Психологія сім’ї в контексті синергетичного підходу

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Хмельницький національний університет

Психологія сім'ї в контексті синергетичного підходу

Олеся Анатоліївна Посвістак,

кандидат історичних наук, доцент

кафедри філософії і політології

Анотація

В статті на основі аналізу наукових джерел та літератури проаналізовано сутність і специфіку синергетичного підходу до вивчення сім'ї. Визначено можливості використання методології синергетики в сімейній психології. Показано, яким чином розгляд проблеми сімейних стосунків з позицій синергетики дозволяє розширити і поглибити дослідницьку базу як щодо теоретичних основ, так і в прикладному плані.

Ключові слова: синергетика, психологія сім 'ї, системний підхід, самоорганізація, відкритість, нелінійність, нерівноважність, біфуркація.

Аннотация

Рецензент - кандидат педагогічних наук Козаченко С. М. Стаття надійшла до редакції 10.02.2015

Посвистак О. А. Психология семьи в контексте синергетического подхода

В статье на основе анализа научных источников и литературы проанализированы сущность и специфика синергетического подхода к изучению семьи. Определены возможности использования методологии синергетики в семейной психологии. Показано, каким образом рассмотрение проблемы семейных отношений с позиций синергетики позволяет расширить и углубить исследовательскую базу как по теоретическим основам, так и в прикладном плане.

Ключевые слова: синергетика, психология семьи, системный подход, самоорганизация, открытость, нелинейность, неравновесность, бифуркация.

Annotation

Posvistak O. А. Family Psychology in the context of a synergistic approach

The nature and specifics of the synergetic approach to the family studying are analyzed in the article on the base of analysis of scientific sources and literature. The features of synergetics methodology usage in family psychology are determined. It is found that enrichment of systematic approach to the study of marriage and family by the synergetic ideas allows shifting the point of consideration from space and time coordinates to information- and energy states offamily system. Marriage and family are discussed in the article as open non-equilibrium nonlinear systems. It is proved that it promotes the spreading of ideas about phenomenology and mechanisms of family relationships determination, and also allows taking more qualified part in their optimization.

Exploring the main achievements of each of the above mentioned sciences, their historical connection and sequence are defined. It is shown in what way the investigation of the issue offamily relationships from the point of synergetics allows to broad and to deep research base for theoretical basis as well as in the practical plan and also to avoid fragmentarity in the analysis of structure, functions, mechanisms of family and marriage processes determination. It is determined, in what way the concepts of synergetics allows to examine family as an unstable system, able to self-organization, dynamic changes, that occur during the process of family development, lead to the emergence of new properties and qualities in the relationships of different stability levels. It allows overcoming the understanding of family dynamics as a linear and causing process and approach to the consideration ofprocesses that occur in the family as interdependent.

The author considers how the counseling based on the principles of synergy helps to restore the family functionality and solve many problems offamily members.

Keywords: synergy, dynamic processes, family system, elements of marriage and family, personalization, personofication, family values, family life cycle, working with a family, openness, nonlinearity, nerivnovazhnist, bifurcation.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Висловлюючи думки про різноманіття підходів до вивчення психології сім'ї, багато авторів вважають, що на сьогоднішній день існуючі психологічні теорії не можуть в повній мірі пояснити суть змін, що відбуваються в сім'ї, не дозволяють прогнозувати результат її еволюції тощо. У подібних ситуаціях фахівці звертаються до концепцій і методів, напрацьованих в інших науках на межі ХХ - ХХІ ст. При розгляді сім'ї як складної соціальної системи, здатної як до руйнування, так і до самоорганізації, можна припустити можливість використання в її вивченні синергетики, ідеї якої дозволяють вирішити багато концептуальних сімейних психологічних проблем. Синергетика, по суті, вивчає два фундаментальних явища: еволюцію складних систем і самі складні системи - їх структуру та функції. Логічно, виникає питання: в чому сутність і яка специфіка синергетичного підходу до вивчення сім'ї; що нового може дати використання його методології сімейній психології'?

