Особливості когнітивної сфери студентів вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

Кафедра психології

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Особливості когнітивної сфери студентів вищого навчального закладу»

Виконала: Студентка ІІ курсу

Заочної форми навчання

Група П-21

Скляр Аліна Анатоліївна

Науковий керівник:

Дереча Алла Анатоліївна

Переялав - Хмельницький, 2016

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та психологічні особливості студентського віку

1.1 Поняття та соціально-психологічні особливості студентського віку

Розділ 2. Когнітивно-психологічна діяльність студентів ВНЗ

2.1 Типологічні і психологічні особливості сучасних студентів у когнітивній та емоційно-вольовій сферах

2.2 Пізнавальні психічні процеси в діяльності студентів

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Багато сучасних науковців, психологів та педагогів акцентують увагу на важливості і необхідності розвитку емоційно- вольової сфери особистості студента. Дані положення набувають особливого значення на сучасному етапі розвитку суспільства тому, що бідність емоційно-вольової сфери - це неможливість самоактуалізації особистості, генерації нових креативних ідей, прийняття на себе відповідальності і, як наслідок, соціальної та професійної адаптації.

Вступивши до вищого навчального закладу, кожен студент стикається з зовсім новими для нього способами організації навчального процесу. А саме, з одного боку - висока інтенсивність вивчення навчального матеріалу, з іншого - недостатні навики самостійної роботи і звичка опановувати навчальні знання у готовому вигляді. До того ж, студент зтикаєтсья з новими видами діяльності, зокрема опанування фаху, виробничої практики, новим колективом навчальної групи та ін.

У зв'язку з цим, можна чітко визначити поняття “адаптація” як процес пристосування студентів до нових умов життєдіяльності, соціальної обстановки. До речі, у цьому процесі актуально поєднуються самооцінка і прагнення студента з його можливостями і реальністю соціального середовища, що найчастіше проявляється як узгодження вимог і очікувань учасників освітнього процесу.

Дослідженню питань психологічних особливостей когнітивної сфери студентів приділено увагу такими вітчизняними і зарубіжними науковцями, як: В.О.Мельман, С.А Ніколаєва, Е. В. Астахова, Б.Г.Ананьєв, Н.В.Кузьміна, Ю.М.Кулюткін, А.А.Реан, С. Виготський, О. В. Запорожець, П. Я. Гальперін та ін..

Об'єкт дослідження: когнітивна сфера студентів ВНЗ.

Предмет дослідження: особливості когнітивної сфери студентів у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження: дослідити когнітивні особливості та адаптованість студентів ВНЗ до навчального процесу на другому курсі;

Методи дослідження. Під час написання курсової роботи було використано такі методи аналіз джерел, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення

Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Поняття та психологічні особливості студентського віку

1.1 Поняття та соціально-психологічні особливості студентського віку

Психологів протягом досить тривалого часу цікавила проблема психічного розвитку дитини, і людина стала «жертвою дитинства». Психологія зрілих віків, до яких належить і студентський вік як перехідний від юності до зрілості, стала відносно недавно предметом психологічної науки.

Тут юнацький вік розглядався в контексті завершення, згортання процесів психічного розвитку і характеризувався як найбільш відповідальний і критичний вік.

Вік від 18 до 25 років становить швидше початкову ланку в ланцюзі дорослих віків, ніж заключну ланку в дитячому розвитку...» [14].

Отже, на відміну від усіх попередніх концепцій, де юність традиційно залишалася в межах дитячих віків, вона вперше була названа «початком зрілого життя». студент психологічний когнітивний емоційний

Надалі цю традицію було продовжено вітчизняними вченими. Студентство в якості окремої вікової та соціально-психологічної категорії виділено в науцівідносно недавно, 1960-х роках, психологічною школою під керівництвом Б. Г. Ананьєва при дослідженні психофізіологічних функцій дорослих людей.

