Тренінговий курс розвитку важливих для професійної діяльності індивідуально-психологічних рис майбутніх психологів пенітенціарних установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тренінговий курс розвитку важливих для професійної діяльності індивідуально-психологічних рис майбутніх психологів пенітенціарних установ

Сергій Стріха, старший викладач кафедри вогневої та спеціальної фізичної підготовки Інституту кримінально-виконавчої служби, м. Київ

У статті розглядається проблематика розвитку важливих індивідуально-психологічних рис майбутніх психологів пенітенціарних установ за допомогою проведення тренінгового курсу спрямованого на розвиток впевненості у собі. Тренінговий курс передбачав розвиток впевненості у собі. Результатом проведення тренінгового курсу стали позитивні зрушення кількісних показників рівня інтелекту, посилення мотивації досягнення успіху та зниження мотивації уникнення невдачі, а також позитивне спрямування майбутніх психологів на впевнені дії у нестандартних та складних ситуаціях.

Ключові слова: тренінговий курс, тренінг, особливі умови діяльності, індивідуально-психологічні риси, майбутні психологи пенітенціарних установ.

Постановка проблеми у загальнму вигляді. Діяльність психологів пенітенціарних установ здійснюється в особливих умовах, які здатні перешкоджати нормальному виконанню ними своїх професійних функцій. Саме тому ми звернули увагу на необхідність підготовки майбутніх психологів до дій в нестандартних та нештатних ситуаціях, до чітко визначені правильні дії.

Виконання професійних функцій психологами пенітенціарних установ в особливих умовах вимагає від них наявність відповідних якостей, що сприяють успішному виконанню ними необхідних дій. Ефективність діяльності визначених фахівців безперечно залежить від наявності у них відповідних індивідуально-психологічних рис, які дозволяють їм своєчасно виконувати поставлені завдання, бути врівноваженими та наполегливими у вирішенні ситуацій, що виникають, спроможними долати перешкоди різного ступеня складності.

Огляд літературних джерел, проведене нами респондентне та експертне опитування виявило загрозливі фактори діяльності психологів пенітенціарних установ, що перешкоджають покращенню їх професійної діяльності. Ми також врахували думки респондентів щодо особливих умов діяльності та використовували складні ситуації, що виникали у психологів пенітенціарних установ під час професійної діяльності.

За визначенням респондентів та експертів нашого дослідження, достатньо вразливими умовами виконання своїх функціональних обов'язків стали: загроза власному життю; загроза власному здоров'ю; загибель колег по роботі; поранення колег по роботі; висока ціна помилки дій спеціаліста; значна кількість психотравмуючих чинників; напружений характер професійної діяльності; усвідомлення особливого ризику професійної діяльності. Ситуації, які ми включали у завдання для респондентів містили у собі прояви визначених вище особливих умов діяльності.

Саме в умовах підвищеного ризику діяльності майбутні психологи пенітенціарних установ повинні мати достатньо розвинені індивідуально- психологічні риси, що допомагають їм виконувати власні професійні функції досить вдало та впевнено.

На думку учасників нашого дослідження важливими індивідуально- психологічними рисами, що вкрай необхідні майбутнім психологам визначені такі: емоційно-вольова стійкість; рівень інтелекту; самоконтроль поведінки; наполегливість у досягненні мети; прагнення до успіху; самостійність; сміливість; практичність та вольове домінування.

Розмаїття поглядів на природу впевненості особистості дає нам підстави вести мову про те, що впевненість людини у власних діях та поведінці охоплює: відчуття, почуття та переживання людини; структурні знання особистості; прогнозування власної подальшої діяльності; різні типи активності людини; індивідуальні риси; потребу у визнанні; регулятивні властивості [1-6].

Враховуючи те, що визначені нашими респондентами індивідуально- психологічні риси, у переважній більшості, відповідають стилю впевненої поведінки, спонукали нас окрім ціннісної, когнітивної та інструментальної складової поведінки, розглянути емоційну (емоційно-вольова стійкість) та регуляційну (вольове домінування, самоконтроль поведінки) складові.

Метою статті є необхідність створення тренінгової програми та її висвітлення як чинника формування впевненої поведінки майбутніх психологів пенітенціарних установ щодо їх подальшої професійної діяльності.

