Професійне вигорання викладачів вищої школи
Розкриття сутності та структури професійного вигорання. Характеристика суб’єктивних та об’єктивних стресогенних чинників, симптомів та стадій (фаз) професійного вигорання. Проведення діагностики та визначення методів профілактики даного синдрому.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.10.2017 |
| Размер файла | 29,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Професійне вигорання викладачів вищої школи
Шулдик А.В.
к. психол. н.,
старший викладач
У статті розкрито сутність та структуру професійного вигорання, охарактеризовано суб'єктивні та об'єктивні стресогенні чинники, симптоми та стадії (фази) професійного вигорання, проведено діагностику та запропоновано методи профілактики синдрому професійного вигорання у викладачів вищої школи.
Ключові слова: професійне вигорання, стресогенні чинники, діагностика та профілактика професійного вигорання.
В статье раскрыта сущность и структура профессионального выгорания, охарактеризованы субъективные и объективные стрессогенные факторы, симптомы и стадии (фазы) профессионального выгорания, проведена диагностика и предложены методы профилактики синдрома профессионального выгорания у преподавателей высшей школы.
Ключевые слова: профессиональное выгорание, стрессогенные факторы, диагностика и профилактика профессионального выгорания.
Shuldyk A.V. PROFESSIONAL BURNOUT OF LECTURERS IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS
The article reveals the essence and structure of professional burnout, characterized by subjective and an objective stress factors, symptoms and stages (phases) of burnout, conducted diagnostics, and suggested methods for prevention of burnout in high school teachers.
Key words: professional burnout, stress factors, diagnosis and prevention of burnout.
Постановка проблеми. Професійна діяльність викладачів вищої школи вважається однією з найбільш інформаційно та емоційно насиченою. Науково-педагогічна діяльність викладачів передбачає численні непрогнозовані комунікативні ситуації, високий рівень відповідальності, труднощі визначення показників ефективності власної діяльності. Все це може виступити стресом професійного характеру, що із часом знижує опірність викладачів до психофізичного вигорання. Навіть серед окремих студентів з'являються передвісники емоційного вигорання байдужість, домінування негативних емоцій, втрата ідеалів, відчуття безпорадності, низький рівень емоційної стійкості тощо [4].
Останнім часом професійне вигорання віднесено до Міжнародних класифікацій хвороб. Тому стає актуальним дослідження причин професійного вигорання, проведення його діагностики та профілактики.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перші праці з вивчення професійного вигорання належать американському психіатру Х. Фрейденбергу. У 1974 р. він уперше описав цей феномен, яким охарактеризував психічний стан здорових людей, професійна діяльність яких передбачає інтенсивне спілкування та емоційно навантажені умови праці, і дав йому назву «burnout», що означає «вигоріти».
Зараз зустрічаємо різні визначення професійного вигорання. Вигорання (згорання, згасання) розглядається як особливий стан людини, що є наслідком професійних стресів. Професійне вигорання це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і приводить до виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів викладача. Професійне вигорання це довгострокова стресова реакція чи синдром, що виникає внаслідок тривалих некерованих професійних стресів середньої інтенсивності [5; 7].
Професійне вигорання проявляється у фізичній втомі (асоціюється із «хронічною втомою»), розумовому й емоційному виснаженні, зниженні рівня задоволеності від професійної діяльності й особистісній відстороненості. Воно розглядається як стан психофізичного виснаження з відчуттям низького рівня ефективності власної діяльності. Процес психофізичного виснаження це механізм психологічного захисту, який спрацьовує у відповідь на стресогенні чинники [і; 6].
Зміст і структуру професійного вигорання розглядають у своїх працях Х. Алієв, М. Буриш, С. Гремлінг, Д. Грінберг, Л. Карамушка, Л. Китаєв-Смик, Н. Левицька, Е. Махер, В. Орел, Т. Форманюк, Х. Фрейденбергер [1; 3; 5; 7]. Соціальний психолог К. Маслач визначає це явище як стан емоційного і фізичного виснаження і доповнює теорію про його перебіг процесами зниження рівня самооцінки фахівця і негативних змін у ставленні до роботи і клієнтів (студентів) [2]. професійний вигорання стресогенний
Проаналізувавши різні тлумачення вчених про професійне вигорання, ми дійшли висновку, що більшість із них розуміє під професійним вигоранням процес поступового зниження рівня ефективності фізичної, пізнавальної й емоційної сфер людини.
