Емоції та почуття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емоції та почуття відіграють важливу роль у моїй життєдіяльності. Без них життя було б нецікавим , простим і одноманітним.

Почуття -- це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції -- радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

На відміну від емоцій і настроїв, почуття мають виражену об'єктивну прив'язку: вони виникають стосовно до чого або когось, а не ситуації в цілому. «Я боюсь цієї людини» -- це почуття, а «Мені страшно» -- це емоція.

В якості почуття виявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприклад радість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місце вищим почуттям відводиться у художній творчості. Багато авторів приділяють чималу увагу їхньому висвітленню тощо. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та практичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їхні інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.

Емоції (від фр. emotion -- хвилювання, збудження). Відображуючи можливі події, емоція являється важливим компонентом будь-якого навчання. Вона підкріплює життєво важливі знання та «відсіває» ті, які не представляють для людини особливого значення. Емоції як особливі психічні процеси представляють собою діяльність оцінювання інформації, яку накопичують пізнавальні процеси. Головна функція емоцій - оцінка дійсності в особливих еталонах. В усіх випадках, коли відбувається якась подія. Яка має значення для людини, спостерігається додатковий емоційний фон: наростання збудження, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів, або навпаки, їх зменшення.

Крім того, емоції виконують функцію мотивації, коли виступають додатковим мотивуючим фактором: прагнення уникнути подій, що породжують негативні емоції, або включитися в події, що призводять до появи позитивних переживань.

Особливу роль відіграють емоції у міжособистісній взаємодії. З одного боку, вони поширюють можливості спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію. Крім того, емоції дають можливість «заглянути» у внутрішній світ іншої людини.

Крім цих основних функцій емоції відіграють моральну функцію - сигналізують про розходження між буттям та свідомістю, між вчинком та його моральним значенням. Важлива моральна категорія - совість - формується саме на основі сигнальної функції про відхилення від нормальної поведінки.

Сукупність перерахованих функцій зумовлюють загальну - регулятивну - роль емоцій в психічному житті людини.

1.Переживання емоцій очікування і прогнозу:

а) Хвилювання - в психології емоцій хвилювання не розглядається як самостійна категорія. Воно є скоріше побутовим поняттям, що відбиває стан неспокою, тривожності, страху. Мова йде про хвилювання, яке проявляє людина перед значимій для нього діяльністю або зустріччю, а також про емоційний настрій на це. Хвилювання у такому випадку розуміється як підвищений рівень емоційного збудження.

У мене хвилювання виникає під час виступів, коли я маю співати чи щось розказувати перед публікою.У мене одразу появляється паніка, страх.Воно припиняються вже тоді, коли сходжу зі сцени.

б) Тривога - поняття «тривога» було введено в психологію Фрейдом і в даний час багатьма вченими розглядається як різновид страху. Тривога є результатом активності уяви, фантазії майбутнього. Тривога з'являється у людини внаслідок наявності незакінчених ситуацій, заблокованої активності, що не дає можливості розрядити збудження. Тривога розуміється як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного занепокоєння, що пов'язується у свідомості людини з прогнозуванням невдачі, небезпеки або очікування чогось важливого, значного для людини в умовах невизначеності.

Стадії розвитку тривоги. Ф.Б. Березін описав стадії (рівні) розвитку тривоги в міру наростання її інтенсивності («явища тривожного ряду»). Найменшу інтенсивність тривоги виражає відчуття внутрішньої напруженості, що виражається в переживаннях напруги, настороженості, дискомфорту. Воно не містить ще ознаки загрози, а слугує лише сигналом наближення більш виражених тривожних явищ.

На другій стадії виникають гіперстезичні реакції, які або приєднуються до відчуття внутрішнього напруження, або змінюють його. Раніше нейтральні стимули здобувають значущість, а при посиленні - негативне емоційне забарвлення. Це недиференційоване реагування характеризують як дратівливість.

На третій стадії - власне тривоги - людина починає переживати невизначену загрозу, почуття неясної небезпеки.

На четвертій стадії при наростанні тривоги виникає страх, коли людина конкретизує колишню раніше невизначену небезпеку. При цьому обґєкти, які повґязуються зі страхом, не обовґязково становлять дійсну загрозу.

На пґятій стадії в людини виникає відчуття невідворотності катастрофи, яка насувається. Людина переживає жах. При цьому дане переживання повґязане не зі змістом страху, а лише з наростанням тривоги, тому що подібне переживання може викликати й невизначена, беззмістовна, але дуже сильна тривога.

