Вплив духовно-моральних цінностей особистості на розвиток суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДВНЗ ”Університет менеджменту освіти ”

Вплив духовно-моральних цінностей особистості на розвиток суспільства

Гетьман Т. Ю., студентка групи ПВШ-15-Х-1

Науковий керівник:

І. Л. Сіданіч, д.п.н., доц., професор кафедри управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи ННІМП

Анотація

моральний особистість грамотність

У статті висвітлено актуальні проблеми формування здорового суспільства. Проаналізовано вплив духовно -моральних цінностей особистості на розвиток суспільства.

Abstract

In the article the actual problems of formation of a healthy society. The influence of the spiritual and moral values of the individual in society.

Ключові слова: духовно-моральні цінності, особистість, розвиток, суспільство.

Keywords: spiritual and moral values, personality, development, society.

Постановка проблеми

Актуальність обраної теми продиктована сучасними подіями суспільства, як на теренах України, так і світу. Майдан закінчився, Україна переживає важкий і суперечливий етап перехідного періоду, який характеризується змінами у всіх сферах життя, в першу чергу - в менталітеті і свідомості людей. В цьому аспекті наше дослідження базується на визначенні виняткової роли особистості та впливу духовно -моральних цінностей на формування здорового суспільства. На одному бажанні до реформ суспільство "далеко не заїде", повинні змінитися цінності, тобто ми самі. На сучасному етапі на перший план виходить активізація людського фактора, як однієї з умов подальшого прогресу. Система освіти повинна прийняти цей виклик часу, та дати відповідь на запитання: як навчати, як виховувати, як розвивати. Велике значення треба приділити гуманізації та розвитку духовного потенціалу особистості. Професор Сіданіч І.Л. пише: "Стає очевидним, що від особистості дитини, її внутрішніх ресурсів, у першу чергу її духовних цінностей і моральних настановлень, від нового мислення залежить майбутнє людства, його виживання" [18]. Духовно-моральне виховання підростаючого покоління - це глобальна проблема захисту людства від самознищення та збереження довкілля на нашій прекрасній планеті Земля, і вирішувати її треба на держаному рівні. Зміна і втрата суспільством усталених моральних принципів змінює це саме суспільство не в кращу сторону. Це відзначається як науковцями, так і пересічними громадянами. Особливо чутливо реагують демографічні показники. У країнах, де вищим принципом стало прагнення розбагатіти будь -якими засобами, сім'ї крихкі і непостійні, народжуваність неухильно падає. Людство зубожіло, навіть не дивлячись на надлишок матеріальних благ у певної частини населення. Світ захопила меркантильність, суперництво, жадібність, егоїзм, невігластво, поверховість в мислені, дріб'язковість, суперництво, жадібність, егоїзм, агресія. Тому перед освітою ставиться задача не просто підготовки відповідального громадянина, але і людини, здатної самостійно оцінювати, що відбувається навколо, і будувати свою діяльність відповідно до інтересів навколишніх людей, тобто спільноти. Рішення цієї задачі зв'язано з формуванням стійких духовно - моральних цінностей особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження впливу духовно- моральних цінностей особистості на формування та розвиток суспільства здійснювали філософи, соціологи, психологи і педагоги, розкриваючи різноманітні аспекти цієї проблеми. Розроблення зазначеного наукового напряму базуються на положеннях філософського вчення Г. Сковороди, П.Д. Юркевича, О. Дробницького, А. Здравомислова, М. Каган, П. Матвєєва, О.І. Климишина; психологічні основи духовно-морального формування особистості розкриваються у працях І. Беха, М. Боришевського, С. Бубнова, О. Власенко, П. Ігнатенко, В. Москальця, М. Пірен, В. Ядова; педагогічні основи формування у дітей духовно-морально цінностей розкрито в роботах О. Вишневського, В. Оржеховської, Л. Повалій, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського,

Сухомлинської, І.Л. Сіданіч, К. Чорної, П. Щербаня, М. Яницького; духовний розвиток особистості є предметом досліджень у вітчизняній педагогіці та психології у працях І. Беха, М. Бердяєва, М. Боришевського Л. Виготського,

Зязюна, М. Савчина, Е. Помиткіна, С. Яремчука, С. Ярмусь та інших авторів; питання виховання моральної відповідальності розглядалося в дослідженнях С. Возняк, Г. Ващенко, М. Голянич, Н.І. Гринчишина, М. Ярошевського. Серед зарубіжних науковців проблемами впливу духовності та моралі на розвиток суспільства, формування духовних цінностей особистості займалися: Б. Скіннер, Д. С. Соммер, Дж. Доллард, А. Моруа, Л. Колберг , К. Роджерс , Ф. Боаста, Ж. Піаже, Е. Еріксон, Е.Фромм, та інші.

