Компаративізм дефініції авторитет

Размещено на http: //www. allbest. ru/

НАДУ при Президентові України

Компаративізм дефініції авторитет

Н.В. Новаченко,

кандидат педагогічних наук, доцент,

докторант кафедри державної політики

і управління державними процесами

Анотація

У статті визначається, що авторитет, як політичний і соціально-психологічний феномен бере свій початок у життєдіяльності людини. Однак, спорідненість дефініцій авторитету, а саме: соціальний статус, престиж, репутація, мода, імідж, призводить до оновлення і розширення меж його розуміння.

Ключові слова: авторитет, соціальний статус, престиж, репутація, мода, імідж.

Annotation

T. Novatchenko

COMPARATIVISM THE DEFINITION OF THE AUTHORITY The article is determined by that authority, as the political and socio-psychological phenomenon originates in human life. However, the kinship between the definitions of the authority, namely: social status, prestige, reputation, fashion, image, leads to the updating and expansion of the limits of his understanding.

Key words: authority, social status, prestige, reputation, fashion, image.

ВСТУП. Аналізуючи можливості вирішення нинішніх протиріч, що існують у державному управлінні, стикаєшся з тим, що не може бути його стереотипів, оскільки державне управління України - не інертна система і досвід тієї чи іншої країни з одними соціально-економічними умовами не може бути повністю застосований в нашій країні з абсолютно іншими умовами життєдіяльності. Трансформація політичних і духовно-етичних орієнтирів постмодерного суспільства - це складні процеси, які активізують внутрішні психічні ресурси людини і викликають істотні зміни у її системі уявлень і мотивів. Так, на перший план виходять уявлення громадськості про керівників владних структур та їх авторитет.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. Інтерес щодо феномена авторитета існував у філософії та суспільних дисциплінах учених Стародавнього Сходу, Греції і Риму. Згодом проблема авторитету одержала розвиток у працях Дж.Віко, Г.Гегеля, К.Гельвеція, Т.Гоббса, І.Канта, Л.Фейєрбаха, Ф.Энгельса, В.Богданова, І.Єфремова, Л.Завірюхи, Г.Я., Дідух, Дж.Джонса, Х.Джерарда, Дж.Картрайта, та інш. Тож, на теперішній час, вироблено чимало традицій розуміння феномену авторитет, однак сучасні політичні, суспільно-психологічні зміни спонукають до розширення цих меж.

Тож, метою статті постає необхідність дослідити компаративізм дефініцій-описання авторитету та віднайти нові грані у розширенні його поняття відповідно нових суспільних реалій.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ. Компаративізм - це світогляд, що заперечує будь-яку абсолютизацію, розбудовує свої ідеї шляхом порівняння загального й окремого, одиничного і множинного, монологічного і діалогічного, окреслюючи спорідненні, суміжні, а також відмінні, контрастні явища і поняття. Зіставлення їхніх горизонтів, через безпосередні й опосередковані зв'язки, взаємовпливи, дозволяє змоделювати поліцентричне, між понятійне розуміння сутті того чи іншого феномену повсякденного життя, як прояву тілесного і душевного людини». Поточне, повсякденне життя, як відомо, Е.Гурсель визнав фундаментом теоретичного пізнання. політичний психологічний авторитет громадськість

Дефініція (лат. definitio - визначення, точна вказівка, вимога, припис від finitio - обмеження, завершення) - коротке визначення будь-якого явища шляхом перерахування його основних, найбільш істотних ознак, якостей, властивостей з метою уточнення меж і звуження змісту поняття, що означає це явище. Залежно від точності понять розрізняють суворі дефініції, які можливі лише в математиці та дефініції-описания, що складаються з простого переліку ознак і понять-вказівок. Визначення можуть носити аналітичний або узагальнюючий, синтетичний характер; вони можуть пояснювати одне поняття через інше шляхом порівняння, позначати явище за допомогою символу, заміщати його умовним знаком [1]. Вочевидь поняття «авторитет» відноситься до дефініції-описання і має умовний характер. Контекст соціально-психологічних змін постмодерного українського суспільства спонукає до оновлення і розширення його змісту, за допомогою споріднених понять посилювати відтінки смислу, обумовлювати зовнішні зв'язки, множити нюанси, алюзії (натяк, підказка) думки.

