Професійна агресивність особистості: поняття, прояви, наслідки

Відповідно до них, виділяються [8]:

- фізична-активна-пряма (наприклад, завдання іншій людині ударів холодною зброєю, побиття чи поранення за допомогою вогнепальної зброї та ін.);

- фізична-активна-непряма (укладання договору з найманим убивцею про вбивство людини, закладення вибухових пристроїв та ін.);

- фізична-пасивна-непряма (відмова від виконання необхідних завдань та ін.);

- вербальна-активна-пряма (загрози, вербальні образи з приниженням людини та ін.);

- вербальна-активна-непряма (поширення пліток чи наклепів про людину та ін.);

- вербальна-пасивна-пряма (відмова розмовляти з іншою людиною, відповідати на її запитання та ін.);

- вербальна-пасивна-непряма (відмова дати відповідні пояснення, захистити людину від незаслуженої критики та ін.).

Професійну агресивність особистості можна визначити як набуту в процесі професійного становлення і діяльності особистісну властивість, яка характеризує рівень готовності фахівці до агресивних дій щодо інших суб'єктів професійної діяльності.

До найбільш поширених поведінкових проявів професійної агресії належать: поширення негативних чуток, відмова від інформації, погрози, вербальні оцінки, образливі жести, "брудні погляди". Як цілісні агресивні поведінкові стратегії можна виділити: заляку- вання/цькування, зловживання контролем, "дрібну тиранію", "мстивий реванш".

Залякування може здійснюватися у різних формах. Його сутність полягає в тому, що співробітник постійно зазнає негативних дій (з боку колег чи керівництва), що мають загрозливий характер, і не здатен себе адекватно захистити.

Зловживання контролем і "дрібна тиранія" є достатньо близькими за суттю агресивними стратегіями, властивими винятково керівникам.

Так, під час зловживання контролем, цей контроль із боку керівника щодо певного підлеглого (підлеглих) має форму навмисної постійної ворожої вербальної та невербальної поведінки. "Дрібна тиранія" - постійне демонстрування влади керівником перед підлеглими. Обидві стратегії відрізняються виключенням агресивних проявів.

"Мстивий реванш" - це агресивна поведінка співробітника організації у відповідь на заподіяну йому шкоду, несправедлива поведінка з боку інших співробітників (реальна чи уявна), що мають на меті спричинення винуватцям цього покарання, шкоди, дискомфорту.

Поширеним є вияв агресії співробітника й щодо своєї організації загалом - у формі професійного саботування, підривання норм життєдіяльності організації, соціально-підривної діяльності, професійної бездіяльності, розтрат, крадіжок тощо.

Професійне саботування може виявитися у достатньо широкому переліку свідомих дій співробітника організації, спрямованих на заподіяння шкоди організації, зокрема через заподіяння шкоди значущим для її діяльності особам - іншим співробітникам, керівникам, клієнтам, відвідувачам, партнерам тощо.

Підривання норм життєдіяльності організації становить свідому поведінку її співробітника, спрямовану на порушення значущих для організації норм її життєдіяльності, що загрожує добробуту організації та (чи) її членів.

Професійна бездіяльність - порівняно (наприклад, із саботуванням) низько активна деструктивна професійна поведінка, яка супроводжується порушенням професійних норм, із неоднозначним наміром спричинити шкоду певній особі.

Така поведінка відрізняється неввічливістю, невихованістю та підкресленою неповагою до інших.

Соціально-підривна діяльність - це поведінка з наміром завадити певній особі встановити і підтримувати позитивні міжособистісні стосунки, здобути гарну професійну репутацію, успіх і кар'єру.

На нашу думку, до найбільш істотних загальних чинників агресивних проявів у професійній взаємодії представників найрізноманітніших професій можна віднести такі процеси:

1) стреси, тиск і невизначеність стають більш поширеними та наявними в діяльності організацій та трудових колективів, що потребує від фахівців розвитку здатності ефективно керувати собою і своїм часом;

2) значний розлад особистих переконань і цінностей фахівців унаслідок ерозії традиційних цінностей, що потребує від них здатності виявити свої особисті цінності;

3) наявність значної можливості вибору, що зумовлює необхідність чіткого визначення для фахівців як цілей виконуваної роботи, так і особистих;

4) відсутність можливості в існуючих організаційних системах забезпечити професійне навчання та підвищення кваліфікації, що зумовлює необхідність для кожного фахівця самостійно турбуватися про власну конкурентоспроможність і розвиток;