Мета статті - розкрити вплив духовно-моральних цінностей особистості на розвиток суспільства, як наслідок - національного відродження українського суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Після тривалого періоду атеїзації суспільства за умов суспільної кризи та знецінення колишніх ідеалів комунізму значна частина населення країни переорієнтовується на духовно - моральні цінності. Однією з найбільш характерних ознак становлення незалежної української держави є повернення громадян до християнства. Не стала винятком й система освіти. При вивченні предметів гуманітарного циклу вчителі все частіше звертаються до біблійних текстів, незмінним залишається прагнення пізнати істину, розуміти закони життя. Лише у християнстві знаходимо чітко визначену мету і призначення освітніх систем [20]. Як один з провідних навчальних закладів, підпорядкованих Національній академії педагогічних наук України, Державний вищий навчальний заклад "Університет менеджменту освіти", визнаючи всю загрозливість ситуації відсутності висококваліфікованих викладачів, розробив магістерську програму "Педагогіка вищої школи" зі спеціалізацію "Християнська етика". В університеті активно досліджуються і широко впроваджуються перспективні інноваційні педагогічні технології, нові методологічні та методичні підходи до реалізації концепції підготовки педагогів духовно-морального спрямування [25].

Формування суспільної моралі відбувається в процесі історичного розвитку як людства в цілому, так і окремої нації. Обумовлюються норми моралі ідеями виживання етносу, спробою створення взаємоповаги і по можливості вшанування між окремими індивідами, групами. Найбільш загальнолюдськими моральними цінностями є повага до старості, шанування батьків, батьківська жертовність по відношенню до своїх дітей, турбота про хворого тощо. Перераховані постулати сприяють продовженню роду, а тому є основоположними. Також загальними, практично у всіх народів, є моральні принципи, що стосуються питань побудови та організації сім'ї та сімейних відносин. У багатьох націй сімейна ієрархія, розподіл обов'язків вишикувалося таким чином, що майже у всіх народів світу жінка, мати - це берегиня сімейного вогнищу. Чоловік - годувальник і захисник роду. Жінка, крім того - уособлення сімейної чистоти, честі і совісті.

Крізь призму сьогодення ми спостерігаємо такі сучасні проблеми: змінюються світ, переконання, ментальність людей, і всі ці зміни - не в кращу сторону. І мабуть, це явище здається незворотнім. Це своєрідний процес деградації людства. З одного боку -- ми розуміємо, що жити, не враховуючи моральних принципів, не можна, але з іншого боку мораль набуває присмаку чогось набридлого. Порядна людина повинна звертати увагу на вимоги моралі, але ми бачимо, на скільки краще живеться тим, хто може переступити через ці вимоги. Наприклад, про яку моральність може йтися, коли людині нічого їсти. Таким чином мораль нівелюється. Словосполучення "двадцять перше століття" викликає у нас такі асоціації, як криза, технічний прогрес, революції, акції протесту, знецінення людських цінностей. Якщо перелічені явища відбуваються під впливом безпосередньої діяльності людини, то знецінення людських цінностей відбувається завдяки пасивності та бездіяльності людей. Те, що люди втрачають систему своїх моральних принципів, на думку мислителів, є наслідком втрати духовности, втрати зв'язку з джерелом - Творцем життя. Видатний вчений Даріо Салас Соммер (літературний псевдонім Джон Бейнс, онук видатного просвітителя Даріо Саласа Діаса, автора реформи системи освіти в Чилі, вніс значний вклад в справу морального вдосконалення особистості, поліпшення людських і суспільних взаємин і, таким чином, в становлення гармонії в усьому світі, академік і професор Академії проблем безпеки оборони і правопорядку) визначає: "Можна говорити про справжню агресію глобальної аморальності на моральні підвалини людства. Саме на домінанту глобальної аморальності, підкріпленої економікою загального обману, вибудовується будівлю світового держави. І якщо людство і далі буде слідувати в цьому напрямку розвитку, то всі етичні принципи, які регулюють взаємовідносини між людьми з давніх-давен до теперішнього часу, потрібно буде списати в архів через непотрібність. А це означатиме кардинальне порушення законів космосу, що неминуче призведе до руйнівних наслідків для всіх. Тому всі, кому дороги і країна проживання, і народ, який населяє її, і саме життя на планеті, і щасливе майбутнє нового покоління землян, не можуть бути і далі байдужими до витоптування корінних цінностей