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. За кордоном синергетика активно розвивається науковими школами І. Пригожина, Посвістак О. А. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 2016Г. Хакена, Е. Ласло, М. Ейгена, Ф. Варели і ін. [4; 12]. В Україні розробляються філософські проблеми синергетики (Інститут філософії НАН України) та застосування принципів синергетики в медицині (Одеський медуніверситет). Психосинергетичний напрям досліджень вперше набув офіційного статусу у наукових планах Інституту психології ім. Г. С. Костюка у 2005 р. за ініціативи завідувача лабораторії загальної та етнічної психології М.-Л.А. Чепи [13]. У 2013 р. за його редакцією вийшла монографія, в якій опубліковані результати дослідження парадигмальних змін загально-психологічної концепції психічних процесів, станів, властивостей, свідомості; визначено суб'єктивні чинники духовного розвитку особистості в контексті синергетичної концепції феномену духовності тощо [5]. Проблеми психології творчості крізь призму синергетичного підходу аналізує В. Моляко [3]. Вивченням сім'ї з позицій синергетики займаються Е. Сіляева, М. Сьоміна, С. Уманський [7; 8; 11]. Проте можливості застосування методології синергетики до аналізу психології сім'ї все ще залишаються малодослідженими.

З огляду на це, метою статті є дослідження можливостей вивчення проблем психології сім'ї з використанням методології синергетики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Синергетика - термін, введений німецьким фізиком Г. Хакеном в 70-і рр. ХХ ст. За Г. Хакеном, синергетика займається вивченням систем, що складаються з великого числа частин, компонентів або підсистем, які складним чином взаємодіють між собою. Слово «синергетика» означає «спільна дія», підкреслюючи погодженість функціонування частин, що відбувається під час функціонування системи як цілого. Слід звернути увагу на те, що, на відміну від традиційних галузей науки, синергетику цікавлять загальні закономірності еволюції систем будь-якої природи [5, с. 8]. Результатом узагальнення наукових дискусій може бути визначення предметом синергетики спосіб, форму реалізації переходів в еволюційних процесах, а не загальний рух природніх і соціальних систем [4, с. 47].

Логіка розгортання теоретизації предмету дослідження потребує виділення та пояснення основних понять синергетики. Можемо виокремити такі: «самоорганізація», «відкритість», «нелінійність», «нерівноважність», «біфуркація», «флуктуація», «дисипативні структури», «аттрактор» [7, c. 196], зміст яких ми з'ясуємо нижче і спробуємо їх застосувати до аналізу шлюбно- сімейних стосунків.

Ведучи мову про методологічні принципи синергетики, варто звернути увагу на дослідження В. Буданова, який виділяє 7 основних: два принципи Буття, і п'ять Становлення. Сутнісна характеристика структурних принципів Буття: гомеостатичності та ієрархічності, дозволяє дійти до висновку, що вони характеризують фазу «порядку», стабільного функціонування системи, її жорстку онтологію, прозорість і простоту опису. Відповідно, п'ять принципів Становлення: нелінійність, нестійкість, незамкнутість, динамічна ієрархічність і спостережуваність характеризують фазу трансформації, оновлення системи, проходження нею послідовних етапів: шляхом загибелі старого порядку, хаосу випробувань альтернатив і, нарешті, народження нового порядку. При цьому, ми розрізняємо породжуючі принципи становлення, які є необхідною і достатньою умовою його реалізації, і конструктивні принципи становлення, які описують збірку, деталі і конструкцію процесу становлення, а також його розуміння спостерігачами і сполучення з середовищем [1, с. 49].

Проведений аналіз наукових джерел показав, що збагачення системного підходу в вивченні шлюбу і сім'ї ідеями синергетики зміщує акценти з феноменологічної, результативної на динамічну, процесуальну сферу дослідження. З огляду на це, погляд на сім'ю як нестійку систему, що самоорганізується стає затребуваним багатьма авторами.

