Дослідження особливостей стану самотності у респондентів підліткового віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський обласної інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Кафедра педагогіки і психології

Дослідження особливостей стану самотності у респондентів підліткового віку

кандидат психологічних наук, доцент

Никоненко Ю.В.

Анотація

У статті розкрито особливості підліткового віку, подано результати аналізу дослідження стану самотності підлітків, здійснено інтерпретацію отриманих результатів.

Ключові слова: підлітки, самотність, психічний розвиток.

Аннотация

В статье освещаются особенности подросткового возраста, в том числе влияние на психическое развитие биологических и социальных факторов, а также перечислены основные психологические новообразования данной возрастной категории.

Приведены результаты исследования состояния одиночества у подростков, анализ которых позволил определить доминирующие качества респондентов, уровневые показатели состояния одиночества и их гендерные особенности.

Ключевые слова: подростки, одиночество, психическое развитие.

Annotation

The article highlights the features of adolescence, including the impact on the mental development of biological and social factors, as well as lists the key psychological formations of this age category. The analysis results of studying the state of loneliness in adolescents, which allowed identifying the dominant quality of the respondents, level indicators of the state of loneliness and gender expression. The interpretation of the results is performed.

Key words: adolescents, loneliness, mental development.

Сутність людської самотності у психології традиційно пов'язується з мотивацією вчинків та самосвідомістю, у філософії - з особливостями світосприйняття людини, станом її душі. Заглиблення в себе є єдиним способом порятунку особистості. Самотність, за К'єркегором, - це закритий світ внутрішньої самосвідомості, світ, недоступний для всіх, окрім Бога. Релігійне почуття та відповідальність найбільш гостро переживаються саме в "останньому періоді дитинства", доводить італійський вчений А. Менегетті, а "підлітковий вік характеризується упорядкованими процесами самоствердження через заглиблення у свій внутрішній світ" [13, с. 42-43]. Еталони міжособистісного сприйняття, якими користуються підлітки, оцінюючи себе й тих, хто поряд, стають більш узагальненими і співвідносяться із власними ідеалами, цінностями, нормами. У сучасному суспільстві проблема самотності розглядається насамперед як особистісна, як проблема переживання самотності за об'єктивної включеності в мережу суспільного життя.

У підлітковому віці, так званому, перехідному, коли звичні життєві моделі дитинства стають неефективними, а моделі дорослості ще знаходяться на етапі формування, стани самотності й усамітнення переживаються особливо значуще. Часта зміна соціальної ситуації, труднощі адаптаційного періоду в новому соціальному оточенні, підвищена стомлюваність, відсутність необхідного рівня розвитку, навичок міжособистісної взаємодії, труднощі встановлення бажаних емоційних стосунків зі значимими людьми - основні фактори, які викликають почуття самотності підлітків. Потреба з'ясування особливостей стану самотності дітей підліткового віку зумовила вибір теми дослідження, що представляємо в цій статті.

Проблему самотності у психології вивчали Е. Берн, І. Кон, Е. Фромм. Серед вітчизняних учених аналіз самотності здійснювали Г. Костюк, Ю. Кошелева, М. Литвак, Л. Ю. Левченко, С. Максименко. У соціальній психології та соціології все більше уваги приділяється проблемам, пов'язаним із соціально-психологічними станами особистості та навіть великих груп людей, які вони переживають під впливом життєвих обставин (О. Данчева, Є. Головаха, І. Кон, Н. Паніна, В. Роменець, Л. Сохань, О. Титаренко, Ю. Швалб).

Питання релігійних аспектів людського існування, подолання індивідом життєвих труднощів, зневіри в життя, самотності розглянуто в наукових працях багатьох мислителів кінця ХІХ - початку ХХ століть на Заході (М. Вебер, В. Дільтей, Ф. Ніцше, А.Тойнбі, А. Шопенгауер) та в російській філософській думці (М. Бердяєв, В. Соловйов, Л. Шестов).

У творах філософів Н. Аббаньяно, М. Хайдеггера, А. Камю, Ж.-П. Сартра, К. Ясперса розкрито особливості світосприйняття людини через заглиблення в себе. Проблема самотності у ХХ ст. досліджувалася також у контексті різних вимірів комунікативності Ю. Габермасом, М. Бубером, О. Тоффлером, В. Франклом, Е. Фроммом. Датський мислитель С. К'єркегор, відомий як проповідник "аскетичної самотності", стверджує, що смуток і печаль складають вічні умови людського комфорту, а найбільше щастя людини полягає в досягненні насолоди через самотність, адже в самотності людина досягає свого істинного "буття".

