Психологія старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Що посієш в юності, те пожнеш у зрілості

Г. Ібсен (1828-1906)

У цьому віковому періоді особистість постає як об'єкт активного впливу різнопланових соціальних чинників, відзначається "творчою самодіяльністю" (С.Л. Рубінштейн)., прагненням до відповідальності (М.В. Савчин).

Активними є фізіологічні потреби, серед яких виокремлюються потяги до фізичної та сексуальної активності. Висока оцінка власного фізичного розвитку. Відзначається гіперувага до власної зовнішності, передусім у дівчат. Хлопці здебільшого не хвилюються з приводу збільшення ваги, однак прискіпливо оцінюють власні фізичні дані, водночас здебільшого не виявляючи активного прагнення до фізичного самовдосконалення. Дівчата, навпаки, вважають, що мають зайву вагу, а тому прагнуть схуднути. До 15 років в основному завершується дозрівання кори великих півкуль і формування нейронного апарату всіх ділянок головного мозку.

Вік старшокласників, як правило, асоціюється з ранньою юністю, що, однак, є дискусійним твердженням.

Соціальна ситуація розвитку:

1) переосмислення власної значущості в системі соціальних відношень;

2) пошук сенсу життя е заключною фазою становлення особистості як підлітка, коли виокремлюється проблема набуття ідентичності та перспектив подальшого розвитку власного "Я";

3) зорієнтованість на здобуття статусу самостійної дорослої людини;

4) потреба в особистісному та професійному самовизначенні.

Проблема сенсу життя:

1) пошук власного місця в системі соціальних стосунків;

2) критичне сприймання спільного з дорослими життєвого простору;

3) прагнення до самовизначення (професійного, особистісного, індивідуального) та самореалізації;

4) потреба в самоповазі;

5) бажання подобатися; в) патріотизм;

7) юнацький максималізм як насторожене, або заперечне, скептичне ставлення до різнопланових компромісів (не знаю як, але знаю, що не так).

Провідна діяльність - навчання як вид професійної діяльності

У підлітковому віці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистісних планів особливого значення в становленні Я має організована система поглядів, установок і мотивів, які зумовлюють самототожність особистості, тобто ідентичність як умову психічного здоров'я. симптомокомплекс криза навчання цінність

Найбільш типові питання: "Хто я?", "До чого прагну?". Відкриття певних життєвих цінностей є основою набуття ідентичності як однієї з найважливіших проблем гуманістичної психології (разом із проблемами з'ясування змісту криз цінностей, самотності, авторитету, сенсу життя).

Типові варіанти ідентичності (Дж. Марша):

1) перед визначеність - прийняття обов'язків без проходження крізь кризу ідентичності (оцінка статусу ідентичності тих людей, яким через певні життєві обставини довелося передчасно дорослішати);

2) дифузія ідентичності - відмова від прийняття рішень, пошуку власної ідентичності (своєрідне продовження дитинства);

3) мораторій - період побудови власної ідентичності, стан пошуку відповідей на питання типу "Хто я?", "Який я?";

4) реалізована ідентичність - сприятливе завершення кризи ідентичності (виникнення нової само тотожності) (К.М. Пол Іванова).

Згідно з Б. Еріксоном існують два взаємопов'язаних поняття - групова ідентичність (орієнтація на входження в певну соціальну групу) та его-ідентичність (формування цілісності особистості). Перехід від однієї форми его-ідентичності до іншої спричиняє в підлітковому віці кризу ідентичності: "фізіологічна революція" (бурхливий фізичний ріст і статеве дозрівання); стурбованість тим, "як я виглядаю" і "що собою являю"; потреба знайти власне професійне покликання. Результатом цього етапу розвитку є або набуття "дорослої ідентичності", або затримка в розвитку - "дифузна ідентичність".

Типологічні особливості старшокласника (за І.С. Булах):

1) сензитивність до оцінювальних взаємин з оточенням;

2) вибірковість в оцінці якостей іншої людини;

3) перехід від прямолінійних суджень до опосередкованих;

4) диференціація оцінювальних ставлень і поява рефлексивних очікувань;

5) мотивація досягнення;

6) потреба в інтимно особистісному спілкуванні, прагнення до автономності та самостійності, до нової соціальної позиції, здатність до саморозвитку;

7) усвідомлення власної наступності.

