Темпоральні характеристики осмисленості життя студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923:378Г

К. Радчук

Анотація

Стаття присвячена дослідженню темпоральних показників сенсожиттєвих орієнтацій сучасних студентів. Обґрунтовується, що необхідною передумовою становлення особистості майбутнього фахівця є осмисленість себе в усіх часових аспектах суб'єктивної реальності, а здатність аналізувати й узагальнювати актуальні смисли минулого і теперішнього та формувати життєві цілі (проектувати майбутнє) є показником цілісності його Я-концепції.

Ключові слова: актуальний смисловий стан; осмисленість майбутнього; осмисленість минулого; осмисленість теперішнього; сенсожиттєві орієнтації.

Рецензенти: Карпенко З. С. - д. психол. н., проф., Кікінежді О. М. - д. психол. н., проф.

Стаття надійшла до редакції 21.01.2016.

Прийнято до друку 28.01.2016

Аннотация

Радчук Г.К. Темпоральные характеристики осмысленности жизни студентов

Статья посвящена исследованию темпоральных показателей смысложизненных ориентаций современных студентов. Обосновывается, что необходимой предпосылкой становления личности будущего специалиста является осмысленность себя во всех временных аспектах субъективной реальности, а способность анализировать и обобщать актуальные смыслы прошлого и настоящего и формировать жизненные цели являются показателем целостности его Я-концепции.

Ключевые слова: актуальное смысловое состояние; осмысленность будущего; осмысленность настоящего; осмысленность прошлого; смысложизненные ориентации.

Abstract

Radchuk H. Temporal characteristics of the meaningfulness of students' life

The article investigates temporal parameters of purposefulness and life orientations of modern students. The author argues that finding a meaning for a self in all temporal aspects of subjective reality is a prerequisite for development of a future specialist's personality. Moreover, individual's ability to analyze and summarize relevant meanings (the past and present) and form life goals (project future) is an indicator of the integrity of his/her self-concept.

Empirical research showed that one-third of students are in a current semantic state that is characterized by low levels of comprehension of meaningful past, present and future life, i.e. they are dissatisfied with life in general. Most of the disappointed and dissatisfied with their lives students are in their fifth and second year of university. More than a half of all young respondents do not have life goals and see their lives as lacking both meaning and purpose. The graduates are often unable to analyze and summarize the values of their past and present and set life goals and perspectives, thus demonstrating helplessness and disorientation regarding their future.

These findings can be explained by the fact that traditional teaching methods are focusing on assimilating the acquired social experience at the level of meanings. Information is regarded as both the beginning and the end of students' activity, and the future appears only as an abstract perspective of knowledge application after graduation. This explains why the future is not fully meaningful and lacks temporal transpective in general.

Keywords: current semantic state; meaningfulness of the future; meaningfulness of the past; meaningfulness of the present; purposefulness and life orientations.

Вступ

Характерною особливістю юнацького віку, в якому перебуває студент, є розвиток прагнення до самопізнання своєї особистості, до оцінки власних можливостей і здібностей, осмислення життєвих перспектив. Власне уміння визначити свої цілі, знайти своє місце в житті є важливими показниками особистісної зрілості. Осмисленість процесу свого життя виконує функцію саморозвитку та включає сформоване ціннісно-смислове ядро (широкий спектр особистісно значущих цінностей, екзистенційну орієнтацію). Відтак, необхідною передумовою становлення особистості майбутнього фахівця є осмисленість себе в усіх часових аспектах суб'єктивної реальності.

У працях В. Гумбольдта, А. Ленгле, Д. О. Леон- тьєва, О. М. Леонтьєва, Є. О. Осіна, А. В. Сєрого, Г. Л. Тульчинського, П. А. Флоренського, В. Франк- ла, Г. Фреге, Е.Фромма, В. Е.Чудновського, Г. Г. Шпета та інших розглядається зміст смислової структури та рівні осмислення. На думку науковців, саме буття явищ у людському світі пов'язане з їх смислом. Оточуюча дійсність сприймається не сама по собі, а осмисленою. Реальна дійсність постає як смислова мережа явищ. Явища, котрі випадають із цієї цілісної мережі, виявляються безглуздими, залишаючись загадковою «річчю у собі». Смислотворчість передбачає активність суб'єкта. При цьому кожен активний суб'єкт знаходить та фіксує в образах різні смисли.

На думку О. М. Леонтьєва, внутрішній світ особистості є ніби сплетінням, ієрархією, взаємоперетворенням її смислів (Леонтьєв О.М., 1983). Утворення смислу - це надання особистісного значення чому-небудь. Осмислені знання оволодівають особистістю, забезпечують стійкість її життєвого простору, що утруднює подальшу ревізію смислів, їх новоутворення (Тульчинський Г. Л., 2005).

