Загальні поняття про уяву

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Факультет №6 права та масових комунікацій

Заочне відділення

Кафедра соціології та психології

Курсова робота

на тему:

“Загальні поняття про уяву”

Виконав студент 1 курсу

Рубан Светлана

Керівник:

Солохіна Лариса Олександрівна

Харків - 2016 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ УЯВИ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРНІ РИСИ

1.1 Поняття уяви

1.2 Характерні риси уяви

2. ВИДИ УЯВИ

3. ПРОЦЕСИ УЯВИ

3.1 Стадії творчого процесу

4. ФУНКЦІЇ УЯВИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Із старовини уява привертала до себе увагу як особлива властивість людської психіки, що стоїть окремо від решти психічних процесів, і яка в той же час займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю. Проте феномен уяви залишається загадковим і в наші дні. Людству до цих пір майже нічого не відомо саме про механізм уяви, у тому числі про його анатомо-фізіологічну основу. Питання про те, де в мозку людини локалізована уява, з роботою яких відомих нам нервових структур воно зв'язана, сьогодні ще не розгадані. Принаймні, про це ми можемо сказати значно менше, чим, наприклад, про відчуття, сприйняття, увагу і пам'ять, які вивчені достатньою мірою.

Уява грає величезну роль в житті людини. Майже вся людська матеріальна і духовна культура продуктом уяви і творчості людей.

Володіючи багатою уявою, людина може "жити" в різний час, що не може собі дозволити ніяка інша істота в світі. Минуле зафіксоване в образах пам'яті, що довільно воскрешаються зусиллям волі, майбутнє представлене в мріях і фантазіях.

Метою курсової роботи є вивчення поняття і особливостей уяви, її видів та функцій.

Актуальність теми полягає у тому, що вивчення процесу уяви та його ролі у житті людини, дає можливість зрозуміти механізми виникнення нових образів.

Об'єктом досліджень є процес уяви.

Предмет вивчення становлять психологічні особливості уяви.



1. ПОНЯТТЯ УЯВИ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРНІ РИСИ

1.1 Поняття уяви

Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Життя вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався під час праці. Будь-який акт діяльності обов'язково включає уяву. Не уявивши результат праці, не можна приступити до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності [1, c. 152].

Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності й ті шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того як виготовити певну річ, вона подумки створює її образ у своїй уяві.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона зумовлюється потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. За образним визначенням А. Ейнштейна, "уява важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції". Безліч уявлень виникає у голові людини щодня. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, най значущі залишаються в пам'яті і складають уяву [ 1, c. 152].

До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, які постійно породжує діяльність, які з'являються з розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, потрібністю прогнозувати майбутнє.

Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відхиленням від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачувати та витворювати новий світ як середовище свого існування.

Діяльність уяви тісно пов'язана з мисленням.

Орієнтуючи людину під час діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці і таким чином сприяє втіленню ідеального образу в матеріальний або ідеальний витвір [2, c. 202].

Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюються шляхом логічних міркувань, виконання різних розумових операцій, завдяки чому зберігається зв'язок між продуктами людської фантазії і дійсністю, їх дійовий характер. Специфічність випереджального відображення реальності в процесі діяльності уяви виявляється в конкретно-образній формі як яскраві уявлення.

Мислення цю функцію здійснює шляхом оперування поняттями, внаслідок чого в образах уяви забезпечується опосередковане та узагальнене відображення дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.

Цінність образів уяви полягає в тому, що уява допомагає людині орієнтуватися в проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат своїх дій за умов, коли наявних знань виявляється недостатньо для безпосередньої реалізації потреби пізнання.

Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність особистості за умов отримання неповної або непевної інформації.

В уяві людини завжди є певний відхід за межі безпосередньо даного, певне "відходження" від дійсності. Проте як би далеко не сягало це "відходження", у ньому завжди зберігається зв'язок з реальністю. Немає фантазії, основою якої не було б реальності. Зв'язок з дійсністю можна легко зрозуміти, проаналізувавши різноманітні витвори уяви.

Уявляючи, наприклад, свого майбутнього героя, письменник наділяє його рисами людей, яких він сприймав колись, синтезуючи ці риси в новий образ. Таке саме використання попередніх вражень трапляється й тоді, коли людина уявляє собі описані іншими людьми краєвиди або події, свідком яких вона не була.

