Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами в інклюзивній освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ

У статті розкрито актуальність упровадження інклюзивного навчання, обґрунтовано необхідність інтеграції дітей із порушенням психофізичного розвитку в загальноосвітніх навчальних закладах.

Важливим показником цивілізованості суспільства є гуманне, турботливе й милосердне ставлення до дітей із особливими потребами, які не мають змоги вести повноцінне життя.

Нині громадськість хвилює питання інтеграції дітей із порушенням психофізичного розвитку в єдину систему загальноосвітньої школи. Діти із затримкою психічного розвитку та легкою розумовою відсталістю потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціальної адаптації. Вони складають контингент учнів, особливо початкової школи, які стійко не встигають у навчанні.

У дослідженнях Л.Алексієвої, М.Айшервуд, Г.Багаєвої, С.Бєзух, Л.Грачева, Т.Ісаєвої, Е.Кім, С.Лєбедевої, Г.Мельнікової, А.Усиніної та інших учених дані питання розглядаються з позиції медико-профілактичних, психологічних, педагогічних, організаційно-управлінських вимог, організації продуманої, цілеспрямованої соціально-педагогічної підтримки через надання психологічної, медико-соціальної допомоги [9].

Метою нашої статті є визначення практичних напрямів психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього закладу. психологічний педагогічний супровід діти

Основним завданням психолого-педагогічного супроводу є соціалізація дітей з особливими потребами через залучення всіх учасників навчально-виховного процесу (батьків, педагогів, дітей) до реалізації запланованих дій щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації дитини: вивчення особистісного потенціалу, а саме: співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми; рівня розвитку когнітивної сфери; особливостей емоційно-вольової сфери; індивідуально-характерологічних особливостей; рівня сформованості мотивації до навчання; їхнього творчого та інтелектуального розвитку [10].

Процес інтеграції буде вважатися завершеним, якщо забезпечуватиме три умови:

- навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціалу розвитку;

- можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім'ї, а батькам - виховувати власну дитину;

- розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціальної адаптації [2].

Інтеграція дітей із порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітній школі становить складну проблему. Її успішне вирішення дуже доцільне, оскільки кожна дитина, а особливо з психофізичними вадами, маючи потенційні можливості повноцінного розвитку як особистість, громадянин, потребує якомога ширших контактів із навколишнім світом. Проте саме лише перебування в широкому соціумі без спеціальної психо- лого-педагогічної роботи, спрямованої на введення дитини в навколишній світ і світ людських стосунків, ще не розв'язує проблеми. Крім того, такі діти потребують дбайливого дотримання охоронного режиму та лікарського контролю, що необхідно забезпечити в інклюзивному класі загальноосвітньої школи. Без забезпечення всіх умов, необхідних дитині з особливими освітніми потребами, інтеграція в загальноосвітній простір може завдати непоправної шкоди її здоров'ю, а отже - і формуванню особистості в цілому [4].

Інклюзія, за визначенням науковців (Е. Даніелс, М. Сварник, К. Статффорд, Н. Софій, П. Троханіс), складається з таких компонентів:

- залучення всіх дітей з особливими потребами до тих навчальних закладів, які вони б відвідували, якби не мали вад;

- кількість дітей з особливими потребами в школах і класах природно пропорційна їхній загальній кількості в населеному пункті;

- прийняття всіх дітей без винятку та об'єднання в змішані групи;

- зарахування дітей з особливими потребами в класи відповідно до їхньої вікової категорії та року навчання;

- координація, що здійснюється на місцях, управління навчальним процесом та розподілом ресурсів;

- децентралізований підхід до навчання, принцип ефективності як провідний у роботі школи [3; 8].

Інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особи- стісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей [5].

Для успішного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку інклюзивна освіта реалізує програму психолого- педагогічного супроводу із залученням кваліфікованих логопедів, дефектологів, психологів, соціальних педагогів, асистентів учителів та інших фахівців.

Навчання в інклюзивних класах допомагає дітям з особливими потребами адаптуватися до типових життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар'єрів та інтеграції в соціум, учить школярів спілкуватися та працювати разом, формує почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а й прийняття та визнання.

Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах початкової школи необхідно розглядати як діяльність психологічної служби навчального закладу, спрямовану на створення комплексної системи медико-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли адаптації, реабілітації і самореалізації таких дітей в соціумі (школа, сім'я, група однолітків та ін.)

Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами - це завжди динамічний процес, цілісна діяльність команди спеціалістів освітнього закладу, яка складається з п'яти взаємопов'язаних компонентів:

- систематичний моніторинг медико-психологічного і пси- холого-педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;

- створення оптимальних соціально-психологічних умов щодо ефективного психічного розвитку дітей в соціумі;

- систематична психологічна допомога дітям з порушеннями психофізичного розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної підтримки;

- систематична психологічна допомога батькам дітей з проблемами в розвитку;

- організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їх психічних та фізичних можливостей [6].

З метою залучення дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній простір передбачено різні форми їх навчання, зокрема, у спеціальних класах у загальноосвітніх навчальних закладах, що регламентується Положенням про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 № 1224, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 29.12.2010 р. за № 18707.

Через вивчення психічного розвитку дитини практичний психолог навчально-виховного закладу виявляє фактори, які зумовлюють труднощі пізнавальної діяльності, спілкування та соціальної адаптації, а також резерви дитини та планує свою корекційно-розвивальну діяльність, як групову, так і індивідуальну з урахуванням отриманих матеріалів [1].