Як вікова категорія студентство співвідноситься з етапами розвитку дорослої людини, являючи собою «перехідну фазу від дозрівання до зрілості», і визначається як пізня юність / рання дорослість (18-25 років).

Виділення студентства всередині епохи зрілості / дорослості ґрунтується на соціально-психологічному підході.

Розглядаючи студентство як «особливу соціальну категорію, специфічну спільноту людей, організовано об'єднаних інститутом вищої освіти», І. Зайченко виділяє основні характеристики студентського віку, що відрізняють його від інших груп населення високим освітнім рівнем, високою пізнавальною мотивацією, найвищою соціальною активністю і досить гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості [7, с. 150].

У плані загально-психічного розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи і особистості в цілому.

Якщо розглядати студентство, враховуючи лише біологічний вік, то його слід віднести до періоду юності як перехідного етапу розвитку людини між дитинством і дорослістю.

Тому в зарубіжній психології цей період пов'язують із процесом дорослішання. Період юності розглядався здавна як період підготовки людини до дорослого життя, хоча в різні історичні епохи йому надавався різний соціальний статус.

Проблема юності хвилювала філософів і вчених здавна, хоча вікові межі цього періоду були нечіткі, а уявлення про психологічні, внутрішні критерії юнацького віку були наївні і не завжди послідовні.

Так, науковець І. С. Кон зазначав, що «вікові категорії в багатьох, якщо не у всіх мовах спочатку позначали не стільки хронологічний, скільки соціальний статус, суспільне становище» [11, с. 92]

Для успішного навчання у ВНЗ необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприймання, уявлення, пам'яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння визначеним колом логічних операцій тощо. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості, ретельності і акуратності в учбовій діяльності. Але є і межа такого зниження, при якому компенсаторні механізми не допомагають, і студент може бути відрахований. У різних ВНЗ ці рівні дещо відрізняються, але загалом вони близькі між собою, навіть якщо порівнювати столичні і периферійні вузи, так звані престижні і непрестижні професії.

Так, наприклад, щоб успішно оволодіти гуманітарними професіями людина повинна володіти яскраво вираженим вербальним типом інтелекту, що перевищує невербальний в середньому на 16 умовних одиниць інтелекту. Гуманітарії повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, добре володіти мовою, мати багатий словниковий запас, уміти правильно його використовувати, точно співвідносити конкретні і абстрактні поняття і мати в цілому високорозвинуте абстрактне мислення. Необхідною умовою успішної діяльності студента є засвоєння нових для нього особливостей навчання, що знімає відчуття внутрішнього дискомфорту і блокує виникнення конфлікту із середовищем.

Варто відзначити, що особистість студента розвивається і змінюється впродовж навчання..

Розділ 2. Когнітивно-психологічна діяльність студентів ВНЗ

2.1 Типологічні і психологічні особливості сучасних студентів у когнітивній та емоційно-вольовій сферах

Залежно від типових проявів в поведінці та діяльності сучасних студентів виділяють такі типи:

Перший тип - студенти з позитивною професійною спрямованістю, яка зберігається протягом усього періоду навчання. Вона зумовлена чітким уявленням про майбутню професію.

Другий тип - студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму ставленні до професії. Здебільшого вибір фаху не має чітко вираженої професійної мотивації, інформація про професію поверхова.

Третій тип - студенти з негативним ставленням до професії. Мотивація вибору ВНЗ зумовлена переважно загальновизнаними в суспільстві цінностями вищої освіти. Рівень їхніх уявлень про професію низький.

Індивідуальні особливості психічних процесів та їх прояви в пізнавальній та емоційно-вольовій сфері студента. Викладачеві важливо розуміти закономірності учіння студента, формувати настанову щодо нього як суб'єкта власної пізнавальної діяльності, пізнавальної активності.

