Cтатева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці

Розробка практичних рекомендацій щодо гармонійного сексуального розвитку підлітків. Аналіз науково-психологічної літератури з проблеми дослідження. Розгляд теоретико-методологічних засад вивчення особливостей сексуального розвитку в підлітковому віці.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 17.04.2017
Размер файла 60,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Реферат

Вступ

1. Теоретико-методологічні засади вивчення особливостей сексуального розвитку в підлітковому віці

1.1 Аналіз науково-психологічної літератури з проблеми дослідження

1.2 Соціальна ситуація розвитку у підлітковому віці

1.3 Процес статевого розвитку підлітка

2. Експериментальне дослідження статевої ідентичності і сексуальної поведінки в підлітковому віці

2.1 Розвиток статевої ідентичності

2.2 Дослідження статевої ідентичності і сексуальної поведінки в підлітковому віці

2.3 Психологічний та статистичний аналіз результатів констатувального експерименту

2.4 Практичні рекомендації щодо гармонійного сексуального розвитку підлітків

Висновки

Список використаної літератури

Реферат

Дана курсова робота присвячена актуальній на сьогоднішній момент проблемі психологічної готовності дитини дошкільного віку до шкільного навчання. Актуальність даної теми характеризується тим, що діти, не готові до шкільного навчання, потребують у спеціальній розвиваючій роботі, спрямованій на профілактику шкільної неуспішності і дезадаптації.

Саме для виявлення таких дітей з метою проведення з ними надалі розвиваючої роботи проводиться дослідження їх психологічної готовності до шкільного навчання.

Перший розділ представленої роботи присвячений аналізу літератури з проблеми вивчення. Окрім цього в ньому визначається зміст поняття «шкільна зрілість», та розглядається питання структури шкільної зрілості.

У другому розділі аналізуються діагностичні прийоми і програми психологічної допомоги дитині на етапі підготовки до школи. Проводиться емпіричне дослідження психологічних особливостей шкільної зрілості у дітей старшого дошкільного віку, та на основі результатів констатувального експерименту наводяться практичні рекомендації щодо подолання психологічної неготовності до шкільного навчання.

Ключові слова: ідентичність, підлітковий вік, статевий розвиток, сексуальна поведінка підлітків, пубертатний період, самокатегоризація, проективна методика, анкетування,підліток.

Вступ

Актуальність дослідження. В умовах сучасного українського суспільства питання про формування особистості, становлення її ціннісно-смислової сфери, діяльного становлення до свого життя є актуальним та життєво важливим. Успішне функціонування та цінності конкретної людини, яка здатна протиставляти соціуму свою волю та свої бажання, здатна захистити свої права та здійснювати свідомий життєвий вибір. Тому актуальності на сьогоднішній день набуває питання формування та розвитку особистості, становлення її ідентичності.

Ідентичність - це усвідомлення самототожності, цілісності та неперервності в часі власної особистості. Це - серцевина, що забезпечує постійність особистості при змінах в оточуючому світі та при зміні власних поглядів, установок і можливостей.

Методологічні основи статевої ідентичності знаходять адекватне підґрунтя у вітчизняній психології: теоретико-експериментальне вчення Б. Ананьєва про людину (вивчення статевих характеристик як індивідуальних властивостей індивіда і їх зв'язок із особливостями його соціальної поведінки), культурно-історична концепція Л. Виготського (залежність рівня розвитку від соціокультурної ситуації). Їм відповідають основні положення інтерпретаційних досліджень західних науковців (концепція соціальної ідентичної особистості Дж. Тернера, і Х. Теджфела, соціально-конструктивістський підхід).

Вибраний для дослідження підлітковий вік - це час, коли суб'єкт прагне розширити й уточнити зміст свого «Я». Цей віковий період є важливим етапом становлення статевої ідентичності, бо саме у цьому віці відбувається активне усвідомлення суті своїх ставлень до інших людей та самого себе, розширюється й уточнюється статеве самовизначення. Саме у підлітковому віці, як підкреслюється науковцями, відбувається становлення статевої ідентичності, яка є внутрішнім переживанням своєї статевої належності, набуттям гендерної ролі й уподібненням до неї, своєрідною єдністю статевого самоусвідомлення і поведінки. Підлітковий вік визначає подальший розвиток особистості, орієнтацію на справжні зразки Я- чоловіка і Я-жінки в нових змінних умовах, якими передбачено формування гендерної самосвідомості, статевої «Я-концепції» та статево-рольової ідентифікації.

Суспільна свідомість сприйняла той факт, що сексуальність не направлена лише на дітонародження, не має потреби у легітимізації і є самоцінною.

Дослідження сексуальної поведінки зображені у великій кількості праць і монографій таких вчених, як Е. Гідденс, М. Фуко, М. Кле, Ф. Райс, та інших. Українські вчені Л. Гридковець, Л. Сокурянська, О. Сечейко надають пріоритет вивченню сексуальних практик підлітків. До російських вчених, які здійснюють свою науково-дослідницьку діяльність у цій сфері, відносяться А. Антонов, В. Медков, Є. Омельченко, І. Кон, С. Голод, та інші.

Об'єкт дослідження - процес сексуального розвитку в підлітковому віці.

Предмет дослідження - статева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні статевої ідентичності та сексуальної поведінки у підлітковому віці.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати науково-психологічну літературу з досліджуваної проблеми.

2. Описати особливості соціальної ситуації розвитку особистості в підлітковому віці.

3. Провести експериментальне дослідження статевої ідентичності і сексуальної поведінки у підлітковому віці.

4. На основі результатів констатувального експерименту розробити практичні рекомендації щодо гармонійного сексуального розвитку підлітка.

Теоретико-методологічною основою дослідження концепції становлення особистості в онтогенезі (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, М. Боришевський, Л. Виготський, В. Моляко, Т. Титаренко, С. Рубінштейн, Н. Чепелєва та ін.), генетичний та системний підходи до проблеми соціально-психологічної детермінації поведінки (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, В. Ганзен, В. Казміренко, А. Коваленко, Б. Ломов, С. Максименко, В. Мерлін, Г. Щедровицький та ін.), вихідні положення теорії соціального навчання (А. Бандура); становлення пропріуму (Г. Олппорт); характеристики сексуальної активності у підлітковому віці (В. Каган); індивідуально-психологічні відмінності (В. Русалов); смислові варіанти інтимної близькості (І. Кон) тощо.

Методи (методики дослідження):

-аналіз літератури з проблеми дослідження;

-спостереження;

-бесіди;

- психолого-педагогічний експеримент (констатувальний);

-анкетування (методика «Основні риси характеру в залежності від статі», методика «Ставлення учнів до допустимості сексуальних контактів»);

-тестування ( методика «Якими я уявляю чоловіка та жінку»);

-методи математичної обробки даних.

Теоретичне значення дослідження полягає у систематизуванні поглядів на структуру та етапи становлення ідентичності, здійсненні аналізу формування структурних компонентів ідентичності і сексуальної поведінки; розкритті особливостей становлення ідентичності і сексуальної поведінки у підлітковому віці.

