Дослідження гендерних особливостей поведінки під час конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Кафедра психології

Реферат на тему:

"Дослідження гендерних особливостей поведінки під час конфлікту"

Підготувала: Подкользіна Світлана Юріївна

Факультет культури та мистецтв

Ніжин

2017

План

Вступ

1. Основні моделі поведінки особистості в конфліктній взаємодії

1.1 Характеристика основних стратегій поведінки

1.2 Типи конфліктних особистостей

2. Гендерні відмінності в поведінці у конфліктній ситуації

2.1 Організація дослідження

2.2 Результати дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні людство з року в рік стає все більш і більш сильним, все більш могутнім, що далеко не завжди можна сказати про мудрість, терпимість і дружелюбність багатьох представників людського роду. Більш того, саме сучасне життя, диктуючи всім нам вимушене прискорення і ускладнення спілкування і діяльності, неминуче посилює всякого роду взаємні незгоди і претензії один до одного. Конфліктом, в самому що не є прямому сенсі, називається будь-яке зіткнення. Конфліктуючі дії, думки і бажання призводять до бездумної розтрати часу і сил, а то і зовсім до взаємного руйнування.

Проблема нетерпимості до конфліктів полягає в тому, що вони незмінно порушують творче співробітництво і в підсумку призводять до програшу обох конфліктуючих сторін. Однак життя доводить нам на кожному кроці, що конфлікти супроводжують все наше існування в тих чи інших формах, і повністю від них позбутися навряд чи представляється можливим. Тоді виходить, що ми просто зобов'язані вивчити і освоїти свого роду "техніку безпеки", застосування правил якої якщо і не дозволить нам повністю уникати конфліктів, то хоча б зменшити їх кількість і напруженість і вчасно вміло їх вирішувати, приходячи в процесі здійснення послідовних миротворчих дій до взаємоприйнятних результатів.

Ще древні філософи вважали, що конфлікт існує всюди незалежно від думок людей про нього. Весь світ повний протиріч, з ними неминуче пов'язане життя природи, людей і навіть Богів. Правда, сам термін "конфлікт" вони ще не вживали, але вже бачили, що конфлікт не вичерпує собою усього життя і являє собою її частину.

У наш час існує безліч визначень конфлікту, ми ж наводимо визначення відбиває всі його необхідні характеристики:

Конфлікт - є якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів, цілей.

Уміння обирати правильну стратегію поведінки в конфлікті для досягнення позитивного результату є надзвичайно важливим для адаптації особистості в соціумі.

Нас привернула проблема недостатнього дослідження гендерних особливостей поведінки під час конфлікту.

Метою нашої роботи стало встановлення відмінностей у поведінці в конфліктних ситуаціях у хлопців і дівчат та виявлення взаємозв'язків у цих відмінностях.

1. Основні моделі поведінки особистості в конфліктній взаємодії

Конфлікт - це завжди складний і багатоплановий соціальний феномен. У ньому беруть участь самі різні сторони: індивіди, соціальні групи, національно-етнічні спільності, держави та групи країн, об'єднані тими чи іншими цілями і інтересами. Конфлікти виникають з найрізноманітніших причин і мотивів: психологічним, економічним, політичним, ціннісним, релігійним і т.д. Але кожен з нас також знає, що сама особистість внутрішньо суперечлива і схильна до постійних суперечностей і стресів.

Конфлікт - є якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей. У даному визначенні відображені необхідні властивості всякого конфлікту. У літературі виділяються три основні моделі поведінки особистості в конфліктній ситуації: конструктивну, деструктивну і конформістську.

Кожна з цих моделей обумовлена предметом конфлікту, чином конфліктної ситуації, цінністю міжособистісних відносин та індивідуально - психологічними особливостями суб'єктів конфліктної взаємодії. Моделі поведінки відображають установки учасників конфлікту на його динаміку і спосібвирішення.