А. Ленгле зазначає: «Осмислено жити означає наступне: людина зі своїми задатками і здібностями, почуттями та бажаннями включається у реальну життєву ситуацію, творчо ставиться до неї, збагачуючи себе та оточуючий світ, приймаючи та віддаючи. Смисл - це своєрідний контракт з життям, згідно з яким людина душею та тілом присвячує себе тому, що є для неї важливим» (Ленгле А., 2004, с. 23).

осмисленість сенсожиттєвий студент

Темпоральні характеристики осмисленості життя студентів

Характерно, що загальна осмисленість життя виявляється у розумінні, усвідомленні особистістю його сенсу, високій активності у його практичній реалізації, ретроспективній, актуальній та перспективній локалізації сенсу життя на осі психологічного часу, опосередкованості сенсу реальними цілями та планами. В. Франкл застерігав, що вікові зміни і радикальні переміни в статусі можуть привести до втрати особистісної ідентичності та мети у житті, формування екзистенційного вакууму (Франкл В., 1990).

Тому надзвичайно важливо для кожної особистості синхронізувати часові локуси контролю. Процес синхронізації часових локусів є особливим актуальним смисловим станом особистості, який реалізує процес інтеграції особистості й оточуючої дійсності. Це сукупність актуалізованих генералізованих смислів, які розміщені в часовій перспективі (досвід, реальність, цілі). Здатність індивіда аналізувати й узагальнювати актуальні смисли (тобто значення минулого і теперішнього) та формувати життєві цілі (тобто проектувати майбутнє) є показником цілісності його Я-концепції (Сєрий А. В. 2002). Утім, психологічні джерела засвідчують, що аналіз структури смислової сфери, її природи значно переважає над спробами розглянути їх динаміку, шляхи та закономірності їх трансформацій (О.Г Асмолов, Т.В.Бєскова, Ф.Ю. Василюк, В. П. Зінченко, З.С. Карпенко, А.В. Карпов, Д. О. Леонтьєв, А.В. Сєрий, В.І. Слободчиков, С. Ю. Степанов, О.С. Сухоруков, А.В. Петровский, С.Л. Рубінштейн, А.В. Рубцов, Г.П. Щедровицький та ін.). Особливо гостро постає проблема дослідження смислоутворення в єдності змістових та динамічних проявів під час професійної підготовки студентів.

Тому метою статті стало емпіричне дослідження осмисленості студентами життя у різних часових локусах та динаміки їх сенсожиттєвих орієнтацій на різних курсах навчання.

Осмислення реальності ми визначаємо як акт свідомості, що відбувається «тут і тепер», в якому особистість переживає смисл свого минулого, що є для неї досвідом і має певну цінність, і проектує у майбутнє особистісні уявлення, очікування та плани, які виступають для неї ціннісними орієнтирами діяльності у теперішньому часі. При цьому пережиті факти минулого та неосмислене майбутнє є стратегічно важливими, оскільки особистісні смисли всіх часових локусів утворюють суб'єктивну реальність індивіда.

Даний процес здійснюється за допомогою переживання смислів минулого, теперішнього і майбутнього, яке виражається в актуальному смисловому стані. Тому важливо вивчити актуально домінуючі смислові стани студентів в єдності суб'єктивної часової трансперспективи (осмисленості минулого, теперішнього та майбутнього). Актуальний смисловий стан, за А.В. Сєрим, це процес цілісного переживання суб'єктом себе щодо оточуючої дійсності, що визначає адекватність поведінки та ефективність діяльності у конкретних життєвих умовах (Сєрий А. В., 2002).

Методика емпіричного дослідження. З метою вивчення домінуючих смислових станів студентів в єдності суб'єктивної часової трансперспективи (осмисленості минулого, теперішнього та майбутнього) ми застосували тест сенсожиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. О. Леонтьєва. Питальник містить 20 пунктів, які є полярними судженнями щодо якості життя обстежуваного (Леонтьєв Д. О., 1993). Аналіз факторної структури дозволив описати п'ять шкал питальника:

1. «Мета в житті». Характеризує цілеспрямованість, наявність чи відсутність у житті обстежуваного цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу.

2. «Процес життя або інтерес і емоційна насиченість життя». Визначає задоволення своїм теперішнім життям, сприймання процесу свого життя як цікавого, емоційно насиченого і наповненого смислом. Зміст цієї шкали співпадає з уявленням про те, що єдиний сенс життя полягає в тому, щоб жити.

3. «Результативність життя або задоволення самореалізацією». Вимірює задоволення прожитою частиною життя, оцінку пройденого відрізку життя, відчуття того, наскільки продуктивна і осмислена була прожита його частина.

4. «Локус контролю - Я (Я - господар життя)». Характеризує уявлення про себе як про сильну особистість, яка володіє достатньою свободою вибору, щоб побудувати собі життя у відповідності до своїх цілей і уявлень про його сенс, контролювати події власного життя (Я - концепція).