Учіння - це система пізнавальних дій, спрямованих на досягнення мети навчання, на вирішення конкретних навчальних завдань. Учіння як пізнавальна діяльність має психологічну структуру, а її успіхи залежать від активності того, хто вчиться. Студент - суб'єкт навчання тоді, коли працює на вищому рівні активності, здатний ініціювати і здійснювати пізнавальну діяльність та брати на себе відповідальність за свої дії. Студенти найбільш активно використовують досягнення культури і характеризуються високим рівнем пізнавальної мотивації. Через це студентство - найважливіший інтелектуальний потенціал нашого суспільства.

Через пізнавальний інтерес засвоювані знання стають глибоко особистісним духовним багажем (а не лише інформацією).

Пізнавальний інтерес характеризується складним переплетенням інтелекту, емоційних і вольових процесів, їхнім взаємопроникненням і взаємовпливом.

Емоційний вплив - один із найсильніших і правильних шляхів збудження інтересу.

Навчально-професійна діяльність - це діяльність, яка визначає професійне становлення студента, набуття ним професійно важливих знань, умінь і навичок, його особистісне зростання як фахівця (завершується професійне самовизначення, трансформується структура самосвідомості і формується соціально-професійний аспект «Я-концепції», «професіоналізуються» психічні процеси і стани та ін.).

Для навчально-професійної діяльності студентів характерні такі ознаки:

1. Професійне навчання у вищій школі для майбутнього фахівця розпочинається під час формування професійних знань, умінь і навичок та засвоєння способів професійно-творчої діяльності.

2. Теоретичні професійні знання мають бути включені в реальну навчальну діяльність студента. Озброєння майбутнього фахівця понятійними формами знань повинно стати способом досягнення мети професійної підготовки - системні інтегровані наукові знання, які є загальною передумовою оволодіння способами вирішення виробничих проблем.

3. У вищій школі вивчають не основи наук (як у школі), а самі науки в їхньому розвитку. До того ж самостійна навчальна робота забезпечує єдність навчальної та наукової роботи студентів.

4. Відбувається професіоналізація викладання майже всіх наук. Чим чіткіша професійна перспектива, тим краще студент розуміє, навіщо і як будуть йому необхідні набуті наукові знання.

5. Навчання студента має проблемний характер.

6. Для вищої школи характерні емоційність усього процесу навчання.

Професійна «Я-концепція» студента. «Я-концепція» майбутнього фахівця - складна динамічна система уявлень студента про себе як особистості і суб'єкта навчально-професійної діяльності, яка містить у собі взаємопов'язані і взаємозумовлені компоненти: «Образ-Я», що розкриває неповторність самосприйняття через фіксацію студентом певної соціально-рольової позиції і настанов щодо себе; «Ставлення-Я», яке визначається самооцінкою професійно-педагогічних здібностей і особистісних якостей і може викликати виявлення певних емоційно-ціннісних проявів; «Вчинок-Я», спрямований на самовиявлення і самопрезентацію власного «Я», або прояв певної захисної дії, коли є «посягання» на цінність і цілісність сформованого уявлення про себе (поведінковий складник).

«Я-концепція» забезпечує внутрішню узгодженість особистості, відносну стійкість її поведінки. Вона має велике значення для професійного зростання студента. Позитивна «Я-концепція» сприяє розкриттю та реалізації внутрішніх можливостей студента в напрямку його успішної професійної підготовки.

Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Наслідком професійного зростання особистості майбутнього фахівця та розвитку його професійних здібностей є фахова компетентність, яку набуває студент.

Фахова компетентність - здатність успішно виконувати професійні завдання і обов'язки тієї посади, на яку людина претендує. Цекваліфікаційна характеристика фахівця, зокрема: ґрунтовні знання із загальноосвітніх і фахових дисциплін (загальна ерудиція); володіння професійною технологією - здатність мобілізувати знання та вміння для вирішення конкретних професійних проблем; висока кваліфікація, яка характеризується поліфункціональністю - умінням виконувати виробничі завдання на різних рівнях професійної діяльності; уміння аргументувати способи вирішення проблеми на різних рівнях активності; уміння співпрацювати з колегами (співдружність, взаємодопомога тощо); поведінка фахівця в нестандартних ситуаціях, уміння оперувати суперечливою інформацією.

