Виховання молодої людини, формування її світогляду є одним із пріоритетних напрямків навчально-виховного процесу в легкій атлетиці, де головним завданням виступає формування особи, виховання характеру, розвиток спеціальних психічних якостей, що становлять основу навчально-тренувальної діяльності і регуляції поведінки тих, хто займається. Юнацький вік є завершальним етапом у формуванні особистості, тому покращення психологічної підготовленості легкоатлетів старшого шкільного віку є запорукою виховання розвиненої особистості.

Розглядаючи секційну роботу з легкої атлетики в школі, основну увагу приділяють саме фізичній і технічній підготовці як одним із пріоритетних компонентів тренувальної діяльності. Проте недостатньо уваги приділяють психологічній підготовці як компоненту навчально-виховного процесу в легкій атлетиці, що характеризується оптимальним рівнем емоційного збудження, якістю мислення, реальною оцінкою власних можливостей, відсутністю страху перед суперником, бажанням активно вести з ним боротьбу за кращий результат та за перемогу. Психологічно підготовлений легкоатлет здатний відповідно керувати своїми діями, відчуттями, максимально проявляючи швидкість мислення в складних ситуаціях спортивної боротьби, чинити опір впливу зовнішніх і внутрішніх чинників.

Недостатній рівень психологічної підготовки зазвичай зумовлює зниження результатів і неочікувані поразки у змаганнях [2, 6]. Загальновідомо, що досягнення високих результатів залежить від відповідного рівня технічної, тактичної, фізичної підготовки вихованців. Якщо у легкоатлета рівень розвитку всіх цих компонентів однаковий, то перевага буде у того легкоатлета, у якого психологічний опір кращий [3, 4]. Тому під час проведення секційних занять з легкої атлетики значну увагу важливо приділяти виховній роботі, оскільки тут формується відповідний моральний стан легкоатлета. Це забезпечує готовність юнака витримувати значні тренувальні навантаження та психічні напруження, пов'язані з участю у змаганнях. Особливо це стосується легкоатлетів-спринтерів, бо саме від передстартового стану цієї категорії спортсменів залежить їх спортивний результат.

Однак, як показує аналіз практичного досвіду, тренери-викладачі у своїй секційній роботі з легкої атлетики фактично не використовують методики розвитку та вдосконалення навичок регуляції передстартових станів своїх вихованців, що пояснюється недостатньою кількістю наукових досліджень та навчально-методичних розробок у цій галузі.

Вищенаведені обставини актуалізують проблему психологічної підготовки легкоатлетів - спринтерів старшого шкільного віку на секційних заняттях в школі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що в останнє десятиліття накопичений значний досвід з проблем психологічної підготовки спортсменів різного рівня. Так, питання розробки і впровадження засобів психічної регуляції у тренувальний процес підготовки спортсменів досліджували В.В. Клименко [2], Е.К. Козлова [3], І.В. Толкунова [7], А.О. Титович [6], В.М. Ляшенко [5] та інші. Ряд фахівців (Н.А. Кулик [4], А.С. Гричанов [1], А.Л. Флєрко, А.А. Богурин, Н.І. Ожогін [8] та ін.) наголошували на необхідності врахування психологічних особливостей легкоатлетів при підготовці до змагань. Але, на жаль, у науковій літературі практично відсутні дані про використання методик психологічної підготовки легкоатлетів-спринтерів старшого шкільного віку на секційних заняттях у школі.

Мета роботи - дослідити особливості психологічної підготовки легкоатлетів-спринтерів старшого шкільного віку в умовах шкільної спортивної секції.

Завдання роботи:

Дослідити рівень зв'язку передстартових станів легкоатлетів-спринтерів зі структурою і змістом змагальної діяльності.

Розробити та експериментально обґрунтувати методику психологічної підготовки легкоатлетів - спринтерів старшого шкільного віку на секційних заняттях в школі.

Методи та організація дослідження. У роботі були використані такі методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне та психологічне тестування, методи математичної статистики.

Дослідження проблеми психологічної підготовки легкоатлетів-спринтерів старшого шкільного віку в умовах шкільної спортивної секції проводилося поетапно упродовж 2014-2016 років на базі Сумських ЗОШ № 17, 23, 6, 9.