Проведення етимологічного аналізу поняття «авторитет» надає можливість стверджувати, що походження і смисл цієї категорії розглядається з різноманітними змістовими відтінками, що дозволяє віддзеркалити його інваріантну складову. Тож, застосування методу синтезу дозволяє отримати уявлення про сутність і зв'язок близьких до нього понять, зокрема: статус, роль, імідж, мода, престиж.

Термін «статус» утворюється від латинського дієслова statuer, що означає «розташувати», «встановити». Латинське слово statutum означає також «встановлені правила поведінки», «статут і регламентацію». З часів античності «статус» - це «поза борця, що приготувався до бою», тобто попередня готовність до дії. Вже в І ст. н. е. цей спортивний термін потрапляє в риторику і використовується для позначення чотирьох типів запитань, що іменувалися статусами та ставилися під час судового розгляду з метою уточнення сутності справи. У такий спосіб формуються два значення поняття статусу, а саме: етимологічне - поза, позиція як схильність до дії і термінологічне - сукупність чогось однотипного. Ці значення збереглися в соціології, однак частіше в ній апелюють до значення статусу як положення в суспільстві. У соціологічному словнику статус визначається як стійке положення в суспільстві, що пов'язане з тими чи іншими очікуваннями, правами і обов'язками. У цьому смислі поняття «статус» еквівалентний поняттю «роль», хоча саме останній термін є більш поширеним, позитивна або негативна репутація, престиж, авторитет особистості в рамках системи соціальної стратифікації. Ці концепції походять від форм суспільства, в яких індивідуальне соціальне становище було відносно усталеним, наприклад, відповідно до релігії або закону. У сучасних суспільствах статусні позиції є більш рухомими [2, с.294]. Очевидно, що вказується на статус як стійке положення всередині соціальної системи, що пов'язане з тими чи іншими очікуваннями, правами і обов'язками, що визначається еквівалентною поняттю «роль», яке є більш поширеним. Поняття «соціальний статус» в сучасної соціологічній і соціально-психологічній літературі включає вже зазначені аспекти, а саме: займане становище і права та обов'язки, що пред'являються суб'єкту. Актуальною є думка Б.Г.Ананьєва, який наголошує на тому, що «значущим моментом структурно-динамічних властивостей особистості є її статус у суспільстві... так само як статус спільності, в якій складалася і формувалася особистість» [3, с. 210]

В енциклопедичному словнику з державного управління соціальний статус визначається як сукупнiсть прав, привiлеїв, моральних норм i обов'язкiв iндивiда або соціальної групи, що пов'язаний з виконанням первинної соціальної ролi, яка виявляється у формі поведiнки, очiкуваної вiдповiдно до становища у суспiльствi. Соціальний статус відрiзняється вiд особистого статусу - становища, що займає людина в первиннiй групi залежно вiд того, як вона нею оцiнюється. У значеннi загальносоцiологiчної категорiї поняття «соціальний статус» уперше вжито Г.Мейном і конкретизовано в працях Р.Лiнтона, Ф.Мерю, М.Вебера. Розробка і використання поняття соціального статусу робить можливим краще зрозуміти життєвий шлях людини і соціальної структури суспільства, сприяє ефективності соціального управління, виховних та освітніх процесів [4, с. 675]. У дослідженні Р. Лінтона окреслюється зв'язок між соціальною роллю, статусом і особистістю, де статус представлений як статичним аспектом - сукупністю прав і обов'язків особистості, так і динамічною його стороною. Іншими словами, здійснюючи права і виконуючи обов'язки, що складають її статус, особистість відіграє певну роль [Цит. за 5, с. 228].