Сутнісна характеристика системного підходу до аналізу проблем сім'ї дозволяє дійти висновку, що, окремі спроби застосування методології синергетики до вивчення сімейних стосунків робилися ще задовго до становлення самої синергетики. Так, про гомеостатичність сім 'ї говорили ще представники комунікативного підходу (Г. Бейтсон, Д. Джексон, Дж. Хейлі та ін.) в 1950-х рр. Тепер звернемо увагу на те, як трактується гомеостаз в синергетиці: це явище підтримки програми функціонування системи в деяких рамках, що дозволяють їй слідувати до своєї мети. Програму приведення системи в стан гомеостазу називають аттрактором (дещо кінцеве, стійкий стан системи, який притягує до себе безліч «траєкторій» руху (розвитку) системного об'єкта). Прикладом аттрактора може бути пінг-понгова кулька, яка висить у струмені повітря, яке видувається пилососом. Якщо вимкнути пилосос, кулька впаде. Отже, такі структури існують лише до тих пір, поки в систему подається потік речовини і енергії - це так звані дисипативні структури - нові структури, що виникають в системі при видаленні її від стану рівноваги і розсіюванні вільної енергії [1, с. 49]. Такі системи вмирають без постійного прокачування речовини і енергії через систему, без обміну речовин. Аналогічно, структури мозку людини, який не одержує інформацію деградують. синергетика сімейний психологія

Застосування такого підходу до сім'ї може бути досить цікавим. Так, аттрактором сім'ї як системи дослідники [9; 10] пропонують вважати сімейні цінності і / або цінності членів сім'ї, які поділяються більшістю членів сім'ї. На той факт, що сімейні цінності можуть служити основою стабільного існування системи вказує В. Стьопін, який висловлює думку про те, що в точках біфуркації (біфуркацією позначають розгалуження шляхів еволюції (розвитку) відкритої нелінійної системи), тобто в ситуації нестійкості, перед суб'єктом виникає проблема вибору з безлічі альтернативних варіантів розвитку системи в майбутньому. Можливість обійти, відсікти несприятливі варіанти розвитку системи, вибрати більш вдалий варіант розвитку, на думку В. Стьопіна, дозволяють цінності і моральні установки суб'єкта [9, с. 18-27]. В. Буданов також розглядає цінності як опору в ситуації нестійкості [1].

Заслуговує на увагу авторський теорія Ю. Трофімової, яка простежила становлення системи загальних сімейних цінностей як системоутворюючого фактора сім'ї [10]. Автор припускає, що внутрішня єдність сімейної системи забезпечується зустрічно перебігаючими процесами персоналізації та персоніфікації, в результаті яких відбувається динаміка ціннісно-смислових складових життєвих світів подружжя, що характеризується збільшенням їх тотожності. Персоналізація виступає як процес трансляції, передачі ціннісно-смислових характеристик того, що становить простір власного життєвого світу людини. Персоніфікація розглядається як процес породження особистісних цінностей за рахунок проникнення смислів і цінностей іншої людини у власний образ світу. Персоналізація при цьому виступає в якості показника ступеня відкритості подружжя. Сім'я виявляється відкритою не тільки в соціальний світ, айв світ культури, що належить партнерам. Це забезпечує родині потенціал саморозвитку як системи, що самоорганізується. Процеси персоналізації та персоніфікації як механізми трансформації ціннісно-смислових складових життєвих світів подружжя забезпечують розширення спільного простору, створюючи можливість для зміцнення спільності шлюбних партнерів [7].