Завдання статті полягають у перевірці впливу тренінгової програми на формування впевненої поведінки майбутніх психологів під час їх стажування у пенітенціарних установах, а також у покращеннях кількісних показників значимих індивідуально-психологічних рис.

Тренінговий курс було розроблено з урахуванням ціннісної, когнітивної, емоційної, інструментальної та регуляційної складових.

Головною метою серії тренінгів майбутніх психологів пенітенціарних установ стало сформування їх впевненої поведінки щодо ефективного виконання своїх функціональних обов'язків.

Основними напрямками проведення тренінгів стали: визначення та узгодження розуміння змісту понять впевнена, невпевнена, агресивна поведінка та поведінка ухилення від вирішення проблем, що виникають.

На основі з'ясування та усвідомлення респондентами визначених вище понять, ми розглядали ситуації, що виникають під час виконання функціональних обов'язків психологами, які здійснюють свою професійну діяльність у пенітенціарних установах.

Також ми фіксували ускладнення, що виникають при реалізації відповідних моделей впевненої поведінки психологам и та визначали особливості регуляції власної поведінки наших респондентів.

Тренінгова програма, яку ми застосовували, містила в собі п'ять тренінгів по 8 астрономічних години кожний. Тренінги проводили два тренери, що здійснювали змістовно-пошукову роботу з респондентами, коригуючи їх дії, а також фіксували різні стильові особливості поведінки респондентів.

Під час проведення тренінгів обидва тренера спостерігали за респондентами, записували приклади, що наводили учасники, знову нагадували про ці приклади в належному місті, стежили за індивідуальними труднощами респондентів і динамічними процесами у групі, за відповідними проявами поведінки.

Мета першого тренінгу полягала у визначенні змісту та сутності проблематики впевненість у собі, непевності, агресивності та ухилення від вирішення ситуацій, що виникають. Учасники тренінгу визначали ознаки класифікації різних стилів поведінки: стиль впевненої поведінки, невпевненої, агресивної та ухилення.

При визначенні стилів поведінки респондентів, ми орієнтувались на їхній емоційний стан (які емоції вони демонстрували під час визначення та обговорення пропонованих ними особисто ознак різних стилів поведінки); когнітивний стан (як вони мислили, які аргументи наводили, наскільки зрозуміло висловлювали свої думки, які ознаки стилів вони обирали); регуляційний стан (ми відслідковували динаміку їх змін упродовж обговорення та визначали як вони регулюють власну поведінку під час дискусій).

Наприкінці тренінгу його учасники отримали домашнє завдання яке полягало у тому, щоб кожен учасник упродовж тижня спостерігав сторонню поведінку людей у нестандартних ситуаціях та на другому тренінговому занятті висловив свої думки стосовно власного спостереження побаченої поведінки.

Метою другого тренінгу було визначення особливостей різних стилів поведінки оточуючих, порівняння своїх стилів поведінки з побаченими та визначення тих ознак, які заважають впевненій поведінці учасників тренінгу.

При розборі домашнього завдання, після першого тренінгу, кожний учасник тренінгу розповів про ті ситуації в яких він спостерігав за поведінкою інших людей та які особливості поведінки інших привернули його увагу та чому саме. Домашнім завданням до третього тренінгу стало, визначення позитивних переживань при подоланні ситуацій різного ступеня складності.

Третій тренінг був присвячений позитивному переосмисленню поведінки у складних ситуаціях та формуванню правильних моделей впевненої поведінки майбутніх психологів пенітенціарних установ.

Домашнє завдання опрацьовувалось учасниками тренінгу та презентувалось ними у групі. Надалі ми використовували техніку позитивного переосмислення поведінки у складних ситуаціях.

Ми намагалися виробляти загальний позитивний погляд на правильну поведінку у складних ситуаціях. Ми не задавали питання учасникам тренінгу про їх поведінку у складних ситуаціях напряму (у прямій постановці), як оцінки чи авторитетні заяви. Ми задавали питання про власні стилі поведінки використовуючи слова «можливо», «як на ваш погляд, що було б доречніше чи краще», «що краще було зробити у тій ситуації», тощо.

На завершення тренінгового заняття, ми акцентували увагу респондентів на тому, що важливо прагнення респондентів до ствердження впевненої поведінки при подоланні ситуацій різного ступеня складності. Готовністю розвиватись та змінювати свій стиль поведінки на більш впевнену поведінку створює передумови для досягнення позитивних зрушень при вирішенні будь- яких питань.

