Темперамент і методи виявлення його складових компонентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ (м. БІЛА ЦЕРКВА)

УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ

Кафедра педагогіки та психології

професійної освіти

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з модулю

«Соціально-психологічна компетентність педагогічних працівників ПТНЗ»

на тему: «Темперамент і методи виявлення його складових компонентів»

Біла Церква - 2015р

Зміст

Вступ

1. Поняття «темпераменту» та його типи

2. Методика визначення типу темпераменту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Психологія -- одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини -- психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот.

Індивідуально-психологічні особливості -- неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на ґрунті яких за життя залежно від умов виховання розвиваються й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття. Проте природжені біологічні особливості не визначають фатально індивідуальних якостей особистості. Багатьма спеціальними психологічними та фізіологічними дослідженнями доведено, що природжене змінюється залежно від умов життя і виховання. особистість темперамент психологічний

Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці. У навчально-виховній роботі особливо важливим є індивідуальний підхід до дітей. А. Макаренко рекомендував вихователям завжди пам'ятати, що люди -- дуже різноманітний матеріал для виховання, і було б неймовірним верхоглядством намагатися втиснути його в загальні для всіх рамки. Психологія праці, мистецтва, навчання та виховання, застосування психологічних закономірностей завжди мають опосередковуватися знаннями індивідуальних відмінностей між людьми. Без таких знань неможливо готувати молодь до праці, свідомого вибору професії.

Діяльність і поведінка людини зумовлюються не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті особистості.

1. Поняття «темпераменту» та його типи

Темперамент (від лат. temperare -- змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати, уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини -- їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. На однакові за змістом і метою дії подразники кожна людина реагує по-своєму, індивідуально. Одні реагують активно, жваво, глибоко емоційно, довго переживають вплив подразника, а інші -- спокійно, повільно, швидко забуваючи проте,що на них впливало. Деякі люди надто афективно реагують на події, на ставлення до них -- спалахують гнівом, діють агресивно, а де хто в цьому разі виявляє боязкість, не чинить жодного опору там, де він потрібний. Отже, темперамент можна визначити як індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.

Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту:

§ сензитивність,

§ реактивність,

§ пластичність,

§ ригідність,

§ резистентність,

§ екстравертованість та інтровертованість.

Сензитивність -- міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже.

Реактивність -- це особливості реакції особистості на подразники,що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе. Бурхливі реакції при успіхах або невдачах у будь-якій діяльності позначаються на різних особливостях темпераменту. Реактивність як особливість темпераменту виразно виявляється при психічних травмах -- у реактивній депресії (пригніченість, рухова та мовна загальмованість), в афективно-шокових реакціях (реакції на катастрофи, аварії, паніка), для яких характерна або безладна рухова активність, або повна загальмованість,ступор.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість, неврівноваженість або недостатня рухливість типу нервової системи за належних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.

Ригідність -- особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті -- у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці -- у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Резистентність -- міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні люди здатні опиратися найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна бравада), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають нездатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, важкі умови праці.

Екстравертованість та інтровертованість -- спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстравертованість) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтро-вертованість). Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як властивості темпераменту -- це прояви динамічних, а не змістових сторін особистості. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а тому йому властиві ускладнення соціальної адаптації.

Індивідуальні особливості реагування на різноманітні обставини дали підстави поділити людей на кілька груп або типів темпераменту. Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом.

Він та його послідовники (римський лікар Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (відлат. humor -- рідина, соки організму -- кров, флегма, жовч), згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров'ю, жовчю та слизом (лімфа, флегма). На основі цього погляду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту:

· сангвінічний (від лат. sanguis -- кров, перевага в організмі крові);

· флегматичний (від грецьк. phlegma -- слизь, перевага в організмі слизу);

· холеричний (від грецьк. chole -- жовч, перевага в організмі жовчі);

· меланхолійний (від грецьк. melas -- чорний, похмурий та chole -- жовч, перевага в організмі чорної жовчі).

