Вплив індивідуально-психологічних особливостей начальників відділень соціально-психологічних служб установ виконання покарань на процес прийняття рішення в екстремальних ситуаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив індивідуально-психологічних особливостей начальників відділень соціально-психологічних служб установ виконання покарань на процес прийняття рішення в екстремальних ситуаціях

Виявлено вплив індивідуально-психологічних особливостей начальників відділень соціально-психологічної служби установ виконання покарань на процес прийняття рішень в екстремальних ситуаціях.

Аннотация

Ключевые слова: экстремальные ситуации; профессиональный стрес;, эмоциональное выгорание.

Annotation

Професійна діяльність начальників відділень соціально-психологічної служби (СПС) установ виконання покарань (УВП) пов'язана з високим ступенем ризику, небезпекою для життя і здоров'я, усвідомленою відповідальністю за результати виконання професійних завдань. Виконуючи свій професійний обов'язок, співробітникам доводиться долати надмірні фізичні й емоційні навантаження.

Діяльність начальників відділень СПС УВП проходить в екстремальних умовах та справляє досить значний вплив на психіку й дії персоналу. Особливо на них впливають професійно-психологічні фактори, у першу чергу - новизна й незвичність. Це можна пояснити тим, що екстремальні ситуації підвищеної складності, наприклад, бунт, втеча трапляються в роботі працівників установ виконання покарань не щодня, тому є менш звичними для них. Такі ситуації вимагають діяти не шаблонно, а гнучко, винахідливо, напружуючи свої можливості, швидко приймати правильні рішення.

Екстремальні ситуації змушують професіонала діяти швидко, реагувати на зміни негайно й адекватно, не відстаючи від темпу зміни обстановки й стрімкого розвитку подій. Тому одним з найбільш впливових факторів на психіку та дії персоналу є стрімкість і дефіцит часу.

Характерними для професійної діяльності начальників відділень є тривалі навантаження. Протягом дня начальник відділення виконує значний обсяг роботи. Здебільшого, у відділенні одного начальника відділення СПС досить велика частина засуджених, яким потрібно приділити увагу, вирішити конфліктну ситуацію, провести індивідуально-виховну роботу, сприяти в підготовці до звільнення та ін. Часто на все не вистачає часу, кабінетна робота, зазвичай, проходить в обстановці постійного поспіху, виконання складних завдань, розмов із засудженими, порушення намічених планів терміновими завданнями, без перерв, у тісноті, що вже в другій половині робочого дня доводить співробітника до стану, що вимагає високого самоконтролю, стриманості, вміння мобілізувати себе для продовження якісної роботи. Ще складніше тим, хто перебуває на чергуваннях.

Доволі часто начальникам відділень СПС доводиться діяти в обстановці інформаційної невизначеності:неясності, браку інформації або великої кількості інформації (достовірної та брехливої, застарілої та неточної). У зв'язку з цим потрібно не просто здобувати чи уточнювати інформацію, а швидко й правильно діяти, щоб не зробити помилок.

У роботі з засудженими найбільш значним фактором, на нашу думку, є ризик. Він присутній практично постійно, причому ступінь ризику, ймовірність невдачі підвищені. Самі види ризику - різноманітні: ризик нападу засуджених та взяття в полон, ризик отримання стягнення, ризик звільнення з посади, ризик отримання фізичного пошкодження, ризик для свого життя та життя своїх близьких.

В екстремальних умовах кожен працівник відчуває великі, а часом і граничні навантаження, спостерігаючи за всім, що відбувається, виконуючи необхідні професійні дії. Він багато й напружено розмірковує, оцінює, робить для себе висновки, приймає рішення, продумує способи поведінки й дій, мобілізує власні сили й можливості, долає внутрішні труднощі та коливання, намагається виконувати поставлені завдання. Те, що відбувається в психіці працівників УВП, неминуче відбивається на якості їхніх професійних дій.

Тривале надмірне напруження позначається на психічному та соматичному стані начальників відділень СПС, призводить до соціально- психологічних порушень життєдіяльності, несприятливих змін особистості, які надалі негативно позначаються на стані здоров'я, службових взаєминах, у сімейно-побутовій сфері, збільшують ризик самогубств.

Поведінка працівників в екстремальній ситуації є яскравим прикладом девіантної поведінки. Відчуття власної незначущості й непотрібності, низька самооцінка, невпевненість у собі, недостатній самоконтроль і самодисципліна, невміння критично мислити й приймати адекватні рішення в екстремальних ситуаціях, відсутність моральних норм призводять до формування девіантної поведінки.

Підтримка оптимального фізичного та психічного стану начальників відділень СПС стає одним із найбільш актуальних завдань нормалізації професійної діяльності. Виконання цього завдання пов'язане, насамперед, з розглядом проблем, що виникають у зв'язку з постійними перевантаженнями, стресовими ситуаціями, напруженістю під час виконання посадових обов'язків, швидко мінливою соціальною, політичною та економічною ситуаціями [1]. У зв'язку з цим начальникам відділень СПС необхідно вміти прогнозувати, передбачати зміни, швидко приймати вивірені миттєві, точні рішення, це вкрай необхідно для професійної підготовки.