Метою четвертого тренінгу було практичне відпрацювання правильних дій під час подолання складних професійних ситуацій. Ми виходили з того, що впевнена поведінка має низку ознак, що відрізняють її від інших стилів поведінки.

При рольових іграх кожен з респондентів мав можливість програти ситуацію використовуючи різні стилі поведінки. Основне завдання для всіх учасників тренінгу було визначення та фіксація умов та особливостей використання різних стилів поведінки. Ми відшуковували саме внутрішні обмеження вдосконалення впевненої поведінки, тому що дуже багато залежить від людини, навіть коли ситуація перешкоджає поводити себе впевнено, людина має регулювати свою поведінку не підлаштовуючись під ситуацію, а змінюючи її.

Домашнє завдання полягало у тому, щоб кожний учасник тренінгу визначив свої можливості у вдосконаленні впевненої поведінки, а саме свої перевага та обмеження.

Метою п 'ятого, останнього тренінгу із загального циклу тренінгових занять було опрацювання набутого досвіду впевненої поведінки та створення індивідуальної, для кожного учасника тренінгу, програми вдосконалення стилю впевненої поведінки при подоланні складних ситуацій.

Кожен респондент розповідав про власні особливості складних ситуацій, які він відпрацював на тренінгах. Розповідь була орієнтована за пропонованою нами структурою.

1. Кожен учасник тренінгу мав розповісти про ті ключові моменти які він визначив під час проведення тренінгів.

2. Кожен учасник тренінгу визначав, що конкретного він зробив для того, щоб посилити стиль впевненої поведінки.

3. Визначалось, які компоненти впевненої поведінки при подолані складних ситуацій під час рольової гри використовував респондент.

4. Кожен учасник тренінгу визначав, для себе особисто, що ще можна поліпшити у власній поведінці, тобто які конструктивні поради він можу дати сам собі, щоб досягти своєї мети.

У подальшому кожен учасник тренінгу при допомозі групи та тренерів розробляв алгоритм вдосконалення впевненої поведінки. Створений алгоритм мав такі структурні елементи: знання про складну ситуацію або її передбачення (особливості перебігу та можлива динаміка змін); завдання, що необхідні виконати при подоланні ситуації; власні можливості щодо досягнення загальної мети (в якому напрямку слід вибудовувати стратегію власних дій, які фрази слід використовувати, як слід реагувати та поводити себе при виникненні ускладнень подолання ситуації, які стилі поведінки слід використовувати для досягнення загальної мети); зовнішні можливості (ступінь складності ситуації, ступінь складності завдань, що вирішуються, сприятливість ситуації тощо);

інструменти досягнення мети - вдосконалення впевненої поведінки у різних ситуаціях.

Плідна робота учасників тренінгу завершувалась обговоренням індивідуальної програми вдосконалення впевненої поведінки під час подолання складних ситуацій, що виникають під час професійної діяльності у психологів пенітенціарних установ.

Під час проведення тренінгів нами було використано п'ять типових ситуацій, які можуть мати місце у роботі психолога, одна з таких ситуацій наводиться нижче, з реальним варіантом її вирішення.

Завдання полягало у необхідності визначення оптимальних дій психолога пенітенціарної установи щодо знешкодження дій засудженого стосовно нанесення собі тілесних ушкоджень.

Ситуація. Засуджений, що перебуває тимчасово в ізоляторі у визначений час перебуває на майданчику для прогулянок. Майданчик для прогулянок має бути зачиненим, не мати вікон, для того, щоб засуджений не зміг завдати собі різні тілесні ушкодження щоб потрапити на лікарняне ліжко, а не відбувати покарання, що йому призначене. При здійсненні прогулянки засудженим мають бути здійснені усі заходи безпеки як для запобігання нанесення тілесних ушкоджень засудженого самому собі та персоналу пенітенціарної установи.

Під час прогулянки засуджений намагався розкрити вени сколком облицювальної плитки, що була відбита у приміщенні для прогулянок. Засудженому вдалося це зробити (розкрити собі вени), тому що завчасно не був зацементований край розбитої облицювальної плитки на сходах.

Вирішення ситуації. Уважно розібравши ситуацію майбутні психологи висловили свої думки щодо вирішення даної ситуації, а саме висловлювались припущення щодо негайного надання першої медичної допомоги ув'язненому, знешкодження його можливих протиправних дій персоналу пенітенціарної установи, можливому намаганню здійснити втечу із пенітенціарної установи чи потрапити на лікарняне ліжко.