Практичне значення отриманих результатів. Дані дослідження можуть бути використані педагогами, психологами при роботі з підлітками для їх гармонійного сексуального розвитку, а також в процесі психодіагностичної роботи і при наданні психологічної допомоги.

1. Теоретико-методологічні засади вивчення особливостей сексуального розвитку в підлітковому віці

1.1 Аналіз науково-психологічної літератури з проблем дослідження

Тривалий час вивчення проблематики сексуальної поведінки підлітків було заборонене в психолого-педагогічних і соціологічних дослідженнях, проте соціальна гострота даної теми знову стимулювала звернення до неї психологів, медиків, соціологів, педагогів. Незважаючи на явний інтерес до самої проблеми сьогодні як і раніше гостро відчувається брак саме конкретних емпіричних даних, що характеризують особливості сексуальної поведінки в підлітковій субкультурі [34].

І. Кон зазначав, що статевий розвиток - це стрижень, навколо якого структурується самосвідомість підлітка. Він вважає, що суб'єктивна реакція підлітка на зміни, які відбуваються в період пубертатну, залежить як від соціальних умов розвитку (враховуючи і статеву освіту), так і від індивідуальних особливостей особистості. Однак усі ці фактори, на думку

І. Кона, майже не досліджені (особливо відносно хлопців) [4].

Хоча прояви сексуальності підлітка залежать від його індивідуальних особливостей, В. Каган виділяє загальні характеристики сексуальної активності у підлітковому віці, а саме:

1. Інтенсивність статевого потягу надзвичайно велика (період підліткової юнацької гіперсексуальності). Після 17-18 років спостерігається тенденція поступового згасання сексуальної активності (у порівнянні з підлітковим віком).

2. Сексуальна активність має експериментальний характер. Водночас за даними І. Кона, пік експериментальної поведінки припадає на 12-15 років.

3. Характерною є розбіжність між необмеженими еротичними уявленнями і фантазіями з обмеженими можливостями їх реалізації.

4. Вибух пубертатної сексуальності відбувається при вкрай непідготовленій свідомості [39].

В. Каган пов'язує це з відсутністю належного статевого виховання і просвіти на попередніх етапах розвитку дитини, і зазначає, що якщо дитина дістає інформацію про реальні сексуальні відносини лише у підлітковому віці, це викликає у неї крайні форми емоційного реагування - потрясіння, відчуття огиди і т.д.

Сексологічні дослідження доводять існування значних розбіжностей у сексуальній поведінці дівчат та хлопців-підлітків (Г. Васильченко). Ці відмінності зумовлені, з одного боку, біолого-фізіологічними та психологічними характеристиками, з іншого боку, вони мають соціальне походження [18].

За даним А. Гадасіної, хлопці насамперед мають потяг до фізичного контакту. Дівчата, навпаки, прагнуть душевного контакту, намагаються встановити емоційно теплі відносини.

Необхідно відзначити різну міру впливу біологічних і соціальних чинників на сексуальну активність дівчат і хлопців. За даними М. Клє, сексуальна поведінка дівчат більшою мірою залежить від соціальних та батьківських установок. Дівчата, як правило, поводяться більш обережно і схильні дотримуватись існуючих у суспільстві норм. Хлопці, навпаки, часто ігнорують прийняті норми і правила поведінки, а на їх сексуальну активність мають значний вплив біологічні та фізіологічні чинники.

Говорячи про статеві відмінності сексуальної поведінки, необхідно враховувати, що їх не можна пояснити лише фізіологічними та психологічними особливостями статі. Вчені, які займаються дослідженням сексуальної поведінки, відзначають, що значна індивідуальна варіативність проявів сексуальності зумовлена нейрофізіологічними і психічними властивостями індивіда [28].

Водночас В. Русалов, розглядаючи історичні положення стосовно людської індивідуальності (співвідношення соціального і біологічного), виділив два принципово різних класи індивідуально-психологічних відмінностей, а саме: сексуальний підліток психологічний

1. Психодинамічний, або формальний рівень - темперамент та інші природозумовлені властивості індивіда - сенситивність, загальні здібності.

2. «Змістовний рівень»- спрямованість особистості, відносини, моральні установки, інтереси, знання, вміння, навички тощо.

Виходячи з теорії В. Русалова про дворівневу структуру останньої. Наведена теорія структури особистості має, безпосереднє відношення до проблеми формування та проявів сексуальності, зокрема сексуальної поведінки. Психодинамічні властивості (формальний рівень) мають великий вплив на сексуальну поведінку, особливо у підлітковому віці, коли властивості змістовного рівня ще не зовсім сформовані й сталі. Водночас необхідно зауважити, що питання впливу психодинамічних властивостей на особливості сексуальної поведінки індивідів поки що не знайшло свого повного розкриття. Що стосується підліткового віку така інформація взагалі відсутня [35].

І. Кон описує 9 смислових варіантів інтимної близькості, і виділяє з них ті, що найбільш характерні для підліткового віку, а саме:

-засіб релаксації, зняття статевої напруги, задоволення фізіологічних потреб (особливо для хлопців);

-засіб пізнання, задоволення статевої допитливості;

-засіб самоствердження [31].

Початок статевого життя часто приваблює підлітків як атрибут дорослості, і може бути крайнім вираженням мотиву емансипації.

А. Харчев і С. Голод вважають, що чим молодший вік, тим меншу роль відіграє любов як мотив початку статевого життя.

Отже, у підлітковому віці, коли цікавість до питань статі максимальна і відзначається напругою та набуває особистісного сенсу, статева та сексуальна поведінка значною мірою залежить від попереднього виховання та рівня поінформованості [41].

Багато авторів зазначають, що недоліки статевого виховання, його відокремленість від особливостей психосексуального розвитку дитини можуть призвести до деформації особистості. Д. Колесов і Н. Сельверова в результаті дослідження дійшли висновку, що за певних умов статеве виховання перетворюється на «дефектне». Дефектним слід вважати таке статеве виховання, яке прояви сексуального розвитку дитини спрямовує на хибний шлях, або пригнічує їх.

1.2 Соціальна ситуація розвитку у підлітковому віці

Аналіз підліткового віку - одна з найбільш дискусійних проблем вікової психології: терміни його початку і закінчення, психологічний зміст провідної діяльності, перелік новоутворень - всі ці аспекти неоднозначно тлумачаться вітчизняними і зарубіжними психологами. Іноді цей період цілком відносять до числа кризових, хоча питання про неминучість кризи та її тривалість є також дискусійним.

Підлітковий вік характеризується виходом дитини на якісно нову соціальну позицію, пов'язану з пошуком свого місця в суспільстві: підліток починає інтенсивно рефлексу вати на себе, на інших, на суспільство, інакше розставляються акценти -сім'я, школа, однолітки набувають нових значень і смислів. Порівняння себе з дорослими і молодшими дітьми приводить підлітка до висновку, що він вже не дитина, а радше дорослий: він починає відчувати себе дорослим, прагне до визнання оточуючими його самостійності і значущості [23].

