небудь, чи про що-небудь, витративши на це лише 1хвилину, а потім переказати її протягом 2 хвилин. Це може бути нерозповідь, а, наприклад, будь-яка історія чи казка».

Процедура дослідження та оцінка результатів

Розвиток уяви за даною методикою оцінюється за наступнимипараметрами:

1. Час, витрачений на вигадування.

2. Нетрадиційність, оригінальність сюжету розповіді.

3. Різноманітність образів, що використовуються в розповіді.

4. Опрацьованість і деталізація образів.

5. Виразність і емоційність образів.

За кожним із параметрів розповідь може отримати від 0 до2 балів.

За першим параметром розповідь отримує 2 бали у випадку,якщо вдалося вигадати розповідь протягом не більше ЗО секунд;1 бал -- коли на вигадування пішло від 30 секунд до 1 хв.; 0 балів --якщо за хвилину так і не вдалося нічого вигадати.За параметром «різноманітності образів» -- 0 балів у випадку,якщо від початку до кінця говориться про одного героя з «бідними» характеристиками і при цьому сюжет не змінюється;1 бал -- коли в розповіді зустрічається 2-3 різних персонажі, всівони характеризуються з різних сторін; 2 бали -- коли характеризується 4 і більше персонажів з різних сторін.

Оцінка опрацьованості і деталізації образів в розповіді проводиться наступним чином. Якщо персонажі називаються і ніяк прицьому додатково не характеризуються, то розповідь отримує0 балів. Якщо, окрім назви, вказуються іще одна або дві ознаки, торозповідь отримує 1 бал. Якщо образи характеризуються трьома ібільше ознаками, то розповідь отримує 2 бали.

Оцінка виразності й емоційності. Якщо розповідь не викликаєніяких вражень і не супроводжується емоціями, то вона оцінюється в 0 балів. Якщо у самого оповідача емоції слабо виражені, аслухачі не реагують емоційно, тотака розповідь отримує 1 бал.

Якщо і сама розповідь, і передача змісту супроводжується яскравовираженими емоціями, при цьому слухачі під враженнями і заражені емоціями оповідача, то така розповідь отримує 2 бали.

Рівні розвитку уяви:

10 балів -- дуже високий рівень.

8-9 балів -- високий.

4-7 балів -- середній.

2-3 бали -- низький.

0-1 бал -- дуже низький.



Додаток Б

«Наскільки багата ваша уява»

Мета:визначення рівня розвитку уяви.

Матеріал та обладнання:аркуш для записів, ручка, секундомір.

Інструкція досліджуваному:«Вам потрібно відповісти нанаведені нижче запитання».

Запитання

1. Чи цікавитесь Ви живописом? (так -- 2, ні -- 1)

2. Чи часто нудьгуєте? (так -- 1, ні -- 2)

3. Розповідаючи якусь історію, любите прикрасити її дрібнич-

кою, доданою від себе? (так -- 1, ні -- 0)

4. Чи ініціативні Ви на роботі? (так -- 2, ні -- 1)

5. Чи «широкий» Ваш почерк (багато місця займає на папері)?(так--1, ні0)

6. Свій гардероб підпорядковуєте законам моди чи керуєтеся

власним смаком? (так -- 2, ні -- 1)

7. Чи любите під час засідання малювати одні й ті ж фігурки?(так--0, ні--1)

8. Коли слухаєте музику, чи постають перед Вами якісь образи?(так--1, ні 0)

9. Любите писати довгі листи? (так -- 2, ні -- 1)

10. Чи сняться Вам кольорові сни? (так -- 1, ні -- 0)

11. Чи подумки мандруєте місцями, які знаєте лише за розпові-

дями й де хотіли б побувати? (так -- 1, ні -- 0)

12. Чи часто плачете в кіно? (так -- 1, ні -- 0)

Опрацювання результатів.

Підрахуйте, будь-ласка, бали.14-17:у Вас багата уява. Якщо зумієте застосувати її в житті,це принесе вам багато користі.

9-13:уява середня, така зустрічається в більшості людей. ВідВас залежить, чи зможете ви розвинути її.