Без потрібного чуттєвого досвіду, зафіксованого пам'яттю, створення нових образів неможливе.

Чим різноманітніші сприйняття людини, чим багатший її життєвий досвід, тим яскравішими, повнішими й точнішими бувають витворені нею уявлення про предмети, які вона безпосередньо не сприймає.

Важливим у зв'язку уяви з дійсністю є те, що витвори уяви -- це не довільна комбінація окремих елементів, взятих з досвіду. Створюючи з цих елементів образи нових об'єктів, людина зважає на відомі закономірні зв'язки між предметами. Так, прогнозуючи розвиток подій на підставі аналізу соціальної ситуації, політик враховує логіку та зв'язок чинників, що взаємодіють між собою, об'єктивні тенденції, які вони виявляють.

Фантазія, позбавлена рис реальної дійсності, стає безсилою, продукти такої фантазії перетворюються на порожні мрії, прожектерство і можуть завдати шкоди.

Перевтілення образів уяви в дійсність залежить від реальних потреб, спромог та соціального запиту суспільства, що потребує їх. Наявність потрібних умов прискорює втілення образів уяви в життя. Прикладом цього може бути потреба в постійному вдосконаленні засобів обміну інформацією між країнами, континентами, що зумовило появу Інтернету -- світової комп'ютерної мережі [2, c. 201].

Важливу роль для реалізації образів уяви відіграє те, правдиво чи спотворено відображається дійсність у свідомості людини, в її переконаннях, вольових якостях. Уява тісно пов'язана з практичною діяльністю людей, з їх працею. Співвідносячи витвори своєї фантазії з дійсністю, особистість має можливість пересвідчитися в їх реалістичності, при потребі вдосконалити, зробити більш чіткими, збагатити новими рисами.

Практика завжди є критерієм правильності та суспільної значущості продуктів людської уяви.

Отже, уява - це своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею предметного світу [1, c. 152].

1.2 Характерні риси уяви

Уява має ряд характерних рис, що дозволяють виокремити її в окремий пізнавальний психічний процес. Серед них такі як:

· Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності;

· Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями;

· Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність;

· Уява - складник творчості;

· Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.

1. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності. Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Перш ніж щось зробити, людина уявляє, що потрібно зробити і як вона це робитиме. Людина також заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці і цим відрізняється від найуміліших тварин. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань.

2. Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями. Нелегко відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам'яті, а також від процесів мислення. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Так само, як і мислення, уява мотивується потребами особистості. Реальний процес задоволення потреб може інколи підмінятися ілюзорним, уявним задоволенням їх.

Щодо спільного і відмінного між мисленням та уявою, то все залежить від визначеності завдання або ситуації, тобто одне й те саме завдання може розв'язуватись як за допомогою уяви, так і за допомогою мислення. Якщо вихідні дані завдання або наукової проблеми відомі, то хід їхнього розв'язання підпорядковується переважно законам мислення. Якщо ж проблемна ситуація вирізняється великою невизначеністю, вихідні дані не піддаються точному аналізу, то в цьому разі в дію вступають механізми уяви.

Уява знаходить розв'язання проблемної ситуації навіть за відсутності необхідної повноти знань, які потрібні для мислення. Уява дає змогу "перескочити" через якісь етапи мислення й уявити кінцевий результат. Але саме в цьому полягає слабкість процесу уяви, оскільки намічені уявою шляхи розв'язання не завжди правильні.

У процесі мислення людина комбінує уявлення, які пам'ять видає свідомості. Однак можна навмисно нафантазувати яку-небудь комбінацію уявлень, знаючи, що це лише справа уяви. Не тільки в реальності, а й уві сні ми усвідомлюємо, що уявлене нами є фантазією. У цьому разі відбуваються два одночасні процеси: людина щось уявляє і разом з тим мислить про те, що уявляє - оцінює його особливості, вірогідність, красу, переробляє, виправляє або проганяє.

Деякі психологи порівнюють принципи роботи уяви з принципом дії калейдоскопа, який за допомогою кількох скелець створює безліч візерунків.