Соціальна ситуація в підлітковому віці відрізняється не стільки за зовнішніми обставинами, скільки за внутрішніми причинами. Підліток продовжує жити в сім'ї, учитися в школі, він оточений переважно тими ж однолітками. Однак сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості в абсолютно нові ціннісні орієнтації. Для підлітка відбуваються зрушення в шкалі цінностей. Все освітлюється проекцією рефлексії, насамперед, найближчі: дім, сім'я. Підліток, як правило, живе разом зі своєю сім'єю. Але саме зараз наступає пора оцінок близьких.

Суть соціальної ситуації розвитку полягає в тому, що підліток включається до нової системи відносин і спілкування з однолітками і дорослими, при цьому безпосередній вплив на підлітка здійснює група однолітків.

Вже в самому лінгвістичному значенні слова "підліток" (від латинського - рости, дозрівати, просуватися вперед, виходити з-під опіки) міститься квінтесенція особливостей розвитку підлітка.

Основні психологічні потреби підлітка - прагнення до спілкування з однолітками, прагнення до самостійності і незалежності, до "емансипації" від дорослих, до визнання своїх прав з боку інших людей.

В дитинстві дитина занурена в поле сімейної ідентифікації. Сімейне "Ми" - перша група, яка приймається в дитинстві як даність. Самі батьки, родичі, приналежний їм світ речей, сімейні традиції, стиль взаємостосунків у дитинстві сприймаються як незмінна сутність буття. Однак, набуваючи досвіду життя, підліток відкриває для себе різноманітні сімейні стосунки, які відрізняються від батьківської сім'ї. Водночас він починає відчувати потребу розлучитися з сімейною ідентифікацією, яка розчиняє його в лоні сім'ї. Він відчуває потребу в більш універсальній, широкій ідентичності й одночасно в укріпленні свого власного почуття особистості, в уособленні свого "Я" від сімейного "Ми". Тому підліток звертає свій критичний погляд на сімейні традиції, цінності [18].

Підлітковий вік розглядається як особлива соціально-психологічна і демографічна група, що має свої настанови, специфічні норми поведінки, які утворюють особливу підліткову субкультуру.

Цей період характеризується пануванням дитячого співтовариства над дорослим. Причина цього - принципово різне положення підлітка в системах "підліток - дорослі" і "підліток - однолітки": у стосунках з дорослими він займає нерівноправне положення, яке зафіксоване в моралі слухняності; в стосунках з однолітками він знаходиться в положенні принципової рівності.

Таким чином, до початку підліткового віку, на думку Т.В. Драгунової, складається парадоксальна ситуація: стосунки дитини з однолітками вже будуються на деяких важливих нормах дорослої моралі рівності, а основою її стосунків з дорослими продовжує залишатися особлива дитяча мораль слухняності [23].

Спілкування з однолітками, тобто свідоме експериментування з власними стосунками з іншими людьми, - виділяється у відносно самостійну сферу життя. У товаристві однолітків реалізується головна потреба періоду - знайти своє місце в суспільстві, бути "значущим". Протягом підліткового віку змінюються мотиви спілкування з однолітками: у 10-11 років - бажання бути в середовищі однолітків, щось робити разом; у 12- 13 років - бажання зайняти певне місце в колективі однолітків; у 14-15 років - прагнення до автономії і пошук визнання цінності власної особистості [21].

Інтимно-особисте спілкування з однолітками - це провідна діяльність, під час якої відбувається практичне засвоєння моральних норм і цінностей. У спілкуванні з однолітками - це програвання найрізноманітніших сторін людських стосунків, побудова взаємостосунків, що ґрунтуються на "кодексі співтовариства", важливими нормами якого є повага гідності, рівність, вірність, допомога товаришу, чесність. У підліткових об'єднаннях залежно від загального рівня розвитку і виховання стихійно формуються свої кодекси честі, високо цінується вірність, чесність і не сприймається зрада, порушення даного слова, егоїзм тощо.

Для підлітка стосунки з однолітками виділяються у сферу його власних, особистих стосунків, у яких він діє самостійно, тому нетактовне втручання дорослих викликає в нього протест.

Зазвичай, вважається, що в підлітковому віці відбувається дистанціювання і відчуження від дорослих. Однак ставлення підлітка до дорослого двояке: підліток, з одного боку, наполягає на визнанні принципової рівності прав з дорослими, з іншого боку, як і раніше потребує допомоги, захисту, підтримки, оцінки. Дорослий значущий для підлітка, але збереження у практиці "дитячих" форм контролю, вимог слухняності, що виявляються в опіці, викликає у підлітка протест.

Сприятлива форма переходу до нового типу стосунків можлива, якщо дорослий сам проявляє ініціативу, перебудовуючи своє ставлення до підлітка. Однак, низка істотних моментів сприяє збереженню звичного ставлення до підлітка як до дитини: не змінилося суспільне положення підлітка (він був і залишається школярем); підліток повністю матеріально залежить від батьків, які поряд з учителями виступають у ролі вихователів; звичку дорослого спрямовувати і контролювати дитину важко зламати, навіть усвідомлюючи необхідність цього; в підлітка, особливо спочатку, зберігаються дитячі риси у зовнішності і поведінці, відсутнє вміння діяти самостійно. Разом з тим розвиток соціальної дорослості підлітка необхідний для підготовки до майбутнього життя [22].

Саме в цей час відбувається перехід від характерного для дитинства типу стосунків дорослого і дитини до якісно нового, специфічного для спілкування дорослих людей. Дослідження останніх років підтверджують, що виражена негативна поведінка у ставленні до "старої" соціальної ситуації певною мірою забезпечує повноту готовності до дій у новій соціальній ситуації розвитку.

Проблеми у взаємостосунках з батьками, конфлікти з учителями - типове явище для підліткового віку, однак сила, частота проявів багато в чому залежать від позиції дорослих, від уміння реалізувати поважну тактику відповідно до поведінки підлітка.

Необхідною умовою сприятливих стосунків підлітка і дорослого є створення спільності в їхньому житті, розширення сфери співробітництва, взаємодопомоги і довіри з ініціативи дорослого.

Підлітковий вік характеризується різкими якісними змінами, які торкаються всіх сторін розвитку. Навіть за нормального перебігу підліткового віку властиві асинхронність, стрибкоподібність, дисгармонійність розвитку. Спостерігається інтеріндивідуальна нерівномірність (неспівпадання часу розвитку різних сторін психіки у підлітків одного хронологічного віку, часові відмінності у хлопчиків і дівчаток, акселерація і ретардація) й інтраіндивідуальна нерівномірність (наприклад, інтелектуальна сторона розвитку "вже досягати високого рівня, а рівень довільності порівняно низький).