На шостій стадії виникає тривожно-боязке збудження, що виражається в панічному пошуку допомоги, у потребі в руховій розрядці. Дезорганізація поведінки й діяльності на цій стадії досягає максимуму.

У мене тривога виникає перед важливою подією.І чим блище ця подія, тим сильнішою стає моя тривога.Під час тривоги є відчуваю сильну напругу, втрачаю можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається. Млїми джерелами тривоги є :проблеми з транспортом, фізична недуга, каяття з приводу минулих рішень тощо.

в) СТРАХ- це емоційний стан, який відображає захисну біологічну реакцію людини чи тварини при переживанні ними реальної або уявної небезпеки для їхнього здоровґя й благополуччя.

Стан страху є досить типовим для людини, особливо в екстремальних видах діяльності й за наявності несприятливих умов і незнайомої ситуації. У багатьох випадках механізм появи страху в людини є умовно-рефлекторним, у результаті випробуваного раніше болю чи якоїсь неприємної ситуації. Можливий й інстинктивний вияв страху.

Острах як ситуативну емоцію вона повґязує з певною й очікуваною небезпекою, тобто з уявленнями людини про можливі небажані й неприємні наслідки її дій або розвитку ситуації.

Емоція побоювання - це суто людська форма переживання небезпеки, яка зґявляється на підставі аналізу ситуації, що виникла, зіставлення й узагальнення явищ і прогнозування ймовірності небезпеки або ступеня ризику. Це інтелектуальна емоція, «розумний страх», повґязаний з передбаченням небезпеки.

Знайомі страхи істотно відрізняються від так званих афективних страхів, тобто страхів реального, пережитого й виявляються людиною в експресії. До афективних страхів належать боязкість, жах, панічний стан, переляк.

Боязкість, за О.А. Черніковою, - це слабко виражена емоція страху перед новим, невідомим, невипробуваним, незвичним, котра іноді може мати ситуативний характер, але найчастіше - узагальнений. Її характеризують гальмівними впливами на поведінку і дії людини, що призводить до скутості рухів і звуження обсягу уваги (вона прикута до власного внутрішнього стану і меншою мірою спрямована на зовнішню ситуацію, від чого дії стають нецілеспрямованими й безпомічними).

Жах і панічний стан автор характеризує як найінтенсивніші форми вираження страху. Людина в паніці тікає від небезпеки не тому, що в результаті гальмування кори головного мозку розгальмовується підкірка, а тому що заражається емоцією страху від інших людей, часом не розуміючи навіть самої небезпеки.

Тривожність, непевність, розгубленість, які авторка також виокремлює, не можна вважати формами страху, оскільки прямо не належать до нього.

Непевність (сумнів) - це оцінка ймовірності здійснення тієї або іншої події, коли відсутня достатня інформація, необхідна для прогнозування. Непевність у своїх силах може спричинити й побоювання за успіх здійснюваної діяльності, але самим побоюванням і тим більше страхом не є.

Розгубленість - це інтелектуальний стан, якому властива втрата логічного звґязку між здійснюваними або планованими діями. Порушується сприйняття ситуації, аналіз й оцінка, внаслідок чого ускладнюється прийняття розумних рішень. Тому розгубленість характеризують недоцільні дії чи повна бездіяльність. Вона може супроводжувати паніку, але не є переживанням небезпеки, хоча може бути її наслідком.

Переляк. Особливою, філо- і онтогенетично першою формою страху є переляк або «несподіваний страх». Переляк, як зазначав І.І. Сєченов, - явище інстинктивне, воно виникає у відповідь на сильний звук, який зненацька зґявляється. Переляк виявляється в трьох формах: заціпеніння, панічної втечі йбезладному мґязовому порушенні. Йому притаманна короткочасність перебігу: заціпеніння швидко минає і може змінитися руховим порушенням.

У мене страх виникає на контрольних та іспитах, також у мене є страх самотності, байдужості з боку товаришів, виступу перед великою аудиторією. З реальних страхів переважають тривога за здоровґя чи втрату рідних і близьких, страх перед хуліганами, бандитами, страх перед великою висотою, зробити щось неправильне або не встигнути, страх війни тощо. Уявні небезпеки повґязані з комахами, мишами, пацюками, медичними процедурами.

г)Розпач- це відсутність сподівання або надії. Розпач - це стан крайньої безнадії. Конкретні причини, які можуть довести людину до розпачу, різноманітні, але всі вони повинні створити в неї враження про непереборність небезпек, які їй загрожують.

Для мене розпач-це втрата надії на кращу долю.