Виходячи з теорії американських вчених С. Джексона і К. Маслач, професійне вигорання розглядається як тривимірна система. Структура цього феномена складається з емоційного виснаження, деперсоналізації й редукції професійних досягнень [2].
Виснаження, на їхню думку, проявляється у надмірній емоційній насиченості або байдужості і зниженому рівні емоційного фону. Викладач зосереджується на процесі праці, відмовляється від задоволення потреб, не пов'язаних із роботою. Виснаження проявляється у перенапруженні, втомі, вичерпаності внутрішніх ресурсів. Після відпочинку форми прояву вигорання стають менш інтенсивні, але відновлюються відразу після повернення до робочого процесу.
Деперсоналізація це стан відчуження від самого себе, неадекватне сприймання людиною свого «Я». Простежується в деформації соціальних контактів, тобто в появі залежності від них, або прояві негативізму у ставленні до соціального оточення, до себе, особистісна відстороненість (негативні почуття стосовно колег, студентів, себе), що призводить до байдужості.
Редукція професійних досягнень (від лат. геЬисІіо повернення), тобто процес зведення складної праці до простої, це знижена професійна продуктивність: негативне ставлення до власних професійних здобутків, виникнення почуття некомпетентності у своїй професійній діяльності, усвідомлення неуспішності в ній, втрата відчуття ефективності, зневіра у власних можливостях і професійному зростанні, зниження рівня задоволення від праці.
Серед невиділених частин окресленої проблеми слід визначити проведення діагностики професійного вигорання у викладачів вищої школи та застосування різних методів регуляції їх психофізичного стану.
Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в розкритті сутності, структури, стресогенних чинників та проведенні діагностики і профілактики професійного вигорання викладачів вищої школи.
Виклад основного матеріалу дослідження. На основі аналізу психологічної літератури ми виокремили такі стресогенні чинники, що приводять викладачів вищої школи до професійного вигорання:
- об'єктивні чинники: 1) хронічна напружена психоемоційна діяльність, яка пов'язана з інтенсивним та довготривалим спілкуванням; 2) дестабілізуюча організація діяльності (високий рівень навантаження, постійні протиріччя у керівництві, відсутність об'єктивних критеріїв для оцінки праці, неефективна система мотивації і стимуляції викладачів, неоднозначність вимог до роботи, монотонність виконуваних функцій, авторитарний стиль управління, зловживання владою, погрози керівництва тощо); 3) підвищена відповідальність за виконувані функції й операції, зокрема за якість навчання та благополуччя студентів; 4) неблагополучна психологічна атмосфера професійної діяльності.
- суб'єктивні чинники професійне вигорання виникає не лише від стресогенних об'єктивних чинників, а й від того, як до них ставиться викладач, як їх оцінює. Кожен викладач по-своєму реагує на одні і ті ж навантаження.
Найбільше схильні до професійного вигорання викладачі з такими особистісними характеристиками: висока педантичність, демонстративність, висока здатність до емпатії, песимізм, емоційна нестійкість, схильність до тривожності й депресії чи агресії, відчуття надмірної відповідальності, обов'язковості за доручену справу, високий рівень самоконтролю, надмірна неспокійність, стурбованість, ранимість, вразливість, чутливість до зауважень і осуду, значні енергетичні витрати, які зумовлені надмірною позитивною установкою на виконання професійних обов'язків, невідповідність рівня знань і навичок викладача вимогам, що передбачаються професією, інтровертованість, хронічний страх втрати робочого місця тощо.
Для виявлення структурних компонентів професійного вигорання ми провели діагностику 102 викладачів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини за допомогою тесту К. Маслач та С. Джексон в адаптації Н. Водоп'янової «Діагностика професійного вигорання», яка включає шкали: емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію професійних досягнень [2]. Ми проаналізували відповіді викладачів залежно від їх віку, стажу науково-педагогічної діяльності та статі.
Вік: 20-30 р. 26 осіб, 31-40 р. 37 осіб, 41-50 р. 22 особи, 51-60 р. 11 осіб, 61 р. і старші 6 осіб.
Як бачимо, високий рівень емоційного виснаження найчастіше проявляють викладачі віком від 31 до 40 років, високий рівень деперсоналізації також віком від 31 до 40 років, а редукції віком від 51 до 60 років.
Стаж: 1-10 р. 41 особа, 11-20 р. 36 осіб, 21-30 р. 17 осіб, 31-40 р. 5 осіб, 41-50 р. 3 особи.