Необхідність існувати та діяти в середовищі з неповною інформацією спричинила виникнення в людини уяви. Апарат уяви завжди буде корисним для неї. Образи уяви відрізняються від образів пам'яті тим, що в уяві ми змінюємо згадуване або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам'яті. Якщо ми в нашій свідомості можемо відтворити той чи інший предмет з більшим чи меншим ступенем ясності і якщо припустити, що ми нічого не до фантазували до того, що зберігалося в нашій пам'яті і нині відтворюється нашою свідомістю, то, без сумніву, це є пригадуванням (процес нам'яті), яскравим, але все-таки пригадуванням. За образністю процеси пригадування (пам'яті) не поступаються уяві. Уява відрізняється від пам'яті новизною відтворених нею асоціацій щодо тих, які зберігаються в пам'яті. Пам'ять зберігає сліди й ідеї уявлень; видає їх знову свідомості у відчутній формі уявлень, а уяві належить тільки нова комбінація цих елементів, збережених пам'яттю [2, c. 207].

Уява відрізняється також і від безпосереднього відчуття.

3. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява сприяє глибшому осмисленню і пізнанню дійсності, але інколи спотворює її. Так, під впливом кохання наша уява породжує бажаний образ, хоча цей образ може і не відповідати справжньому. Уява в такому разі готує нам чимало гірких розчарувань.

Митці, люди з розвиненою уявою, зображаючи те чи інше явище, досить часто не бувають його очевидцями і безпосередніми учасниками. Але будь-який створюваний художником образ завжди спирається на реальні об'єкти дійсності. Наприклад, на картинах В.М. Васнецова "Килим-літак", "Іван-царевич на сірому вовку" або М.О. Врубеля "Демон", "Пан", ми бачимо елементи нереального (килим, що летить у небі; фантастичні істоти тощо), але водночас це відображення цілком реальних речей. Так, килим, що летить, зображено як звичайний килим - прямокутної форми, з типовим для килима орнаментом, а фантастичні герої мають ознаки реальних істот. М.О. Врубель робив багато етюдів з натури, спостерігав різні стани природи, він спирався на реальне життя, тому його фантастика така виразна. То витвори уяви цінніші, що художник більше зважає на відомі йому закони об'єктивної дійсності. Саме в цьому сила людської уяви. Фантазія, яка відривається від дійсності, стає безсилою.

4. Уява - складник творчості. Уява постає як антипод тривіального. Це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини.

"Всесвіт не має меж і краю, він безмірний і нескінченний", - сказав Дж. Бруно, уявляючи безмежність Всесвіту, і був страчений.

"Людство досягне зірок і заповнить собою Всесвіт", - сказав К.Б. Ціолковський, і його висміяли сучасники.

Відомий фахівець у галузі автоматичної зброї Ф.В. Токарєв згадував, що коли він створював нові зразки зброї, то виїжджав у село з двома альбомами... швейних машин. Він гортав альбоми, в яких було зображено конструкції різних швейних машин, і неодмінно знаходив потрібну йому ідею. Отже, якщо людина побачить у предметі іншу його функцію, можна вважати, що в цієї людини добре розвинена уява.

5. Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини. Найвищий "розквіт" уяви виявляється у хвилини небезпеки: перед атакою, операцією, перед смертельною небезпекою.

Сприймання стимулює уяву. Відомий тест Роршаха на сприймання невизначених форм 5 - плям на 5 таблицях, 2 чорно-білі і 3 кольорові - дає змогу наочно відстежити якісні відмінності уяви здорової і психічно хворої людини. У людей з патологією уяви плями набувають контурів, що відображають особливості їхнього емоційного неблагополуччя. У звичних плямах їм ввижаються привиди, демони, символічні образи смерті, тобто проектується страх, стан тривоги, відчаю, туги. Живі чорнильні плями активно стимулюють уяву і ніби звільняють ЇЇ, тобто вирішують якоюсь мірою проблему, над якою "б'ються" психологи.

Стимулюють уяву запах, ритми музики. Розроблено спеціальний активізації уяви - метод "мозкового штурму". Він полягає в тому, що створюється невимушена атмосфера спілкування і пошуку, коли вільно висловлюється необмежений некритичний потік асоціацій, уявлень, ідей, образів, тобто народжуються припущення, нереальні ідеї.

Ситуація фрустрації, безвиході, скажімо, при нерозділеному коханні також активізує уяву.



2. ВИДИ УЯВИ

Процес створення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер.

Коли в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Мимовільну уяву зумовлюють потреби і почуття.

Коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, учитель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.

Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворювальну, або репродуктивну, і творчу.

