Дослідження схильності до конфліктів підлітків зі сколіозом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження схильності до конфліктів підлітків зі сколіозом

Постановка проблеми. У сучасному світі сколіоз є одним із найбільш частих захворювань опорно-рухового апарату, яке вражає осіб дитячого та підліткового віку [2, 4]. В нашій державі сколіотичну деформацію хребта мають 4,0-28,0% ортопедичних хворих [7, 9]. Інвалідність внаслідок захворювань опорно-рухового апарату становить до 10,0% в загальному контингенті осіб з інвалідністю і займає трете місце в структурі інвалідності, при цьому інвалідізація внаслідок сколіозу є величезною проблемою не тільки України, а і країн по всьому світу [9, 11, 12].

Здебільшого сколіотична хвороба найчастіше припадає на підлітковий вік, суттєвою особливістю якого є його значимість для подальшого формування особистості. У зв'язку з цим, будь-який вплив, що припадає на підлітковий вік, може надавати незворотний вплив на все подальше життя людини. Саме це зумовлює необхідність дослідження специфіки особистісних характеристик і особливостей пізнавальних процесів підлітків з патологіями хребта. Розуміння механізмів впливу на особистість такого роду патологій може допомогти обмежити їх вплив на подальше життя і розробити заходи психологічної підтримки як істотного елементу системи терапевтичних заходів [9, 13].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З позиції вікової психології та психології особистості підлітковий вік характеризується як кризисний період у житті особистості, на який припадає формування базисних характерних новоутворень особистості та підліткових реакцій. Новоутвореннями даного віку є: почуття дорослості, розвиток самосвідомості, формування ідеалу особистості, схильність до рефлексії, інтерес до протилежної статі, статеве дозрівання; підвищена збудливість, часта зміна настрою, розвиток вольових якостей, потреба в самоствердженні та самовдосконаленні, в діяльності, що має особистісний сенс, самовизначення.

Біологічні фактори, пов'язані з фізичними вадами при сколіозі, і соціальні чинники, опосередковані способом життя, особливостями сімейного та шкільного виховання, безпосередньо впливають на розвиток особистості підлітка. Усвідомлення підлітками зі сколіозом власної фізичної неповноцінності, часто нетолерантне ставлення до них оточуючих, негативно впливає на особистісний розвиток.

Наслідком цього стає те, що в учнів з порушеннями опорно-рухового апарату частіше, ніж у здорових однолітків, виявляються порушення в емоційно-вольовій сфері, які обумовлюють труднощі соціалізації, адаптації і особистісного розвитку таких підлітків. Саме тому в рамках дослідження ми вивчали не тільки психоемоційні особливості підлітків зі сколіозом, а і їх особливості поведінки під час конфліктних ситуацій.

За даними Р.А. Маланчук, хворі з фізичними вадами, в тому числі опорно-рухового апарату, відрізняються особливою вразливістю, підозрілістю, постійною фіксацією на своєму дефекті [8]. Вони часто усамітнюються, так як у суспільстві їм буває важко, їм здається, що на них дивляться, жаліють або засуджують. Такі пацієнти відчувають себе спокійніше в колі таких же хворих. Постійна психічна напруженість створює основу для розвитку невротичних реакцій і депресії. Автор говорить про те, що дефект відіграє особливу роль у спілкуванні з людьми, наслідком цього є депривація спілкування [6, 12, 15].

С.Д. Максименко, О.О. Хаустова та інші автори довели, що психічна діяльність особистості школяра, що має хронічні соматичні захворювання, відрізняється від психічної діяльності здорового школяра [7, 13]. Змінюється структура особистості, спрямованість мотивів поведінки і діяльності. Значних змін зазнає система ціннісних орієнтацій хворого на сколіоз школярів, так як основне і супутні сколіозу захворювання викликають зміни смислової сфери особистості, що відбивається на її спрямованості на ті чи інші цінності [7, 11, 13]. В.В Корниенко, Н.А. Марута виявили у структурі ціннісних орієнтацій виражені в єдності когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти [5, 9]. Названі компоненти змістовно відображають аксиологічну тріаду: ціннісне знання, ціннісне ставлення, ціннісна поведінка [12].