5. «Локус контролю - життя або керівництво життям». Відображає впевненість у тому, що людині дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх в життя, впевненість у тому, що життя людини піддається свідомому контролю (Леонтьєв Д. О., 1993).

Перші три фактори утворюють сенсожиттєві орієнтації: цілі в житті (майбутнє), насиченість життя (теперішнє) і задоволення самореалізацією (минуле). Два останніх фактори характеризують внутрішній локус контролю як загальне світоглядне переконання в тому, що контроль можливий, і власну здатність здійснювати такий контроль.

А.В. Сєрий та О.В. Юпитов запропонували використовувати тест сенсожиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва для визначення суб'єктивної часової перспективи обстежуваних: сенсожиттєві орієнтації індивіда (перші три шкали) показують, в яких суб'єктивних часах він живе, як їх співвідносить і оцінює (Сєрий А.В., Юпитов О.В., 2002). Кожна людина зіштовхується з необхідністю змінювати смисли і цінності. Саме низка актуальних смислових станів, які переживаються тимчасово і носять статус фаз розвитку, виконує функцію генералізації окремих смислів різних рівнів індивідуальної смислової системи у вищий сенсожиттєвий рівень, що виражається у рівні осмисленості життя загалом.

Контингент дослідження склали майбутні фахівці гуманітарної сфери - практичні психологи, соціальні працівники та вчителі віком 17 - 24 роки. Сукупний обсяг вибірки - 223 особи.

Аналіз результатів емпіричного дослідження. Інтерпретація результатів проведеного дослідження студентів за методикою СЖО Д. О. Леонтьєва ґрунтувалася на новій концептуалізації і статистичних вимірюваннях, які представили А. В. Сєрий та О. В. Юпитов. Спираючись на цей концептуальний підхід, ми виокремили вісім класів обстежуваних, які знаходяться в різних актуальних смислових станах у залежності від поєднання високих і/або низьких показників за субшкалами «Цілі в житті», «Процес життя» і «Результативність життя» або, інакше кажучи, осмисленості майбутнього, теперішнього і минулого (див. Табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл сукупної вибірки студентів за класами актуальних смислових станів (N = 223)

Перший клас актуального смислового стану (33.58 % всіх обстежуваних) характеризується низькими показниками осмисленості минулого, теперішнього і майбутнього. Для даного класу характерні незадоволеність прожитою частиною життя, низьке осмислення свого теперішнього життя, відсутність цілей в майбутньому і, отже, дискретне сприймання свого життя загалом. Окрім того, студенти цієї групи демонструють невіру в свої сили контролювати події власного життя, фаталізм і впевненість у тому, що життя людини не піддається свідомому контролю, свобода вибору ілюзорна і немає смислу що-небудь загадувати на майбутнє (низькі бали за субшкалами «Локус контролю - Я» і «Локус контролю - життя»).

Другий клас (9.67% обстежуваних) вирізняють низькі показники осмисленості теперішнього і майбутнього та висока осмисленість минулого. Такі студенти не задоволені своїм життям, не бачать життєвих перспектив, орієнтовані на минуле. Для даного класу характерні низькі показники за шкалою «Локус контролю - Я» та середні - за шкалою «Локус контролю - життя».

Третій клас (14.05 % обстежуваних) відображає стан з високою осмисленістю теперішнього та низькими показниками осмисленості минулого і майбутнього. Даний клас визначає людину як гедоніста, який живе сьогоднішнім днем, не має цілей і незадоволений минулим.

Четвертий клас актуального смислового стану (17.52% обстежуваних) характеризується високими показниками осмисленості минулого і теперішнього та низькою осмисленістю майбутнього. Подібний мисловий стан властивий студентам, котрі живуть сьогоднішнім і вчорашнім днем. Система їхніх особистісних смислів спрямована на те, щоб жити. Також спостерігаються середні показники за субшкалами локусу контролю себе і життя.

До п'ятого класу (2,01 % обстежуваних) належать стани з вираженою осмисленістю цілей та низькими показниками осмисленості теперішнього і минулого. Даний клас характеризує людину як прожектера, плани якого не мають реальної опори в теперішньому і не підкріплюються особистісною відповідальністю за їхню реалізацію. При даному стані відзначаються низькі показники локусу контролю життя і середні - локусу контролю себе.

Шостий клас смислового стану (1.83 % обстежуваних) характеризується незадоволенням своїм теперішнім життям (низька осмисленість теперішнього процесу життя), при цьому особистісні смисли мають певну спрямованість на минулий досвід (висока осмисленість минулого) і націленість у майбутнє (високі показники осмисленості майбутнього). Дану ситуацію можна характеризувати як прагнення вийти з несприятливого середовища, це підтверджується стійкими середніми показниками локусів контролю - Я і життя.