Даючи загальну оцінку наведеним вище моделям поведінки, відзначимо, що бажаною і необхідною моделлю є конструктивна. Деструктивна ж модель поведінки не може бути виправданою.

Вона здатна перетворити конструктивний конфлікт у деструктивний.

Небезпека конформістської моделі поведінки полягає в тому, що вона сприяє агресивності суперника, а іноді і провокує її. Інакше кажучи, дана модель по суті справи є деструктивною, тільки з протилежним знаком. Але конформістська модель може грати і позитивну роль. Якщо суперечності, які викликали конфлікт носять несуттєвий характер, то конформистское поведінка веде до швидкого вирішення такого конфлікту.

1.1 Характеристика основних стратегій поведінки

1. Примус (боротьба, суперництво).

Той, хто вибирає дану стратегію поведінки, насамперед виходить з оцінки власних інтересів у конфлікті, як високих, а інтересів свого суперника - як низьких. Вибір стратегії примусу в кінцевому підсумку зводиться до вибору:або інтерес боротьби, або взаємини.

Вибір на користь боротьби відрізняється стилем поведінки, який характерний для деструктивної моделі. При такій стратегії активно використовується влада, сила закону, зв'язку, авторитет і т. д. Вона є доцільною і ефективною в двох випадках. По-перше, при захисті інтересів справи від посягань на них з боку конфліктної особистості. Наприклад, конфліктна особистість некерованого типу часто відмовляється від виконання непривабливих завдань, "звалює" свою роботу на інших і т. п. І по-друге, при загрозі існуванню організації, колективу. У цьому випадку складається ситуація "Хто кого ". Особливо часто вона виникає в умовах реформування підприємств та установ. Нерідко при реформуванні організаційно-штатної структури підприємства (установи) передбачувані "вливання" одних підрозділів в інші носять необгрунтований характер. І в цих випадках людина, яка відстоює інтереси таких підрозділів, повинен займати жорстку позицію.

2. Догляд.

Стратегія догляду відрізняється прагненням піти від конфлікту. Вона характеризується низьким рівнем спрямованості на особисті інтереси та інтереси суперника і є взаємною. Це по суті справи взаємна поступка.

При аналізі даної стратегії важливо враховувати два варіанти прояви:

а) коли предмет конфлікту не має істотного значення ні для одного з суб'єктів і адекватно відображено в образах конфліктної ситуації;

б) коли предмет спору має істотне значення для однієї або обох сторін, але занижений в образах конфліктної ситуації, тобто суб'єкти конфліктної взаємодії сприймають предмет конфлікту як несуттєвий.

У першому випадку стратегією догляду конфлікт вичерпується, а в другому випадку він може мати рецидив.

Міжособистісні відносини при виборі даної стратегії не піддаються серйознимзмінам.

3. Поступка.

Людина, що дотримується цієї стратегії, так само як і в попередньому випадку, прагне піти від конфлікту. Але причини "відходу" в даному випадку інші. Спрямованість на особисті інтереси тут низька, а оцінка інтересів суперника висока. Інакше кажучи, людина, що приймає стратегію поступки, жертвує особистими інтересами на користь інтересів суперника.

Стратегія поступки має деяку схожість із стратегією примусу. Ця схожість укладено у виборі між цінністю предмета конфлікту і цінністю міжособистісних відносин.

У відмінності від стратегії боротьби, в стратегії поступки пріоритет віддається міжособистісним відносинам.

При аналізі даної стратегії слід враховувати деякі моменти.

- Іноді в такій стратегії відбивається тактика рішучої боротьби за перемогу. Поступка тут може виявитися лише тактичним кроком на шляху досягнення головної стратегічної мети.

- Поступка може стати причиною неадекватної оцінки предмета конфлікту (заниження його цінності для себе). У цьому випадку прийнята стратегія є самообманом і не веде до вирішення конфлікту.