Актуальність проблеми самотності підлітків зумовила мету статті - дослідити рівень самотності сучасних підлітків та, на основі цього, зробити висновки.

Підлітковий вік займає важливе місце в загальному процесі онтогенезу; ці питання докладно розкрито в роботах К. Абульханова-Славської [1], Б. Ананьєва [2], М. Боришевського [3], Л. Божович, А. Брушлинського [4], Л. Виготського [5], О. Киричука [8], Є. Климова [9], Г. Костюка [15], С. Максименка [10], Ж. Піаже [18], В. Семиченко [17], Ст. Холла [14] та ін.

Цей віковий період потрібно розглядати як особливу фазу у психічному розвитку, епоху переходу від дитинства до дорослості, як зазначає Б.Г.Ананьєв. У цей час за всіма напрямками відбувається становлення якісно нових утворень психіки. Вступаючи в новий період життя і діяльності, підліток займає нову соціальну позицію; саме в цій фазі розвитку формується ставлення до власного "Я", однолітків, людей, які оточують, суспільства. Від того, як закладаються на цьому етапі основи соціальної орієнтації, залежить становлення соціальних налаштувань особистості, імовірність виникнення і глибина переживання почуття самотності [2].

Підлітковий вік охоплює період від 11-12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 6-9 (10) класам сучасної школи. У цей період відбуваються складні й суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостями активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, нелінійного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість). Підлітковий вік називають перехідним і тому, що в цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється у фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.

Уперше амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка описав Ст. Холл [14], визначивши низку основних протиріч, властивих цьому віку. У підлітків надмірна активність може призвести до виснаження, неймовірна веселість змінюється зневірою, упевненість у собі переходить у сором'язливість і смуток, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуканнями, жага до спілкування - замкнутістю, тонка чутливість переходить в апатію, жвава допитливість - у розумову байдужість, любов до читання - у зневагу до нього, прагнення до реформаторства - у любов до рутини, захоплення спостереженнями - у нескінченні роздуми. Тому Ст. Холл назвав цей часу розвитку людини періодом "бурі та натиску".

Уже більше століття ведеться дискусія про те, якими факторами зумовлений психічний та особистісний розвиток підлітка: біологічними чи соціальними. Проблема біологічного чинника пов'язана з тим, що саме на цей вік припадають кардинальні зміни в організмі дитини, розгортається процес статевого дозрівання. Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається в нервозності, швидкій втомлюваності, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їхнім впливом у стані загальмованості або сильного збудження.

Підлітковий вік характеризується такими специфічними новоутвореннями, як почуття дорослості та потреба в самоствердженні [7]. Він є сенситивним для розвитку самосвідомості особистості [11]. У підлітків виникає інтерес до себе, якостей своєї особистості, потреба оцінити, порівняти себе з іншими, усвідомити свої почуття і переживання. На основі розвитку самосвідомості, зростання вимог до себе, розуміння нового становища серед ровесників і старших у них з'являється прагнення до самовиховання. Вони намагаються розвинути в собі позитивні якості, подолати негативні риси. Але порівняно невеликий життєвий досвід і ще не сформований життєвий світогляд нерідко породжують суперечності між потребою у самовихованні та невмінням реалізувати її, тому, як наслідок, у підлітка виникає почуття самотності.

Підлітковий вік у концепції Ж. Піаже [18] розглядається як вік останньої фундаментальної децентрації - дитина звільняється від конкретної прив'язаності до даних у полі сприйняття об'єктів і починає розглядати світ з точки зору того, як його можна змінити. За Ж. Піаже, у цьому віці закінчується формування особистості, будується програма життя. Відчуваючи перешкоди в суспільстві щодо реалізації своїх життєвих програм і планів перетворення світопорядку і залишаючись залежним від нього, підлітки поступово соціалізуються.

Зміст підліткового періоду Ст. Холл [14] описує як кризу самосвідомості, переборовши яку, людина здобуває "відчуття індивідуальності".

Отже, основними психологічними новоутвореннями підліткового віку є такі: відкриття "Я", виникнення рефлексії, усвідомлення підлітком своєї індивідуальності (розвиток самосвідомості), побудова уявлень про власне майбутнє (мрійливість), активна реалізація потреби у спілкуванні, формування світогляду, опанування моральними нормами, формування основи самовизначення, прагнення до самостійності й незалежності. Водночас майже всі дослідники наголошують на двох найбільш потужних чинниках, що впливають на розвиток й укорінення зазначених новоутворень у підлітковому віці. Це, безперечно, провідна роль найближчого соціального оточення та соціокультурне середовище, у якому перебуває підліток.