Уяву, що спирається на створення образів, які відповідають описові, називають відтворювальною. Читаючи навчальну й художню літературу, вивчаючи географічні карти та історичні матеріали, людина відтворює за допомогою уяви те, що відображено в художніх творах та історичних документах. За умов мовного спілкування, коли людині доводиться уявляти незнайомі об'єкти або події на основі їхнього опису, спрацьовує репродуктивна, або відтворювальна, уява. Відтворювальна уява обслуговує спілкування людей. Цим видом уяви користується інженер, який вивчає нову для нього машину за кресленнями. На основі музичних творів формується багатий матеріал для відтворювальної уяви [2, c. 222].

Творча уява також має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення нових, оригінальних образів. Творчість - це діяльність, унаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові оригінальні твори, матеріальні та духовні цінності. Творчість - такий різновид діяльності, в якому беруть участь усі психічні процеси, але уява відіграє провідну роль. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різновиду творчості. Творча і репродуктивна уява взаємопов'язані й переходять одна в одну.

Уяву поділяють на активну і пасивну.

Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання. Процес зберігання в головному мозку інформації динамічний, тобто відбуваються поступова зміна змісту матеріалу і взаємо переміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси - інтуїція, прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні, людина більше зайнята оточенням, суспільно-значущим і менше - собою. Активну уяву визначає і контролює воля, вона може бути відтворювальною або творчою. Апарат уяви становить умову творчої діяльності особистості [5, c. 172].

Пасивна уява протікає без постановки мети, інколи - як ілюзія життя, де людина говорить, діє уявно. Вона тимчасово віддаляється у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень. Людині здається, що вона ховається від нерозв'язаних завдань, від необхідності діяти, чи тяжких умов життя тощо.

Пасивну уяву людина може викликати навмисно. Викликані образи фантазії, які не пов'язані з волею і спрямовані на втілення їх у життя, називають мареннями. Людям властиві марення. У них легко віднайти зв'язок продуктів уяви з потребами людини. Коли потреби людини надзвичайно сильні, а можливості їхнього задоволення мізерні, то уява розвивається з дивовижною силою. Задоволена потреба не породжує уяви. Якщо більшість потреб реалізувати неможливо, то в людини виникає домінанта незадоволеності, що породжує зміну особистості з відходом від реальності, страждання, впертість, неврози [2, c. 225].

Задоволення потреб людини не завжди супроводжується почуттям задоволення. Досить часто очікування великого щастя мінімізує почуття реального задоволення від справжнього щастя. Отже, спостерігається розбіжність між очікуванням і досягнутим у житті, тому так важко керувати уявою. образ інформація мислення уява

Якщо марення, тобто образи, що викликаються довільно й не спрямовані на втілення в життя, в уяві переважають, то це свідчить про пасивність людини, про її бездіяльність, а можливо, і дефективність розвитку особистості.

Для виникнення пасивної уяви велике значення має емоційний стан. Пасивна мимовільна уява виникає в стані афекту, під час сну. Сон - це пасивний стан людини. Перед тим, як заснути, людина про щось мріє, відбувається звільнення уяви, її підсилення. Цей процес дуже важливий для виникнення сну. Досить важко заснути, коли людина збуджена. Найкращий спосіб зберегти свій сон - це переключити уяву на приємні, спокійні теми. Прикладом мимовільного виникнення нових образів є сновидіння. Під час сну, коли наша увага не відволікається на зовнішні враження, безцільне і безслідне блукання свідомості "вершинами хвиль рухів нервової системи" набуває яскравого характеру сновидінь, із яких тільки окремі ми запам'ятовуємо, тобто перетворюємо в нові асоціації - утворення нашої уяви. У сні ми отримуємо повну впевненість у реальності того, що уявляємо. Яскравість образів уяви під час сну пояснюється тим, що гальмується друга сигнальна система і збуджується перша сигнальна система, спрацьовує закон негативної індукції.

Сновидіння - це біологічно корисний процес, один із тих, які підтримують функціональну ефективність нервової системи. Разом з тим зміст сновидінь є лише випадковим результатом, який не можна вірогідно тлумачити. І.М. Сеченов називав сновидіння "небувалими комбінаціями минулих вражень" [7, c. 212].

