Психологічні особливості прояву конфліктної поведінки підлітків із різним рівнем самооцінки

Для 25% старших підлітків характерна висока неадекватна самооцінка, для 10% - висока адекватна, для 13% - середня адекватна самооцінка, для 10% - низька адекватна і для 25% - низька неадекватна самооцінка.

Отримані дані свідчать про те, що з віком самооцінка підлітків зазнає змін. Для більшості молодших підлітків характерна низька неадекватна самооцінка, тобто вони відчувають себе невдахами, не хочуть братися ні за що нове, оскільки бояться, що в них нічого не вийде, не вірять, що їхні зусилля матимуть позитивні наслідки. Характерні якості таких дітей: бояться здійснити помилки; постійно мріють про фізичну досконалість; обмежуються інтересами і вчинками, які добре відомі і безпечні; не вміють сприймати компліменти; у спілкуванні з іншими передусім турбуються про враження, яке справляють на оточуючих; несміливі; схильні до самозгубної поведінки; не сприймають критики, або впадають від неї в розпач. Якщо аналізувати адекватність самооцінки підлітків в цілому, то у 50% вона неадекватна, тобто не відповідає дійсній поведінці, зовнішньому вигляду, особистісним характеристикам підлітків. У випадку високої неадекватної самооцінки учні приписують собі тільки позитивні характеристики, вважають себе досконалими і вимагають визнання цього від оточуючих. Якщо ж підліток має низьку неадекватну самооцінку, то він не сприймає себе як особистість і відмовляється бачити в собі потенціал. Підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе, але одночасно актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості.

У більшості підлітків самооцінка висока. Вони бачать себе господарями становища, розуміють, що являють собою неповторну особистість, ризикують, хоча і не завжди успішно, тому що хочуть жити насиченим життям і засвоїти досвід, який допоможе їй вирости. Учні почуваються впевненими і знають, чого хочуть, в житті існує менше розчарувань. Якщо хтось ображає чи не любить, підліток вважає, що це їхні труднощі, і не сприймає цього серйозно. Така дитина знає себе, свої слабкі і сильні сторони досить добре, щоб відчувати себе упевненою навіть у випадку несхвалення її дій чи вчинків оточуючими. Характерні риси таких підлітків: впевнені в глибині душі, що вони володіють достатньою цінністю; роблять помилки і вчаться на них; сприймають свій фізичний вигляд таким, як він є, навіть якщо він недосконалий; досліджують нові можливості та інтереси, використовують їх як можливість для подальшого зростання; спокійно сприймають компліменти; безпосередні в спілкуванні з іншими; турбуються про своє фізичне й емоційне здоров'я; сприймають критику як можливий шлях зростання.

Що властиве для підлітків молодших і старших, так це крайнощі в самооцінці - вона у них або низька, або висока, що впливає на навчання та спілкування з оточуючими людьми. Тобто у більшості підлітків самооцінка ще знаходиться в процесі формування, суперечлива, недостатньо цілісна, тому й у їхній поведінці може виникнути чимало невмотивованих учинків та конфліктних ситуацій.

Використовуючи методику «Оцінки рівня конфліктності» (за Н.В. Кіршевою), встановлено рівень конфліктності особистості підлітків [7, c.91-99] (табл. 2).

Таблиця 2 Показники рівня конфліктності особистості підлітків (у %)

Згідно табл. 2., для старших підлітків характерний більш високий рівень конфліктності. 10% молодших підлітків мають низький рівень агресивності, 30% - середній рівень, 20% - рівень вище середнього, 20% - високий рівень, 20% - дуже високий рівень. 20% старших підлітків мають низький рівень конфліктності, 10% - рівень трохи нижче середнього, 30% - середній рівень, 20% - вище середнього, 20% - високий рівень конфліктності. Тобто, старші підлітки є більш конфліктними, ніж молодші.

У зв'язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки. Це пов'язано з прагненням до самостійності та лідерства. Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. Підлітки часто відстоюють своє право на лідерство саме в ході конфліктів, вони намагаються довести свою думку за будь-яких умов. Конфліктологічна активність підлітків пов'язана з постійною переоцінкою цінностей, яка відбувається в процесі спілкування з найближчим соціальним оточенням. Підліток не знаходить оптимального задоволення в спілкуванні з дорослими, зокрема батьками, вчителями. Якісні зрушення самосвідомості у формі виникнення уявлення про себе уже не як про дитину і прагнення увійти в світ дорослих є структурним центром особистості в цей період розвитку.

Молодші підлітки можуть вступати в конфлікт, коли, як вони вважають, немає іншого виходу, і всі інші засоби вичерпані. Про наслідки конфлікту вони часто не замислюються. Старші підлітки ж іноді конфліктують заради конфлікту, щоб показати своє домінування, іноді вдаючись у конфлікті до грубощів та крайнощів. Активна індивідуалізація, що відбувається в процесі соціалізації, обумовлює виникнення множинних конфліктів в підлітковому віці. З іншого боку, постійно зростаюча значущість інтеграції в групу створює основу для їх врегулювання, через що підлітковий період сприятливий для формування умінь попереджати і конструктивно вирішувати конфлікти саме в колективі однолітків.

