Психологічна діагностика "Я-концепції" учнів початкових класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічна діагностика "Я-концепції" учнів початкових класів з низьким рівнем навчальних досягнень

Психологічна діагностика "Я-концепції" молодшого школяра

План

1. Психологічна діагностика "Я-образу" дитини

2. Психологічна діагностика емоційно-оцінної складової "Я-концепції" дитини

3. Психологічна діагностика поведінкової складової "Я-концепції" дитини

4. Виявлення чинників і механізмів формування "Я-концепції" дитини

асмолов емоційний поведінковий дитина

1. Психологічна діагностика "Я-образу" дитини

Розгляд "Я-концепції" як системи дозволяє здійснити системний підхід, запропонований О.Г. Асмоловим, до дослідження її структури, змісту та особливостей формування в дітей даного вікового періоду за такими характеристиками системи, як:

1. Цілісність, незведення будь-якої системи до суми її утворюючих частин і невиведення із будь-якої складової частини системи її властивостей як цілого.

2. Структурованість - зв'язки та відношення складових елементів системи складають певну структуру, що визначає поведінку системи в цілому.

3. Взаємозв'язок системи з довкіллям, що може мати "закритий" (тобто такий, що не змінює систему і довкілля) характер.

4. Ієрархічність - кожний компонент системи може розглядатися як система, до якої входить інша система, тобто кожний компонент системи може бути одночасно і елементом (підсистемою) даної системи, і сам містити у собі іншу систему.

5. Множинність опису - кожна система, виступаючи складним об'єктом, в принципі, не може зводитися тільки до якоїсь однієї картини, що передбачає співіснування множини різних її відображень, необхідних для опису системи.

Дотримання вказаного підходу та врахування вікових характеристик молодших школярів дає можливість за відповідними методиками виявити особливості "Я-концепції" досліджуваної категорії дітей. Думка дослідників про те, що переважна частина уявлень про себе в молодших школярів існує в неусвідомленій формі, зумовлює вибір значної кількості "проективних" методик для дослідження особливостей "Я-концепції" учнів даного вікового періоду.

Велика перевага проективних тестів, як найбільш ціннісних особистісних тестів, полягає в тому, що "вони полегшують виявлення таких змістовних особливостей внутрішнього світу, які суб'єкт нерідко безсилий виразити прямо, та дозволяють зорієнтуватися в складних властивостях особистості, що не піддаються точній оцінці" [ 165, с. 696].

Для того, щоб певною мірою уникнути суб'єктивності інтерпретації, яку психологи називають однією з проблем проективного тестування, результати, отримані за допомогою цих методик, повинні обговорюватись з вчителями початкової школи, що працюють з досліджуваними школярами, та порівнюватися з відповідними результатами, отриманими за допомогою інших методик.

Дослідження когнітивної складової "Я-концепції" - "Я-образу" молодших школярів передбачає з'ясування змісту уявлень про себе, що належать до реального "Я", ідеального "Я" і дзеркального "Я" та ступінь наявності в цих основних модальностях соціальних, емоційних, інтелектуальних і фізичних характеристик.

З цією метою використовується такий традиційний метод для вивчення самосвідомості школярів як самоопис.

Молодші школярі повинні написати твір про себе за таким планом:

1. Який я зараз.

2. Яким я хочу стати.

3. Що про мене думають інші (батьки, вчителі, однокласники, друзі).

До кожного пункту плану робляться необхідні пояснення і вказівки про його можливий зміст.

Експериментально доведено, що зміст будь-якого письмового самоопису за кількісними та якісними характеристиками переважає над змістом усного самоопису. Адже саме писемне мовлення виступає ключем до внутрішнього мовлення, а отже і самосвідомості людини.

Об'єктом уваги дослідника виступають особливості знань та уявлень досліджуваних про себе, ступінь усвідомлення власних соціальних, емоційних, інтелектуальних і фізичних якостей, їх оцінка та ставлення до себе. Аналізуються оцінки особистісних якостей дітей, очікуваних ними з боку значущих інших. За допомогою самоопису вивчається й зміст та ступінь усвідомлення молодшими школярами власних потреб, можливостей, інтересів, стосунків з оточуючими. У процесі аналізу самоописів використовується метод контент-аналізу.

Схоже до вищеописаного може досліджуватись будь-який аспект самосвідомості, зокрема національна самосвідомість. Молодшим школярам можна запропонувати твір про себе як представника української нації, дотримуючись згаданого раніше плану самоопису.

Використання методики "Контрольний список прикметників" у формі стандартизованого самозвіту [2; 10; 118; 141; 155] сприяє виявленню особливостей "Я-образу" молодших школярів, зокрема, змісту "Я-реального" та "Я-ідеального". Учні за допомогою списку із 40 якостей, що означають фізичні, емоційні, інтелектуальні та соціальні характеристики, повинні описати: 1) реальне "Я"; та 2) ідеальне "Я".