З погляду теорії психоаналізу 3. Фройда, причина сновидінь полягає насамперед у нездоланній інстинктивній діяльності несвідомої системи психічного апарату людини. За Фройдом, виникнення сонного стану психологічно свідчить про те, що людина відособилася від зовнішнього світу та зосередилася на власному "Я". Таке явище Фройд називав "первинним нарцисизмом". У зв'язку з цим усі інстинктивні подразники, які надходять від різних органів тіла, значно підсилюються (катексуються). "Катексовані" імпульси намагаються порушити нормальний перебіг сну, але цьому запобігають сновидіння, які виникають саме в цей час, оскільки в них підсвідомі людські імпульси-бажання видаються здійсненими, навіть фантастичні ситуації сприймаються сплячою людиною як цілком реальні. Таке явище має назву "галюцинаційне виконання бажань".

Зосереджена спрямованість сновидінь є причиною виникнення особливого відчуття, що події відбуваються у своєму власному, цілком замкненому світі. Людина не має сили ні реагувати, ні оцінювати свої відчуття. Ось чому найнеймовірніші події, що відбуваються у сновидіннях, спляча людина сприймає без будь-якого подиву, вони не викликають у неї обурення чи протесту.

Підсилення, як і послаблення уяви може бути симптомом серйозних психічних захворювань. У людей, які не спали під час експерименту 70 годин, розвивалися психічні й невротичні відхилення. Неврози і психози нерідко виникають у молодих мам, коли всі сили зосереджені на дитині, немає ні переключень, ні іншої інформації, настає постійний дефіцит сну. Тому так важливо створювати навколо молодої мами атмосферу повноцінного, цікавого, спокійного життя, щоб зберігалися спокійний сон і добрий настрій. Ще один приклад: тривале споживання спиртного призводить до "вибух/' парадоксального сну, що веде до яскравих, страхітливих снів (сновидіння), страху, галюцинацій.

Уява виявляється в різній за змістом діяльності, тому розрізняють такі види уяви, як художня, наукова, технічна та ін. Усі ці види уяви мають свої особливості [6, c. 136].

У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно докладні та яскраві. Людина-художник так яскраво уявляє собі образи героїв, ніби ці герої насправді спілкуються з нею, живуть поруч.

Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості. Ці особливості виявляються у створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: зоровий і руховий - у скульптора, художника, слуховий - у композитора тощо. Відмінними є засоби, якими оперує людина-художник, і способи втілення образів (картини, партитура, поетичні рядки).

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленнєвим засновуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за подібністю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об'єкти. Продукти технічної уяви можуть бути представленими в мовній формі. Мовна фіксація допомагає глибоко аналізувати технічні відкриття, перевіряти їхню достовірність на практиці [2, c. 226].

Наукова уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв'язання проблеми, в побудові експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Створені нові образи наукової уяви є засобом, за допомогою якого встановлюються закономірні відношення між предметами і явищами. Наукова уява допомагає знайти нові, ще не відомі ланки в системі фактів.

Наукова уява завжди базується на точних наукових розрахунках та експериментах. Те з уявлюваного, що не витримало наукової і практичної перевірки, відкидається. Наукова уява втілюється в слові, а також в образах.

Особливим видом уяви є мрія. Мрія - це уява, спрямована на майбутнє, на перспективу життя і діяльності людини. У мріях створюються образи бажаного. Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв'язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.

Суспільне буття, суспільні відносини зумовлюють мрії людей, визначають напрям і характер мрій, але дуже багато залежить від того, як сама людина ставиться до своїх мрій і як у тих чи інших суспільних відносинах бачить реалізацію своїх мрій.

Вирізняють і так звану антицупуючу уяву (від лат. anticipatio - угадування наперед, передбачення). Вона лежить в основі здатності людини передбачати майбутні події. Антиципуюча уява добуває будівельний матеріал із запасів пам'яті. Антиципація майбутнього можлива завдяки прихованій реакції очікування, що виникає на основі уяви. Так, людині зовсім не потрібно стрибати з дев'ятого поверху, щоб дізнатися, яке небезпечне таке падіння. Образи антиципуючої уяви налаштовують організм на певні дії, коли ще немає приводу для таких заходів.



3. ПРОЦЕСИ УЯВИ

Уява відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних звґязках і сполученнях. Слово «новий» має подвійне значення: розрізняють обґєктивно нове і субґєктивно нове. Обґєктивно нове - це образи, ідеї, що не існують у даний момент ані в матеріальному, ані в ідеальному плані. Субґєктивно нове - це нове для кожної конкретної людини (дитини). Новий образ уяви може бути матеріалізовано або ж він залишається на рівні ідеального [3, c. 347].