5-8:Ви реаліст у повному розумінні цього слова і понад хма-

рами не літаєте. Але трішки фантазії ще нікому не завадило...



Додаток В

Дослідження творчої уяви

Мета дослідження:оцінка особливостей творчої уяви.

Матеріал та обладнання:бланк з трьома надрукованими словами, наприклад: капелюх, дорога, дощ; стандартні аркуші паперу,ручка, секундомір.

Процедура дослідження. Цей дослід можна проводити як з однією людиною, так і з групою до 11 осіб, але всім досліджуваним потрібно зручно сидіти, аумови їхньої праці мають забезпечити сувору самостійність виконання завдання.Перед початком досліду кожен учасник отримує бланк знадрукованими на ньому трьома словами. Бланки можна роздатив конвертах або покласти на стіл перед досліджуваними перегорненими догори, щоб до інструктажу вони не читали слів на них.При тестуванні кожному видаються однакові бланки для можливого спрощення подальшого аналізу і порівняння.У процесі дослідження пропонується протягом 10 хвилин скласти з трьох слівякомога більшу кількість речень.

Інструкція:«Прочитайте слова, написані на бланку, і складітьз них якомога більшу кількість речень, причому в кожне реченнямають входити всі три слова. Складені речення записуйте нааркуші паперу. На виконання завдання Вам дається 10 хвилин.Якщо все зрозуміло, починаймо!»

У процесі дослідження експериментатор фіксує час і післязакінчення 10 хв подає команду: «Стоп! Роботу закінчити!»

Опрацювання та аналіз результатів.Показниками творчостів даному досліді є: - величина балів за оригінальне та найбільш дотепнеречення;

- сума балів за всі речення, придумані за 10 хвилин. Ці показники встановлюються за допомогою шкали оцінки творчості.

Якщо досліджуваний придумав дуже схожі одне на однеречення з повторенням теми, то друге та всі наступні реченняцього типу оцінюються половиною початкового балу.

Під час підрахунку дані зручно заносити в таблицю результатів.

Якісна характеристика творчості, яка визначається за кількістю балів, отриманих за дотепне та оригінальне речення, відповідає максимальній оцінці якого-небудь із складених досліджуваним речень. Ця оцінка не перевищує 6 і вказує на розвиненутворчість чи на оригінальність. Якщо оцінка даного показникастановить 5--3 бали, то прояв творчості слід вважати середнім.Нарешті, якщо ця оцінка становить лише 2 або 1, то це низькийпоказниктворчості або намір досліджуваного діяти аналогічно,

Що поставить експериментатора перед дилемою.

Другий показник -- це сума балів. Він дає сенс для аналізу й інтерпретації результатів тільки тоді, коли порівнюється робота кількох осіб, що можливо при довірливих стосунках у групі. У кого більша сума балів, у того й більша продуктивність творчої діяльності.

Творча уява передбачає створення образу, предмета, ознаки, які не мають аналогів. У даному разі -- це створення речень без заданого зразка. Студенти-філологи і студенти природничих факультетів відрізняються досвідом роботи з лінгвістичним матеріалом, і це теж треба враховувати. Окрім того, одержаний показник творчості засвідчує суб'єктивну новизну результатів, якщо вони нові чи оригінальні для самого досліджуваного.



Додаток Г

Дослідження індивідуальних особливостей уяви

Мета дослідження:визначення рівня складності уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості або ригідності уяви, ступеняїї стереотипності чи оригінальності.

Матеріал та обладнання:три аркуші паперу розміром10 х 16 см без клітинок чи ліній, олівець і секундомір. На першомуаркуші посередині зображено контур кола діаметром 2,5 см; надругому аркуші, також посередині, зображено контур рівнобічного трикутника з довжиною сторони 2,5 см; на третьому -- контур квадрата з довжиною сторони 2,5 см.