У процесі аналізу використовується метод контент-аналізу [118]. Так, обробка результатів проведеного дослідження здійснюється в такий спосіб: 1) враховується кількість характеристик, що використовується школярем для опису реального "Я" та ідеального "Я". В описі реального "Я" підраховується кількість негативних характеристик; 2) реальне "Я" порівнюється з ідеальним "Я"; виділяються наявні суперечності між цими модальностями та окремо у змісті кожної з них. У результаті порівняння таких рядів отримуються уявлення про особливості "Я-образу" школярів [2; 10; 118]. Г. Анастазі [10] з цього приводу зауважує, що досить часто в психології простежується тенденція описувати осіб, що використовують велику кількість прикметників як активних та захоплених (екзальтованих), а тих, хто використовує мало прикметників - як спокійних, стриманих та обережних.

Для визначення важливих для дітей сторін власного "Я" використовується методика "Вибір бажань" [126]. Учням пропонується із цілого списку бажань вибрати лише три бажання. Список складений із 24 бажань, що відображають чотири сфери життєдіяльності дитини, а саме: 1) взаємини із значущими іншими (однокласниками, друзями); 2) прагматичні бажання; 3) самопізнання; 4) прагнення самостійності.

Для дослідження змісту уявлень про себе, що існують в неусвіломленій формі та складають значну частину уявлень про себе молодших школярів, використовуються такі "проективні" тести як психомалюнки. На думку дослідників, психомалюнки дозволяють пізнати внутрішні характеристики людини. "... Взаємозв'язки між окремими елементами малюнків є найбільш значущими для пізнання несвідомого. ...Малюнок дозволяє дослідити важливі етапи життя суб'єкта, відрефлексувати внутрішнє самовідчуття та виразити його символами через форму і колір. ...малюнки містять образи, що розкривають характер стосунків з оточуючим світом (з людьми, з предметами, природою. ...визначеність теми - це єднання свідомого з проявами несвідомого, що забезпечується спонтанним виконанням малюнка" [212, с. 107].

Вибір тематики малюнків - "Будинок-Дерево-Людина" та "Неіснуюча тварина" зумовлюється: 1) віковими особливостями досліджуваних. Зокрема, вказані об'єкти - будинок, дерево і людина - добре знайомі дітям; а тема "неіснуючої тварини" є новою та представляє неабиякий інтерес для учнів молодшого шкільного віку; 2) малювання на задані теми сприяє активізації емоційних аспектів досвіду, ставлення до минулого і майбутнього, ставлення до пережитих ситуацій, суб'єктивного бачення себе та власних стосунків з іншими людьми.

Якісний аналіз та інтерпретація класичної методики "Будинок-Дерево-Людина" Дж. Бука, може проводитися за допомогою його монографії "Методика Б-Д-Л", повний опис якої міститься у збірнику "Альманах психологічних тестів. Малюнкові тести" [5]. Методичні підходи та інтерпретація результатів "проективного" тесту "Неіснуюча тварина", є ідентичними і широко описані в психодіагностичній літературі [ 140; 147; 151]. Під час проведення аналізу повинні враховуватися як окремі деталі, так і співвідношення між ними, пропорції, розміщення малюнка на аркуші, якість ліній тощо.

Однак існує єдиний методичний аспект, якого необхідно дотримуватися в роботі з малюнками - після закінчення аналізу малюнків слід перейти до синтезу зібраного матеріалу з метою їх цілісного розуміння. Водночас "інтерпретація повинна проводитися з великою обережністю та з урахуванням максимально повної інформації про досліджуваного та його оточення (як в минулому, так і в теперішньому)" [5, с. 8].

2. Психологічна діагностика емоційно-оцінної складової "Я-концепції" дитини

Для вивчення змісту емоційно-оцінного компоненту "Я-концепції" молодшого школяра з'ясовується характер його самооцінки, ставлення індивіда до себе та рівень його особистісної тривожності.

Дані про характер самооцінки досліджуваних, а саме, її адекватність чи неадекватність (завищена чи занижена самооцінка), отримані за методикою Г.І. Ліпкіної "Три оцінки"; методикою Т.В. Дембо - СЯ. Рубінштейн в модифікації Ю.О. Бабаян; опитувальника Г.Н. Казанцевої співставляються із відповідними даними, визначеними в процесі аналізу психо-малюнків та з результатами методики непрямого вимірювання самооцінок [170].

Методика непрямого вимірювання самооцінок використовується і для визначення характеру емоційно-оцінного ставлення молодшого школяра до власного "Я".

Для визначення рівня особистісної тривожності дітей аналізується їх графічна продукція. А саме, звертається увага на техніку виконання малюнків, що дозволяє судити про наявність переживань і тривоги. Для детальнішого аналізу рівня та характеру тривожності також беруться до уваги результати "Тесту шкільної тривожності Філліпса".