2.2 Пізнавальні психічні процеси в діяльності студентів

Психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення і мова) відіграють важливу роль у діяльності, навчанні і вихованні студентів. Засвоєння знань, вироблення переконань, практичні дії ґрунтуються на роботі психічних процесів, особливо мислення. Ефективність діяльності спеціаліста визначається не тільки властивостями його особистості, але і рівнем функціонування пізнавальних процесів. Тому формування особистості спеціаліста передбачає активізацію та вдосконалення психічних пізнавальних процесів відповідно до вимог спеціальності і професійної діяльності в цілому.

Основи репродуктивної і творчої уяви закладаються ще в загальноосвітній школі.

В наш час одним із найважливіших завдань вищої школи є формування творчої уяви студента. Оскільки саме вона є запорукою повної реалізації всіх здібностей майбутнього спеціаліста, який може творити, знаходити нові нетрадиційні шляхи розв'язання наукових проблем.

У молоді студентського віку добре розвинена словесно-логічна пам'ять, на яку лектор часто орієнтується. Студент схильний до міркувань, роздумів, до пошуків розв'язків наукових проблем як у процесі слухання лекцій, так і в процесі виконання самостійної роботи.

Дослідження, проведені під керівництвом Б.Г. Ананьєва, показали, що лише в 14,2% людей у віці 18-35 - років спостерігаються періоди застою в психологічному розвитку, причому тривалість їх не перевищує 2-3 роки. Для переважної ж більшості - це пора інтенсивного розвитку [1, c, 88 ].

Найпростішим пізнавальним психічним процесом є відчуття - відображення окремих ознак і властивостей предметів, явищ, що безпосередньо діють на органи чуття. Відчуття - передумова для створення образів об'єктів, їхнього пізнання.

Враховуючи пізнавальне значення відчуттів, корисно будувати навчальний процес так, щоб включати в діяльність студентів слухові, рухові, зорові, дотикові та інші відчуття. Це покращує запам'ятовування і засвоєння навчального матеріалу студентами.

Сприймання в порівнянні з відчуттям більш складний психічний пізнавальний процес. Між ними є подібність: відчуття і сприймання - це форми безпосереднього відображення предметів і явищ. Відрізняються вони тим, що в сприйманні відображаються предмети в цілому, у всій сукупності їхніх властивостей і ознак, а у відчутті, як уже говорилося, окремі ознаки і властивості об'єктів. Таким чином, сприймання - це відображення предметів, що діють безпосередньо на органи чуттів, явищ в усій сукупності їхніх властивостей і ознак.

Властивості сприймання: цілісність (об'єкт відображається як єдине ціле), осмисленість (внесення в сприймання знань і досвіду), вибірковість (виділення об'єкта з ряду інших), константність (відносна сталість образів), апперцепція (залежність сприймання від психічного стану, досвіду і якостей людини).

Деякі з цих властивостей, наприклад осмисленість, яскраво простежується в процесі навчання. Так, повніше і точніше сприймається добре зрозумілий навчальний матеріал, при засвоєнні якого студенти використовують наявні знання і практичний досвід. Сприймання навчального матеріалу полегшується, якщо досліджуваний об'єкт різко виділяється, підкреслюється викладачем. Для цього в усному викладі застосовуються пауза, інтонація, за допомогою яких виділяється головне. При зафарбовуванні на дошці використовують кольорову крейду і т. і.

Створення оптимальних умов для роботи студентів передбачає урахування того факту, що освітленість, звукове середовище, забарвлення і т.п. впливають на відчуття, сприйняття, швидкість розвитку стомлення. Так, цифри на шкалах повинні бути прості по написанню, розташовані вертикально, колір поділок і написи повинні контрастувати з кольором фону. Червоний колір збуджує, привертає увагу, блакитний діє заспокійливо. Дослідження показали, що правильно вибраний колір приміщення та обладнання підвищує продуктивність праці на 15-20%.