д) Задоволення. Найчастіше задоволення визначають як почуття, яке відчуває той, чиї прагнення, бажання, потреби задоволення, виконано. Важливо підкреслити, що задоволення не є фізичним задоволенням, що відображає позитивний емоційний тон відчуттів. Це психічне задоволення, яке споріднене з позитивним емоційним тоном вражень. Головне в ґенезі цього задоволення - досягнення мети.

Вище задоволення називають захопленням. Зворушливо-захоплений стан, який виявляють звичайно сентиментальні люди щодо маленьких дітей, називають розчуленням.

Задоволення у мене виникає, коли усе, що я запланувала відбувається саме так, як я цього хотіла, коли мені роблять приємні сюрпризи.

е) Радість - це сильне задоволення. Дуже сильна радість (задоволення) інколи набуває форми поведінки, котра має назву буйства.

Радість у мене виникає при досягненні успіху, при перемозі, тоді, коли з дорогими для мене людьми все впорядку, коли вони щасливі.

2.Переживання фрустраційних емоцій:

Поняття «фрустрація» (від лат. frustratio - розлад (планів), катастрофа (задумів, надій)) використовують у двох значеннях: а) акт блокування чи переривання поводження, спрямованого на досягнення значущої мети (тобто фрустраційна ситуація); б) емоційний стан людини, який виникає після невдачі, незадоволення якоїсь сильної потреби, докорів з чийогось боку. Зазначений стан супроводжує виникнення сильних емоцій: ворожості, гніву, провини, досади, тривоги.

Стан фрустрації виникає не відразу. Для його появи потрібно перебороти так званий фрустраційний поріг. Його визначає низка моментів:

· повторенням незадоволення: при повторному незадоволенні (невдачі) відбувається його підсумування з емоційним наслідком від колишньої невдачі;

· глибиною незадоволення: чим сильнішою була потреба, тим нижчий поріг фрустрації;

· емоційною збудливістю: чим вона вища, тим нижчий фрустраційний поріг;

· рівнем домагань людини, її звичкою до успіху: чим довше людина не зазнавала невдачі, тим нижчий поріг;

· етапом діяльності: якщо перешкода виникає на початку діяльності, агресія виражена слабше, ніж коли невдача захопила людину в самому кінці.

· Є такі фрустраційні емоції: образи, розчарування, гніву, досади, несамовитості, суму й туги, горя, афекту.

Мені притаманні такі фрустраційні емоції:

Образа-виникає, коли мене незаслужено принижуюсь, несправедливо ставляться до мене, коли наговорюють на мене, обманюють, докоряють.

Розчарування-виникає тоді, коли людина пообіцявши мені щось, не виконує цього, коли хтось не виправдовуєя мої очікування.

Сум і туга-спричиняє розлука, почуття самотності, невдача в досягенні мети.

Горе-виникає внаслідок смерті дорогих мені людей, яких я більше ніколи не побачу

3.Переживання комунікативних емоцій

Комунікативні емоції-міжособистісні зв'язки емоційного характеру, динамічний процес переважаючого емоційного настрою групи, її емоційні потенціали. Емоційна комунікативність проявляється в реалізації народної мудрості: «Розділена радість -- дві радості, розділене горе -- півгоря».

Є такі комунікативні емоції:веселощі, зніяковілість, сором, презирство.

Мені притаманні такі:

Веселощі-цей стан у мене пов'язаний із жартами, несерйозною поведінкою, безглуздими витівками.

Зніяковілість-виникає тоді, коли мене починають хвалити у чомусь, мені стає незручно, виникає почуття дискомфорту.

Почуття сорому та презирства виникає у мене дуже рідко.

4.Переживання інтелектуальних емоцій

Під інтелектуальними емоціями (почуттями) розуміють специфічні переживання, які виникають у людини в процесі розумової діяльності.

Специфікою емоцій, які належать до інтелектуальних, є відсутність у них валентного (протилежного) забарвлення (приємно - неприємно). У звґязку із цим є противники зарахування таких інтелектуальних емоцій, як здивування, інтерес, сумнів до емоцій загалом.

Розрізняють такі інтелектуальні емоції як:подив.інтерес, почуття гумору, здогаду, почуття впевненості-невпевненості.

Для мене подив-це враження від чого-небуть несподіваного, дивного.

Інтерес у мене виникає при потребі в знаннях, новизні, а також до когось чи чогось.

Почуття гумору розвивається під впливом навколишнього середовища, також часто сприймаю смішним те, що має бути серйозним.