- Дана стратегія може бути домінуючою для людини в силу його індивідуально - психологічних особливостей. Зокрема, це характерно для конформістської особистості, конфліктної особистості "безконфліктного" типу. При всіх виділених особливостях стратегії поступки важливо мати на увазі, що виправдана в тих випадках, коли умови для вирішення конфлікту не дозріли.

І в цьому випадку вона веде до тимчасового "перемир'я", є важливим етапом на шляху конструктивного вирішення конфліктної сили. У силу цього стратегія поступки може надати конструктивного конфлікту деструктивнуспрямованість.

4. Компроміс.

Компромісна стратегія поведінки характеризується балансом інтересів конфліктуючих сторін на середньому рівні. Інакше її можна дізнатися стратегією взаємної поступки. Стратегія компромісу не псує міжособистісні відносини. Більше того, вона сприяє їх позитивному розвитку.

При аналізі даної стратегії важливо мати на увазі ряд істотних моментів.

- Компроміс не можна розглядати як спосіб вирішення конфлікту. Взаємна поступка часто є етапом на шляху пошуку прийнятного рішення проблеми.

- Іноді компроміс може вичерпати конфліктну ситуацію. Це настає при зміні обставин, що викликали напруженість. Наприклад, два співробітника претендували на одну й ту ж посаду, яка повинна звільнитися через півроку. Але через три місяці її скоротили. Предмет конфлікту зник.

- Компроміс може приймати активну і пасивну форми. Активна форма може проявлятися в ув'язненні чітких договорів, прийнятті якихось зобов'язань. Пасивний компроміс - це щось інше, як відмова від будь-яких активних дій з досягнення певних взаємних поступок в тих чи інших умовах. Інакше кажучи, в конкретних умовах перемир'я може бути забезпечено пасивністю суб'єктів конфліктної взаємодії.

Аналізуючи стратегію компромісу, слід мати на увазі й те, що умови компромісу можуть бути уявними, коли суб'єкти конфліктної взаємодії досягли компромісу на основі неадекватних образів конфліктної ситуації.

Поняття "компроміс" близько за своїм змістом до поняття "консенсус". Подібність їх полягає в тому, що і компроміс і консенсус відображають взаємні поступки суб'єктів соціальної взаємодії. Тому при аналізі та обгрунтуванні стратегії компромісу важливо спиратися на правила і механізми досягнення консенсусу в соціальній практиці.

5. Співпраця.

Стратегія співробітництва характеризується високим рівнем спрямованості як на власні інтереси, так і на інтереси суперника. Дана стратегія будується не тільки на основі балансу інтересів, а й на визнанні цінності міжособистіснихвідносин. Аналізую цю стратегію співпраці в конфліктній взаємодії, слід враховувати деякі обставини.

- Особливе місце у виборі даної стратегії займає предмет конфлікту. Якщо предмет конфлікту має життєво важливе значення для одного або обох суб'єктів конфліктної взаємодії, то про співпрацю не може бути й мови. У цьому випадку можливий лише вибір боротьби, суперництва. Співпраця можлива лише в тому випадку, коли складний предмет конфлікту допускає маневр інтересів протиборчих сторін, забезпечуючи їх співіснування в рамках виниклої проблеми і розвиток подій в сприятливому напрямку.

- Стратегія співробітництва включає в себе всі інші стратегії. При цьому стратегії в складному процесі співробітництва відіграють підлеглу роль, вони більшою мірою виступають психологічними факторами розвитку взаємин між суб'єктами конфлікту.

Будучи однією з найскладніших стратегій, стратегія співробітництва відображає прагнення протиборчих сторін спільними зусиллями вирішити виниклу проблему.

1.2 Типи конфліктних особистостей

2. Гендерні відмінності в поведінці у конфліктній ситуації

2.1 Організація дослідження

Аналіз літератури, сформульований у попередніх пунктах дозволив сформулювати загальну концепцію дослідження.

Метою нашої роботи стало встановлення відмінностей у поведінці в конфліктних ситуаціях у юнаків і дівчат та виявлення взаємозв'язків у цих відмінностях.

