7

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самостійна робота

Соціалізація особистості

Сисак Віталіни 34 СРПП

1) Визначення поняття " соціалізація" за різними джерелами

Визначальним фактором адаптованості є розвиток здібностей особистості до самовдосконалення на основі врахування її вікових особливостей. У підлітковому віці відбуваються якісні зміни, що стосуються всіх аспектів розвитку індивіда.

На думку дослідниці І. Дубровіної, рівень соціально психологічної адаптації підлітків залежить від ступеня самооцінки, рівня тривожності й уміння свідомо ставити перед собою досить високі цілі з наступними цілеспрямованими зусиллями з їх досягнення.

Соціальна адаптація до нового колективу - одна з найважливіших проблем підлітків. Особливості процесу адаптації залежать від структури потреб і мотивів особистості, ступеня адекватності самооцінки, адаптивних здібностей. Здатність підлітків до самопізнання є визначальним чинником їх адаптованості. Тип спілкування з дорослими також суттєво впливає на їх адаптацію. Завдання соціального педагога полягає насамперед у тому, щоб створити умови для успішного протікання адаптаційних процесів у підлітків. Т. Алєксєєнко одним із ключових факторів у соціально-педагогічній діяльності визначає допомогу особистості. На її думку, мета діяльності полягає у сприянні в адаптації та позитивній соціалізації індивіда. Це можливо через надання допомоги їй у засвоєнні соціальних норм і цінностей; створення умов для психологічного комфорту і безпеки як дорослого, так і дитини; задоволення потреб і забезпечення прав особистості; попередження негативних явищ у сім'ї, школі, іншому найближчому соціальному оточенні.

Відомий учений М. Галагузова наголошує, що основною відмінністю соціально-педагогічної діяльності від педагогічної є те, що потреба в ній з'являється тоді, коли в індивіда, групи виникає проблемна ситуація.

Якщо педагогічна діяльність має нормативно-програмний характер, то соціально-педагогічна завжди є "адресною", спрямованою на конкретну дитину та вирішення її індивідуальних проблем через вивчення особистості учня та навколишнього середовища, пошук засобів, які допоможуть вирішити проблему.

Якщо педагогічна діяльність має неперервний характер, то соціально-педагогічна скоріше локальна, обмежена тим часовим проміжком, у період якого вирішується проблема. Суттєве значення для соціально - педагогічній діяльності, на думку Н. Рибакової, має створення для особистості приймаючого та підтримуючого середовища, "оздоровлення" її соціальних стосунків, "запуск" механізмів самоорганізації, саморозвитку самозабезпечення на будь-якому рівні - від індивідуально-особистісного до групового.

Можна виокремити такі напрями з адаптації підлітків в навчальному закладі:

діагностичний - спрямований на вивчення ступеня й особливостей пристосування підлітків до нової соціальної ситуації, виявлення проблем;

консультативний - зорієнтований на підвищення рівня психологічної компетенції суб'єктів освітнього процесу (адміністрації, класного керівника, психолога, соціального педагога);

методичний - передбачає вдосконалення методики та модифікацію змісту навчання. Він здійснюється спільно з адміністрацією навчального закладу за результатами аналізу психолого-педагогічного статусу учнів;

профілактичний - спрямований на надання підтримки кожної дитини, на попередження можливих порушень у розвитку учнів. Він здійснюється психологом, соціальним педагогом;

корекційно-розвиваючий - завдання цього напряму полягає в організації педагогічної допомоги учням, що стикаються з різними труднощами в навчанні,

спілкуванні з урахуванням їх індивідуальних особливостей; корекції та розвитку комунікативної, пізнавальної, емоційно-вольової сфери;

формуванні соціальних навичок, що сприяють успішній адаптації, підвищенні адаптивних здібностей. Робота проводиться з дітьми індивідуально або в мікрогрупах. Правильно організована соціально-педагогічна діяльність передбачає орієнтацію на особистість, індивідуальність, розкриття потенціалу окремої дитини, надання їй комплексної допомоги у вирішенні особистісних проблем, в усвідомленні себе суб'єктом власного життя. Вона передбачає соціальне загартовування дітей, підлітків, формування здатності в них виживати в складних життєвих обставинах, спрямована на формування і розвиток моральних орієнтацій, моральної свідомості, соціально значущих установок у життєвому самовизначенні, моральної поведінки дитини.

соціалізація соціальна адаптація підліток

Соціально-педагогічні умови формування організаційно-адаптаційних умінь підлітків у процесі особистісного становлення

Адаптація - це процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

В підлітковому віці пріоритетними є наступні фактори, які впливають на ефективність адаптаційних процесів: наявність взаєморозуміння та контакту підлітка зі значущими дорослими (батьками, педагогами); задоволення потреби у спілкуванні з однолітками, можливість займати належний статус у колі однолітків; можливість мати власну думку; задоволення потреби у самостійності тощо. Негативний вплив на процес соціальної адаптації підлітків здійснюють такі фактори, як ізоляція в групі, недостатня включеність до життя колективу, викликана недосконалою технікою спілкування, низьким соціометричним статусом. Проблему адаптації людини до життєвих змін розробляв канадський фізіолог Г. Сельє. Як відомо, у своїй теорії стресу він ввів поняття загального адаптаційного синдрому, що проходить через три стадії: 1 - тривоги, 2 - опору, 3 - виснаження.

Процес соціальної адаптації учнів 9-10 класів буде більш ефективним, якщо він буде здійснюватися у межах спеціально створених організаційно-педагогічних умов, а саме:

- формування адекватної самооцінки особистості шляхом активного осмислення учнем власної індивідуальності, поведінки і діяльності в соціумі;

- навчання учнів вмінню керувати власними емоціями;

- набуття учнями досвіду соціальної поведінки.

(Джерело: Славутський обласний спеціалізований ліцей-інтернат поглибленої підготовки учнів галузі науки, стаття: Психолого-педагогічний супровід адаптації ліцеїстів 9-10 класів до умов ліцею-інтернату, Фурда Т.П.)

3) Розробити структурно-логічну схему "Фактори, агенти, механізми соціалізації" (на прикладі одного з вікових етапів соціалізації особистості)