Перехідність психіки підлітка полягає в співіснуванні, одночасній присутності в ній дитячих і дорослих рис.

В підлітковому віці, як і в молодшому шкільному, підліток продовжує відвідувати школу. Однак, в підлітка змінюється внутрішня позиція стосовно школи та учіння. Так, якщо в молодших класах, дитина була психологічно захоплена самою навчальної діяльністю, то тепер підлітка більшою мірою цікавлять власне взаємостосунки з однолітками. Саме взаємостосунки стають основою внутрішнього інтересу в підлітковому віці. Підліток, не ігноруючи учіння, надає особливого значення спілкуванню. У спілкуванні з однолітками він розширює межі своїх знань, розвивається в розумовому плані, ділячись своїми знаннями і демонструючи засвоєні способи розумової діяльності. Спілкуючись з однолітками, підліток опановує різні форми взаємодії людини з людиною, учиться рефлексії на можливі результати свого і чужого вчинку, висловлюванню, емоційному прояву.

Якщо в дитинстві соціальні стосунки дитина засвоює у грі, то в підлітковому віці такою діяльністю стає спілкування. Саме в цей період підліток учиться осмислювати свої конформні і негативні реакції на пропоновані ситуації, відстоювати право на самостійний вибір можливої поведінки, вчиться пригнічувати імпульсивні дії (якими б вони не були: стереотипними, що склалися в сім'ї, чи як безпосередня емоційна реакція на несподівано нову для нього ситуацію) [20].

В підлітковому віці відбувається надзвичайне розширення соціальних умов буття підлітка: і в просторовому плані, і в плані збільшення діапазону духовних спроб. Підліток прагне пройти через все, щоб потім знайти себе.

Звичайно, це небезпечне прагнення для несформованої особистості. На цьому шляху без підтримки з боку дорослого підліток може потрапити до асоціального простору, так і не піднявшись на висоти духовного життя

1.3 Процес статевого розвитку підлітка

Взагалі підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини -- статевим дозріванням. Останній аспект визначається на основі поняття пубертатності (від лат. pubeszere -- покриття волоссям).

Пубертатний період -- це стадія, коли людина досягає статевого дозрівання. Лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, через що індивідуальні межі вступу в пубертат значно варіюють. Одні діти вступають в пубертатний період раніше, інші--пізніше. В середньому пубертат триває 3 -- 4 роки.

Настання пубертатного періоду характеризується загальними змінами морфологічної будови організму. У підлітків спостерігається інтенсивний ріст скелета (за рік хлопчики в середньому підростають на 4--7 см, а дівчатка на 3--6 см). У дітей обох статей дозрівання стосується спочатку внутрішніх органів, а потім тіла. У дівчаток розширюється таз, а плечі залишаються вузькими, у хлопчиків -- зворотні пропорції: збільшення ширини плечей, таз залишається вузьким. Дане співвідношення є класичною морфологічною ознакою для оцінки пубертатного розвитку [7].

Паралельно росту скелета відбувається розвиток маси тіла, мускульної і жирової тканин, що призводить до зовнішніх статевих відмінностей між хлопчиками і дівчатками. У дівчаток починається розвиток грудей (в середньому в 12 років), що супроводжується оволосінням лобка. Середній вік появи перших менструацій (менархє) припадає на 13 років (індивідуальний діапазон від 10 до 16,5 років). У хлопчиків розвиток вторинних статевих ознак починається зі збільшення яєчок, потім настає оволосіння лобка (в середньому 12,5 років). Волосся під пахвами з'являється пізніше на два роки, з цим співпадає поява бороди. Важливим феноменом пубертату стає ломка голосу.

Пубертат характеризується також гормональною активністю. Гормональна регуляція здійснюється на різних рівнях: ендокринних залоз, гіпофізу, щитовидної залози, які починають виділяти гормони росту і статеві гормони.

Значні цикли статевого розвитку в підлітковому віці пов'язані з функціями гіпоталамусу, який інтенсивно виділяє молекулярні частини в гіпофіз, запускаючи в роботу всю ендокринну систему. Гіпоталамус є основним, відповідальним центром за емоційну поведінку [45].

Основні структурні і функціональні зміни в головному мозку завершуються до 14 років, коли він досягає свого кінцевого обсягу і ваги. Співвідношення ж між сірою речовиною та нейронами набуває свого кінцевого рівня розвитку приблизно у 18 років.

У зв'язку зі швидким розвитком у період пубертату всіх систем організму виникають труднощі у кровопостачанні мозку та функціонуванні серця, легенів. Останні хоч і розвиваються в цей період, але не встигають досягнути такого рівня, щоб повноцінно забезпечити роботу організму. Тому для підлітків характерні перепади м'язового і судинного тонусів. Такі перепади викликають швидку зміну фізичних та емоційних станів. Підліток спроможний годинами ганяти м'яч чи активно рухатися в такт популярній музиці, але, у відносно спокійний період, може відчувати себе дуже стомленим. Емоційний фон у підлітковому віці характеризується нестабільністю [34].

Емоційна нестабільність підсилює статеве збудження. Більшість хлопчиків усвідомлюють джерела цього збудження, у дівчаток більше індивідуальних відмінностей: одні з них відчувають статеві збудження, інші мають невизначені відчуття, які пов'язані із задоволенням потреб у підтримці, самоповазі, любові. Разом з цим, важливим моментом статевої самосвідомості підлітків стає статева ідентифікація.

Усвідомлення і переживання статевої ідентичності передбачає наявність у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і значущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні від статі моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що пов'язані з розрізненням форм взаємостосунків чоловіків і жінок у суспільстві, діяльності, побуті. Слід підкреслити, що поняття статевої ідентифікації в підлітковому віці розглядається в сукупності з проблемами родової ідентичності і статевих ролей.

Родова ідентичність включає в себе тілесні аспекти уявлень підлітка про себе і свою стать. Вплив батьків та інших дорослих, а також однолітків стає визначальним у привласненні підлітком тілесних параметрів "Я". Статеве дозрівання робить його тіло відверто сексуальним для самого себе і оточуючих та вимагає побудови фізичного образу "Я" згідно норм адекватної статевої поведінки, заданої суспільством і, особливо жорстко -- групою однолітків.

Статева роль -- це уявлення про себе, як про істоту чоловічої чи жіночої статі, в термінах установок і поведінки, що проявляються в соціальних ситуаціях. Засвоєння статевої ролі припадає на короткий період між пубертатом і початком дорослості. В перехідному віці соціальний тиск дорослих і групи однолітків вимагає від підлітка прийняти соціально схвалювану статеву роль з усім набором властивих їй поведінкових характеристик [48].

Статева роль інтегрує в собі специфічні особливості індивіда, як представника конкретної статі. Це визначається у хлопчиків у проявах мужності (маскулінності), а у дівчаток -- жіночності (фемінінності). Маскулінність (фемінінність) можна представити як сукупність найбільш значущих ознак, властивостей, притаманних чоловіку (жінці) на відміну від жінки (чоловіка): Від своєчасності і повноти процесу опанування статевої ролі через формування психологічних рис маскулінності і фемінінності залежить у підлітків впевненість у собі, цільність переживань, визначеність установок і, в кінцевому рахунку, ефективність спілкування та взаємодій з оточуючими.