Сьогодні це вчення цікаве тільки з історичного погляду. Але описані Гіппократом характерні риси темпераменту досить точно визначають особливості окремих типів темпераменту. Німецький філософ-ідеаліст І.Кант, поділяючи погляди на темперамент представників гуморальної теорії, уперше дав своєрідну психологічну характеристику темпераментів. Він вважав, що флегматикам бракує моральних почуттів, меланхоліки -- справжня доброчинність; у холериків найрозвиненіше почуття честі, а у сангвініків -- почуття прекрасного. Але І. Кант у своєму розумінні темпераменту плутав його риси з характером. Вітчизняний вчений, лікар і педагог П. Лесгафт пояснював темперамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору та товщини й гнучкості стінок судин. Калібр судин і товщина їх стінок, на думку П. Лесгафта, зумовлюють швидкість і силу кровообігу, невеликому діаметру судин відповідає сангвінічний темперамент, а великому діаметру та товстим стінкам його судин -- меланхолійний; флегматичний темперамент зумовлюється великим діаметром і тонкими стінками судин. Німецький психіатр Е.Кречмер обстоював залежність психічного складу особистості від будови (конституції) тіла. Він запропонував власну класифікацію типів конституції (пікнічний, астенічний, атлетичний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них властивий певний темперамент. Гуморальна та морфологічна теорії темпераменту мають серйозні недоліки.

Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи:

v сильний, врівноважений, але рухливий -- жвавий тип;

v сильний, врівноважений, але інертний -- спокійний, але малорухливий тип;

v сильний, неврівноважений з переважанням збудження над гальмуванням -- збудливий, нестриманий тип;

v слабкий тип.

Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов'язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппократа, він писав, що сангвінік -- палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик -- врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик -- яскраво бойовий тип, задерикуватий, легко й швидко збуджується. Меланхолік -- помітно гальмівний тип нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, небезпечне. Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викликати психопатологічні прояви. У золотій середині, за виразом І. Павлова, стоять сангвінічний та флегматичний темпераменти -- їх врівноваженість є проявом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.

У сучасній психології користуються гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості.

Сангвінік - людина із сильною, зрівноваженою, жвавою нервовою системою. Він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Завдяки життєрадісності сангвініку властива висока опірність труднощам життя. Він любить жарт, часто стає організатором, душею компанії. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається. Сангвінік легко переключається з однієї справи на іншу. У стресовій ситуації діє активно, зберігає самовладання. Сангвініки найпродуктивніші в роботі, яка потребує швидкої реакції і водночас зрівноваженості.

Флегматик - людина із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Внаслідок цього на зовнішні впливи реагує повільно, неговіркий. Емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. Настрій стабільний, рівний. Навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. Флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях. Він воліє закінчити одну справу і тільки потім братися за інше. Флегматик є стратегом, і тому він постійно звіряє свої дії з перспективою. Флегматик не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу і друзів. Він важко і повільно пристосовується до нових умов; нерідко довго коливається, приймаючи рішення, але, на відміну від меланхоліка, обходиться без сторонньої допомоги. Флегматикам підходить робота, яка вимагає методичності, тривалої працездатності й холоднокровності.

Холерик - це людина, нервова система якої визначається перевагою збудження над гальмуванням. Через це вона дуже швидко реагує на зовнішній вплив, причому часто нерозважно. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання здатне вивести його із себе. Він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. Сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. У цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. Однак неврівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. Взагалі мінливість - характерна риса холерика, і тому завбачити, як поведеться холерик у новій обстановці, дуже важко. Для холериків характерна циклічність у роботі.

Меланхолік - людина з слабкою нервовою системою, яка має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість. Саме тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека) результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися в порівнянні зі спокійною звичною обстановкою. Його підвищена чутливість приводить до швидкого стомлення й падіння працездатності, а для відновлення сил йому потрібний досить тривалий відпочинок. Навіть незначний привід може викликати в нього образу, сльози. Він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. У звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. Володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.

