Емпіричне дослідження психологічного благополуччя педагогічних працівників дошкільного навчального закладу

У статті подано результати емпіричного дослідження психологічного благополуччя педагогічних працівників дошкільного навчального закладу, акцентовано увагу на кількісній і якісній характеристиках рівнів вияву його структурних компонентів. Визначено роль емоційної компетентності як умови збереження психологічного благополуччя особистості.

Потенційним прогностичним фактором психологічного благополуччя є феномен емоційного інтелекту. Обмеженість підходу до концептуалізації емоційного інтелекту як форми власне інтелекту, існування лише помірних кореляційних зв'язків між емоційним і когнітивним аспектами інтелекту, відсутність об'єктивних критеріїв його виміру, суб'єктивність і культурна забарвленість наявних інструментальних підходів до його виміру методом максимальних оцінок указують на необхідність розглядати емоційний інтелект як інтегральну динамічну властивість особистісної ідентичності, що впливає на психологічне благополуччя людини.

Одні дослідники, такі як Е. Дінер, К. Ріфф, А. Созонтов, С. Семенов, суб'єктивне благополуччя розглядають як складник психологічного, інші, навпаки, - як частину суб'єктивного (Р. Шаміонов, Г. Пучкова й ін.). В окремих роботах ці поняття трактуються як синонімічні (Н. Бред- берн, Е. Паніна, О. Бочарова й ін.).

Дж. Майєр і П. Саловей виділяють емоційний інтелект як важливу умову підтримання психологічного благополуччя. Дослідження визначальності впливу особистості дорослого на розвиток самооцінки, самоставлен- ня, самовідчуття дитини дошкільного віку здійснювали Л. Виготський, С. Рубінштейн, О. Запорожець, Д. Ельконін, М. Лісіна.

Диференціація структури емоційного інтелекту, поява моделі здібностей (Дж. Майер, П. Саловей), поглядів на емоційний інтелект як систему особистісних компетентностей (Д. Гоулман), змішаних моделей(Р. Бар-Он, Д.В. Люсін), диспозиційної концепції (Е. Носенко, К. Петрідес, Е. Фернхем) зумовили можливість його вивчення як диспозиційної детермінанти успішності у функціонуванні суб'єкта життєдіяльності.

Теоретичний аналіз наукових джерел із цієї проблеми дав змогу констатувати, що основними компонентами психологічного благополуччя є самоприйняття, позитивні взаємини з оточуючими, автономія, управління навколишнім середовищем, мета в житті, особистісне зростання, які відображені в обраній нами методиці К. Ріфф «Шкала психологічного благополуччя» (адаптація Шевеленкової-Фесенко) [4].

Опитувальник К. Ріфф «Шкали психологічного благополуччя» - теоретично обґрунтований інструмент, призначений для вимірювання вираженості основних складників психологічного благополуччя. Сьогодні багатовимірна модель К. Ріфф приймається багатьма дослідниками, а розроблена автором методика вимірювання психологічного благополуччя неодноразово проходила перевірки на надійність і валідність, активно використовується в дослідницькій практиці в багатьох країнах. Нами використаний варіант опитувальника, який адаптований і валідизований у 2005 році Т. Шевеленковою й Т. Фесенко, у 2007 році - Н. Лепешинським [4].

Твердження опитувальника мають як прямий (позитивний), так і зворотний (негативний) сенс щодо характеристик психологічного благополуччя. Подібна конфігурація опитувальника створена для того, щоб нівелювати негативні ефекти, що виникають у разі недостатньої щирості випробовуваних під час заповнення тесту. Обробка результатів зводиться до підрахунку набраних балів і перекладу балів у спадну шкалу в тих випадках, коли пункт має зворотний зв'язок із базовою характеристикою благополуччя. Набрані бали підсумовуються в такі шкали: «самоприйняття», «автономія», «управління середовищем», «особистісне зростання», «позитивні взаємини з оточуючими», «цілі в житті». Крім цього, автори вважають за можливе розраховувати індекс загального психологічного благополуччя, який визначається шляхом підсумовування балів, отриманих за всіма шістьма шкалами тесту.