З огляду на це, одним з факторів успішного функціонування сімейної системи можна визначити динаміку ціннісно-смислових координат образу світу взаємодіючих людей. Дана динаміка буде проявлятися в якісних і кількісних змінах ціннісних координат життєвих світів подружжя, відображаючи тим самим ускладнення системної організації системи загальних сімейних цінностей. Фактором, що визначає стійкість сімейної системи, є свідоме прагнення шлюбних партнерів взаємодіяти в режимі постійного розвитку. Відповідно до системного підходу, який спирається на положення синергетики, взаємодія має породжуючий ефект (А. Авер'янов, О. Князєва, В. Клочко, А. Митькин, В. Стьопін, К. Майнцер). І. Дементьєва, І. Кон, А. Лідерс також відзначають, що об'єднання людей в шлюбі пов'язане з природною перебудовою їх індивідуальних цінностей і становленням системи загальних сімейних цінностей.

Варто звернути, також, увагу на дослідження С. Уманського, який з опорою на чотири ключові ідеї синергетики: еволюцію, самоорганізацію, відкритість системи і нелінійність, характеризує сім'ю як відкриту біопсихосоціальну систему, що представляє собою сукупність взаємопов'язаних елементів (наприклад, членів сім'ї), об'єднаних функціональною цілісністю, єдністю мети. Властивості сімейної системи не зводяться лише до суми властивостей елементів. Зміна будь-якого елементу системи позначається і на всій системі. Відкритість сімейної системи під кутом зору синергетики означає наявність у ній джерел та стоків обміну речовиною, інформацією, енергією (ресурсами) з навколишнім середовищем. Ідея нелінійності передбачає багатоваріантність і альтернативність шляхів еволюції, її постійну зміну темпу і незворотність [11].

Методологію синергетики досить вдало можна застосовувати при аналізі цілої низку проблем сім'ї, наприклад, стійкості сім 'ї на різних стадіях її життєвого циклу. Так, соціальний інститут шлюбу в формі і цивільного, і церковного союзу має штучний (неприродний), багато в чому нав'язаний характер, будучи залежним від соціальних передумов. А. Курдюмов і Г. Малинецький [2] в своїх роботах відзначають, що для більшості штучних систем характерне різке погіршення функціонування навіть в тих випадках, коли зовнішній вплив має порівняно невелику силу, тому логічним видається той факт, що сім'я (особливо молода) як складноорганізована система відкритого типу на початкових етапах свого існування, коли ще в повній мірі не сформувалися рольові статуси подружжя, не відбулася диференціація елементів, їх не конгруентні зміни для створення стійкої системи, є вкрай структурно нестійким і функціонально неповноцінним утворенням. Проблеми, що виникають, обумовлені зовнішніми або внутрішніми (особистісно- психологічними) причинами, часто входять у суперечку з внутрішніми тенденціями індивідів, що складають сім'ю.

Молода сім'я є нестійкою, як і всі штучні системи. Її динаміка відрізняється інтенсивної флуктуацією елементів, які складають систему. Флуктуація в синергетиці означає випадкове відхилення (зміну) величин, що характеризують систему, від їх середніх значень, при певних умовах веде до утворення нової структури і системної якості, тобто, до виникнення нової системи. Надсильні окремі флуктуації або їх комбінації можуть зруйнувати утворену систему. Подібний ефект в психолого-педагогічній літературі позначений як криза первинної адаптації до шлюбу (С. Кратохвіл та ін.). Завданням психолога, який працює з родиною на цьому етапі, є надання їй стійкості, формування і становлення її внутрішньої єдності як системи, яка визначає готовність подружжя і їх здатність до реалізації процесів розвитку.