Зміст і характер протікання сприймання залежать від досвіду студентів, загальної спрямованості їхньої особистості, психічних станів. Бувають випадки, коли людина сприймає не те, що є, а що їй хочеться.

Налагодження успішної взаємодії спеціалістів передбачає правильне сприймання ними якостей і дій один одного. Таке сприймання формується в процесі колективної діяльності, уточнюючої взаємооцінки та поглиблюючого за допомогою викладача взаєморозуміння.

Разом із відчуттями і сприйманням у навчанні, і всій діяльності студента, велику роль відіграють уявлення. Вони виникають на основі конкретних образів предмета або явища, що раніше діяли на органи чуттів, але в даний момент безпосередньо не сприймаються. Уявлення, як правило, менш яскраві і стійкі, ніж сприймання, але вони більш мінливі, рухливі, у них більше узагальненості.

Уявлення розділяють по головному аналізатору (зоровому, руховому і т.д.), по змісту (технічні, географічні, педагогічні і т.п.). їх поділяють також у залежності від ступеня узагальненості і новизни образів на одиничні і загальні, уявлення пам'яті й уявлення уяви.

Наслідком сполучення різноманітних уявлень є схематичне уявлення, що охоплює групу об'єктів, їхнє співвідношення в просторі і часі.

Наприклад, інженер може уявити в просторі і часі роботу складних технічних систем.

Уявлення є необхідним перехідним щаблем від сприймання конкретних предметів і явищ, наочного встановлення зв'язків і відношень між ними до узагальненого пізнання дійсності у формі абстрактного логічного мислення.

Уявлення впливають на такі психічні процеси, як пам'ять, мислення, уява, відчуття і воля. Нагадуючи людині про щось важливе для неї, можна підвищити активність певних уявлень і тим самим вплинути на хід її мислення, на вольові та емоційні процеси. Уявлення є опорою пізнавання і порівняння об'єктів, наочним будівельним матеріалом для уяви і планування поведінки і діяльності.

Результати навчальної діяльності студентів залежать від пам'яті, таких її процесів, як запам'ятовування, збереження і відтворення.

У залежності від того, що запам'ятовується і відтворюється, розрізняють чотири види пам'яті: образну, словесно-логічну, рухову й емоційну. А.А. Ухтомський так характеризував емоційну пам'ять: "Під час самоспостереження ми помічаємо, що пройдене життя згадується по етапах від однієї більш яскравої плями до іншої, причому ці плями, що більш яскраво закріпилися в пам'яті, пов'язані з батьками, горем, піднесеними настроями, успіхами. Фізично це значить, що найбільш детально, чітко закріпилося і відбито в наших центрах особливо те, що пережито з емоціями радості, горя, інтересу, гніву тощо." [10, c. 57].

Високий рівень мнемічної функції поєднується зазвичай з більш рівномірним розвитком різноманітних процесів і видів пам'яті, що не виключає великих індивідуальних відмінностей. Градаційні оцінки пам'яті в чоловіків у тій чи іншій мірі вище оцінок пам'яті жінок.

Пам'ять може бути довготривалою і короткочасною. Сліди від вражень закріплюються не відразу, для цього потрібні десятки секунд, а то і хвилин, сильні перешкоди можуть припинити фіксацію слідів.

Запам'ятовування навчального матеріалу залежить від установок і прийомів діяльності студентів. У Тартуському університеті методом анкетування було з'ясовано, якими прийомами та установками користуються студенти для удосконалення своєї пам'яті. Виявилося, що 56% із них користуються самими примітивними методами запам'ятовування, тобто повторюють безперервно те саме, слабко користуються логічною системою запам'ятовування і, що саме несподіване, за даними експерименту, студенти не хочуть змінювати прийоми запам'ятовування. Це значить, що більшість студентів незнайомі з більш раціональними прийомами і методами мнемічної діяльності.

Важливе місце в діяльності студентів належить уяві, мисленню і мові.