Результати сучасних наукових здобутків (М. Кле, X. Ремшмідт, І. Кон, Т. Юфєрєва) з проблеми динаміки статевої поведінки та установок підлітків вказують на те, що сексуальність стає досягненням їх самосвідомості і включається в підлітковий досвід. Різні лінії аналізу засвідчують, що сексуальний досвід послідовно набувається підлітками протягом перехідного віку і будується під впливом змінних соціальних норм. Установки і сексуальна поведінка підлітків змінились в ході останнього десятиліття. На це вплинули не тільки явище акселерації, але й нові соціальні нормативи суспільства. Особливо відчутні гендерні (статеві) відмінності у цих питаннях у дівчат, порівнюючи із хлопцями. У перших аутоеротична і гетеросексуальна активність помітно зросла. Цей процес підкріплюється ще й вимогами рівності статей, які широко впроваджуються феміністським рухом у розвинутих країнах світу. Ідеї даного руху, завдяки засобам масової комунікації, відбиваються у свідомості сучасних підлітків у нашій країні.

Сексуальна поведінка підлітків -- це поведінка пошуку сенсу сексуальних символів [29]. Адже в період пубертату підліток починає засвоювати значення сексуальних жестів і випробовувати ті стратегії поведінки, які стають своєрідним "місцем зустрічі" уявного сексуального життя і проявів еротизму в міжособистісних взаємодіях. У цілому, сексуальний розвиток підлітків є динамічним процесом, який призводить їх до набуття і ускладнення вмінь виражати еротичний зміст через соціальну поведінку.

Результати сучасних наукових здобутків (І. Кон, М. Кле, Т. Юфєрєва, X. Ремшмідт) з проблеми динаміки статевої поведінки та установок підлітків вказують на те, що сексуальність стає досягненням їх самосвідомості і включається в підлітковий досвід. Різні лінії аналізу засвідчують, що сексуальний досвід послідовно набувається підлітками протягом перехідного віку і будується під впливом змінних соціальних норм.

Сексуальна поведінка підлітків -- це поведінка пошуку смислу сексуальних символів. Адже в період пубертату підліток починає засвоювати значення сексуальних жестів і випробовувати ті стратегії поведінки, які стають своєрідним «місцем зустрічі» уявного сексуального життя і проявів еротизму в міжособистісних взаємодіях. У цілому, сексуальний розвиток підлітків є динамічним процесом, який призводить їх до набуття і ускладнення вмінь виражати еротичний зміст через соціальну поведінку.

Основним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. На всіх напрямах, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та ровесниками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної і навчальної діяльності. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій виховання, перехідний вік може мати різний зміст. Підлітковій вік традиційно вважається переходом від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові психологічні утворення.

Нині думки психологів стосовно труднощів у вихованні підлітків в принципі однакові. Їх можна узагальнити так: конфлікти і труднощі в цьому періоді не обов'язкові, вони породжуються неправильним вихованням, але все ж спостерігаються нерідко.

2. Експериментальне дослідження статевої ідентичності і сексуальної поведінки в підлітковому віці

2.1 Розвиток статевої ідентичності

Механізми статевої диференціації і засвоєння статевих ролей/ідентичностей стали предметом дослідження представників різних зарубіжних шкіл, концепцій.

Теорія моделювання, яка ґрунтується на психоаналітичній концепції ідентифікації 3. Фрейда, стверджує, що психологічна стать дитини формується на підсвідомому рівні насамперед як наслідування поведінки дорослих представників своєї статі (в першу чергу когось із батьків). Якщо об'єктом ідентифікації і наслідування є представник однієї з дитиною статі, то статеворольова і психо-сексуальна орієнтація відбувається в потрібному напрямі. Діти справді частіше для наслідування обирають модель своєї статі, однак досі лишається незрозумілим, чому діти вибирають як зразок представників саме своєї статі [49].

Істотно розвинуло психоаналітичні уявлення про стать запровадження К.-Г. Юнгом понять "аніма" й "анімус" - несвідомих образів жінки в душі чоловіка й чоловіка в душі жінки, що є узагальненим уявленням про протилежну стать і полегшує контакт із нею за допомогою неусвідомленого "пізнання" [29].

У біхевіоризмі прийняття статевої ролі розглядають як наслідок набування навичок, підкріплюваних заохоченням, наслідуванням, вибором моделі поведінки. Маленькі дівчатка й хлопчики вже, як правило, мають особливості творчості й поведінки відповідно до статі, за якими можна діагностувати тенденції статеворольової соціалізації. Ще Е.-Г. Еріксон відзначав, що дівчатка частіше малюють щось завершене, замкнуте, яке має внутрішню площу; у їхніх малюнках переважають кола - це може бути озеро, сонце, причому внутрішній простір завжди заповнений. Це відповідає переважанню внутрішніх процесів і змін над зовнішніми. А у хлопчиків малюнки містять загострені (фалічні) фігури: башти замку, олівці, здебільшого спрямовані в зовнішній простір. Ця відмінність відповідає психологічному призначенню чоловічої і жіночої статей, яке в чоловіків полягає в інструментальному ставленні до світу, активній і завойовницькій поведінці, а в жінок - у спогляданні, сприйнятті, вбиранні, переробленні внутрішнього змісту. Діти також по-різному граються: для хлопчиків типова дія гри відбувається явно, в зовнішньому плані - аварія, катастрофа, війна, будівництво тощо. Для дівчаток найголовніше діється всередині; звідси інтерес до того, що відбувається в побудованому будиночку, замку, оточеному ровом, каструлі, що стоїть на вогні, та ін.

Матері інтуїтивно заохочують активність маленьких хлопчиків, прагнення до суперництва й досягнень. Водночас вимоги до дівчаток мають інший зміст: їм рідше забороняють плакати тощо. Сума вимог відображається в статеворольових стереотипах, що існують у суспільстві й сім'ї, - укорінених уявленнях про те, якими повинні бути чоловіки і жінки.Особливості внутрісімейної обстановки багато в чому визначають зміст статеворольової ідентичності дитини. Важливо, чи відповідає стать дитини батьківським очікуванням; якщо ні, існує ризик подавлення властивих статі поведінкових проявів і вияву характерних для іншої статі. Якщо стать дитини збігається зі статтю старшої дитини, традиційні статеворольові особливості у молодшої звичайно виражені сильніше: молодша сестра дівчинки матиме в собі більше "дівчачого", ніж молодша сестра хлопчика [44].

Ставлення батьків до власної статі проекціюється на дітей. Наприклад, матері майже не проекціюють на дочок чи синів маскулінно-фемінні стереотипи, прийняті в культурі, а батьки неоднаково сприймають і виховують дітей різної статі: дочок - гармонійно, заохочуючи в них фемінні якості; синів - суперечливо, вважають їх далекими від ідеалу й хочуть бачити більш мужніми, ніж ті насправді є.