5) зростання кількості й складності професійних проблем, які необхідно розв'язувати, а засоби їхнього вирішення здебільшого обмежені. Це спонукає фахівця до розвитку здатності урегульовувати їх швидко та ефективно;

6) постійне зростання конкуренції та боротьби (система вищої освіти) за абітурієнта, науковий рівень педагогічного складу, якість навчально-виховного процесу, що зумовлює необхідність розвитку професійної майстерності та оперативно реагувати на зміни ситуації;

7) утруднення та зміна традиційних ієрархічних відносин, що зумовлює опанування нових ефективних навичок впливу в професійній взаємодії;

8) збільшення кількості вимог до ефективного та раціонального використання людських ресурсів.

Серед основних чинників проявів агресивності у професійній взаємодії педагога є особистісно-професійні, які витікають із його особистісно-професійної неспроможності і можуть полягати у: неможливості належно виконувати професійні педагогічні функції; нездатності інтегрувати у педагогічну діяльність досвід, знання, навички та вміння: власні, підлеглих, колег; кращих вітчизняних і зарубіжних науковців; неспроможності організувати ефективну власну професійну діяльність і діяльність колег, підлеглих; недостатньому розвитку професійно важливих особистісних якостей, властивостей, рис, що впливають на педагогічну діяльність як у поточному плані, так і на довготривалу перспективу; нездатності адекватно адаптуватися до швидких соціально-економічних змін у суспільстві та нових вимог до професійної діяльності, що вимагає постійного збагачення та вдосконалення педагогічної майстерності; професійній некомпетентності; порушеннях у структурі професійної мотивації, коли звужуються або замінюються позитивно спрямовані мотиви діяльності на негативні; порушеннях цілісності "Я-концепції"; пасивності та асоціальності, що проявляється у небажанні або уникненні від громадських справ, участі у наукових, науково-методичних, виховних тощо заходах, стилі життя і професійної діяльності, які не сприймаються колегами, спільнотою, та ін.

До об'єктивних ситуативно-професійних чинників професійної агресивності можна віднести: раптові та постійні зміни умов педагогічної праці; дефіцит часу, інформаційні та наднормативні перевантаження; сильну втому, стреси, тривалу напруженість; необхідність постійної готовності до непередбачуваних ситуацій та ризику; зростання кількості та складності професійних проблем, що зумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками; постійне зростання конкуренції, недостатня конкурентоспроможність у науковому і методичному розумінні, невміння або недостатня кваліфікованість щодо оволодіння та використання інформаційно- комп'ютерних технологій; невизначеність ситуації у освітньому просторі країни, правового, навчально-методичного забезпечення навчального процесу, мотивації та установок щодо професійної діяльності тощо.

До суб'єктивних чинників професійної агресивності належать: образлива форма контролю за діяльністю з боку керівництва; впевненість у несправедливому ставленні щодо себе з боку співробітників і керівництва; матеріальне покарання та інші штрафні санкції; прояви "третирування" на роботі; високий професійний статус (посада) співробітника у поєднанні з агресивними особистісними схильностями; провокації, ворожість та агресія з боку співробітників і керівництва; недостатня заробітна плата; розлад особистісних переконань і цінностей фахівця та ін.

Загальні наслідки прояву феномена професійної агресивності переважно є негативними як на особистісному рівні для агресора та його "жертви", так і на організаційному рівні для діяльності закладу, трудового колективу, і виявляються:

- для жертви агресивного впливу: у погіршенні психологічного стану та особистісних негативних змінах (поява депресивних тенденцій, втрата впевненості у собі, підвищення тривожності, виникнення відчуття безпорадності та емоційного виснаження, зниження рівня самооцінки, життєвої задоволеності та настрою тощо; погіршення стану здоров'я та ін.); зниженні показників професійної діяльності, ефективності, відповідальності, задоволеності від роботи; негативних змінах у соціально-професійній сфері, що проявляється у намірах щодо звільнення, пошуках іншої роботи, виникненні професійно-сімейних конфліктів, алкогольної та інших залежностей тощо;

- для суб'єкта агресивного впливу: погіршення профе

сійних стосунків; адміністративні покарання; негативні особи- стісні зміни - підвищення рівня агресивності, виникнення невиправданої впевненості у своїй перевазі над іншими, відчуття вседозволеності тощо;