Пілотажне дослідження, яке проводилось протягом 2014 року і мало констатувальний характер, спрямовувалось на вивчення переживання стану самотності молоді підліткового віку. У дослідженні взяли участь 25 учнів Сквирського ліцею віком від 13 до 15 років, із них - 10 дівчат та 15 хлопців.

Дослідження проводилося у кілька етапів: перший - пошуково-теоретичний - полягав у вивченні літератури з проблеми, уточнення завдань дослідження; другий - дослідно-експериментальний - в емпіричному дослідженні домінуючого типу особистісної спрямованості та рівнів сформованості явища самотності в підлітків, а третій - описово-підсумковий - в аналізі та узагальненні результатів, уточненні висновків. У дослідженні було використано емпіричні методи, якісні методи математичної обробки даних та інтерпретації результатів дослідження.

За допомогою психодіагностичного інструментарію отримали інформацію про особливості рівнів переживань явища самотності та преференції досліджуваних. На основі аналізу наявних психодіагностичних засобів для досягнення завдань дослідження дійшли висновку про доцільність застосування в емпіричному дослідженні таких методик: методики діагностики особистісних налаштувань С. Деллінгера [7] (преференції досліджуваних щодо п'яти фігур дають інформацію про домінуючий тип їхньої особистісної спрямованості та пов'язані з нею типові характеристики особистісних якостей і поведінкових ознак); методики діагностики суб'єктивного відчуття самотності Д. Расела, М. Фергюсона [16]; анкети-опитувальника соціально-психологічних умов суб'єктивного визначення самотності. підлітковий психічний самотність гендерний

У дослідженні на основі проведення констатувального експерименту було виділено три рівні із п'яти можливих фактичного стану самотності підлітків Сквирського ліцею, учнів 8-10 класів, - низький, середній і високий. Отримані за методикою бали було переведено у відповідні еквіваленти дуже високого, високого, середнього, низького та дуже низького рівнів стану самотності, що відтворено в таблицях і рисунках. Показники зазначених рівнів представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Рівневі показники стану самотності підлітків

У результаті обробки даних дослідження, що показано у таблиці 2, можна констатувати наступне: серед учнів 8-10 класів Сквирського ліцею, які брали участь у дослідженні, домінуючим є низький рівень суб'єктивного відчуття самотності (52% респондентів), 40% респондентів мають середній рівень, а 8% - мають високий рівень суб'єктивного відчуття самотності. Результати наочно демонструють наявність в обробленому масиві інформації чітко вираженої загальної тенденції до середньо-низьких показників стану самотності респондентів, учасників дослідження.

Таблиця 2. Показники рівнів самотності респондентів

Це означає, що підлітки достатньо активно проводять свій вільний час, їхнє дозвілля характеризуються позитивними соціальними взаєминами, адекватним розумінням власної ситуації життєдіяльності, вони мають спільні інтереси, підтримують один одного. Такі дані підтверджуються відповідями на 8 запитання анкети, де переважають такі: "активно спілкуюся з друзями; проводжу час з друзями; займаюсь спортом". На відповідь 17 анкети: "Чи вмієте Ви спілкуватись з іншими людьми?" 76% опитаних відповіли стверджувально.

Таблиця 3. Розподіл респондентів за частотою вибору геометричних фігур (методика діагностики особистісних установок С. Деллінгера)

У таблиці 3 відображено загальну картину виборів підлітками тієї чи іншої геометричної фігури, що дає детальну характеристику особистих домінуючих якостей і особливостей їхньої поведінки. Так, 48% респондентів вибрали геометричну фігуру "зиґзаґ", що свідчить про їхню креативність, унікальність, природну дотепність, ексцентричність. Такі висновки ґрунтуються на твердженні Р. Мея, який констатує, що "переситившись ученою мудрістю своїх знань, саме підлітки часто відчувають потребу якимось чином вибрикнути. Це говорить лише про життєву силу, що рветься назовні, енергію і потенційні можливості, про творче багатство інстинктивних потягів. Спроби дорослих утримати цей потік принесуть більше шкоди, ніж користі. Більш правильне рішення - спробувати спрямувати цей потік у творче русло за допомогою орієнтирів, що є обов'язковою умовою існування особистості, таких, як воля, індивідуальність і соціальна інтегративність" [12, c. 57-60].

Друге місце за вибором мають "трикутник" і "коло" - по 20%. Форма трикутника символізує лідерство, отже підлітки, які впевнено його обрали, характеризуються вмінням зосереджуватись на головній меті, вони енергійні, упевнені, нестримні, сильні особистості, котрі з великим зусиллям визнають свої помилки, зазвичай, гарно вчаться (таке припущення передбачаємо в майбутньому дослідити).