Для мене здогад-це бути невпевненим у чомусь, сумніватись з приводу чогось.

Почуття впевненості-невпевненості для мене -це прогнозування тієї чи іншої події, віри в себе чи втрата цієї віри, досягення чи недосягнення певниї цілей.

5.Характеристика емоційних станів, які виникають в процесі діяльності

Стрес у мене виникає при напруженні певної ситуації, коли необхідно самостійно швидко прийняти рішення, миттєво відреагувати на небезпеку або діяти в ситуації, що несподівано змінилася. Стреси впливають на моє поводження, працездатність, здоров'я, взаємини з друзями та родиною.

Нудьга у мене настає тоді, коли у мене з'являється багато вільного часу, і я не знаю, що з ним робити.

Відраза-це негативний стан, який у мене пробуджубть певні предмети, обставини, люди.

6.Мої емоційні властивості

Емоційна збудливість виявляється у мене через дратівливість, нестриманість, запальність, гарячковість.Вона недобре впливає на мою діяльність та поведінку.

Глибина переживання емоцій виражається в тому, наскільки глибоко я переживаю певні емоції.

Емоційний відгук - це ступінь чутливості, сприйняття. В мене він виявляється в тому, як легко, швидко і гнучко я можу емоційно реагувати на різноманітні впливи - соціальні події, процес спілкування, особливості партнерів, «на справу», «на предмет», «природу», «на себе» тощо

Емоційна стійкість виявляється в мене у потребі придушення емоційних реакцій, це певна «сила волі», яка виявляється у наполегливості, терплячості, самоконтролі та витримці.

Я завжди стараюсь до всього ставитись оптимістично, вбачати у всьому щось світле і добре, приємне, стараюсь радісно сприймати світ, життя і очікування майбутнього.

7.Характеристика почуттів

Почуття антипатії у мене викликає неприязнь, емоційне неприйняття іншої людини, її принципів, поведінки, життєвих орієнтирів.Він таких людей я тримаюсь подалі.

Симпатія у мене виникає, як прояв прихильності до людини, групи людей.Вона виникає на грунті однакових поглядів, ідей, смаків.

Атракція - це наявність почуття, ставлення до іншої людини, та її оцінка.З допомогою цього почуття можна завоювати друзів, впливати на людей.Атракція виникає на перших порах сплкування.

Прихольність-це почуття близкості, яке базується на симпатії до кого-небуть.

Почуття прихольності та дружби у мене виникають лише до тих людей, які близькі мені за емоціями, знаннями, життям, з якими легко і просто спілкуватись і яким я повністю зможу довіритись у всьому.

Почуття закоханості і кохання-це завжди індивідуальний вибір кожного, який приносить радість і задоволення.Ці почуття є безкорисливими, вони приводять до самозабуття, готовності віддати все заради іншої людини.

Задоволеність у мене супроводжується вдоволенням однієї або кілької потреб.

Щамстя -- психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині.У мене поки що такого почуття немає. почуття емоція особистість фрустраційний

Почуття гордості у мене виникає за щось або за когось, наприклад, за свій успіх, за успіх сім'ї та друзів.

Патріотизм проявляється за матеріальні і духовні досягнення мого народу, Батьківщини, за його історії та перемоги, за культуру тощо.

8.Експресивний компонент емоційного реагування і значення емоцій в моєму житті

Ч. Дарвін надавав великого значення зовнішнім виразом емоцій, підкреслюючи їхню єдність. Він вважав, що емоції майже не існують, якщо тіло залишається пасивним. Експресія виражається через мовні, мімічні, пантомимические, жестикуляционные засоби, а також через увагу до своєї зовнішності.

Емоції відіграють важливу роль у житті людини і різним чином впливають на його діяльність. Завдяки емоціям ми краще розуміємо оточуючих, можемо, не користуючись мова, судити про стани один одного і краще настроюватися на спільну діяльність і спілкування. Люди, що належать до різних культур, спроможні безпомилково сприймати й оцінювати вираження людської особи, визначати по ньому такі емоційні стани, як радість, гнів, сум, страх, відраза, подив. Емоції необхідні для виживання і благополуччя людини. Не володіючи емоціями, тобто, не вміючи відчувати радість і печаль, гнів і провину, ми не були б у повній мірі людьми. Емоція мотивує. Вона мобілізує енергію, і ця енергія в деяких випадках відчувається суб'єктом як тенденція до здійснення дії.Практично будь-яка людина, дорослішаючи, навчається керувати вродженої емоційністю, в тій чи іншій мірі трансформувати її.

Размещено на Allbest.ru