З метою виявлення емоційно-оцінних аспектів "Я-концепції" молодшого школяра використовується і проективна методика, що складається із символічних завдань [42]. За допомогою цієї методики визначається характер самооцінки, сила "Я", соціальна зацікавленість, ідентифікація, егоцентричність дитини. За методикою "Дослідження самоповаги" [42] встановлюється рівень самоповаги особистості.

3. Психологічна діагностика поведінкової складової "Я-концепції" дитини

З метою з'ясування змісту поведінкової складової "Я-концепції" проводяться спостереження за поведінковими реакціями досліджуваних на уроках та в позаурочний час, таким чином досліджується рівень самоконтролю в їх поведінковій діяльності.

Рівень самоконтролю в поведінці молодших школярів визначається за методикою, розробленою та апробованою М.И. Бо-ришевсысим [25; 27] та Л.В. Долинською [60]. За молодшими школярами проводяться спостереження під час уроків, на яких знімається безпосередній контроль вчителя (так звані "уроки без зауважень" (М.И. Боришевський)). Рівні розвитку самоконтролю (високий, низький та середній) визначаються за кількістю порушень учнями певних правил поведінки, а саме: "не розмовляй", "звертайся з дозволу", "стеж за поставою".

Автори вказаної методики, взявши за основу визначення рівнів самоконтролю саме кількість порушень школярами правил поведінки, зазначають, що всі підлітки та значна частина учнів 3-4 класів початкової школи можуть контролювати свою поведінку. За умови відсутності зовнішнього контролю, як вказує Л.В. Долинська, школярі застосовують самоконтроль в поведінці, переважно за наявності досить сильного мотиву самоконтролю (наприклад, бажання уникнути покарання, прагнення отримати добру оцінку, інтерес до навчального матеріалу і т. ін.). Однак відсутність, в таких умовах, мотивів самоконтролю, призводить до переключення з навчальної діяльності на інший вид діяльності; до зміни форми поведінки; до порушень зазначених правил поведінки, що свідчить про зниження рівня самоконтролю. Доречно зазначити, що методики безпосереднього спостереження за поведінкою в звичайних умовах найбільш широко використовуються дослідниками.

Для визначення міри усвідомленості молодшими школярами власних поведінкових реакцій в різних ситуаціях, власних можливостей та критеріїв оцінки інших людей можна використовувати "проективну" методику "Завершения речень", що широко застосовується в психодіагностичних цілях для вивчення самосвідомості [10; 118; 166; 202]. З цією мстою учням необхідно закінчити 10 речень, сформульованих таким чином, щоб спровокувати досліджуваних на відповіді. Отримані результати порівнюються з результатами інших методик.

Для визначення особливостей поведінки дітей аналізується їх графічна продукція. А саме, звертається увага на зображення ніг у тварини, що дозволяє зробити висновок про наявність (чи відсутність) імпульсивності у вчинках.

Особливості поведінкової складової "Я-концепції" молодших школярів з'ясовуються і під час аналізу самоописів.

Також специфіка поведінки учнів початкових класів виявляється і в результаті проведення спостереження за допомогою карти спостережень Скотта (КС) [42]. Карта спостережень Скотта (КС) включає 16 симптомо-комилексів (CK) поведінки учнів, серед яких можна виокремити замкненість у собі, асоці-альність, тривогу з приводу прийняття дорослими та відсутності інтересу з їх боку, тривога з приводу прийняття однолітками, емоційне напруження, емоційна незрілість.

4. Виявлення чинників І механізмів формування "Я-концепції" дитини

Чинники та механізми формування уявлень про власне "Я" вивчаються за допомогою аналізу отриманих результатів методик, що описані в питанні 1 даної теми і характеристики механізмів сформованості "Я-образу", описаних О. Т. Соколовою (тема 1, питання 4).

Психологічна діагностика чинників низького рівня навчальних досягнень молодших школярів

План

1. Психологічна діагностика порушення операційного блоку учбової діяльності.

2. Психологічна діагностика порушення цілепокладання учбової діяльності.

3. Психологічна діагностика порушення мотивації учбової діяльності.

Психологічна діагностика порушення операційного блоку учбової діяльності

Одним із основних чинників низького рівня навчальних досягнень школярів в учбовій діяльності виступає понижена навчальність. Цей факт зумовлює необхідність першочергового дослідження порушень операційного блоку навчання. Зважаючи на те, що основними чинниками низької навчальності є низький рівень розвитку таких пізнавальних процесів як мислення, пам'ять, зокрема, словесно-логічна, увага, сприймання та просторові уявлення, то молодші школярі обстежуються за відповідними методиками з метою виявлення особливостей розвитку кожної з цих психічних функцій.