Уява - це діяльність свідомості, у процесі якої створюються нові образи, ідеї на основі наявних, уявлень, знань. Збудниками уяви є задачі, що стоять перед людиною, її потреби, бажання, почуття, настрої, світогляд. Створюючи за допомогою уяви нові образи, людина в думці передбачає події, результати своєї праці, заглядає в майбутнє. Це дозволяє їй наполегливо прагнути до мети, переборювати труднощі.

Сила і яскравість уяви в різних студентів розвинені неоднаково, вони відрізняються один від одного по змісту і спрямованості уяви. Реальна і точна уява сприяє кращому розумінню навчального матеріалу, оберігає від неправильних дій, допомагає знаходити найбільш доцільні шляхи розв'язання задач.

Роль уяви підвищується при вивченні властивостей множин складної конструкції, адже при здійсненні досліджень їх не завжди можна чітко уявити. Ці множини суто теоретичні і не підлягають безпосередньому сприйняттю.

Мислення - складний психічний процес, що дозволяє пізнавати як наочні зв'язки, відношення об'єктів, явищ, так і їхню сутність. Воно може бути наочним, абстрактним, оперативним і т.д. Всі види мислення, як правило, виступають нероздільно, перевага того чи іншого з них у діяльності залежить від задачі, досвіду, знань, індивідуальних особливостей, інтересів і віку людини.

Мислення починається з постановки задачі, запитання. Потім відбувається пошук, побудова попередньої відповіді (гіпотези), розумова або практична перевірка прийнятого розв'язку. Якщо він виявився неправильним, процес повторюється. Особливий характер носить творче мислення, якому не властивий спосіб проб і помилок або найпростіший перебір відомих варіантів розв'язання, подібних задач. Творче мислення припускає вихід за межі вихідних даних, знаходження нових зв'язків і відношень між об'єктами, широку, але цілеспрямовану мобілізацію знань, досвіду.

Рівень мислення студента характеризується не механічним, пасивним застосуванням знань, а їх активним використанням, різнобічністю підходу до проблем своєї діяльності, послідовністю, чіткістю, самостійністю і точністю їхнього розв'язання.

Найбільш загальне, що характеризує напрямок розвитку мислення з віком, - це підвищення можливостей оперувати абстрактними поняттями.

Не можна, звичайно, відокремлювати інтелект і особистість. Глибокий зв'язок між ними проявляється в залежності розумової діяльності від установок, потреб, ідеалів особистості і т.п. У свою чергу, активність характерологічних властивостей особистості і структура її мотивів залежать також від досвіду пізнання дійсності і загального розвитку інтелекту.

Застосування типологічного аналізу до даних комплексного дослідження студентів дало наступні результати. Студенти, що мають більш високий показник загального інтелекту, значно вище і по вербальному і по невербальному інтелекту. Успішність у них набагато краща - як на першому курсі, так і на всіх наступних. У більш інтелектуальних вище показники перцептивної уваги. Вони більш інтровертивні і трохи нейротичніші (за даними методики Г. Айзенка). Соціометричний статус у них значно вище, емоційна експансивність менша, обидва показники взаємності виборів однакові, рівень домагань вище й адекватніше. Високоінтелектуальні більш стресостійкі. Зв'язок із показниками активованості (по змінах нейродинамічних характеристик) - без виразної тенденції.

Мислення людини функціонує і виявляється в єдності з його мовою. Слова є засобом утворення і вираження понять, суджень, відображення предметів, явищ у свідомості. Зміст і форма мови людини залежать від її професії, ситуації, досвіду, темпераменту, характеру, здібностей, інтересів, станів. За допомогою мови студенти вивчають навчальний матеріал, спілкуються, впливають один на одного і діють на себе. Чим активніше студенти удосконалюють усну, письмову, монологічну та інші види мови, свій професіональний словник, тим вище рівень їхніх пізнавальних можливостей і культури.