Молодші підлітки більш залежать як від самої групи, так ї її норм та цінностей, тобто вони більш прагнуть прийняти групові цінності за власні і слідувати їм. Старші підлітки часто сповідують особисті переконання, не зважають на вимоги групи, можуть піти їм наперекір. Молодші підлітки болісно реагують на критику членів групи, в цьому випадку намагаються виконати вимоги групи, старші ж можуть сприйняти критику агресивно і вступити у конфлікт з членами групи. Якщо молодші підлітки схильні наслідувати лідера, в чомусь копіювати його поведінку, то старші можуть не приймати офіційного лідера як авторитета, можуть йти наперекір його вимогам. Це можна пояснити більшою незалежністю старших підлітків та їх прагненням самим посісти місце лідера.

Як молодші, так і старші підлітки прагнуть зайняти певне місце в групі, але часто шляхом боротьби, сили. Що характерно для підлітків загалом, їхня поведінка не є маскою, вони виражають справжні емоції і почуття, навіть якщо вони можуть стати причиною конфлікту. В цілому підлітки є залежними від групи та її норм, потребують визнання членами групи, болісно реагують на критику. Спричинити конфлікт може намагання відстояти власну думку, захистити свої позиції у групі чи стати її лідером. Як свідчать результати дослідження, тенденції поведінки старших підлітків більше сприяють появі конфліктів, ніж молодших. Вони прагнуть незалежності, нав'язування своїх переконань, заняття лідерських позицій.

Для становлення стилю поведінки підлітків у конфлікті проведено дослідження за методикою оцінки поведінки в конфлікті (за К. Томасом) [7, c. 107-112] (табл. 3).

Таблиця 3 Стилі поведінки підлітків у конфлікті (у %)

Як слідує з табл. 3., 15% молодших підлітків обирають стиль поведінки у конфлікті - змагання, 25% - пристосування; 15% - компроміс, 25% - уникання; 15% - співпрацю. 40% старших підлітків обирають тенденцію поведінки в групі - змагання, 10% - пристосування; 10% - компроміс, 30% - уникання; 10% - співпрацю. Кожен із них може бути оптимальним і забезпечити якнайкращий ефект залежно від конкретних умов виникнення й розвитку конфлікту.

Отримані результати свідчать про те, що підлітки різного віку обирають різні стилі поведінки у конфлікті. Так, молодші підлітки вважають за краще уникнути конфлікту чи пристосуватися до нього. Вони не будуть вимагати, але можуть і не змінити свої переконання. Пояснити це можна тим, що молодші підлітки часто невпевнені у собі, бояться конфронтації, ставляться дуже емоційно до конфліктних ситуацій і можуть ще більше їх загострити. Якщо виникає конфлікт, то підлітки обирають за краще промовчати, образитися, відмовитися демонстративно від дружніх стосунків. Але часто така поведінка лише поглиблює конфлікт та переводить його на новий рівень. У старших підлітків спостерігається різке розмежування стилів поведінки у конфліктів. Більшість із них обирають стиль змагання, тобто вступають у відкриту боротьбу за власні інтереси, іноді навіть із застосування фізичної сили. Такий учасник конфлікту не зацікавлений у співпраці з іншими, здатний на серйозні вольові рішення. Власні інтереси в прихильників цієї тактики задовольняються, оскільки вони змушують інших людей ухвалювати певне рішення. Для досягнення мети той, хто користується цією стратегією, використовує свої вольові якості, і, якщо його воля достатньо сильна, йому це вдасться.

При конкурентній стратегії взаємодії союзники завойовуються тільки тоді, коли їм ця стратегія приносить бажаний позитивний результат - перемогу. Якщо ж підлітки бачать, що ця боротьба може скластися на їхню користь, то вони обирають такий стиль поведінки у конфлікті як уникнення. У цьому випадку вони не визнають правоти іншої сторони і одночасно не поступаються власними інтересами. Старші підлітки часто на конфлікт реагують проявом агресії, щоб виразити своє незадоволення та досягти бажаного. Більшість з них вважають, що вони праві у певній ситуацій, і тому будуть захищати свою думку, своє «Я» від будь-яких посягань. Іноді учні проявляють агресивність, не відчуваючи підтримки з боку оточуючих, причому вона може бути фізичною.

Якщо аналізувати ситуацію в цілому, то можна дійти висновків, що обрані стилі поведінки підлітків у конфлікті є непродуктивними. Підлітки або не враховують позиції інших у конфліктів, але не бажають відстоювати свої. Учні практично не застосовують співпрацю або компроміс, тобто не бажають шукати разом із опонентом шляхи вирішення конфлікту. І, як результат, підлітки не можуть самостійно подолати труднощі, знайти вихід з конфлікту і звинувачують у цьому інших людей, своїх близьких, учителів або ж обставини, що заважають спілкуванню. В інших випадках вони постійно акцентують увагу на своїх власних прорахунках, невдачах, хворобливо їх переживають, що заважає їм приступити до здійснення задуманого.