Людини Розумної, без яких його існування стає практично неможливо навіть виходячи з законів фізики"[19].

Духовні цінності -- це духовні уявлення, явища, поняття, вимоги, що притаманні людині, спільноті або науковому чи етичному вченню. Духовні цінності є предметом розгляду ідеології, філософії, теології, певною мірою мистецтвознавства. Моральні цінності - моральні зразки, поняття, вимоги, що дають можливість людині оцінювати життя та орієнтуватися в ньому. Моральні цінності є предметом розгляду етики й психології. Справжні цінності роблять людину людиною. "Вся моральність людини полягає в його намірах" - говорив французький філософ, письменник і мислитель Жан Жак Руссо . Тлумачний словник Ожегова роз'яснює нам слово "намір" наступним чином - це припущення зробити що-небудь, бажання, задум. Це свого роду план дій, умисел вчинити що - небудь [13]. Психологічний словник тлумачить слово "намір", як мотиваційну основу діяльності, пов'язану зі свідомим вибором певної мети [16]. Отже, якщо людина діє несвідомо, раніше не обдумавши і не проаналізувавши свої рішення, чи можна вважати таку людину особистістю? Якщо вона живе просто тому, що треба жити і слідує думкам і поглядам більшості, не планує своє життя, не має цілей, а просто існує, використовуючи ресурси землі, то, що відрізняє цю людину від тварини. Письменник і філософ А. І. Герцен про це сказав наступне: "Тварина вважає, що вся справа його - жити, а людина життя приймає тільки за можливість що-небудь зробити". А. Ейнштейн, фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії відзначав, що "моральні якості чудової людини мають більше значення для його покоління і для історичного процесу, ніж чисто інтелектуальні досягнення. Ці останні самі залежать від величі духу, величі, яка зазвичай залишається невідомою". Вчений підніс моральні якості людини більше, ніж інтелектуальні досягнення і зробив наголос на велич духу. Тому що в більшій мірі саме моральні якості роблять людину людиною, допомагають їй побачити істинний сенс існування на землі, зберігати цілісність особистості і принести позитивний вплив в суспільство. "Що стосується душі, то моральні цінності - не безглуздий винахід старезних моралістів. Вони тому й називаються цінностями, що без них неможливі ні подальший розвиток суспільства, ні щасливе життя", вважав французький письменник, філософ Андре Моруа [11].

В поняття "цінність" індивід вкладає своє суб'єктивне бачення. Якщо про це запитати декількох людей, то кожен з них дасть свою суб'єктивну відповідь. Цінності особистості змінюються тоді, коли змінюються й світогляд людини, переконання, а або наприклад, тоді, коли вона стає на нову сходинку свого життя. Якщо ж моральні цінності змінюються разом з людиною, то апріорі, змінюються вони і з плином часу.

Світ, у якому ми проживаємо на даний момент, -- складний та жорстокий світ. Біблія відкриває цей феномен таким чином: "Через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!" [22]. Люди зовсім не цінять щирість, справедливість, дружбу, любов., перестали довіряти один одному. Людство стає жорстоким по відношенню один до одного. Кожного дня в засобах масової інформації ми чуємо про жахливі випадки -- вбивства, терористичні акти, шахрайство, і це ще далеко не кінець цього негативного списку. Сьогодні весь світ, а українське суспільство особливо, відчуває глобальну загрозу, небезпеку, біду, але ж треба знати з чого ж подібне починається?