Проте, помилкою було б вважати, що кожен з нас може віднести себе до одного з основних типів темпераменту, оскільки в чистому вигляді вони трапляються досить рідко. Набагато частіше можна зустріти різні поєднання означених типів з деякою перевагою одного з них за тих чи інших життєвих обставин. У таких випадках мова йде про проміжні форми або перехідні типи, які можуть бути наслідками природних задатків або утворюватися з основних типів протягом життєдіяльності індивіда.

2. Методика визначення типу темпераменту

До методів визначення типу темпераменту можна віднести лабораторні і анамнестичні методи.

Найбільшу популярність в дослідженнях темпераменту, отримав метод лабораторного експерименту, який дозволяє точно вимірювати реакції, що особливо важливо для отримання їх тимчасових характеристик і для оцінки енергетичних параметрів поведінки. Нарешті, лише в лабораторних умовах можна вимірювати мимовільні реакції, які не піддаються свідомому контролю суб'єкта і саме тому розкривають властиві йому справжні особливості темпераменту.

Значення цих умов, типових для лабораторного експерименту, підкреслюють головним чином ті психологи, які займаються вивченням типів нервової системи. Однак стосовно діагнозу темпераменту лабораторні методи мають деякі недоліки, головний з яких складається в тому, що в таких умовах, як правило, проводяться вимірювання по необхідності швидко, відбувається в невеликому часовому інтервалі, а це означає, що його результати, за якими судять про темперамент, можуть виявитися випадковими, малоймовірними. Це пов'язано, зокрема, з тим, що фізіологічні механізми темпераменту дуже складні; так тонус нервової системи, що визначає інтенсивність реакції, зазвичай на різних її рівнях різний. Відомо також, що деякі реакції залежать не тільки від темпераменту індивіда, але і від ряду інших факторів, в принципі не піддаються одночасного контролю.

Для подолання цих труднощів все частіше застосовуються комплексні, поліфункціональні дослідження, в яких одночасно застосовується ряд вимірювальних прийомів, численні показники властивостей темпераменту і реєстрація різних реакцій. Звичайно, такі дослідження, з огляду на використовувану в них апаратуру, досить дорогі і вимагають від експериментатора ґрунтовної підготовки, що не сприяє їх широкому розповсюдженню.

Багато дослідників, особливо ті, хто займається вивченням темпераменту у дітей, проводять для діагнозу темпераменту природний експеримент, який, володіючи основними рисами експериментального методу,в той же час досить близький до методу спостереження. Цей метод створює можливість для детального контролю умов і ходу експерименту, а також для управління ними; разом з тим він дозволяє вимірювати поведінку в природних умовах, близьких до повсякденного життя дитини.

У педагогічної роботи найбільш відповідним методом діагностики темпераменту, як і інших психологічних особливостей учня, є, безсумнівно, спостереження. Однак для визначення темпераменту та інших рис особистості недостатньо просто спостерігати поведінку індивіда. Так, констатація того, що учень ледачий, обманює чи виявляє інтерес до певних сторін життя, нічого не говорить про його темперамент, тому що ці риси залежать від характеру, інтересів чи мотивації дитини. У той же час, якщо ми помічаємо, що дитина швидко виконує доручену йому дію, здійснює рухи з більшою чи меншою енергією, або ж знайомимося з поведінкою дитини у важких або незвичайних життєвих ситуаціях, то на підставі багатьох подібних спостережень можна з відомим наближенням судити про певні особливості його темпераменту.

Зазвичай, для визначення типу темпераменту використовують анамнестичні методики, суть яких зводиться до надання відповідей на поставлені запитання, за результатами яких можна скласти уявлення про ті чи інші характерні особливості людини, її поведінку, стиль взаємодії з іншими та ін. Отримані результати сприяють формуванню цілісного уявлення про темперамент та його складових.