Об'єкт дослідження - особистість в конфліктній ситуації.

Предмет дослідження - гендерні відмінності в поведінці в конфліктних ситуаціях.

Для реалізації мети дослідження були поставлені такі завдання: 1) вивчення теоретичних аспектів проблеми відмінностей у поведінці в конфліктних ситуаціях; 2) організація дослідження з виявлення гендерних відмінностей у поведінціуконфліктнійситуації.

Для вирішення завдань було проведено дослідження з використанням методики з оцінки поведінки в конфліктній ситуації Дж. Г. Скотт. Піддослідним пропонувалося проставити бали (від 1 до 5) за чотирма зазначеним категоріям ("Використовую найчастіше", "Володію найкраще", "Приносить найкращі результати", "Відчуваю себе при використанні найбільш комфортно") для п'яти стилів поведінки ("Наполегливість" , "Догляд", "Пристосування", "Компроміс", "Співпраця").

Було опитано 14 студентів ВНЗ: 7 дівчат і 7 юнаків, з них: 5 дівчат 1-го курсу (2-17 років, 3 - 18 років), 2 дівчат 2-го курсу (18 років), 4 юнаків 1-го курсу (2 - 17 років, 2 - 18 років), 3 юнаків 2-го курсу (1 - 18 років, 2 - 19 років). конфліктний поведінка хлопець

Для обробки даних дослідження був використаний t-критерій

Стьюдента. Формула:

-

Середнє арифметичне за вибіркою.

2.2 Результати дослідження

Результати дослідження представлені в таблиці:

Таблиця 1

Гендерні відмінності в поведінці у конфліктній ситуації

Дані, наведені в Таблиці 1, показують результати дослідження з виявлення гендерних відмінностей у поведінці в конфліктних ситуаціях.

Наполегливість. Той, хто вибирає дану стратегію поведінки, перш за все, виходить з оцінки особистих інтересів у конфлікті, як високих, а інтересів свого суперника - як низьких. Вибір стратегії наполегливості в кінцевому підсумку зводиться до вибору: або інтерес боротьби, або взаємини. З цієї стратегії ми отримали наступні результати: дівчата вдаються до неї в 64, 25% випадків, а юнаки в 60, 03%. При підрахунку достовірності відмінностей t = 1,09, що при рівні значущості 0,05 говорить про недостовірність відмінностей, тобто і дівчата і юнаки в конфліктній ситуації активно відстоюють свою власну позицію.

Догляд. Стратегія догляду відрізняється прагненням піти від конфлікту. Вона характеризується низьким рівнем спрямованості на особисті інтереси та інтереси суперника і є взаємною. Це по суті справи взаємна поступка. Цю стратегію дівчата використовують в 39,25% випадків, а юнаки у 55,7%. Ми підрахували, що t = 4,5, що при рівні значущості 0,05 свідчить про достовірність відмінностей. Юнаки більше прагнуть до взаємної відступлення, ухиляючись від участі в конфлікті.

Пристосування. Людина, що дотримується цієї стратегії, так само як і в попередньому випадку, прагне піти від конфлікту. Але причини "відходу" в цьому випадку інші. Спрямованість на особисті інтереси тут низька, а оцінка інтересів суперника висока. Інакше кажучи, людина, що приймає стратегію пристосування, жертвує особистими інтересами на користь інтересів суперника. До пристосуванню дівчата схильні в 48,55% конфліктних ситуацій, а юнаки в 48,57%. Відмінності в даному випадку недостовірні. І дівчата, і хлопці з однаковою частотою намагаються поступатися, йти на зустрічпартнеру.

Компроміс. Компромісна стратегія поведінки характеризується балансом інтересів конфліктуючих сторін на середньому рівні. Інакше її можна назвати стратегією взаємної поступки. Ця стратегія не псує міжособистісні відносини. Більше того, вона сприяє їх позитивному розвитку.