Ми спіткали проблему, як національний занепад, а це ні що інше, як насамперед занепад духовно- моральних цінностей особистості. Людина перестає бути людиною у вищому сенсі, бо дозволяє замість себе думати і приймати рішення комусь іншому. Здається, що люди забувають про те, що все найкраще в житті -- не має ціни. Друзі, сім'я, щастя, любов, посмішки -- все це ми отримуємо зовсім безкоштовно! На жаль, сучасні люди цінують зовсім не це. Для більшості не є важливим те, що ти відчуваєш, чого ти бажаєш, чого ти досягнув або чого прагнеш досягнути. Їх цікавить хіба що, бренд твого одягу, модель телефону, марка машини і тому подібне. Нікому не важливий твій внутрішній світ. Люди не співпереживають один одному, кожен бажає працювати тільки на своє власне благо, а не на благо, наприклад, свого міста, своєї рідної батьківщини. В кожного свої проблеми і кожен старається вирішити їх будь-якими засобами.

Людство все більше і більше втрачає свої моральні цінності. Зараз наша держава переживає не найкращі часи. Масове безробіття та криза -- це ты явища, про які ми чуємо, і обговорюємо найчастіше. Люди завжди поспішають, багато хто тяжко працює, щоб хоч якось прожити. В вирішенні цієї проблеми потрібно знайти, так би мовити, "золоту середину". Адже, хіба ж можна бути задоволеним своїм життям, спираючись на свою високу моральність, але жити у злиднях. Відповідь знаходиться в збалансованому розвитоку, зрісту особистості. Фізичне народження дитини - ще не народження людини, підкреслював С.В. Образцов [13]. Кожна людина має усвідомити, що головне багатство - це вона сама та її життя, але ми маємо самоудосконалюватись. Особливо це стосується педагогічних працівників. Як вважав Жозеф Жубе: "Навчати - означає вчитися подвійно" [26].

Україна - дуже багата та родюча земля, населення - одне з самих грамотних у світі, освічені люди. За результатами перепису 2001 року, грамотними є понад 99% населення старше 10 років. Динаміка рівня грамотності населення України у віці 9-45 років за даними перепису характеризується наступними цифрами, % (табл. 1) [24]:

Таблиця 1. Динаміка рівня грамотності населення України у віці 9 -45 років за даними перепису 2001 року.

Чому мі таки бідні? Для відповіді на це запитання, треба проаналізувати ситуацію, що склалася в суспільстві. Історія відкривається людям через час, коли згасають емоції та доводиться переживати наслідки подій, що відбулися. На пострадянському просторі народи були позбавлені багатьох духовно-моральних цінностей, про що сьогодні маси навіть не здогадуються. "Як всі, так і ми!" - дотримуючись цього загальноприйнятого правила поведінки, люди потрапляли в пастку системи влади. Саме відсутність індивідуальності в людині вигідно правлячої владі. Так легше маніпулювати мисленням людей, заключати їх в рабство уявної свободи, створювати міф про прийняття ними самостійних рішень та волевиявлення.

Відсутність управління своїм життям і згода з позицією: "Як всі, так і ми!" - призводить до того, що нашим життям і діями вже управляє суспільство. Це встановлювалося протягом десятиліть в країнах комуністичного режиму, де єдиною метою влади було тримати під контролем мислення кожної людини за допомогою управління його вчинками, діями, формуванням помилкових, цинічно брехливих цінностей та уявлень. Немає більш підходящого прикладу для ілюстрації, ніж повість-притча Джорджа Оруела "Скотарня" [23]. Даний бестселер рекомендується до прочитання та аналізу подій революції 1917 року, зрозуміти, як вплинуло на нас те, що здорову моральну основу суспільства було зруйновано. Короткий переказ притчі: власника ферми виганяють зі скотарні (повалення самодержавства), влада переходить в руки тварин (революція). Спочатку було прийнято рішення жити за заповідями, але з отриманням влади, нове керівництво стало міняти ці заповіді під себе, без відома інших мешканців. Самі ж тварини так захопилися роботою, що не помічали цих змін, а точніше погоджувалися з тим, що спочатку так воно і було. Наприклад як змінювалися заповіді в процесі владування нових хазяїв

Усяка двонога істота -- ворог.

Усяка чотиринога істота чи птах -- друг.

Тварина ніколи не носить одяг.

Тварина ніколи не спить у ліжку (пізніше додано: з простирадлами).

Тварина не п'є спиртного (пізніше додано: надміру).

Жодна тварина не вбиває іншої тварини (пізніше додано: без причини).

Усі тварини рівні (пізніше додано: але деякі рівніші за інших)

Кінець притчі песимістичний: поступово головний герой Наполеон скасував всі заповіді, крім однієї - сьомої, перш її видозмінивши: "Усі тварини рівні але деякі рівніші за інших". Мораль цієї байки така: не спокушайтеся, якщо ви думаєте, що хтось, хто пробився до влади, в першу чергу думає про ваш добробут. Тільки ми самі і наші вчинки визначають, яке суспільство ми формуємо: суспільство здорових моральних принципів, або суспільство -скотарню. Ця яскрава метафора допоможе нам аналізувати події не тільки в нашій країні, але і в світі. Так було і буде в усі дні існування цивілізації й життя на Землі. Нехай це грубувате порівняння пробуджує нашу свідомість і самоусвідомлення щодо наснаження розібратися, де її місце в суспільстві і які позитивні зміни вона покликана зробити перш за все в собі, а потім творити славетну історію свого покоління [14].

Отже, однією з найголовніших причин всіх глобальних проблем спільноти Землі, та української нації зокрема, є нівелювання вищих загальнолюдських цінностей. Цьому процесу більшою мірою сприяла комуністична система, в якій виросли та розвивалися, формували самосвідомість декілька поколінь українців. Відстоювання свобода людини, свободи слова, свободи совісті і права бути самим собою ніколи не було справою популярною, а навпаки, висміювалася і потрапляла під шквал критики і засудження з боку громадської думки. Особливо, виділився ХХ вік, як вік мас, коли, забувши про гідність особистості та її права, люди знищували один одного в геополітичних та ідеологічних війнах, відстоюючи особисті інтереси. Ті, хто жив за період системи Радянського Союзу, можуть стверджувати те, як масово і повсюдно, де правила ідеологія комунізму, відбувалося знеособлення людини. Головна ідеологія теорії створення нової людини соціалістичного типу була спрямована комуністами на руйнування особистості, тобто внутрішнього стрижня людини.

Саме духовні цінності, як вищі цінності, необхідні для формування і розвитку сталого внутрішнього світу людей, їх духовного збагачення, тому найважливішою умовою формування повноцінної і моральної особистості є засвоєння духовних цінностей. Іншими словами: немає цінностей - немає людини. "Існування особистості передбачає існування понад особистих цінностей. Особистості людини немає, якщо немає буття, яке вище його стоїть, якщо немає того, що вгорі світу, до якого вона повинна сходити " -Микола Олександрович Бердяєв, філософ. Чим сильніше любов суб'єкта до того чи іншого предмету, тим більшу цінність цей предмет набуває в його житті. В цьому випадку любов являє собою джерело або основу цінності. Говорячи простою мовою, те, що ти любиш найбільше, то ти і починаєш цінувати. Матеріальні цінності в першу чергу живлять і радують тіло, а душа тут вторинна. У цьому і криється небезпека, що в ім'я матеріальних цінностей, влади, можна знехтувати самою людиною, його волею, гідністю і навіть самим життям.

Навпаки, духовні цінності збагачують душу і приносять відчуття радості і щастя не тільки в життя самої людини, але і в життя оточуючих її людей, тому що в них міститься любов до Бога, до себе і до свого ближнього. Цінності, яких нас позбавили в системі СРСР:

Свободи від суспільної думки: людина думає як більшість, зливається з натовпом.

Нас виховували гарними людьми, але не особистостями. "Марксизм довів, а практика підтвердила, що суб'єктом суспільного життя особистість стає за умови, якщо вона діє в складі класу і її дії відповідають об'єктивним законам суспільного розвитку" [1].

Тоталітарний режим позбавив нас духовності, комунізм нас позбавив любові до істини. Відкидаючи найголовніше - саме існування Бога, ця система позбавила себе вічної цінності, справжнього фундаменту, через що і не встояла. Вони оголосили війну духу, стверджуючи первинність матерії. Люди стояли в чергах за кришталем , а їх мільйонами знищували в таборах Сибиру.

Радянське суспільство не вчило нас цінувати відмінності в інших людях, їх унікальність.