Синтез образів у процесах уяви здійснюється в різних формах. Найбільш уживаними із них є:

· Аглютинація (від лат. agglutinare - склеювати) - створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих з різних уявлень. Наприклад, образ русалки в казках, де голова і тулуб - жінки, а хвіст - риби. Цей прийом не набув великого поширення, оскільки образи його важко втілюються в предметні речі. А втім, приклади матеріалізації таких образів у реальному житті маємо - це танк, бойова машина піхоти, амфібія тощо.

· Гіперболізація - збільшення предмета (велетень Гуллівер, літаки «Мрія», Ан-74).

· Літота - на відміну від гіперболізації, зменшення предмета (хлопчик-мізинчик). Ці прийоми використовують у народних казках, фантастичних творах.

· Підкреслення - акцентування якоїсь частини образу чи певної якості. За допомогою такого прийому створюються шаржі, карикатури.

· Схематизація - образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси схожості виходять на перший план. Прикладом може бути орнамент, елементи якого художник узяв із рослинного світу.

· Типізація - виокремлення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах. Це найскладніший прийом. Його широко застосовують у літературі.

· Комбінування - сполучення даних у досвіді елементів у нові, більш-менш незвичні комбінації. Це найпростіша техніка уяви, саме її мали на увазі дослідники минулої доби, коли вважали механізмом уяви асоціацію.

· Алегоризація, створення алегорії - використання образу в переносному значенні. Образ є лише умовно обраним знаком якогось явища дійсності.

· Метафоризація, побудова метафор. Метафора є глибшим уявним відображенням явища, ніж алегорія, оскільки між метафоричним образом та його значенням існує певна подібність, аналогія.

· Символізація, використання символів, є найглибшою за значенням, сутнісним наповненням технікою уяви. Розуміння мови символів допомагає людині свідомо отримувати послання від власного несвідомого (сни тощо). Символ відрізняється від знака тим, що він є не умовно обраним для позначення, а глибинно, сутнісно єдиним із тим, що він позначує. На відміну від поняття, символ має необмежений обсяг значення. Вираженню через символи підлягає тільки загальнолюдське, приналежне до самого способу існування людини [3, c. 343].

У техніці уяви завжди створюється складна динамічна єдність свідомого і несвідомого.

Уява - це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності.

3.1 Стадії творчого процесу

Уяву можна характеризувати в кількісному та якісному аспекті. Здатність породжувати певну кількість нових образів упродовж певного проміжку часу ми назвемо продуктивністю уяви. Але сама кількість нових образів за одиницю часу не може вважатися ознакою рівня розвитку уяви. Інколи кількість зовсім не свідчить про нову якість і відкриває перед людиною «безглузду безкінечність» недоречних образів. Наприклад, велика кількість грошей у державі може виявляти не її багатство, а лише інфляцію. Тому від продуктивності як кількісної характеристики уяви не слід відокремлювати якісні характеристики. До них належить осмисленість - відповідність образів уяви певному формування призначенню, їхня сутнісна глибина, міра вираження в них якоїсь прихованої реальності. Ця характеристика виявляє ту глибину уяви, яка зовсім відсутня при комбінуванні образів. Саме вона є головним виміром участі уяви в пізнанні людиною дійсності. Також аспект якості уяви презентує оригінальність - міра індивідуальності, несхожості на інші тих образів, які є продуктами уяви. У дослідженні уяви, в якому великій кількості досліджуваних пропонується певне творче завдання, справді оригінальним буде такий його розвґязок, який трапиться лише один раз [3, c. 346].

Силу творчої уяви та її рівень, як зазначає С.Л. Рубінштейн, визначають співвідношенням двох показників:

· того, наскільки уява дотримується обмежувальних умов, від яких залежить її смислова насиченість, обґєктивна значущість її продуктів;

· того, наскільки образи уяви нові й оригінальні, відмінні від безпосередньо даного її породження.

Уява, яка не задовольняє водночас обидві умови, є творчо безплідною, якою б формально продуктивною вона не видавалась. Отож, головними характеристиками уяви є:

· продуктивність;

· осмисленість;

· оригінальність.