За А. Ребером «статус - досить чітка визначена позиція в соціальній ієрархії групи або суспільства. Статус тут може характеризуватися будь-яким із двох способів: а) у термінах прав, престижу, привілеїв, влади, щодо інших в соціальній ієрархії; б) у термінах ролей, соціально прийнятих і очікуваних патернів поведінки [6]. Очевидно, що перший підкреслює позицію або розташування в соціальній структурі і називається соціальним статусом, другий підкреслює обов'язкові моделі поведінки людини з певним статусом (роль, соціальний клас). Отже, соціальний статус особи - це «місце», яке вона займає в складній мережі взаємозв'язків соціальних відносин. У змістовному плані статус складається зі взаємних прав і обов'язків якими володіють особи, що займають певні посади, зокрема керівник в органах державної влади, який в той же час структурно визначається як культурно-поведінковий зразок. Іншими словами соціальний статус особи співвідноситься з особистісною визначеністю, що в процесі соціальної взаємодії формується самим соціумом і обумовлюється статусною приналежністю, оскільки без особистої визначеності окремих індивідів система соціальних відносин не може себе підтримувати. Тому прагнення людини зберегти або підвищити свій статус є зрозумілою і в той же час нагально необхідною. В той же час, соціальний статус керівника несе із собою не тільки владу, а й обов'язки. Іншими словами офіційна посада надаючи владу забов'язує керівника виконувати не тільки посадові функції, а й певні моральні обов'язки, несучи за них відповідальність. До прикладу, обов'язок посадовця ставитися до всіх людей однаково, безсторонньо, не надаючи переваг друзям, родині тощо. І саме така поведінка керівника є взірцем для наслідування, що підкріплюється реальним авторитетом. В ієрархії соціальних статусів керівник, що досяг авторитету, сприймається без найменшого сумніву, його рекомендації, вказівки мають велику переконливу силу, вона вселяє впевненість у діях, її довіряють.

Соціальний статус, авторитет посади, зазвичай асоціюється з поняттям престижу. Престиж (від фр. prestige -- авторитет, повага) вживається переважно у соціальному аспекті і розуміється як співвідносна оцінка соціальної значущості різних об'єктів, явищ, яку поділяють члени певного суспільства, групи відповідно до прийнятої системи цінностей. У довідковій психологічній літературі поняття «престиж» визначається як особливе становище людини серед людей; підвищена увага і повага її, пов'язані з високою оцінкою заслуг людини і того вкладу, який вона внесла у благополуччя інших людей. Престиж - це також вага, значущість, яку людина набуває завдяки думкам оточуючих людей про неї, а також ступінь її психологічного впливу на них (престиж вченого, письменника, керівника, політичного діяча) [7].Престиж [лат. praestigium - ілюзія, обман почуттів] - міра визнання суспільством заслуг індивіда: результат співставлення соціально значущих характеристик суб'єкта зі шкалою цінностей, що склалася в тій чи іншій спільності [6]. Престиж - авторитет, яким людина користується у своїх товаришів. Такі люди зазвичай впливові в своїй групі або суспільстві, хоча, так як престиж може бути обмежений певною галуззю або сферою докладання зусиль, їх вплив може стримуватися обмеженим довірою. Очевидно, що у визначенні поняття «престиж» спостерігається оціночна амбівалентність. Оскільки престиж - це функція оціночних відношень суб'єкта, що посідає певну позицію в суспільній та міжособовій соціальній структурі, тому він змінюється залежно від зміни характеру і спрямованості цієї структури. Іншими словами - це відповідність найвищим вимогам суспільства. Престижним визнається те, що свідчить про успішність людини, підкреслюючи її соціальний статус. Проте, виступаючи важливим показником таких недоступних прямому спостереженню явищ як система цінностей суспільства, ступінь соціальної диференціації і зміна соціального престижу дозволяє робити висновки про соціальні зміни, що відбуваються, а вони, як відомо, не завжди позитивні. Прагнення людей до престижу пояснюється багатьма науковими напрямами неоднозначно, проте загальним є той факт, що обумовленість цієї тенденції спричинена соціальними чинниками - від соціальної системи суспільства до взаємин у родині, культурними і соціальними традиціями. Так, відповідно неофрейдизму, чим гостріше в індивіда внутрішня стурбованість і тривога з приводу ставлення до нього оточуючих, чим більше в ньому несвідомої невпевненості у власній цінності і безпеці, тим сильніше, як противага, прагнення до престижу. «Бажання престижу і престижних речей - є наслідком прагнення людей зайняти позицію, яка надає формальну владу і є показником потреби у владі». (Д. Вінтер, А. Стюарт) [За цит: 8, с.36]. На думку М. Вебера, престиж є тією мірою, що визначає положення статусів на соціальних східцях [9].