У своїй діяльності необхідно враховувати медичний діагноз дитини. Зважаючи на нього, психолог приймає рішення, які методики включити при діагностичному вивченні та як адаптувати стимульні матеріали.

Перш ніж впровадити інклюзивне навчання в Радянській загальноосвітнійй школі І-ІІІ ступенів Білозерської районної ради Херсонської області, було вжито ряд першочергових заходів: додаткове вивчення контингенту учнів і виявлення дітей, що потребують інклюзивного навчання; організація проходження ними разом із батьками спеціального обстеження та отримання висновку районної психолого-медико-педагогічної консультації; створення банку даних про умови життя школярів у родині, а також їхні природні нахили, психофізичні можливості, навчальні інтереси.

З метою відкриття класів інклюзивної освіти адміністрація школи спільно зі спеціалістами розробила такі документи:

1. Наказ по школі про утворення класу з інклюзивним навчанням.

2. Індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами (у нашому випадку, для дитини із затримкою психічного розвитку) за розділами: загальна інформація про дитину; наявний рівень знань, умінь, навичок; вплив порушень розвитку дитини на її здатність до навчання; потреба в спеціальних і додаткових освітніх послугах; стан адаптації (модифікації).

3. Індивідуальний навчальний план, що передбачає: спеціальні та додаткові освітні послуги (розклад занять дитини з учителем-логопедом, практичним психологом, соціальним педагогом), залучення дитини до позакласної та позашкільної роботи.

4. Корекційно-розвивальну програму роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку.

5. Програму роботи з батьками.

6. Програму освітнього моніторингу.

Першим етапом упровадження інклюзивного навчання стала просвітницька робота з батьками щодо роз'яснення переваг інклюзивного навчання в процесі здобуття освіти їхніми дітьми та подальшої соціальної адаптації.

Для діагностування та корекції розвитку пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери нами було використано такі методики [7]:

- методика вивчення словесно-логічного мислення Е. Ф. Замбацявічене;

- виявлення акцентуацій (Тест-опитувальник Шмішека);

- методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості Г.Айзенка;

- методика визначення рівня тривожності (Опитувальник Філліпса);

- таблиці Шульте;

- прогресивні матриці Равена;

- проективні методики «Неіснуюча тварина», «Дім - дерево - людина».

Результати психологічного обстеження та діагностики показали, що у дівчинки є відхилення у психічному розвитку, пов'язане з психогенними факторами: несприятливими умовами виховання, що рано виникли й діють довгостроково. З дитинства не стимулювався розвиток пізнавальної діяльності та інтелектуальних інтересів. Спостерігаються риси незрілості емоційної сфери, а саме підвищена сугестивність та імпульсивність. Також виявлено недостатність базових знань і уявлень, необхідних для засвоєння шкільної програми.

За результатами діагностики та виходячи з діагнозу, поставленого ОПМПК (затримка психічного розвитку, F70) було створено програму корекційних занять з розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери.

Роботу розпочали з вересня 2013 року. Після проведення моніторингу знань за 1 семестр слід відзначити певні зрушення:

- підвищилась техніка читання;

- дівчинка стала давати короткі відповіді на запитання за змістом тексту;

- поліпшився емоційний стан дитини, вона стала більш впевненою в собі, відкритою, зацікавленою у спілкуванні з однолітками та педагогами;

- за допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв'язки та робить висновки;

- дитина охоче виконує завдання, до яких має високу мотивацію.

Отже, забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами є невід'ємною частиною розвитку сучасної освіти. В її основі лежить індивідуальний підхід до кожної дитини з вадами розвитку. Таким чином, як свідчить освітня практика, проблема впровадження інклюзивної освіти є не лише актуальною, а й такою, що може бути реально розв'язана засобами навчально-виховного процесу.

Література

1. Бітянова М. Р. Психолог у школі: зміст діяльності і технології. К.: Главник, 2007. 160 с.

2. Глуханюк Т. Соціально-психологічний супровід дітей із особливими освітніми потребами умовах загальноосвітнього навчального закладу: ["Електрон. ресурсі. Режим доступу: http://www.ippo.if. ua/predmety/ocppsr/index.php?r=site/stattya&id=78.

3. Даніелс Е., Стаффорд К. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. Л.: Надія, 2000. 255 с.

4. Ілляшенко Т. Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі // Психолог. 2009. №10. С. 14-18.

5. Колупаєва А. Інклюзивна освіта в теорії і практиці діяльності школи // Директор школи. 2011. № 7. С. 15-21.

6. Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах початкової школи: - Режим доступу: http://kominternovskiy-ruo.edu.kh.ua

7. Райгородский Д. Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. 672 с.

8. Софій Н. Права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти / Софій Н., Сварник М., Троханіс П. К., 2006. 64 с.

9. Шолота Л.М. Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього закладу: [Електрон. ресурсі. Режим доступу: http://www.doippo-inkliuzia.edukit.dn.ua /nashi_tradicii/psihologichnij_suprovid_inklyuzivnoi_osviti/psihologope dagogichnij_suprovid_ditej_z_osoblivimi_potrebami_v_umovah_zagalj noosvitnjogo_zakladu/.

Размещено на Allbest.ru