Особливу роль у розвитку особистості дитини грає сімейне виховання. Як справедливо підкреслюють багато авторів, найбільш негативний вплив на формування особистості дитини надають емоційне відкидання і емоційний симбіоз. Безумовно, сім'я має найпотужніший вплив на дитину, а особливо дитину з проблемами у фізичному і психічному розвитку [4, 13]. Необхідно пам'ятати, що коло спілкування хворої дитини, особливо дитини з важкою руховою патологією, часто обмежене колом сім'ї, тому важливо враховувати всі фактори сімейної взаємодії. Крім того, сімейне виховання має суттєвий вплив на формування захисних механізмів особистості. В окремих роботах були проведені дослідження особливостей сімейного виховання дітей з руховими порушеннями, де підкреслювалися такі форми сімейного виховання, як гіперпротекція і емоційний симбіоз [3, 11].

За даними досліджень доведено, що здорові діти, на відміну від дітей з сколіозом, відрізняються більшою активністю, а також загостреною потребою в самостійності. Для дітей з вродженими формами рухових порушень властивою є більша кількість конфліктів, пов'язаних з вітальними потребами [4, 14].

У дослідженнях спрямованих на аналіз фрустраційної реакції, виявлено суттєві відмінності в групах здорових і хворих дітей, що проявляється в тенденції здорових дітей до фіксації на зовнішніх причинах подій, що відбуваються, і активності в ситуації стресу [1, 2]. У групі дітей з руховими порушеннями спостерігається схильність до фіксації на емоційних переживаннях у фруструючих ситуаціях. На відміну від здорових дітей, у дітей з руховими порушеннями захисні механізми роблять різний вплив на типи і спрямованість реагування в ситуації стресу [9, 10]. Якщо в групі здорових дітей значний вплив мають такі захисні механізми, як компенсація, реактивні утворення і заміщення, то в групі дітей з вродженою рухової патологією витіснення і проекція. Дівчата зі сколіозом демонструють більш зрілі реакції у відповідь на фрустрацію, ніж здорові дівчатка. Це виражається в зменшенні числа екстрапунітивних реакцій з фіксацією на перешкоді, а також загальне збільшення числа реакцій з фіксацією на задоволенні потреби [2, 6, 11].

За даними досліджень виявлено, що у підлітків з сколіотично викривленням III і IV ступеня виявлена виражена тенденція до прояву форм поведінки пов'язаної з пошуком соціальної підтримки [14, 16].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Відомо, що соціальне функціонування та пошук власного місця в групі набуває великого значення в підлітковому віці. Провідною діяльністю для підлітків стає спілкування з однолітками (реакція групування). Спілкуючись, підлітки засвоюють норми соціальної поведінки, моралі, встановлюють відносини рівності і поваги один до одного. У цьому віці складаються дві системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Відносини з дорослими виявляються нерівноправними. Відносини з однолітками будуються як партнерські і управляються нормами рівноправ'я. Підліток більше часу починає проводити з однолітками, так як це спілкування приносить йому більше користі, задовольняються його актуальні потреби і інтереси. Підлітки об'єднуються в групи, які стають більш стійкими, в цих групах діють певні правила. Підлітків в таких групах привертає подібність інтересів і проблем, можливість розмовляти і обговорювати їх і бути зрозумілими. У другій половині підліткового віку спілкування з однолітками перетворюється в самостійний вид діяльності. Підліткові не сидиться вдома, він «рветься» до товаришів, хоче жити груповим життям. Важливим фактором дружнього зближення є схожість інтересів і справ. Підліток, який дорожить дружбою з товаришем, може проявити інтерес до справи, якою той займається, в результаті чого виникають нові пізнавальні інтереси. Дружба активізує спілкування підлітків, у них з'являється можливість обговорювати події, що відбуваються в школі, особисті взаємини, вчинки однолітків і дорослих.

До кінця підліткового віку дуже велика потреба в близькій дружбі. Підліток мріє, щоб у його житті з'явилася людина, яка вміє зберігати таємниці, була чуйною, розуміючою.

Мета статті. З метою виявлення особливостей поведінки підлітків із різним ступенем сколіозу в значимих для них групах (сім'я та референтна група однолітків), а також виявлення особливостей стратегії яка обирається в конфлікті нами було обстеженно 184 підлітків віком 14-16 років, у яких був діагностований сколіоз різного ступеня. За критеріями включення-виключення до подальшого дослідження було відібрано 169 осіб обох статей; серед обстежених було 85 дівчат та 84 юнака, що у відсотках відповідно склало 50,30% та 49,70%.