Отже, усвідомлено й несвідомо заохочуючи одні форми поведінки і гальмуючи інші, можна регулювати процес маскулінізації-фемінізації дитини.

Теорія соціального научіння вирішальне значення приписує механізмам стимулювання, підкріплення із зовнішнього середовища: у хлопчиків заохочують маскулінну поведінку і осуджують фемінну, а в дівчаток - навпаки. У дітей поступово формуються уявлення про тип "хлопчачої" ("дівчачої") поведінки, заняття, інтереси, цінності. Рольова диференціація статі починається відразу після народження дитини, коли малюків наділяють іменем, одягають в різні кольори і дають різні іграшки, що чітко вказує на статеву належність як самій дитині, так і оточенню. Поведінка батьків - один із чинників статеворольової ідентифікації в дошкільному віці.

Американський психолог Альберт Бандура стверджує, що для людини моделлю своєї статі є не конкретна особа (батько або мати), а абстрактний образ представника чоловічої або жіночої статі, який формується на основі статеворольових уявлень у процесі інтеріоризації (лат. interior - внутрішній) - засвоєння суспільних статеворольових стереотипів на основі спостережень за людьми різної статі, а також унаслідок підкріплення та заохочення типової для статі поведінки, осудження нетипової значущими дорослими і ровесниками [9].

Згідно з когнітивною теорією, статева диференціація є наслідком засвоєння дитиною когнітивних (пізнавальних) структур. Автори теорії вважають, що основи статевих установок безпосередньо формуються організацією пізнавальної сфери дитини відповідно до її статевої ролі. Статеворольові уявлення дітей не є пасивними продуктами соціального научіння, а результатом активного відображення у свідомості дитини власного досвіду. Формування статеворольових уявлень у дошкільному віці залежить від загального інтелектуального розвитку дитини. Цей процес пов'язаний із самокатегоризацією - ототожненням дитиною себе з певною статтю. Прихильники цієї теорії вважають, що статеворольові уявлення і стереотипи є не лише наслідком научіння, а й існують у свідомості у вигляді схем, за допомогою яких організується і структурується інформація. Статева типізація і рольова диференціація поведінки відбуваються завдяки тенденції до групування інформації. Це допомагає дітям переробити більше інформації і сприяє становленню психологічної статі [45].

Послідовники когнітивної теорії вважають, що внаслідок конкретності мислення і недостатньої переробки інформації статеві ролі дошкільнят суворо регламентовані. Гнучкість виникає тільки тоді, коли досягається певний рівень когнітивного розвитку [48]. Окремі риси батьків можуть гальмувати або полегшувати статеву типізацію дітей, але не зумовлюють її.

Представники нової психології статі вважають, що основну роль у формуванні психологічної статі і статевої ролі відіграють соціальні очікування суспільства, які виникають відповідно до конкретної соціально-культурної матриці і відображаються в процесі виховання. Існує думка, що вроджена стать лише допомагає визначити потенційну поведінку дитини, а головне - стать психологічна, соціальна, на формування якої впливають расові, класові й етнічні варіації статевих ролей. За твердженням представників нової психології статі уявлення дітей про якості чоловіків і жінок формуються внаслідок засвоєння соціальних статеворольових стереотипів, концентровано представлених у сімейних стосунках (насамперед між батьком і матір'ю).

Стадіальна теорія (когнітивно-генетичний підхід), основою якої є вчення Ж. Піаже про стадії розвитку інтелекту дитини, наголошує, що дошкільники спочатку засвоюють стандарти соціальної поведінки завдяки дізнанню і виконанню правил, а потім переходять від об'єктивної зовнішньої відповідності до суб'єктивної внутрішньої (тобто від ролі до ідентичності). Згідно з цією теорією, дитина приблизно до 2-2,5 років навчається відповідній статі поведінці, потім засвоює фізичні й поведінкові прояви маскулінності і фемінності від осіб, які її оточують. До 5-6 років, усвідомивши незворотність своєї статевої належності, наслідує поведінку своєї статі. Засвоєння соціальних статевих ролей залежить насамперед від загального рівня розвитку інтелекту, пізнавальних психічних процесів. Якщо статеву роль дитина засвоює практично відразу (дитина знає, що вона дівчинка чи хлопчик), то тендерна схема (зумовлені статтю норми поведінки) є наслідком когнітивного розвитку і формується протягом перших 7 років життя. Тендерні поняття формуються в дітей на підставі моделей, які вони уявляють [26].

За мовною теорією, інформація, яку сприймає дитина (зміст, тон мовця, тембр голосу, звукова ритміка, жести, міміка), сигналізує їй про її статеву належність і впливає на вибір моделей для ідентифікації й наслідування. Процес статевої соціалізації можна представити в такій послідовності: первинне сприйняття інформації (мовна теорія), яка сприяє формуванню первинної статевої ідентичності; ідентичність сприймання подальшої інформації і научіння, в процесі чого формуються статеворольові уявлення, засвоюються й інтеріоризуються статеві ролі, які у віці 5-6 років утворюють єдину зі статевою ідентичністю систему "роль - ідентичність". Надалі статеві ролі й статеві ідентичності функціонують в системі зворотних зв'язків, підкріплюючи і компенсуючи одна одну [23].

На думку багатьох дослідників, усі ці теорії - складники єдиної моделі формування психологічної статі, кожна з яких містить частину істини, але не охоплює всю складність процесу.

2.2 Дослідження статевої ідентичності і сексуальної поведінки в підлітковому віці

Для проведення емпіричного дослідження було використано наступні методики:

1. Проективна методика «Якими я уявляю чоловіка та жінку»

Проективна методика - загальний термін, позначає будь-який тест, прийом або набір процедур, розроблених для того, щоб одержати по можливості найбільш повну та достовірну інформацію про особистість людини, надаючи обстежуваному індивіду можливість реагувати будь-яким, нічим не обмеженим способом на неструктуровані або неоднозначні стимули, «пластичні» об'єкти або ситуації. Ця методика відноситься до тих методик, які базуються на припущенні про те, що в інтерпретаціях оповідань чи картинок виявляються базові моделі потреб людини. Її завдання дослідити уявлення підлітків про мужність і жіночість. В інструкції до неї, запропоновано протягом 20 хвилин написати короткий анонімний твір на тему: «Якими я уявляю справжніх чоловіка та жінку». В результаті чого можна виділити теми в яких певною мірою виявляється розуміння школярами маскулінності і фемінності [41].