Сьомий клас (4.75 % обстежуваних) має високі показники осмисленості теперішнього і майбутнього при низькій осмисленості минулого. Незважаючи на те, що минуле життя неосмислене, сам процес життя сприймається обстежуваними як цікавий, емоційно насичений, з подальшою перспективою, яка і надає життю сенсу. Локуси контролю - Я і життя мають стійкі середні показники.

Восьмий клас смислового стану (14,78 % обстежуваних) відображає позитивний полюс осмисленості. Усі три часових локуси контролю мають високі показники осмисленості. Даний стан характеризується відчуттям того, що минулий відрізок життя був продуктивним і осмисленим, процес теперішнього життя сприймається як цікавий, емоційно насичений, а осмисленість цілей майбутнього надає всьому життю людини осмисленість, спрямованість і темпоральну перспективу. Даний клас обстежуваних характеризується також високими оцінками за шкалами «Локус контролю - Я» і «Локус контролю - життя».

Проведений аналіз засвідчив також важливу тенденцію щодо осмислення студентами темпоральних вимірів свого життя: половина з них (51.1 %) задоволена своїм теперішнім життям, сприймає його як емоційно насичене і цікаве, значна частина задоволена своїм минулим (43.8 %) і лише невелика кількість студентів осмислює майбутнє, спрямована на реалізацію своїх цілей (13.34 %).

З таблиці 2 видно, що найбільше студентів восьмої категорії є на першому курсі (18.08 %), найменше - на третьому (10.61 %) і до п'ятого курсу кількість таких студентів поступово збільшується (16.67 %). Водночас до закінчення п'ятого курсу істотно збільшується кількість студентів першої категорії, котрі мають найнижчі показники осмисленості усіх темпоральних локусів: з 21.47 % до 45.46 %. При цьому можна стверджувати, що студенти проходять ціннісно-смисловий злам на другому (44.83 %), деяку стабілізацію на четвертому і знову різку десинхронізацію усіх часових локусів - на п'ятому курсі (45.46 %).

Таблиця 2. Розподіл студентів різних курсів навчання за категоріями актуальних смислових станів (АСС) (у відсотках)

Відтак, найбільше розчарованих, незадоволених своїм життям студентів на п'ятому та на другому курсі. Прикметно, що саме випускники часто нездатні проаналізувати й узагальнити значення свого минулого і теперішнього та сформувати життєві цілі та перспективи, демонструючи безпорадність та дезорієнтованість щодо свого майбутнього. М. С. Каган, аналізуючи проблему становлення особистості як синергетичний процес, відзначає, що в бутті особистості минуле не визначає теперішнє - його визначає невідоме їй майбутнє як атрактор, тобто сила тяжіння теперішнього майбутнім, якщо і невідомим їй реальним, то проектом майбутнього, мрією про майбутнє, ідеалом (Каган М. С., 2007).

Висновки

Осмислення студентами психологічного минулого як досвіду (результату реалізації завдань), теперішнього як дійсності (саморозвитку і самопізнання), майбутнього як проекту (забезпечення смислової перспективи) є передумовою становлення особистості майбутніх фахівців.

Проте емпіричне дослідження темпорального змісту сенсожиттєвих орієнтацій показало, що у третини студентів актуальний смисловий стан характеризується низькими показниками осмисленості минулого, теперішнього і майбутнього життя, тобто незадоволеністю життям загалом. При цьому важливо відзначити, що у більшої половини опитаних молодих людей відсутні цілі у житті, вони оцінюють життя як недостатньо осмислене і цілеспрямоване. Це свідчить про десинхронізацію актуальних смислових станів, недостатню осмисленість часової транспективи сучасних студентів, особливо тих, котрі завершують навчання у вишах.

Утім, теперішнє набуває для людини сенсу лише у контексті минулого та майбутнього. Можна констатувати, що для більшості студентів психологічне майбутнє як забезпечення смислової та часової перспективи щодо психологічного теперішнього знецінює його.

Таку ситуацію можна пояснити тим, що характерною рисою традиційного навчання у вищих навчальних закладах є його зверненість у минуле до набутого соціального досвіду. Інформація виступає при цьому початком та кінцем активності студента, а майбутнє постає лише у вигляді абстрактної перспективи використання знань після закінчення ВНЗ. Цілепокладання обмежено завданнями засвоєння вже кимось здобутих знань (ученим, автором підручника, викладачем) і спробами їх використання. Усе це визначає недостатню осмисленість майбутнього та часової транспективи загалом. Цей висновок дозволяє не лише критично поглянути на освітній процес, але і визначити перманентні шляхи переходу від традиційної освіти до освіти, що виходить із смислових структур свідомості.

Література