Актуальним видається аналіз способів досягнення стабільності шлюбу з синергетичних позицій. Розглядаючи шлюбно-сімейні стосунки через призму синергетики, слід зазначити наступне: утворення сім'ї як системи повинно супроводжуватися об'єднанням елементів (членів сім'ї) на принципах функціональної цілісності і мати єдність мети. Подібного роду процеси можуть відбуватися тільки тоді, коли для цього є найважливіша передумова - початкова подібність і узгодженість ціннісно-смислових життєвих стратегій тих, хто одружується. Іншою істотною причиною, яка об'єднує людей в сім'ю, є особистісні особливості тих, хто одружується, їх психологічна гнучкість і пластичність в плані корекції (і навіть деякої перебудови) їх індивідуальних цінностей в ім'я вищої мети - формування і становлення системи гармонійних загальносімейних цінностей. Третьою істотною причиною як умовою досягнення стабільного шлюбу є вимога до всіх членів сім'ї свідомого самообмеження для більш успішного досягнення спільних цілей. Стабільна сім'я відрізняється психофізіологічною конгруентністю своїх членів, толерантністю один до одного [11].

Застосовуючи синергетичний підхід, під новим кутом зору можна аналізувати життєвий цикл сім'ї. Так, С. Уманський вважає, що він не є детермінованою послідовністю подій, обумовлених причинно-наслідковими зв'язками, а скоріше навпаки, пов'язаний з невизначеністю і можливістю вибору [11]. Згідно синергетичного підходу, життєвий цикл сім'ї включає в себе еволюційні (стабільні) і біфуркаційні (кризові) фази розвитку. Період еволюційного розвитку сім'ї характеризується актуалізацією детермінантних відносин між її членами, єдністю в досягненні цілей, відсутністю конфліктів, задоволенням життєво важливих потреб членів сім'ї. В результаті цілеспрямованої спільної діяльності і спілкування досягається стабільність розвитку сім'ї, що виводить суб'єктивну оцінку подружжям якості їхнього шлюбу на вісь благополуччя. Біфуркаційний період, навпаки, характеризується непередбачуваністю подальшого розвитку. У цей час контроль членів сім'ї над управлінням сімейною ситуацією слабшає (або втрачається) і посилюється вплив фактора випадковості. Відносини в парі стають конфліктними, стабільність сім'ї знаходиться під загрозою. Суб'єктивно біфуркаційний етап сприймається подружжям як неблагополучний, напружений період життя.

В життєвому циклі сім'ї ці періоди послідовно змінюють один одного під впливом наростання нестійкості в когнітивній та емотивній сферах членів сім'ї. Якщо розглядати подружжя як складові елементи системи «сім'я», то в онтогенезі кожного також простежуються періоди стійкого поступального розвитку і кризові періоди, коли роль внутрішньої акумуляції або випадковості у виборі людиною життєвої альтернативи стає фундаментальною. У разі особистісної кризи підсистема (член сім'ї) деформується, стає не конгруентною іншим підсистемам, що відбивається на функціонуванні системи в цілому. Даний варіант динамічних змін сім'ї описаний Л. Шнейдер як асиміляція, зворотна активність системи по відношенню до її члена і позначена автором як акомодація [15, с. 135].

Слід звернути увагу на те, що в системному підході сімейні відносини досліджуються, переважно, в площині часової осі. Часовий фактор розглядається в якості ведучої дискримінанти, диференціює категорії становлення сім'ї. Дослідження в континуумі часу дозволили описати ряд якісних характеристик феномена: структуру, функції, взаємовідносини з соціальним середовищем. Є. Сіляєва пропонує, застосовуючи синергетичний підхід, перейти до іншого локусу - енергетичного, який переводить дослідження в сферу процесу - з феноменологічної, результативної форми в сферу дослідження динамічних змін [8]. Цей аспект дозволяє розглянути етапи формування сімейних відносин, їх взаємозв'язок, взаємозумовленість і взаємопроникнення в залежності від зовнішніх і внутрішніх чинників. За аналогією з часової віссю, Є. Сіляєва вважає, що параметри розвитку сімейної системи, також, можуть бути градуйовані за енергетичною шкалою. Відповідно до цього, активність індивідів у процесі розвитку сім'ї може мати різний енергетичний рівень. Стани, пов'язані з підвищеною або зниженою активністю, що характеризуються відповідно більш високим або низьким рівнем активності щодо серединної точки можуть бути віднесені до нерівноважних станів системи, які виникають в результаті самоорганізації. Характерною особливістю нерівноважних станів є те, що мізерно малий вплив може призводити до несподіваних наслідків (у повсякденному житті маса прикладів, коли часом незначне слово або дія викликали непередбачувані результати - феномен «останньої краплі в чаші терпіння»). Стан нерівноважності має психологічні детермінанти. Рівноважні і нерівноважні стани обумовлюють різні форми і особливості поведінки, взаємовідносин. Важлива особливість нерівноважних станів полягає в тому, що вони є ланкою, яка передує виникненню новоутворень [8, с. 177].