Увага підвищує ефективність усієї діяльності студентів по виконанню задач навчання, суспільної роботи. Усе те, що є предметом уваги, зрозуміліше сприймається й усвідомлюється, краще запам'ятовується. Вона може бути спрямована як на зовнішнє явище, так і на внутрішнє життя людини. Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості на тих чи інших предметах або явищах. Відомий педагог К. Д. Ушинський називав увагу дверима, через які входять усі наші знання.

Увага обумовлена єдністю суб'єктивних і об'єктивних причин. У залежності від дії цих причин вона може бути мимовільною, тобто виникати незалежно від свідомого наміру людини, і довільною, свідомо регульованою, спрямованою. Є ще і післядовільна увага, що з'являється в процесі діяльності під впливом інтересу. Так, студент на початку заняття може змусити себе слухати викладача, не відволікаючись на різноманітні перешкоди. Коли ж заняття його захоплюють, йому не потрібні вольові зусилля. Довільна увага перейшла в післядовільну. При проведенні занять бажано прояв усіх видів уваги.

Можливості уваги можна охарактеризувати кількісно: людина здатна одночасно сприймати 4-6 різних об'єктів; повна стійкість зберігається 15-20 хвилин, протягом 1 секунди можна 3-4 разу переключити увагу і т.д.

У діяльності студентів виявляються різноманітні властивості уваги: стійкість, концентрація, обсяг, розподіл, переключення, коливання. Кожне з них дуже істотне. Наприклад, стійкість і концентрація дозволяють студенту тривалий час зосереджуватися на своїй роботі навіть в умовах зовнішніх перешкод. А от коливання і відволікання уваги погіршують чіткість сприйняття, точність запам'ятовування, швидкість реакції.

Науковець А. Кузьмінський розрізняє зосередженість і концентрацію уваги. Концентрація уваги, звичайно, потребує зосередження, але не всяке зосередження зв'язане з концентрацією уваги у вузькому смислі слова [17, с. 140].

Дослідження підтвердили, що зосередження і концентрація уваги залежать від спрямованості особистості на значиму діяльність. Виявилося можливим змінювати цю значимість, управляти увагою і переводити її в післядовільну.

Отримано порівняльні дані про роль уваги в різноманітних видах праці. Так, якщо праця прибиральниці займає 9% уваги, робота на токарському верстаті біля 60%, робота на ЕОМ і листування на машинці - біля 75%, то читання поглинає увагу цілком. Ці дані зайвий раз свідчать про велику роль уваги в діяльності студента - він працює з книгою.

Всяке засвоєння знань виявляється тільки при достатньо стійкій і достатньо зосередженій увазі. Увага ж утримується і зосереджується тільки на тому, що свідомо або підсвідоме є значним для учнів, а значиме залежить від потреб, інтересів, переконань. Загальна пізнавальна потреба пов'язана з одержанням не занадто важкого і не занадто легкого матеріалу. Оптимальний обсяг, новизна й оптимальна трудність - от найкращі засоби засвоєння знань і захоплення ними.

Розглянуті пізнавальні процеси взаємозв'язані і розвиваються в залежності від віку і року навчання у вузі. Є зв'язки між обсягом пам'яті, обсягом уваги і показниками мислення. Мислення і мова впливають на протікання відчуттів, сприймання, пам'яті та інших процесів: сприйняття стає осмисленим і контрольованим, пам'ять - логічною і керованою, уява - більш глибокою і т.д.

Взаємозв'язок пізнавальних процесів яскраво виявляється в спостережливості студентів. Спостережливість - це не тільки здатність детально бачити предмет, явище. Вона припускає цілеспрямоване й осмислене сприйняття, проникнення в сутність того, що бачить студент, встановлення особливостей і зв'язків між об'єктами. Спостережливість - це спосіб організації, що закріпився в діяльності, і прояв пізнавальних процесів. Вона розвивається в студентів завдяки пристосуванню й удосконалюванню їхнього сприймання, уваги, уяви, мислення і мови відповідно до вимог професійної діяльності.