Процедура дослідження. Цей дослід проводять як з однією особою, так і з групою. Краще,щоб група була невеликою, до 15 осіб. В іншому разі експериментаторові треба пильнувати, щоб ніхто до кінця тестування не розмовляв і не показував своїх малюнків іншим. Тестування проводиться в три етапи. На першому етапі досліджуваному дають аркуш із зображеним на ньому контуром кола, на другому -- трикутника і на третьому -- квадрата. Кожному етапу дослідження передує зачитування інструкції.

Інструкція досліджуваному:«Використовуючи зображенийна цьому аркуші контур геометричної фігури, зробіть малюнок.Якість малювання значення не має. Спосіб використання контурузастосовуйте на свій розсуд. За сигналом«Стоп!» малювання припиніть».

Час малювання, який має дорівнювати одній хвилині, на кожному етапі експериментатор визначає за допомогою секундоміра.Після закічення тестування досліджуваного просять зробитисамозвіт, для чого запитують: «Чи сподобалося Вам завдання? Якіпочуття виникли у Вас під час його виконання?»

Опрацювання результатів і визначення рівнів розвитку уяви,ступеня фіксованості уявлень, гнучкості чи ригідності, а такожоригінальності або стереотипності проводяться шляхом зіставлення змісту й аналізу всіх трьох малюнків.

Визначення рівня складності уяви.Складність уяви констатується за найбільш складним із трьох малюнків. Можна користуватися шкалою, яка дає можливість встановлювати п'ять рівнівскладності.

Перший рівень:контур геометричної фігури використовується якосновна деталь малюнка, сам малюнок простий, без доповнень, і є однієюфігурою.

Другий рівень:контур використано як основну деталь, але саммалюнок має додаткові частини.

Третій рівень:контур використано як основну деталь, а малюнокмає певний сюжет, при цьому можебути введено додаткові деталі.

Четвертий рівень:контур геометричної фігури залишається і даліосновною деталлю, проте малюнок - це вже складний сюжет з доповненням фігурками та деталями.

П'ятий рівень:малюнок маєскладний сюжет, в якому контур геометричної фігури використано якодну з деталей.

Визначення гнучкості уяви іступеня фіксованості образів уяв лень

Гнучкість уяви залежить від фіксованості уявлень. Ступінь фіксованості образів визначають закількістю малюнків, які мають одині той же сюжет.

Уява буде гнучкою, коли фіксованість образів в уявленні не відбивається в малюнках, тобто всімалюнки виконано на різні сюжети івони охоплюють як внутрішню, так ізовнішню частини контуру геометричної фігури.

Фіксованістьуявленьслабка,агнучкість уяви середня, якщо два малюнки мають один і той самийсюжет.

Сильна фіксованістьобразів в уявленні та негнучкість чиригідність уяви характеризуються за малюнками з одним сюжетом. Якщо всі малюнки мають однаковий сюжет незалежно відрівня їхньої складності -- це ригідна уява.

Ригідністьуяви може спостерігатися і тоді, коли немає або єслабкою фіксація образів в уявленні, але малюнки виконановиключно всередині контурів геометричних фігур. У цьому разіувага досліджуваного фіксується на внутрішньому просторіконтуру.

Визначення ступеня стереотипності уяви.Стереотипністьвизначається за змістом малюнків. Якщо зміст малюнків типовий,то уява вважається, як і сам малюнок, стереотипною, якщо жзміст нетиповий, оригінальний -- то творчою.

До типових малюнківналежать малюнки з такими сюжетами:

-зконтуром кола:сонце, квітка, людина, обличчя людини,голова зайця, циферблат або годинник, колесо, глобус, снігова баба;

-зконтуром трикутника:трикутник і призма, будинок ідах, піраміда, людина з головою-трикутником чи з таким жетулубом, лист, дорожній знак;

-зконтуром квадрата:людина з квадратною головою чи зтаким же тулубом, робот, телевізор, дім, вікно, акваріум,серветка, лист.

Ступінь стереотипності можна диференціювати за рівнями.

Високий ступінь стереотипності констатується тоді, коли всімалюнки мають типовий сюжет.

Малюнок вважаєтьсяоригінальним,

а уява творчою, колинемає стереотипності, коли всі малюнки виконано на нетиповісюжети.

Аналіз результатів

...