Як бачимо, високий рівень емоційного виснаження проявляється у викладачів зі стажем роботи від 11 до 20 років, деперсоналізації у викладачів від 41 і більше, а високий рівень редукції від 31 до 40 років.
Стать: жінки 82 досліджуваних, чоловіки 20 досліджуваних.
Серед викладачів-жінок та викладачів-чоловіків найбільші показники середнього рівня емоційного виснаження та найбільші показники низького рівня деперсоналізації у чоловіків, і середнього у жінок. У них виявлено низький рівень редукції порівняно із середнім і високим рівнями.
Отже, як свідчать узагальнені дані, подані у Таблиці 4, високий рівень емоційного виснаження проявляється у 32,4% викладачів; високий рівень деперсоналізації у 25,5% респондентів; високий рівень редукції у 20,6% викладачів. Середній рівень емоційного вигорання і деперсоналізації виявилися у найбільшої кількості респондентів (відповідно у 43,1% та у 42,2%). Найбільше респондентів (44,1%) виявили низький рівень редукції.
Таблиця 1. Рівні професійного вигорання викладачів різного віку
|
Емоційне виснаження |
||||
|
Рівень, % Вік, років |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
20-30 |
23,1 |
65,4 |
11,5 |
|
|
31-40 |
27,1 |
29,7 |
43,2 |
|
|
41-50 |
27,3 |
31,8 |
40,9 |
|
|
51-60 |
0 |
63,6 |
36,4 |
|
|
61 і старші |
50 |
33,3 |
16,7 |
|
|
Деперсоналізація |
||||
|
Рівень, % Вік, років |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
20-30 |
26,9 |
61,6 |
11,5 |
|
|
31-40 |
29,7 |
29,7 |
40,6 |
|
|
41-50 |
31,8 |
40,9 |
27,3 |
|
|
51-60 |
45,5 |
36,3 |
18,2 |
|
|
61 і старші |
50 |
50 |
0 |
|
|
Редукція |
||||
|
Рівень, % Вік, років |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
20-30 |
57,7 |
34,6 |
7,7 |
|
|
31-40 |
35,2 |
45,9 |
18,9 |
|
|
41-50 |
50 |
18,2 |
31,8 |
|
|
51-60 |
27,2 |
36,4 |
36,4 |
|
|
61 і старші |
50 |
33,3 |
16,7 |
Таблиця 2. Рівні професійного вигорання викладачів із різним стажем роботи
|
Емоційне виснаження |
||||
|
Рівень, % Стаж, років |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
1-10 |
26,8 |
51,2 |
22 |
|
|
11-20 |
13,9 |
41,7 |
44,4 |
|
|
21-30 |
41,2 |
29,4 |
29,4 |
|
|
31-40 |
0 |
60 |
40 |
|
|
41-50 |
66,7 |
0 |
33,3 |
|
|
Деперсоналізація |
||||
|
Рівень, % Стаж, років |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
1-10 |
34,1 |
48,8 |
17,1 |
|
|
11-20 |
19,4 |
44,4 |
36,2 |
|
|
21-30 |
47,1 |
29,4 |
23,5 |
|
|
31-40 |
40 |
20 |
40 |
|
|
41-50 |
66,7 |
33,3 |
0 |
|
|
Редукція |
||||
|
Рівень, % Стаж, років |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
1-10 |
53,6 |
36,6 |
9,8 |
|
|
11-20 |
33,3 |
41,7 |
25 |
|
|
21-30 |
47,1 |
23,5 |
29,4 |
|
|
31-40 |
20 |
40 |
40 |
|
|
41-50 |
66,7 |
0 |
33,3 |
З метою профілактики професійного вигорання ми запропонували викладачам методи регуляції психофізичного стану на фізіологічному, емоційно-вольовому та ціннісно-сенсовому рівнях [8, с. 82-83].
Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло):
- майте достатньо тривалий і якісний сон;
- дотримуйтеся збалансованого, насиченого вітамінами і мінералами харчування (особливо антистресовими вважаються
мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої);
- в міру займайтеся фізичним навантаженням (заняття спортом, ранкова гімнастика, танці, масаж тощо);
- займайтеся терапією кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергії і бадьоростіь);
- займайтеся аромотерапією (запахи апельсину, бергамоту збуджують нервову систему, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження);
- робіть дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання зі збільшеним вдихом допомагає подолати в'ялість, сонливість);
- приймайте водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості; взагалі вода чудово змиває будь-який негатив).
Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану:
- дотримуйтеся слів Б. Спінози: «Якщо ви бажаєте, щоб життя посміхалось вам, то подаруйте йому спочатку свій хороший настрій»;
- звертайте увагу на дрібні радості щоденного життя;
- будуйте приємні стосунки з іншими;
- розвивайте почуття гумору. Гумор позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові, чудово «перезаряджає» негатив;
- слухайте музику (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики);
- спілкуйтеся із сім'єю, друзями;
- займайтеся улюбленою справою, хобі;
- спілкуйтеся із природою, яка дає людині відчуття приливу сил;
- спілкуйтеся із тваринами;
- займайтеся медитацією, візуалізацією (існують цілеспрямовані візуалізації уявно побувати у квітучому саду, відвідати куточок природи);
- пам'ятайте образа, злість, невдоволення, критика себе та інших -це найшкідливіші для нашого організму емоції;
- вчіться мислити позитивно: негативне запитання «За що?» бажано перетворити на позитивне «Для чого?»: Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Чого я маю в цій ситуації навчитись?
- пам'ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається.
Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану:
- визначайте собі реалістичні цілі. Перспективні наміри підкріплюйте частковими цілями, які можна виміряти й досягнути, розписати в часі;
- розставляйте пріоритети: завдання виконуйте в міру їх важливості;
- звертайте увагу на власні досягнення, навіть у найдрібніших справах;
- дивіться на проблеми, що з'явилися, з різних боків;
- умійте переключати свою увагу і відволікатися від роботи;
- усвідомлюйте власні недоліки, не бійтеся помилятись, пам'ятайте, що від помилок ніхто не застрахований;
- цінуйте переваги й досягнення інших людей;
- приймайте помилки людей: спробуйте навчитися доброзичливо ставитися навіть до людських вад;
- не змішуйте професійні справи з особистими, робочі проблеми залишайте на роботі;
- навчайтеся чомусь новому, не піддавайтеся рутині;
- пізнавайте себе, важливо знати свої слабкі й сильні сторони;
- співпрацюйте з колегами;
- розвивайте свої здібності до самопізнання, самореалізації, самодіяльності, самоконтролю, самооцінювання;
- не поспішайте: намагання втиснути якнайбільшу кількість заходів чи подій у якнайменший проміжок часу не лише заважає насолоджуватися цими заходами, а й додає постійного емоційного напруження;
- не оглядайтеся на минуле живіть теперішнім;
- вчіться переживати те, чого не можна уникнути. С. Лєц писав: «Якщо ти не можеш змінити ситуацію зміни своє ставлення до неї».
Отже, професійне вигорання це процес поступового зниження рівня ефективності фізичної, пізнавальної й емоційної сфер людини. Структура професійного вигорання включає емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію професійних досягнень.
Нами встановлено, що високий рівень емоційного виснаження та високий рівень деперсоналізації найчастіше проявляють викладачі віком від 31 до 40 років, а редукції віком від 51 до 60 років.
Високий рівень емоційного виснаження проявляється у викладачів зі стажем роботи від 11 до 20 років, деперсоналізації у викладачів від 41 і більше, а високий рівень редукції від 31 до 40 років стажу.
Серед викладачів-жінок та викладачів-чоловіків найбільші показники середнього рівня емоційного виснаження та найбільші показники низького рівня деперсоналізації у чоловіків, і середнього у жінок. Низький рівень редукції проявили жінки і чоловіки порівняно із середнім і високим рівнями.
Загалом високий рівень емоційного виснаження проявляється у 32,4% викладачів; високий рівень деперсоналізації у 25,5% респондентів; високий рівень редукції у 20,6% викладачів. Середній рівень емоційного вигорання і деперсоналізації виявилися у найбільшої кількості респондентів (відповідно у 43,1% та у 42,2%). Найбільше респондентів (44,1%) виявили низький рівень редукції.