Відповідно до слушних пропозицій учасників тренінгу впевненості у собі був створений алгоритм відповідних дій:

по-перше, слід переконатися у тому наскільки дана ситуація є загрозливою для здоров'я засудженого та можливості здійснення нападу на працівників пенітенціарних установ (кількість працівників установи мала переважати можливості здійснення засудженим протиправних дій стосовно його фізичних можливостей);

по-друге, слід врахувати чи передбачити можливі негативні наслідки цієї ситуації для здоров'я та життя психолога і його колег по роботі;

по-третє, слід розрахувати сили працівників закладу необхідні для знешкодження протиправної поведінки засудженого (слід залишити двері у кімнату для прогулянок зачиненими, а за дверима мають бути працівники, що здатні прийти на допомогу працівникам, що знешкоджують дії засудженого);

по-четверте, слід діяти ефективно в команді з іншими співробітниками пенітенціарної установи;

по-п'яте, слід викликати медичного працівника для надання допомоги засудженому.

Психологічний аспект впевненої поведінки майбутнього психолога полягав у наступному: перш за все слід потурбуватись про власну безпеку працівників пенітенціарної установи, що мали вирішувати дану складну ситуацію; необхідно було визначити наслідки завдання тілесних ушкоджень засуджених для власного здоров'я; слід було визначити та промоделювати можливі дії засудженого та працівників пенітенціарного закладу, а також вірогідні наслідки цих дій; було розроблено відповідні дії працівників пенітенціарного закладу (у нашому випадку дії психолога у команді з іншими співробітниками) причому це слід зробити дуже швидко, запобігши іншим протиправним діям засудженого. Складність даної ситуації полягала у тому, що необхідно було діяти оперативно та ефективно.

Для перевірки результатів проведення серії тренінгів ми зробили два зрізи кількісних показників індивідуально-психологічних рис респондентів до проведення тренінгів, як констатувальний експеримент та після проведення як тренінгів так і практик (стажування) - формувальний експеримент.

На основі проведено нами тренінгового курсу та вимірювання змін кількісних показників індивідуально-психологічних рис майбутніх психологів пенітенціарних установ можна зробити такі висновки.

1. Тренінгові заняття дозволили підвищити рівень інтелекту, тобто логічного та практичного мислення респондентів експериментальної групи. Також відмічається покращення мотивації досягнення успіху. Підтвердженням позитивних змін є зниження показника мотивації уникнення невдачі, що доводить позитивне спрямування дій респондентів на досягнення успіху у подоланні складних професійних ситуацій.

2. Особливостями розвитку індивідуально-психологічних рис майбутніх психологів пенітенціарних установ визначені: аналіз стандартних та можливих складних ситуацій, що виникають у професійній діяльності; моделювання виникнення можливих складних ситуацій та моделей власної поведінки у них; формування алгоритму можливих правильних дій майбутнього психолога у складних ситуаціях відповідно до мети та умов вирішення складних ситуацій, а також індивідуальних та професійних можливостей психологів пенітенціарних установ.

тренінговий психологі пенітенціарний впевнений

Список використаних джерел

1. Бойко Е. И. Механизмы умственной деятельности / Е. И. Бойко - М. : Наука, 1970. - 195 с.

2. Борневассер М. Стресс в условиях труда / М. Борневассер // Психические состояния: хрестоматия. - СПб. : Питер, 2000. - С. 459.

3. Мішечкіна М. Є. Історичний та психолого-педагогічний аспекти поняття впевненості в собі / М. Є. Мішечкіна // Зб. наук. пр. Бердян. держ. пед. ун-ту. Пед. науки. - 2004. - № 1. - С. 114-123.

4. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии /С. Л. Рубинштейн. - СПб. : Питер Ком, 1999. - 720 с.

5. Толкунова І. Феномен впевненості як детермінанта діяльності / І. Толкунова // Соціальна психологія. - 2006. - № 3 (17). - C. 102-107.

6. Френкин Р. Мотивация поведения : биологические, когнитивные и социальные аспекты / Р. Фрэнкин. - 5-е изд. - СПб. : Питер, 2003. - 651 с.

Размещено на Allbest.ur