Для вивчення рівня розвитку мислительної діяльності молодших школярів можна використати методику для визначення рівня розумового розвитку дітей 7-9 років [4, с. 29-34]. Дана методика містить набір інтелектуальних завдань, виконання яких вимагає певних розумових зусиль, а саме, активізації таких операцій як порівняння, узагальнення та абстрагування.

Встановлення рівня розвитку уваги школярів може проводитися за методикою П.Я. Гальперіна та СЛ. Кабильницької [4, с. 119], методики "Дослідження концентрації уваги" [127]; рівень розвитку пам'яті може визначатися на вербально-логічному матеріалі, за допомогою методик "Дослідження обсягу короткочасної пам'яті" [127], "Дослідження переважаючого типу запам'ятовування" [127], "Дослідження обсягу словесно-логічної пам'яті" [42]; рівень розвитку уяви може встановлюватися за допомогою методики "Дослідження творчої уяви" [127]. На думку дослідників, словесно-логічна пам'ять є провідною у засвоєнні знань учнями в процесі навчальної діяльності.

За допомогою вивчення продуктів діяльності учнів (зошитів, малюнків) виявляються особливості моторних навичок та вмінь, несформованість яких свідчить про недостатній розвиток просторових уявлень.

Психологічна діагностика порушення ціле покладання учбової діяльності

Аналіз продуктів діяльності молодших школярів в поєднанні з методикою П.Я. Гальперіна та С.Л. Кабильницької [4] сприяє з'ясуванню рівня сформованості в дітей контролю та самоконтролю в учбовій діяльності.

Методи спостереження та бесіди з вчителями [151] дозволяють зробити висновки про наявність (або відсутність) таких чинників порушення цілепокладання в навчанні як невміння працювати та надмірна повільність (рухливість) в учнів вказаного вікового періоду.

Психологічна діагностика порушення мотивації учбової діяльності

Після завершення діагностування вказаних раніше двох груп чинників низького рівня навчальних досягнень, проводиться дослідження мотиваційної сфери учіння в учнів з нормальним інтелектуальним розвитком, фіксуються всі порушення в цій сфері та встановлюються чинники, що призвели до цих порушень. Таким вимогам відповідають анкети, запропоновані в "Атласі для експериментального дослідження відхилень у психічній діяльності людини" [17]. Учням необхідно дати відповідь на запитання двох анкет, перша з них стосується мотивів, що спонукають до учбової діяльності; відповіді молодших школярів на запитання другої анкети дозволяють виділити їх ставлення до навчальних предметів.

Дослідження мотиваційної сфери учбової діяльності можна проводити і за методиками "Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотиву" [56] та "Вивчення мотивів учіння" [123; 186].

Виявлення неадекватної самооцінки, що виступає одним із чинників зниження мотивації учбової діяльності, може проводитися за допомогою методики Г.І. Ліпкіної "Три оцінки" [151, с. 140-142]; методики Т.В. Дембо - СЯ. Рубінштейн [187, с. 69-70], модифікованої Ю.О. Бабаян [18]; опитувальника Г.Н. Казанцевої [187, с. 70-71].

За методикою, зміст якої розкритий в "Настільній книзі практичного психолога в освіті" в молодших школярів з низьким рівнем навчальних досягнень можна виявити такі особливості типу темпераменту, як неврівноваженість нервової системи [151]. Так, Є.І. Рогов вважає, що "за допомогою спостереження можна оцінювати деякі індивідуально-психологічні особливості учнів. На основі поведінкових реакцій, що досить часто зустрічаються в навчальній діяльності та у повсякденному спілкуванні, можна зробити висновок про силу, врівноваженість, рухливість нервових процесів" [151, с. 142].

Для виявлення особливостей шкільної тривожності у молодших школярів з низьким рівнем навчальних досягнень, можна використати "Тест шкільної тривожності Філіпса" [4; 147; 151]. Учням пропонується в усній формі ряд запитань, на кожне з яких потрібно дати відповідь: "так" чи "ні".

Результати дослідження дають можливість встановити три рівні шкільної тривожності: високий, підвищений та нормальний. Вказані рівні визначаються за допомогою аналізу загального внутрішнього емоційного стану школяра, який визначається наявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю, а саме:

1. Загальношкільна тривожність.

2. Переживання соціального стресу.

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху.

4. Страх самовираження.

5. Страх перед ситуацією перевірки знань.

6. Страх невідповідності очікуванням з боку оточуючих.

7. Низький фізіологічний опір стресу.

8. Проблеми і страхи в стосунках з учителем.

Аналіз медичних карток молодших школярів з низьким рівнем навчальних досягнень, бесіди з вчителями, батьками, лікарем дозволяють виділити групу дітей з астенічними станами різного походження.

Размещено на Allbest.ru