У дослідженні брали участь 20 осіб. Було сформовано 2 однорідні групи чисельністю по 10 осіб кожна. Обидві групи складалися із юнаків одного віку (16-17 років), однакової кваліфікації. Перша група (експериментальна) займалася тричі на тиждень за спеціальною розробленою методикою психологічної підготовки легкоатлетів-спринтерів старшого шкільного віку. Друга група (контрольна) займалася тричі на тиждень за традиційною програмою.

Виклад основного матеріалу дослідження. З метою визначення взаємозв'язку передстартових станів легкоатлетів-спринтерів зі структурою і змістом змагальної діяльності нами були визначені рівні тривожності старших школярів, які відвідували секцію із легкої атлетики. Аналіз результатів отриманих за допомогою методики "Шкали реактивності (ситуативної) і особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна" показав рівень тривожності в різний період часу: ОТ - рівень тривожності юнака в житті, СТ¹ - рівень тривожності перед контрольним тренуванням, СТ² - рівень тривожності перед змаганнями (табл.1).

легкоатлет спринтер шкільна спортивна секція

Таблиця 1. Взаємозв'язок між рівнем тривожності та результатами легкоатлетів-спринтерів

Примітка: ОТ - особова тривожність, СТ - ситуативна тривожність

Високий рівень ОТ зі всієї групи легкоатлетів-спринтерів показали лише 27 %, середній рівень - 73 %. У стані "СТ¹" ситуація кардинально змінюється: у 75 % легкоатлетів виявився високий рівень ситуативної тривожності і у 25 % легкоатлетів виявився середній рівень ситуативної тривожності. У стані "СТ²" ситуація схожа на стан "СТ¹", але високий рівень тривожності піднімається ще вище: 80 % легкоатлетів проявили високий рівень ситуативної тривожності і 20 % легкоатлетів - середній рівень ситуативної тривожності.

У результаті нашого дослідження також були визначені особливості передстартових станів легкоатлетів-спринтерів, які відвідують секційні заняття з легкої атлетики. Аналіз отриманих даних показав, що темперамент, психічні стани і самопочуття, активність та настрій легкоатлетів (САН) мають важливе значення у змагальній діяльності і впливають на кінцевий результат - результат на змаганнях (табл.2).

Так, у ході дослідження було встановлено, що юнаки-екстраверти (холерики і сангвініки) показали результати краще запланованих вчителем, а хлопці-інтроверти (меланхоліки і флегматики) показали результати гірше запланованих. Виходячи з вище сказаного, ми припускаємо, що для легкоатлетів - спринтерів підходить більше такий темперамент, як екстраверт з ухилом в холерик чи сангвінік. На основі налізу впливу темпераменту на змагальну діяльність легкоатлетів-спринтерів ми встановили, що екстраверти мали кращі показники за САН та за психічним настроєм.

Не менш важливу роль у результатах змагальної діяльності відіграють і показники психічного стану та САН. Так, у більшості випадків, юнаки з кращими показниками психічного стану та САН характеризуються і кращими змагальними результатами на відміну від хлопців з гіршими показниками.

Враховуючи отримані дані щодо особливостей рівнів тривожності, темпераменту, психічних станів і САН старших школярів, які відвідували секцію з легкої атлетики, ми розробили методику психологічної підготовки легкоатлетів-спринтерів на секційних заняттях в школі.

Таблиця 2. Психічні властивості легкоатлетів-спринтерів та результати їх змагальної діяльності

Примітка: Тр - тривожність, Фр - фрустрація, Аг - агресія, Риг - ригідність

До секційних занять ми включали як загальну психологічну підготовку легкоатлетів, так і психологічну підготовку до конкретних змагань.

Загальна психологічна підготовка бігунів проводилася як на кожному секційному занятті, так і під час змагань і була спрямована на розвиток у вихованців таких психічних якостей, які більшою мірою сприяли успішному і міцному оволодінню спортивною майстерністю.

Психологічна підготовка до конкретних змагань розподілялася на ранню, що починалася приблизно за місяць до змагань, і безпосередню - перед виступом і протягом його.

У процесі психологічної підготовки ми виділили два відносно самостійних і одночасно тісно взаємопов'язаних напрями:

1) виховання моральних і вольових якостей;

2) вдосконалення специфічних психічних можливостей.