Загалом, що характерно для підлітків, вони чітко уявляють свою позицію в конфлікті. У ситуації конфлікту підлітки обирають уникнення чи агресію. Це можна пояснити тим, що в учнів ще відсутній досвід конструктивного розв'язання конфліктів. Часто школярі не бажають проявляти свої емоції, боячись глузувань та втрати соціальних позицій. Також підлітки бажають виділитися, бурхливо та емоційно реагуючи на будь-який закид в їхній бік. Причому трапляються ситуації, коли вони не аналізують ситуацію, а прагнуть лише відстояти свою думку. Проаналізуємо більш детально поведінку підлітків у конфлікті, визначивши стилі вирішення конфліктної ситуації.

Із конфліктною поведінкою тісно пов'язана самооцінка. Важливим значенням самооцінки є стимулювання особистості до певних дій, що займають основне місце в її системі цінностей і нададуть можливість реалізувати свої потенційні можливості. Проаналізуємо, як проявляється конфліктна поведінка у підлітків з різним типом самооцінки (табл. 4, 5).

Таблиця 4 Показники рівня конфліктності особистості підлітків віком 11 років із різним вираженням самооцінки, у %

Згідно отриманих результатів, для підлітків віком 11 років найвищий рівень конфліктності мають ті, самооцінка яких висока чи низька неадекватна. Значно нижчий рівень конфліктності тих, чия самооцінка адекватна, особливості у дітей з середньою адекватною самооцінкою. У підлітків віком 14 р. також найвищі рівні конфліктності у тих, хто має крайні форми самооцінки - неадекватну високу чи низьку. Найменш конфліктні ті, чия самооцінка середня адекватна. Тобто ми встановити прямий зв'язок між самооцінкою та конфліктною поведінкою - у випадку неадекватної самооцінки (низької чи високої) конфліктність підлітка значно зростає. Це пояснюється тим, що підлітки з неадекватною самооцінкою мають перекручені уявлення відносно себе, що спотворює і їхні уявлення про інших. Внаслідок цього виникають непорозуміння як з боку підлітка, так і з боку оточуючих, результатом чого є конфлікт.

Таблиця 5 Показники рівня конфліктності особистості підлітків віком 14 років із різним вираженням самооцінки, у %

У результаті проведення емпіричного дослідження ми дійшли висновку, що конфліктна поведінка пов'язана з певними рисами характеру та якостями особистості підлітка такими, як: нетерпимість до недоліків інших, знижена самокритичність, імпульсивність до агресивної поведінки, до підпорядкування інших, неуважності до людей, користолюбство, егоїзм. Причини конфліктів можуть корінитися в особистісній своєрідності членів підліткового колективу, це насамперед: невміння контролювати свій емоційний стан, низький рівень самоповаги, агресивність, підвищена тривожність, некомунікабельність, надмірна принциповість.

Проаналізуємо, які типи поведінки в конфлікті властиві молодшим і старшим підліткам із різною самооцінкою (табл. 6, 7).

Отже, для молодших підлітків із різним рівнем самооцінки характерний певний стиль поведінки в конфлікті. Так, підлітки з високою самооцінкою у конфліктній ситуації обирають стиль змагання, прийому більше конкурують із оточуючими саме підлітки з неадекватно високою самооцінкою. Також обирають стиль змагання або уникнення підлітки з низькою самооцінкою, що не розв'язує конфлікт, а лише переводить його новий рівень, іноді більш складний. Те ж саме стосується і старших підлітків, але і них йде більш широкий діапазон вибору стилю поведінки у конфлікті, що пояснюється більшим досвідом поведінки у конфлікті та розумінням важливості його розв'язання.

Таблиця 6 Показники стилю поведінки у конфлікті підлітків віком 11 років із різним вираженням самооцінки, у %

Таким чином, стратегіями поведінки, яким найбільше віддають перевагу підлітки, є суперництво, пристосування та уникнення. Поведінка у виборі суперництва характеризується прагненням наполягти на своєму, готовністю вступити у відверту боротьбу за свої інтереси, зневажаючи інтереси іншого, звинувачуючи оточення, вимагаючи вирішення проблеми. Це вказує на несформованість особистості, а також на неспіввідношення особистісних очікувань і вимог соціального середовища до цієї вікової категорії дітей. Уникнення конфлікту, часткова відмова від пошуку інших альтернативних рішень свідчить про пасивну соціальну позицію підлітків. Коли на емоційно-вольові прояви дітей збільшується соціальне та емоційне навантаження, яке і є конфліктом, вони намагаються уникнути такої конфліктної ситуації. Стратегія пристосування виражається у прагненні зберегти стосунки, готовності поступитися і підкоритися всупереч своїм інтересам. самооцінка конфліктний поведінка протиріччя

Таблиця 7 Показники стилю поведінки у конфлікті підлітків віком 14років із різним вираженням самооцінки, у %