Отже, прагнення до престижу так само як і влади, властиво людині від природи і багато в чому є двигуном прогресу, оскільки надає до нього мотивацію. Про престиж політичного керівництва заговорили в кінці 19 ст., їх вплив базувався на повазі і захоплені співгромадян. Французький соціолог Г.Тард пояснював це явище рухом моди як результат наслідування джерелу.

Надалі дослідження показали, що людина дійсно схильна ідентифікувати себе з володарем соціального престижу, що спричиняло прагнення до одержання престижної професії, запозичувати смаки і думки його носіїв.

Узагальнений, ідеалізований образ представників керівництва в органах державної влади який з власного досвіду і досвіду минулих поколінь, створюється і передається через жанри мистецтва, історію та ЗМІ є джерелом престижу. Закріплюючись у стереотипі створений образ переноситься спочатку на всю професійну діяльність, а потім на її типових представників, формуючи престижні оцінки. Процес формування престижних оцінок є результатом складної взаємодії двох факторів: оцінок професійної діяльності суспільством, групами й оцінок діяльності окремими індивідами. Якщо, образ керівника носить виражене негативне забарвлення, то підвищення престижу діяльності керівника нерозривно пов'язане з руйнуванням сформованого стереотипу, якщо ж позитивне, то необхідністю його підтримування. Проте і перше, і друге може бути нестабільним і тимчасовим, що є характеристиками престижу й авторитету.

Отже, прагнення престижу тісно пов'язане з потребою у владі, оскільки як визначалось раніше, влада є інструментом для різних типів впливу й авторитету. Тож, володіючи престижем, керівник може впливати не тільки на поведінку, але і думки інших людей, оскільки престиж - це відповідність шкалі цінностей, що склалася в тій чи іншій спільності. Значну роль у формуванні престижних оцінок відіграє минулий і сучасний досвід керівництва.

Як зазначалося вище, феномен престижу пояснюється рухом моди як результатом наслідування його джерела, в чому вбачається співвідносність цих понять. Мода (фр. mode, від лат. modus - міра, образ, спосіб, правило, розпорядження). В українській мові і літературі це слово застосовується в різноманітних смислах. Як недовготривале панування в суспільстві певних смаків. «Це в них по-модному, по-теперішньому. Як світ міняється та й мода міняється» (І.Нечуй-Левицький). Загальне визнання, популярність, у певний час. «Була (пішла) мода, - була тут [у селі] у жіноцтва своя давня мода вишивати рукава сорочок пишними червоними квітами» (Олександр Довженко). Виходити (вийти) з моди. Іти за модою - дотримуватися чого-небудь популярного у певний час. Піти в моду - стати предметом загальної уваги, захоплення тощо. «Мотив другої пісні.. зовсім подібний… до солдатських пісень, які пішли в моду скрізь по селах після турецької війни» (Леся Українка). У моді що - що-небудь має загальне визнання, популярність. «Гончарівка через своїх дівчат у великій моді» (Квітка-Основ'яненко). Засвоювати певну манеру поведінки, звичку. «Дивись, яку моду вигадав [Чіпка]... мов з'їсти хоче...(Панас Мирний). [10, c.775]