Таблиця 3. Рівні професійного вигорання викладачів залежно від статі
|
Емоційне виснаження |
||||
|
Рівень, % Стать |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
Жінки |
22 |
43,9 |
34,1 |
|
|
Чоловіки |
35 |
40 |
25 |
|
|
Деперсоналізація |
||||
|
Рівень, % Стать |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
Жінки |
29,3 |
42,7 |
28 |
|
|
Чоловіки |
45 |
40 |
15 |
|
|
Редукція |
||||
|
Рівень, % Стать |
Низький |
Середній |
Високий |
|
|
Жінки |
42,6 |
35,4 |
22,0 |
|
|
Чоловіки |
50 |
35 |
15 |
Таблиця 4. Загальні дані про професійне вигорання
|
Емоційне виснаження |
|||
|
Рівні |
Кількість викладачів |
% |
|
|
Низький |
25 |
24,5 |
|
|
Середній |
44 |
43,1 |
|
|
Високий |
33 |
32,4 |
|
|
Деперсоналізація |
|||
|
Рівні |
Кількість викладачів |
% |
|
|
Низький |
33 |
32,4 |
|
|
Середній |
43 |
42,2 |
|
|
Високий |
26 |
25,5 |
|
|
Редукція |
|||
|
Рівні |
Кількість викладачів |
% |
|
|
Низький |
45 |
44,1 |
|
|
Середній |
36 |
35,3 |
|
|
Високий |
21 |
20,6 |
З метою профілактики емоційного вигорання нами проведено серед викладачів ряд заходів, які сприяли регуляції психофізичного стану на фізіологічному, емоційно-вольовому та ціннісно-сенсовому рівнях.
У разі повторної діагностики показники структурних компонентів професійного вигорання значно знизилися.
Бажано дослідити фази та ознаки професійного вигорання викладачів вищої школи, співставити їх із вчителями середньої школи, також розробити та впроваджувати тренінги з метою профілактики професійного вигорання.
Література
1. Берчард Б. Энергия жизни. 10 секретов активизации внутренних сил / Б. Берчард ; пер. с англ. М. Курилюк. М. : Манн, Фербер, Эксмо, 2013. 304 с.
2. Диагностика профессионального выгорания (К. Маслач, С. Джексон, в адаптации Н. Водопьяновой) / Н. Фетискин, В. Козлов, Г. Мануйлов // Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М., 2002. С. 360-362.
3. Карамушка Л. Технології роботи організаційних психологів : [навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти] / [Л. Карамушка, Т Зайчикова, О. Винославська та ін.] ; за наук. ред. Л. Карамушки. К. : ІНКОС, 2005. 366 с.
4. Міщенко М. Профілактика та корекція емоційного вигорання у практичних психологів / М. Міщенко // Вісник Харківського національного університету імені Н. Каразіна. Серія «Психологія». 2015. № 1150. Вип. 57. С. 30-33.
5. Овсянникова Т. К вопросу о предупреждении синдрома выгорания у преподавателей / Т. Овсянникова,
6. Тайсаева // Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии : сборник статей по матер. XLVП междунар. науч.-практ. конф. № 12 (47). Новосибирск : СибАК, 2014. С. 18-19.
7. Орел В. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии. Эмпирические исследования / В. Орел // Психологический журнал. 2001. № 1. С. 16-21.
8. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти : [навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти] / за наук. ред. С. Максименка, Л. Карамушки, Т. Зайчикової. 2 вид. перероб і допов. К. : Міленіум, 2006. 368 с.
9. Чудаєва Н. Емоційний світ людини : [навч.-метод. посібник] / Н. Чудаєва, Г. Шулдик. Умань : РВЦ «Софія», 2008. 128 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Синдром "професійного вигорання": психологічні особливості у працівників освітніх організацій. Виникнення та поширення синдрому психічного "вигорання". Синдром "емоційного вигорання" вчителя та формування його готовності до педагогічної діяльності.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 06.08.2008Аналіз причин формування синдрому психічного вигорання. Професійне вигорання в контексті психологічного опору. Профілактика морально–професійної деформації правоохоронців. Аналіз та інтерпретація результатів вивчення професійного вигорання правоохоронців.
дипломная работа [918,4 K], добавлен 29.11.2011Основні чинники і симптоми професійного вигорання. Особливості прояви синдрому вигорання в медицині. Методики, які вивчають синдром професійного вигорання. Практичне дослідження синдрому вигорання в умовах медичного закладу, результати обстеження.
курсовая работа [122,8 K], добавлен 15.01.2009Історія дослідження, причини виникнення та аспекти емоційного вигорання. Симптоми професійного вигорання організацій. Вигорання працівників психологічних служб. Правила для зниження ризику розвитку профдеформацій. Профілактика та подолання стресу.