2. Анкетування «Основні риси характеру в залежності від статі»

Анкетування - одне з основних технічних засобів конкретного соціального дослідження, застосовується у соціологічних, соціально-психологічних, економічних, демографічних та інших дослідженнях. У процесі анкетування кожній особі з групи, обраної для анкетування, пропонується відповісти письмово на запитання, поставлені у формі опитувального листа - анкети. За формою питання анкета закрита. За змістом, питання суб'єктивні (які виявляють соціально-психологічну установку опитуваного, його ставлення до умов свого життя і певних подій). Відповіді на питання носять анонімний характер. Головною метою цієї методики є встановлення наявності (або відсутності) одностайності думок хлопців і дівчат щодо основних характеристик чоловіків і жінок. В анкеті пропонується вказати вік і стать респондента і дається наступна інструкція: У цій таблиці слід окреслити ту цифру, яка, на Вашу думку, відповідає інтенсивності прояву даної ознаки у хлопців і дівчат. 1, 2 - слабкий прояв; 3, 4, 5 - середній прояв; 6, 7 - сильний прояв ознаки. Для оцінювання пропонувалися такі характеристики: інтелект, соціальний статус, воля, конфіденційність, вірність у коханні, кар'єризм, амбіційність. В анкеті пропонувалося дати відповідь на питання: «За якою ознакою, на Ваш розсуд, хлопці і дівчата відрізняються сильніше?» [2].

3. Анкетування «Ставлення учнів до допустимості сексуальних контактів»

У ході дослідження учням ставляться запитання про те, як вони відносяться до допустимості сексуальних контактів у їх віці. При цьому пропонуються чотири різні варіанти відповіді. Перший дозволяє виділити групу підлітків, які орієнтовані на прийняття вікової норми і проходження їй як на поведінковому, так і на когнітивному рівні. Позиція цієї групи може бути сформульована таким чином: «Я вважаю, що сексуальні контакти неприпустимі в моєму віці, і не веду статеве життя». Другий варіант направлений на виявлення підлітків, які не вважають, що дана норма «безумовна», проте слідують їй на поведінковому рівні: «Я вважаю, що сексуальні контакти цілком припустимі в моєму віці, але сам (а) не веду статеве життя». Третій варіант відповіді дозволяє визначити тих, хто переживає ситуацію сексуальних відносин як конфліктну. Цю групу складають підлітки, які беруть заборонну норму на когнітивному рівні, але порушують її на поведінковому: «Я розумію, що в моєму віці ще рано вступати в сексуальні відносини, проте веду статеве життя». І, нарешті, четвертий варіант відповіді дозволяє виділити тих підлітків, хто не знаходиться в конфліктній ситуації: «Я вважаю, що сексуальні контакти абсолютно природні в моєму віці, і веду статеве життя» [2].

Ці методики, дають змогу різнобічно дослідити об'єкт курсової роботи.

2.3 Психологічний та статистичний аналіз результатів констатувального експерименту

Досліджування проводилося двічі (11.10, 14.11) на уроках «Здоров'я людини» у 10 та 11 класах. Кількість опитуваних становить 43 підлітка (хлопців - 21 , дівчат - 22).

Першим етапом було проведення проективної методики «Якими я уявляю чоловіка та жінку».

Аналіз творів школярів дозволив виділити 6 тем, в яких певною мірою виявлялось розуміння ними маскулінності і фемінності:

1. Особливості зовнішнього вигляду.

2. Трудова діяльність, якості, пов'язані з роботою.

3. Ерудованість, інтелектуальні особливості, інтереси.

4. Традиційне розуміння жіночості і чоловічих рис.

5. Сімейно-побутова сфера, опис особи чоловічої статі як батька, чоловіка; жінки - як дружини, матері.

6. Міжстатеві стосунки.

Всі перераховані теми відображають головні сфери життєдіяльності людини - сім'я, робота, спілкування, в яких проявляються її психологічні особливості, якості особистості та стиль поведінки.

Щодо традиційного розуміння чоловічих рис, то респондентами були зазначені наступні: хоробрість, відважність, розсудливість, комунікабельність, рішучість, дотепність, цілеспрямованість, порядність, освіченість. Традиційне бачення жіночності можна простежити на таких характеристиках: привітна, приємна, розумна, вихована, цілеспрямована, начитана, комунікабельна, інтелігентна. Варто також зазначити, що шкідливі звички є негативною рисою образу сучасної людини, про це засвідчили 60% опитуваних.

У відповідях цікаво простежується тенденція до фемінізації («розкріпачення жінок»), насамперед в інформації, яка стосується трудової діяльності. 45% респондентів жіночої статі наголосили на тому, що жінка обов'язково повинна мати роботу (в ідеалі - високооплачувану з перспективою кар'єрного росту), для того, щоб забезпечити собі належний рівень життя. Маскулінізація (23%) жінок також яскраво простежується у думках про те, що жінка має бути мужня, сильна духом, мати вольовий характер, оскільки бажання покластися на чоловіка можуть не виправдатись.

Щодо вимог до зовнішнього вигляду, то, на думку переважної більшості респондентів, жінка має слідкувати за собою, бути охайною, елегантною, доглянутою, слідкувати за модою. Еталон чоловічої краси включає такі необхідні компоненти: врода, спортивна фігура, стильний одяг.

Стосовно сімейно-побутової сфери, то у відповідях респондентів прослідковується стереотипне зображення: чоловік - голова сім'ї, який має роботу, дбає про родину (30%); жінка - гарна дружина та турботлива матір (45%). Але поряд з цим було відзначено, що домашньою працею має опікуватись не лише дружина, а й чоловік (25%). Водночас дружина не повинна обмежувати себе лише виконанням роботи по господарству і піклуванням про домашнє вогнище, вона має досягати успіхів і на робочому місці, прагнути до самовдосконалення, про це засвідчили 40% опитуваних.

Висновок: У поглядах на жіночність і чоловічість проявилися відмінності позитивних і негативних еталонів маскулінності і фемінності. Негативний еталон - конкретний образ того, якими якостями не повинні володіти сучасний чоловік (не зловживає алкоголем, наркотиками, не застосовує фізичну силу проти жінки) та жінка (не палить). Зіткнення двох образів породжує конфліктну систему вимог: ідеалізованих і невизначених, з одного боку, і надзвичайно низьких, обмежених виконанням елементарних норм поведінки - з іншої. Ця конфліктна система вимог може негативно вплинути на формування адекватних уявлень про фемінність-маскулінність і в кінцевому результаті викривити нормальний процес становлення психосексуальної ідентичності.

Другим етапом було анкетування на тему: «Основні риси характеру в залежності від статі».

Процедура обробки результатів полягала у визначенні середніх показників оцінок вираженості кожної якості у хлопців і дівчат окремо.

Хлопці схильні визнати рівність за вираженістю таких рис, як амбіційність і вірність у коханні, тоді як усі інші характеристики розглядаються як більш характерні для хлопців, причому за такими показниками, як інтелект, воля і конфіденційність, різниця середніх показників досягає двох балів.

Для дівчат характерна більш зважена оцінка відмінностей між статями. На їх думку, дівчатам у дещо більшій мірі, ніж хлопцям, притаманні амбіційність і вірність у коханні, але дівчата дещо поступаються за такими показниками, як кар'єризм, соціальний статус і вольові характеристики. Дівчата визнають, що істотно поступаються хлопцям за такою характеристикою, як конфіденційність.