Аналіз творчої уяви як складного явища дозволяє дослідникам виокремити фактори, які у взаємодії становлять цю єдність. Французький вчений Т.А. Рібо наводив такі фактори уяви:

Інтелектуальний фактор. У ньому уяву визначають як пізнавальний процес, в якому відбувається дисоціація (розкладення) образів та асоціація за окремими й випадковими ознаками. Головним інтелектуальним моментом уяви Рібо визнає «мислення за аналогією». Конкретними прийомами такого мислення за аналогією є персоніфікація (намагання все наділити душею) та перетворення (перенесення значення з одного предмета на інший на підставі окремої схожості).

Емоційний фактор. Усі форми творчої уяви неможливі без емоцій; усі афективні стани можуть впливати на уяву.

Несвідомий фактор. Суттєвими рисами натхнення є раптовість і безособовість. Воно залежить не від волі індивіда, а від несвідомої діяльності духа (проте самий стан натхнення є не причиною уяви, а її симптомом) [3, c. 348].

Органічні умови уяви. До них Рібо зараховує анатомічні (відстежені кореляції між розвитком певної ділянки кори головного мозку і художнім або мислительним типом творчості) та фізіологічні умови.

Початок єдності. Синтетичний принцип єдності факторів творчої уяви може виявлятися у трьох формах: органічній (нормальній, творчій); нестійкій (репродуктивній, нездатній до творення нового) та крайній (хворобливій, яка виявляється в маренні).

У єдиному творчому процесі уява йде поруч з інтуїцією і випереджає мислення. За стадійними теоріями творчого процесу деяких авторів, у цьому процесі виокремлюють різну кількість стадій, але в їх переліку простежуємо єдину послідовність.

За теорією Уоллеса, у процесі творчого мислення виокремлюють чотири стадії, при цьому найвідповідальнішою є третя, повґязана з інтуїтивним осяянням (інсайтом):

· підготовка - на цій стадії окреслюється завдання;

· визрівання - на цій стадії відбувається підсвідома робота над завданням, пошуки розвґязання (щоб дати йому визріти, людині треба відволіктися, зайнятися зовсім іншими питаннями);

· інсайт (раптове усвідомлення розвґязання);

· перевірка - для оцінки правильності розвґязання підключається мислення.

Гетчінсон теж виокремлює чотири стадії, подібні до наведених вище:

· орієнтації (накреслення орієнтирів проблеми);

· фрустрації (зустрічі з перешкодою, яку нетворче, стереотипне мислення не в змозі подолати);

· інсайту;

· перевірки.

Згідно з теорією Дж. Дьюї, у творчому мисленні виокремлено пґять стадій:

· окреслення завдання;

· аналіз;

· висунення гіпотез;

· обговорення;

· оцінка рішення.

Отже, в останній моделі творчого процесу головну роль справді надано мисленню, а не уяві з інтуїцією, проте стадія висунення гіпотез у будь-якому разі передбачає необхідність задіяння уяви [3 , c. 349].



4. ФУНКЦІЇ УЯВИ

Уява відіграє дуже важливу роль в житті і діяльності людини. Серед безлічі виконуваних уявою функцій найбільш вагомими є:

- цілевизначення і планування. Майбутній результат і можливості його досягнення спочатку створюються в уяві суб'єкта;

- пізнавальна функція. Уява здійснює уявний відхід за межі безпосередньо сприйманого, конструює поняття про предмет ще до того, як складеться саме це поняття;

- пристосувальна функція. У психіці дитини виникає конфлікт між надлишком зовнішньої інформації і браком коштів, необхідних для розуміння і пояснення навколишнього. В цих умовах дитячий мозок неодмінно повинен протиставити зовнішньому потоку інформації, що обрушуються на нього, засіб, яке дозволило збільшити обсяг сприйманого. Так, наприклад, створення казок і міфів у стародавніх народів допомагало зрозуміти складні і незрозумілі явища, так як в той час достовірних наукових знань для переробки даної інформації було недостатньо;

- психотерапевтична функція. Чому діти розповідають "страшилки"? Це своєрідний захист від страхів, що з'являються у них на етапі розвитку. Образи минулого доповнюються,перетворюються за допомогою уяви [4, c. 151].

Отже, функції уяви полягають:

· у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;

· у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;

· у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;

· у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;



ВИСНОВОК

Отже, уява є невід'ємною частиною життя кожної людини. У психології цим словом описують процес створення в своїй свідомості образу того чи іншого предмета. При цьому далеко не завжди цей предмет буде відповідати своєму реальному прототипу. У деяких випадках картини, створювані в нашій свідомості, зовсім не співвідносяться з реальністю, такий образ носить назву фантазії [3, c. 341].