Виклад основного матеріалу. Ступінь сколіозу визналася рентгенологом по рентгенограмах на підставі виміру кутів сколіозу за В.Д. Чаклиним: I ступінь - 1-10 градусів, II ступінь - 11-25 градусів, III ступінь - 26-50 градусів, IV ступінь - більше 50 градусів.

З досліджених дівчат мали І ступінь сколіозу - 25 осіб; ІІ ступінь - 22 особи; ІІІ ступінь - 20 осіб; IV - 18 осіб. Серед досліджених юнаків мали І ступінь сколіозу - 26 осіб; ІІ ступінь - 23 особи; ІІІ ступінь - 19 осіб; IV - 16 осіб.

Тому, для збереження однорідності груп дослідження, його логіки, спираючись на клінічну симптоматику та сомато-психологічні особливості, уникаючи великої чисельності груп, нами було сформовано дві основних групи за ступенем важкості ортопедичних порушень при сколіозі: до Г1 увійшли 96 осіб з І та ІІ ступенем сколіозу (з них 47 дівчат (Г1 (д)) та 49 юнаків (Г1 (ю)), до Г2 - 73 особи з ІІІ та IV ступенем (з них 38 дівчат (Г2 (д)) та юнаків 35 (Г2 (ю)).

Під час дослідження психосоціальних особливостей використували наступні психодіагностичні методики: «Методика діагностики соціально-психологічної адаптації» К. Роджерса - Р. Даймонд (в адаптації О.К. Осницького, 2004); «Індекс життєвого стилю» Р. Плутчика та Х. Келермана (в адаптації Л.І. Вассермана, О.Ф. Єришева, О.Б. Клубової); «Засоби опановуючої поведінки» Р. Лазаруса (адапт. Т.Л. Крюкової, Е.В. Куфтяк, М.С. Замишля - євої, 2004 р.), тесту «Підлітки про батьків» (ПОР).

Рівень конфліктності з однолітками в групах досліджених

психологічний підліток сколіоз медичний

За даними нашого дослідження (табл. 1), велика кількість підлітків усіх груп відмічали наявність конфліктних відносин з однолітками (Г1 (д) - 74,47%; Г1 (ю) - 81,63%; Г2 (д) - 81,58%; Г2 (ю) - 82,86%). Деякі відмічали, що неодноразово ставали об'єктами шкільного булінгу: випробовували на собі фізичну та вербальну агресію з боку однокласників. Проблеми, що виникали у взаєминах з однолітками, переживалися дослідженими дуже важко. Досліджені відмічали, що для залучення до себе уваги однолітків можуть піти на все, навіть на порушення соціальних норм або відкритий конфлікт з дорослими.

Відомо, що в підлітковому віці більш важливими стають також взаємовідносини з представниками протилежної статі. Спочатку інтерес до протилежної статі проявляється незвично: хлопчики починають задирати дівчаток, ті, в свою чергу, скаржаться на хлопчиків, б'ються з ними, обзиваються, невтішно відгукуються на їхню адресу. При цьому, така поведінка приносить задоволення і тим і іншим. Згодом відносини між юнаками та дівчатами змінюються: з'являються сором'язливість, скутість, боязкість, іноді удавана байдужість, презирливе ставлення до представника протилежної статі і т. п. У старшому підлітковому віці між хлопчиками і дівчатками виникають романтичні стосунки. Вони пишуть один одному записки, листи, призначають побачення, разом гуляють по вулицях, ходять в кіно. В результаті у них з'являється потреба стати краще, вони починають займатися самовдосконаленням і самовихованням. Перші відносини між юнаком і дівчиною можуть мати великий вплив на все подальше життя дорослої людини, тому дуже важливо, щоб вони мали позитивне забарвлення, однак 87,6% підлітків, які приймали участь в даному досліджені, визначали, що мають значні труднощі з встановленням романтичних відносин, не є популярними серед однолітків, стикаються з ситуацією відторгнення та жорстокості з боку представників протилежної статі, при цьому здебільшого з таким ставленням стикаються дівчата у порівнянні з юнаками (р<0,05).

Іншою характерною підлітковою реакцією є реакція емансипації, тобто бажання звільнитися від опіки не тільки з боку сім'ї і вчителів, а й дорослого покоління в цілому, довести свою незалежність, «дорослість», самоствердитися як особистість, як повноцінний член суспільства. З метою вивчення особливостей взаємовідносин підлітків у власних родинах використовували методику «Підлітки про батьків» (таб. 2).