В якості основної стратегії компроміс дівчата вибирають в 65,7% випадків, аюнаки в69,25%. При підрахунку ми отримали результати: t = 0,9,при 0,05, тобто і юнаки, і дівчата намагаються в конфліктній ситуації знайти рішення, засноване на взаємних поступках.

Співпраця. Дана стратегія характеризується високим рівнем спрямованості як на власні інтереси, так і на інтереси суперника. Стратегія співробітництва будується не тільки на основі балансу інтересів, а й на визнанні цінності міжособистісних відносин. Дівчата застосовують співробітництво в 82,25%ситуацій, а юнаки в 66,43%: t = 2,36, при 0,05 - відмінності достовірні. Це говорить про те, що дівчата частіше намагаються знайти рішення, що максимально задовольняє інтереси обох сторін

Висновки

Проаналізувавши результати дослідження, ми можемо сказати, що відмінності в поведінці в конфліктних ситуаціях у хлопців і дівчат 17-20років є достовірними в стратегіях співпраці та догляду. Стратегія співробітництва є однією з найскладніших, тому що включає в себе всі інші стратегії, які виступають психологічними факторами розвитку взаємин між суб'єктами конфлікту. Ця стратегія вимагає значної пластичності поведінки. Дівчата набагато частіше, ніж юнаки вдаються до цього стилю поведінки в конфліктній ситуації, що говорить про їх спрямованості на збереження міжособистісних відносин. У той же час юнаки намагаються уникати конфліктних ситуацій, вибираючи стратегію догляду, тому що не можуть проявити достатню гнучкість при вирішенні протиріч.

Отже, ми з'ясували, що:

1.Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок точок зору, поглядів партнерів по спілкуванню.

2.Причини конфліктів найрізноманітніші: внутрішньоособистісний, міжособистісний, міжгруповий, конфлікт між особистістю і групою.

3.Виникнення конфлікту можливо з різних обставин і причин: індивідуально-особистісні особливості партнера по спілкуванню, невміння контролювати свій емоційний стан, нетактовність і відсутність бажання працювати, а також втрата інтересу до роботи.

4.Вирішити конфлікт - значить усунути конфліктну ситуацію і вичерпати інцидент.

5.По способу вирішення конфлікти підрозділяються на конструктивні і деструктивні.

6.Важно навчитися ефективно використовувати кожну стратегію, враховуючи обставини та ситуацію.

7.Слід дотримуватись певних правил поведінки в конфлікті.

Гендерні конфлікти часто кореняться в інформаційних моделях, що складаються в психіці учасників. Чоловіки і жінки по-різному прочитують послання один одного, і тоді помилки сприйняття і реагування призводять до конфліктності взаємин. Розповідь про негаразди, неприємності для жінок є, перш за все, спробою отримати співчуття: вони і не чекають конкретних дій на свої скарги. Чоловіки ж відчувають себе зобов'язаними зреагувати "справою" на висловлені проблеми. Обмін дрібними деталями інформації для жінки - засіб і свідоцтво досягнення близькості, чоловік не любить вдаватися в незначні деталі. Хоча, звичайно, індивідуальні відмінності тут більш важливі. Отже, гендерний конфлікт - взаємодія або психологічний стан, в основі якого лежить суперечливе сприйняття гендерних цінностей, відносин, ролей, що приводить до зіткнення інтересів і цілей. Відмінності в моделях поведінки чоловіків і жінок можуть стати причинами внутрішньоособистісних, міжособистісних і міжгрупових конфліктів.

Список використаної літератури

Бабосов Е.М. Конфліктологія: Учеб.пособие / Е.М. Бабосов. - 2-е изд., Стереотип. - Мн .: "Театрасістемс", 2001.

Берн Ш. Гендерная психология. СПб., 2001.

Курбатов В.И. Конфликтология: учеб.пособие для студентов вузов / В.И. Курбатов. - Ростов - на - Дону: Феникс. 2005.

Размещено на Allbest.ru