реферат [45,6 K], добавлен 21.12.2011Емоційне вигорання і робота психолога. Моделі синдрому емоційного вигорання. Психологи як потенційна жертва синдрому емоційного вигорання. Проблема самодопомоги у діяльності практикуючих психологів. Особливості профілактики синдрому емоційного вигорання.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 09.06.2010Суть феномена "вигорання" і особливості його прояву в професійній діяльності особи. Виявлення симптомів емоційного вигорання у викладачів вищих учбових закладів, дослідження їх психодинамічних особливостей та наявності зв'язків між цими параметрами.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 16.07.2013Поширеність синдрому емоційного вигорання: етіологія, діагностика та ключові ознаки. Особливості синдрому у представників деяких професій. Організаційна культура і вигорання персоналу. Запобігання вигоранню та управління стресом у масштабі організації.
курсовая работа [66,5 K], добавлен 18.03.2015Теоретичні аспекти вивчення синдрому емоційного вигорання в професійній діяльності особи. Специфіка діяльності спеціаліста органів внутрішніх справ. Фактори, що впливають на деформацію особи спеціаліста ОВС. Гендерні особливості емоційного вигорання.
дипломная работа [80,9 K], добавлен 26.12.2012Психологічний аналіз поняття стресу у педагогічній діяльності. Види стресу та його джерела. Профілактика стресів у педагогічній діяльності як засіб збереження здоров'я педагога. Синдром "професійного вигорання" як результат хронічного стресу у вчителів.
курсовая работа [238,9 K], добавлен 20.11.2014Синдром емоційного вигорання - стан розумового, психічного, фізичного виснаження, що виявляється у професійній сфері і розвивається як результат хронічного стресу на робочому місці. Причини виникнення, симптоми, технології подолання та профілактики.
реферат [30,0 K], добавлен 01.04.2011Поняття і основні етапи науково–технічного прогресу. Психологічний портрет менеджера. Людина в умовах науково-технічної революції. Аналіз та інтерпретація результатів вивчення професійного вигорання, стресостійкості та соціальної адаптації офіс-менеджерів
курсовая работа [165,8 K], добавлен 03.01.2014Психологічний зміст синдрому емоційного вигорання у службовців пенітенціарних закладів. Фактори, що сприяють розвитку професійної деформації та криз, пов'язаних зі стажем роботи. Опис методів дослідження службовців кримінально-виконавчої системи.
курсовая работа [281,5 K], добавлен 17.12.2011Теоретичні підходи до вивчення феномену емоційного "вигорання". Особливості прояву цього явища у працівників органів внутрішніх справ різної статі. Характеристика емоційних бар'єрів у спілкуванні та схильності до немотивованої тривоги з гендерних позицій.
дипломная работа [292,2 K], добавлен 28.12.2012Корекційно-психотерапевтична робота з педагогами з метою попередження їх емоційного вигорання. Застосування метода кататимно-імагінативної психотерапії чи символдрами для психодинамічного спрямування; пропрацювання глибинних конфліктів особистості.
статья [30,9 K], добавлен 04.02.2015Огляд синдрому професійного вигоряння, виснаження емоційно-енергетичних ресурсів організму людини. Характеристика особистого, рольового та організаційного факторів виникнення даного синдрому. Дослідження змін у поведінці при тривалому хронічному стресі.
презентация [107,7 K], добавлен 23.10.2012Психологічний аналіз проблеми здоров'я, характер та напрямки впливу на нього професійного стресу. Психологічна характеристика педагогічної діяльності як детермінанти професійного здоров’я педагога вищої школи, головні вимоги до особистості педагога.
курсовая работа [76,4 K], добавлен 08.01.2012Сутність поняття "стресостійкість". Психодинамічні та стресогенні фактори професійного вигорання педагогів вищих навчальних закладів. Розробка комплексної програми підвищення професійної стресостійкості педагогів Національного авіаційного університету.
статья [25,1 K], добавлен 27.08.2017Структурні компоненти придатності людини до професії. Зміст поняття "профорієнтація". Стадії професійного визначення. Основні напрями профорієнтаційної роботи психолога освіти. Система психодіагностичних заходів. Цілі професійного консультування.
реферат [17,9 K], добавлен 29.06.2009Професійні кризи вчителя в умовах сучасного освітнього простору. Поняття, основні причини виникнення та прояви синдрому професійного вигоряння. Обґрунтування оптимального варіанту подолання проблеми професійного вигоряння та інших професійних криз.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 22.11.2014Вимоги до викладача вищої школи за умов сьогодення, його психологічний профіль. Особистісно-професійна характеристика магістра. Стратегія і тактика індивідуального особистісно-професійного самовдосконалення: психотерапія, підвищення кваліфікації.
контрольная работа [32,0 K], добавлен 05.01.2008