Розподіл досліджених за середніми значеннями тесту «Підлітки про батьків» (середній бал)

За даними таблиці 2, результати, отримані за методикою «Підлітки про батьків» (ПОР), свідчать про те, що усі досліджувані підлітки охарактеризували виховний вплив батьків (як матері, так і батька) як непослідовний (підвищення за шкалою NED з боку матері і батька для осіб чоловічої та жіночої статі; достовірної різниці між групами за даним фактором не відмічалось (р>0,05)). Вищезазначена шкала при оцінці сином матері означала непослідовність характерної для матері стратегії виховання, що оцінювався підлітками як почергове використання таких психологічних тенденцій, як використання сили, амбіцій, а також покірності (в адаптивних формах), делікатності, надмірного альтруїзму і недовірливої підозрілості. Причому всі вони мали тенденцію до екстремальних форм. Матері (на думку дочок) демонстрували різку зміну стилю, прийомів, що представляли собою перехід від дуже суворого - до ліберального і, навпаки, перехід від психологічного прийняття дочки до емоційного її відторгнення. Непослідовність виховних стратегій, які застосовували батьки по відношенню до синів-підлітків, останні бачили у неможливості передбачити, як їх батько відреагує на ту чи іншу ситуацію, подію. Батько для досліджених дівчат представлявся людиною непередбачуваною, яка із

Як можна бачити з таблиці 3, практично в усіх обстежених юнаків та дівчат родинні стосунки між батьками характеризувались високим рівнем конфліктності, при цьому достовірної різниці між групами не відмічалось (р > 0,05). У 76,8% підлітків зі сколіозом, які прийняли участь у дослідженні, спостерігались прояви реакції емансипації, яка характеризувалась непереносимістю критики з боку дорослих, в бажанням робити все навпаки, наперекір, високим ступенем імовірності може проявляти психологічні тенденції, які абсолютно суперечать одна одній.

Підвищення за шкалою директивності (DIR) з боку матері спостерігалось в юнаків та дівчат всіх груп. Директивність матері по відношенню до сина підлітки бачили в нав'язуванні їм почуття провини по відношенню до неї, її постійним нагадуванням про те, що «мати жертвує всім заради сина», повністю несе відповідальність за все, що зробив, робить і робитиме син. Звичайні прояви чуйності, симпатії, що викликають позитивні емоційні стосунки, негативно корелювали з директивною формою взаємодії матері і сина-підлітка. Описуючи директивність з боку матерів, дівчатка-підлітки відзначали жорсткий контроль з їхнього боку, тенденцію до легкого застосування своєї влади, засновану на амбіціях. За думкою досліджених дівчат, матері більше покладалися на строгість покарання, вважаючи, що вони «завжди праві, а діти ще малі, щоб судити про це».

Показники за іншими шкалами опитувальника не перевищували нормативних значень в жодній з груп дослідження.

Дані дослідження рівня конфліктності в сім'ях досліджених наведено в табл. 3. відлученнях з дому, влаштуванні на роботу для здобуття фінансової незалежності. Реакція емансипації іноді приймала гострі форми, якщо підліток знаходився в середовищі надмірної опіки, постійного дріб'язкового контролю, якщо його позбавляли можливості самостійно приймати рішення.

Характер взаємовідносин між батьками в повних сім'ях (n)

Серед реакцій, характерних для підліткового віку, нами також спостерігалась реакція компенсації (за А.Є. Личко), яка виражалась в бажанні невдачі в одній області компенсувати успіхами в іншій.

Так фізично слабкий юнак міг для самоствердження відмінно вчитися, навпаки, підліток зі слабкою успішністю або інтелектом компенсував цей недолік в спортивних захопленнях або небезпечній і навіть кримінальній поведінці. Реакція гіперком - пенсації полягала в тому, що підліток домагався успіхів саме в тій області, де був найбільш слабким.

Реакція імітації, яка також була притаманною дослідженим, виражалася в прагненні підлітка стати схожим на ідеал, який може вибиратися в середовищі однолітків, а також з дорослих або з героїв книг, фільмів, телепередач, з співаків, акторів, відомих спортсменів.