Заслуговують на увагу сформулювані В. Шаповаловим правила управління синергетичними системами, суть яких зводиться до залежності порядку в системі від міри її відкритості [14]. Регулюючи виділений показник, можна впливати на збільшення чи зменшення порядку в системі. Так, збільшення ступеня її відкритості буде відповідати виникненню нового, більш висококритичного рівня організації, збільшення порядку в системі, переважанню процесів упорядкування та самоорганізації. Самоорганізація у синергетиці виступає як процес або сукупність процесів, що відбуваються в системі, що сприяють підтриманню її оптимального функціонування, які сприяють самодобудові, самовідновленню і самозміні даного системного утворення. Якщо потрібно зменшити порядок в системі, то необхідно зменшити ступінь її відкритості. Фахівці, що працюють з сім'єю, солідарні в тому, що сім'ї, які відчувають кризу, потребують збільшення, в розумних межах, ступеня відкритості сімейних кордонів, що підсилює прогресивні тенденції в шлюбно- сімейній організації.

З позицій синергетики, у кожної сім'ї потенційно існує безліч шляхів розвитку, але не всі вони приймаються її членами. Підтримуються тільки ті, що потенційно прийнятні і відповідають власним тенденціям розвитку членів сім'ї в даній соціально-економічній і природній ситуації. Синергетика рекомендує знати не тільки структуру особистості членів сім'ї, їх можливі психопатологічні особливості, що сформувалися під час кризи, а й цілі, цінності, мотиви індивідуального розвитку кожного з членів сім'ї. Необхідно також враховувати вплив мікросоціального оточення з його позитивними і негативними механізмами взаємообумовленого зв'язку. Атракторами (ідеальною моделлю) розвитку сім'ї можуть виступати сценарії майбутнього, плани сімейних стосунків, що представляють собою спектр цілей еволюції і визначають життєвий шлях сім'ї [7]. Таким чином, погляд на сім'ю крізь призму синергетики показує, що її еволюція може формуватися з майбутнього.

Висновки. Зазначене вище дає змогу зробити висновок, що застосування методології синергетичного підходу дозволяє звернутися до інформаційно- енергетичних станів сімейної системи, тоді як у системному підході провідним локусом розгляду є просторово-часова координата.

Ми з'ясували, що наукові положення синергетичного теоретичного підходу доповнюють психологію сім'ї: синергетика рекомендує аналізувати не тільки структуру особистості членів сім'ї, їх можливі психопатологічні особливості, що сформувалися під час кризи, а й цілі, цінності, мотиви індивідуального розвитку кожного з членів сім'ї, вплив мікросоціального оточення тощо. Це дало нам можливість розширити актуальний простір теоретичного пізнання можливостей використання методології синергетичного підходу в психологічному дослідженні сім'ї, що сприяє розширенню уявлень про феноменологію та механізми детермінації сімейних відносин, а також міру кваліфікованої участі в їхній оптимізації.

