Особистісна ригідність в контексті проблем становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери

In the article the phenomenon of personality rigidity in the aspect of formation problems of professional intelligence of future social sphere specialists in analyzed. It is shown, that high indices of personality rigidity are a kind of obstacle (psychological barrier) in the process of professional intelligence formation and professional activity realization of social sphere specialists. The features of personality rigidity indices manifestation among the students are studied. The psychological basics of high personality rigidity indices correction as a condition of professional intelligence formation of future social sphere specialists in the process of professional training are determined.

Key words: professional intelligence, professional intelligence of future social sphere specialists, professional intelligence formation of future social sphere specialists, personality rigidity.

Постановка проблеми

Реалізація стандартів сучасної професійної освіти визначає нові вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку фахівців в різних сферах. Сучасний фахівець повинен не лише володіти системою відповідних предметних знань зі спеціальності, а й мати сформований професійний інтелект, що дасть йому змогу успішно виконувати фахові завдання та проявляти творчість в професійній діяльності, та професійно значущі особистісні якості, що сприятимуть професійній самореалізації і самоактуалізації та визначатимуть ефективну професійну самовмотивованість. Вимоги до професійного інтелекту та професійно значущих особистісних якостей фахівця соціальної сфери ґрунтуються на визначенні специфіки його праці, яка полягає у наданні соціальної та психосоціальної допомоги різним кризовим категоріям населення. Така професійна діяльність передбачає постійну особистісну взаємодію з різними особами, що перебувають в складних життєвих обставинах (малозабезпечені, безхатьки, безробітні, інваліди, вимушено переміщені та ін.), та висуває підвищені вимоги до емоційного, соціального, внутрішньо особистісного видів інтелекту як складових професійного інтелекту фахівців в цій галузі.

Саме тому актуальним є дослідження умов та чинників, що визначають (сприяють чи є перешкодами) становлення професійного інтелекту в процесі підготовки у ВНЗ до такої професії, що в майбутньому впливатиме на ефективність трудової діяльності. В контексті проблем становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери ми розглядаємо особистісну ригідність як одну із можливих перешкод (психологічних бар'єрів) розвитку спеціальних здібностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури показав, що у наукових дослідженнях в різних галузях психологічного знання розглядалися певні аспекти означеної проблеми. Так, наприклад, в працях О. Бондарчук, Л. Карамушки, С. Максименка вивчалися питання дослідження особистості як суб'єкта професійної діяльності; в роботах Ж. Барон, Р. Нісбетт знаходимо аналіз проблем становлення інтелекту в процесі освіти; в наукових публікаціях В. Ільїна, В. Нікітіна піднімаються проблеми активізації інтелектуальної діяльності студентів; в наукових працях Г. Залевського, О. Бокової відображені питання змісту особистісної ригідності та її взаємозв'язку з поведінковими та, зокрема, з професійними установками; проблеми професійної підготовки сучасних фахівців соціальної сфери піднімалися в роботах О. Мельничук, Є. Холостової. Втім, аналіз наукової літератури показав, що безпосередньо дослідження особистісної ригідності як психологічного бар'єру процесу становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери не здійснювалося.

Постановка завдання. Таким чином, соціальна значущість проблеми, необхідність подальшого розширення теоретичних та прикладних досліджень особливостей становлення професійного інтелекту в процесі професійної підготовки фахівців соціальної сфери і обумовили вибір теми нашого дослідження. Об'єкт дослідження - професійний інтелект майбутніх фахівців соціальної сфери. Предмет дослідження - особистісна ригідність як психологічний бар'єр становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери. Мета дослідження - дослідити особливості прояву особистісної ригідності майбутніх фахівців соціальної сфери як психологічного бар'єру у процесі становлення професійного інтелекту та ефективного здійснення ними в подальшому професійної діяльності. Завдання дослідження:

1) Розкрити особливості та роль особистісної ригідності у системі особливостей професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери.

2) Визначити рівні вираженості показників особистісної ригідності у майбутніх фахівців соціальної сфери як одного з психологічних бар'єрів процесу становлення їх професійного інтелекту та успішності професійної діяльності в майбутньому.

3) Визначити психологічні засади коригування високих рівнів особистісної ригідності майбутніх фахівців соціальної сфери як однієї з умов становлення їх професійного інтелекту та умови професійної готовності до здійснення ними ефективної професійної діяльності.

Головною метою цієї роботи є розкриття особливостей прояву особистісної ригідності як психологічного бар'єру в системі внутрішніх чинників, що опосередковують основні тенденції становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери.

Виклад основного матеріалу дослідження

В психології ригідність (від лат. - жорсткий, твердий) тлумачать як трудність (навіть до повної нездатності) до зміни визначеної суб'єктом програми діяльності (намірів, дій, рішень тощо) в умовах, що об'єктивно потребують її перебудови. Розрізняють когнітивну ригідність (труднощі в перебудові сприймання та уявлень в зміненій ситуації), афективну ригідність (труднощі зміни емоційних реагувань на змінені об'єкти емоцій) та мотиваційну ригідність (труднощі перебудови системи спонукань в змінених обставинах, що потребує гнучкості та зміни характеру поведінки). В сучасній психологічній науковій літературі ригідність як властивість особистості відносять до однієї з найбільш значущих, рівень якої обумовлений взаємодією особистісних характеристик та характеристик середовища (складність завдань, привабливість діяльності, наявність небезпеки та ризику тощо) [1, с. 344].