Отже, мода - це сукупність смаків, поглядів, цінностей, що панує у тому чи іншому суспільстві у певний час, зазвичай у короткий період. Мода є оцінним явищем, що забезпечує регуляцію поведінки і діяльності людини, шляхом наслідування. Очевидно, що поняття «мода» й «авторитет» ріднить етимологія й функція оціночних відношень у суспільстві. В той же час, головною відмінністю в цих поняттях є те, що авторитет як вид влади - обов'язковий регулятив, а мода виступає необов'язковим соціальним регулятивом. Хоча здобути авторитет доволі не просто, але все таки його дія триваліша у часі, ніж дія моди. Відповідно вислів «немодна людина» має позитивний відтінок, оскільки така особистість характеризується постійністю, яка не схильна до швидкої зміни смаків. Вважаю, що - це людина, яка бережно ставиться до традицій.

Репутація (франц. reputation, від лат. reputatio - роздум, міркування) визначається як усталена думка про окрему особу, групу, колектив. Репутація людини складається на ґрунті її ділових, професійних якостей, моральних і психологічних рис, що найповніше виявляються у спілкуванні з іншими людьми. Репутація має безпосередній зв'язок з і функціонуванням громадської думки. Як вже зазначалося, авторитет це загальновизнана значущість, вплив, або «вага», якою наділяється людина, група, громадська організація, соціальний інститут; система поглядів людини, що завдячує тим чи іншим своїм якостям, достоїнствам, заслугам. Очевидно,що у поняттях «авторитет» і «репутація» закладений загальний смисл. Репутація й авторитет, як суспільні явища, функціонально пов'язані з таким поняттям як довіра, що допомагає особам скорочувати у часі процеси їх формування. Отже, людині з позитивною репутацією довіряють, оскільки за цим стоїть порука минулого.

Таким чином, влада може мати переваги, якщо вона авторитетна і характеризується позитивною репутацією, як реальним образом влади, особливо в ситуації тієї чи іншої невизначеності, бо остання вимагає реальних дій і застосування адекватних методів щодо її подолання.

В той же час, на відміну від репутації, існує її нереальний образ - імідж - (англ.image, від лат.imago, imitari - «імітувати») - штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об'єкта, особливо особи. Імідж людини - це думка про неї у людей в результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, що виникла внаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною, або внаслідок отриманої про неї інформацію від інших людей. Імідж - уявний образ дійсності, що стійко відтворюється в індивідуальній або масовій свідомості; 2) подоба, копія; 3) символ, зразок; характеристика об'єкта, що представлена в рекламі і здатна програмувати певну поведінку людей [11]. Відповідно до наведених визначень, поняття «імідж» асоціюється з таким засобом комунікації, як маніпуляція спосіб впливу на людей через програмування їх поведінки. Цей вплив здійснюється приховано і має за мету змінити думки, мотиви та цілі людей, їх поведінку у потрібному напрямку.

Маніпулятивний характер іміджу означується тим, що в деяких випадках треба змінювати не характер людини або її погляди, а враження, яке вона випромінює, а це часто-густо залежить від ЗМІ. Як відомо, одним із перших теоретиків іміджу вважається Н.Макіавеллі, який визначав його смисл як уміння вибудовувати міжособистісні комунікації, прогнозуючи реакції з боку інших людей і співвідносячи свої дії з цими реакціями. Таким чином встановлюються позитивна інтеракція. Відповідно до того, що авторитет - це і здатність переконувати або ефективно впливати, то аналіз і корекція авторитету може здійснюватися в рамках процесу іміджування. «Іміджування - низка навмисно побудованих моделей поведінки. З психологічної точки зору ця діяльність спирається на ряд механізмів: фасилітація пов'язана з мовним впливом, атракція - візуально фіксоване емоційне ставлення людини до чогось або до когось у вигляді проявів симпатії і готовності до спілкування» [12, с.53]. Штучним шляхом образ може змінюватися як на рівні свідомого (методами переконання), так і на рівні несвідомого (методами навіювання). Досвід свідчить, що, наприклад, у процесі іміджування образу, методи навіювання нерідко виявляються більш ефективними, ніж методи переконання. Нагадаємо, що навіювання відбувається «без участі волі і уваги сприймає...і нерідко навіть без ясного з його боку свідомості» [13, с. 13].

Таким чином, словесне переконання зазвичай діє на іншу особу силою своєї логіки і вагомістю доказів, тоді як навіювання, як і наслідування, безпосередньо впроваджує психічні стани, обходячись без логіки. Однак навіювання і переконання завжди діють сукупно, доповнюють або підміняють один одного. Отже, стосовно іміджу керівника в органах державної влади слід сказати наступне: - це образ який спеціально формується, виникає не спонтанно, а завдячуючи цілеспрямованим зусиллям самого керівника, професійного оточення і результатом діяльності конкурентів за допомогою ЗМІ тощо. Проте, беручи до уваги той факт, що в сучасному суспільстві відсутні єдині норми і цінності, присутня моральна амбівалентність, уявлення про світ формують засоби масової інформації та їх продукція, заміняє реальність символами [14].

Таким чином, в сучасному суспільстві спостерігається тенденція підміни (заміни) авторитетів символами, тобто відбувається втрата реальності. Цей факт призводить до появи віртуальних авторитетів, які створюються засобами масової інформації. Їх вже не можна віднести до традиційного, легально-раціонального чи харизматичного типу авторитету, оскільки новітні комунікаційні технології дозволяють створювати необхідний імідж, що унеможливлює розгледіти справжніх авторитетів.

Як відомо, Ж. Бодрійяр назвав ці знаки й образи симулякрами, потворними мутантами, фальсифікованими копіями. «Немає більше ні протиріч буття, ні проблематики достовірності й очевидності…, людина більше ніколи не стикається зі своїм образом: вона іманентна знакам, що впорядковує» [15, с. 240]. Отже, вчений впевнений, що переважна більшість цінностей і авторитетів, що з'явилися в останні десятиліття, є ні що інше як симулякри - будь то популярний політик або нова марка питної води. Проте особи, що сприймають ці віртуальні авторитети як реальність, як власні переконання, їм здається, що вони повністю вільні у своїхактах споживання, не здогадуючись, що це обмежує їх свободу. Таким чином, зникають межі між реальністю і вигадкою, між істиною і неправдою, між авторитетом і феноменом, що ним позначається. Тож, реальність та істина, перестають існувати. Нагадаю, що витоки поняття «симулякри» знаходяться в понятті, «копія копії», введеного Платоном, яке вказує на те, що багаторазове копіювання зразка призводить до втрати ідентичності образу. Відповідно до наведеного, симулякри набувають автономного смислу, що не співпадає з реальністю. Однак, в сучасному суспільстві вони сприймаються завдяки тому, що реальність замінюється знаками і у такий спосіб затверджується ілюзія реальності. В цьому процесі значущу роль відіграють ЗМІ, що створюють привабливий імідж і необхідну систему симулякрів, що породжує асоціацію з потрібним образом. Отже, відбувається контроль над створенням і застосуванням людьми знаків спілкування, надання їм тих чи інших значень і смислів (сигніфікація), що дозволяє професіоналам в галузі іміджелогії і політології, оперуючи в просторі символів, вирішувати реальні завдання. Іншими словами, успішно створюються імідж «авторитетних» керівників, хоча цей імідж доволі часто має віддалене відношення до їх реальних якостей - ділових та особистісних. Очевидно, що до іміджмейкерів мають пред'являтися певні вимоги. Так, їх рівень компетентності має визначатися багатьма факторами, а саме: глибокою освіченістю, адекватним сприйняттям інформації, системою соціальних цінностей, умінням спостерігати, ставити питання, робити висновки, бути готовим оцінювати та аналізувати наслідки своїх дій, а також нести за них відповідальність, що характеризуватиме й їх особистісні якості.

Висновки

Таким чином, політичні, соціально-психологічні й інші явища, зокрема авторитет, беруть свій початок у реальній життєдіяльності, однак аналіз компаративізму дефініцій призвів до відкриття його нових гранів. Так, престиж і мода - це функція оціночних уявлень суб'єкта, - це відповідність найвищим вимогам суспільства. Престижним і модним визнається те, що свідчить про успішність людини, підкреслюючи її соціальний статус. Репутацію й авторитет керівника формують його реальні досягнення. В той час як імідж створює віртуальний авторитет, що не пов'язаний безпосередньо з його носієм, тобто це нереальний образ, симулякр, проте такий, що орієнтуючись на масову аудиторію може закріпитися як колективне несвідоме в позитивному або негативному його образі. Отже, визначенні смисли дефініцій: соціальний статус, репутація, престиж, мода, імідж дозволяють констатувати про їх спорідненість з поняттям «авторитет», що дозволяє розширити його зміст, а отже й образ авторитетного керівника.

Список використаних джерел

1. Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. / Т. 2. Г -- З. -- СПб.: Азбука-классика, 2005. -- 752 с:

2. Большой толковый социологический словарь (Collins) Т.2. (П-Я): Пер. анг. - М.: Вече, АСТ, 1999. - 528 с.

3. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человековедения [Текст] / Б.Г.Ананьев - М., Наука, 1977. - 380 с.

4. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. - К. : НАДУ, 2010. - 820 с.

5. Тернер Дж. Структура социологических теорий [Текст] / Дж.Тернер Москва: Директ-Медиа, 2007. - 829 с.

6. Большой толковий психологический словар. В 2-х томах / А. Ребер ; пер. с англ. Е. Ю. Чеботарева. -- М. : Вече, АСТ, 2000. -- 1152 с.

7 Cловарь / Под. ред. М.Ю. Кондратьева // Психологический лексикон. Энциклопедический словарь в шести томах / Ред.-сост. Л.А. Карпенко. Под общ. ред. А.В. Петровского. -- М.: ПЕР СЭ, 2006. -- 176 с.

8. Абашкина Е. Политиками не рождаются: как стать и остаться эффективным политическим лидером. Часть 1 [Текст] / Е. Абашкина, Е. Егорова-Гантман и др. - М.: Наука, 1993. - 424 с.

9. За цит: Бурдье П. Социология политики. [Текст] / П. Бурдье. - М.: Педагогика, 1993. - 260 с.

10. Білодід І.К., Бурячок А.А. та ін. Словник української мови. В 11 томах. Том 4 Словник української мови: у 11 т. Ї Т. 4. (І-М)Ї К. : Наук. думка, 1973. - С. 840 с.

11. Кравченко С.А. Социологический энциклопедический англо-русский словарь. - М.: Руссо, 2002. - С. 134.

12. Шепель В. М. Имеджелогия: секреты личного обаяния. [Текст] / В.М.Шепель - М. 1994 г.

13. Феномен авторитета в истории и развитие современной цивилизацией: Автореф. дис… канд… филос… наук. - Киев, 1991.

14. Bauman Z. Intimations of Postmodernity. - London: Routledge, 1992.

15. Бодрийяр Ж. Общество потребления. [Текст] / Ж.Бодрийяр - М.: Культурная революция, 2006. - С.240.

Размещено на Allbest.ru