У цій статті процес прийняття рішень у професійній діяльності начальників відділень СПС розглядається як результат деякої протидії між вимогами екстремального середовища й особистісними можливостями на конкретному етапі. Процес прийняття рішень є свідомим вибором серед наявних варіантів чи альтернатив напряму дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаної ситуації. Таким чином, цей процес містить в себе багато різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи й рішення [2].

Найменший збій у роботі механізму процесу прийняття рішень у діяльності начальників відділень СПС може спричинити непередбачувані наслідки, здатні перешкоджати наданню повного обсягу допомоги потерпілим в екстремальній ситуації. Саме тому найбільш пильна увага приділяється процесу прийняття рішень як основі професійної діяльності співробітників УВП.

Умови професійної діяльності начальників відділень СПС у процесі прийняття рішень в екстремальних ситуаціях мають свої особливості. За сприятливих умов трудової діяльності забезпечується нормальне здійснення психологічних і життєво важливих функцій організму, не виникає напруження, успішно виконується трудова діяльність. За несприятливих умов трудової діяльності в працівників можуть виникати такі негативні психічні стани, як підвищена втомлюваність, тривожність, агресія, роздратування, порушення сну, поганий настрій і погане самопочуття, депресія. Працівники, які переживають такі негативні стани швидко втомлюються, у них знижується працездатність, через порушення уваги й пам'яті їм стає важко орієнтуватися в будь-яких змінах обстановки, приймати найпростіші рішення, робити вибір.

Значний вплив на процес прийняття рішень начальниками відділень СПС УВП мають емоційне вигоряння та професійний стрес. Професійний стрес є серйозним випробовуванням фізичного і психічного здоров'я спеціаліста, перевіркою ступеня його професійної надійності. Стресові психічні стани призводять до психоемоційних витрат, змінюють регуляцію діяльності й таким чином знижують її ефективність та надійність [3, с. 36]. Професійний стрес розуміють як напружений стан працівника, який виникає в нього через вплив несприятливих у психологічному значенні чинників, пов'язаних із професійною діяльністю [4, с. 70].

Професійний стрес начальників відділень СПС пов'язаний із видом їхньої діяльності. На його розвиток впливає багато специфічних чинників. Деякими з них є інтенсивність роботи, швидкість виконання завдань та прийняття рішень, ізольованість робочих місць. В установах виконання покарань кабінети деяких працівників можуть знаходитися в середовищі засуджених, віддалено від адміністративного корпусу. Упродовж майже всього робочого дня начальника відділення оточує кримінальне середовище, конфлікти, провокації, що негативно впливають на його психічний стан та можуть викликати стрес. Унаслідок професійного стресу в працівників може виникнути хронічна втома, порушення сну й дихання, зміна апетиту та різкі зміни ваги, порушення пам'яті та концентрації уваги, неможливість зосередитися та прийняти рішення, в'ялість й апатія, підвищена втомлюваність, відчуття втрати контролю над собою та ситуацією, дратівливість і нервозність. [4, с.74-75]. Професійний стрес може сприяти виникненню та загостренню в начальників відділень СПС багатьох хвороб (серцево-судинні захворювання, гіпертонія, захворювання шлунка, хвороби органів дихання). У професійній діяльності начальників відділень стрес може призвести до зниження працездатності, зниження адаптаційних можливостей організму, переживання самотності, депресії.

Одним із наслідків професійного стресу є розвиток синдрому емоційного вигоряння в начальників відділень СПС УВП. Реакція на стресові ситуації різниться в окремих людей, оскільки є індивідуальною реакцією, так само й симптоми синдрому вигоряння строго індивідуальні й не виявляються всі одночасно, представляючи собою індивідуальні варіації. Розвиток синдрому залежить від комбінації професійних, організаційних і особистісних факторів стресу. Залежно від частки тієї чи іншої складової процесу буде відрізнятися й динаміка розвитку синдрому.

Синдром емоційного вигорання є процесом, що розвивається в часі, який починається з надмірного й тривалого стресу на роботі. Цей процес викликає у працівника почуття напруженості, дратівливості або втоми. Процес завершується тоді, коли працівники, використовуючи захисні механізми, долають робочий стрес, психологічно віддаляючи себе від роботи, стають апатичними, цинічними та негнучкими [3, с. 21].

Вигоряння має багато виявів, включаючи втому, виснаження, нездатність концентруватися, депресію, тривогу, дратівливість. Одні з характерних ознак вигоряння - втрата інтересу до роботи та особистого життя, емоційна й особистісна відстороненість, незадоволеність собою, слідом за ними може виникнути тривога, депресія й різні психосоматичні порушення, неадекватна емоційна реакція [3, с. 21-22 ].