Тест А. Бєлова містить “паспорти” темпераментів, які складаються з переліку рис, притаманних представникам кожного з чотирьох типів темпераменту. Слід відповідати, виходячи з того, як Ви поводитеся у повсякденному житті, а не в якихось екстремальних умовах.

Відмітьте знаком “+” ті риси в “паспорті” темпераменту, які характерні для вашої вдачі.

Паспорти темпераментів:

I. Ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) нестримані, запальні; 3) нетерплячі; 4) різкі і прямолінійні у стосунках з людьми; 5) рішучі й ініціативні; 6) вперті; 7) влучні у суперечках; 8) працюєте поривами; 9) схильні до ризику; 10) незлопам'ятні; 11) маєте швидку, пристрасну, з плутаними інтонаціями мову; 12) неврівноважені і схильні до гарячності; 13) агресивні; 14) нетерплячі до вад; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і щось вирішувати; 17) невтомно прагнете до нового; 18) у Вас різкі, поривчасті рухи; 19) наполегливі в досягненні поставленої мети; 20) схильні до різких змін настрою.

II. Ви: 1) веселі, життєрадісні; 2) енергійні та ділові; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) схильні переоцінювати себе; 5) здатні швидко схоплювати нове; 6) непостійні в інтересах і нахилах; 7) легко переживаєте поразки; 8) без труднощів пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з задоволенням беретесь за будь-яку нову справу; 10) легко залишаєте справу, якщо вона перестала Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу і так само швидко переключаєтесь з однієї справи на іншу; 12) для Вас обтяжливі одноманітність, буденна, клопітка робота; 13) Ви товариські та чуйні, не відчуваєте скутості у стосунках з новими для Вас людьми; 14) витривалі та працездатні; 15) маєте голосну, швидку, чітку мову, яка супроводжується жвавими жестами і виразною мімікою; 16) зберігаєте самовладання в несподіваній, складній ситуації; 17) маєте завжди бадьорий настрій; 18) швидко засинаєте і прокидаєтесь; 19) буваєте незібрані, виявляєте поспішність в рішеннях; 20) часто відволікаєтесь, схильні до поверховості.

III. Ви: 1) спокійні та холоднокровні; 2) послідовні, серйозні в справах; 3) обачні і розважливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні і не любите зайвих балачок; 6) маєте спокійну, врівноважену мову із зупинками, без особливих емоцій, жестикуляції і міміки; 7) стримані і терплячі; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не розтрачуєте даремно сили; 10) суворо дотримуєтесь встановленого розпорядку життя, системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) не берете близько до серця похвалу чи засудження; 13) незлобливі, поблажливо ставитесь до критики на свою адресу; 14) постійні в своїх стосунках та інтересах; 15) повільно втягуєтесь в роботу і переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у стосунках з людьми; 17) любите охайність та порядок у всьому; 18) важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) маєте витримку; 20) дещо повільні.

IV. Ви: 1) сором'язливі; 2) губитеся в нових обставинах; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірите в свої сили; 5) легко переносите самотність; 6) почуваєте пригніченість і розгубленість при невдачах; 7) схильні заглиблюватися в себе; 8) швидко втомлюєтесь; 9) маєте слабку, тиху мову, що іноді переходить у шепіт; 10) мимоволі пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сліз, 12) ставите високі вимоги до себе та інших; 13) надзвичайно сприйнятливі до похвали чи засудження; 14) схильні до підозр; 15) хворобливо чутливі і легко вразливі; 16) надмірно образливі; 17) замкнуті та відлюдкуваті, не ділитися ні з ким своїми думками; 18) малоактивні, несміливі; 19) покірні; 20) прагнете викликати співчуття і допомогу оточуючих.

Не забувайте, що це ваша власна, тобто суб'єктивна оцінка самого себе.