Спотворено поняття любов. У істинної любові немає місця егоїзму і себелюбству, вона жертвує собою, досягаючи гармонії, і не використовує когось заради себе самого.

Радянський режим позбавив нас правильного розуміння про виховання дітей. Закласти правильну підставу виховання можна в тому випадку, якщо самі батьки керуються правильними життєвими цінностями. А якщо їх немає? І поки ви з ранку до вечора на заводі або фабриці, в цей час система виховує ваших дітей так, як вона запланувала . Батьків переконали, що це дитина не ваша, її буде виховувати суспільство, так ми стали "сірим натовпом". Звідси і пішло нехтування особистістю дитини, унікальністю і неповторністю.

Комунізм нас позбавив моральних цінностей. Створювалися образи таких героїв, як скажімо, Павлик Морозов, який з ідейних міркувань нібито доніс владі на свого батька, свідчив про те, що він є противником радянської влади. Урок для народних мас полягав в тому, що вірність державі повинна перевищувати вірність, навіть, найближчим людям. Це теж було частиною комуністичної пропаганди, через яку дітям "промивали мізки", щоб вони ставили інтереси держави вище будь-яких моральних норм. Таке виховання підростаючого покоління в корені знищило найважливішу цінність в цілих народах: поняття поваги до батьків, до старших і до всіх ближніх.

Комунізм позбавив нас цінних якостей особистості: наполегливість, стійкість, завзятість, ініціативність, здатність самостійно приймати рішення, терпіння до інакомислення, жити своєю метою і досягати її. "Якщо ви хочете вести щасливе життя, ви повинні бути прив'язані до мети, а не до людей або речей" - Альберт Ейнштейн.

Диктаторська влада позбавила нас унікальності. Людина, перебуваючи і взаємодіючи в такому суспільстві, під впливом системи поступово втрачає свою відмінність і зливається з натовпом. Складність полягає в тому, що сама вона не завжди усвідомлює свою унікальність, як саму важливу цінність, тому живе на досить низькому рівні. У цьому підлість і злочин всякого тоталітарного режиму, що він вбиває в людині її унікальність, виховує людей з однотипним мисленням, які не мають свого погляду на світ і завжди готових підкорятися. Вона вже ні на що не претендує, не повстає і думає, як більшість.

Цінність влади над собою (самоконтроль, дисципліна), формування самого себе, самокритичність і самоаналіз, влада над емоціями і почуттями, уміння ставити питання, самоосвіта.

По всьому світу та за усі часи існування людства народи жадають кращого життя. В Україні ця жага за останніх два десятиліття привела до масштабних подій, проте життя народу мало змінилося на краще. Якщо ми не будемо навчені, то навряд чи рівень життя Європи прийде на нашу землю. Саме духовно -моральні цінності зробили європейців представниками певної західної культури, високого рівня демократії, яка захищає свободу і права людини. Отже, моральні критерії духовно здорової особистості європейця ми і називаємо ознаками здорового суспільства. Багато прав людини, які регламентовані в декларації ООН та перетинаються зі Святим Письмом -Біблією, не реалізується у нашому суспільстві. Наприклад статті 1,2:

Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті [9].

Висновки

Таким чином, розвиток, підготовка, виховання особистості, на засадах духовно-моральних цінностей з метою її подальшої участі у створені гідного суспільного життя та побудови своєї країни, є важливим компонентом и напрямком роботи всієї системі освіти і виховання України, та має обов'язково бути підтримано на державному рівні. Маємо усвідомити, що як в науці, так і в державних програмах розвитку суспільства, це є на сьогодні не достатньо реалізованим напрямком діяльності. Більш того: в світлі вибору напрямку на євроінтеграцію, держава зобов'язана робити усвідомлені кроки до виховання нової особистості. Саме втілення духовно -моральних цінностей та принципів в життя - це незримий шлях до того, як стати справжнім європейцем, представником вільного співтовариства. Всі зміни починаються з середини, але видно будуть зовні. Викликом і завданням держави є створення умов на рівнях взаємодій всіх інституцій за для розкриття потенціалу, даних Богом дарів і талантів кожної людини. Це багатство належить всьому людству і залишиться надбанням цивілізації для сучасного і наступних поколінь.