Для оцінювання рівня емоційного вигоряння та його впливу на процес прийняття рішень начальниками відділень СПС, провели діагностику за методикою В. В. Бойка. У дослідженні брали участь тридцять начальників відділень СПС, у тому числі дев'ятнадцять зі стажем роботи в кримінально- виконавчій службі України від 1 до 3 років, шість - від 3 до 5 років і п'ять - від 6 до 10 років. Відповідно до результатів дослідження, фаза напруження сформувалася в 30 % начальників відділень, у 27 % знаходиться на стадії формування і в 43 % - не сформувалася.

У фазі напруження домінуючими симптомами є симптом “переживання психотравмуючих обставин” у 22 %. У 15 % респондентів - симптом “тривоги та депресії”, у 6 % начальників відділень домінує симптом “незадоволеності собою”, у 8 % респондентів - симптом “загнаності в клітку”. Працівники з вираженими симптомами відчувають тривогу, незадоволеність собою, вибраною професією, обов'язками, безвихідь. Ця фаза супроводжується симптомами “переживання психотравмуючих обставин” у 24 % начальників відділень; “симптомом незадоволеності собою” в 12 %; симптомом “тривоги та депресії” - в 9 %.

Фаза резистенції сформувалася в 65 % начальників відділень, в 17 % - формується, а в 13 % - не сформувалася. Отже, 65 % начальників відділень здатні чинити опір стресам, що виникають у їхній професійній діяльності та заважають швидкому прийняттю рішень. У цій фазі домінуючими симптомами є симптом “розширення сфери економії емоцій” у 60 % респондентів, у 46 % - симптом “неадекватного емоційного вибіркового реагування”, у 32 % - симптом “редукції професійних обов'язків” і в 13 % - симптом “емоційно-моральної дезорієнтації”.

Фаза виснаження сформувалася у 18% досліджуваних, 46 %-формується, 32 % - не сформувалася. Домінуючим симптомом у вказаній фазі є симптом “емоційного дефіциту”. Цей симптом виражається в неспроможності працівників співпереживати засудженим, виявленні грубощів, дратівливості, агресії.

Важливо зауважити, що домінуючим у всій вибірці є симптом “розширення сфери економії емоцій”. Начальники відділень із вираженим симптомом часто замикаються в собі через перенасиченість контактів із засудженими. Особливо це виявляється вдома, коли працівники від втоми не бажають розмовляти з близькими, можуть їх образити, спричинити конфліктну ситуацію через будь-які дрібниці.

Як показали результати, більшість начальників відділень СПС мають тенденцію до виявів синдрому емоційного вигоряння, незалежно від стажу й рівня професійної підготовки. На процес прийняття рішення начальниками відділень СПС УВП впливають негативні психічні стани, які виявляються в працівників у процесі емоційного вигоряння як: тривога, дратівливість, холодність у ставленні до засуджених та колег по роботі, замкнутість у собі, незадоволеність собою та роботою. Важливим, на нашу думку, в процесі прийняття рішення є виражений у працівників симптом неадекватного емоційного вибіркового реагування. Працівники з цим симптомом діють за бажанням. Якщо в них виникає бажання, вони можуть приділити увагу засудженим, а в поганому настрої - й уваги не звернути.

Варто наголосити, що в значної кількості досліджуваних розвивається фаза виснаження. Працівники відчувають спустошеність і втому, спричинені роботою. Важливим є те, що ця фаза розвивається в працівників зі стажем роботи від 1 до 3 років роботи в установах виконання покарань.

Відповідно до результатів нашого дослідження, можна сказати, що на процес прийняття рішення начальниками відділень СПС УВП впливають негативні психічні стани особистості начальника відділення та емоційне вигоряння, яке може виникнути внаслідок впливу стресу. Ці явища призводять до емоційної спустошеності, хронічної втоми, незадоволеності собою, своєю роботою та в екстремальних умовах сповільнюють швидкість прийняття рішень. Тому ефективним засобом боротьби з негативними явищами на процес прийняття рішення є профілактична робота, спрямована на попередження в начальників відділень соціально-психологічної служби установ виконання покарань негативних психічних станів та емоційного вигоряння.

Список використаних джерел

1. Лебедев В. И. Личность в экстремальных условиях / Лебедев В. И. - М. : Политиздат, 1989. - 178 с.

2. Медведев В. И. Психологические реакции человека в экстремальных условиях / В. И. Медведев // Экологическая физиология человека. Адаптация человека к экстремальным условиям среды. - М. : Наука. - 1979. - 242 с.

3. Шмыков В. Ш. Ресурсы психической устойчивости сотрудников органов внутренних дел / В. Ш. Шмыков // Психопедагогика в правоохранительных органах. - 2007. - № 3. - С. 36-40.

4. Смирнов Б. А. Психология деятельности в экстремальных ситуациях / Б. А. Смирнов, Е. В. Долгополова. - Х. : Изд.-во Гуманитарный Центр, 2007. - 276 с.

5. Юр'єва Л. М. Професійне вигоряння у медичних працівників : Формування, профілактика і корекція / Юр'єва Л. М. - К. : Сфера. - 2004. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru