Шляхи подолання соціально-психологічних бар'єрів реалізації кейс-технології в системі професійно-технічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Ефективність професійної підготовки студентів у вітчизняних вищих навчальних закладах сьогодні суттєвим чином залежить не лише від використання інноваційних методів навчання та інформаційних технологій, але й від врахування соціально-психологічних чинників. Важливу роль серед останніх відіграють чинники, пов'язані з організацією ефективного спілкування студентів, зокрема, з подоланням бар'єрів, які виникають в процесі взаємодії з різними суб'єктами навчальної діяльності (викладачами, працівниками деканатів, студентами тощо), а також із членами сім'ї, друзями тощо.

Аналіз літератури свідчить, що проблема сутності бар'єрів, їх ролі в процесі соціального, психологічного, фізичного, морального і духовного оточення впливає забезпечення ефективності професійної діяльності.

Окремі аспекти психологічних бар'єрів, які виникають у студентів під час вивчення окремої наукової дисципліни або при взаємодії з певною категорією людей можуть значно вплинути на майбутнього спеціаліста.

Що ж до проблеми вивчення соціально-психологічних умов подолання бар'єрів у студентської молоді, то вона, наскільки нам відомо, раніше не виступала предметом спеціального дослідження.

Отже, тема проекту «Шляхи подолання соціально-психологічних бар'єрів реалізації кейс-технології в системі професійно-технічної освіти»

Об'єкт дослідження - соціально-психологічні бар'єри які виникають при розробці кейс методу для уроку.

Мета дослідження - подолання соціально-психологічних бар'єрів реалізації кейс -технології.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати види соціально-психологічних бар'єрів , визначитись які саме бар'єри виникають при розробці кейс технології.

2. Розробити групу прийомів для подолання соціально-психолог. бар'єрів.

Курсова робота складається з вступу, 4-х розділів, списку використаних літературних джерел . Загальна кількість сторінок -23



1. ПОНЯТТЯ ПРО БАР'ЄРИ, ВИДИ БАР'ЄРІВ

На сучасному етапі розвитку освіти, багато що змінилося, були впроваджені все нові і нові інновації. І які б вони не були складними чи простими, їх намагаються освоїти і відтворити у реальність. Але не всі спроможні зрозуміти бездоганну новизну сьогодення, чи просто нове, тоді з'являється між суб'єктами непорозуміння. Воно призводить до так званого бар'єру спілкування між особами. Перш за все, перед тим, як перейдемо власне до відокремлення видів бар'єрів проявлення креативності, доцільним буде дати загальне визначення поняттю бар'єра.

Бар'єр визначають, як перешкоду, збій, зупинку або перерву в діяльності.

Бар'єр: вплив попереднього досвіду на сприйняття людини, коли «упізнається» раніше вибудувана у свідомості конструкція.[4]

Бар'єри спілкування -- перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника.[4]

Вони виникають непомітно, і спершу вчитель може не усвідомлювати їх. Але примирення з ними формує негативний стиль спілкування. Серед чинників, що впливають на особливості взаємодії між учителем і учнем, велике значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього розрізняють бар'єри у спілкуванні.[3]

Соціальний бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Нейтралізують його прагнення не протиставляти себе учням, а підносити їх до свого рівня, не нав'язувати свої позиції, а радити.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, відкритістю у спілкуванні.

Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття школярів мовленням учителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії. Він стає непомітним за уважного ставлення до свого мовлення, ретельної підготовки до уроку.

Естетичний бар'єр зумовлений не сприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.

Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.

Психологічний бар'єр - це сукупність дій, очікувань і емоційних переживань працівника, у якого приховано або явно виражаються негативні соціально-психологічні стани, викликані чимось особливим. За формами прояву психологічні бар'єри можна розділити на пасивні, активні і крайні (відвертий саботаж).

Психологічний бар'єр є утворенням, що розвиваються, так як його параметри (характер і форми опору) змінюються на різних етапах нововведень, залежать від типу організації і різні у різних категорій працівників. Як правило, бар'єр вище на етапі впровадження інновації, а також при низькій кваліфікації персоналу або в літньому віці. Р.Л. Кричевський, посилаючись на К. Девіса, вважає, що причини опору персоналу організаційним нововведенням можуть бути трьох типів: економічні, особистісні та соціальні.[3]

До числа економічних К. Девіс відносить:

а) боязнь безробіття;

б) боязнь скорочення тривалості робочого дня і, отже, заробітку;

в) боязнь інтенсифікації праці і скорочення прогресивної його оплати.

Так, впровадження в вищу освіту нових технологій, наприклад, модульної, веде до збільшення на 20-25% навантаження викладача (робота над навчально-методичною документацією, дидактичним забезпеченням модулів, 23 розробка активних методів навчання тощо). Часто ця додатковий праця не оплачується, або оплачується непропорційно її трудомісткості (відомо, що на розробку 1 години кейс методу викладач повинен витратити від 40 до 60 годин особистого часу).

Причинами особистісного характеру викладачі можуть вважати :

сприйняття критики їх особистих методів роботи як образи;

страх того, що придбані за багато років навички та вміння виявляються непотрібними і їх професійна компетентність може буде звужена;

впевненість в тому, що новації підсилюють монотонність і конвеєр праці і тим самим зменшують відчуття значущості людини як учасника трудового процесу; небажання витрачати сили на перенавчання;

страх перед зростанням інтенсивності праці;

страх перед невизначеністю і нерозуміння суті і наслідків нововведення;

втрата творчого початку в педагогічній праці.

Як бачимо, викладачі в основному можуть боятися інновацій, оскільки вони ведуть до інтенсифікації праці і необхідності перенавчання; можуть знизити їх значимість і змінити їх ключову роль в навчальному процесі; обмежують імпровізацію і творчість в діяльності викладача.

У числі соціальних причин неприйняття інновацій можемо вказати:

прагнення зберегти звичні соціальні зв'язки, і, отже, свій статус;

боязнь, що інновації змінять функціональні обов'язки і знизять задоволення роботою;

невдоволення слабкістю особистою участю і незначністю своєї ролі при впровадженні інновації;

впевненість в тому, що новації вигідні організації, а не працівнику і не суспільству.

2. СОЦІАЛЬНО - ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ ТА ЇХ СКЛАДОВА

Соціально - психологічні бар'єри виявляються в структурі взаємин "особистість - особистість", "особистість - група", "група - група".

У цьому випадку причиною виникнення бар'єра є не лише організаційні або виробничі нововведення, а відносини між людьми, які формуються відповідно до нововведень. Такі бар'єри -- це реакція не на нововведення, а на наслідки, зумовлені особистісними і груповими особливостями.[8]

Соціально-психологічні бар'єри на рівні "особистість - особистість" виникають на комунікаційній основі та на основі професійного ділового спілкування. Отже, бар'єр виникає через комунікативну функцію спілкування.

Якщо відносини локалізуються на рівні виконання функцій без розвитку їх в міжособистісному напрямі, то такі стосунки не сприятимуть розвитку співпраці, взаємодопомоги тощо.

Соціально-психологічні бар'єри типу "особистість - група" бувають:

-- ціннісно-орієнтаційні;

-- способу життя;

-- традиційно-нормативні.

Ціннісно-орієнтаційний бар'єр подібний до розглянутих бар'єрів, які виникають унаслідок незбігу цінностей. Зауважимо, що зазвичай цей бар'єр поширюється на різні сфери активності -- на трудову, спілкування і відпочинок. Крім цього, за наявності такого бар'єра простежуються значні емоційні прояви збоку особистості, з боку групи вони більш витримані, більш скоректовані з цінностями і цілями діяльності групи і виражаються у виховних впливах на особистість.

Бар'єр способу життя розвивається зі своєрідністю розподілу часу на різновиди робіт, занять, із переваг тієї чи іншої активності, що базується на особистих звичках та вподобаннях.

У сфері виробництва соціально-психологічні бар'єри утворюються тільки в тих випадках, якщо технологічним процесом регламентується не тільки виконання трудових операцій, а весь робочий час. Це бар'єри режиму праці та відпочинку групи, які не збігаються з деякими індивідуально зумовленими формами поведінки особистості. Цей бар'єр утворюється на підставі незбігу способів реалізації однотипних цінностей, спричинених відмінностями життєвого досвіду чи звичок. Відомо, що людина керується одними й тими ж цінностями і цілями, але може поступати по-різному і досягати їх різними способами. Бар'єр виникає внаслідок відмінностей у поступках. Такі бар'єри здатні різко ускладнити ситуацію і відносини, спонукають і особистість, і групу до взаємних випадів, до прийняття неадекватних рішень.

Традиційно-нормативні бар'єри - це бар'єри типу "група - група", пов'язані з відносинами "ми" і "вони", у "нас" краще, ніж у "них", у "них" по-іншому, ніж у "нас". Такі бар'єри наявні тоді, коли групи вступають у конфлікт. Зазвичай між групові бар'єри стосуються сфери традицій, смаків, схильностей. Це бар'єри, які не пов'язані з виробничою сферою, але можуть бути "перенесені" й у виробничу сферу. Наприклад, у тому випадку, коли колектив формується або збільшується, коли змінюються технологічні зв'язки між членами колективу тощо. Під час нововведень це бар'єри периферії відносин між групами. Значимі вони бувають тільки для тих груп, в яких мотивація самореалізації і самоствердження членів групи не виходить безпосередньо за трудову діяльність. У цьому випадку нововведення можуть порушити систему задоволення цих соціальних проблем, які уже склалися, сприяти виникненню бар'єра до нововведення.[1]

Психологічний бар'єр виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, не співпадіння інтересів партнерів комунікації тощо. Усувають шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичним прогнозуванням подальшої діяльності. Найтиповішими серед психологічних бар'єрів є:

розбіжність настанов (учитель приходить на урок захоплений своїм задумом, а учні байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого він дратується, нервує);

боязнь класу (властивий учителям-початківцям, які часто непогано володіють матеріалом уроку, але побоюються безпосереднього контакту з дітьми);

поганий контакт (вчитель заходить до класу і замість організації взаємодії з учнями поводиться «автономно», наприклад, пише пояснення на дошці);

звуження функцій спілкування (переважає інформаційна, залишаються поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції);

негативна установка на клас (упереджене негативне ставлення вчителя до класу, невстигаючих учнів, порушників поведінки);

боязнь педагогічних помилок (запізнитися на урок, неправильно оцінити відповідь дитини тощо);

наслідування (молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності).

3. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ ПРИ РОЗРОБЦІ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЙ

Українські фахівці розглядають кейс-метод у трьох аспектах: як

специфічний метод навчання, як парадигму діяльності та способу мислення педагога і як сферу творчої діяльності, спрямованої на розв'язання сучасних проблем суспільства (освіти) [2].

У розробці кейс - методу в освітній діяльності педагога також можуть виникати бар'єри. Тобто педагогічні працівників інколи не в змозі гідно себе презентувати і стати цікавими для суб'єктів навчально- виховного процесу, хоча й мають необхідну компетентність. Причини різні. Одна з них - неспроможність педагога презентувати себе як висококваліфікованого фахівця через невміння зробити це на належному рівні. Нерідко саме це тягне за собою репутацію непрофесіонала, що далеко не завжди відповідає дійсності. З іншого боку, чимало педагогів насправді не мають адекватної ділової репутації та необхідного для успіху професійного іміджу.

Але щоб мати позитивну ділову репутацію і привабливий позитивний імідж, необхідно виконувати ряд вимог, які суспільство висуває до педагога, а саме: адаптованість, соціальну відповідальність - уміння діяти відповідально як громадянину своєї країни; комунікативно - інформаційні навички та медіа грамотність - уміння здобувати, аналізувати, опрацьовувати, оцінювати та створювати інформацію, використовувати всілякі види спілкування, зокрема за допомогою мультимедійних засобів у різноманітних формах за будь - яких умов; інтелектуальну допитливість і творчість - здатність до створення, модернізації, відкриттів, упроваджень нових ідей, оригінальності й інновацій; критичне та системне мислення - розуміння взаємозв'язків між системами і здатність до вірогідних суджень для окреслення, аналізу та вирішення проблем; міжособистісні та групові взаємини - вміння продуктивно співпрацювати в різних командах і здатність до лідерства; само спрямування у навчання впродовж усього життя - розпізнавання і визначення пріоритетів, роз уміння власних проблем і пошук ресурсів для самоосвітньої діяльності.[7]

Тобто домінування, саморозвитку і самопізнання інтелекту, психічного самопочуття педагога, його соціальної статусу і ролі в соціумі, матеріального і морального само достатку повинно бути збалансованим. Для того щоб правильно розробити заняття розглядаючи всі аспекти, що можуть викликати бар'єри на заняттях між викладачем і учнем.

Так і у розробці кейс методу можуть виникнути ускладнення, а іноді у педагогічній діяльності бар'єри творчості -- перешкоди, які заважають особистісному вияву творчої діяльності, як:

-- схильність до конформізму (прагнення бути подібним на інших людей, не відрізнятися від них своїми судженнями і вчинками);

-- боязнь виявитися «білою вороною», видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях;

-- боязнь видатися надто екстравагантним у своєму неприйнятті і критиці чужих думок;

-- невміння реалізовувати нові способи і форми здійснення педагогічної діяльності;

-- недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу окремих педагогів;

-- відсутність потреби впроваджувати нове;

-- боязнь помсти іншої людини, чия позиція піддається критиці;

-- особистісна тривожність, невпевненість у собі, негативне само сприйняття («Я-концепція»), що характеризується заниженою самооцінкою особистості, небажанням висловлювати свої ідеї;

-- ригідність (негнучкість) мислення

У педагогічному середовищі найчастіше проявляються організаційно-психологічні, соціально-психологічні, когнітивно-психологічні бар'єри

Нове і невідоме завжди викликало у людей тривогу і страх. Нерідко інновації, які руйнували усталений спосіб життя, звички людей, зумовлювали хворобливі й неадекватні реакції. Одним із видів негативної психічної реакції на інновації є фрустрація.

Фрустрація (лат. frustratio -- обман, марні сподівання) -- психічний стан, викликаний об'єктивно неподоланними (або такими, що так сприймаються суб'єктом) труднощами у розв'язанні значущих для людини завдань.[1]

Якщо у механізмі захисту людини не відбувається глибинних порушень моделі діяльності, настає період стабілізації особистості, що виявляється в усуванні або зведенні до мінімуму негативних емоцій -- страху, тривоги, мук сумління.

Спільною особливістю усіх видів психологічного захисту особистості (ідентифікації, заперечення, відчуження, раціоналізації, витіснення, катарсису тощо) є їх неусвідомленість, тому спостерігати можна лише зовнішні прояви роботи захисних механізмів. За таких умов спотворюється звичайна поведінка людини, про що можуть свідчити немотивована нерішучість, невпевненість у собі, недовіра.

Сприйняття педагогічних нововведень залежить і від соціального оточення, педагогічного співтовариства. Часто психологічні бар'єри обумовлені не тільки індивідуальними особливостями педагога, а й соціально-психологічними рисами спільноти, до якої він належить. Зовні внутрішньо особистісний бар'єр проявляється в захисних висловлюваннях, які часто відображають поширені в суспільстві стереотипи щодо конкретних інновацій.

При виникненні бар'єру у викладача під час проведення кейс методу, виникатимуть не порозуміння і у студентів, тому що неправильно організований урок, лекція, практичне заняття, заняття з інноваційними технологіями (тобто наш кейс) постає невелика завіса не сприйняття матеріалу учнем. Недоліками для студентів кейс технології можуть бути такі:

1. Кейси можуть бути дуже самодостатніми. Студенти одержують повний набір інформації - усе, що треба знати про ситуацію у структурованому вигляді. У цьому випадку вони вже не повинні проводити дослідження або з'ясовувати, що проблема насправді в чомусь іншому. Така ситуація штучно блокує пошук додаткової інформації, в якій вони можуть мати потребу. Як студенти можуть навчитися справлятися з недостовірною або неповною інформацією, коли у представленому кейсі вже все розкладено по поличках? З іншого боку, початкові дані кейса часто, навпаки, дуже обмежені й не дають повної свободи прийняття рішень.[2]

2. Щоб зробити внесок в обговорення, користуючись своїм досвідом, студенти повинні вже мати цей досвід роботи. Тому на курсі програм, де немає жорстких вимог до попереднього досвіду роботи, ефект від обміну ідеями повною мірою не досягається.

3. Якщо студентів треба навчити чогось дійсно простого, кейси можуть зайняти дуже багато часу.

4. Кейс-метод не дуже підходить для галузей, де можуть бути свої унікальні вірні відповіді. Складно, та й не треба організовувати викладання фундаментального курсу фізики з використанням методу кейсів. Уважається також, що кейси не дуже ефективні в таких точних дисциплінах, як фінанси, бухгалтерський облік, статистика тощо.

5. Здатність виявляти, аналізувати та прораховувати кожний крок, який наблизить до вирішення проблеми, є одним із переваг методу кейсів і в той же час - одним із його недоліків та обмежень. Потрапивши в аналогічну ситуацію в реальному житті, учасник навряд чи зможе швидко пригадати отриманий досвід. Цю обставину слід пояснити студентам, аби уникнути можливих розчарувань у подальшому.

6. Оскільки часові обмеження можуть не дозволити групі напрацювати об'єктивні шляхи вирішення проблеми та надати практичні рекомендації щодо цього, цей факт, імовірно, може викликати загальне почуття незадоволення.

7. Низька активність студентів на заняттях є найтиповішою причиною зниження ефективності методу. Варто пам'ятати, що наразі викладач працює в культурі відносного колективізму і великої владної дистанції. Студенти можуть почувати себе дискомфортно, якщо переживають, що викладач не погодиться з ними (велика владна дистанція), або однокурсники не підтримують їх думку (домінуючий колективізм.). Відразу змінити подібні стереотипи в українській аудиторії дуже важко, тому слід здійснювати поступові кроки для підсилення індивідуальної участі кожного студента в груповій роботі.

8. Не правильно поставлені цілі і пріоритети завдання - коли студенти не розуміють що потрібно зробити, а викладач виявився суровим, або учень сором'язливий, то так і просить нічого не зробивши.

Також можна сюди добавити і бар'єри, що виникають в комунікаціях між особами та в організаційних комунікаціях. Тобто є велика можливість виникнення в нашому випадку під час проведення кейс уроку.

До бар'єрів на шляху міжособових комунікацій відносять:

перешкоди, що зумовлені сприйняттям;

семантичні бар'єри;

невербальні перешкоди;

поганий зворотній зв'язок;

невміння слухати.

-Перешкоди, зумовлені сприйняттям. Люди реагують не на те, що в дійсності відбувається в їх оточенні, а на те, що сприймається як дійсне.

-Семантичні бар'єри. Коли ми вступаємо в інформаційний контакт, ми намагаємося обмінюватися інформацією й домагатися її розуміння. Відправник кодує повідомлення за допомогою вербальних і невербальних символів. Найуживанішими символами в повсякденному житті є слова. Оскільки слова (що є символами) можуть мати різні значення для різних людей, тому те, що хтось намагається повідомити, необов'язково буде інтерпретоване й зрозуміле таким же чином одержувачем інформації. Семантичні варіації часто стають причиною невірного розуміння, оскільки у багатьох випадках не є факт, що одержувач інформації може точно зрозуміти значення якогось слова, яке використовує відправник.

-Невербальні перешкоди. Найчастіше невербальна комунікація відбувається одночасно з вербальною й може підсилювати або змінювати зміст слів. Обмін поглядами, вираз обличчя, наприклад, посмішки й виразу несхвалення тощо - усе це приклади невербальної комунікації. Використання вказівного пальця, щоб показати щось, прикриття роту рукою, доторкання, млява поза також відносяться до невербальних способів передачі значення.

Ще один різновид невербальної комунікації формується тим, як ми проголошуємо слова. Маються на увазі інтонація, модуляція голосу, плавність мовлення тощо. Те, як ми проголошуємо слова, може суттєво змінювати зміст цих самих слів. Як і семантичні бар'єри, культурні відмінності при обміні невербальною інформацією можуть створювати суттєві перешкоди для розуміння. Наприклад, отримавши від японця візитну картку, варто відразу прочитати її. Якщо ви покладете її до кишені, ви тим самим повідомите японцю, що його вважають несуттєвою людиною.

-Поганий зворотній зв'язок. Іншим обмежувачем ефективності обміну інформації між особами може бути відсутність зворотного зв'язку з приводу надісланого відправником повідомлення. Зворотній зв'язок важливий, оскільки дає можливість установити, чи дійсно ваше повідомлення, отримане одержувачем, витлумачене в тому розумінні, який ви спочатку йому надали.

-Невміння слухати. Ефективна комунікація залежить не лише від того, наскільки точно й ефективно особа вміє передавати інформацію, а й від того, наскільки він вміє приймати повідомлення. На жаль, у розумінні більшості слухати - означає лише вести себе спокійно й давати іншій особі говорити.

Окремо виділено комунікативні бар'єри, що виникають в управлінському спілкуванні:

фонетичний та стилістичний бар'єри, пов'язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та гучністю мовлення;

інтелектуальний бар'єр, пов'язаний з логіко-граматичним оформленням мовлення та особливостями мислення;

семантичний бар'єр, який відображає індивідуальність життєвого досвіду людини й актуалізує завдання "пошуку спільної мови";

емоційний бар'єр, пов'язаний з різним емоційним станом партнерів;

мотиваційний бар'єр, пов'язаний з різними цілями, настановами та мотивацією;

бар'єр, пов'язаний з соціальними ролями "керівник"-"підлеглий" та ієрархією їх взаємин;

бар'єр управлінської поведінки керівника (наприклад, авторитарної). [7, 193-194]

Спілкування - це процес взаємодії принаймні двох осіб, спрямований на взаємне пізнання, на встановлення і розвиток взаємин, надання взаємовпливу на стани, погляди і поведінку, а також на регуляцію їхньої спільної діяльності.

Питання про ефективність людського спілкування - універсальне. Бар'єри спілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистісні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися.

У цілому основними умовами будь-якого практичного спілкування є уміння і навички людини у використанні так званих розуміючих і директивних прийомів реагування при взаємодії з іншими людьми. ефективне спілкування повинне містити в собі розуміючі і директивні прийоми реагування і по можливості виключати агресивні і принизливо-поступливі реакції при взаємодії з іншими людьми.

Але усі ці види спілкування, хочуть цього співрозмовники чи ні, можуть і, не рідко, включають в себе найрізноманітніші бар'єри спілкування.

Уникнення - це такий тип бар'єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим.

Авторитет. Дія даного типу бар'єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим.

Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Науковець Б. Ф. Поршнєв виділяє чотири рівні нерозуміння - фонетичний, семантичний, стилістичний і логічний.

Не слід представляти собі бар'єри в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

Систему бар'єрів можна уявити собі як автоматизовану охорону - при спрацьовуванні сигналізації автоматично перекриваються всі підступи до людини. Однак можливі й інші варіанти - помилкова тривога і відключення сигналізації.

4. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР'ЄРІВ РЕАЛІЗАЦІЇ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЇ

Подолання, уникнення, боротьба з цим видом контрсугестії містить у собі керування увагою партнера, аудиторії, власною увагою. Залучення уваги. Психологічні дослідження показують, що увага може залучатися зовнішніми і внутрішніми факторами. Зовнішні - це новизна (несподіванка), інтенсивність і фізичні характеристики сигналу, внутрішні - це ті, котрі визначаються актуальністю, значимістю, важливістю сигналу для людини в залежності від її намірів і цілей у даний момент.

Першим з найбільш ефективних прийомів залучення уваги є - прийом "нейтральної фрази". Суть його зводиться до того, що на початку виступу вимовляється фраза, прямо не зв'язана з основною темою, але зате напевно з якихось причин маюча значення, зміст для всіх присутніх і тому "збираюча їх увагу".

Другим прийомом залучення уваги є - прийом "залучення". Суть його полягає в тому, що промовець спочатку вимовляє щось таким чином, що важко почути, наприклад, дуже тихо, незрозуміло, занадто чи монотонно нерозбірливо. Слухаючому доводиться прикладати спеціальні зусилля, щоб хоч щось зрозуміти, а ці зусилля і припускають концентрацію уваги. У результаті говорючий "затягує" слухаючого "у свої тенета". У цьому прийомі той, хто говорить, як би провокує слухаючого самого застосувати способи концентрації уваги і потім їх використовує.

Підтримування уваги. Уміння підтримувати увагу пов'язане з усвідомленням тих же факторів, що використовуються при залученні уваги, але цього разу - це боротьба для того, щоб увага іншого відволікалась якимись "чужими", не від нас вихідними стимулами.

Ще одна група прийомів підтримки уваги - це прийом "нав'язування ритму". Увага людини постійно коливається, і якщо спеціально не додавати зусиль до того, щоб увесь час її відновлювати, то вона неминуче буде вислизати, переключатися на щось інше. Особливо сприяє такому відволіканню монотонний, одноманітний виклад. Подолання такого роду перешкод покладено в спробі того, хто говорить "взяти у свої руки" коливання уваги слухаючого. Саме тут і застосовуються прийоми "нав'язування ритму". Постійна зміна характеристик голосу і мови найбільш простий спосіб задати потрібний ритм розмови.

Наступна група прийомів - "прийоми акцентування". Вони застосовуються в тих випадках, коли треба особливо звернути увагу партнера на визначені, важливі, з погляду того, хто говорить, моменти в повідомленні, ситуації і т.п. "Прийоми акцентування" умовно можна розділити на прямі і непрямі. Пряме акцентування досягається за рахунок вживання різних службових фраз, зміст яких і складає залучення уваги, таких, наприклад, як "прошу звернути увагу" і т.д. і т.п. Непряме акцентування досягається за рахунок того, що місця, до яких потрібно привернути увагу, виділяються із загального "ладу" спілкування за рахунок контрасту - вони "організуються" таким чином, щоб контрастувати з навколишнім фоном і тому "автоматично" привертати увагу.

Керування увагою в спілкуванні - важлива задача не тільки для того, хто говорить, але і для слухаючого. Використання феномена авторитету. За критерієм авторитетності людина вирішує питання про довіру до співрозмовника. Якщо він визнається неавторитетним, його вплив не буде мати успіху, якщо ж авторитет є - тоді комунікація буде ефективною.

Надійність джерела - це власне і є авторитетність. Чим більше людина довіряє співрозмовнику, тим більше його надійність. Цей показник складається з компетентності й об'єктивності, обумовленої як незацікавленість - чим менше слухаючий думає, що його хочуть переконати, тим більше він довіряє тому, хто говорить.

Подолання логічного бар'єра зв'язано зі знанням ефективності різних аргументів і способів аргументації. Один з найбільш відомих прийомів керування мисленням іншого - це риторичне питання. Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба по можливості враховувати логіку партнера. Для цього необхідно приблизно представляти собі позиції, а також індивідуальні і соціально-рольові особливості, тому що прийнятність чи неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера в основному залежить від його вихідної спрямованості

Розуміння партнера, адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості - головна умова для подолання усіх без винятку бар'єрів, тому що чим більше той, хто говорить, рахується з особливостями слухаючого, тим більш успішною буде комунікація. Однак і від слухаючого багато що залежить.

Необхідним фундаментом для підвищення ефективності спілкування "з боку слухаючого" є його бажання слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежить від того, якою бачиться йому ситуація спілкування. Ефективне спілкування і вміння усувати бар'єри в ньому - це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті.

Узагальнюючи результати досліджень по аргументації, можна сказати наступне. Двостороннє аргументоване повідомлення переважаюче і більш ефективне: а) в освітніх аудиторіях; б) коли відомо, що аудиторія розходиться в думці з комунікатором; в) коли є імовірність контрпропаганди в майбутньому.

Однобічна аргументація краще, коли позиції реципієнта і комунікатора подібні і надалі не передбачається контрпропаганди. Двостороннє аргументоване повідомлення в групах з низьким освітнім рівнем не тільки неефективно, але навіть викликає негативні ефекти. .

З метою подолання бар'єрів в інноваційній діяльності педагога використовують соціально-психологічні методи, зокрема індивідуальні та групові психотехнології.

Взаємодія у групі сприяє формуванню й розвитку комунікативних навичок, підвищенню самооцінки, подоланню тривожності, агресивності, підсиленню позитивної мотивації поведінки. Для цього у групі має утвердитися спокійна, доброзичлива атмосфера, в якій би кожен індивід убачав джерело психологічного захисту, важливий чинник регуляції своєї поведінки. Розвиток самосвідомості в таких умовах відбувається за неперервного зниження бар'єрів психологічного захисту. Одночасно знижується рівень особистої нещирості, оскільки кожний усвідомлює, що вона утруднює роботу групи.

Благотворний вплив групи на особистість забезпечують:

-- наявність зворотного зв'язку (взаємодія у групі створює і підтримує оптимальні умови для того, щоб кожний мав змогу побачити й усвідомити дефектні прояви своєї й чужої поведінки);

-- емоційне переживання отриманих під час групової роботи нових даних про себе й інших (воно породжує сильний імпульс, що спонукає до переосмислення «Я-концепції»). Основою розуміння власних проблем є співпереживання подібних станів інших учасників групи;

-- роль ведучого, який може бути активним творцем ситуації, каталізатором процесів у групі, соратником чи опонентом учасників групової взаємодії.

Прийоми успішного слухання. Розуміння партнера, адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості - головна умова для подолання усіх без винятку бар'єрів, тому що чим більше той, хто говорить, рахується з особливостями слухаючого, тим більш успішною буде комунікація. Однак і від слухаючого багато що залежить.

Слухати, щоб почути. "Слухати" і "чути" - це не те саме. Від чого залежить якість слухання? Очевидно, від того, наскільки слухаючий зацікавлений в успішному взаєморозумінні партнерів. Очевидно, що, коли ми "хочемо" досягти взаєморозуміння, ми слухаємо якось по-іншому, ніж у випадку, якщо ми не зацікавлені в розумінні. Виділяють чотири види активних відповідних реакцій у спілкуванні, що забезпечують рефлексивне слухання: 1)з'ясування; 2)перефразовування; 3)відображення почуттів; 4) резюмування.

З'ясування являє собою просте звертання до співрозмовника за уточненням його слів, власного розуміння і т.д. Перефразовування - це переформулювання того, що повідомляють своїми словами також з метою перевірки розуміння чи ж з метою напрямку розмови в потрібну сторону (тому що перефразування може торкатися не всього повідомлення, а тільки його частини). Резюмування - це підсумування основних ідей і почуттів того, що говорить. Таким чином, необхідним фундаментом для підвищення ефективності спілкування "з боку слухаючого" є його бажання слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежить від того, якою бачиться йому ситуація спілкування. Отже, слухаючий дійсно може відчутно вплинути на ефективність комунікації - або збільшити, або зменшити її. Причому для нього, так само як і для того, хто говорить, важливо мати знання про бар'єри - свої і партнера. Тільки таким чином можна сподіватися на повноцінне спілкування.

ВИСНОВОК

бар'єр особистість кейс

Отже, якщо спершу виявити всі ймовірні бар'єри, які можуть виникнути при розробці кейс - технологій і ускладненні взаємодії комунікації, то досягнемо взаєморозуміння.

Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати бар'єри в ньому - це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті. Усвідомлення вчителем бар'єрів і ускладнень комунікації сприятиме ефективній взаємодії, досягненню взаєморозуміння.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреева Г. М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, 1998.

2. Зазуліна Л. Кейс-метод у системі підвищення кваліфікації педагогів // Післядип-ломна освіта в Україні. -- 2010. -- № 2. -- С. 27--30.

3. Зимняя И. А. Психология. - М., 1991.

4. Зеркин Д. П. Основы конфликтологии. - Ростов-н\Д: "Феникс", 1998.

5. Крижанская Ю. С., Третьяков В. П. Грамматика общения. - 2-е изд. - М.: "Смисл", "Академический проект", 1999.

6. Марченко А. І. Проблеми успішного спілкування. - Львів, 1990.

7. Ломов Б. Ф. Общение и социальная регуляция поведения индивида// Психологические проблемы социальной регуляции поведения, - М., 1976.

8. Немов Р. С. Психология. Книга 1: Основы общей психологии. - М., Просвещение, 1994.

9. Общение и оптимизация совместной деятельности. Под ред. Андреевой Г. М. и Яноушека Я. М., МГУ, 1987.

Размещено на Allbest.ru

...