Дослідження показало, що респонденти демонструють переважно середній рівень вияву за всіма шкалами. Незначна кількість респондентів показують високий рівень за шкалами автономії й особистісного зростання. Узагальнена інформація подана в таблиці 1.

Умовні позначення:

ПВ - позитивні взаємини;

АВ - автономія;

УС - управління середовищем; ОР - особистісне зростання;

ЦЖ - цілі в житті;

СП - самоприйняття;

ПБ - психологічне благополуччя.

За шкалою «позитивні взаємини» 20% досліджуваних показали низький рівень вияву, для них характерна відсутність достатньої кількості близьких, довірчих взаємин, труднощі у вияві теплоти, відвертості й турботи про інших людей, переживання власної ізольованості і фрустрованості. Але 80% респондентів усе ж виявляють середній рівень вияву за цим показником, тобто залежно від ситуації вони здатні на вияв тісних взаємин з іншими людьми та схильні до емпатії, любові і близькості.

За шкалою «управління середовищем» 10% респондентів мають високий рівень вияву якості, ці вихователі відчувають упевненість і компетентність у регулюванні повсякденних справ, уміють створювати навколо себе умови, що задовольняють особистісні потреби, а 15% досліджуваних виявили низький рівень за цим показником, що демонструє їхнє відчуття безсилля в управлінні навколишнім середовищем. Але більшість опитуваних (75%) залежно від ситуації виявляє якості, притаманні високому й низькому рівням управління середовищем.

Високий рівень вияву за шкалою «особистісне зростання» спостерігається в 15% респондентів. Їм притаманні відчуття безперервного розвитку та самореалізації, вони відкриті до нового досвіду, спостерігають покращення себе з часом, змінюються відповідно до своїх досягнень. Більшості досліджуваних (75%) властивий середній рівень за цією шкалою. Залежно від ситуації, настрою, середовища вони відчувають достатній або не зовсім достатній рівень особистісного розвитку. Лише 10% досліджуваних демонструють низькі показники особистісного розвитку. Вони не відчувають покращення чи самореалізації, часто не мають інтересу до життя, відчувають нездатність установлювати нові стосунки чи змінювати власну поведінку.

Під час дослідження життєвих цілей ми виявили, що лише 5% працівників ДНЗ показали високий рівень вияву цього показника, що свідчить про наявність цілі в житті й відчуття спрямованості. Такі досліджувані бачать сенс у минулому і теперішньому, дотримуються переконань, які є джерелами цілей у житті, будують плани на перспективу. Середній бал за шкалою демонструють 75% респондентів. Про цих людей можна сказати, що вони дещо невпевнені, не мають чітких цілей у житті, їхні прагнення і життє-бачення легко піддаються впливу зовнішніх обставин. Низький рівень за цим показником діагностовано у 20% опитуваних. Вони часто не бачать сенсу життя, перспектив, будують мало цілей чи намірів. У них відсутні почуття спрямованості, минуле життя й теперішнє не мають мети і не пов'язані. Їм складно знайти перспективи та переконання, які визначають сенс життя.

За результатами дослідження самоприйняття високий показник відсутній узагалі, 15% досліджуваних демонструють низький рівень вияву за цією шкалою. Вони незадоволені собою, розчаровані подіями власного життя, виявляють тривогу щодо власних особистісних якостей, бажають бути не тим, ким вони є. Інші, а це 85% опитуваних, показують середній бал у стенах 4,95, що має тенденцію до низького показника. Це може виявлятися (і пояснюватися)критично-негативним ставленням до себе, до власних якостей.

Таблиця 2 Середні показники компонентів суб'єктивного благополуччя педагогічних працівників ДНЗ (за методикою «Шкала психологічного благополуччя» К. Ріфф, у стенах), п=20