В роботах Г. Залевського ригідність аналізується з позицій системного (структурно-рівневого) підходу та інтерпретується як складна багатовимірна якість (чи стан), що визначає активність і спрямованість особистості (прагнення до нових вражень та знань, пасивне прийняття стереотипів, емоційне неприйняття нововведень тощо) та має свою феноменологію, механізми виникнення і особливості прояву в поведінці суб'єкта. При високих рівнях ригідності, внаслідок порушення взаємодії внутрішнього та зовнішнього поведінка особистості обумовлюється переважно внутрішніми чинниками без врахування вимог зовнішньої ситуації, отже, особистість наполегливо та мимовільно проявляє повторювані форми поведінки, що втратили доцільність та об'єктивно потребують зміни [2; 3].

Визначаючи особливості пізнавальної ригідності, О. Бокова зауважує, що трудності сприймання та усвідомлення зовнішньої оцінки, впливають на розуміння власних внутрішніх проблем, спотворюють самооцінку поведінки, мотивів, цілей тощо, а це, в свою чергу, призводить до фрустрованості як порушення рівноваги між сферою потреб та реальністю. В цілому автор розуміє ригідність як системну якість, що є інтегральним показником відкритості психологічної системи людини та обумовлює ряд особистісних проявів, таких як схильність до змін, мобільність, стійкість, суб'єктивний локус контролю тощо [4, с. 42; 5]. При змінах соціальної реальності особистісна ригідність призводить до неадекватності сприймання зміненої ситуації та ускладнює переструктурування моделей поведінки [3; 4].

Ригідність є своєрідним захисним механізмом, що блокує інформацію, яка не відповідає уявленням людини про світ, перешкоджаючи прийняттю нових рішень, якщо вони не відповідають наявним на даний момент уявленням, ускладнюючи цим зміну точки зору і пізнавальну децентрацію, що визначає інертність суб'єктивних позицій. Особистісна ригідність також ускладнює рефлексію минулого, людина фокусується на подіях минулого, утримує в свідомості неактуальні несучасні знання, важко набуває нового досвіду [4].

В працях О. Лук'янова показано, що особистісна ригідність спотворює ідентифікацію людини з зовнішнім та внутрішнім світами та може призводити до повної нездатності людини адекватно визначати себе в реальності [6]. При зміні способу життя особистісна ригідність виступає бар'єром, що заважає виходу за межі звичної поведінки та життєвих обставин, в яких необхідно змінити усталені поведінкові стереотипи [4, с. 42].

З огляду на сказане можемо резюмувати, що особистісна ригідність є важливою системоутворюючою властивістю особистості, що може виконувати як позитивну роль в розвитку особистості, підтримуючи внутрішню рівновагу, стабільність та постійність психічного складу особистості, так і (при високих рівнях) виступати своєрідною перешкодою до необхідних особистісних трансформацій у змінюваних зовнішніх обставинах, бути психологічним бар'єром до прояву гнучкості, мобільності, пластичності в різних сферах життєдіяльності людини (в тому числі і в професійній).

В контексті змісту професійної діяльності фахівця соціальної сфери високі рівні особистісної ригідності, на нашу думку, однозначно можна розглядати як перешкоди та психологічні бар'єри до формування спеціальних здібностей в структурі професійного інтелекту таких фахівців. Оскільки специфіка професійної діяльності фахівця в цій галузі пов'язана з постійно змінюваними умовами, взаємодією з новими клієнтами, необхідністю прийняття рішень в складних критичних (нетипових) ситуаціях професійної взаємодії, це вимагає від нього прояву адекватної обставинам мобільності, гнучкості, пізнавальної та особистісної децентрації тощо. Саме тому в процесі професійної підготовки особливості особистісної ригідності визначають успішність формування професійно значущих якостей, зокрема професійного інтелекту, а також системи ціннісних орієнтацій в професії, професійної компетентності тощо. В такому ракурсі високі рівні особистісної ригідності як психологічні бар'єри становлення професійного інтелекту ускладнюватимуть ефективну професійну діяльність фахівця в майбутньому.

З огляду на вищесказане актуальним є вивчення особливостей прояву особистісної ригідності майбутніх фахівців соціальної сфери та визначення можливостей подолання та коригування високих рівнів її вираженості як однієї з умов ефективного становлення професійного інтелекту в процесі підготовки у ВНЗ.

Пілотажне дослідження в рамках визначеної теми здійснювалося нами в березні-квітні 2016 року на базі факультету соціально-психологічних наук та управління НПУ імені М. Драгоманова, вибірку дослідження в кількості 95 осіб склали студенти четвертих та п'ятих курсів спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна допомога», які щойно завершили проходження виробничої практики. До завдань дослідження входило визначення особливостей прояву показників особистісної ригідності у майбутніх фахівців соціальної сфери як умови становлення (при домінуванні високих рівнів - психологічного бар'єру) їх професійного інтелекту та ефективності майбутньої професійної діяльності.

Вивчення особливостей прояву показників особистісної ригідності майбутніх фахівців соціальної сфери здійснювалося нами за допомогою Методики виміру ригідності, що дало змогу виявити вираженість параметрів «ригідність - мобільність». [7] Також ми використали авторську анкету «Виробнича практика: мої успіхи та труднощі», питання якої були орієнтовані на діагностику як досягнень, що пережили студенти в процесі проходження практики, так і (через мету та завдання нашого дослідження) ті труднощі, що супроводжували їх входження в майбутню професійну діяльність. Питання, які ми визначали як індикатори проявів особистісної ригідності в ситуації професійної діяльності, стосувалися труднощів комунікативної взаємодії з клієнтами, особливостей емоційних реагувань в процесі спілкування з різними групами клієнтів, особливостей пошуку та прийняття рішень в ситуації відсутності супервізора чи керівника практики, схильності до творчих та інноваційних способів вирішення поставлених професійних завдань тощо.

Результати дослідження показників особистісної ригідності майбутніх фахівців соціальної сфери за Методикою представлені на рис. 1.

Рис.1. Рівні вираженості особистісної ригідності