Виховання моральних якостей полягало у формуванні у вихованця уявлень, понять, поглядів і переконань, навичок і звичок поведінки, яка відповідала принципам загальнолюдської моралі; розвитку почуття патріотизму, відданості спорту, своєму колективу.

При вдосконаленні психічних можливостей юнаків одним із напрямків нашої роботи було зниження рівня емоційного збудження з метою поліпшення загального балансу нервових процесів і заспокоєння легкоатлета. Нами використовувалися такий методичний прийом, як словесний вплив вчителя (роз'яснення, переконання, схвалення, похвала тощо), за допомогою якого знижувалася емоційна напруженість вихованця, невпевненість його у своїх силах, зменшувалося надмірне почуття відповідальності за виступ.

Досить ефективними виявилися прийоми, пов'язані із застосуванням рухів і зовнішніх впливів, що сприяли зниженню рівня порушення: довільна затримка виразних рухів, властивих порушеному стану; довільна регуляція дихання шляхом зміни інтервалів вдиху і видиху або затримки його; послідовне розслаблення основних груп м'язів (сидячи або лежачи) із застосуванням заспокійливого аутогенного тренування; чергування напруження та розслаблення локальних груп м'язів; контроль за власною мімікою, виразом обличчя, моторикою рук і ніг та іншими зовнішніми проявами і приведення їх до рівня, що відповідав нормальному, спокійному стану; заспокійливі прийоми масажу і самомасажу.

Важливу роль у нашій методиці відігравали прийоми словесного самовпливу на вихованця, які зводилися до концентрації думок на досягненні високого результату, перемоги; налаштуванні на максимальне використання тактично-технічних і фізичних можливостей; вмінні використовувати самонакази типу: "Віддай все, тільки виграй", "мобілізуй все, що можеш", "Візьми себе в руки і добийся того, до чого прагнеш", "Заспокойся", "Не хвилюйся" тощо.

У своїх навчально-тренувальних заняттях нами активно застосовувалася методика ментального тренінгу легкоатлетів - спринтерів. Так, з юнаками були застосовані засоби аутогенного тренування, ідеомоторного тренування, розумові репетиції, ментальний іматотренінг, психотренінг вольової уваги.

Для експериментальної перевірки ефективності запропонованої нами методики психологічної підготовки легкоатлетів-спринтерів на секційних заняттях у школі були сформовані експериментальна та контрольна групи. На початку навчального року було проведено тестування юнаків. Групи були складені із вихованців з приблизно рівними психічними і руховими показниками. Наприкінці навчального року тестування було повторено.

Аналізуючи результати рівня тривожності у легкоатлетів-спринтерів в дослідницькій період, ми спостерігали зниження у показниках особистісної та ситуативної тривожності юнаків експериментальної групи на відміну від контрольної. Так, рівень особистісної тривожності у легкоатлетів експериментальної групи знизився у середньому на 21 %, коли у контрольній лише на 5 %, ситуативної тривожності - на 25 % та 4 % відповідно.

Особливості емоційної сфери легкоатлетів ми визначали за допомогою стандартного опитувальника "Самопочуття, активність, настрій" (САН), який дозволяє виміряти емоційний стан у період інтенсивних фізичних і психічних навантажень.

Результати проведених досліджень показали, що впровадження авторської методики у навчально-тренувальний процес юнаків старшого шкільного віку позитивно вплинуло на емоційний стан легкоатлетів експериментальної групи на відміну від контрольної.

Так, у юнаків експериментальної групи рівень показників емоційного стану до експерименту був нижче за середній і складав від 2,7 до 3,1 балів: самопочуття 2,7, активність 2,8, настрій 3,1. Після впровадження експериментальної методики рівень показників емоційного стану юнаків експериментальної групи наближався до високого і складав від 4,4 до 5,1 балів: самопочуття 4,4, активність 4,5, настрій 5,1 балів. Приріст показників емоційного стану юнаків експериментальної групи склав: самопочуття - 63 %, активності - 60,7 %, настрою - 64,5 %.

У контрольній групі юнаків після проведеного експерименту їх самопочуття, активність і настрій були значно нижчими, ніж в експериментальній групі. Так, показники самопочуття юнаків контрольної групи склали 29,5 % по відношенню до експериментальної, активності - 35,5 %, а настрою - 37,2 % відповідно.

Висновки