Моє дослідження зафіксувало взаємне визнання переваги хлопців у таких галузях, як кар'єризм, соціальний статус, вольові характеристики хоча, хлопці оцінюють цю різницю як більш значиму, ніж дівчата. Разом із тим дослідження виявило згоду між статями, що хлопці і дівчата максимально відрізняються за конфіденційністю. Саме на цю характеристику найчастіше вказували респонденти, як на характеристику, за якою хлопці і дівчата відрізняються найбільше.

Цей етап дослідження дав змогу зафіксувати на рівні міжособистісних установок факт наявності збігання поглядів між статями на характер відмінностей між хлопцями і дівчатами. Його результати узгоджуються з результатами попередніх методик, що підтверджує достовірність отриманих даних. Цікавим отриманим результатом дослідження виявилася тенденція до переоцінки хлопцями власних рис на фоні недооцінки володіння ними дівчат. Ставлення дівчат є більш урівноваженим і справедливим.

...

Подобные документы

  • Теоретичні аспекти дослідження розвитку самооцінки у підлітковому віці. Поняття і фактори формування самооцінки. Розвиток самооцінки у підлітковому віці. Роль самооцінки у самовихованні підлітків та вплив батьків і однолітків. Емпіричне дослідження.

    дипломная работа [53,7 K], добавлен 21.01.2009

  • Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.

    дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019

  • Визначення сутності поняття характеру. Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці. Опис процедури дослідження характеру в підлітків, аналіз результатів. Рекомендації щодо впливу психолого-педагогічних умов на формування характеру.

    курсовая работа [111,1 K], добавлен 17.04.2015

  • Історіографія основних напрямків вивчення алкогольної залежності в підлітковому віці. Поняття та причини її розвитку в підлітковому віці. Методичне забезпечення дослідження алкогольної залежності. Шкала самооцінки. Аналіз результатів обстеження.

    курсовая работа [48,9 K], добавлен 14.04.2014

  • Теоретичні основи толерантності. Особливості психічного розвитку в підлітковому віці. Діагностичне дослідження толерантності серед підлітків за методикою В.В. Бойко, експрес-опитувальника Г.У. Солдатової, О.А. Кравцової, О.Є. Хухлаєва, Л.А. Шайгеровой.

    курсовая работа [272,1 K], добавлен 23.08.2014

  • Психолого-педагогічні проблеми формування особистості у підлітковому віці. Характеристика рівнів спілкування. Методи психологічного вивчення спілкування підлітків. Особливості сучасного спілкування підлітків з дорослими, однолітками й батьками.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 12.03.2012

  • Дослідження визначення лідерів та аутсайдерів у групі підлітків. Становлення лідерства у підлітків як спосіб поведінки і діяльності в соціальній групі. Визначення чинників, що впливають на прояв лідерських якостей особистості у підлітковому віці.

    курсовая работа [255,1 K], добавлен 03.05.2015

  • Аналіз проблеми обдарованості в підлітковому віці. Поняття задатків, здібностей, пізнавальної потреби. Вплив обдарованості на індивідуально-психологічні особливості підлітків. Розробка рекомендацій щодо пом'якшення перебігу перехідного віку підлітків.

    дипломная работа [114,6 K], добавлен 13.12.2013

  • Сутність поняття спілкування як соціально-психологічного феномену. Соціальна ситуація розвитку особистості в підлітковому віці. Специфіка соціально-психологічних особливостей спілкування підлітків з ровесниками, дорослими та однолітками протилежної статі.

    курсовая работа [74,5 K], добавлен 28.04.2016

  • Особливості комунікативного процесу в підлітковому віці. Загальна психологічна характеристика підліткового віку, особливості спілкування учнів. Дослідження міжособистісних комунікацій в підлітковому колективі, домінуюча стратегія психологічного захисту.

    курсовая работа [80,4 K], добавлен 27.07.2014

  • Поняття і види ціннісних орієнтацій. Вплив засобів масової інформації, реклами, інтернет на ціннісну орієнтацію в підлітковому віці. Особливості формування моральної свідомості в підлітковому та юнацькому віці. Дослідження ціннісних орієнтацій за Рокича.

    курсовая работа [93,1 K], добавлен 08.11.2012

  • Особливості розвитку немовляти і догляду за ним. Розвиток і поведінка дитини в ранньому та дошкільному віці. Становлення особистості в молодшому шкільному віці. Поведінкові реакції в підлітковому віці, їх урахування в ході педагогічної реабілітації.

    контрольная работа [44,1 K], добавлен 09.04.2010

  • Вивчення проблем міжособистісних взаємовідносин в підлітковому віці. Виділення і вивчення психологічних особливостей взаємовідносин підлітків. Проведення практичного дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку.

    курсовая работа [49,3 K], добавлен 21.07.2010

  • Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків. Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці. Експериментальне дослідження та програма психокорекції гендерних відмінностей прояву агресії у підлітків.

    дипломная работа [374,0 K], добавлен 19.10.2011

  • Особливості розвитку мислення та інтелекту в підлітковому віці. Аналіз загальних та спеціальних творчих здібностей, їх компоненти: мотиваційно-творча активність, інтелектуально-логічні, самоорганізаційні здібності. Розвиток творчих здібностей підлітка.

    курсовая работа [59,2 K], добавлен 28.03.2012

  • Загальна характеристика та особливості спілкування дітей у підлітковому віці, його психологічне та соціологічне обґрунтування. Причини проявлення та аналіз показників сором'язливості. Характер спілкування підлітків з батьками та вчителями, ровесниками.

    дипломная работа [164,8 K], добавлен 13.11.2009

  • Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках. Особливості відносин з однолітками та дорослими в підлітковому віці. Принципи та методи їх психодіагностики. Експериментальне вивчення взаємин у неповнолітніх дітей та аналіз результатів.

    курсовая работа [63,9 K], добавлен 27.04.2011

  • Психологічні особливості підліткового віку. Причини виникнення і форми прояву агресивної поведінки підлітків. Експериментальне дослідження проблеми агресії у підлітковому віці. Корекційна програма по зменьшенню агресії та підвищенню рівня самооцінки.

    дипломная работа [325,5 K], добавлен 12.05.2010

  • Дослідження індивідуально-вікових особливостей підлітків. Аналіз типових проблем, що виникають у підлітковому віці. Характеристика причин підліткової психологічної кризи. Врахування психологічних особливостей підліткового віку в педагогічному процесі.

    реферат [36,3 K], добавлен 01.07.2014

  • Загальна характеристика спілкування. Психологічні особливості та етапи особистісного формування підлітків. Способи та методи емпіричного дослідження особливостей спілкування з однолітками та емоційних бар’єрів, аналіз та оцінка отриманих результатів.

    курсовая работа [537,8 K], добавлен 13.04.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.