Таким чином психічні пізнавальні процеси відіграють важливу роль у діяльності студентів. Вони протікають відповідно до особливостей їхньої особистості, поглядів, переконань, мотивів і цілей.

Індивідуальний стиль пізнавальної діяльності можна розглядати як один з психологічних механізмів засвоєння студентами знань, умінь і навичок, а формування самого стилю пізнання - як один з важливих резервів підвищення ефективності навчання.

Під індивідуальним стилем розуміють стійку систему способів або прийомів діяльності. В залежності від типологічних властивостей нервової системи можуть утворюватися цілком полярні індивідуально стійкі прийоми діяльності, які дозволяють людям досягати однаково високих результатів. Будь-який індивідуальний стиль діяльності може сформуватися тільки при умові наявності у суб'єкта позитивного ставлення до неї. Індивідуальний стиль виступає одночасно і як певний спосіб вираження відношення особистості до реально здійснюваної нею діяльності, і як умова формування в подальшому у суб'єкта активно-творчого ставлення до неї.

Актуалізація спеціального інтересу до об'єкту характерна для аналітичного етапу пізнання, спрямованого на прийом найбільш повної інформації про об'єкт. Узагальнення інформації, що надходить на інтегративному етапі пізнавальної діяльності забезпечується загальними міждисциплінарними інтересами.

Професійне становлення студентів зводиться не лише до формування системи знань. Воно включає в себе і засвоєння певних умінь та навичок.

Список використаних джерел

1. Ананьев Б. Г. К психофизиологии студенческого возраста // Современные психологические проблемы высшей школы. - Л., 1974. - Вып. 2. - С. 82-89

2. Асмолов А.Г. Психология личности: Учебник. - М.: 1990. - 367 с.

3. Астахова Е.В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях. - ХГИ «НУА», 1999. - 75 с.

4. Бакшаева Н. А. Психология мотивации студентов. Учебник. - М.: 2011. - 203 с.

5. Выготский Л. С. Собр. соч: в 6 т. - Т. 6. - М. : Педагогика, 1984. - 400 с.

6. Гамезо М. В. Возрастная и педагогическая психология // Учебник / Е. Петрова, Л. Орлова. - М.: 2003. - 514с.

7. Зайченко І. В. Педагогіка. Навч.посіб. для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - Чернігів, 2003. - 528 с.

8. Максименко С. Д, Загальна психологія. Навчальний посібник. - К.: 2010. - 272 с.

9. Мельман В. Психологічні фактори мотивації навчально-професійної діяльності студентів [Текст] / В. Мельман // Новий колегіум: науковий інформаційний журнал. - Харків Харківський національний університет радіоелектроніки, 2009. - N 6. - С. 56- 59.

10. Мельман В.О. Психологічна служба вищого навчального закладу як ефективна складова системи якості освіти [Текст] / В.О.Мельман // III Всеукр. наук.-практ.конф. «Сучасні аспекти виховання студентської молоді». -Х.:ХНАМГ, 2011. - С.58-59.

11. Кон И. С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: 200. - 255 с.

12. Свенцицкий А. Л. Социальная психология: учебник. М.: 2003. - 336 с.

13. Сергєєнкова О.П. Вікова психологія. Навчальний посібник. К.: 2015. - 270 с.

14. Сергєєнкова О. П. Педагогічна психологія. Навчальний посібник / О. Сергєєнкова, О. Столярчук, Е. Коханова, Е. Пасека. - к.: ЦУЛ, 2012. - 200 С.

15. Семенова А. В., Гурін Р. С., Осипова Т. Ю. Основи психології і педагогіки: Навч.посіб. - К.: Знання, 2006. - 319 с.

16. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. К.: 2008. - 320с.

17. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи. Підручник. К.: 2005. - 500 с.

18. Фридман Л. М., Кулагина И. Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 288с.

19. Формирование учебной деятельности студентов / Под ред. В. Я. Луядис.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru

...