Ті підлітки, котрі впевнено обирали коло, насамперед характеризуються зацікавленістю в гармонійних міжособистісних взаєминах. Вони володіють високою чутливістю, розвиненою емпатією, зазвичай, не відрізняються рішучістю, та найголовніша їхня риса - це орієнтація на прагнення знайти спільне навіть у протилежних точках зору.

На третій позиції знаходяться "квадрат" та "прямокутник": відповідно 8% та 4% від загальної кількості досліджуваних. Тобто найменша кількість респондентів лінійні, раціональні, прагнуть невтомно працювати, мають терплячість і знаходяться в пошуку кращого способу життя.

Отримані результати було проаналізовано також щодо гендерних особливостей стану самотності респондентів (рис. 1 та 2).

Побудовані рисунки наочно демонструють наявність двох тенденцій до зменшення показників самотності. Зокрема, рис. 1 розкриває низький рівень самотності в дівчат (80%), а рис. 2 - здебільшого середній рівень самотності у хлопців (61,5%).

Рис. 1. Показники рівнів самотності у дівчат

Рис. 2. Показники рівнів самотності у хлопців

Отже, що гендерні особливості проявів рівнів переживань явища самотності виявляються в тому, що дівчата, порівняно з хлопцями, менш схильні переживати почуття самотності. Такий розподіл може бути викликаний природною властивістю дівчат до комунікативної активності, яка базується на емоційній основі. Хлопці комунікативний стиль активності формують на раціональній основі. Наші припущення підтверджуються науковими дослідженнями О. І. Власової [6]. Загалом підліткова група - це своєрідний соціальний “полігон”, на якому особистістю “відпрацьовуються і засвоюються чоловічі і жіночі ролі, установлюються більш зрілі відносини з однолітками, формується соціально-відповідальна поведінка. Саме тут у підлітка ефективно формується уміння ефективно розв'язувати життєві ситуації” [6, с.178].

Рис. 3. Вибір фігур респондентами з низьким рівнем сформованості самотності (Н)

Рис. 3. Вибір фігур респондентами із середнім рівнем сформованості самотності (С)

Побудовані рисунки засвідчують наявність двох тенденцій щодо вибору геометричної фігури "зигзаг" із низьким та середнім рівнями сформованості самотності. Зокрема, рис 3. показує, що більшість респондентів із низьким рівнем сформованості, тобто 62%, обрали "зигзаг", а рис. 4 розкриває, що учасники експерименту із здебільшого середнім рівнем сформованості, а саме - 40%, також обрали "зигзаг".

У цілому рівень самотності підлітків, які брали участь у дослідженні, знаходиться на середньо-низьких показниках, що свідчить про їхнє достатньо активне налагодження міжособистісних взаємин і самовзаємин. І лише у 8% досліджуваних було виявлено високий показник самотності. Порівнявши відповіді на запитання анкети з вибором геометричної фігури (трикутник) можна припустити, що це швидше позитивна самотність, яку називають усамітненням. Оскільки в цих учнів не виявлено відсутності контакту із близькими, рідними, коханою людиною, припускаємо, що це тимчасовий стан душі, що супроводжується самоаналізом, осмисленням буття, цінності життя.

Висновки

У буденній свідомості мільйонів людей XXІ століття самотність пов'язана із глибоким, трагічним переживанням, прагненням людини бути не самою і неможливістю здійснити це практично. Невипадково проблема самотності розглядалась спочатку виключно як проблема спілкування, міжособистісних взаємин, і тільки в останні роки стало очевидним, що самотність пов'язана не стільки з особливостями спілкування, скільки з властивостями особистості. Це означає, що всі обставини життя втрачають своє вирішальне значення для людини. Вона відчуває себе самотньою незалежно від кількості людей, які перебувають поруч з нею: родина, друзі, однодумці, колеги, випадкові знайомі. Більше того, відчуття самотності, постійне переживання відсутності й навіть неможливості встановлення близьких духовно-інтимних взаємин з іншими людьми починають визначати об'єктивний стан людини в соціумі.

Нині ускладнилися взаємини між людьми, спостерігається нехтування чужими інтересами заради власних, користолюбство, цинізм, зневажання совісті, честі. Низька моральність, відсутність культури дедалі більше утверджуються як норми повсякденного життя. Серед широких верств населення відбувається процес втрати загальнолюдських цінностей - гідності, порядності, здатності до співпереживання. Наявність вище зазначених та інших негативних індивідуальних якостей у людини, більшість із яких має соціально набутий характер, іноді зводить нанівець зусилля тих людей, які за характером своєї діяльності причетні до освіти й виховання, що у своїй сукупності за відповідних об'єктивних умов сприяють формуванню таких негативних якостей індивіда, як безвідповідальність, необов'язковість, моральна ненадійність.