Висновки і пропозиції. Таким, чином можемо зазначити, що велика кількість підлітків усіх груп відмічали наявність конфліктних відносин з однолітками (Г1 (д) - 74,47%; Г1 (ю) - 81,63%; Г2 (д) - 81,58%; Г2 (ю) - 82,86%). Практично в усіх обстежених юнаків та дівчат родинні стосунки між батьками характеризувались високим рівнем конфліктності, при цьому достовірної різниці між групами не відмічалось (р > 0,05).

Отже, дослідження стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях та дослідження психологічних особливостей підлітків зі сколіозом, становить важливу передумову в виявлені мішеней медико-пси - хологічної допомоги, вивченні особливостей надання медико-психологічної допомоги, розробці психокорекційної програми для дітей хворих на сколіоз.

Список літератури

1. Абрамова Г.С. Психология в медицине / Г.С. Абрамова, Ю.А. Юдчиц // - 2008. - 265 с.

2. Ветрилэ С.Т., Кулешов А.А., Швец В.В., Кисель А.А. Концепция оперативного лечения различных форм сколиоза с использованием современных технологий / С.Т. Ветрилэ, А.А. Кулешов, В.В. Швец, А.А. Кисель // Хирургия позвоночника. - 2013. - №4. - С. 21-30.

3. Вороненко Ю.В. Сучасні аспекти розвитку системи медико-соціальних послуг для уразливих груп дітей в Україні / Ю.В. Вороненко, Н.Г. Гойда, Р.О. Моісеєнко // Український медичний часопис. - К.: ТОВ «МОРЮН», 2015. - С. 14-18.

4. Герасименко В.В. Корекція порушень постави та сколіозів І-ІІ ступенів у дітей: автореферат дис. канд. мед. наук: 14.01.09 «Дитяча хірургія» / В.В. Герасименко // М-во охорони здоров'я України, Вінниц. нац. мед. ун-т ім. М.І. Пирогова. Вінниця, - 2010. - 20 с.

5. Корнієнко В.В. Особливості формування «образу-Я» у дітей з патологією опорно-рухового апарату залежно від умов соціально-психологічної реабілітації / В.В. Корнієнко // - 2009. - 220 с.

6. Лурія А.Р. Мозок, і психічні процеси / А.Р. Лурія // - М., 1963. -228 с.

7. Максименко С.Д. Медична психологія / За редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. / С.Д. Максименко, І.А. Коваль, К.С. Максименко, М.В. Папуча Вінниця: Нова Книга, 2008. - 520 с.

8. Маланчук Р.А. Современные подходы к клинической диагностике и лечению статических нарушений позвоночника и суставов / Р.А. Маланчук // Международный медицинский журнал. - 2015. - №2. - С. 47-51.

9. Марута Н.О. Проблема коморбидности в современной психиатрии. Теоретический, клинический, терапевтический и организационные аспекты / Н.О. Марута // Здоров'я України - 2013. - №12. - С. 38-39.

10. Машин В.А. К вопросу классификации функциональных состояний человека. Экспериментальная психология. - 2011. - №1. - С. 40-56.

11. Пінчук І.Я. Динаміка психічного здоров'я населення України 2008-2012 рр. та перспективи розвитку психіатричної допомоги / І.Я. Пінчук, Р.М. Богачев, М.К. Хобзей, О.О. Петриченко // Архів психіатрії. - 2013. - №1. - С. 11-17.

12. Стан психічного здоров'я населення та психіатричної допомоги в Україні. Інформаційно - аналітичний огляд за 2008-2012 рр. - Київ, 2013. - 202 с.

13. Хаустова О.О. Мотиваційне інтерв'ю у практиці лікаря-психолога / О.О. Хаустова, С.Г. Сахно // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2012. - №2 (78). - С. 141142.

14. Cairns K.E. Risk and protectivefactors for depression that adolescents can modify: A systematic review and metaanalysisof longitudinal studies / K.E. Cairns // Journal of Affective Disorders. - 2014. - P. 61-75.

15. Lazoryshynets V.V. Prevention in child psychiatry: the need for a paradigm shift / V.V. Lazoryshynets, R.O. Moiseenko, V.V. Zaleska, S.F. Gluz - man, I.A. Martsenkovskyi, I.B. Bіkshaeva // NeuroNews. Psychoneurology and Neuropsychiatry. - Vol. 3. - P. 5-12.

Размещено на Allbest.ru