Типові закономірності особистісного розвитку (за Л. Кольбергом):

1) прагнення до засвоєння та перетворення нового для себе соціального простору;

2) прагнення до особистісної рефлексії на власний внутрішній, інтимний світ (дружні, любовні переживання) із збереженням своєї автономії;

3) усвідомлення сутності проблеми моральності.

Формування несприятливої Я концепції (системи уявлень про себе):

1) зниження рівня самоповаги (наслідок: соціальна дезінтеграція, агресивність, злочинність);

2) стимуляція конформістських реакцій у складних випадках; (наслідок: прояви асоціальних учинків);

3) глибока зміна сприймання (наслідок: упевненість у нездатності до певного виду діяльності і навпаки).

Егоцентризм (лат. ego - я і centrum - центр), як уже зазначалося, - це зосередженість на власних переживаннях, інтересах, мотивах тощо, а також нездатність сприймати і враховувати інформацію, яка суперечить власному досвіду (С.С. Степанов). Підлітковий егоцентризм - це природне явище, яке за умови задоволення самостійності переходить в 11-13-річному віці в пасивний (вичікувальний) стан. Якщо умови актуалізації підліткового егоцентризму відсутні, то в 15-17 років воно втрачає важливість у між особистісних взаєминах. Механізм подолання егоцентризму - формування в підлітка здатності адекватно оцінювати ситуацію, терпляче ставитися до полярних життєвих позицій.

Підлітковий егоцентризм у 10-11 класах виявляється в приверненні до себе увагу з метою визнання в дорослих рівноправності власної соціальної ролі (сина, дочки, учня), тобто продовжується посилюватися попередня тенденція егоцентричних проявів, які виокремилися в середньому шкільному віці. Старшокласники вдруге переживають пік почуття дорослості, задоволення якого є важливою умовою наявності інтимно-особистісного спілкування. Критиканство дорослих тут досягає апогею, унаслідок чого різко збільшується частота конфліктних ситуацій.

Характеристика психологи дівчат (порівняльно з хлопцями того самого віку:

1) обсяг загальних інтересів вужчий; у навчальних інтересах переважають гуманітарні предмети (література, історія), серед "нецікавих" - фізика, математика, біологія (у хлопців - трудове навчання, фізвиховання);

2) на екзаменах більше користуються завченими фразами, надають перевагу деталям (хлопці більше схильні до власних формулювань, короткого переказу змісту з дотриманням основи розповіді);

3) краще сприймається те, що є конкретним і близьким;

4) вищий рівень просторової орієнтації;

5) поводяться менш сміливо, але важче піддаються перевихованню;

6) терплячіші, більш посидючі, витриваліші;

7) краще виконують словесні завдання, пов'язані із запам'ятовуванням;

8) відзначаються швидким темпом мовлення, механічною пам'яттю;

9) краще виконують завдання, які потребують охайності та уваги;

10) у конфліктах частіше апелюють до старших;

11) у вільний час діяльність більш різноманітна;

12) більше стурбовані думкою оточення про себе, особливо ровесників; раніше виникають складні форми взаємин з іншими людьми; сильніша потреба у взаєморозумінні, психологічній сумісності;

13) частіше сумніваються; на уроках здебільшого піднімають руку лише тоді, коли справді впевнені в правильній відповіді;

14) важче орієнтуються в незнайомій обстановці;

15) мають ширший діапазон переживань; у художній літературі більше цікавляться "ліричними відступами", описами життя героїв, їхніми успіхами і невдачами, тоді як хлопці надають перевагу цікавим динамічним епізодам: "Світ для дівчинки е палітрою переживань" (В.О. Сухомлинський); гостріше відчувають самотність;

16) вимогливі до батьків;

17) високий ступінь довірливості;

18) більше схильні до активних асоціальних проявів;

19) в асоціальних групах є генераторами негативних вчинків;

20) важче піддаються цілеспрямованому виховному впливу;

21) у сімейному спілкуванні надають перевагу батькові, а не матері;

22) чутливіші до гамірливої і неспокійної обстановки;

23) активність спрямована, як правило, не на освоєння нових стосунків, досягнень, а збереження та зміцнення тих, які влаштовують, є звичними, комфортними;

24) більше орієнтуються на зразки, шаблони (поведінкові, діяльнісні).

Структура кризи 17 років (дівчата):

Структура кризи 17 років (юнаки):

Размещено на Allbest.ru