Пілотажне дослідження рівнів самотності підлітків констатує середньо-низькі показники, що свідчить про достатньо активне налагодження міжособистісних взаємин і самовзаємин. І лише у 8% досліджуваних виявлено високий показник самотності, і це, вважаємо, позитивна самотність, яку називають усамітненням, тобто тимчасовий стан душі особистості, що супроводжується самоаналізом, осмисленням буття, цінності життя.

Зазначаємо також, що гендерні особливості проявів рівнів переживань явища самотності виявляються в тому, що дівчатка, порівняно з хлопцями, менш схильні переживати почуття самотності. Такий розподіл може бути викликаний природною властивістю дівчат до комунікативної активності, яка базується на емоційній основі, у той час як хлопці комунікативний стиль активності формують на раціональній основі.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективним у контексті розглядуваної проблеми, на наш погляд, є подальше вивчення психологічних чинників, що впливають на формування стану самотності в молоді підліткового віку в різних умовах їхньої соціалізації та інтеграції, та дослідження зв'язку успішного навчання в загальноосвітніх центрах з преференціями досліджуваних.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская, К. А. Стратегия жизни [Текст] / К. А. Абульханова-Славская. - М. : Мысль, 1991. - 299 с.

2. Ананьев, Б. Г. Человек как предмет познания [Текст] / Б. Г. Ананьев. - СПб. : Питер, 2002. - 288 с.

3. Боришевский, М. И. Теоретические вопросы самосознания личности [Текст] / М. И. Боришевский // Психологические особенности самосознания подростка. - К. : Вища школа, 1980. - С. 5-38.

4. Брушлинский, А. В. Субъект : мышление, учение, воображение [Текст] : избранные психологические труды / А. В. Брушлинский. - М. : Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж : НПО "МОДЭК", 2003. - 408 с.

5. Вікова психологія [Текст] [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// http://uk.wikipedia.org/wiki/Вікова_психологія#. - Назва з екрану.

6. Власова О.І. Психологія соціальних здібностей : структура, динаміка, чинники розвитку [Текст] : монографія / О.І.Власова. - К. : Київський університет, 2005. - 308 с.

7. Коминко, С. Б. Кращі методи психодіагностики [Текст] : навч. посібник / С. Б. Коминко, Г. В. Кучер. - Тернопіль : Карт-бланш, 2005. - 406 с.

8. Киричук, О. В. Формування в учнів активної життєвої позиції [Текст] / О. В. Киричук. - К. : Радянська школа, 1983. - 136 с.

9. Климов, Е. А. Основы психологии [Текст] : практикум / Е. А. Климов. - М. : Юнити, 1999. - 257 с.

10. Максименко, С. Д. Генезис существования личности [Текст] : монография / С. Д. Максименко. - К. : ООО "КММ", 2006. - 240 с.

11. Методологічні засади дослідження підліткового віку в контексті завдань сучасної психології [Текст] [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/901/94/. - Назва з екрану.

12. Мей, Р. Искусство психологического консультирования [Текст] / Р. Мэй. - М. : Класс, 2001. - 192 с.

13. Менегетти, А. Онтопсихологическая педагогика [Текст] / пер с итал. Д. Ю. Петрова. - Пермь : Хортон Лимитед, 1993. - 76 с.

14. Підлітковий вік в концепції Ст. Холла [Текст] [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://psylib.org.ua/books/obuhl01/txt09.htm. - Назва з екрану.

15. Психологія [Текст] : підручник [для педагогічних вузів] / за ред. Г. С. Костюка. - К. : Радянська школа, 1968. - 572 с.

16. Роджерс, К. Взгляд на психотерапию. Становление человека [Текст] / К. Роджерс. - М. : Прогресс, 1994. - 480 с.

17. Семиченко, В. А. Психология социальных отношений [Текст] / В. А. Семиченко. - К. : Магистр-S, 1999. - 168 с.

18. Учіння Ж. Піаже про інтелектуальний розвиток дитини [Текст] / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://psylib.org.ua/books/obuhl01 /txt05. htm. - Назва з екрану.

19. Фром, Э. Душа человека [Текст] / Э. Фром. - М. : Прогресс, Универс, 1992. - 422 с.

Размещено на Allbest.ru