Активізація цього процесу можлива завдяки збільшенню та урізноманітненню програм, спрямованих на формування духовно -моральних якостей особистості, навичок міжособистісного спілкування, готовності юнаків та дівчат до самоосвіти, залучення до цієї роботи сім'ї, церкви, різних соціальних інститутів. Особливу значущу роль у вихованні підростаючого покоління відводиться сім'ї. Адже саме в сім'ї дитина успадковує найважливіші цінності, які стають її життєвим надбанням. Матимуть перспективу розробка та реалізація спільних проектів, обмін досвідом, налагодження системи роботи з особистістю на різних етапах її розвитку. Тільки такий підхід дозволить кожній молодій людині зрозуміти, що таке життя, батьківщина, шлюб, батьки, діти, життя суспільне, держава, патріотизм, свобода.

Література

1. Александров В. В. Науковий комунізм / Александров В. В., Амвросій А. А., Ануфрієв Є. О. та ін .; Под ред. А. М. Румянцева [Науковий комунізм: Словник ,4-е вид. Доп.]. - М .: Политиздат, 1983. - С.352.

Бех І. Д. Життя особистості у просторі духовності / І. Д. Бех // Початкова школа. - 2012. - № 4. - С. 7-8.

Битинас Б. Процесс воспитания. Приобщение к ценностям / Битинас Б.- Вильнюс, 1995. - С. 72.

Ващенко Г. Мораль християнська і комуністична / Г. Ващенко // Освіта. --1998.- № 53. - С. 3.

Возняк С. Ціннісні пріоритети українського народу: ґенеза і сутність / С. Возняк // Етико-аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. - Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк,

- С. 20-34.

Выготский Л. С. Развитие личности и мировоззрения ребенка. Психология личности: Тексты / Выготский Л. С. - М. : 1982 - С.161 - 165.

Голянич М. Ціннісні виміри трансформації суспільних відносин у сучасній Україні / М. Голянич // Етико-аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. - Івано-Франківськ: Видавець І. Я. Третяк, 2009. - С. 130-144.

Гринчишин Н. І. Проблема духовного та національного відродження

українського суспільства: соціально-філософський аспект /

Гринчишин Н. І. // Вісник Черкаського університету. - 2011. - № 210 С. 94-98.

Загальна декларація прав людини (рос/укр) ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 , поточна редакція [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995.

Климишин О. І. Психологія духовності особистості. Християнсько - орієнтований підхід / Климишин О. І. - Івано-Франківськ : Гостинець,

- С. 440.

Моруа А. Открытое письмо молодому человеку о науке жить / Моруа А. - М. : "Олимп", 1998. - стр. 576-650.

Образцов С. В. По ступенькам памяти / Образцов С. В. -- М. : Советский писатель, 1987. - С. 368.

Ожегов С. І. Тлумачний словник російської мови / [27-е видання]. - Х. : Видавництво "Форт", 2011. - С.736.

Оруэлл Д. Скотный двор / Оруэлл Д. - М. : АСТ, 2014 - С. 36

Помыткин Э. А. 12 путей духовности: учебное пособие / Помыткин Э. А. - К. : ОсвитаУкраины, 2007. - С. 110.

Приходько Ю. О. Психологический словарь-справочник: учебное пособие / Приходько Ю. О., Юрченко В. І. - К. : "Каравела", 2014. - С.344.

Релігійна освіта і виховання в Україні // Віра і культура. -2005. - № 29. - С. 8 - 10.

Сіданіч І. Л. Педагогічні технології духовно-морального виховання дітей / Сіданіч І. Л. // Психологія і педагогіка. - 2014. - №27. - С. 125-132.

Соммэр Д. С. Мораль XXI века / Соммэр Д. С. - М.: "КОДЕКС", 2014. - С. 480.

Становлення і розвиток масового атеїзму в західних областях УРСР. - К., 1981. - С. 255.

Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Титаренко Т. М. - К. : Либідь, 2003. - 376 с.

Українська Біблія. Переклад Огієнко. 1962 р [Електронний ресурс]

Чаликова В. Размышления о "Скотном Дворе". О творческом пути Джорджа Оруэлла .1903-1950 / Чаликова В. // Родник. -- Рига, 1988. -- С. 75-79.

Размещено на Allbest.ru