Паспорти відповідають темпераментам:

I - холеричному; II - сангвінічному; III - флегматичному; IV - меланхолічному.

2. Визначте свій темперамент за формулою:

де Ф_Т - значення темпераменту; А - загальна кількість плюсів за всіма типами; А_х - число плюсів у “паспорті” холерика; А_с - число плюсів у “паспорті” сангвініка; А_ф - число плюсів у “паспорті” флегматика; А_м - число плюсів у “паспорті” меланхоліка.

Кінцевий вигляд формула може мати, наприклад, такий:

Ф_Т = Х(35%) + С(30%) + Ф(14%) + М(21%).

Це означає, що даний темперамент на 35% - холеричний, на 30% - сангвінічний, на 14% - флегматичний і на 21% - меланхолічний.

Оціночна шкала

Якщо кількість позитивних відповідей за одним з типів темпераменту складає 40% і більше, це означає, що даний тип темпераменту для Вас є домінуючим. Якщо цей результат складає 30-39%, то риси даного типу виявлені у Вас досить сильно, якщо 20-29% - риси даного типу виявлені середньо. При результаті 10-19% можна стверджувати, що риси цього типу темпераменту виявлені у Вас в незначній мірі.

Висновки

Темперамент треба строго відрізняти від характеру. Темперамент ні в якій мірі не характеризує змістовну сторону особистості (світогляд, погляди, переконання інтереси і т.п.), не визначає цінність особистості або межа можливих для даної людини досягнень. Він має лише відношення до динамічної сторони діяльності.

Хоча темперамент не може визначати відносин особистості, її прагнень, і інтересів, її ідеалів, тобто всього багатства змісту внутрішнього життя людини, однак характеристика динамічної сторони має істотне значення для розуміння складного образа поводження людини, характеру людини. Те, наскільки людина виявляє урівноваженість у поводженні, гнучкість, динамічність і експансивність у реакціях, говорить про якісні особливості особистості і її можливості, певним чином створених на трудової та громадської діяльності індивіда. Таким чином, темперамент не є чимось зовнішнім у характері людини, а органічно входить у його структуру. Життєві враження, виховання і навчання на природній основній тканині темпераменту - типі вищої нервової діяльності-поступово тчуть візерунки.
Відношення особистості, її переконання, прагнення, свідомість необхідності і боргу дозволяють переборювати одні імпульси, тренувати інші, щоб організувати своє поводження відповідно до суспільних норм.

Саме тому проблема визначення типів темпераменту є надзвичайно важливою, оскільки її вирішення дозволяє особистості краще орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях, прогнозувати свою поведінку в тій чи іншій ситуації, змінювати своє ставлення до оточуючих та оцінку їх діяльності тощо. Вирішення цих надзвичайно складних завдань можливе завдяки використанню різноманітних сучасних тестових методик.

Список використаної літератури

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. --

М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 624 с.

2. Белоус В. В. Темперамент и деятельность: Учеб. пособие. - Пятигорск, 1990.

3. Богословский В.В. Общая психология: Учебное пособие для студ. пед. ин-тов / В.В. Богословский, А.А. Степанов, А.Д. Виноградова и др.- М.: Просвещение, 1981. - 383 с.

4. Маклаков А. Г. Общая психология. -- СПб.: Питер, 2001. -- 592 с.

5. Максименко С. Д. Загальна психологія Навчальний посібник / Максименко С. Д., Соловiєнко В. О.- К.: МАУП 2000. -256 с.

6. Основи психології: Підручник/За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. -

К.: Либідь, 1995.-632с.

7. Симонов, П.В. Темперамент. Характер. Личность / П.В. Симонов, П.М. Ершов. - Москва : Наука , 1984.-163с.

8. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления / Под ред. Ю.

Б. Гиппенрейтср, В. В. Пегухова. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1981, С. 381-398.

Размещено на Allbest.ru