Важливо пам'ятати, що уява міцно пов'язано з ще двома психологічними процесами: пам'яттю і мисленням. Кожен з них в різному ступені виявляється в різні моменти.

Функції уяви полягають в наступному: уявлення дійсності, формування плану дій, регулювання емоційного стану та пізнавальних процесів.

Психологія уяви, як і більшої частини психологічних процесів, вивчена ще не до кінця. Однак дещо вченим дізнатися таки вдалося. Найбільший інтерес для звичайної людини може представляти опис різних видів цього процесу. Уява в психології ділиться на декілька видів за двома принципами. Перший принцип - це ступінь усвідомленості процесу. Легко зрозуміти, що в даному випадку уява поділяється на усвідомлене і неусвідомлене. Другий принцип поділу, по виконуваної задачі, характерний тільки для усвідомленого уяви: творче, що відтворює і мрія [3, c. 340].

Почати варто з самого простого, а саме з неусвідомленого уяви. У цьому випадку воля людини абсолютно не приймає участь в процесі. Воно найбільш властиво маленьким дітям. Дорослі з ним зустрічаються в основному у сні або в напівдрімоті. Для деяких розладів психіки також характерно неусвідомлене уяву. У психології в цьому випадку говорять про галюцинації: людина підсвідомо створює образ предмета або істоти і поміщає його в реальний світ.

Відтворює уяву найтісніше пов'язане з пам'яттю, оскільки його завдання точне відтворення предметів і картин з минулого, тобто того, що людина вже бачив. Наприклад, коли школяр на контрольній посилено намагається згадати, що було написано на дошці, коли вони проходили цю тему, він може спробувати подумки відтворити перед собою цю саму дошку.

Сюди ж можна віднести спроби людини представити по опису то , що він в житті ніколи не бачив. Наприклад, людина, що читає про море, може спробувати уявити його собі на основі своїх минулих переживань і художнього опису.

Що про творчій уяві говорить психологія? Уява цього типу просто необхідно людям мистецтва: літераторам, художникам, скульпторам … Його теж можна розділити на кілька типів: аглютинація - коли образ створюється шляхом з'єднання різних частин і якостей, акцентування - коли він будується навколо однієї риси або деталі, і найбільш складний - типізація - створення збірного, усередненого образу. Для творчої уяви найбільше значення має мислення, хоча і пам'ять, природно, грає не останню роль.

Не варто забувати, що і наукова діяльність багато в чому будується не тільки на дослідах і розрахунках. Перш ніж переступати до них, потрібно уявити собі щось нове, невідоме або відкидає наукою. Задумайтеся, яким уявою потрібно володіти, щоб уявити собі, що насправді Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. Звичайно, зараз це загальновідомий факт, а раніше для кожного було очевидно, що Земля - це центр всесвіту.

Мрії - це уява, спрямоване в майбутнє, коли людина уявляє собі, що він хоче мати через день або рік , що хоче робити [3, c. 346].

В цілому, уяву в психології - тема досить складна, що вимагає всебічного і розгорнутого розгляду. Однак далеко не кожній людині необхідно знати всі подробиці. А ось загальне уявлення мати все-таки корисно.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2001. - 280 с.

2. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, В. Огороднійчук та ін. - К.: Либідь, 2005. - 464 с.

3. Загальна психологія. / За заг. ред. С. Д. Максименка. Підручник. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 704 с.

4. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник. - К.: “ЕксОб”, 1999. - 303 с.

5.Немирівський В. Г., Невирко Д. Д. Соціологія людини: Від класичних до постнекласичних підходів. Вид. 2-е, перероб. і доп. - М.: Видавництво ЛКІ. - 304 с., 2008

6. Основи практичної психології: Підручник / За заг. ред. В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. - К.: Либідь, 2003. - 536 с.

7. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К.: Либідь, 2002. - 630 с.

8. Роменець В. А. Психологія творчості: навчальний посібник. - К.: Либідь, 2001. - 288 с.

9. Русинка І. І. Психологія: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2007. - 367 с.

10. Цигульська Т. Ф. Загальна та прикладна психологія: Навчальний посібник. - К.: Наукова думка, 2000. - 190 с.

Размещено на Allbest.ru

...