Розгляд проблеми сімейних стосунків з позицій синергетики дозволяє розширити, поглибити дослідницьку базу, як щодо теоретичних основ, так і в прикладному, практичному плані, а також уникнути фрагментарності в аналізі структури, функцій, механізмів детермінації шлюбно-сімейних процесів. Концепції синергетики дозволяють розглянути сім'ю як нестійку систему, здатну до самоорганізації. Динамічні зміни, що відбуваються в ході розвитку сім'ї, призводять до виникнення нових властивостей і якостей у відносинах різного ступеня стійкості. Це дає можливість подолати розуміння динаміки сім'ї як лінійного і причинного процесу і підійти до розгляду процесів, що відбуваються в сім'ї, як взаємовпливаючих і взаємозумовлених.

Запропонована стаття не претендує на вичерпність дослідження можливостей застосування методології синергетики до аналізу психології сім'ї. У зв'язку з цим, перспективним в подальшому може бути пошук інших можливостей застосування синергетичного підходу для розширення аналітичних можливостей у дослідженнях сім'ї як системи.

Список використаної літератури

1. Буданов, В. Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании. Изд. 3-е дополн. / В. Г. Буданов. - М. : Изд. ЛКИ, 2009. - 240 с.

2. Курдюмов, С. П. Пролог. Синергетика и системный синтез / С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий. - Режим доступа: http://spkurdyumov.ru/forecasting/novoe-v- sinergetike-vzglyad-v-trete-tvsyacheletie/2/ (26.02.16). - Название с экрана.

3. Моляко, В. А. Проблема психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности / В. А. Моляко // Одаренные дети: проблемы, перспективы, развитие: материалы Всероссийской научно-практической конференции, 20-21 мая 2013 г., Санкт-Петербург, 2013. - С. 54 - 61.

4. Николис, Г. Познание сложного / Г. Николис, И. Пригожин. - М. : Мир, 1990. - 344 с.

5. Парадигмальні зміни основ загальної психології у синергетичному контексті; колективна монографія / [Чепа М.-Л. А., Маценко В. Ф., Маценко Ж. М. та ін.]; за ред. Чепи М.-Л. А. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. - 220 с.

6. Поддубный, Н. В. Психология и синергетика: методологический аспект / Н. В. Поддубный. - Белгород: ИПЦ «ПОЛИТЕРРА», 2003. - 152 с.

7. Семина, С. В. Сенергетический подход в психолого-педагогических исследованиях семьи / С. В. Семина // Гуманитарный вектор. Серия: Педагогика, психология. - 2011. - № 26. - С. 195 - 201.

8. Силяева, Е. Г. Синергетический анализ семейных отношений / Е. Г. Силяева // Ученые записки Российского государственного социального университета. - 2009. - № 10. - С. 176 - 179.

9. Степин, В. С. Саморазвивающиеся системы и перспективы техногенной цивилизации // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. - М. : Прогресс-Традиция, 2000. - С. 18 - 27.

10. Трофимова, Ю. В. Динамика ценностно-смысловых составляющих образа мира супругов в процессе становления семейных отношений : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук: 19.00.01 / Ю. В. Трофимова. - Барнаул: Барнаул. гос. пед. ун-т, 2002. - 22 с.

11. Уманский, С. В. Синергетические подходы в психологическом консультировании семьи / С. В. Уманский // Теория и практика общественного развития. - 2015. - №9. - С. 229 - 231.

12. Хакен, Г. Синергетика / Г. Хакен. - М. : Мир, 1980. - 406 с.

13. Чепа, М.-Л. А. Застосування психосинергетики для проектування закономірностей розвитку людини / М.-Л. А. Чепа // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії і практики: Міжвузівський збірник наукових праць. - Випуск 19. - Одеса, 2002. - С. 128 - 131.

14. Шаповалов, В. И. Общие вопросы управления синергетическими системами / Системный синтез и прикладная синергетика ССПС - 2006: материалы междунар. науч. конф. Пятигорск: РИА-КМВ, 2006. - С. 171-173.

15. Шнейдер, Л. Б. Психология семейных отношений. Курс лекций / Л. Б. Шнейдер. - М. : Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 512 с.

Размещено на Allbest.ru